Перешкоди в реалізації цивільних прав в умовах воєнного стану та шляхи пошуку компромісу публічних та приватних інтересів

Размещено на http://www.allbest.ru

Перешкоди в реалізації цивільних прав в умовах воєнного стану та шляхи пошуку компромісу публічних та приватних інтересів

Омельчук Олександр Сергійович

кандидат юридичних наук,

доцент кафедри цивільного права

Національного університету «Одеська юридична академія»

Омельчук Олександр Сергійович

ПЕРЕШКОДИ В РЕАЛІЗАЦІЇ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ ТА ШЛЯХИ ПОШУКУ КОМПРОМІСУ ПУБЛІЧНИХ ТА ПРИВАТНИХ ІНТЕРЕСІВ

Статтю присвячено питанням визначення перешкод в реалізації цивільних прав в умовах воєнного стану та пошуку компромісу публічних та приватних інтересів в відповідних умовах.

Доведено, що обмеження прав осіб є вимушеним заходом підтримки режиму обороноздатності країни та забезпечення функціонування національної економіки. Відповідні обмеження стосуються як нормального функціонування цивільного обігу, так і окремих видів діяльності, таких як нотаріальне засвідчення юридичних фактів, публічний доступ до окремих державних реєстрів, окремих видів підприємницької діяльності тощо. Визначено актуальність дослідження питань практичної реалізації цивільних прав та захисту цивільних інтересів приватних осіб в умовах воєнного стану, а також збереження нормальної динаміки цивільних правовідносин.

За результатами аналізу актів законодавства, що приймалися в розвиток та уточнення положень Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», та наукового дискурсу з цього приводу визначено, що тенденція до спрощення процедур щодо реалізації окремих цивільних прав, а також запровадження змін законодавчого регулювання окремих цивільних правовідносин у наявних непростих умовах характеризується як правильне та доцільне рішенням, яке дійсно відповідає принципам демократичного суспільства. цивільний право воєнний

Виявлено, що такий підхід до оцінки регуляторних змін в межах формально-юридичного підходу не порушує питання гармонізації публічних та приватних інтересів, що є невід'ємною задачею цивільно-правового регулювання.

Досліджувані фактори умовно поділено на ті, що випливають з природи цивільних прав; ті, що продиктовані засадами публічного права та універсальні фактори. До універсальних факторів віднесено дотримання принципу законності та пропорційність обмежень. Дотримання принципу законності при впровадженні відповідних обмежень та фактичному виконанні заходів, що обмежують цивільні права. Фактор пропорційності (співрозмірності) обмежень обставинам фактично розпадається на дві частини. Окремо слід говорити про успішну ідентифікацію обставин, що передбачаються законом як передумови встановлення обмежень цивільних прав. Також важливим питанням є коректна оцінка ступеня небезпеки або ризику настання відповідних обставин, що передує встановленню обмежені цивільних прав. Також доведено, що дотримання засад публічного права при їх впровадженні є надзвичайно важливим.

Серед факторів, що продиктовані самою природою цивільних прав виділяються юридична рівність суб'єктів цивільного права зумовлює й рівність суб'єктів у відповідних обмеженнях цивільних прав; дотримання темпо- ральних меж встановлених обмежень цивільних прав та адекватне наслідкове навантаження відміни таких обмежень.

Зроблено висновок, що при встановленні обмежень цивільних прав законодавець та суб'єкт правозастосування повинні ефективно і коректно оцінювати обставини та враховувати досліджувані фактори при виборі типу обмеження та кола суб'єктів цивільного права, яких воно стосується.

Ключові слова: обмеження прав, фактори досягнення компромісу, принцип законності, засади публічного права.

Omelchuk Oleksandr

OBSTACLES IN THE IMPLEMENTATION OF CIVIL RIGHTS UNDER THE CONDITIONS OF MARTIAL STATE AND WAYS OF SEARCHING FOR A COMPROMISE BETWEEN PUBLIC AND PRIVATE INTERESTS

The article is devoted to the issues of determining obstacles to the realization of civil rights in the conditions of martial law and finding a compromise between public and private interests in the relevant conditions.

It has been proven that restricting the rights of individuals is a forced measure to support the country's defense capability regime and ensure the functioning of the national economy. The relevant restrictions concern both the normal functioning of civil circulation and certain types of activities, such as notarization of legal facts, public access to certain state registers, certain types of business activities, etc. The relevance of the study of the practical implementation of civil rights and the protection of civil interests of private individuals in the conditions of martial law, as well as the preservation of the normal dynamics of civil legal relations, was determined.

According to the results of the analysis of the acts of legislation adopted for the development and clarification of the provisions of the Decree of the President of Ukraine «On the introduction of martial law in Ukraine» and the scientific discourse on this matter, it was determined that there is a tendency to simplify the procedures for the implementation of certain civil rights, as well as the introduction of changes in legislative regulation individual civil legal relations in the existing difficult conditions is characterized as a correct and expedient decision that really corresponds to the principles of a democratic society.

It was found that this approach to the assessment of regulatory changes within the framework of the formal-legal approach does not raise the issue of harmonization of public and private interests, which is an integral task of civil law regulation.

The researched factors are conditionally divided into those arising from the nature of civil rights; those dictated by the principles of public law and universal factors. Universal factors include compliance with the principle of legality and proportionality of restrictions. Compliance with the principle of legality in the implementation of relevant restrictions and the actual implementation of measures that limit civil rights. The factor of proportionality (commensurability) of restrictions to circumstances actually falls into two parts. Separately, we should talk about the successful identification of circumstances provided by law as prerequisites for establishing restrictions on civil rights. Also, an important issue is the correct assessment of the degree of danger or the risk of occurrence of relevant circumstances, which precedes the establishment of limited civil rights. It has also been proven that compliance with the principles of public law during their implementation is extremely important.

Among the factors dictated by the very nature of civil rights are the legal equality of subjects of civil law is distinguished, and the equality of subjects in the corresponding restrictions of civil rights is determined; compliance with the temporal limits of the established restrictions on civil rights and the adequate consequential burden of the cancellation of such restrictions.

It was concluded that when establishing restrictions on civil rights, the legislator and the subject of law enforcement must effectively and correctly assess the circumstances and take into account the researched factors when choosing the type of restriction and the range of subjects of civil law to which it applies.

Key words: limitation of rights, factors for reaching a compromise, principle of legality, principles of public law.

Постановка проблеми. Військова агресія з боку РФ докорінно вразила уклад звичайного життя нашої держави. Так, в умовах відповідних кризових явищ повсякденністю стали режим «гуманітарної катастрофи», новини про загиблих та постраждалих, окупацію міст та територій нашої держави, нестачу продовольства тощо. В зазначених умовах на другий план відійшли захист цивільних прав та інтересів фізичних, а тим паче юридичних осіб.

24.02.2022 Президентом України підписано Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Відповідно до нього воєнний стан запроваджується з 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб. 15 березня цей строк був продовжений, та на даний момент режим воєнного стану залишається чинним. Відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» під режимом воєнного стану розуміється особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень [3]. Згідно положень ст. 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії відповідного режиму можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» [4].

Стан дослідження теми. Обмеження прав осіб є вимушеним заходом підтримки режиму обороноздатності країни та забезпечення функціонування національної економіки. Ряд обмежень, введених в дію спеціальним воєнним законодавством, стосуються як нормального функціонування цивільного обігу, так і окремих видів діяльності, таких як нотаріальне засвідчення юридичних фактів, публічний доступ до окремих державних реєстрів, окремих видів підприємницької діяльності тощо. Таким чином, особливого значення в контексті лунаючих закликів відновлювати підприємницьку діяльність на територіях, на яких немає бойових дій [5] та «нормально займатися дітьми, спортом займатися, відновлювати звичайні звички, звичайний спосіб життя» [6] набуває питання практичної реалізації цивільних прав та захисту цивільних інтересів приватних осіб в умовах воєнного стану, а також збереження нормальної динаміки цивільних правовідносин.

Слід зазначити, що за результатами аналізу актів законодавства, що приймалися в розвиток та уточнення положень Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», практикуючими юристами було зроблено висновок, що «суттєвого обмеження прав цивільних осіб під час війни урядом не запроваджено». В юридичній публіцистичній літературі відзначається тенденція до спрощення процедур щодо реалізації окремих цивільних прав, а запровадження змін законодавчого регулювання окремих цивільних правовідносин у наявних непростих умовах характеризується як правильне та доцільне рішенням, яке дійсно відповідає принципам демократичного суспільства [2]. Однак, настільки позитивне бачення регуляторних змін в межах формально-юридичного підходу не порушує питання гармонізації публічних та приватних інтересів, що є невід'ємною задачею цивільно-правового регулювання.

Саме тому, метою даного дослідження є визначення глобальних факторів досягнення компромісу публічних та приватних інтересів як засад формування цивільного законодавства в період воєнного стану.

Виклад основного матеріалу. Перш за все, слід відзначити, що досліджувані фактори можна умовно поділити на ті, що випливають з природи цивільних прав; ті, що продиктовані засадами публічного права та універсальні фактори.

До універсальних факторів можна віднести дотримання принципу законності та пропорційність обмежень. Дотримання принципу законності при впровадженні відповідних обмежень та фактичному виконанні заходів, що обмежують цивільні права. Так, як зазначає А.М. Мерник, вживані заходи щодо обмеження прав і свобод осіб повинні мати правовий характер і бути такими, що не перевищують меж, встановлених законом [7, с. 50]. Саме законом повинні бути визначені мета, базис та суб'єкти, які можуть встановлювати обмеження. Вихід за межі встановленої компетенції свідчить про пряме порушення цивільних прав, а не їх обмеження.

Що ж до пропорційності (співрозмірності) обмежень обставинам, що зумовлюють їх запровадження, то даний фактор фактично розпадається на дві частини. Окремо слід говорити про успішну ідентифікацію обставин, що передбачаються законом як передумови встановлення обмежень цивільних прав. Також важливим питанням є коректна оцінка ступеня небезпеки або ризику настання відповідних обставин, що передує встановленню обмежені цивільних прав. Так, наприклад, для запобігання загрози життю та здоров'ю суддів та учасників судового процесу у період воєнного стану, доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень та сервісу «Стан розгляду справ» було тимчасово призупинено. Саме загроза настання негативних наслідків стала причиною обмеження інформаційних прав учасників цивільного процесу.

Враховуючи той факт, що обмеження мають характер публічно-правових та рішення про їх введення знаходяться в процедурних межах саме галузей публічного права, то дотримання засад публічного права при їх впровадженні є надзвичайно важливим. В даному випадку можна говорити не лише про доцільність обмежень, що вводяться на території держави або в окремому регіоні, але й про дотримання процедурних меж введення обмежень цивільних прав, а також про дотримання загальних принципів публічного права. Так, серед принципів адміністративного права зазвичай називають об'єктивність адміністративного права; пріоритетність прав та свобод людини і громадянина; відповідність адміністративного законодавства міжнародним договорам; повнота регулювання статусів суб'єктів адміністративного права; забезпечення юридичної відповідальності за порушення адміністративно-правових норм; мінімізація втручання публічної адміністрації в особисте життя людини та інші. Дотримання засад публічних галузей права є надзвичайно важливим для збалансування інтересів приватної особи саме з інтересами суспільства та держави, а не з ситуативними приватними інтересами окремого владного суб'єкта.

Окремо необхідно зосередити увагу на тих факторах, що продиктовані самою природою цивільних прав. Так, перш за все, юридична рівність суб'єктів цивільного права зумовлює й рівність суб'єктів у відповідних обмеженнях цивільних прав. Суб'єкти правозастосування не можуть встановлювати переваги в об'ємі правомочностей або способах реалізації окремих цивільних прав або захисті цивільних інтересів. Попри це, чинним законодавством з метою підтримки національної економіки встановлено пріоритет інтересів роботодавця у трудових відносинах, що полягає в додаткових правах на зміну трудових договорів та звільнення працівників [15].

Одним з важливих факторів досягнення вищезгаданого компромісу є дотримання темпоральних меж встановлених обмежень цивільних прав та адекватне наслідкове навантаження відміни таких обмежень. В даному випадку слід говорити про «прагнення» до відновлення права, компенсації та заохоченння правовласника. Так, наприклад, як слушно відмічає Є.О. Харитонов, право власності у випадках його обмеження має здатність до «самовідновлення». Аналогічну якість мають й інші цивільні права.

В умовах воєнного стану особливо актуалізуються практичні та процедурні питання застосування реквізиції в умовах воєнного стану (ч. 2 ст. 353 ЦК України). Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» реквізицією (примусовим відчуженням майна) є позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості [9].

Відповідно до загальноприйнятого підходу реквізиція не є відчуженням майна, оскільки вона вчиняється без волі власника [12]. Характерною ознакою реквізиції як способу припинення права приватної власності є його оплатність. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» власник майна, яке було примусово відчужене, може вимагати взамін надання йому іншого майна, якщо це можливо [9].

Окрім вже неодноразово досліджуваного питання оплатності реквізиції, як слушно відзначає суддя Верховного Суду України Василь Крат, слід також говорити і про повернення майна як правовий наслідок припинення надзвичайних обставин [10]. Автором наголошується, що право вимагати повернення реквізованого майна зумовлене наявністю в особи статусу «колишнього» власника. Даний статус поряд з такими умовами як припинення надзвичайних обставин; збереження майна; заяв- лення власником позовної вимоги про його повернення до органу, що проводив його реквізицію або якому передано відповідне майно; встановлення можливості повернення призводять до відновлення цивільного права особи в тому об'ємі, в якому воно існувало до його примусового припинення. Одночасно з цим, правовим наслідком повернення речі є повернення колишнім власником грошової суми або речі, яка була одержана в якості оплати з вирахуванням розумної плати за використання цього майна. В.Крат називає право на повернення реквізованого майна зворотним правовим наслідком виникнення права та відзначає наявність такого права як у фізичних, так і юридичних осіб [11].

Аналогічним є вирішення питання відновлення й інших цивільних прав. Так, наприклад, в умовах воєнного стану стали практично неможливими або були заборонені окремі види підприємницької діяльності. Найбільш ілюстративним стали випадки заборони продажу алкогольних напоїв взагалі на окремих територіях або в окремі періоди часу [14]. Також неможливим стало ведення ряду видів підприємницької діяльності в межах комендантської години або в період дії сигналу «Повітряна тривога».

Цивілістами свобода підприємницької діяльності зазвичай визначається як право на вибір будь- якого виду і форми підприємництва у будь-якій його сфері та встановлених законом організаційно-правових форм, створення нових форм підприємництва. Вона виражається у свободі розпоряджатися своїми здібностями до праці, що виявляється у свободі вибору роду діяльності або професії, свободі від несумлінної конкуренції і монопольної діяльності, а також у загальній свободі вчиняти все, що не заборонено законом [13, с. 226].

На жаль, вимушена заборона продажу алкоголю в умовах воєнного стану негативно сказалася не лише на практичній можливості реалізації свободи підприємництва, але й призвело до збитків представників відповідного виду бізнесу. Державними органами та органами місцевого самоврядування не було встановлено компенсацій, що призвело до появи тіньового ринку продажу алкогольних напоїв.

Висновки

Таким чином, при встановленні обмежень цивільних прав законодавець та суб'єкт правозастосування повинні ефективно і коректно оцінювати обставини та враховувати вищезазначені фактори при виборі типу обмеження та кола суб'єктів цивільного права, яких воно стосується.

Література

Арестович закликав жителів заходу і центру України повертатися до нормальної соціально-економічної діяльності. URL: https://www.unian.ua/society/arestovich-zaklikav-zhiteliv-zahodu-i-centru-ukrajini-povertatisya-do-normalnoji-socialno- ekonomichnoji-diyalnosti-novini-ukrajini-11740963.html

Воєнний стан та трудові відносини: нове законодавче регулювання. URL: https://biz.ligazakon.net/analitycs/210189_vonniy- stan-ta-trudov-vdnosini-nove-zakonodavche-regulyuvannya

Крат В. Реквізиція під час воєнного стану: що, коли і як. Закон і Бізнес. 2022. URL: https://zib.com.ua/ua/150897.html

Линник Л. Заборона продажу алкоголю в мирний і воєнний час: відповідальність та роль ОМС. Місцева рада. 2022. URL: https://ibuhgalter.net/ru/articles/1020

Мелех Л. В. Принципи і вимоги законності у правозастосовній діяльності. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. 2008. № 2. С. 1-12.

Мерник А. М., Радченко Я. М. Принцип законності обмеження прав і свобод людини і громадянина. Юридичний науковий електронний журнал. 2020. № 3. С. 50-53. URL: http://www.lsej.org.ua/3_2020/11.pdf

Президент закликав вести бізнес там, де немає бойових дій. Укрінформ. 2022. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric- economy/3429898-prezident-zaklikav-vesti-biznes-tam-de-nemae-bojovih-dij.html

Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»: Закон України від 24.02.2022 № 2102-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2102-20#Text

Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану: Закон України від 17.05.2012 № 4765-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4765-17#Text

Про правовий режим воєнного стану: Закон України від 12.05.2015 № 389-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/389-19#Text

Ромовська З. В. Українське цивільне право. Право власності: підручник : акад. курс. К. : Правова єдність, 2011. 246 с.

URL: tp://pidruchniki.com/1292110351464/pravo/zdiysnennya_prava_rozporyadzhennyaСагайдак К. Права цивільних осіб під час війни: основи, особливості. ПРАВО/UA. 2022. URL: https://pravo.ua/prava- tsyvilnykh-osib-pid-chas-viiny-osnovy-osoblyvosti/

Харитонов Є. О., Старцев О. В. Цивільне право України : підручник. 2007.

Харківська К. В. Правові гарантії свободи підприємницької діяльності: актуалізація проблеми. Економічна теорія та право. 2015. № 1. 226-234 с.

Чередніченко М. Воєнний стан: чи змінились наслідки невиконання цивільно-правових зобов'язань. Юрліга. 2022.

URL: https://jurliga.ligazakon.net/analitycs/210706_vonniy-stan-chi-zmnilis-nasldki-nevikonannya-tsivlno-pravovikh-zobovyazan

Размещено на Allbest.ru