Проблемні аспекти визначення поняття "суб'єкт законодавчої ініціативи"

Визначення змісту понять: "законодавча ініціатива", як стадія законодавчого процесу, що передбачає реалізацію права подання до Верховної Ради проектів законів або інших актів, пропозицій та поправок до законопроектів визнаними законодавством суб’єктами.

Рубрика Государство и право
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 05.01.2023
Размер файла 23,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Проблемні аспекти визначення поняття «суб'єкт законодавчої ініціативи»

Плакса В. І.

Plaksa V. I. PROBLEM ASPECTS OF DEFINITION OF THE CONCEPT «SUBJECT OF LEGISLATIVE INITIATIVE»

The author of the article has studied the content of the concept of “subject of legislative initiative” and has distinguished its problematic aspects. It has been established that there is no definition of the term of “subject of legislative initiative” in Ukrainian legislation, which leads to identification with the concepts of “right of legislative initiative” and “legislative initiative”. It has been substantiated that the indicated concepts are closely related to each other, but their identification and substitution is unacceptable, since such concepts have different content: the subject of legislative initiative is a person; the right of legislative initiative is the possibility of its implementation provided by the law, and the legislative initiative is a separate, independent stage of the legislative process. It has been noted that the current legislation of Ukraine needs to be finalized by amending the Constitution of Ukraine and other regulatory legal acts in terms of consolidation and detailed interpretation of the conceptual apparatus.

The author has offered to define the content of the following concepts: “legislative initiative” - is a stage of the legislative process that provides the exercise of the right to submit a draft law to the Verkhovna Rada of Ukraine or other acts of the Verkhovna Rada of Ukraine, suggestions and amendments to draft laws by legally recognized entities, and the “right of legislative initiative” should be considered as a possibility provided by law to submit a draft law to the Verkhovna Rada of Ukraine or other acts of the Verkhovna Rada of Ukraine, suggestions and amendments to draft laws. “Subject of legislative initiative” is a person endowed with special legal personality, who is granted with the right of legislative initiative in the Verkhovna Rada of Ukraine by the current legislation of Ukraine.

Key words: subject of legislative initiative, legislative initiative, right to legislative initiative, interaction.

У статті досліджено зміст поняття «суб'єкт законодавчої ініціативи» та виявлено його проблемні аспекти. Встановлено, що у законодавстві України відсутнє визначення поняття «суб'єкт законодавчої ініціативи», що призводить до ототожнення з поняттями «право законодавчої ініціативи» та «законодавча ініціатива». Обґрунтовано, що вказані поняття тісно пов'язані між собою, але їх ототожнення та підміна є недопустимою, оскільки такі поняття мають різне змістовне навантаження: суб'єктом законодавчої ініціативи виступає особа; правом законодавчої ініціативи є передбачена законодавством можливість її реалізації, а законодавча ініціатива - є окремою, самостійно стадією законодавчого процесу. Зазначено, що чинне законодавство України потребує доопрацювання шляхом внесення змін до Конституції України та інших нормативно-правових актів у частині закріплення та детального тлумачення понятійного апарату.

Запропоновано визначення змісту понять: «законодавча ініціатива», як стадія законодавчого процесу, що передбачає реалізацію права подання до Верховної Ради України проектів законів або інших актів Верховної Ради України, пропозицій та поправок до законопроектів визнаними законодавством суб'єктами. «Право законодавчої ініціативи» запропоновано розглядати як передбачену законодавством можливість подання до Верховної Ради України проектів законів або інших актів Верховної Ради України, пропозицій та поправок до законопроектів. Під «суб'єктом законодавчої ініціативи» розуміється особа, наділена спеціальною правосуб'єктністю, якій чинним законодавством України надано право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України. законодавча ініціатива рада

Ключові слова: суб'єкт законодавчої ініціативи, законодавча ініціатива, право законодавчої ініціативи, взаємодія.

Постановка проблеми. Організаційно-правові аспекти взаємодії суб'єктів законодавчої ініціативи з органами державної влади та суддівського вряду- вання наразі малодосліджені на теоретико-правовому рівні, що вказує на актуальність цієї проблематики. Вивчення організаційно-правових аспектів взаємодії суб'єктів законодавчої ініціативи з органами державної влади та суддівського врядування неможливо без дослідження понятійного апарату. Сьогодні існує проблема у термінологічному апараті, оскільки у законодавстві не визначено зміст поняття «суб'єкт законодавчої ініціативи», а поняття «орган суддівського врядування» взагалі є новим для вітчизняного законодавства. Проблематика визначення змісту поняття «суб'єкт законодавчої ініціативи» відображається у наступному:

- по-перше, в національному законодавстві відсутні визначення термінів «законодавча ініціатива» та «суб'єкт законодавчої ініціативи», внаслідок чого на теоретико-правовому рівні відбувається ототожнення таких понять, як «суб'єкт законодавчої ініціативи», «право законодавчої ініціативи» та «законодавча ініціатива»;

по-друге, відсутність єдності наукових підходів до визначення кола суб'єктів законодавчої ініціативи. Коло осіб, що належать до суб'єктів законодавчої ініціативи є звуженим порівняно із законодавством зарубіжних країн;

по-третє, дослідження правового становища суб'єктів законодавчої ініціативи відбувається тільки в межах конституційно-правового регулювання. Поза увагою вчених залишаються питання організаційно-правового регулювання суб'єктів законодавчої ініціативи та їх взаємодії з органами державного влади і суддівського врядування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням теоретичного осмислення змісту поняття «суб'єкт законодавчої ініціативи», а також визначенню кола суб'єктів законодавчої ініціативи присвятили свої наукові праці такі вітчизняні вчені: С.М. Гусаров, який проаналізував зміст поняття «суб'єкт законодавчої ініціативи» [1], Г.І. Дутка, яка вивчала конституційно-правові основи законодавчої ініціативи в Україні [2], А.Ю. Іванова, котра досліджувала право законодавчої ініціативи народу [3], О.М. Мудра, яка розглядала статус суб'єктів законодавчої ініціативи в конституційно-правовому аспекті [4], Ю.М. Перерва, котра вивчала суб'єктів права законодавчої ініціативи в зарубіжних країнах [5] та інші. Однак перелічені та інші існуючі наукові праці здебільшого мають конституційно-правову основу дослідження. Наукові дослідження організаційно-правових аспектів вивчення повноважень суб'єктів законодавчої ініціативи, а також взаємодії суб'єктів законодавчої ініціативи з органами державної влади та суддівського врядування, на жаль, відсутні. Крім того, варто констатувати відсутність монографічних праць, присвячених дослідженню проблемних аспектів взаємодії суб'єктів законодавчої ініціативи з органами державної влади та суддівського врядування.

Мета статті - дослідити проблемні аспекти визначення поняття «суб'єкт законодавчої ініціативи» та сформувати пропозиції щодо удосконалення законодавства.

Виклад основного матеріалу дослідження.

Законодавча функція є однією з основних функцій держави, яка реалізується через визначене коло осіб, що об'єднуються в поняття «суб'єкт законодавчої ініціативи». На жаль, сучасна юридична наука не напрацювала понятійно-категоріальний апарат у цій сфері. У чинному законодавстві відсутнє визначення поняття «суб'єкт законодавчої ініціативи», а лише вказано на коло суб'єктів, які відносяться до цієї категорії. Так, у ст. 93 Конституції України визначено, що «право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України. Законопроекти, визначені Президентом України як невідкладні, розглядаються Верховною Радою України позачергово» [6]. Закон України «Про Регламент Верховної Ради України» [7] дещо деталізує цей термін: «право законодавчої ініціативи у Верховній Раді належить Президенту України, народним депутатам, Кабінету Міністрів України. Кабінет Міністрів України має виключне право на внесення проекту закону про Державний бюджет України. Проект закону про надання згоди на обов'язковість міжнародних договорів України вносить Президент України або Кабінет Міністрів України. Проекти резолюцій, декларацій, звернень, заяв вносять народні депутати. Право законодавчої ініціативи здійснюється шляхом внесення до Верховної Ради: 1) проектів законів, постанов; 2) проектів інших актів Верховної Ради; 3) пропозицій до законопроектів; 4) поправок до законопроектів» [8, с. 229].

Віднесення тих чи інших осіб до суб'єктів права законодавчої ініціативи вирішується в різних країнах по-різному. У деяких країнах спостерігається тенденція розширення кола суб'єктів законодавчої ініціативи за рахунок її надання не лише законодавчим, виконавчим, але й іншим державним органам [9, с. 48].

В Європейському Союзі немає країн, конституції яких тією чи іншою мірою не визначали б засади реалізації права законодавчої ініціативи. Межі конституційного регулювання відповідних відносин у різних державах визначено по-різному. Наприклад, в низці країн (Болгарія, Данія, Литва, Нідерланди, Словаччина, Угорщина тощо) конституції визначають лише перелік суб'єктів права законодавчої ініціативи, а у багатьох інших державах - також умови реалізації права законодавчої ініціативи та відповідні обмеження щодо його реалізації певними суб'єктами, насамперед членами парламенту. Зрештою, у деяких країнах відповідне конституційне регулювання є надзвичайно деталізованим. Наприклад, у Конституції Греції знайшли відображення положення, які традиційно закріплюються у регламентах парламентів або палат законодавчого органу. Нетиповим для європейської практики є віднесення до суб'єктів права законодавчої ініціативи органів судової влади, органів прокуратури та певних установ (наприклад, національних банків) [10].

Незважаючи на конституційно-визначене коло суб'єктів законодавчої ініціативи, сьогодні на теоретико-правовому та законодавчому рівнях розглядається можливість віднесення до кола суб'єктів законодавчої ініціативи народу України. Так, 29 серпня 2019 р. Президент України подав до Верховної Ради України законопроект (№ 1015) про внесення змін до ст. 93 Конституції (щодо законодавчої ініціативи народу) [11]. Необхідність прийняття законопроекту обґрунтована тим, що, на думку його авторів, перелік суб'єктів права законодавчої ініціативи, визначений ст. 93 Конституції України, є звуженим та позбавляє можливості виступати таким суб'єктом безпосередньо народ України як єдине джерело влади. Відповідно, законопроектом пропонується доповнити перелік суб'єктів права законодавчої ініціативи, таким суб'єктом, як народ [3]. З огляду на наведене, Конституційний Суд України вказує на те, що звуження (обмеження) законом України реалізації права законодавчої ініціативи у Верховній Раді України, зокрема, народними депутатами України може призвести до обмеження їх прав щодо вільного волевиявлення та безперешкодного здійснення своїх повноважень в інтересах усіх громадян України і, як наслідок, - до обмеження прав і свобод людини і громадянина [12]. Такі норми можна визнати достатньо демократичними, проте вони потребують додаткового обґрунтування і деталізації, щоб не перетворилися на правову фікцію. Отже, питання віднесення народу до суб'єкта законодавчої ініціативи в Україні залишається невирішеним.

Таким шляхом пішла Італія. Наприклад, до ст. 71 Конституції Італії «законодавча ініціатива належить Уряду, кожному члену Палат і органам та організаціям (organi ed enti), яким її надано згідно з конституційним законом (legge costituzionale). Народ здійснює законодавчу ініціативу шляхом внесення законопроекту у формі відповідних статей від імені не менше як п'ятдесяти тисяч виборців» [13, с. 35].

Стосовно народної ініціативи, можна додати, що в деяких штатах США, для того щоб внести законопроект у законодавчі збори штату, потрібно зібрати від 3 до 5% підписів від чисельності населення цього штату. У більшості держав право законодавчої ініціативи надається безпосередньо народу [2, с. 72].

Правом законодавчої ініціативи у зарубіжних країнах наділені депутати, глава держави, уряд, інші органи та особи. Коло суб'єктів законодавчої ініціативи в різних країнах неоднаково. Наприклад, у США й Великобританії формально, відповідно до букви закону, законопроекти можуть вносити лише депутати. У необхідних випадках депутат робить це з відома глави держави або уряду. У ФРН, крім депутатів бундестагу, право внести законопроекти має вища палата - бундесрат [2, с. 72].

Аналіз світової практики свідчить, що зазвичай суб'єктом законодавчої ініціативи поряд з Президентом та Урядом є народ. Однак вважаємо, що визнавати народ суб'єктом законодавчої ініціативи в Україні передчасно, особливо в умовах воєнного стану.

В юридичній літературі доволі часто ототожнюється два поняття: «право законодавчої ініціативи» та «законодавча ініціатива» [5, с. 53]. Вказані поняття іноді ототожнюються з поняттям «суб'єкт законодавчої ініціативи». Дійсно, поняття «суб'єкт законодавчої ініціативи», «право законодавчої ініціативи» та «законодавча ініціатива» тісно пов'язані, але їх не можна ототожнювати чи підміняти, оскільки вони мають різний зміст. Суб'єктом законодавчої ініціативи є особа. Право законодавчої ініціативи - це передбачена законодавством можливість її реалізації, а законодавча ініціатива - це окрема, самостійна стадія законодавчого процесу. Вважаємо, що чинне законодавство України потребує доопрацювання шляхом внесення змін до Конституції України та інших нормативно-правових актів у частині закріплення та детального тлумачення понятійного апарату. Пропонуємо зупинитися на визначенні досліджуваних категорій.

Зважаючи на аналіз положень Конституції України та Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», правом законодавчої ініціативи наділені народні депутати, Президент України та Кабінет Міністрів України. Отже, суб'єктом законодавчої ініціативи є особа, наділена спеціальною правосуб'єктністю, якій чинним законодавством України надано право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України.

За своєю природою законодавча ініціатива є першою стадією законодавчого процесу в парламенті. Законодавча ініціатива є складним структу- рованим явищем, що має включати право уповноважених суб'єктів щодо її реалізації, відповідні обов'язки на виконання, що складатиме зміст поняття законодавчої ініціативи, законодавчо визначену підставу започаткування процесу та об'єкт, з приводу якого вчиняються діяння. Тому розгляд законодавчої ініціативи як можливості надання проекту, належного права, спеціальної правомочності, права внесення є окремими характеристиками права законодавчої ініціативи, що, звичайно, належать до його сутності, але не відображають повністю [2, с. 45-46].

Законодавчою ініціативою є офіційне внесення законопроекту в законодавчий орган відповідно до встановленої процедури та є стадією законодавчого процесу, встановленого, як правило, конституцією порядку прийняття закону [14, с. 81].

Більш широке тлумачення законодавчої ініціативи надає В. В. Кравченко, який під законодавчою ініціативою розуміє «офіційне внесення до Верховної Ради України уповноваженим суб'єктом законопроекту або пропозиції чи поправки до законопроекту» [15, с. 302].

В юридичній літературі поняття «законодавча ініціатива» має два основних значення. По-перше, законодавчою ініціативою називають одну зі стадій законодавчого процесу. По-друге, її розглядають як певне приватне право уповноважених суб'єктів щодо внесення проектів законів в законодавчий орган [1, с. 55]. Загалом, підтримуючи зазначені підходи, не можна погодитись з думкою С. М. Гусарова щодо визначення законодавчої ініціативи, як «приватного права» уповноважених суб'єктів щодо внесення проектів законів до законодавчого органу. Право законодавчої ініціативи можна назвати суб'єктивним правом суб'єкта владних повноважень, наділеного можливістю внесення до Верховної Ради України проектів законів, постанов, проектів інших актів Верховної Ради, пропозицій до законопроектів, поправок до законопроектів. Але назвати таке право «приватним» некоректно. Крім того, вчений ототожнює законодавчу ініціативу з правом законодавчої ініціативи, що є підміною понять. Отже, законодавча ініціатива - це стадія законодавчого процесу, що передбачає реалізацію права подання до Верховної Ради України проектів законів або інших актів Верховної Ради України, пропозицій та поправок до законопроектів визнаними законодавством суб'єктами, а «право законодавчої ініціативи» необхідно розглядати як передбачену законодавством можливість подання до Верховної Ради України проектів законів або інших актів Верховної Ради України, пропозицій та поправок до законопроектів.

Висновки

Проведене дослідження дозволило констатувати, що на законодавчому рівні існує проблема у термінологічному апараті, оскільки у законодавстві не визначено зміст поняття «суб'єкт законодавчої ініціативи», внаслідок чого відбувається ототожнення понять «суб'єкт законодавчої ініціативи», «право законодавчої ініціативи» та «законодавча ініціатива». Зазначені поняття тісно пов'язані між собою, але їх не можна ототожнювати чи підміняти, оскільки вони мають різний зміст. Суб'єктом законодавчої ініціативи є особа.

Право законодавчої ініціативи - це передбачена законодавством можливість її реалізації, а законодавча ініціатива - це окрема, самостійна стадія законодавчого процесу. Вбачається, що чинне законодавство України потребує доопрацювання шляхом внесення змін до Конституції України та інших нормативно-правових актів у частині закріплення та детального тлумачення понятійного апарату.

Вважаємо, що законодавча ініціатива - це стадія законодавчого процесу, що передбачає реалізацію права подання до Верховної Ради України проектів законів або інших актів Верховної Ради України, пропозицій та поправок до законопроектів визнаними законодавством суб'єктами, а «право законодавчої ініціативи» необхідно розглядати як передбачену законодавством можливість подання до Верховної Ради України проектів законів або інших актів Верховної Ради України, пропозицій та поправок до законопроектів. Суб'єктом законодавчої ініціативи є особа, наділена спеціальною правосуб'єктністю, якій чинним законодавством України надано право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України.

Тематика дослідження суб'єктів законодавчої ініціативи перебуває у межах конституційно-правових досліджень, а питання організаційно-правової взаємодії суб'єктів законодавчої ініціативи з органами державної влади та суддівського вряду- вання є наразі невивченим, що вказує на перспективний напрямок майбутніх наукових досліджень.

Список літератури

Гусаров С. М. Суб'єкти законодавчої ініціативи в Україні. Наше право. 2015. № 6. С. 54-60.

Дутка Г. І. Конституційно-правові основи законодавчої ініціативи в Україні. Актуальні проблеми держави і права. 2012. Вип. 68. С. 69-74. иЯП: http://www.apdp.in.ua/v68/10.pdf

Іванова А. Право законодавчої ініціативи народу в контексті законопроекту № 1015 і сучасних дискусій. Український часопис конституційного права. 2019. № 2. С. 26-35. URL: https://www.constjoumal. com/wp-content/uploads/issues/2019-2/pdfs/3-anastasiia-ivanova-pravo-zakonodavchoi-initsiatyvy-narodu-kon- teksti-zakonoproektu-1015-suchasnykh.pdf

Мудра О. М. Конституційний статус суб'єктів права законодавчої ініціативи : автореф. дис. ... канд. юр. наук : 12.00.02. Київський національний університет ім. Т. Шевченка, 2003. 17 с.

Перерва Ю. М. Суб'єкти права законодавчої ініціативи в зарубіжних країнах. Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. 2010. № 4(51). Ч. 1. С. 53-59.

Конституція України: Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

Про Регламент Верховної Ради України: Закон України від 10.02.2010 № 1861-УІ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/1861-17#Text

Плакса В. Історичний аспект взаємодії суб'єктів законодавчої ініціативи з органами державної влади та суддівського врядування в Україні. Літопис Волині. 2021. № 24, С. 228-233. URL: http://litopys.volyn.ua/ index.php/litopys/artide/view/254

Дутка Г. І. Законодавча ініціатива - вихідна стадія законодавчого процесу. Прикарпатський юридичний вісник. 2011. Вип. 1. С. 44-51. иЯП: http://www.pjv.nuoua.od.ua/v1_2011/05.pdf

Ковриженко Д. Правове регулювання законодавчого процесу: досвід країн ЄС та пропозиції для України. Лабораторія законодавчих ініціатив. 2011. 63 с. URL: https://parlament.org.ua/upload/docs/ Legislative_process_.pdf

Про внесення змін до статті 93 Конституції (щодо законодавчої ініціативи народу): Проект закону України від 29.08.2019 № 1015. URL: https://w1-c1-rada-gov-ua.translate.goog/pls/zweb2/ webproc4_1?pf3511=66254&_x_tr_sl=uk&_x_tr_tl=ru&_x_tr_hl=ru&_x_tr_pto=sc

Висновок Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до статті 93 Конституції України (щодо законодавчої ініціативи народу) (реєстр. № 1015) вимогам статей 157 і 158 Конституції України. URL: https://ccu.gov.ua/novyna/nadano-vysnovok-ksu-u-spravi-shchodo-zakonodavchoyi- iniciatyvy-narodu

Шаповал В. М. Конституція Італійської Республіки (з передмовою Володимира Шаповала). Київ : Москаленко О. М., 2018. 62 с. URL: http://185.65.244.102/img/zstored/files/const_italy.pdf

Популярна юридична енциклопедія. Київ : Юрінком Інтер, 2002. 528 с.

Кравченко В. В. Конституційне право України : навчальний посібник. Вид. 6-те, виправл. та допов. Київ : Атіка, 2007. 592 с.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Поняття законодавчого процесу та його стадії в Україні. Характеристика стадій законодавчого процесу, його особливості в Верховній Раді України. Зміст законодавчої функції Верховної Ради. Пропозиції щодо системного вдосконалення законотворчого процесу.

    курсовая работа [136,8 K], добавлен 11.01.2011

  • Порядок формування Верховної Ради України та робота її апарату. Функції та компетенція, форми та методи роботи Верховної Ради. Організація роботи комітетів. Проекти законодавчих актів та законодавчі пропозиції, що вносяться на розгляд суб'єктами права.

    курсовая работа [51,7 K], добавлен 14.06.2011

  • Розгляд права як особливої форми соціальних норм. Визначення та ознаки права. Види і характеристика нормативних актів; індивідуальні та нормативні акти. Систематизація правових актів. Характеристика діючих та недіючих законів на території України.

    презентация [672,9 K], добавлен 17.09.2015

  • Поняття і характерні риси кодифікації, її види та особливості. Форми та ознаки кодифікаційних актів. Аналіз законодавчої діяльності Верховної Ради України, проблеми упорядкування національного законодавства. Основні напрями кодифікації міжнародного права.

    курсовая работа [36,1 K], добавлен 21.11.2013

  • Вибори як визначальний захід у формуванні Верховної Ради. Віковий ценз депутатів. Організаційно-правова форма діяльності Верховної Ради. Вплив трансформаційних процесів соціуму на організацію та функціонування Верховної Ради України на початку ХХІ ст.

    реферат [32,5 K], добавлен 20.09.2010

  • Поняття та система функцій Верховної Ради України. Представницька місія в системі парламенту. Загальна характеристика законодавчої функції ВРУ. Установча функція як напрямок діяльності парламенту. Особливості і форми здійснення парламентського контролю.

    контрольная работа [32,2 K], добавлен 06.09.2016

  • Верховна Рада України — єдиний орган законодавчої влади в Україні. Роль парламенту в державі. Особливості Верховної Ради як парламенту. Загальні положення організації парламенту. Засідання Верховної Ради: порядок надання слова, прийняття рішень.

    курсовая работа [42,7 K], добавлен 25.11.2011

  • Підготовка проекту закону до розгляду його Верховною Радою України. Розгляд законопроектів у першому, другому та третьому читаннях. Подання і розгляд законопроектів про внесення змін до Конституції. Тлумачення законів як втілення правової норми в життя.

    курсовая работа [40,2 K], добавлен 19.02.2011

  • Склад Верховної Ради України. Офіційний статус народного депутата України. Вибори народних депутатів України. Права і обов’язки народних депутатів України. Внутрішня організація Верховної Ради України. Компетенція Верховної Ради України. Основні завдання

    курсовая работа [43,1 K], добавлен 24.12.2004

  • Функції та принципи роботи парламенту - єдиного органу, який належить до законодавчої гілки державної влади. Його Конституційний склад. Організація роботи Голови ВРУ, народного депутата, депутатських фракцій, комісій та комітетів Верховної Ради України.

    курсовая работа [44,8 K], добавлен 01.12.2010

  • Організація, повноваження, порядок діяльності комітетів Верховної Ради України. Роль комітетів в державному апараті. Комітети як організаційні форми діяльності Верховної Ради. Список комітетів ВРУ. Діяльність парламентських комітетів в зарубіжних країнах.

    курсовая работа [34,3 K], добавлен 09.12.2010

  • Визначення змісту термінів та співвідношення понять "конституційне право" і "державне право". Предмет та метод конституційного права як галузі права. Види джерел конституційного права, їх юридична сила. Суб’єкти та об’єкти конституційно-правових відносин.

    контрольная работа [26,1 K], добавлен 05.10.2009

  • Причини, мета, передумови конституційної реформи. Зміст та проблемні наслідки, місцеве самоврядування. Розширення повноважень Верховної Ради, створення парламентської більшості, фракційна дисципліна. Зміни щодо уряду, у повноваженнях президента.

    реферат [46,2 K], добавлен 04.04.2009

  • Екологічне право як перспективна галузь сучасного права. Аналіз змісту європейських стандартів в даній галузі. Визначення основних видів європейських стандартів, які діють на території нашої країни, а також їх ролі і методів застосування на практиці.

    статья [21,6 K], добавлен 19.09.2017

  • Характеристика поняття. Творення понять є результатом активної діяльності суб'єкта пізнання. Дефініція (визначення) та поділ (класифікація) поняття. Визначення через рід і видову відмінність. Роль логічних правил дефініції та поділу в юриспруденції.

    курсовая работа [68,3 K], добавлен 01.09.2010

  • Особливості визначення стадій цивільного процесу. Дослідження поняття процесуальної стадії - елементу, який відображає динамічну характеристику юридичного процесу. Відмінні риси видів проваджень у суді першої інстанції: апеляційне, касаційне провадження.

    реферат [18,0 K], добавлен 09.11.2010

  • Поняття юридичної особи як організації, створеної і зареєстрованої у встановленому законом порядку, їх класифікація та різновиди, функції та значення в економіці, правове регулювання. Проблемні питання визначення видів юридичних осіб, шляхи їх усунення.

    курсовая работа [44,7 K], добавлен 10.10.2014

  • Визначення поняття та головне призначення правотворчості, її ознаки та основні функції. Характеристика принципів гуманізму, демократизму, законності, гласності, науковості і системності. Законодавча техніка, стадії та суб'єкти правотворчого процесу.

    курсовая работа [32,3 K], добавлен 05.12.2010

  • Поняття й ознаки суб’єктивної сторони складу злочину, визначення його внутрішнього змісту. Встановлення мети і форми вини: умисел чи необережність. Дослідження змісту суб’єктивної сторони злочину за кримінальним законодавством України, Франції, Німеччини.

    курсовая работа [74,4 K], добавлен 14.02.2017

  • Конституційне право, поняття та характер конституційно-правової відповідальності за порушення його норм. Конституція України про основні функції ти обов'язки держави. Конституційний статус Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади.

    контрольная работа [30,9 K], добавлен 30.04.2009

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.