До питання про правову гарантію на судовий захист

Размещено на http://www.allbest.ru/

До питання про правову гарантію на судовий захист

Марисюк Костянтин Богданович

доктор юридичних наук, професор

професор кафедри кримінального права і процесу

Навчально-наукового інституту права,

психології та інноваційної освіти

Національного університету «Львівська політехніка»

Олег Ігорович

кандидат юридичних наук

Анотація

право засуджений захист

Запропонована стаття присвячена вивченню питання правової гарантії на судовий захист в Україні. Встановлено, що наразі в Україні немає реально чинних правових гарантій реалізації права засуджених на звернення до суду з приводу захисту своїх порушених прав та законних інтересів. Це виражається в тому, що ні кримінально-виконавче, ні кримінальне процесуальне законодавство не містять спеціальних норм, які б з урахуванням особливостей правового та фактичного статусу особи, засудженої до позбавлення волі, встановлювали порядок подання до суду та розгляду судом скарг засуджених осіб на рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень. Кримінально-виконавчий кодекс не містить чіткої та детальної процедури подання та розгляду скарг засуджених. Крім того, у ньому не передбачено правових гарантій забезпечення принципу рівності сторін.

Summary

The proposed article is devoted to the study of the legal guarantee of legal protection in Ukraine.

The most important indicator of a high degree of democracy and civilization of a modern state is the consolidation of a broad system of human and citizen rights and freedoms in the current legislation. In such a situation, rights and freedoms acquire the quality of a peculiar basis, on which the entire extensive system of legal possibilities is based, which ensure the complete realization of the individual's own interests.

At the same time, the declaration of rights and freedoms can become an empty formal declaration, if their implementation is not ensured with the help of various means, which have received the name of guarantees in the scientific literature, which means the system of general conditions and special means that ensure the legitimate implementation of rights and freedoms personality These guarantees are not a simple collection of separate parts, but form a coherent and balanced system in accordance with the requirements of legality, acting as a working mechanism for the implementation of rights and freedoms.

The contradictions of the economic, political and spiritual realities of the post-reform period in Ukraine give rise to the ambiguity of political and legal trends that determine the position of convicts in our society. Along with the negative manifestations of social reality, which determine the set of conditions of a general nature, which affect the process of realization by this category of persons of their own rights and freedoms, it should be noted the appearance of certain positive trends in recent times, which signifi cantly expanded the scope of their complete and effective implementation.

It has been established that currently in Ukraine there are no effective legal guarantees for the realization of the right of convicted persons to apply to the court for the protection of their violated rights and legitimate interests. This is expressed in the fact that neither the criminal executive nor the criminal procedural legislation contain special norms that, taking into account the peculiarities of the legal and factual status of a person sentenced to deprivation of liberty, would establish the procedure for submitting to court and considering by the court complaints of convicted persons against the decision, actions or inaction of subjects of authority. The Criminal Executive Code does not contain a clear and detailed procedure for submitting and considering complaints of convicts. In addition, it does not provide legal guarantees to ensure the principle of equality of the parties.

Постановка проблеми

Найважливішим показником високого ступеня демократичності та цивілізованості сучасної держави є закріплення в чинному законодавстві широкої системи прав і свобод людини і громадянина. У такій ситуації права і свободи отримують якість своєрідного базису, на якому ґрунтується вся розгалужена система юридичних можливостей, що забезпечують зовсім повну реалізацію особистістю власних інтересів.

Разом з тим проголошення прав і свобод може стати порожньою формальною декларацією, якщо їх втілення не буде забезпечене за допомогою різних засобів, які отримали в науковій літературі назву гарантій, під якими розуміється система дії загальних умов і спеціальних засобів , що забезпечують правомірне втілення прав і свобод особистості. Ці гарантії є не простою сукупністю розрізнених частин, а утворюють відповідну вимогам законності злагоджену і збалансовану у власних частинах систему, яка виступає робочим механізмом втілення прав і свобод.

Стан дослідження

Питання про сутність і характеристику правової гарантії на судовий захист неодноразово досліджували вітчизняні і зарубіжні вчені - юристи.

Серед українських науковців у своїх роботах це питання досліджували О. Кушніренко, В. Пересунько, Г. Слінько та інші.

Метою цієї статті є вивчення питання правової гарантії на судовий захист.

Виклад основного матеріалу дослідження

Найважливішим показником високого ступеня демократичності та цивілізованості сучасної держави є закріплення в чинному законодавстві широкої системи прав і свобод людини і громадянина. У такій ситуації права і свободи отримують якість своєрідного базису, на якому ґрунтується вся розгалужена система юридичних можливостей, що забезпечують зовсім повну реалізацію особистістю власних інтересів.

Разом з тим проголошення прав і свобод може стати порожньою формальною декларацією, якщо їх втілення не буде забезпечене за допомогою різних засобів, які отримали в науковій літературі назву гарантій, під якими розуміється система дії загальних умов і спеціальних засобів , що забезпечують правомірне втілення прав і свобод особистості. Ці гарантії є не простою сукупністю розрізнених частин, а утворюють відповідну вимогам законності злагоджену і збалансовану у власних частинах систему, виступає робочим механізмом втілення прав і свобод.

У юриспруденції гарантії традиційно прийнято сприймати як триєдину систему, що включає в себе загальні, спеціально-юридичні, організаційні гарантії.

Загальні гарантії - це економічні, соціальні, політичні, ідеологічні та інші види умов, що виступають щодо прав і свобод як сприятливе середовище їх реалізації. Сутність загальних гарантій полягає в наявності специфічного середовища, що створює лише можливість реального втілення прав і свобод особистості. Тому, виступаючи в такій якості, вони не можуть самі по собі забезпечити їх реалізацію та захист, перш за все тому, що таке забезпечення пов'язане з впровадженням правових засобів, що представляють собою не що інше, як юридичні гарантії[1, с. 111].

Суперечливість економічних, політичних і духовних реалій пореформеного періоду в Україні породжує неоднозначність політико-правових тенденцій, що визначають становище засуджених у нашому суспільстві. Поряд з негативними проявами соціальної дійсності, визначальними у сукупності умов загального характеру, що впливають на процес втілення цією категорією осіб власних прав і свобод, слід відзначити появу останнім часом певних позитивних тенденцій, які значущим чином розширили сферу їх зовсім повної та ефективної реалізації.

Юридичним гарантіям прав і свобод осіб, які утримуються у виправних установах, у цій системі відводиться особлива роль тому, що вони є свого роду фактором, що визначає специфіку всієї їх реалізації. Безпосередньо наявність юридичних гарантій дозволяє в більшості випадків засудженим більш результативним чином скористатися наявною у них правовою можливістю, реалізувавши свій той чи інший інтерес.

Загальне поняття юридичних гарантій у науковій літературі не є настільки вже спірним, незважаючи на включення до нього тих або інших властивостей, які характеризують цю правову категорію. Велика частина авторів трактує її зовсім однозначно і схиляється до думки, що під юридичними гарантіями слід розуміти закріплені законодавством засоби і способи, які безпосередньо забезпечують правомірне втілення і захист прав, свобод і законних інтересів особистості.

У системі реалізації прав і свобод цієї категорії осіб юридичні гарантії мають істотне самостійне значення і їх не слід сприймати як другорядний елемент, який виконує лише службові функції. Виконуючи своє призначення, вони не тільки забезпечують процес реалізації прав і свобод, а й завдяки цьому перетворюються в самостійний елемент правового становища засуджених до позбавлення волі. Це ж, у свою чергу, зумовлює необхідність звернення до дослідження їх системи, а також сутності та змісту кожної з її частин.

Для того, щоб детальніше з'ясувати призначення правових гарантій, потрібно проаналізувати погляди вчених-юристів щодо цього виду гарантій.

Так, Н. Вітрук поділяє правові гарантії на дві групи: гарантії реалізації прав і свобод; гарантії охорони прав і свобод [2, с. 230].

В. Пересунько виділяє такі види правових гарантій: стан законодавства, його стабільність і відповідність розвитку відносин у суспільстві, рівень юридичної техніки; стан діяльності з попередження і припинення правопорушень, зокрема, заходів юридичної відповідальності; доступність і якість правосуддя; ефективність контролю за реалізацією правових актів[3, с. 94].

Реалізація прав і свобод є неможливою без їхньої охорони, немає такого права, яке не потребує охорони. Гарантії охорони, які є структурними елементами механізму забезпечення прав і свобод, є водночас гарантіями їхнього здійснення, тобто не можуть існувати за межами реалізації прав і свобод.

У ряду юридичних гарантій прав і свобод осіб, які утримуються у виправних установах, реалізація ними права на судовий захист займає особливе місце. Так, при дослідженні його впливу і значимості для захисту прав і свобод абсолютна велика частина опитуваних (95,8 %) поставила судовий захист у системі юридичних гарантій на перше місце. Такий стан речей пояснюється бажанням людей бачити судову владу не тільки ефективною і незалежною, але і такою, що забезпечує рівний доступ до правосуддя для кожної людини, у яких умовах вона б не знаходилася[4, с. 140].

Одним із різновидів правових гарантій прав і свобод людини та громадянина є гарантія їхнього судового захисту. Право на захист - це суб'єктивне право людини на відновлення порушених прав і свобод. Воно означає закріплену в законі можливість людини вдаватися до примусу держави в разі порушення її прав, внаслідок чого складаються відповідні правові відносини, які опосередковують порядок і процедуру здійснення захисних заходів. Це право можна здійснювати за допомогою самозахисту, так і шляхом звернення до відповідних органів та організацій, з-поміж яких провідна роль, безперечно, належить судам. Для відновлення та захисту своїх прав і свобод людина може звернутися до суду особисто або через свого представника. Потрібно зазначити, що в державі існують також і спеціальні правоохоронні органи, на які покладено прямий обов'язок виявляти порушення прав і свобод людини, охороняти їх від порушень, попереджувати і припиняти злочинні дії проти прав і свобод людини та громадянина, а також відновлювати порушені права людини.

У ст. 55 Конституції України зазначено, що права і свободи людини та громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб [1]. Це право дає можливість відстоювати інтереси не тільки конкретного позивача, але й усього суспільства, сприяючи тим самим забезпеченню режиму законності та правопорядку. Саме правосуддя є найбільш демократичним й справедливим засобом вирішення різних суперечок, а також є найефективнішим захисним засобом відновлення порушених прав і свобод особи.

Можна зробити висновок, що правові гарантії судового захисту закріплюють можливість кожної людини: робити власний вибір - звертатися чи не звертатися до суду за захистом своїх прав та свобод; вимагати від суду розгляду справ та винесення рішення згідно з чинним законодавством; оскарження судового рішення.

Висновки

Наразі в Україні немає реально чинних правових гарантій реалізації права засуджених на звернення до суду з приводу захисту своїх порушених прав та законних інтересів. Це виражається в тому, що ні кримінально-виконавче, ні кримінальне процесуальне законодавство не містять спеціальних норм, які б з урахуванням особливостей правового та фактичного статусу особи, засудженої до позбавлення волі, встановлювали порядок подання до суду та розгляду судом скарг засуджених осіб на рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень. Кримінально-виконавчий кодекс не містить чіткої та детальної процедури подання та розгляду скарг засуджених. Крім того, у ньому не передбачено правових гарантій забезпечення принципу рівності сторін.

Література

1. Конституційне право України: підруч. для студ. вищ. навч. закл. [відп. ред. Шемшученко Ю.С.]. К.: Ін Юре, 2010. 669 с.

2. Конституційне право України: підручник. / В.І. Чушенко, І.Я. Заяць; за заг. ред. В.І. Чушенка. К.: Ін Юре, 2009. 547 с.

3. Пересунько В. Класифікація юридичних гарантій трудових прав громадян. Право України. 2010. № 2. С. 93-95.

4. Кушніренко О.Г., Слінько Т.М. Права і свободи людини та громадянина: Навч. посібник. Харків: Факт, 2011. 390 с.

Размещено на Allbest.ru