Правовий статус суб’єктів, яким надано право на отримання відомостей, що становлять банківську таємницю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правовий статус суб'єктів, яким надано право на отримання відомостей, що становлять банківську таємницю

Клочкова Вікторія Віталіївна - студентка другого року навчання магістратури юридичного інституту Київського міжнародного університету

У статті доведено, що українське законодавство здатне забезпечити секретність банківської інформації, не порушуючи прав та свобод банківських установ та їх клієнтів; визначено межі компетентності банку щодо надання доступу до інформації, що становить банківську таємницю уповноваженим органам державної влади; розглянуто зміст інформації, яка надається банками суб'єктам державного управління, а також проаналізовано нормативно-правові акти, що демонструють повноваження державних структур, що виконують обов'язки щодо збереження та недопущення несанкціонованого доступу до банківської таємниці.

Ключові слова: «банк», «інформація з обмеженим доступом», «органи державної влади», «банківська таємниця», «письмовий запит», «вимога», «збереже державна влада банківська секретність

SUMMARY

The article proves that Ukrainian legislation is able to ensure the confidentiality of banking information without violating the rights and freedoms of banking institutions and their customers; the limits of the bank's competence to provide access to information constituting banking secrecy to the authorized state authorities have been determined; considered the content of information provided by banks to public entities, as well as analyzed the regulations that demonstrate the powers of government agencies that perform responsibilities for maintaining and preventing unauthorized access to banking secrecy.

Key words: «bank», «information with limited access», «public authorities», «banking secrecy», «written request», «request», «storage of information».

Актуальність теми статті

Банківська таємниця як правова категорія становить інформацію з обмеженим доступом, розголошення якої може завдати істотної шкоди як державним, так і суспільним інтересам. Тому відповідно до національних норм права доступ до банківської таємниці може надаватися обмеженому колу суб'єктів безпосередньо банками (на вимогу чи запит) або на підставі рішення суду.

Питання здійснення функцій органів державної влади у сфері захисту банківської таємниці в Україні досліджували у своїх посібниках такі автори, як: Д. Гетманцев, О. Костюченко, А. Марущак, І. Заверуха, О. Радутний, М. Старинський, М. Сібільов, Н. Шукліна, В. Січевлюк та ін.

Метою статті є визначити місце органів державної влади, уповноважених отримувати доступ до відомостей, що становлять банківську таємницю у банківській діяльності, специфіку та межі їх компетенції у банківській сфері.

Відповідно до мети було визначено завдання - аналіз нормативно-правових актів, що регулюють діяльність державних структур щодо надання відомостей, що становлять банківську таємницю.

Виклад основного матеріалу

Банк розкриває інформацію, що становить банківську таємницю, на письмовий запит власника або з його письмового дозволу в обсязі, визначеному в такому письмовому запиті або дозволі.

Між тим, банки мають право надавати інформацію, що становить банківську таємницю, юридичним та/або фізичним особам для забезпечення виконання ними своїх функцій або для надання послуг банку відповідно до укладених між такими особами (організаціями) та банком договорів, у тому числі про відступлення права вимоги до клієнта за умови, що передбачені договорами функції стосуються діяльності банку. Вони також мають право надавати інформацію, що становить банківську таємницю, суду, третейському суду, міжнародному комерційному арбітражу, нотаріусу, посадовим особам органів місцевого самоврядування та іноземним консульським установам, уповноваженим на вчинення нотаріальних дій, для захисту своїх прав та законних інтересів у справах, учасником у яких він є, в Україні або за кордоном [5].

Відповідно до ч.1 ст.6 Постанови Правління Національного банку України № 267 від 14.07.2006 року «Про затвердження Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці», банки зобов'язані надавати інформацію уповноваженим органам державної влади про:

- фінансові операції, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу;

- фінансові операції, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу, якщо є достатні підстави підозрювати, що вони пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом;

- виявлені фінансові операції, стосовно яких є достатні підстави підозрювати, що вони пов'язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму;

- фінансові операції клієнта, щодо якого в банку є мотивовані підозри про надання ним недостовірної інформації, що стосується його ідентифікації;

- прибуткові фінансові операції клієнта, щодо якого Уповноваженим органом прийнято рішення про зупинення його видаткових операцій та ін. [3].

Варто нижче розглянути компетенцію суду, контролюючих та інших правоохоронних органів, які за наявності підстав мають право на одержання інформації, що містить банківську таємницю.

1. Служба безпеки України - державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України [11].

Між тим, органи Служби безпеки України мають право отримати будь-яку інформацію, віднесену Законом до банківської таємниці, стосовно всіх клієнтів банку з дозволу власника цієї інформації та за рішенням ^суду ^[1].

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 25 Закону України «Про Службу безпеки України», Служба безпеки України, її органи, співробітники мають право одержувати на письмовий запит керівника відповідного органу Служби безпеки України від міністерств, державних комітетів, інших відомств, підприємств, установ, організацій, військових частин, громадян та їх об'єднань дані і відомості, необхідні для забезпечення державної безпеки України, а також користуватись з цією метою службовою документацією і звітністю. Отримувати доступ до інформації, що становить банківську таємницю на запити щодо стану банківських рахунків клієнтів та операцій, проведених на користь чи за дорученням клієнта, у тому числі операцій без відкриття рахунків, а саме відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та стосовно конкретної юридичної або фізичної особи, фізичної особи - підприємця про: наявність рахунків, номери рахунків, залишок коштів на рахунках, операції списання з рахунків та/або зарахування на рахунки, призначення платежу, ідентифікаційні дані контрагента (для фізичних осіб - прізвище, ім'я та по батькові, ідентифікаційний номер платника податку; для юридичних осіб - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), номер рахунку контрагента та код банку контрагента та інші відомості, які можуть бути відкриті співробітникам СБУ відповідно до наданих їм повноважень [5; 11].

2. Національне антикорупційне бюро України - центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом, на який покладено попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття ко- рупційних та інших кримінальних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових [8].

Посилаючись на п.5 ч.1 ст. 17 Закон України «Про Національне антикорупцій- не бюро України», варто сказати, що Національному бюро та його працівникам, відповідно до покладених на них професійних обов'язків на підставі рішення Директора Національного бюро або його заступника, погодженого з прокурором, надано право отримувати від банків, депозитарних, фінансових та інших установ, підприємств та організацій незалежно від форми власності інформацію про операції, рахунки, вклади, правочини фізичних та юридичних осіб, яка необхідна для виконання обов'язків Національного бюро, а також отримувати інформацію, що містить банківську таємницю на запит щодо стану банківських рахунків клієнтів та операцій, проведених на користь чи за дорученням клієнта, у тому числі операцій без відкриття рахунків, а саме відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та стосовно конкретної юридичної або фізичної особи, фізичної особи - підприємця про: наявність рахунків, номери рахунків, залишок коштів на рахунках, операції списання з рахунків та/або зарахування на рахунки, призначення платежу, ідентифікаційні дані контрагента, номер рахунку контрагента та код банку контрагента та інша інформація, яка може бути відкрита працівникам НАБУ відповідно до покладених на них обов'язків [5; 8].

3. Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції [6].

Відповідно до п.2-2 ч.1 ст.7 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» Державне бюро розслідувань, відповідно до покладених на нього завдань, можуть безоплатно одержувати на підставі рішення Директора Державного бюро розслідувань або його уповноваженого заступника, погодженого з Генеральним прокурором або його уповноваженим заступником, від банків, депозитарних, фінансових та інших установ, підприємств та організацій незалежно від форми власності інформацію про операції із зазначенням даних про контрагентів, рахунки, вклади, правочини фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, яка необхідна для виявлення необґрунто- ваних активів та збору доказів їх необґрунтованості в межах компетенції Державного бюро розслідувань. Реалізуючи свої професійні обов'язки, працівники Державного бюро розслідувань мають можливість отримувати інформацію, що становить банківську таємницю, подаючи запит щодо стану банківських рахунків клієнтів та операцій, проведених на користь чи за дорученням клієнта, у тому числі операцій без відкриття рахунків, а саме відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та стосовно конкретної юридичної або фізичної особи, фізичної особи - підприємця про: наявність рахунків, номери рахунків, залишок коштів на рахунках, операції списання з рахунків та/або зарахування на рахунки, призначення платежу, ідентифікаційні дані номер рахунку контрагента та код банку контрагента та інші відомості, які можуть бути відкриті органу державної влади відповідно до їх функцій [5; 6].

4. Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель [4].

Стаття 22-1 Закону України «Про Анти- монопольний комітет України» передбачає, що суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб'єктам господарювання. Таким чином, інформація з обмеженим доступом, яка була одержана Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями під час здійснення своїх повноважень, використовується лише з метою виконання завдань, визначених законодавством про захист економічної конкуренції, та не підлягає розголошенню та оприлюдненню [4].

Крім того, особа, яка надає інформацію, що може містити банківську таємницю, зобов'язана зазначити, яка саме інформація має бути обмежена в доступі, у тому числі, які документи або частини цих документів можуть містити такі відомості.

5. Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого перебачені Конституцією України та іншими законами України [9].

Нині, посилаючись на п. 22 ч.1 ст.7 Закону України «Про Національний банк України», відповідно до покладених на нього функцій, Нацбанк України покликаний здійснювати методологічне забезпечення з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю [9].

6. Правовий статус Національного агентства з питань запобігання корупції визначається розділом ІІ Закону України «Про запобігання корупції». Так, згідно зі ст. 4 Закону, Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику [7].

НАЗК відповідно до покладених на нього завдань у сфері банківської таємниці має право одержувати за письмовими запитами від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об'єднань інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, яка необхідна для здійснення функцій та мати доступ до інформаційно-телекомунікаційних і довідкових систем, реєстрів, банків даних, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування, користуватися державними, у тому числі урядовими, засобами зв'язку і комунікацій, мережами спеціального зв'язку та іншими технічними засобами [7].

7. Для з'ясування підстав розкриття банківської таємниці в судовому порядку важливим є те, що таке розкриття може відбуватися двома шляхами:

- суддею одноособово з дотриманням режиму секретності за заявою заявника щодо розкриття інформації, що становить банківську таємницю в окремому провадженні цивільного судочинства;

- судом при розгляді справи у господарському, адміністративному, кримінальному або цивільному судочинстві (крім порядку окремого провадження), що відбувається при вирішенні питань про забезпечення доказів, витребування доказів, і оформлюється ухвалою суду.

За наявності відкритого кримінального провадження по справі звертатися до суду із заявою щодо розкриття банківської таємниці в порядку цивільного судочинства не має потреби, оскільки Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено інші, більш широкі, можливості отримання доступу до необхідних органам слідства документів (тимчасового доступу або вилучення речей і документів), зокрема й тих, що можуть містити банківську таємницю.

Наприклад, рішенням Галицького районного суду м. Львова було встановлено: Заявник, Головне управління Державної податкової служби у м.Києві, звернувся до суду із заявою, у якій просить зобов'язати AT «Ідея Банк» розкрити банківську таємницю по рахунку, який належить фізичній особі-підприємцю, із зазначенням руху коштів, їх відправника і одержувача та призначенням платежу.

В обґрунтування поданої заяви Заявник покликається на те, що з метою виконання функцій, передбачених Податковим Кодексом України, зокрема щодо дотримання податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи в Головного Управління ДПС у м. Києві, виникла необхідність в отриманні інформації щодо контрагентів, які укладали угоди з ФОП ОСОБА_1, а також інформацію щодо обсягу та обігу коштів на банківських рахунках, відкритих ФОП ОСОБА_1 в установі банку.

Потреба в зазначеній інформації, підтвердженій необхідними документами, обумовлюється тим, що в ході прийнятих заходів з метою проведення документальної планової виїзної перевірки, на підставі наказу №1617 було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за адресою реєстрації, АДРЕСА_1 та за адресою здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_2 згідно з офіційними реєстраційними даними не знаходиться, про що складено акт від № 100 та акт №101.

Провести планову виїзну перевірку з метою контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)- немає можливості у зв'язку з незнаходженням суб'єкта підприємницької діяльності за адресою реєстрації та неможливістю вручення наказу про проведення перевірки, а відповідно, відсутністю первинних документів та, відповідно, документів податкового обліку.

Таким чином, з метою встановлення явних (відомих) кредиторів та дебіторів, які здійснювали фінансово-господарські взаємовідносини з ФОП ОСОБА_1 на підставі цивільно-правових угод, також з метою встановлення фактичного обігу грошових коштів, які пройшли по вказаних розрахункових рахунках товариства, законності здійснення їх перерахувань іншими господарюючими суб'єктами підприємницької діяльності, повноти декларування дохідної частини підприємницької діяльності необхідно провести аналіз інформації про рух грошових коштів по рахунках ФОП ОСО- БА_1 відкритих у банківських установах, зокрема: AT «Ідея Банк».

Враховуючи те, що інформація про стан руху коштів ФОП ОСОБА_1 надасть можливість встановити господарюючих суб'єктів, тобто фактичних кредиторів та дебіторів, які здійснювали фінансово-господарські взаємовідносини з товариством і що має істотне значення для встановлення фактичного обігу грошових коштів з метою перевірки щодо своєчасності та повноти сплати податків, зборів до бюджетів та державних цільових фондів і, у свою чергу, є банківською таємницею, тому просить заяву задовольнити.

Підсумовуючи, Заяву Головного управління Державної податкової служби ум. Києві особа, щодо якої вимагається розкрити банківську таємницю: ФОП ОСО- БА_1, банк, який обслуговує фізичну особу - підприємця АТ «Ідея Банк» про розкриття банківської таємниці по за рахункових рахунках ФОП ОСОБА_1, було задоволено та зобов'язано AT «Ідея Банк» у м. Києві розкрити банківську таємницю по рахунках: IBAN НОМЕР_3, який належать фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 із зазначенням руху коштів, їх відправника і одержувача та призначенням платежу (розшифровкою контрагентів та призначенням платежу) [2; 10].

Отже, суд, ухвалюючи рішення, пов'язані з розкриттям банківської таємниці, повинен розмежовувати порядок, підстави такого розкриття та коло суб'єктів, уповноважених на отримання відповідної інформації та її обсягу.

Враховуючи вищезазначені повноваження суб'єктів, які мають право на доступ до банківської таємниці, Національний банк України, як найвища ланка банківської систем України, має право розкривати органам державної влади інформацію, що становить банківську таємницю та зібрану під час виконання ним його функцій, якщо така інформація може свідчити про правопорушення та/або використовуватися для запобігання, виявлення, припинення, розслідування правопорушень, притягнення винних осіб до відповідальності за їх вчинення. Національний банк України має право розкривати інформацію, що становить банківську таємницю, отриману ним від органу банківського нагляду іншої держави, виключно за згодою такого органу [5; 9].

Висновок

Таким чином, банк задля забезпечення виконання покладених на нього функцій, захисту своїх законних інтересів має право надавати інформацію, що становить банківську таємницю, зібрану під час виконання ним його функцій, судовим, правоохоронним та/або контролюючим органам інших держав, а також має право надавати інформацію, що становить банківську таємницю, суду для захисту своїх прав та законних інтересів у справах, учасником яких він є [5].

Сучасне законодавство передбачає дії, які зобов'язаний вчинити банк з метою забезпечення режиму банківської таємниці. При дослідженні порядку розкриття інформації, що містить банківську таємницю, кола суб'єктів, що мають право на отримання такої інформації, необхідно визначити, у яких межах і за яких умов і порядку зазначені вище суб'єкти мають право отримувати інформацію, що містить банківську таємницю.

Література

1. Гетманцев Д., Шукліна Н. Банківське право України. Центр учбової літератури, 2007. 344 с.

2. Податковий кодекс України: Закон України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. Відомості Верховної Ради України. 2011. № 13-14, № 15-16, № 17, ст. 112.

3. Правила зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці: Постанова Правління Національного банку України від 14.07.2006 р. № 267. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0935- 06#n18 (дата звернення: 16.01.2022)

4. Про Антимонопольний комітет України: Закон України від 26.11.1993 р.- № 3659-ХІІ. Законодавство України : база даних / Верхов. Рада України. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/3659-12#Text (дата звернення: 16.01.2022)

5. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 р. № 2121-ІІІ. Законодавство України : база даних / Верхов. Рада України. URL: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/2121-14#Text (дата звернення: 16.01.2022)

6. Про Державне бюро розслідувань: Закон України від 12.11.2015 р. № 794-VIII. Законодавство України : база даних / Верхов. Рада України. URL: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/794-19#Text (дата звернення: 16.01.2022)

7. Про запобігання корупції: Закон України від 14.10.2014 р. № 1700-VII. Законодавство України : база даних / Верхов. Рада України. URL: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/1700-18#Text (дата звернення: 16.01.2022)

8. Про Національне антикорупційне бюро України: Закон України від 14.10.2014 р. № 1695-VII. Законодавство України : база даних / Верхов. Рада України. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/1698-18#Text (дата звернення: 16.01.2022)

9. Про Національний банк України: Закон України від 20.05.1999 р. № 679-XIV. Законодавство України : база даних / Верхов. Рада України. URL: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/679-14#Text (дата звернення: 16.01.2022)

10. Про Службу безпеки України: Закон України від 25.03.1992 р. № 2229-ХІІ. Законодавство України : база даних / Верхов. Рада України. URL: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/2229-12#Text (дата звернення: 16.01.2022)

11. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 21.04.2020 р., судова справа- № 461/3253/20. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://youcontrol.com.ua/ru/ catalog/court-document/88848236/ (дата звернення 16.01.2022)

Размещено на Allbest.ru