Окремі проблеми кримінальної відповідальності за знищення або пошкодження майна за кримінальним законодавством України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Окремі проблеми кримінальної відповідальності за знищення або пошкодження майна за кримінальним законодавством України

Вікторія Володимирівна Гальцова

кандидат юридичних наук, доцент

Оксана Олександрівна Володіна

кандидат юридичних наук, доцент

Резюме

кримінальний відповідальність пошкодження майно

Гальцова В.В., Володіна О.О. Окремі проблеми кримінальної відповідальності за знищення або пошкодження майна за кримінальним законодавством України.

У статті досліджуються кримінально-правові норми, у яких встановлена кримінальна відповідальність за знищення або пошкодження майна. Авторами зазначається, що не всі кримінальні правопорушення, відповідальність за які встановлена у чинному кримінальному законодавстві України, що супроводжуються знищенням або пошкодженням майна, належать до кримінальних правопорушень проти власності. Зроблено висновки про їх суттєві відмінності та визначено правила кримінально-правової кваліфікації при конкуренції їх норм. Автором аналізуються точки зору провідних вітчизняних науковців щодо існуючих проблем кримінальної відповідальності під час правозастосування за знищення або пошкодження майна та пропонуються шляхи їх вирішення.

Ключові слова: кримінальна відповідальність, кримінальні правопорушення, кримінально-правова кваліфікація, влас-ність, майно, знищення або пошкодження.

Raisa Perelyhina, Ph.D. in Law, Associate Professor of Kyiv University of Law of NAS of Ukraine

Summary

Victoria Haltsova, Oksana Volodina. Selected Issues of Criminalisation of Destruction or Damage to Property Under the Criminal Law of Ukraine.

The article studies criminal law provisions which criminalise destruction or damage to property. It is noted that property protection under the criminal law including protection from unlawful attacks through destruction or damage are one of the principal property protection remedies.

Criminal Code of Ukraine (CC) includes a number of provisions designed to protect the above social relationships and is recognised as one of the key objectives which is indicated in article 1 of CC. It is highlighted that criminal liability for intentional or negligent destruction or damage to property which constitutes criminal offence against property is provided in articles 194 and 106 of CC respectively.

It is noted that the Special Part of CC also provides criminal liability for other criminal offences concomitant with destruction or damage to property. Legislator however placed them in different sections of the Special Part of CC they subsequently have different generic objects and are not criminal offences against property.

The author notes differences in these criminal offences. They have different properties and purpose of the object of criminal offence being destructed or damaged. Another reason: extent of the damage is only an obligatory component of criminal offence against property provided in article 194, p. 1 of CC and presence of obligatory components of mental element such as goal or motive defined by legislator in respective purviews of articles. Based on it, rules of criminal classification have been defined when their provisions compete.

The article analyses opinions of leading scientists of Ukraine on other existing criminalisation issues in the enforcement of the property destruction or damage law including characterising of socially dangerous impacts, interpreting of “globally dangerous property destruction or damage method” and time when such criminal offence against property ends as well as understanding the “loss of human life” or “severe consequences” concepts used by legislator in designing investigated criminal offences against property. Based on it practical solutions of the above issues are suggested by further improvement of criminal law.

Kew words: criminalisation, criminal offences, classification under criminal law, property, destruction or damage.

Постановка проблеми

Власність є економічною основою життя суспільства та держави, а тому одним із важливих їх завдань є захист прав власників від будь-якого неправомірного втручання та належне забезпечення охорони власності. Стаття 17 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р., закріпила, що «кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими; ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна». У ст. 41 Конституції України проголошене право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; визнається право приватної власності непорушним; а також закріплюється положення, згідно з яким ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Частина 4 ст. 13 Конституції України закріпила положення, згідно з яким «держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності»; відповідно до ч. 4 ст. 41 Основного Закону «ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності». Цивільний кодекс України однією з підстав припинення права власності визнає знищення майна (п. 4 ч. 1 ст. 346).

Отже, кримінально-правова охорона відносин власності, зокрема і від знищення та пошкодження майна, є одним із засобів захисту від протиправних посягань. Кримінальний кодекс України (далі - КК) містить низку норм, спрямованих на захист вказаних суспільних відносин і визнається одним із важливих завдань, на що вказується у ст. 1 КК.

Аналіз норм чинного КК указує, що у ст. ст. 194, 196 КК встановлена кримінальна відповідальність за «умисне знищення або пошкодження майна» та «необережне знищення або пошкодження майна», які поміщені законодавцем у Розділі VI Особливої частини КК «Кримінальні правопорушення проти власності». Проте у багатьох розділах Особливої частини КК також містяться й інші норми, в яких встановлено кримінальну відповідальність за знищення або пошкодження майна. Тому під час кваліфікації виникають певні складнощі, оскільки нерідко ці норми конкурують між собою під час правозастосування, на що неодноразово вказували учені кримінального права, які досліджували окреслену наукову проблему. Як справедливо зазначають учені-криміналісти, й дотепер актуальними є низка питань щодо проблем кримінальної відповідальності за знищення або пошкодження майна, зокрема, суспільно небезпечних наслідків, тлумачення «загальнонебезпечного способу» знищення або пошкодження, а також розуміння оціночних понять «загибель людей», які використовує законодавець при конструюванні досліджуваних кримінальних правопорушень проти власності та ін.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблеми кримінальної відповідальності за знищення або пошкодження майна досліджували такі вітчизняні науковці, як Н.О. Антонюк І.Б. Газдайка-Василишин, Ю.А. Дорохіна, С.В. Незнайко, А.В. Сакун, В.П. Самокиш, А.В. Семенюк-Прибатень, Р.О. Мовчан, С.А. Миронюк та ін. Незважаючи на значну увагу, що приділялась окремим проблемам відповідальності за знищення або пошкодження майна у кримінально-правовій науці, існує низка проблем під час правозастосування, які вимагають відповідного вирішення.

Метою даної публікації є аналіз проблем кримінальної відповідальності за знищення або пошкодження майна (ст. ст. 194, 196 КК), а також дослідження окремих практичних питань, що виникають/можуть виникати під час застосування даних норм КК.

Виклад основного матеріалу

Кримінальна відповідальність за умисне або необережне знищення або пошкодження майна встановлена відповідно у ст. ст. 194 та 196 КК, які є кримінальними правопорушеннями проти власності. Крім вказаних норм, кримінальну відповідальність за знищення або пошкодження майна встановлено й у багатьох інших розділах Особливої частини КК, які умовно можна згрупувати так:

пов'язані із знищенням або пошкодженням окремих об'єктів права власності: «пошкодження релігійних споруд чи культових будинків» (ст. 178 КК); «незаконне утримування, осквернення або знищення релігійних святинь» (ст. 179 КК); «умисне пошкодження об'єктів електроенергетики» (ст. 194^і КК); «знищення або пошкодження об'єктів рослинного світу» (ст. 245 КК); «умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду» (ст. 252 КК); «незаконне поводження з радіоактивними матеріалами» (ст. 265 КК); «умисне знищення або пошкодження об'єктів житлово-комунального господарства» (ст. 270і КК); «пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів» (ст. 277 КК); «пошкодження об'єктів магістральних або промислових нафто-, газо-, конденсатопроводів та нафтопродуктопроводів» (ст. 292 КК); «наруга над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого» (ст. 297 КК); «незаконне проведення пошукових робіт на об'єкті археологічної спадщини, знищення, руйнування або пошкодження об'єктів культурної спадщини» (ст. 298 КК); «знищення, пошкодження або приховування документів чи унікальних документів Національного архівного фонду» (ст. 298і КК); «викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження» (ст. 357 КК); «умисне пошкодження або руйнування телекомунікаційної мережі» (ст. 360 КК); «незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описано чи підлягає конфіскації» (ст. 388 КК); «умисне знищення або пошкодження військового майна» (ст. 411 КК); «необережне знищення або пошкодження військового майна» (ст. 412 КК);

пов'язані із знищенням або пошкодженням майна потерпілих, які визначені у диспозиції статті Особливої частини КК: «умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу, працівника органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця» (ст. 347 КК); «умисне знищення або пошкодження майна журналіста» (ст. 347і КК); «умисне знищення або пошкодження майна службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок» (ст. 352 КК); «умисне знищення або пошкодження майна судді, народного засідателя чи присяжного» (ст. 378 КК); «умисне знищення або пошкодження майна захисника чи представника особи» (ст. 399 КК);

кримінальні правопорушення, у яких знищення або пошкодження майна, зазначені як ознака об'єктивної сторони окремих складів кримінальних правопорушень, або які є як один із способів вчинення іншого кримінального правопорушення: «вчинення з метою ослаблення держави вибухів, підпалів або інших дій, спрямованих на зруйнування або пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення...» (ст. 113 КК); «перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії або комісії референдуму чи діяльності офіційного спостерігача, поєднане із знищенням чи пошкодженням майна» (ч. 2 ст. 157 КК); «вимагання, вчинене з пошкодженням чи знищенням майна.» (ч. 2 ст. 189 КК); «протидія законній господарській діяльності, поєднані з пошкодженням чи знищенням майна.» (ч. 2 ст. 206 КК); «протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації, поєднане з з пошкодженням чи знищенням майна.» (ч. 2 ст. 206-2 КК); «організація масових заворушень, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна.» (ст. 294 КК); «примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань, поєднане з пошкодженням чи знищенням майна» (ч. 2 ст. 355 КК); «протизаконне знищення майна, а також протизаконне відібрання майна під приводом воєнної необхідності, вчинювані щодо населення в районі воєнних дій» (ст. 433 КК); «.знищення чи пошкодженням майна військовослужбовцю, який здійснює заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, його близьким родичам чи членам сім'ї» (ст. 435^і КК) та ін.

Як вбачається, хоча вказані кримінальні правопорушення і супроводжуються знищенням або пошкодженням майна, але поміщені законодавцем у різні розділи Особливої частини КК та, відповідно, мають різні родові об'єкти. Тому це підтверджує думку науковців, що не завжди знищення або пошкодження майна є кримінальними правопорушеннями проти власності¹ і тому викликають складнощі під час їх кваліфікації та розмежуванні між собою кримінальних правопорушень. Отже, відмінністю цих кримінальних правопорушень є властивості його предмета, який зазнає знищення або пошкодження та не пов'язаний із розміром заподіяною шкоди на відміну від кримінального правопорушення проти власності (ч. 1 ст. 194 КК). Крім того, їх відмінною рисою є підвищена суспільна небезпечність, яка проявляється у самому факті знищення або пошкодження майна, внаслідок чого створюється загроза настання тяжких наслідків для людей.

Тобто, ці норми конкурують між собою як «загальна» та «спеціальна» і кримінально-правова кваліфікація у випадку такої конкуренції, за загальним правилом, повинна здійснюватись за нормою «спеціальною» без додаткової кваліфікації за ст. 194 КК. Проте за певних обставин знищення або пошкодження спеціального майна може додатково кваліфікуватися за ст. 194 КК, коли знищення або пошкодження майна здійснюється шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом і такий спосіб не передбачено як кваліфікуюча ознака знищення або пошкодження такого майна. У випадках, якщо ж загально небезпечний спосіб визначено у кримінальному законодавстві кваліфікуючою ознакою знищення або пошкодження спеціального виду майна, то вчинене слід кваліфікувати лише за тією статтею КК України, яка передбачає відповідальність за його знищення або пошкодження.

Також деякі науковці вважають, що до проблем кримінальної відповідальності за знищення чи пошкодження майна належить виокремлення законодавцем спеціальних складів кримінальних правопорушень, потерпілими у яких є: працівники правоохоронних органів, працівники органів державної виконавчої служби чи приватні виконавці, журналісти, службові особи чи громадяни, які виконують громадський обов'язок, судді, народні засідателі чи присяжні, захисники чи представники особи та ін. Водночас кримінальна відповідальність за знищення або пошкодження майна «спеціальних» потерпілих настає незалежно від розміру заподіяної шкоди² на відміну від загальнокримінального правопорушення проти власності, оскільки кримінальна відповідальність за знищення або пошкодження майна «загальних» потерпілих настає тільки у разі заподіяння великого розміру майнової шкоди. Якщо ж вартість знищеного або пошкодженого майна нижча за цей розмір, єдиним засобом захисту порушеного права власності є цивільно-правова відповідальність.

Автори справедливо вважають, що право власності різних потерпілих від знищення та пошкодження охороняється кримінальним законодавством від кримінально протиправних посягань дещо по-різному. Що може бути виявом порушення принципу рівності всіх громадян перед законом³. Отже, фактично має місце законодавча невідповідність кримінально-правового захисту відносин власності положенням Основного Закону держави стосовно інших норм кримінального закону за знищення або пошкодження майна. Як вбачається, такий захист залежить виключно від соціальної ролі осіб, власність яких піддається кримінально протиправному впливові, оскільки їх об'єктивна сторона із «спеціальними» потерпілими не передбачає при знищенні або пошкодженні майна обов'язкового встановлення суспільно небезпечних наслідків у виді майнової шкоди на відміну від знищення або пошкодження майна «загальних» потерпілих.

Оскільки кримінальна відповідальність за умисне знищення або пошкодження майна (ч. 1 ст. 194 КК) настає лише за умови заподіяння майнової шкоди у великому розмірі, яка у двісті п'ятдесят разів і більше перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян. Дотепер тривають дискусії через щорічну постійну зміну розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян при кваліфікації кримінальних правопорушень, пов'язаних із заподіянням майнової шкоди, у тому числі й проти власності. У зв'язку з цим деякі вчені кримінального права наголошують, що встановлений законодавцем розмір обов'язкової шкоди невиправдано високий, а тому потребує зменшення⁴, інші ж обґрунтовано вважають за доцільне розширення сфери дії ч. 1 ст. 194 КК України шляхом обов'язковості врахування матеріального становища потерпілої особи, майно якої знищене або пошкоджене, а не розміру заподіяної шкоди та необхідності розроблення та впровадження у правозастосовну практику єдиного підходу до визначення розміру заподіяної шкоди⁵.

Заслуговує на увагу проблема, яка ускладнює розмежування спеціальних складів кримінальних правопорушень, предметом яких є окремі об'єкти власності. Автори вказують, що ідентичний об'єкт власності може бути віднесений як до релігійної споруди або культового будинку (ст. 178 КК) до релігійних святинь (ст. 179 КК) так і до об'єктів культурної спадщини чи їх частин (ч. 2 ст. 298 КК)⁶, і вказане також потребує відповідного вирішення та роз'яснення.

Крім того, науковці кримінального права вказують і на надмірну деталізацію, зокрема, наявності в чинному КК трьох складів кримінальних правопорушень, що передбачають кримінальну відповідальність за: знищення чи пошкодження об'єктів електроенергетики (ст. 194^і КК); «умисне знищення або пошкодження об'єктів житлово-комунального господарства» (ст. 270і КК); «умисне пошкодження або руйнування телекомунікаційної мережі» (ст. 360 КК). Вони неодноразово звертали увагу і вказують на своє бачення вирішення окресленої проблеми. Зокрема, І.Б. Газдайка-Василишин пропонує перенести склади кримінальних правопорушень «умисне пошкодження об'єктів електроенергетики» (ст. 1941 КК) та «умисне пошкодження або руйнування телекомунікаційної мережі» (ст. 360 КК) до Розділу ХІ Особливої частини КК «Кримінальні правопорушення проти безпеки руху або експлуатації транспорту», проте за обов'язкової умови внесення змін і до назви даного розділу як «Кримінальні правопорушення проти безпеки руху, експлуатації транспорту, об'єктів електроенергетики та ліній зв'язку» і помістити їх у статтях за номерами відповідно 292і і 292² КК⁷.

Дещо іншою є думка науковців Р.О. Мовчан та А.А. Незнайко. Так, автори пропонують об'єднати кримінально-правові норми, які передбачають кримінальну відповідальність за «умисне пошкодження об'єктів електроенергетики» (ст. 194і КК); «умисне знищення або пошкодження об'єктів житлово-комунального господарства» (ст. 270і КК) та ««умисне пошкодження або руйнування телекомунікаційної мережі»» (ст. 360 КК) в одну норму Особливої частини КК під назвою «умисне знищення або пошкодження об'єктів життєзабезпечення» та пропонують розмістити в Розділі VI КК «Кримінальні правопорушення проти власності»⁸.

А.В. Семенюк-Прибатень взагалі вважає недоцільним встановлення кримінальної відповідальності за «умисне пошкодження об'єктів електроенергетики» (ст. 1941 КК); «умисне знищення або пошкодження об'єктів житлово-комунального господарства» (ст. 270і КК) та «умисне пошкодження або руйнування телекомунікаційної мережі» (ст. 360 КК) і пропонує виключити їх із чинного КК⁹.

Також неодноразово науковці звертали увагу на необхідність уточнення у примітці до статті змісту термінів «пошкодження» та «знищення» майна, оскільки в деяких складах вживається й термін «руйнування», які утворюють об'єктивну сторону в аналізованих складах. Адже роз'яснення щодо їх змісту надано ще у 1976 р. у Пленумі Верховного Суду України у п. 2 постанови № 4 від 2 липня 1976 р. у редакції постанови Пленуму Верховного Суду України від 3 березня 2000 р. № 3, зазначивши, що знищення державного або колективного майна - це приведення його в повну непридатність до використання за цільовим призначенням, унаслідок знищення майно перестає існувати або повністю втрачає свою цінність. Щодо поняття «пошкодження майна», то воно визначено як погіршення якості, зменшення цінності речі або приведення її на якийсь час у непридатний до використання за цільовим призначенням стан. Оскільки до мови законодавчого акта науковці ставлять цілу низку вимог, таких як: точність, зрозумілість, доступність, вичерпність, стислість, простота, чіткість, стандартизація і формалізованість, легка запам'ятовуваність, виразність, єдність, насиченість, узагальненими термінами, виразами і поняттями, ясність¹⁰. Тому важливою умовою дотримання наведених вимог є вдале використання термінології.

За частиною 1 ст. 194 КК карається умисне знищення чи пошкодження майна, вчинене будь-яким способом, крім загальнонебезпечних Татаров О.Ю., Газдайка-Василишин І.Б. Умисне знищення або пошкодження майна, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом: проблеми кваліфікації. Актуальні проблеми держави і права. 2012. N° 2. С. 650-659. С. 651.

¹² Дорохіна Ю.А. Злочини проти власності. Теоретико-правове дослідження: монографія Київ: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2016. 744 с. С. 452.

¹³ Татаров О.Ю., Газдайка-Василишин І.Б. Умисне знищення або пошкодження майна, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом: проблеми кваліфікації. Актуальні проблеми держави і права. 2012. № 2. С. 650-659. С. 651.

¹⁴ Огляд судової практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у провадженнях про злочини проти власності. Рішення, внесені до ЄДРСР за період з 01.01.2018 по 01.08.2019. Київ, 2019. 50 с. С. 15-16.

¹⁵ Дорохіна Ю.А. Злочини проти власності. Теоретико-правове дослідження: монографія. Київ: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2016. 744 с. С. 457.. Стосовно способу знищення, на думку Ю.А. Дорохіної, майно може бути знищено шляхом дій, які передбачають механічне, фізичне, хімічне та інші способи енергетичного впливу на матеріальні предмети (у тому числі загально небезпечні), в результаті чого припиняється їх існування в первинному вигляді (повне знищення майна) або вони непридатні (у повній, частковій або тимчасовій мірі) для використання їх відповідно до цільового призначення. Учена наголошує, що словосполучення «знищення або пошкодження» вказує як на альтернативне діяння, так і на проміжний наслідок¹².

Окремої уваги заслуговує питання щодо визначення моменту закінчення умисного знищення або пошкодження майна, вчиненого шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом (ч. 2 ст. 194 КК). В науці кримінального права обґрунтовується думка, згідно з якою цей кваліфікований склад кримінального правопорушення вважається закінченим і без наявності наслідків, передбачених у основному складі - якщо воно спричинило майнову шкоду у великому розмірі. Тобто умисне знищення або пошкодження майна, вчинене загальнонебезпечним способом, визнається закінченим з моменту заподіяння будь-якої майнової шкоди, незалежно від її розміру¹³. З приводу цього є ухвала Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у провадженнях про злочини проти власності, у якій зазначено, що при кваліфікації випадків умисного знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом (ч. 2 ст. 194 КК) не має правового значення розмір спричиненої майнової шкоди¹⁴.

Проте поняття загальнонебезпечного способу знищення або пошкодження майна дотепер викликає дискусії серед науковців. Так, істотними ознаками підпалу, як одного із способів вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, пропонують встановлювати наступне: застосування джерела вогню, його поширення в часі і просторі, неконтрольованість та загальну небезпечність. Адже загальна небезпечність підпалу полягає у тому, що, застосовуючи руйнівні сили вогню, здатні перерости у пожежу, винна особа втрачає можливість контролювати чи припинити їх стихійний розвиток, що, своєю чергою, може спричинити істотну шкоду. Таким чином, підпал у розумінні пожежі слід відмежовувати від пошкодження майна вогнем, яке підконтрольне особі, що його вчиняє, і не виходить за межі, що запобігають його переростанню в загальнонебезпечну, руйнівну силу. Зокрема, обґрунтованим є тлумачення підпалу, надане Пленумом Верховного Суду України, - умисне знищення або пошкодження майна вогнем, яке не створювало загальну небезпеку (наприклад, спалення речі у печі), не може розглядатись як кваліфікований склад злочину і тягне відповідальність за ч. 1 ст. 194 КК України. Для з'ясування питання про загальну небезпечність обраного способу знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу, необхідно в кожному конкретному випадку враховувати місце, час та інші обставини, що характеризують об'єктивну сторону кримінального правопорушення¹⁵. Проте зазначені вище обставини на практиці не завжди враховуються для вирішення питання про те, чи був підпал загальнонебезпечним при вчиненні конкретного кримінального правопорушення.

Однією із проблем кримінальної відповідальності за необережне знищення або пошкодження майна (ст. 196 КК України) є те, що об'єктивна сторона даного складу кримінального правопорушення містить два альтернативних діяння (знищення або пошкодження), які одночасно виступають як проміжний наслідок і двома альтернативними кінцевими наслідками (тяжкі тілесні ушкодження або загибель людей).

До того ж, як справедливо вказують окремі вчені, законодавець формулюючи диспозицію ст. 196 КК закріпив обов'язкові ознаки об'єктивної сторони - настання суспільно небезпечних наслідків у виді спричинення тяжких тілесних ушкоджень та загибелі. Вказівка законодавця на «загибель людей» викликає неоднозначне його тлумачення. Зокрема, деякі вчені зазначають, що з огляду на буквальне розуміння цього терміна під такими злочинними наслідками розуміють, якщо в результаті вчинення кримінального правопорушення заподіяно смерть двом і більше особам¹⁶. Проте в теорії кримінального права та правозастосовній діяльності під поняттям «загибель людей» розуміють смерть хоча б однієї особи. У зв'язку з цим для дотримання точності кримінально-правової кваліфікації доцільно, окрім зазначених наслідків, необхідно конкретизувати наслідок у виді смерті однієї особи¹⁷.

Висновки

Отже, аналіз проблем кримінальної відповідальності за знищення або пошкодження майна (ст. ст. 194, 196 КК), а також дослідження окремих практичних питань, що виникають чи можуть виникати під час правозастосування застосування даних норм КК, дає змогу сформулювати наступні висновки:

не всі кримінальні правопорушення, які супроводжуються знищенням або пошкодженням майна, належать до кримінальних правопорушень проти власності, їх відмінність полягає у властивостях і призначенні його предмета, який зазнає знищення або пошкодження, він не пов'язаний із розміром заподіяної шкоди, що є обов'язковою ознакою кримінального правопорушення проти власності, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК;

вказані норми конкурують між собою як «загальна» та «спеціальна» і кримінально-правова кваліфікація повинна здійснюватись за спеціальною нормою, без додаткової кваліфікації за ст. 194 КК, крім випадків, коли знищення або пошкодження спеціального майна здійснюється шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом і такий спосіб не передбачено як кваліфікуюча ознака знищення або пошкодження такого майна;

має місце законодавча невідповідність кримінально-правового захисту відносин власності положенням Конституції України стосовно інших норм кримінального закону за знищення або пошкодження майна, оскільки їх об'єктивна сторона із «спеціальними» потерпілими не передбачає обов'язкової ознаки суспільно небезпечних наслідків у виді майнової шкоди на відміну від знищення або пошкодження майна «загальних» потерпілих;

потребує відповідного вирішення проблема щодо уточнення змісту поняття «знищення» та «пошкодження», які є діями, що утворюють об'єктивну сторону в аналізованих складах, оскільки в деяких складах вживається й термін «руйнування»;

умисне знищення або пошкодження майна, вчинене загальнонебезпечним способом, визнається закінченим з моменту заподіяння будь-якої майнової шкоди, незалежно від її розміру;

при умисному знищенні або пошкодженні майна вогнем, яке не створювало загальну небезпеку, що з'ясовується в кожному конкретному випадку з урахуванням місця, часу та інших обставин, що характеризують об'єктивну сторону і тягне відповідальність за ч. 1 ст. 194 КК України. ¹¹

Примітки

1. Газдайка-Василишин І.Б. Некорисливі злочини проти власності: монографія. Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2012. 212 с. С. 13-14.

2. Там само.

3. Бориславський Р.А. Диференціація кримінальної відповідальності за знищення та пошкодження майна у статтях Особливої частини КК України. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. 2018. № 1. С. 233-240.

4. Антонюк Н.О. Кримінально-правова охорона власності: навч. посіб. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2012. 514 с. С. 354.

5. Миронюк С.А. Кримінальна відповідальність за умисне знищення або пошкодження майна: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. Дніпропетровськ, 2012. 20 с. С. 4, 12.

6. Газдайка-Василишин І.Б. Некорисливі злочини проти власності: монографія. Львів: ЛьвДУВС, 2012. 212 с. С. 90.

7. Там само.

8. Мовчан Р.О., Незнайко А.А. Кримінальна відповідальність за умисне знищення або пошкодження об'єктів життєзабезпечення: перспективи удосконалення та систематизації норм. Форум права. 2014. № 2. С. 274-285. С. 280.

9. Семенюк-Прибатень А.В. Кримінально-правова характеристика знищення та пошкодження майна за Кримінальним кодексом України: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. Львів: Львів. держ. ун-т внутрішніх справ, 2016. 241 с. С. 156.

10. Кравченко С.П. Про стиль законодавства. Право України. 1998. № 3. С. 62-63.

11. Татаров О.Ю., Газдайка-Василишин І.Б. Умисне знищення або пошкодження майна, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом: проблеми кваліфікації. Актуальні проблеми держави і права. 2012. N° 2. С. 650-659. С. 651.

12. Дорохіна Ю.А. Злочини проти власності. Теоретико-правове дослідження: монографія Київ: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2016. 744 с. С. 452.

13. Татаров О.Ю., Газдайка-Василишин І.Б. Умисне знищення або пошкодження майна, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом: проблеми кваліфікації. Актуальні проблеми держави і права. 2012. № 2. С. 650-659. С. 651.

14. Огляд судової практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у провадженнях про злочини проти власності. Рішення, внесені до ЄДРСР за період з 01.01.2018 по 01.08.2019. Київ, 2019. 50 с. С. 15-16.

15. Дорохіна Ю.А. Злочини проти власності. Теоретико-правове дослідження: монографія. Київ: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2016. 744 с. С. 457.

16. Газдайка-Василишин І.Б. Некорисливі злочини проти власності: монографія. Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2012. 212 с. С. 116.

17. Антонюк Н.О. Кримінально-правова охорона власності: навч. посіб. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2012. 514 с. С. 361.

Размещено на Allbest.ru