Міжнародно-правове регулювання відшкодування шкоди, завданої довкіллю під час війни

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національний юридичний університет ім. Ярослава Мудрого

Факультет юстиції

Міжнародно-правове регулювання відшкодування шкоди, завданої довкіллю під час війни

Артамонова С.Ю., студентка

Суховерхова Д.В., студентка

Кутнякова А.Г., студентка

м. Харків

Анотація

Стаття присвячена проблемі міжнародно-правового регулювання відшкодування шкоди, яка завдана довкіллю під час війни. Розглянуто питання протиправності заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу внаслідок збройних конфліктів, застосування міжнародного досвіду для визначення меж та видів відповідальності у цій сфері. Проаналізовано як воєнний стан впливає на виконання сторонами міжнародних угод своїх зобов'язань.

Питання відповідальності за шкоду, завдану довкіллю під час війни, регулюються нормами міжнародного гуманітарного права, міжнародного кримінального права, міжнародного права навколишнього середовища та міжнародними нормами щодо захисту прав людини. Тема правового регулювання відшкодування шкоди, яка була завдана довкіллю, сама по собі є актуальною, але під час війни вона особливо загострюється через масштаби негативних наслідків для навколишнього природного середовища, виникає необхідність у швидкому реагуванні та вирішення нагальних проблем у цій сфері.

У статті аналізуються положення міжнародно-правових актів, які регулюють ці питання, серед них: Додатковий протокол І до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, Положення про закони і звичаї суходільної війни (IV Гаазька конвенція), Конвенція про заборону військового або будь- якого іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище 1977 р. (Конвенція ЕНМОД) та інші. Особливу увагу приділено розгляду норм Женевських конвенцій 1949 року, якими регулюються відносини із захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, та Директиві 2004/35/ ЄС про екологічну відповідальність в аспекті відновлення навколишнього природного середовища до його вихідного стану.

Докладно досліджується екоцид, який є не тільки небезпечним злочином, а й має не завжди передбачувані наслідки для довкілля як природної основи існування людей.

Автори приходять до висновку, що доведення вини та притягнення держави-агресора до юридичної відповідальності за шкоду, завдану навколишньому природному середовищу, є досить складним процесом. Проте сучасне міжнародне право все більше екологізується, рішення міжнародних судів відносно відшкодування шкоди довкіллю свідчать про врахування потреб охорони навколишнього природного середовища під час будь-яких подій, у тому числі під час війни.

Ключові слова: збройний конфлікт, шкода довкіллю, відшкодування екологічної шкоди, міжнародно-правовий захист, правова охорона довкілля.

Abstract

International legal regulation of compensation for damage caused to the environment during war

Artamonova S.Yu., Sukhoverkhova D.V., Kutnyakova A.H., Faculty of Justice fourth-year student, Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkiv

The article is devoted to the topic of regulation in international law of compensation for damage caused to the environment during the war. Consideration of the issue of the illegality of harming the environment as a result of military operations, the application of international experience to determine the limits and types of amenability in this sphere. The influence of martial law on the fulfillment of obligations by the parties to international environmental agreements was analyzed.

Issues of responsibility for damage caused to the environment during wartime are governed by the norms of international humanitarian law, international criminal law, international environmental law and international norms for the protection of human rights. The topic of legal regulation of compensation for damage that was caused to the environment is relevant in itself, but during the war it is especially aggravated due to the scale of negative consequences for the environment, there is a need for a quick response and solving urgent problems in this area.

The article analyzes the provisions of international legal acts that regulate these issues, among them: Additional Protocol I to the Geneva Conventions of August 12, 1949, Regulations on the Laws and Customs of Land War (IV Hague Convention), the Convention on the Prohibition of Military or Any of other hostile use of means of influence on the natural environment of 1977 (ENMOD) and others. Special attention is paid to the consideration of the norms of the Geneva Conventions of 1949, which regulate relations for the protection of victims of international armed conflicts, and Directive 2004/3 5/EU on environmental responsibility in terms of restoring the natural environment to its original state.

Ecocide, which is not only a dangerous crime, but also has unpredictable consequences for the environment as a natural basis for human existence, is studied in detail.

The authors come to the conclusion that proving the guilt and bringing the aggressor state to legal responsibility for the damage caused to the natural environment is a rather complicated process. However, modern international law is becoming increasingly green, the decisions of international courts regarding compensation for damage to the environment testify to the consideration of the needs of environmental protection during any events, including during war.

Keywords: armed conflict, environmental damage, compensation for environmental damage, international legal protection, legal protection of the environment.

Постановка проблеми

Через повномасштабне вторгнення Росії на територію України та триваючі бойові дії, завдається велика шкода навколишньому природному середовищу: забруднюються атмосферне повітря, води та ґрунти, знищуються об'єкти тваринного та рослинного світу. Також існує ризик настання екологічної катастрофи великих масштабів через імовірність застосування ядерної зброї чи аварій на АЕС. Тому актуальною є проблема правового забезпечення відшкодування шкоди, яка була завдана довкіллю під час воєнних дій, та ефективного механізму притягнення винних суб'єктів до відповідальності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемні аспекти міжнародно-правового регулювання відшкодування шкоди, яка була завдана довкіллю, досліджувалися такими вченими, як: Блага А.Б., Загороднюк І.В., Короткий Т.Р., Мартиненко О.А., Медведєва М.О., Пархоменко В.В. та інші. Але зазначена тема потребує подальшого розгляду з урахуванням викликів сучасності задля вдосконалення законодавства на національному та міжнародному рівнях.

Метою статті є аналіз правових норм щодо регулювання відшкодування шкоди, яка була завдана довкіллю під час війни, та дослідження міжнародного-правового досвіду вирішення проблем у цій сфері.

Виклад основного матеріалу

міжнародний правовий відшкодування середовище війна

Війна залишається однією з найсерйозніших причин погіршення стану навколишнього природного середовища. З початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України було завдано величезної шкоди довкіллю через пожежі на нафтосховищах, підрив резервуарів з хімічними речовинами, такими як аміак та селітра, пошкодження газопроводів, вибухи боєприпасів і т. д. Тому важливим є фіксування кожного такого випадку; визначення обсягів спричиненої екологічної шкоди; виявлення винних. При Державній екологічній інспекції України 1 березня 2022 року було створено Оперативний штаб для формування єдиного реєстру збитків, заподіяних довкіллю внаслідок вторгнення Російської Федерації на територію України. Основними завданнями Штабу визнаються фіксування, розрахунок і систематизація всіх збитків, які були заподіяні довкіллю, ведення єдиного реєстру таких збитків, а також виявлення та аналіз випадків, що становлять потенційну небезпеку для навколишнього природного середовища та населення. Але суттєвою проблемою залишається відсутність документального підтвердження даних стосовно того, ким саме (військовими чи цивільними особами та ким конкретно) і якою стороною конфлікту була заподіяна та чи інша шкода довкіллю [1].

Важливе значення для вирішення зазначених питань має міжнародно- правовий досвід із притягнення до відповідальності винних та застосування юридичних механізмів стягнення відшкодування шкоди, яка була завдана довкіллю. На нашу думку, саме завдяки використанню міжнародних інструментів тиску, Україна зможе привернути увагу світової спільноти до стану навколишнього природного середовища в державі та притягнути до відповідальності винних.

Якщо розглядати двосторонні угоди у сфері охорони довкілля України з Російською Федерацією до початку повномасштабного вторгнення та окупації територій України, то їх кількість досить значна. До таких угод можна віднести Угоду про співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища 1995 р., Угоду про спільне використання та охорону прикордонних водних об'єктів 1992 р., Угоду між Кабінетом Міністрів України і Урядом РФ з питань забезпечення екологічної безпеки та екологічного контролю в місцях базування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом РФ про заходи щодо забезпечення безпеки мореплавства в Азовському морі та Керченській протоці 2012 р. та інші. Відповідно до ст.ст. 61 та 62 Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 1969 року, війна не може бути підставою для припинення дії договорів, у тому ж числі і тих, які регулюють сферу охорони та захисту навколишнього природного середовища, сторонами яких є учасники збройного конфлікту [2]. Таким чином, зобов'язання Російської Федерації за даними угодами не припиняються.

Крім того, Україна та Російська Федерація - сторони Додаткового протоколу I Женевських конвенцій від 1949 року, яким регулюються відносини із захисту жертв міжнародних збройних конфліктів. Завдяки цьому акту можна встановити ступінь вини у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу під час війни. Згідно зі ст.35 даного Протоколу, методи та засоби ведення збройних дій не є необмеженими. У нормі закріплюється, які саме методи та засоби є заборонені в застосуванні, до яких належать також ті, які мають на меті завдати або, як можна очікувати, завдадуть широкої, довгочасної і серйозної шкоди довкіллю. Але, розглядаючи це положення, виникає питання щодо того, що охоплює собою поняття «довгочасна шкода». Підготовчими документами до ДП І встановлюється період у кілька десятиліть, що є досить складним у доведенні відповідальності, хоча застосування сучасних засобів вимірювання, методології оцінки екологічної шкоди та методів прогнозування надає можливість спростити цю задачу. Що стосується «серйозної шкоди», то це означає, що негативний вплив навколишньому середовищу завдає також шкоди здоров'ю або виживанню населення [1].

А в ст.55 Додаткового протоколу I Женевських конвенцій закріплюється, що при веденні війни необхідно виявляти турботу про захист природного середовища від широкої, довгочасної і серйозної шкоди; заподіяння шкоди природному середовищу як репресалій заборонено [3]. Тобто можлива кваліфікація екологічної шкоди як побічної (додаткової, непрямої).

Заслуговує на увагу і стаття 56, згідно з якою установки і споруди, що містять небезпечні сили (греблі, дамби й атомні електростанції) не повинні ставати об'єктами нападу. Російська Федерація й досі вчинює заборонені дії, які регулюються цими положеннями: захоплення об'єктів ядерної інфраструктури, а саме Чорнобильської атомної електростанції (ЧАЕС) та Запорізької атомної електростанції (ЗАЕС).

Важливі положення містяться у Статтях про відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння від 2001 року. Відповідно до статті 8 акту «поведінка особи або групи осіб розглядається як діяння держави за міжнародним правом у випадку, якщо ця особа або група осіб фактично діє за вказівками або під керівництвом або контролем цієї держави при здійсненні такої поведінки».

Також неможливо не згадати Міжнародний кримінальний суд, який має повноваження здійснювати юрисдикцію щодо осіб, які вчинили найбільш тяжкі злочини, що викликають занепокоєння міжнародного співтовариства. Розглядаючи Римський статут, а саме статтю 8.2.КА, можна говорити, що керівництво Російської Федерації та командування її Збройними Силами повинні бути притягнуті до кримінальної відповідальності, адже до серйозних порушень законів та звичаїв, які застосовуються в міжнародних збройних конфліктах у встановлених рамках міжнародного права, відносяться умисні вчинення нападів з усвідомленням того, що такі напади заподіють серйозної шкоди навколишньому природному середовищу, яка буде явно надмірною в порівнянні з конкретною та безпосередньо очікуваною загальною військовою перевагою. [4] Але потрібно дотримуватися кумулятивного стандарту та доведення умислу щодо вчинення зазначеного діяння.

Як демонструє практика, міжнародний трибунал обходить визнання факту вчинення міжнародного злочину лише на підставі нанесення шкоди довкіллю, але може використовуватися така модель, відповідно до якої злочини проти навколишнього природного середовища визнаються як допоміжний інструмент вчинення основного злочину. Україна може використати такий досвід у доведенні вини Російської Федерації.

Враховуючи наведений аналіз норм міжнародного гуманітарного та кримінального права, можна стверджувати, що доведення вини та притягнення Російської Федерації до юридичної відповідальності за шкоду, завдану українському навколишньому природному середовищу, буде досить складним процесом. Проте сучасне міжнародне право все більше екологізується, рішення міжнародних судів відносно шкоди довкіллю свідчать про врахування потреб охорони довкілля під час будь-якої діяльності, в тому числі під час війни.

Якщо буде встановлено епізоди, коли шкода навколишньому природному середовищу була спричинена діяннями української сторони конфлікту або цивільних осіб у результаті протиправних дій, то, залежно від обставин справи, до них можете бути застосовані норми національного українського законодавства. Проте, аналізуючи юридичну практику, можна зазначити, що такі можливості сьогодні практично не реалізуються.

Окрему увагу приділимо такому злочину, як екоцид. Кримінальний кодекс України відносить екоцид до злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку і розуміє під ним масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів, а також вчинення інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу.

Слід зазначити, що в сучасних умовах цивілізаційного розвитку екоцид стає не тільки найбільш небезпечним злочином, а й таким, що має не завжди передбачувані наслідки для безпеки людства, оскільки характеризується умисним нанесенням шкоди, яка має незворотні наслідки для довкілля як природної основи існування людей. З кожним днем війни збільшуються екологічні втрати. Україна документує дії окупанта щодо проявів екоциду на нашій території. Ці матеріали будуть слугувати основою для визначення збитків, а також для розслідування Міжнародного кримінального суду щодо воєнних злочинів і злочинів проти людства та довкілля, які мали місце на території України.

Конвенція про заборону воєнного або будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище (1977 р.) забороняє використання будь-яких засобів впливу на природне середовище для зміни шляхом цілеспрямованого керування природними процесами динаміки, складу і структури Землі, включаючи її біоту, літосферу, гідросферу або космічний простір (ст.2). У наш час цей документ розглядається практично як конвенція проти екоциду.

Конвенція також передбачає співпрацю держав у збереженні, покращенні та мирному використанні природного середовища. Цей документ пов'язує злочин екоциду безпосередньо з воєнними діями. Бойові дії на території України забруднюють повітря, отруюють водойми та ґрунти, знищують флору та фауну і в довготривалій перспективі нанесуть колосальну шкоду не тільки українській, а й європейській екосистемі, зважаючи на це дії країни-агресора мають кваліфікуватися відповідно до норм міжнародного права, в тому числі, як злочини проти довкілля та екоцид.

Важливим питанням є відновлення навколишнього природного середовища до його вихідного стану. Це питання розглядається у Директиві 2004/35/ ЄС про екологічну відповідальність. Відновлення досягається шляхом заміни пошкоджених природних ресурсів на ідентичні або, при необхідності, еквівалентні або подібні природні компоненти, або, у відповідних випадках, шляхом придбання / створення нових природних компонентів. Якщо заходи, вжиті на ураженому місці, не дозволяють досягти повернення до вихідного стану, додаткові заходи можуть бути вжиті в іншому місці (наприклад, на сусідній ділянці). У будь-якому випадку, масштаб заходів щодо відновлення стану навколишнього природного середовища слід визначати таким чином, щоб компенсувати тимчасові збитки, тобто збитки, які виникають внаслідок того, що пошкоджені природні ресурси та / або послуги не можуть виконувати свої екологічні функції або надавати послуги іншим природним ресурсам або громадськості до відновлення навколишнього середовища. Необхідно також усунути будь-який значний ризик для здоров'я людини.

Що стосується усунення збитків, нанесених землям, необхідно вжити заходів для забезпечення, як мінімум, того, щоб відповідні забруднюючі речовини були контрольовані, а також вилучені повністю чи частково. Це буде сприяти тому, щоби стан забруднених земельних ресурсів, враховуючи їх поточне використання або заплановане використання на момент ушкодження, більше не становив жодного значного ризику негативного впливу на здоров'я людини. [5]

На міжнародному рівні визнається, що навколишнє природне середовище треба захищати для загального блага. Мета принципу запобігання полягає в тому, щоб передбачити і не допустити спричинення шкоди довкіллю. Коли внаслідок війни виникає загроза завдання серйозної і непоправної шкоди, відсутність науково обґрунтованої визначеності не може бути використана як привід відкласти застосування заходів, які могли б запобігти такій шкоді. В Україні відбувається реформування екологічної національної політики та права. Рушійним механізмом таких змін є євроінтеграційні процеси, реалізація яких потребує перегляду й оновлення екологічного законодавства України, урахування стандартів ЄС в екологічній сфері для сталого розвитку та збереження довкілля для майбутніх поколінь.

Міжнародно-правові угоди природоохоронного спрямування є, по суті основним джерелом сучасного міжнародного права навколишнього середовища. Проте, наразі спостерігається їх неефективність щодо попередження шкідливого, руйнівного впливу на довкілля. Неефективність міжнародних природоохоронних угод обумовлена об'єктивними та суб'єктивними факторами. Основним засобом досягнення спільної мети має бути посилення міжнародного співробітництва та обмеження національного суверенітету, створення відповідних дієвих механізмів із наднаціональним компонентом, адже забезпечення ефективності міжнародного екологічного права та його дотримання не може бути добровільним і вибірковим. Внутрішні або міждержавні військові конфлікти, що несуть загрозу навколишньому природному середовищу мають автоматично охоплюватися юрисдикцією міжнародного права.

Висновки

Наразі 20% природоохоронних територій України уражені війною і цей відсоток зростає. РФ окупували 8 заповідників і 12 національних природних парків. Водночас через вторгнення Російської Федерації 182880 м² ґрунту забруднено шкідливими речовинами і 23286 га лісу спалено російськими ракетами та снарядами. За оцінками Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів, сума збитків від забруднення довкілля, спричинених війною, оцінюється біля 25 млрд євро, ще близько 11,5 млрд євро необхідно для усунення наслідків забруднення ґрунту. Зокрема, майже третину із вказаного розміру оцінених збитків, а саме понад 407,3 млрд гривень, становлять збитки, завдані земельним ресурсам України. [7]

Підсумовуючи все вищевикладене, автори прийшли до наступних висновків та пропозицій із зазначеної проблематики.

1. Незважаючи на наявність нормативних актів як на міжнародному, так і на національному рівнях, все ще залишається недостатньо врегульованим практичний аспект вирішення питання, щодо відшкодування шкоди завданої довкіллю через війну. Задля притягнення Російської Федерації до юридичної відповідальності вкрай важливим є збір доказової бази, що дозволить довести вину у конкретних військових епізодах та провести оцінку обсягів шкоди довкіллю.

2. Необхідним є доопрацювання механізму відшкодування такої шкоди. Урядом вже ініційоване створення робочої групи з розробки та впровадження міжнародно-правових механізмів відшкодування шкоди, завданої Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації. [8]

3. Міжнародна співпраця та залучення іноземних спеціалістів. Міністерство юстиції використовує міжнародний досвід, тому за прототип було взято компенсаційний механізм, що застосовувався після наслідків Ірако-Кувейтської війни. Також були залучені експерти UNEP (United Nation's Environment Program) та інші спеціалісти. У своїй роботі експерти і члени відповідних робочих груп досліджують практику розгляду міжнародними судами і компенсаційними комісіями скарг і заяв про відшкодування шкоди. Як правило, це практика міжнародного суду ООН, інвестиційних арбітражів і компенсаційної комісії ООН, створеної Радою безпеки ООН після семимісячної окупації Кувейту і поразки від військ США в Іраку при режимі Саддама Хусейна у війні в Перській затоці. Активісти та правозахисні групи відіграють значну роль у сприянні вирішення цього питання, так, наприклад, Організація UAnimals.org закликає іноземні державні та міжнародні громадські організації, еко- активістів, об'єднавшись у єдину коаліцію, допомогти у боротьбі із агресором, що вчиняє екоцид, та спрямувати зусилля на збереження та післявоєнне відновлення навколишнього середовища України. [9]

4. Звернення до міжнародної судової системи захисту прав. Одним із судових органів, що може допомогти компенсувати збитки фізичним і юридичним особам, може стати Європейський суд з прав людини. Але після виключення Російської Федерації зі складу Ради Європи з 16 березня 2022 року буде виникати низка труднощів, оскільки РФ перестала бути високою Договірною Стороною Європейської конвенції з прав людини з 16 вересня 2022 року. Відповідно до постанови Європейського суду з прав людини від 22 березня 2022 року, Суд розглядатиме скарги, подані проти

Російської Федерації щодо ймовірних порушень Конвенції, якщо вони скоєні до 16 вересня 2022 року. А Держдума Російської Федерації прийняла закон про встановлення граничного терміну виконання постанов ЄСПЛ, відповідно до якого всі рішення, що винесені після 15 березня 2022 року, не підлягають виконанню в Російській Федерації. [10]

5. Відсутність системи гарантування та забезпечення виконання рішень. Нині активно подають як індивідуальні, так і колективні позови щодо стягнення шкоди з активів РФ, але частина з них є під санкціями. Інвестиційний арбітраж і безпосереднє звернення до іноземних судів у ті юрисдикції, які є потенційно привабливими з точки зору наявності там активів Російської Федерації, доступних для стягнення, із вимогами про відшкодування збитків, заподіяних військовою агресією Російської Федерації, поки видаються сюрреалістичними інструментами.

Сучасна система міжнародного права поки неспроможна дати відповідь і відреагувати адекватно на такий виклик сьогодення. Тому є необхідність у подальших дослідженнях цієї проблематики та створенні дієвих механізмів для практичного вирішення таких проблемних питань на національному та міжнародному рівнях.

Література

1. На межі виживання: знищення довкілля під час збройного конфлікту на сході України / Блага А.Б., Загороднюк І.В., Короткий Т.Р., Мартиненко О.А., Медведєва М.О., Пархоменко В.В.; за заг. Ред. Бущенка А.П. / Українська Гельсінська спілка з прав людини. - К.:, КИТ, 2017. - 88 с. з іл.

2. Віденська конвенція про право міжнародних договорів від 23.05.1969 р.

3. Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів від 8 червня 1977 р.

4. Римський Статут Міжнародного Кримінального Суду від 17.07.1998 р.

5. Resolution on a resource efficient Europe of 24 May 2012.

6. Tara, W. (2005). Prosecuting attacks that destroy the environment: Environmental crimes or humanitarian atrocities? Georgetown International Environmental Law Review.

7. Ukraine estimates $35 bln in environment damage from Russia invasion.

8. Указ Президента України «Про робочу групу з розробки та впровадження міжнародно-правових механізмів відшкодування шкоди, завданої Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації» №365/2022 від 24.05.2022.

9. Stop ecocide in Ukraine: punish Russia for the crimes against environment

10. Чи відповідатиме Росія за шкоду, заподіяну довкіллю України? ЕПЛ звернулась за відповіддю до Мін'юсту?

References

1. Blaha A.B., Zahorodniuk I.V., Korotkyi T.R., Martynenko O.A., Medvedieva M.O., Parkhomenko V.V. (2017). Na mezhi vyzhyvannia: znyshchennia dovkillia pid chas zbroinoho konfliktu na skhodi Ukrainy [On the brink of survival: damage to the environment during armed conflict in east of ukraine]. Kyiv: KYT

2. Videnska konventsiia pro pravo mizhnarodnykh dohovoriv vid 23.05.1969 r. [Vienna Convention on the Law of Treaties (1969)]. (n. d.)

3. Dodatkovyi protokol do Zhenevskykh konventsii vid 12 serpnia 1949 roku, shcho stosuietsia zakhystu zhertv mizhnarodnykh zbroinykh konfliktiv vid 8 chervnia 1977 r. [Protocol additional to the Geneva Conventions of 12 August 1949]. (n.d.).

4. Rymskyi Statut Mizhnarodnoho Kryminalnoho Sudu vid 17.07.1998 r. [The Rome Statute of the International Criminal Court of 17.07.1998]. (n. d.).

5. Resolution on a resource efficient Europe of 24 May 2012.

6. Tara, W. (2005). Prosecuting attacks that destroy the environment: Environmental crimes or humanitarian atrocities? Georgetown International Environmental Law Review.

7. Ukraine estimates $35 bln in environment damage from Russia invasion.

8. Ukaz Prezydenta Ukrainy «Pro robochu hrupu z rozrobky ta vprovadzhennia mizhnarodno-pravovykh mekhanizmiv vidshkoduvannia shkody, zavdanoi Ukraini vnaslidok zbroinoi ahresii Rosiiskoi Federatsii» №365/2022 vid 24.05.2022. [Decree of the President of Ukraine setting up a working group on the “development and implementation of international legal mechanisms for compensation for damage caused to Ukraine as a result of armed aggression by the Russian Federation” №365/2022 of 24.05.2022]. (n. d.)

9. Stop ecocide in Ukraine: punish Russia for the crimes against environment.

10. Chy vidpovidatyme Rosiia za shkodu, zapodiianu dovkilliu Ukrainy? EPL zvernulas za vidpoviddiu do Miniustu?

Размещено на allbest.ru