Правові системи поводження з побутовими відходами в державах-членах Європейського Союзу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. Київ

Правові системи поводження з побутовими відходами в державах-членах Європейського Союзу

Кідалов Сергій Олександрович

кандидат юридичних наук, доцент

доцент кафедри міжнародного права та

порівняльного правознавства

Анотація

законодавство побутовий відходи

Питання поводження з побутовими відходами є досить важливим та потрібним для людства. Унаслідок неправильного поводження з ними ми завдаємо значного негативного впливу на навколишнє середовище, що негативно впливає і на нас самих. У Європейському Союзі вирішенню питання у сфері охорони навколишнього середовища та поводження з відходами в тому числі з побутовими, приділяється значна увага. Керуючі принципи для сектору відходів визначенні значною чисельністю Директив у цій сфері. Українське законодавство у сфері поводження з побутовими відходами не деталізовано у повній мірі. Україна, як держава, що має за мету стати членом ЄС повинна адаптувати законодавство до стандартів європейської спільноти. Тому, розв'язання цих проблем значною мірою залежить від створення й належного функціонування правових систем поводження з побутовими відходами. Складовою цих правових систем є право Європейського Союзу, що стосується управління у сфері поводження з побутовими відходами.

На сьогодні така адаптація проводиться у багатьох сферах, у тому числі і в частині поводження з побутовими відходами та ресурсами, що безпосередньо випливають із положень п. «е» ст. 361 Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. У Додатку ХХХ до цієї Угоди визначено Директиви ЄС, імплементація положень яких у національне законодавство України покликане якісно змінити нормативне регулювання поводження з побутовими відходами в Україні, привести таке поводження у відповідність до європейських стандартів.

У науковій статті комплексно розглянуто та досліджено основні правові системи поводження з побутовими відходами в державах-членах Європейського Союзу. Торкалися питання аналізу основних норм щодо поводження з побутовими відходами в Україні та її співпраці з державами-членами Європейського Союзу у цій сфері в контексті Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Проведено аналіз стану адаптації законодавства України до стандартів ЄС у сфері поводження з відходами, що дало змогу визначити послідовність здійснення його адаптації у цій сфері, звернути увагу на те, що в Україні, хоча й виконуються певні дії щодо наближення законодавства до вимог ЄС, проте, цей процес ще дуже повільний.

Ключові слова: відходи, побутові відходи, поводження з відходами, ієрархія відходів, директива, довкілля, навколишнє середовище.

Kidalov Serhii Oleksandrovich PhD., associate professor of the Department of International Law and Comparative law of the National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kyiv

Legal systems of domestic waste management in the member states of the European Union

Abstract

The issue of household waste management is quite important and necessary for humanity. As a result of mishandling them, we have a significant negative impact on the environment, which has a negative impact on ourselves. In the European Union, considerable attention is paid to solving issues in the field of environmental protection and waste management, including household waste. The guiding principles for the waste sector are determined by a significant number of Directives in this area. Ukrainian legislation in the field of household waste management is not fully detailed. Ukraine, as a state aiming to become a member of the EU, must adapt its legislation to the standards of the European community. Therefore, solving these problems largely depends on the creation and proper functioning of legal systems for handling household waste. A component of these legal systems is the law of the European Union, which concerns management in the field of household waste management.

Today, such adaptation is carried out in many areas, including in the part of handling household waste and resources, which directly follow from the provisions of point "e" of Art. 361 Association Agreement between Ukraine and the European Union. Annex XXX to this Agreement defines the EU Directives, the implementation of the provisions of which in the national legislation of Ukraine is intended to qualitatively change the regulatory regulation of household waste management in Ukraine, to bring such management into compliance with European standards.

The scientific article comprehensively reviewed and researched the main legal systems of household waste management in the member states of the European Union. The issues of analysis of the main norms regarding the management of household waste in Ukraine and its cooperation with the member states of the European Union in this area in the context of the Association Agreement between Ukraine and the European Union were touched upon. An analysis of the state of adaptation of Ukrainian legislation to EU standards in the field of waste management was carried out, which made it possible to determine the sequence of its adaptation in this area, to draw attention to the fact that in Ukraine, although certain actions are being taken to bring the legislation closer to EU requirements, however, this process is still very slow.

Keywords: waste, household waste, waste management, waste hierarchy, directive, environment, environment.

Постановка проблеми

На сьогодні Україна стоїть на шляху значних змін, локомотивом цього стала прийнята у 2014 році Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Виконання цієї Угоди передбачає значний обсяг роботи із адаптацією національного законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Зокрема, нею передбачено реформування значної кількості сфер життєдіяльності українського суспільства і держави, зокрема у сфері поводження з побутовими відходами. Сфера поводження з відходами, яка нормативно визначена як напрям реформування законодавства України, покликана забезпечити впровадження європейських стандартів поводження з всіма видами відходів в Україні, у тому числі й побутовими.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Варто зазначити, що було здійснено багато досліджень у цій сфері, але ця проблема є дуже вагомою і це зумовило нас здійснити власне дослідження. Серед вчених, які досліджували дану тематику, треба виділити: В.Б. Авер'янова, О.М. Бандурку, А.П. Гетьмана, Кравченка М.Г., В.А. Зуєва, М.М. Микієвича.

Мета статті - дослідження основних правових систем поводження з побутовими відходами в державах-членах Європейського Союзу та враховуючи подальше реформування національного законодавства у цій сфері відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом дослідити та виокремити основні дієві практики у сфері поводження з побутовими відходами.

Виклад основного матеріалу

В державах-членах Європейського Союзу приділяють значної уваги якості навколишнього середовища та здоров'ю людині. З кожним роком проблема забруднення довкілля стає дедалі актуальною. Основний напрямок політики європейських країн у сфері охорони навколишнього середовища є мінімізувати негативний вплив на навколишнє середовище. Зокрема, це означає, що один із пріоритетних напрямків це сфера поводження з побутовими відходами.

Система поводження з побутовими відходами в Європейському Союзі являє собою інтегровану систему, що базується на соціально-економічних та нормативно-правових складових. Основний принцип, на якому побудована система поводження з відходами в державах-членах є принцип сталого розвитку. Дотримання цього принципу дозволило вибудувати чітку ієрархію системи поводження з відходами, яка з часом дозволила перетворити її на одне з пріоритетних напрямів розвитку ринкової економіки більшості країн Європейського Союзу.

До початку 1970-х років законодавство щодо поводження з побутовими відходами належало до внутрішньої компетенції держав - членів Європейського Економічного Співтовариства. У 1975 р. з метою зближення різних національних практик, Європейською Радою було прийнято так звану Рамкову Директиву про відходи (Директива № 2008/98/ЄС), яка встановила загальні вимоги та основні визначення (поняття та терміни) у цій сфері. У 2006 р. Директива була перевидана та «кодифікована», а сьогодні діє у своїй останній редакції від 2008 р. [1].

Основною метою Директиви є встановлення системи управління відходами, яка максимально зменшить негативний вплив на здоров'я людини та довкілля й забезпечить збереження природних ресурсів, а також чітко регламентує питання утворення та поводження із відходами. Особливої уваги дана Директива приділяє питанню «ієрархії управління відходами» - концепцію, що показує послідовність найбільш кращих способів діяльності, які в кінцевому підсумку забезпечують скорочення обсягів відходів тобто у тій стадії, де вони зазнають поховання, подрібнення, газифікації або інших «кінцевих операцій». На перше місце, за консенсусом, що вже давно склався, між фахівцями та законодавцями, поставлено «запобігання» - така організація виробництва, при якій наперед враховується вимога мінімізації відходів від даного продукту за втратою їм споживчих якостей. Потім у спадному порядку іде повторне використання, рециклінг (переробка), використання та утилізація (поховання) [1].

Далі розглянемо, якими саме теоретичним та практичним змістом наповнені вищезазначена структуризація. Український досвід поводження з побутовими відходами на сьогоднішній день, не збігається з країнами-членами ЄС. Відмінності, як ми бачимо, починаються вже на рівні базової та вихідної термінології. Так, поводження з побутовими відходами, як в Україні так і в європейських країнах орієнтоване на «звалище», тоді як «управління» ними в державах-членах ЄС передбачає множинність можливих видів діяльності.

Що стосується ієрархії поводженням з побутовими відходами в країнах ЄС. То, першою гілкою у даній ієрархії є «запобігання». Під цим поняттям розуміється як необхідність розробки матеріалів, товарів та послуг таким чином, щоб при їх виробництві, використанні, повторному використанні і рециклінгу, а також при видаленні після закінчення терміну їхньої служби утворювалося якнайменше відходів. Так в Директиві 2008/98/EC визначено, що «запобігання» означає заходи, які вживаються до того, як речовина, матеріал або продукт стають відходами, і які наперед скорочують: а) кількість відходів, включаючи повторне використання продуктів або збільшення їхнього життєвого циклу; б) негативний вплив вироблених відходів на довкілля та людське здоров'я; в) вміст небезпечних субстанцій у матеріалах та продуктах» [1].

На сьогодні в Україні такий спосіб стимулювання не є прийнятним на загальнодержавному рівні, а просвітницькою компанією переважно займаються екологічні організації та громадські активісти. У країнах ЄС «запобігання» від самого початку було сприйнято як «ідеальне вирішення всіх проблем»: «відходи взагалі не утворюються, проблема знімається сама собою». Зайві та непотрібні упаковки, контейнери з-під фаст-фуду, їжі, будь-які предмети одноразового користування, батарейки, рекламні каталоги - цей список всього того, що може стати об'єктом політики запобігання відходам, можна продовжувати до нескінченності. Так уряди та екологічні агенції держав-членів ЄС зробили запобігання відходам, своїм пріоритетом. Зокрема, увійшли в обіг такі принципи, як: - «не купуй зайвого»; - «відходи в стилі «секонд-хенд»»; «рециклювання» Принцип «не купуй зайвого» означає, що заходи із запобігання утворення відходів мають на меті розірвати зв'язок між економічним зростанням та екологічними наслідками. Такими економічними стимулами в країнах-членах ЄС вважаються пільги, спеціальне оподаткування тощо [2].

Для прикладу, в Данії вже 20 років діє податок на безкоштовну роздачу поліетиленових пакетів у торгівельних закладах. Після того, як там ввели плату за пакети, їхня популярність у покупців знизилася на 90%. У Великій Британії були запущені на ринок біорозкладані пакети для хліба, які упродовж чотирьох років повністю розкладаються на вуглекислий газ і воду [ 3, с. 3].

В кінці 2014 р. у державах-членах ЄС було прийнято 36 національних та регіональних програм із запобігання різних за змістом цілям і тимчасовим програмам [4]. Програми були орієнтовані на домогосподарства, муніципалітети, сільське господарство та видобувний сектор. Більшість із них мають справу з такими видами відходів, як органіка (харчові відходи), електричні та електронні компоненти, батареї, упаковки, небезпечні відходи. Щодо національних програм «запобігання», Євросоюз здійснює моніторинг із подальшою популяризацією «найкращих практик».

Так, у Франції компанія «Eco-Emballages» (EPR France) здійснює підготовку кадрів та консультування всіх бажаючих, з питань мінімізації відходів пакувальних матеріалів. Також варто відмітити, що ця французька компанія розробила комплексну систему стимулів для виробників упаковок, де обов'язок їх покращити дизайн своїх упаковок з метою полегшення їх переробки [5].

Що стосується Бельгії, то тут реалізується регіональна програма, щодо значного скорочення відходів домогосподарств. При цьому частина відходів після подрібнення, використовується для отримання енергії. Паралельно розвиваються так звані центри повторного використання, що здійснюють збір, сортування, ремонт та подальший продаж «відправлених на смітник» предметів побуту, яким можуть бути: одягу, побутова техніка, меблі, посуд, книги та велосипеди. Перед центрами, серед іншого, поставлено завдання: 1) збирати не менше п'яти кілограмів речей, що підлягають відновленню, на одну особу на рік; 2) забезпечувати зайнятістю певну кількість людей; 3) обслуговувати не менше 4 млн. споживачів [6, с. 20].

В Угорщині все ширше практикується повторне використання будівельних матеріалів та обмін ними між будівельними фірмами. Предмети обміну охоплюють 12 категорій, це може бути цегла, черепиця, дерев'яні компоненти будівництва, віконні рами та ін. В Австрії Закон «Про управління відходами» передбачає початковий екодизайн продуктів, відповідну організацію виробничих та розподільчих процесів та роботу зі споживачами. Серед іншого розвиток тут набули: 1) «блошиний ринок» який організовується в онлайн форматі через інтернет, де продаються споживчі товари, будівельні та садові інструменти; 2) центри ремонту та обслуговування - десятки невеликих центрів, де можна дешево відремонтувати побутову електротехніку; 3) програми на кшталт «змінити стиль життя», наголошують на послугах замість придбання товарів.

В Італії одна з регіональних ініціатив забезпечує тренінг та інші послуги домогосподарствам у питаннях компостування харчових відходів. Це лише окремі з безлічі можливих прикладів того, як здійснюється запобігання утворенню відходів.

Наступний рівень ієрархії управління відходами в ЄС - це їхнє повторне використання. Для повного термінологічного розуміння, слід наголосити, що повторне використання за визначенням, даним у Директиві 2008/98/ЕС, означає будь-яку операцію, за допомогою якої продукти або компоненти, що не стали відходами, знову використовуються для тієї ж самої мети, для якої вони були спочатку виготовлені [1; 6, с. 22]. Наприклад, міцний поліетиленовий пакет можна використати для повторного пакування та транспортування товарів. Повторне використання деяких відходів стає можливим після їхнього ремонту чи зміни дизайну (наприклад, одяг). Ряд містечок в Європі відкривають спеціальні майстерні, куди можна принести непотрібні речі, з яких працівники цих майстерень можуть зробити нові продукти для подальшого продажу (наприклад, сумки та інший одяг) [6 с. 13].

При такому обмеженні, сфера дії даного принципу, по суті, невелика і він швидше служить розповсюдженню розуміння ощадливості і дбайливості у суспільстві, ніж вирішує серйозні економічні завдання. Повторне використання, також охоплює такі види відходів, як запчастини автомобілів, меблі, холодильники, телеприймачі, комп'ютери, одяг, кухонне оснащення та кухонні електроприлади, інші предмети побуту, будівельні матеріали, садовий інвентар, прикраси, що вийшли з моди, книги тощо. Для збору всього цього створюються спеціальні центри, де здійснюється оновлення (ремонт) та продаж всього перерахованого вище за принципом «секонд-хенда». У Швеції збудовано величезний універмаг, що об'єднує в собі традиційний муніципальний центр з прийому речей, що відслужили свій термін (меблів, комп'ютерів, одягу, іграшок, велосипедів, садового обладнання, будівельних матеріалів) і продаж всього цього вже «в товарному вигляді».

Рециклування в Директиві 2008/98/EC визначається як будь-яка операція, при якій матеріал відходів переробляється в продукти, матеріали або субстанції незалежно від того, чи продукт, що отриманий в результаті, служить своїм початковим або будь-яким іншим цілям. Рециклування сьогодні є ключовим елементом керування відходами. До нього відносяться 80% твердих побутових відходів, а також відходи з будівництва та знесення споруд. На практиці «рециклятами» є скло, чорні та кольорові метали, текстиль, папір, пластмаси, шкіри, хутра, дерево, пробки, гуми, харчові та рослинні відходи, овочі, фрукти. В окремих випадках рециклування матеріалу має на меті отримати матеріал, що спочатку існував - наприклад, папір з макулатури або полістирол з полістирольних виробів, але метою також може бути вилучення тих чи інших елементів зі складних продуктів - наприклад, свинцю з автомобільних акумуляторів або золота з комп'ютерних плат, а також небезпечних речовин на зразок ртуті з термометрів [1].

Директива ЄС про відходи передбачає також роздільний збір, як мінімум, чотирьох фракцій твердих відходів, серед яких: скло, папір, метал та пластик. При цьому різні національні законодавства можуть здійснювати ще ретельніше сортування сміття. Збору «рециклянтів» на муніципальному рівні служать пластикові або металеві контейнери різних кольорів або з різними написами. Для відходів, які не потрапляють до жодної з перерахованих категорій, встановлюють коричневі контейнери для біорозкладних відходів. Крім того, в окремих країнах здійснюється так званий збір відходів на узбіччях (curbside waste collection) [7]. Послуга надається домогосподарствам у міських та приміських зонах, для чого використовуються спеціальні машини, що працюють з невеликими за розмірами контейнерами: це найбільш автоматизований спосіб збирання відходів. Метод відрізняється від загально-муніципального своєю безпосередньою спрямованістю на домогосподарства та вважається найбільш «чистим» та ефективним. Вивозиться садова «зелень», кухонні відходи, а також, залежно від місця розташування, офісний папір, газети, картон, деревоволокнисті матеріали, скло, мідь, алюміній, сталь та жерсть [8].

У країнах Європи встановлено контейнери для роздільного збирання відходів, забезпечено логістику збору. За дотриманням правил щодо роздільного збирання відходів стежать спеціально уповноважені органи. Так, наприклад, у Німеччині існують так звані «сміттєві поліцейські» працює система штрафів і заохочень [3, с. 3].

Наступний рівень ієрархії «управління відходами», визначений Директивою 2008/98/БЄ, є «інші способи використання». Найчастіше тут розглядаються питання переробки відходів в енергетичних цілях - для виробництва електрики або тепла. У документах ЄС та науковій літературі все це охоплюється терміном «відходи в енергію» (waste-to-energy). Фізичною основою технологій, що застосовуються в даній галузі, є інсинерація - спалювання відходів у спеціальних установках. У сучасних інсинераторах досягається 95% рівень спалювання, що величезною мірою розвантажує інший напрямок управління відходами, а саме їхнє полігонне захоронення. При цьому незгорілий залишок вже не містить органічних речовин, що гниють, з якими пов'язані небезпеки епідемій та займання [1; 9].

Для прикладу, можемо привести практику управління відходами, деяких країнах ЄС. Так, управлінням відходами, вирішуються через підвищення податків на полігонне поховання. Якщо не рахувати високого рівня витрат за початкові інвестиції, ціла низка факторів робить економіку обігу відходів в енергію вкрай рентабельною галуззю. Тверді побутові відходи є паливом, порівнянним з торфом та деякими марками бурого вугілля. Це паливо, утворюється у місцях, де енергія найбільше затребувана, тобто навколо великих міст, і має передбачуване поновлення. У цій ситуації темпи зростання венчурного капіталу та інвестицій у цю сферу в країнах ЄС останнім часом досягали 200% на рік.

Висновки

Отже, Україна ще знаходиться на початковому рівні та тільки здобуває досвід поводження з побутовими відходами, порівняно з державами- членами ЄС. Проте для досягнення рівня провідних європейських країн, необхідно створити сприятливі законодавчі умови, обрати правильні пріоритети та напрямки діяльності, щоб вивести сферу поводження з побутовими відходами з кризового стану. На сьогоднішній день, найкращім шляхом є адаптація національних стандартів до стандартів Євросоюзу, то ж найкраще в Україні використати найкращі європейські практики управління з побутовими відходами, щоб якомога швидше і належно впровадити оптимальну модель у сфері управління з побутовими відходами на теренах держави.

Література

1. Директива Європейського Парламенту і Ради 2008/98/ЄС від 19 листопада 2008 року про відходи та про скасування деяких директив https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/984_029-08#Text.

2. Bartoleto A.P. Waste prevention policy and behaviour. New approaches to reducing waste generation and its environmental impacts // Routledge studies in waste management and policy. - L.; N.Y.: Routledge, 2015. - P. 30.

3. Директива № 2008/98/ЄС про відходи (Рамкова директива про відходи) // МБО «Екологія-Право-Людина» http://epl.org.ua/wp-content/uploads/2019/09/Ramkova-dyrektyva-presreliz.pdf.

4. Waste prevention in Europe - the status in 2014. EEA Report No 6 / 2015 European Environment Agency. - Luxembourg: Publications Office of the European Union, 2015. - P. 7.

5. Eco-Emb all ages (France) European Commission, Green Best Practice Community https://greenbe stpracti ce.jrc.ec.europa.eu/node/193.

6. Кращі європейські практики управління відходами (посібник) / А. Войціховська, О. Кравченко, О. Мелень-Забрамна, М. Панькевич, [за заг. Ред. О. Кравченко] - Видавництво «Компанія "Манускрипт"» - Львів, 2019. - 64 с.

7. EU members recycled 46% of waste in 2015 - Climate Action. www.climateactionprogramme.org/.../eu_members_recycled.

8. Automated Collection - City of Manchester, NH. www.manchesternh.gov/.../Highway/.../Automated-Collectio\.

9. Василенко М.Д., Новіков В.П., Рачук В.О., Слатвінська В.М. Кібербезпека в проявах ризиків у період пандемії: стан та генеза. Вісник Черкаського державного технологічного університету. 2020. Вип. 3. С. 30-39. DOI: 10.24025/2306-4412.3.2020.214774 URL: http://vtn.chdtu.edu.ua/article/view/214774/218625.

References

1. Direktiva Cvropej s'kogo Parlamentu і Radi 2008/98^S Gd 19 listopada 2008 roku pro Gdhodi ta pro skasuvannja dejakih direktiv [Directive of the European Parliament and Council 2008/98/EC of November 19, 2008 on waste and on the repeal of certain directives]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_029-08#Text [in Ukrainian].

2. Bartoleto, A.P. (2015). Waste prevention policy and behaviour. New approaches to reducing waste generation and its environmental impacts. Routledge studies in waste management and policy, 30 [in English].

3. Direktiva № 2008/98^S pro vMhodi (Ramkova direktiva pro vMhodi) // MBO «Ekologya-Pravo-Ljudina» [Directive No. 2008/98/EU on waste (Framework directive on waste) // MBO "Ecology-Pravo-Lyudyna"]. epl.org.ua Retrieved from http://epl.org.ua/wp-content/uploads/2019/09/Ramkova-dyrektyva-presreliz.pdf [in Ukrainian].

4. Waste prevention in Europe - the status in 2014. EEA Report No 6 / 2015 European Environment Agency. - Luxembourg: Publications Office of the European Union, 2015. - P. 7 [in English].

5. Eco-Emballages (France) European Commission, Green Best Practice Community. greenbestpractice.jrc.ec.europa.eu Retrieved from https://greenbestpractice.jrc.ec.europa.eu/node/193 [in English].

6. Vojdhovs'ka, A., Kravchenko, O., Melen'-Zabramna, O., Pan'kevich, M. (2019). Krashhi evropejs'ki praktiki upravlinnja vidhodami [Best European practices of waste management], LVA: Vidavnictvo «Kompamja "Manuskript" [in Ukrainian].

7. EU members recycled 46% of waste in 2015 - Climate Action. ... Retrieved from www.climateactionprogramme.org/.../eu_members_recycled [in English].

8. Automated Collection - City of Manchester, NH. ... Retrieved from www.manchesternh.gov/.../Highway/.../Automated-Collectio [in English].

9. Vasilenko M.D., Novikov V.P., Rachuk V.O., Slatvins'ka V.M. (2020). Kiberbezpeka v projavah rizikіv u perіod pandemii: stan ta geneza. [Cybersecurity in manifestations of risks during the pandemic: state and genesis]. Visnik Cherkas'kogo derzhavnogo tehnologichnogo universitetu - Bulletin of the Cherkasy State Technological University, 3, Retrieved from http://vtn.chdtu.edu.ua/article/view/214774/218625 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru