Управлінські аспекти соціально-економічного розвитку держави в контексті євроінтеграції

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національна академія державного управління при Президентові України

Львівський регіональний інститут державного управління

Кафедра європейської інтеграції та права

Українська академіядрукарства

Кафедра ПР та журналістики

Кафедра підприємництва та маркетингу

Управлінські аспекти соціально-економічного розвитку держави в контексті євроінтеграції

Красівський О.Я., д.і.н., професор

Кулинич М.М., к. н. соц. комун., доцент

Мазій Н.Г., к.е.н., доцент

Анотація

Розглянуто особливості управління соціально-економічним розвитком держави в контексті євроінтеграції. Проаналізовано нормативно-правове забезпечення соціально-економічного розвитку в Україні. Розглянуто особливості реалізації державно-управлінських функцій в економіці України. Акцентовано увагу на проблемах, які перешкоджають здійснювати реформи в економіці та соціальній сфері Української держави. Обґрунтовано напрями покращення управління соціально-економічним розвитком в контексті євроінтеграції.

Ключові слова: управління; держава; соціально-економічний розвиток; євроінтеграція; розвиток.

Annotation

Виклад основного матеріалу

Ст.1 Основного закону визначає Українську державу як соціальну, а у ст.13 зазначено про соціальну спрямованість її економіки [1]. Щодо управлінських аспектів, то основні стратегічні напрями державного управління процесами, які відбуваються в суспільному житті України, визначено в Стратегії реформування державного управління України на період до 2021 року [2], схваленій відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України “Деякі питання реформування державного управління України” N474-р від 24.06.2016 р. (в редакції Розпорядження Кабінету Міністрів України №1102-р від 18.12.2018 р.). Ця Стратегія покликана покращити систему державного управління, яка повинна забезпечити невпинний та прогресивний поступ у сфері соціально-економічного розвитку.

Зважаючи на реалії сьогодення та тенденції цифровізації економічних процесів як на національному, так і на міжнародному рівнях, Кабінет Міністрів України Розпорядженням №831-р від 21.07.2021 р. схвалив Стратегію реформування державного управління України на 2022-2025 роки та затвердив План заходів з її реалізації [3], у якій акцентовано увагу на забезпеченні побудови в Україні спроможної сервісної та цифрової економіки. Це своєю чергою, повинно забезпечувати захист інтересів громадян на основі європейських стандартів та досвіду, оскільки саме на території Європейського Союзу активно впроваджуються технології у сфері цифровізації, які є основою усіх економічних процесів у державі.

Відповідно, фундаментальна правова база України дає підстави говорити про тісний взаємозв'язок та гармонійне поєднання соціального та економічного розвитку та визначає загальний стратегічний курс державної політики загалом. З огляду на це, можна із впевненістю стверджувати, що результат функціонування господарюючих суб'єктів в економіці України прямо залежить від того, якими є управлінські дії державних органів влади, вповноважених регулювати, координувати, оцінювати та контролювати дії цих суб'єктів та впливати на добробут життя населення загалом. Таким чином, держава здійснює свої функції в усіх сферах соціально-економічного життя країни.

Державно-управлінські функції в економіці реалізовуються за такими основними напрямами і за допомогою таких основних регуляторів, які зображено на рис. 1.

Ефективна економічна політика держави прямо впливає на соціальний розвиток та життя громадян. Так, зростання рівня добробуту населення, соціальний захист, забезпечення рівних прав і можливостей всіх громадян, права на власність, працю та заробіток, гідне соціальне забезпечення, освіту, охорону здоров'я тощо є наслідком результативності управління економічними процесами в державі. Відповідно, це дає змогу реалізовувати такі основні завдання соціальної політики, як: покращення якісних показників життєдіяльності населення; підвищення його зайнятості; забезпечення можливості кожному громадянину реалізовувати свій потенціал для задоволення його потреб щодо розвитку його особистості; покращення оплати праці працівників в усіх сферах; забезпечення наявності достатньої кількості об'єктів соціальної інфраструктури в державі.

Необхідно зазначити, що стандарти соціально-економічного розвитку в Україні відрізняються від своїх аналогів у розвинених європейських країнах. Зважаючи на євроінтеграційні прагнення Української держави, необхідно забезпечувати невпинні та результативні трансформаційні перетворення, які стосуються зазначеної сфери, та покращувати інституційне забезпечення цього процесу, що б відповідало основним принципам, стандартам та нормам Європейського Союзу.

На сьогодні складно говорити про достатність державно-управлінських дій у сфері соціально-економічного розвитку Української держави, які б відповідали європейським стандартам. Свідченням цього є неефективність управління державними фінансами, незавершеність децентралізаційних перетворень, недосконалість нормативно-правового забезпечення процесів в економічній та соціальній сферах.

Рис. 1. Реалізація державно-управлінських функцій в економіці України

правовий управлінський соціальний економічний євроінтеграційний

Так, сфера державних фінансів визначає вектор економічних перетворень і є індикатором розвитку економічних відносин в країні. Проте Україні притаманні значні прогалини в управлінні державними фінансами, про що свідчать звіти Рахункової палати України, у яких відображено нецільове використання бюджетних коштів, отримання збитків та втрат або недоотримання бюджетних коштів внаслідок недосконалого управління тощо.

Зокрема, у звіті за 2020 р. зазначено, що у звітному році спостерігалося недонадходження 74,6 млрд грн доходів до державного бюджету за рахунок відмінностей окремих фактичних макропоказників від прогнозних [4]. Також в 2020 р. відбулося зростання державного боргу України по усіх позиціях.

Зокрема, державний і гарантований державою внутрішній борг у 2020 р. зріс на 23,1%, порівняно із 2019 р., а зовнішній - на 31%.

Таким чином, сфера державних фінансів потребує суттєвої уваги в контексті покращення соціально-економічного розвитку. Окрім того, його основою повинен бути регіональний розвиток, спеціалізація кожного територіального формування та децентралізація владних повноважень на місцях. Адже саме врахування регіональних особливостей дає змогу окремим територіям розвиватися у напрямі покращення економічних показників їх функціонування та підвищення якісного рівня життя населення. Це своєю чергою призведе до всебічного розвитку людського потенціалу як окремих регіонів, так і країни загалом.

Проте децентралізація, яка активно розпочалася у 2014 р., все ще потребує значної уваги з боку державних органів влади, оскільки у цій сфері є ще багато невирішених питань, які безпосередньо впливають на соціально- економічний розвиток як окремих регіонів, так і держави загалом. Тому напрацювання шляхів подальшого поступу у досліджуваній сфері вимагає врахування потреби ґрунтовних децентралізаційних перетворень у країні.

Зважаючи на ці та інші проблеми, які існують на сьогодні в сфері соціально-економічного розвитку, а також потребу врахування евроінтеграційного аспекту Української держави, необхідно вирішувати це питання за допомогою комплексного підходу. Він має базуватися як на оцінці внутрішнього потенціалу України та особливостей її розвитку в історичному періоді часу, так і на специфіці застосування позитивного досвіду провідних країн Європейського Союзу. Метою управління цим процесами з боку держави має бути створення умов для збалансованого та динамічного розвитку на загальнодержавному та регіональному рівнях шляхом активізації використання ресурсного, фінансового, кадрового, інформаційного та інтелектуального потенціалу як основи зміцнення конкурентоспроможності України на європейській арені.

Доцільно зазначити, що в країнах Євросоюзу довгий період часу практикувалася політика зменшення територіальних розбіжностей розподілу економічних і соціальних ресурсів між регіонами. Таким чином, управлінські дії державних органів влади спрямовувалися на виконання основних завдань децентралізації, відповідно до забезпечення ефективного соціально- економічного розвитку держави. У напрямі застосування Україною цього досвіду необхідно здійснити такі дії:

- уніфікувати нормативно-правову базу в контексті врегулювання регіонального соціально-економічного розвитку. Зокрема, йдеться про врахування реального стану та чинників, які позитивно чи негативно впливають на процеси економічного та соціального розвитку в окремих регіонах, а також закріплення на цій основі інструментів, механізмів та засобів реалізації прогресивних регіональних трансформацій;

- переформатувати ресурсний розподіл у державі з тим, щоб кожна територіальна одиниця мала змогу максимально використовувати свій потенціал. Важливу роль при цьому повинна відігравати спеціалізація регіонів, тобто їх функціонування та базі розвитку тих видів діяльності, які притаманні певній територіальній одиниці;

- акцентувати увагу на вдосконаленні фінансових потоків а контексті покращення перерозподілу фінансових ресурсів між регіонами із урахуванням їх спеціалізації та вдосконаленні механізмів перерозподілу податкових платежів та міжбюджетних трансфертів. Цей підхід сприятиме зменшенню рівня розбіжностей між регіонами щодо використання фінансових ресурсів держави;

- диференціювати державну підтримку регіонів за прикладом країн Європейського Союзу, відповідно до чого необхідно розробити та впровадити в життя національну стратегію соціально-економічного розвитку та регіональні стратегії.

Зупиняючись детальніше на останньому пункті, доцільно наголосити, що зазначена стратегія має чітко регламентувати розвиток окремих галузей національної економіки, енергетичної, експортно-імпортної та інших фундаментальних напрямів державної політики, а також реалізацію завдань грошово-кредитної політики Національним банком України у напрямі нормалізації економічних процесів у країні та підвищення рівня добробуту населення. Вона повинна враховувати стратегічні плани розвитку як держави, так і її окремих регіонів на п'ять, десять та двадцять років наперед. У цьому документі потрібно чітко визначити інституційні органи, відповідальні за процес її реалізації; засоби й інструменти її виконання, а також етапи її реалізації.

Для того, щоб положення вказаної стратегії були впроваджені в дію, необхідно: розробити спеціальний механізм її реалізації; покращити інституційне забезпечення, яке повинно відповідати за виконання стратегічних планів; покращити систему управління, регулювання, координації, обліку та контролю процесів, які необхідно здійснювати в ході виконання вказаної стратегії; удосконалити критеріальний підхід до оцінки результативності заходів, потрібних для реалізації стратегічних завдань держави у сфері соціально-економічного розвитку.

Отже, національна стратегія соціально-економічного розвитку буде ефективною, якщо вона буле здійснюватися в межах механізму, складові якого діятимуть злагоджено та гармонійно. Однім із важливих елементів цього механізму має бути нормативно-правове забезпечення трансформаційних змін, які повинні відбуватися в державі.

Євроінтеграційний аспект покращення управлінських дій держави у сфері соціально-економічного розвитку вимагає розробки та впровадження в життя регіональних стратегій у межах національної стратегії, що дасть змогу покращувати якісні зміни в економічному та соціальному житті окремих територій держави. Виходячи із того, що український досвід засвідчує прийняття значної кількості таких документів, які здебільшого є теоретично- декларативними, їх потрібно укладати, виходячи із реальних даних та реального стану економіки і соціального життя населення в певному регіоні. Лише в такому випадку ці стратегічні плани будуть якісними та можливими до виконання.

Ключовим питанням щодо покращення управління в сфері соціально-економічного розвитку є інституційне забезпечення процесів, які у ній відбуваються і які повинні наближати Україну до реалізації її євроінтеграційних прагнень. На сучасному етапі основні питання, які стосуються економічного та соціального розвитку України, належать до відання Кабінету Міністрів України, зокрема Міністерства економічного розвитку і торгівлі. На регіональному рівні ці функції вповноважені виконувати обласні та районні державні адміністрації, які відповідають за розвиток реформ на підпорядковуваних їм територіях.

Зважаючи на сучасні реалії, які свідчать про стрімкий розвиток цифрових технологій, на сьогодні виникла потреба спеціального управлінського підходу до керівництва процесами цифровізації. Як зазначено в Концепції розвитку електронного урядування в Україні, прийнятій у вересні 2017 р., запровадження цифрового врядування є необхідною умовою побудови ефективної цифрової економіки та цифрового ринку в Україні [5].

Проте практика показує, що ці органи влади, навіть цифрового формату, не завжди ефективно вирішують проблеми регіону чи держави у сфері соціально- економічного розвитку відповідно до тих вимог, які існують у Європейському Союзі.

Закономірно, що комплексний підхід демонструватиме найкращі результати, тому у напрямі покращення здійснення управлінських функцій у досліджуваній сфері, які би відповідали європейським стандартам, необхідно делегувати повноваження єдиній інституції, яка би курувала питання соціального та економічного розвитку країни і стежила, щоб ці трансформації гармоніювали із правилами Євросоюзу.

Так, ми вбачаємо за доцільне при Міністерстві економічного розвитку та торгівлі створити спеціалізований підрозділ під назвою “департамент соціально-економічного розвитку у контексті європейської інтеграції”. Потрібно конкретизувати механізм функціонування та завдання цього департаменту, визначити відповідальних за реалізацію реформ та формування євроінтеграційної політики у досліджуваній сфері. Зазначений підрозділ, маючи чітко окреслене коло обов'язків та повноважень, спрятиме налагодженню взаємодії між вітчизняними та іноземними партнерами в контексті запозичення передового європейського досвіду та впровадженню його в українські реалії.

Департамент повинен буде вирішувати питання загальнодержавного значення, а на рівні окремих регіонів потрібно сформувати систему інституцій, які б мали можливість працювати на забезпечення сталого розвитку окремих територій. Такими інституціями можуть бути агентства регіонального розвитку, які будуть представляти інтереси держави, бізнесових структур, громадських організацій та домогосподарств у напрямі покращення економічної ситуації в країні та підвищення рівня добробуту населення.

Отже, узагальнивши вищезазначене, можна згрупувати основні напрями покращення управлінських дій у сфері соціально-економічного розвитку держави, які повинні враховувати європейський досвід та реальний стан народногосподарського комплексу:

- розширення меж виділення державою коштів на оновлення економіки, передбачивши ці ресурси у витратних статтях державного і місцевих бюджетів, а також оптимізація витрачання державних коштів загалом;

- підвищення якості реалізації стратегічних завдань держави, закріплення їх у відповідних документах та посилення контролю за цими процесами на загальнодержавному та регіональному рівнях;

- вдосконалення функцій управління державою шляхом уніфікації відповідного нормативно-правового забезпечення та покращення діяльності інституцій у сфері соціально-економічного розвитку;

- подальший поступ у напрямі децентралізації та створення сприятливих умов для ефективного економічного та соціального розвитку регіонів.

Зазначені реформи потрібно проводити в комплексі, оскільки лише за такої умови вони будуть мати найкращий ефект і забезпечать стійкий соціально-економічний розвиток України в майбутньому.

Висновки і перспективи подальших розвідок

Отже, підсумовуючи зазначене, потрібно зауважити, що успішний соціально-економічний розвиток держави потребує злагоджених управлінських дій із урахуванням позитивного європейського досвіду реформування зазначеного сектора. Окремий акцент повинен ставитися на підвищення якості соціально-економічного розвитку на регіональному рівні, тобто на потребі здійснення децентралізаційних перетворень в українському суспільстві, на основі яких функціонують територіальні формування європейських держав. Соціально-економічний розвиток України має достатнє нормативно- правове забезпечення, проте для реалізації євроінтеграційного вектора України необхідно забезпечити низку завдань: розробити дієвий механізм, на основі якого системно та цілеспрямовано будуть здійснюватися завдання стратегії соціально-економічного розвитку держави; уніфікувати інституційне забезпечення у сфері розробки та впровадження у життя стратегічних планів у сфері соціально-економічного розвитку; сформувати нові та покращити існуючі підходи щодо розробки стратегічних планів на коротко-, середньо- та довгострокову перспективу на загальнодержавному та регіональному рівнях; передбачити систему моніторингу та контролю за виконанням тих завдань, які ставляться в межах реалізації стратегії соціально-економічного розвитку; визначити критерії аналізу результативності впроваджуваних заходів у межах стратегії соціально-економічного розвитку, які дадуть можливість оцінити ступінь досягнення стратегічної мети. Комплексний підхід у реалізації зазначених завдань дасть змогу перевести соціально-економічний розвиток України на якісно новий рівень та підвищити добробут населення загалом.

Перспективою подальших наукових досліджень є впровадження моделі розвитку сфери соціально-економічного розвитку України у європейський простір із урахуванням трансформацій українського суспільства на сучасному етапі його розвитку.

Список використаних джерел