Інформаційна війна: генезесний аналіз

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інституту права, психології та інноваційної освіти Національного університету «Львівська політехніка»

Інформаціна війна: генезесний аналіз

Ортинська Наталія - доктор юридичних наук, професор кафедри Теорії права і конституціоналізму

м. Львів

Анотація

У статті проаналізовано інформаційну війну як складне та багатовимірне явище. Досліджено історичні витоки цього поняття - починаючи з доісторичного періоду, де можна простежити вплив інформації на людей, що набирав потужностей з кожним етапом розвитку людства. Вагоме значення мали маніпуляції з божественним та надприродним для досягнення цілей правителя, водночас мета завжди була одна - впливати на поведінку, рішення та сприйняття людини. Писемність внесла нові можливості поширення інформації, тим самим створивши новий інструмент для війни. Акцентовано на способах ведення інформаційної війни ще в 500 рр. до н. е., що є актуальними і в сьогоденні. Проаналізовано Першу та Другу світові війни як потужний плацдарм інформаційної війни, що має свою проєкцію і в сучасності.

Ключові слова: інформаційна війна, інформаційна політика, конфлікт, гібридна війна, інформаційна атака, агресія.

Постановка проблеми

У сьогоденні інформація стала потужною зброєю в руках ворога, а завдяки новітнім технологіям можливим видається розгорнути справжній інформаційний фронт, який зачіпає всіх та кожного. Мета інформаційної війни - зміна уявлення, свідомості та риторики соціуму щодо певного питання шляхом висвітлення спотвореної інформації, яка не відповідає дійсності, однак є вигідною для влади. Деморалізація населення, розхитування ворожнечі всередині країни, приниження народу в цілому є тими основними цілями, по яких б'є інформаційна машина. Постійна пропаганда, що транслює викривлену дійсність та створює плацдарм для дій влади. Ще задовго до російської агресії у 2014 році Україна зазнала інформаційної атаки ворога, а вже згодом полем бою стали території на сході України, сьогодні ж ми стали свідками повномасштабного вторгнення ворога на нашу суверенну державу.- І ставлення громадян Росії до війни в Україні лише вкотре підтверджує, що пропаганда дала свої результати.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Досліджуваній проблематиці присвячено багато праць таких, зокрема, вітчизняних науковців, як: О. Верголяс, М. Дзюба, М. Жарко, М. Зінченко, Я. Ліпкан, В. Малик, Н. Семен, М. Присяжнюк, В. Петрик, В. Панченко, А. Рось, І. Сулятицький, О. Са- єнко, Т. Ткачук, О. Фролова, О. Литвиненко, Р. Калюжний, О. Заруба, П. Черник, М. Шпура та ін.

Виклад основних положень

Як показує досвід, інформаційні війни передують збройним конфліктам, тим самим готуючи ґрунт та посіваючи потрібні настрої серед громадськості, вносячи свої ідеї й настрої. Важливим вбачається той факт, що, окрім постійного впливу на наш інформаційний простір, Росія, країна-агре- сор, роками продукує пропаганду для своїх громадян задля виправдання своєї політики та створення відповідного іміджу українців, що начебто страждають від чинної влади та потребують їхнього «захисту» і звільнення. інформаційний війна правитель

І сьогодні 71 % росіян, за даними опитування незалежних соціологів, відчуває гордість через війну з Україною [1], підтримуючи повномасштабне вторгнення держави-агресора. І це свідчить про те, що пропаганда, яка в житті росіян була постійно, на жаль, виявилась ефективною. Як стверджує дослідниця Н. Семен у своєму дисертаційному дослідженні, «сьогодні практично вся російська журналістика перебуває під тотальним контролем влади. Майже кожен засіб масової інформації в Росії є дотичним до влади, журналістика стала потужним інструментом влади, який деформує свідомість аудиторії. Це спричинило панування пропаганди у контенті російських ЗМІ. Практика функціонування російської журналістики призвела до схвалення російською аудиторією збройного конфлікту в ОРДЛО із численними людськими жертвами та руйнацією перспективних галузей економіки» [2].

Проаналізуємо передумови виникнення інформаційних воєн, адже поза самим терміном, який вперше вжив відомий інженер Томас Рона ще 1976 року, згадки про вплив інформації на людську свідомість та її поведінку сягають ще доісторичного періоду. Історичні витоки інформаційних воєн аналізує Ю. Бондар [3], вказуючи на те, що ще в Стародавньому Єгипті завдяки писемності люди могли сприймати інформацію, яка мала на них відповідний вплив. Наприклад, спроба фараона Аменхотепа IV (приблизно 1377 р. до н. е.) впливати на своїх підданих. Від імені фараона видавались Повчання, у текстах за допомогою чорного і червоного кольорів акцентували на тих чи інших моментах. Повчання мали сприяти придушенню повстань проти режиму та смиренному терпінню підданими страждань, від своїх вельмож і начальників. А все це пояснювалось проєкцією божої волі, яку також проголошували жреці, котрі були справжніми пропагандистами державної влади та подавали необхідну інформацію у вигляді пророцтв.

Згодом завдяки поширенню письма та книгодрукування стало можливо передавати інформацію великій кількості людей та фактично створило новий інструмент для ведення інформаційної війни.

Відомий китайський військовий стратег Сунь Цзи написав трактат «Мистецтво війни» (датований 500 рр. до н. е.), який складається із 13 глав, які описують стратегію і тактику війни у всіх її тонкощах, де автор не оминув питання інформації, що є актуальними і сьогодні та вражають своєю прогресивністю, зважаючи на історичний період. «Знання наперед не можна отримати від богів і демонів, не можна отримати і в спосіб виснування за подобою, не можна отримати і в спосіб усіляких обрахунків. Знання становища супротивника можна отримати лише від людей» [4, с. 122]. Автор в останній главі детально описує значення шпигунів (місцевих та чиновників), яких вербують у країні супротивника задля поширення дезінформації, що є яскравим прикладом ведення інформаційної війни.

Людство з давніх-давен усвідомило, що початком усього є слово, а його сила не має кордонів. У кожній історичній епосі простежується різне застосування інструментарію. Часто рушійною силою було маніпулювання божественною волею, для досягнення цілей правителя, однак мета завжди була одна - впливати на поведінку, рішення та сприйняття людини.

У контексті розглядуваної теми неможливо оминути увагою і працю Нікколо Ма- кіавеллі «Державець», де також згадується про інформаційну складову для успішного правління державою та створення потрібної комунікації і з власним народом, і на міжнародній арені. Науковці, що досліджують цю тематику, згадують також хрестові походи, як прояв інформаційної пропаганди, що ініційовані Ватиканом, як приклад інформаційного протистояння, яке мало місце в Середньовіччі.

Перша світова війна стала справжнім плацдармом для потужної інформаційної війни, що розпочалася ще до фізичного її початку. Як слушно зазначає В. Сідак, Німеччина й Антанта виставляли противника як агресора, мета якого - знищення, усе це транслювалось за допомогою преси та ширилось цілим світом задля створення відповідного образу в міжнародній спільноті. «Народам цілеспрямовано вбивалась у голову думка про захист національних інтересів та підступи ворога. Війна своєї держави подавалась як боротьба проти агресора, відповідального за все. Тож власна мета була благородною і справедливою, а противника - несправедливою та загарбницькою, що загрожувала існуванню всієї нації, тобто підлою, ганебною і брудною. Таким чином, пропаганда формувала образ ворога, відновлюючи старі образи і вишукуючи нові, на які можна було спертися» [5, с. 60]. Уже під час воєнних дій видання, надававши інформацію з фронту, висміювало ворога. На українських землях російська пропаганда просувала наратив про визволення слов'ян, тим часом як щодо українців йшлося про возз'єднання [5, 62-63]. Пропаганда стала рушійною силою для мобілізації, адже підготувала ґрунт та свідомість людей, малюючи ворога та вселяючи ненависть. Книжки, газети, маніфести, пісні, вірші, плакати - усе було просякнуто ненавистю до ворога, яка з часом лише зростала.

Під час Другої світової війни роль інформаційного протиборства складно переоцінити. Потужна пропаганда постійно робила свою роботу як між воїнами, так і між мирним населенням, і це давало колосальний результат. Як зазначають А. Невгод та О. Мальований, «основними методами ведення інформаційної війни стали друкована та радіопропаганда, яка найчастіше використовувалась союзниками у війні. Компанія інформаційної війни проводилась задля того, щоб схилити противника до капітуляції. Зусилля були направлені на те, щоб посіяти серед населення окупованих країн невіру в силу німецької армії. Американці перші, ще за воєнних часів, визначились у розробці форм пропаганди на теоретичному рівні. Зазначені методи відіграли не останню роль у кінцевому результаті бойових дій» [6, с. 130]. Польська дослідниця Данута Казьмер- чак зазначає, що інформаційна війна складається з багатьох концепцій і видів діяльності, деякі з них натхненні радянськими моделями. Механізм її функціонування близький до радянської концепції «активних заходів», що позначає секретні, наступальні, дезінформативні, дестабілізаційні та агентурні проєкти, що випливають із поточних пріоритетів політики СРСР, які мали на меті домогтися впливу на широкі сфери політичної й суспільної діяльності в інших країнах. Одним з елементів активної діяльності була ідеологічна диверсія, яку також називають «ідеологічною революцією». Автор відзначає, що поняття «ідеологічної підривної діяльності» означало відвернути увагу суспільства цієї країни від ворожої діяльності, спрямованої проти неї, спрямованої на руйнування її традицій, релігії, культури, науки та ідеології або на переформулювання цих чинників [7, с. 120].

Аналізуючи сторінки історії, можна розгледіти стратегію сьогоднішньої інформаційної війни, а часом навіть «мету», якою оправдовується країна-агресор під час своїх варварських вчинків, вуалюючи це все своєю шляхетною метою - порятунку. Також вагомим меседжем, що транслювався народу, є міцність армії та її непереможність, що створювало ілюзію в очах великого народу. Важливим видається і той факт, що народ Росії звик до системи патерналізму, який виявляється в перманентному підкоренні владі навіть у разі ущемлення своїх інтересів. Зараз це яскраво демонструє суспільне мовчання поза лавиною санкцій, які впроваджені світовою спільнотою у відповідь на агресію, що вплинула, мабуть, на кожного громадянина. Інформаційна боротьба, яку роками активно веде країна-агресор, демонструє нам цілеспрямоване зомбування своїх же громадян, щоб уникнути будь-якого опору. Адже недаремно російські ЗМІ висвітлювали питання Криму ще 2009 року, ставлячи за приклад постать Микити Хрущова та його «подарунок», готуючи свою громадськість до дій влади. На жаль, постійна пропаганда дала свої плоди і вклала у свідомість росіян викривлену правду, яка дуже вигідна управителям.

Висновки

Історичні витоки поняття інформаційної війни сягають доісторичного періоду, що з еволюцією людства піддавалися якісним трансформаціям. Перша та Друга світові війни продемонстрували потужність пропаганди, що вплинула на їхній перебіг. У сьогоденні Україна перебуває під постійною інформаційною атакою ворога, у той час коли монотонна пропаганда створила необхідну атмосферу в країні-агресора, а її громадяни перебувають в інформаційній бульбашці і не бажають її покидати.

Література

1. Незалежні соціологи: 71% росіян відчуває гордість через війну з Україною. Радіо Свобода. 2022. 17 берез.

2. Семен Н. Ф. Російські інтернет-ресурси як чинник інформаційної війни проти України (на прикладі сайтів «Правда.Ру» та «Российский диалог»): автореф. дис. ... канд. наук з соц. ко- мунік.: 27.00.01. Дніпро, 2018. 20 с.

3. Бондар Ю. Інформаційні війни на Стародавньому Сході. Вісник Книжкової палати. 2012. № 10. С. 38-45.

4. Сунь-цзи. Мистецтво війни / пер. Григорія Латника. Київ: Арій, 2014. 128 с.

5. Сідак В. C. Використання мас-медіа в інформаційно-психологічних операціях Першої світової війни. Інформаційна безпека людини, суспільства, держави. 2013. № 2. С.59-66.

6. Невгод А. О., Мальований О. О. Пропагандистська робота США у Європі періоду Другої світової війни. Молодий вчений. 2016. № 11 (38). С. 128-131.

7. Danuta Kazmierczak.Walka informacyjna we wspolczesnych konfliktach i jej spoleczne konsekwencje. Studia de Securitate et Educatione Civili 2017. № 7. P. 111-129.

Размещено на Allbest.ru