Держава і громадянське суспільство: мотиви, практики й суперечності взаємодії

Результати соціологічних досліджень [див., зокрема: 13-15] засвідчують украй низький рівень довіри законодавчому й виконавчим органам влади, судовій системі, політичним партіям, органам правопорядку. Серед «лідерів» недовіри -- суди й органи прокуратури, антикорупційні органи, державні службовці, парламент і уряд. Характерно, що серед суспільних інститутів найбільшу довіру громадяни висловили інститутам громадянського суспільства -- тим структурам, де вплив держави є порівняно незначним (волонтерським організаціям, Церкві, добровольчим рухам, громадським організаціям), а також окремим державним інститутам «безпекового сектору» -- Збройним силам України, Національній гвардії України, Державній прикордонній службі та Державній службі з надзвичайних ситуацій. Органам влади більшість громадян не довіряють. Зауважимо, що й громадські активісти в реалізації суспільно значущих завдань мало розраховують на владу й вітчизняні суди. Соціологічні дослідження [див.: 16] засвідчили низький рівень ефективності звернення інститутів громадянського суспільства до вищих владних і судових інстанцій. Ефективнішими, на думку опитаних, є використання можливостей засобів масової інформації та звернення до міжнародних організацій.

Здійснений нами аналіз, на жаль, підтверджує наявність негативних проявів у практиці взаємодії влади й громадянського суспільства [детальніше див.: 17]. Найсуттєвішою, найвідчутнішою і такою, що посилювалася протягом останніх років, є тенденція до «підкорення» державою інститутів громадянського суспільства. Це прагнення полягає у спробах вибудувати «модель» стосунків, у яких інститути громадянського суспільства виконуватимуть функцію своєрідної легітимації рішень і дій органів влади, використовуючи для цього можливості своїх зв'язків із громадськістю.

Разом з тим, події останнього часу довели неефективність і незграбність наявної системи «взаємодії» держави та громадянського суспільства, кволість його інститутів. Адже результативність і Помаранчевого, і Євромайдану (як суспільно-політичного явища) і їх перемогу над корумпованою владною верхівкою забезпечили передусім не «легалізовані відповідно до законодавства» інститути громадянського суспільства, а активність самих громадян. Щобільше, у критичні для країни часи боротьби з воєнною агресією і проявами сепаратизму самоорганізовані громадяни через «нелегалізовані» організації добровільно брали на себе функції консолідації суспільства і контролю за владою. Поза державних програм, досить часто -- долаючи бездіяльність чиновників, була налагоджена система збору коштів на потреби української армії, забезпечення продуктами харчування, ліками й навіть військовим обладнанням. З'явилися й активно підтримуються нові формати засобів масової інформації й комунікації. Волонтерські «неформальні» організації переймаються долями внутрішньо переміщених осіб зазвичай ефективніше, аніж державні органи.

Украй важливим є розуміння того, що за нинішніх умов громадянське суспільство є не самоціллю, а лише формою (на глибоке переконання окремих дослідників -- універсальною формою) реального переходу до демократії та реалізації її можливостей. Не випадково усі без винятку моделі переходу до демократії та демократизації суспільства передбачають певний комплекс суспільно-політичних змін, без яких демократизація як процес і результат -- неможлива. Водночас варто зауважити, що ці моделі не можуть бути «лінійними». Йдеться про складний період подолання наявних суперечностей шляхом кардинальних суспільних змін, через усвідомлення, засвоєння й практичну реалізацію нових форм громадянської активності, залучення до безпосередньої (різнорівневої) участі в суспільно-політичних процесах для досягнення їхнього якісно нового стану. Вочевидь, динаміка змін у всіх сферах суспільного життя впливає на стан перехідних суспільств і на його переосмислення в масовій свідомості.

Висновки

До підсумкових результатів дослідження можна віднести виокремлення щонайменше трьох аспектів, які, на нашу думку, впливають, з одного боку, на сприйняття українством ідей громадянського суспільства, з другого -- на становлення його інститутів і суспільне ставлення до них.

Перший. Ідеї громадянського суспільства як якісної характеристики спільноти, як сфери самовияву особистості, як форми колективного визначення суспільних інтересів і створення умов реалізації особистісних потреб -- близькі українському суспільству. Історія свідчить, що характерною рисою української спільноти завжди було прагнення консолідації через систематизацію й унормування комплексу національних, духовних, культурних, економічних і соціальних відносин. Разом із тим, «ментальна» готовність до сприйняття ідей громадянського суспільства у сучасному його вимірі усе ще відчуває вплив ціннісних деформацій радянських часів. Тобто -- процес суспільної консолідації поки що не набув форм конкретних цінностей (як цінностей-цілей і цінностей-засобів) як цілеустановок. Безумовно, традиційні цінності за своїм змістом і спрямованістю є «ближчими» до цінностей громадянського суспільства. Разом із тим, процес переоцінки цінностей, що формувалися протягом кількох десятиліть, у наших умовах відбувався досить складно й суперечливо.

Другий. Українське суспільство має чималий досвід функціонування формальних «інститутів громадянського суспільства» радянського зразка у вигляді всіляких «спілок», «добровільних товариств», «союзів» тощо. Негативне ставлення до більшості з них позначилося й на сприйнятті нових громадських формувань, на оцінці їх потенційних можливостей, відповідності суспільним потребам, спроможності реально впливати на розв'язання наявних проблем. Водночас активне використання (підкорення) державою інститутів громадянського суспільства для легітимації власних дій/бездіяльності, прикриття корупційних схем і досягнення власних цілей у масовій свідомості досить часто пов'язувалося з бездіяльністю інститутів громадянського суспільства.

Варто додати, що й діяльність громадських формувань, створених за сприяння низки міжнародних фундацій, що розпочали роботу на території незалежної України, з часом дедалі більше набувала формальних ознак, поступово перетворюючись на об'єднання досить обмеженого кола громадських активістів. Їхня діяльність спрямовувалася на реалізацію проєктів у рамках певних грантових програм і не завжди відповідала нагальним суспільним потребам. Разом із тим, більшістю громадян ці формування сприймалися як своєрідний «зразок» інститутів громадянського суспільства нового типу і хиби у їхній діяльності похитнули довіру до них, до їхньої спроможності діяти ефективно та виключно в інтересах народу.

Третій. Не сприяло, на наш погляд, процесу становлення інститутів громадянського суспільства й прагнення окремих політичних рухів і партій (через участь у заснуванні та сприяння діяльності різних громадських формувань: молодіжних, жіночих, дитячих, професійних організацій, фондів, об'єднань, «ініціатив» тощо) використати можливості й авторитет «позапартійних» громадських організацій для досягнення власних політичних цілей. Така «взаємодія», як правило, посилювалася напередодні виборів і припинялася одночасно із завершенням чергової передвиборчої кампанії. З часом виборці усвідомили маніпулятивність цієї технології «залучення», й одним із критеріїв оцінки діяльності громадських формувань для них стала наявність/відсутність партійного «забарвлення». Водночас не без мовчазної згоди (бездіяльності) інститутів громадянського суспільства в Україні так і не сформувався ключовий складник демократичного режиму -- політична відповідальність як своєрідний запобіжник «всевладдя влади».

Громадянське суспільство в Україні, попри всі труднощі його становлення, розвивається й набуває нових якісних і змістовних ознак. Уявлення людей про суспільно-політичні процеси та їх особисту роль у них поступово змінюються. Змінюється й уявлення громадян про роль держави в здійсненні політичного, економічного та ідеологічного управління, а також -- про належний характер її взаємодії зі суспільством.

Список посилань

1. Політична енциклопедія / редкол. Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. Київ: Парламентське видавництво, 2011. 8о8 с.

2. Токвиль А. Демократия в Америке / пер. с франц., предисл. Гарольда Дж. Ласки. Москва: Прогресс, 1992. 554 с.

3. Грамши А. Партии, государство, общество. URL: http://www. hrono. ru/libris/ lib_g/gramsci04.html

4. Литвин О. Поступ громадянського суспільства в Україні. Історіософський аспект у творчості М.П. Драгоманова. Філософські обрії. 2007. № 17. С. 146-159.

5. Франко. І. Філософські праці. Зібрання творів у 50 томах. Том 45. Київ: Наукова думка, 1986. 575 с.

6. Костомаров Н. И. Исторические произведения. Автобиография / сост. и авт. ист.-биогр. очерка В. А. Замлинский. Киев: Изд-во при Киев. гос. ун-те, 1989. 734 с. (Памятники исторической мысли Украины).

7. Кин Дж. Демократия и гражданское общество / пер. с англ., послесл. М. А. Абрамова. Москва: ПрогрессТрадиция, 2001. 400 с.

8. Арендт Х. Истоки тоталитаризма. Москва: ЦентрКом, 1996. 742 с.

9. Энкарнасьон О. Г. Миссионеры Токвиля. Пропаганда гражданского общества и поддержка демократии. URL: http://old. russ. ru/ politics/ meta/20010220_toc. html

10. Про затвердження Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади. Постанова від 5 листопада 2008 р. № 976. Кабінет Міністрів України. URL: https://zakon. rada. gov. ua/laws/show/976-2008-%D0%BF

11. Шайгородський Ю. Ж. Взаємодія політичних інститутів та інститутів громадянського суспільства в Україні. Трансформація політичних інститутів України: проблеми теорії і практики / авт. колектив: М. І. Михальченко (керівник) та ін. Київ: ІПіЕнД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2016. С. 92-122.

12. Цвих В. Ф. Профспілки у громадянському суспільстві: теорія, методологія, практика: монографія. Київ: ВПЦ «Київський університет», 2002. 376 с.

13. Реформи в Україні: громадська думка населення. URL: http:// razumkov. org. ua/ napriamky/sotsiologichni-doslidzhennia/reformy-v-ukrainigromadska-dumka-naselennia

14. Разумков Центр. 04.09.2020. Початок нового політичного року: довіра до соціальних інститутів (липень 2020 р. ). URL: https://razumkov. org. ua/napriamky/sotsiologichni-doslidzhennia/pochatok-novogo-politychnogoroku-dovira-do-sotsialnykh-instytutiv-lypen-2020r

15. Оцінка ситуації в країні, довіра до інститутів суспільства та політиків, електоральні орієнтації громадян (березень 2021 р. ). URL: https:// razumkov. org. ua/napriamky/sotsiologichni-doslidzhennia/otsinka-sytuatsiiv-kraini-dovira-do-instytutiv-suspilstva-ta-politykiv-elektoralni-oriientatsiigromadian-berezen-2021r

16. Громадянське суспільство в період пандемії: як вона вплинула на громадську активність. Фонд «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва. URL: dif. org. ua/gromadyanske-suspilstvo-v-period-pandemii-yakvona-vplinula-na-gromadsku-aktivnist

17. Шайгородський Ю. Розвиток громадянського суспільства та проблема «дефіциту демократії». Політичний процес у незалежній Україні: підсумки і проблеми. Київ: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2021. С. 332-367.

1. Politychna entsyklopediia (2011) / redkol. Yu. Levenets (holova), Yu. Shapoval (zast. holovy) ta in. (Political encyclopedia). Kyiv: Parlamentske vydavnytstvo. 808 s. (in Ukrainian).

2. Tokvil', A. (1992). Demokratija v Amerike / per. s franc., predisl. Garol'da Dzh. Laski. (Democracy in America). Moskva: Progress. 554 s. [in Russian].

3. Gramshi, A. Partii, gosudarstvo, obshhestvo. (Parties, state, society). URL: http://www. hrono. ru/libris/ lib_g/gramsci04.html

4. Lytvyn, O. (2007). Postup hromadianskoho suspilstva v Ukraini. Istoriosofskyi aspekt u tvorchosti M. P. Drahomanova. (Proceedings of the Community Support in Ukraine. The historical aspect of the creativity of M. P. Dragomanov). Filosofski obrii. N 17. S. 146-159 (in Ukrainian).

5. Franko, I. (1986). Filosofski pratsi. Zibrannia tvoriv u 50 tomakh. Tom 45. (Philosophical works). Kyiv: Naukova dumka. 575 s. (in Ukrainian).

6. Kostomarov, N. I. (1989). Istoricheskie proizvedenija. Avtobiografija / sost. i avt. ist.-biogr. ocherka V. A. Zamlinskij. (Historical works. Autobiography). Kiev: Izd-vo pri Kiev. gos. un-te. 734 s. (Pamjatniki istoricheskoj mysli Ukrainy).

7. Kin, Dzh. (2001). Demokratija i grazhdanskoe obshhestvo / per. s angl., poslesl. M. A. Abramova. (Democracy and civil society). Moskva: ProgressTradicija. 400 s. [in Russian].

8. Arendt, H. (1996). Istoki totalitarizma. (The origins of totalitarianism). Moskva: CentrKom. 742 s. [in Russian].

9. Jenkarnas'on, O.G. MissioneryTokvilja. Propaganda grazhdanskogo obshhestva i podderzhka demokratii. (Missionaries of Tocqueville. Advocacy for civil society and support for democracy). URL: http://old. russ. ru/ politics/meta/20010220_toc. html

10. Pro zatverdzhennia Poriadku spryiannia provedenniu hromadskoi ekspertyzy diialnosti orhaniv vykonavchoi vlady. Postanova vid 5 lystopada 2008 r. № 976. Kabinet Ministriv Ukrainy. (About the statement of the Order of assistance to carrying out public examination of activity of executive authorities). URL: https://zakon. rada. gov. ua/laws/show/976-2008-%D0%BF (in Ukrainian).

11. Shaihorodskyi, Yu. Zh. (2016). Vzaiemodiia politychnykh instytutiv ta instytutiv hromadianskoho suspilstva v Ukraini. Transformatsiia politychnykh instytutiv Ukrainy: problemy teorii i praktyky / avt. kolektyv: M. I. Mykhalchenko (kerivnyk) ta in. (Interaction of political and civil society institutions in Ukraine). Kyiv: IPiEnD im. I. F. Kurasa NAN Ukrainy. S. 92-122 (in Ukrainian).

12. Tsvykh, V.F. (2002). Profspilky u hromadianskomu suspilstvi: teoriia, metodolohiia, praktyka: monohrafiia. (Trade unions in civil society: theory, methodology, practice). Kyiv: VPTs «Kyivskyi universytet». 376 s. (in Ukrainian).

13. Reformy v Ukraini: hromadska dumka naselennia. (Reforms in Ukraine: public opinion). URL: http://razumkov. org. ua/ napriamky/sotsiologichnidoslidzhennia/reformy-v-ukraini-gromadska-dumka-naselennia (in Ukrainian).

14. Razumkov Tsentr. 04.09.2020. Pochatok novoho politychnoho roku: dovira do sotsialnykh instytutiv (lypen 2020 r. ). (The beginning of a new political year: trust in social institutions). URL: https://razumkov. org. ua/napriamky/ sotsiologichni-doslidzhennia/pochatok-novogo-politychnogo-roku-dovira-dosotsialnykh-instytutiv-lypen-2020r. (in Ukrainian).

15. Otsinka sytuatsii v kraini, dovira do instytutiv suspilstva ta politykiv, elektoralni oriientatsii hromadian (berezen 2021 r. ). (Assessment of the situation in the country, trust in the institutions of society and politicians, electoral orientations of citizens). URL: https://razumkov. org. ua/napriamky/sotsiologichni-doslidzhennia/ otsinka-sytuatsii-v-kraini-dovira-do-instytutiv-suspilstva-ta-politykiv-elektoralnioriientatsii-gromadian-berezen-2021r (in Ukrainian).

16. Hromadianske suspilstvo vperiod pandemii: yakvona vplynula na hromadsku aktyvnist. Fond «Demokratychni initsiatyvy» im. Ilka Kucheriva. (Civil society during the pandemic: how it affected civic activism). URL: dif. org. ua/gromadyanske-suspilstvo-vperiod-pandemii-yak-vona-vplinula-na-gromadsku-aktivnist (in Ukrainian).

17. Shaihorodskyi, Yu. (2021). Rozvytok hromadianskoho suspilstva ta problema «defitsytu demokratii». Politychnyi protses u nezalezhnii Ukraini: pidsumky i problemy. (Civil society development and the problem of «democracy deficit»). Kyiv: Instytut politychnykh i etnonatsionalnykh doslidzhen im. I. F. Kurasa NAN Ukrainy. S. 332-367 (in Ukrainian).

Размещено на Allbest.ru