Бізнес і права людини: ключові питання теорії права

Ще одним прикладом може бути модель відносин, які виникають на основі цифрових платформ. Технології сприяли появі гіг-економіки (економіки цифрових платформ), створюючи більш широкі, як видається, і більш гнучкі можливості для зайнятості, наприклад, за допомогою таких служб замовлення послуг перевезення як Uber або Lyft, або платформ для підбору робочої сили, або служб доставки, як Glovo, тощо. На основі цих нових бізнес-моделей виникли унікальні ділові відносини, які часто не відповідають традиційним моделям трудових відносин. “Gig Economy, Human rights implications and legal and policy rights protection frameworks for gig economy workers,” Business and human rights Resource Center, accessed 2021, https://www.business-humanrights.org/en/big-issues/technology-human-rights/gig-economy/. Наприклад, працівники, які мають завдання, що нагадують завдання звичайних працівників, можуть при цьому мати статус “самозайнятої особи,” “фрілансера” або “підприємця,” не маючи доступу до тих прав і пільг, які закон гарантує для працівників за трудовим договором. Особливу уразливість свого становища такі гіг-працівники відчули у часи COVID-19. “National measures to protect non-standard workers including workers in the platform economy,” COVID-19 Watch Etuc Briefing Note Non-Standard/Platform Workers, last modified March 27, 2020, https://www.etuc.org/sites/default/files/publication/file/2020-04/National%20measures%20to%20 protect.pdf. Компанії-наймачі таких працівників часто не забезпечують їх засобами індивідуального захисту, дезінфекційними засобами, не інструктують щодо того, як поводитись, щоб убезпечити себе і клієнтів; також такі гіг-працівники не захищені від односторонніх змін в оплаті праці й способах організації роботи, а також від одностороннього припинення відносин, що для працівників означає припинення їх зайнятості. Фактично гіг-працівники опинилися в ситуації, коли негативні наслідки непередбачуваної ситуації, такої як пандемія, можуть повністю бути покладені на них.

Майкл Сендел у своїй класичній праці “Справедливість: які вчинки є правильними” Michael Sandel, Justice: What's The Right Thing To Do? (Farrar, Straus and Giroux, 2010). наводить приклади договірних відносин, в яких, через нерівність становища їх сторін, дія прав людини не є горизонтальною. Йдеться про ситуацію, коли внаслідок урагану Чарлі люди були вимушені купувати товари і користуватися послугами, ціни на які іноді в десятки разів перевищували звичайні ціни й пояснювалися тільки уразливим становищем людей, в яких вибір укладати договір чи ні, і на яких умовах, існував лише формально.

Перераховані вище ситуації є прикладами того, коли бізнес-суб'єкт і людина (або група людей), на права яких здійснює вплив діяльність такого суб'єкта, не є рівними. І саме ця нерівність у можливості впливу на іншу сторону зумовлює вимогу до сторони, яка наділена таким владним впливом, щодо поваги до прав людини й максимально можливої належної обачності для того, щоб не допустити негативний вплив на них.

Інакше кажучи, недержавні суб'єкти, які в іншому контексті дійсно виступають вторинними адресатами вимог у сфері прав людини, можуть опинятися в ситуації, коли вони стають первинними носіями зобов'язань у сфері прав людини. “їх сприяння справедливості може і має використовувати можливості, що перед ними відкриваються. Вони можуть вибрати підтримку і просування справедливості, можуть утриматися від будь-якої позиції або скористатися ситуацією, діючи несправедливо.” У термінах Керівних принципів ООН з бізнесу і прав людини ця ж думка звучить більш предметно: “бізнес може безпосередньо порушувати права людини або сприяти порушенням, які вчиняють інші особи, у тому числі держава, або ж користуватися наслідками негативного впливу на права людини, який вчиняє інша особа, отримувати вигоду від нього” (Принцип 19 Guiding Principles on Business and Human Rights, Implementing the United Nations “Protect, Respect and Remedy” Framework, HR/PUB/11/04, https://www.ohchr.org/documents/publications/guidingprinciplesbusinesshr_en.pdf.).

Будь-яке чітке розмежування між первинними і вторинними агентами має місце тільки там, де є сильні й відносно справедливі держави, які успішно врегульовують поведінку інших суб'єктів в межах своїх кордонів. Але як тільки ми дивимося на реалії життя, в якому держави можуть бути слабкими, будь-який простий розподіл на первинних і вторинних агентів нівелюється. O'Neill, Agents of Justice, 177.

3. Вимога легітимності до бізнесу

Багато вчених і бізнес-лідерів давно дотримуються думки, що повага прав людини або виконання соціальних обов'язків не є справою бізнесу. Сурія Дева, член Робочої групи ООН з бізнесу і прав людини, називає цю епоху “бізнес або права людини.” Surya Deva, “From 'business or human rights' to 'business and human rights': what next?” Research Handbook on Human Rights and Business, ed. Surya Deva and David Birchall (Edward Elgar, 2020), 3. Відомі дебати Берла-Додда на початку 1930-х років були чудовою ілюстрацією цієї епохи, Adolph A. Berle, “Corporate Powers as Powers in Trust,” Harvard Law Review 44 (1931): 1049; E. Merrick Dodd, “For Whom Are Corporate Managers Trustees?” Harvard Law Review 45 (1931): 1145; Adolph A. Berle, “For Whom Are Corporate Managers Trustees: A Note,” Harvard Law Review в яких Берл стверджував, що корпорації мають використовувати свою владу тільки в інтересах своїх акціонерів. Погляди Берла були рішуче підтримані Мілтоном Фрідманом, (1932): 1365.

⁴⁵ Milton Friedman, Capitalism and Freedom (Chicago University Press, 1962); Milton Friedman, “The Social Responsibility of Business Is to Increase Its Profits,” New York Times Magazine (1970): 33. на думку якого, в умовах вільної ринкової економіки єдина соціальна відповідальність бізнесу - це максимізація прибутку для акціонерів. Для Фрідмана, одного з найбільш ярих прибічників необмеженості ринків у ХХ ст., ідея про те, що корпорації мають відігравати певну роль у вирішенні більш значущих соціальних проблем, являє собою крок на шляху до соціалізму. Він стверджував, що корпоративні керівники є агентами, покликаними служити інтересам своїх власників - акціонерів. William T. Allen, “Our Schizophrenic Conception of the Business Corporation,” Сardozo Law Review 14 (1992): 261, 281.

У цієї точки зору є прибічники і сьогодні. На переконання Елейн Стернберг, Elaine Sternberg, Just Business: Business Ethics in Action, 2nd ed (Oxford: Oxford University Press, 2000). “визначальною метою бізнесу є максимальне збільшення вартості власності у довготривалій перспективі шляхом продажу товарів або послуг” Ibid, 32. і використання “бізнес-ресурсів у некомерційних цілях [соціальна відповідальність] є рівносильною крадіжці.” Ibid, 41. Сьогодні ситуація змінилась, як мінімум, на рівні глобальних трендів. Корпорації вже не заявляють, принаймні публічно, що їхня єдина мета - максимізувати прибуток незалежно від будь-якого негативного впливу на суспільство. За останні два роки провідні світові бізнес-асоціації і пов'язані з ними експертні групи стали дистанціюватися від ключової особливості “класичної” форми корпоративного управління: пріоритет акціонерів. Anne Case and Angus Deaton, Deaths of Despair and the Future of Capitalism (Princeton: Princeton University Press, 2020). У серпні 2019 р. Круглий стіл ділових кіл США, до складу якого увійшли керівники 200 найбільших корпорацій США, опублікував нову заяву про “цілі корпорації,” підписану 181 її членом. У прес-релізі відзначалося, що кожне попереднє оновлення керівництва з корпоративного управління схвалювало принцип максимізації акціонерної вартості. Навпаки, нова заява зобов'язує генеральних директорів, які її підписали, “керувати своїми компаніями на благо всіх зацікавлених сторін - клієнтів, співробітників, постачальників, спільнот і акціонерів.” “Business Roundtable Redefines the Purpose of a Corporation,” Business Roundtable, last modified August 19, 2019, https://www.businessroundtable.org/business-roundtable-redefines-the-purpose-of-a-corporation-to-promote-an-economy-that-serves-all-americans.

Зі свого боку Британська академія почала обговорення теми “Реформування бізнесу для XXI століття” у 2017 р. Фінальний звіт оприлюднено у 2021 р.:

Бізнес - це вирішення проблем людей і планети за допомогою інновацій, уяви й творчості. Прибуток має надходити від цього. Але надто часто компанії також отримують вигоду від створення проблем для навколишнього середовища й нерівності.

<...> В основі бізнесу має бути мета вирішення проблем людей і планети з вигодою, а не отримання вигоди від створення проблем.

<...> Покладання відповідальності за цю зміну на директорів забезпечує чітку підзвітність людям, на яких впливає бізнес, і дає можливість тим, хто працює з бізнесом, притягувати його до відповідальності. Нововведення в сфері володіння, управління, регулювання, вимірювання, фінансування і спільного інвестування підтримують реалізацію цих корпоративних цілей. “Policy & Practice for Purposeful Business, The final report of the Future of the Corporation programme, The British Academy,” last modified 2021, https://www.thebritishacademy.ac.uk/documents/3462/Policy-and-Practice-for-Purposeful-Business-The-British-Academy.pdf 55.

Давоський форум 2020 р. заявив про зміну “капіталізму акціонерів” (“shareholder capitalism”) на “капіталізм зацікавлених осіб” (“stakeholder capitalism”). “Here's how to make stakeholder capitalism a reality, World Economic Forum,” last modified January 19, 2020, https://www.weforum.org/agenda/2020/01/the-path-to-stakeholder-capitahsm-requires-something-basic-decency. Див. також: “World Economic Forum, 'Davos Manifesto 2020: The Universal Purpose of a Company in the Fourth Industrial Revolution',” https://www.weforum.org/agenda/2019/12/ davos-manifesto-2020-the-universal-purpose-of-a-company-in-the-fourth-industrial-revolution/.

Утім, небезпечні прояви концепції “бізнес або права людини” все ще присутні в сучасному дискурсі, а в суспільствах, які відносять до постсоціалістичних, вони значною мірою переважають у ньому. Одним із таких проявів є надзвичайний акцент на економічне обґрунтування корпоративної відповідальності поважати права людини, тобто наведення аргументів, чому бізнесу економічно вигідно поважати права людини. Archie B. Carroll and Kareem M. Shabana, “The Business Case for Corporate Social Responsibility: A Review of Concepts, Research and Practice,” International Journal of Management Reviews 12, no. 1 (2010); Baglayan Ba§ak, Ingrid Landau, Marisa McVey, and Wodajo Kebene, “Good Business: The Economic Case for Protecting Human Rights,” SSRN, last modified December 20, 2018, https:// ssrn.com/abstract=3304959. “Але якщо права людини - це просто інструменти для отримання більшого прибутку або уникнення фінансових та інших ризиків для компаній, то навіщо робити вигляд, що компанії є більш соціально відповідальні?” Deva, “From `business or human rights'” 3. Неможливо змінити існуючий спосіб ведення бізнесу, пропонуючи повністю засноване на ньому ж обґрунтування зобов'язань бізнесу в сфері прав людини. Підтримувати і захищати права людини набагато легше, якщо це слугує інтересам бізнесу. Справжня перевірка відданості бізнесу корпоративній повазі прав людини відбувається в ситуаціях, коли компанії стають на бік прав людини, навіть якщо не має економічного сенсу або це знижує шанси на отримання прибутку (наприклад, відмова від дискримінаційної реклами, впровадження розумного прилаштування для людей з дітьми та ін.).

Поняття “відповідальний бізнес” можна порівняти з поняттям “демократичної держави”. Адже в основі держави - прагнення до абсолютизації влади, в основі бізнесу - до максимізації прибутку. Але як перші йдуть на обмеження державної влади правами людини, так і для других це є актуальним завданням. Визначальним тут є ціннісний аргумент, а не аргумент утилітаристський. В основі обмеженості держави правами людини у здійсненні своєї влади і необхідності виконання нею зобов'язань у сфері прав людини лежить вимога легітимності державної влади. До компаній, які так само як і держави, мають сьогодні владний вплив на життя людини, більший або менший, також звернуто вимогу щодо легітимізації їхньої влади. Там, де господарська діяльність перебуває під ефективним контролем демократичної держави, легітимізація відбувається шляхом її легалізації з боку держави. Але там, де держава не може здійснювати ефективний контроль, бізнес потребує безпосередньої легітимації з боку суспільства.

Легітимність бізнесу є попередньою умовою ліцензії компанії на діяльність у суспільстві і відносин із різними внутрішніми й зовнішніми зацікавленими сторонами, включаючи інвесторів, акціонерів, працівників, клієнтів, споживачів, постачальників, місцеві громади, державу і міжнародну спільноту. “Всього декілька десятиліть назад легітимність компанії більшою або меншою мірою визначалась загальними нормами, контролем і централізованим регулюванням із боку держави. Сьогодні легітимність забезпечується у принципово нових формах політичного управління.” Jacob Dahl Rendtorff, Handbook of Business Legitimacy. Responsibility, Ethics and Society (Springer Nature Switzerland AG, 2020).

І в цьому важлива особливість концепції бізнесу і прав людини, яка виводить її за межі “західного неоліберального капіталізму.” Останній визнає необхідність соціальної відповідальності бізнесу, але розглядає її як приватну відповідальність. За ліберальною теорією тільки держави розглядаються як публічні актори. Компанії належать виключно до приватної сфери, а отже, вони не потребують легітимації з боку суспільства. Як зазначає Флоріан Ветштейн, такий підхід “концептуалізує корпорації як аполітичні, а корпоративну відповідальність - як суто приватну.” Florian Wettstein, “The History of 'Business and Human Rights' and its Relationship with Corporate Social Responsibility,” in Research Handbook on Human Rights and Business, еd. Surya Deva and David Birchall (Edward Elgar, 2020), 38. Але такий підхід ігнорує реальний стан речей: діяльність компаній може суттєвим чином впливати на суспільні інтереси, компанії далеко не завжди діють суто у приватному просторі, “який їм надається державою” (найбільш яскравим прикладом є соціальні мережі, але це також може бути справедливо для всіх сфер, які врегульовуються корпоративними нормами, в їх широкому значенні, - релігійними, спортивними, професійними тощо), і держави далеко не завжди спроможні здійснювати ефективний контроль за такою діяльністю. Те ж “фейсбучне право” або “твіттерне право” мають значний вплив на те, як інтернет виглядає для кожного з нас. Компанії, які працюють у соціальних мережах, є майданчиками для спілкування: вони вирішують, якою інформацією користувачі можуть ділитися і з ким, і які наслідки можуть наставати за порушення встановлених правил і за якою процедурою. Вони стають “кураторами інформаційного світу, в якому живе значна кількість людей.” Molly Land, “The Problem of Platform Law: Pluralistic Legal Ordering on Social Media,” SSRN, last modified October 2, 2019, https://ssrn.com/abstract=3454222.

Це вказує на необхідність визнати компанії суб'єктами публічної відповідальності, влада яких підлягає легітимізації з боку суспільства.

Розвиток суспільних відносин і роль бізнесу в цьому процесі призвели до того, що сьогодні все більше лунає теза про новий суспільний договір, який буде розглядати бізнес як одну зі сторін, поряд із державою і суспільством. Бізнес, як носій публічної влади в певній частині, виступає також і адресатом вимог легітимності. Слід зазначити, що поняття “нового суспільного договору” супроводжує Керівні принципи ООН з бізнесу і прав людини з того моменту, як їх було задумано - Джон Раггі прямо вказував очікування, спрямовані до корпорацій як до частини колективного суспільного договору. UN, Protect, Respect and Remedy: A Framework for Business and Human Rights, A/HRC/8/5 (2008), para 69.

Водночас питання легітимності влади виходить далеко за межі права. Право забезпечує, скоріше, процедурні інструменти легітимації, сприяючи таким чином більшій визначеності й попереджуючи потенційні спори. Концепція бізнесу і прав людини також пропонує процедури, спрямовані, по суті, на легітимацію діяльності компаній у суспільстві. Насамперед ідеться про процедуру human rights due diligence (процедура забезпечення належної обачності щодо прав людини), а також звітування за нефінансовими показниками.

Керівні принципи ООН з бізнесу і прав людини включає процедуру забезпечення належної обачності щодо прав людини як основний інструмент управління, який дає змогу підприємствам дізнатися і показати, що вони поважають права людини. Ця процедура передбачає оцінку фактичного і потенційного впливу на права людини, інтеграцію результатів і вжиття заходів відповідно до них, відслідковування ефективності цих заходів у відповідь й інформування про те, як усуваються ризики негативного впливу. Такі впливи можуть виникати внаслідок власної діяльності підприємства або можуть бути пов'язані з його операціями, продуктами чи послугами діловими відносинами вгору та вниз по ланцюжку створення вартості. Ця процедура включає як необхідний елемент ефективний доступ усіх зацікавлених осіб до визначення відповідних ризиків. Забезпечення належної обачності є способом забезпечення легітимності бізнес-процесів.

Необхідність легітимності бізнесу також зумовлює необхідність дотримуватися вимог верховенства права в принципі верховенства права - принципу, який є застосовним як до державного правового регулювання, так і до недержавного. Йдеться, зокрема, про те, що встановлені недержавним суб'єктом правила поведінки не повинні призводити до порушення прав людини. Тому, наприклад, недержавне правове регулювання не повинно бути дискримінаційним; той факт, що таке регулювання здійснюється приватним суб'єктом, не може слугувати виправданням для обмеження прав людини на тій чи іншій підставі - статі, кольору шкіри, походження, віку, національної належності тощо - за винятком випадків, коли для такого обмеження існує легітимна мета (наприклад, обмеження доступу до певного контенту за віком), воно є чітко передбаченим у встановлених правилах, які є доступними до ознайомлення, і воно є пропорційним. Barrie Sander, “Freedom of Expression in the Age of Online Platforms: the Promise and Pitfalls of a Human Rights Based Approach to Content Moderation,” Fordham International Law Journal 43:4 (2020): 934-1006. До гарантій верховенства права входить можливість скористатися “ефективними засобами правового захисту на операційному рівні.”

Висновки

Носієм зобов'язань у сфері прав людини виступають всі актори, які мають владний вплив на індивіда, групу або спільноту. Бізнес є одним із таких акторів. Це зумовлює звернення до бізнесу вимоги легітимації його діяльності - змістовної - через відповідність його діяльності цінностям поваги людської гідності та прав людини, і процедурної - у вигляді процедури забезпечення належної обачності щодо прав людини. Чим більш суттєвим є вплив бізнесу на права людини, тим більшими є очікування щодо легітимації його діяльності.

Навіть у ситуації, коли держава здійснює ефективний контроль за діяльністю бізнесу на своїй території з точки зору дотримання ним прав людини, вимога легітимації є актуальною, оскільки є простір, вільний від державного правового регулювання. Об'єктивно держава не може (і не повинна) врегульовувати всі аспекти функціонування суб'єктів господарювання, простір для саморегулювання завжди лишається. Бізнес, розуміючи свої внутрішні процеси, здатен краще виявляти ризики для прав людини й мінімізувати їх. Держава ж може реагувати лише на порушення прав людини, яке вже сталося.

Запит на виконання бізнесом його зобов'язань у сфері прав людини особливо посилюється в ситуації, коли державний контроль за його діяльністю є відсутнім або неефективним. Такі ситуації можливі у разі слабкого характеру державної влади або її непослідовної політики у сфері прав людини (зокрема, інвестиційні проєкти можуть не оцінюватися державою з точки зору їх впливу на права людини) або в ситуації недемократичного політичного режиму, коли сама держава порушує права людини, а бізнес прямо або непрямо бере участь у таких порушеннях. Також можливою є ситуація, коли держава не володіє достатніми важелями впливу на бізнес. Класичним прикладом такої ситуації є транснаціональні корпорації. Але відсутність ефективного контролю держави може пояснюватися також олігархічною структурою економіки.

Відповідно, концепція бізнесу і прав людини, будучи відповіддю на сучасні виклики “несправедливого соціального досвіду,” змушує переглянути класичні погляди на адресатів вимог у сфері прав людини, механізм дії принципу верховенства права, вимоги якого мають поширюватися на приватних суб'єктів також, та, зрештою, переглянути сам суспільний договір з огляду на значний вплив, який здійснює бізнес на організацію життя в сучасному суспільстві.

Bibliography

1. Allen, William T. "Our Schizophrenic Conception ofthe Business Corporation.” Cardozo Law Review 14 (1992): 261-81.

2. "A Measured Approach to Ending Poverty and Boosting Shared Prosperity: Concepts, Data, and the Twin Goals,” World Bank Group. Last modified 2015. https://openknowledge.worldbank.org/handle/10986/20384.

3. "Auchan lawsuit (re garment factories in Bangladesh).” Business and human rights Resource Center. Last modified April 24, 2014. https://www.business-humanrights.org/en/latest-news/auchan-lawsuit-re-garment-factories-in-bangladesh.

4. "Bank for International Settlements, Understanding Globalisation.” Last modified June 18, 2017. https://www.bis.org/publ/arpdf/ar2017e6.pdf.

5. Ba§ak, Baglayan, Ingrid Landau, Marisa McVey, and Wodajo Kebene. "Good Business: The Economic Case for Protecting Human Rights.” SSRN. Last modified December 20, 2018. https://ssrn.com/ abstract=3304959.

6. Barrie Sander. "Freedom of Expression in the Age of Online Platforms: the Promise and Pitfalls of a Human Rights Based Approach to Content Moderation.” Fordham International Law Journal 43:4 (2020) 934-1006.

7. Berle, Adolph A. "Corporate Powers as Powers in Trust.” Harvard Law Review 44 (1931).

8. Berle, Adolph A. "For Whom Are Corporate Managers Trustees: A Note.” Harvard Law Review 45 (1932).

9. "Big brands and cheap clothes in the West are bad news for Ukrainian workers.” Open Democracy. Last modified July 7, 2020. https://www.opendemocracy.net/en/odr/ukraine-global-brands-cheap-clothing/.

10. "Business Roundtable Redefines the Purpose of a Corporation.” Business Roundtable. Last modified August 19, 2019. https://www.businessroundtable.org/business-roundtable-redefines-the-purpose-of-a-corporation-to-promote-an-economy-that-serves-all-americans.

11. Caney, Simon. Justice beyond Borders: Global Political Theory. Oxford University Press, 2005.

12. Carroll, Archie B., and Kareem M. Shabana. "The Business Case for Corporate Social Responsibility: A Review of Concepts, Research and Practice.” International Journal of Management Reviews 12, no. 1 (2010).

13. Case, Anne, and Angus Deaton. Deaths of Despair and the Future of Capitalism. Princeton: Princeton University Press, 2020.

14. Cassese, Antonio. Realizing Utopia. The Future of International Law. Oxford: Oxford University Press, 2012.

15. Chen, Lung-chu. An Introduction to Contemporary International Law. A Policy-Oriented Perspective. Oxford/New York: Oxford University Press, 2015.

16. Cismas, Ioana. Religious Actors and International Law. Oxford: Oxford University Press, 2014.

17. Clapham, Andrew. Human Rights Obligations of Non-State Actors. Oxford: Oxford University Press, 2006.

18. "Covid-19 Tracker: Which Brands Are Acting Responsibly toward Suppliers and Workers?” WRC. Accessed 2021. https://www.workersrights.org/issues/covid-19/tracker/.

19. "CSOs call on govt's, brands & suppliers to urgently mitigate health & economic impacts on 60 million garment workers bearing brunt ofCOVID-19 crisis.” Business and human rights Resource Center. Last modified March 24, 2020. https://www.business-humanrights.org/en/latest-news/csos-call-on-govts-brands-suppliers-to-urgently-mitigate-health-economic-impacts-on-60-million-garment-workers-bearing-brunt-of-covid-19-crisis/.

20. Deva, Surya. "From `business or human rights' to `business and human rights': What Next?” Research Handbook on Human Rights and Business, edited by Surya Deva and David Birchall. Edward Elgar, 2020.

21. "EU Mandatory Human Rights Due Diligence Directive: Recommendations to the European Commission.” United Nations Human Rights. Last modified July 2, 2021. https://www.ohchr.org/Documents/Issues/Business/ohchr-recommendations-to-ec-on-mhrdd.pdf.

22. European Centre for International Political Economy, The Economic Benefits of Globalization for Business and Consumers: 2018. http://ecipe.org//app/uploads/2018/01/Globalization-paper-final.pdf.

23. "French Corporate Duty ofVigilance Law (English Translation).” European Coalition of Corporate Justice. Last modified 2016. https://respect.international/french-corporate-duty-of-vigilance-law-english-translation/.

24. "French technology firm charged over Libya cyber-spying.” Last modified July 1, 2021. https://www.rfi.fr/en/business-and-tech/20210701-french-tech-firm-charged-over-libya-cyber-spying.

25. Friedman, Milton. "The Social Responsibility of Business Is to Increase Its Profits.” New York Times Magazine (1970).

26. Friedman, Milton. Capitalism and Freedom. Chicago University Press, 1962.

27. "Gig Economy, Human rights implications and legal and policy rights protection frameworks for gig economy workers.” Business and human rights Resource Center. Accessed 2021. https://www.business-humanrights.org/en/big-issues/technology-human-rights/gig-economy/.

28. Guiding Principles on Business and Human Rights, Implementing the United Nations "Protect, Respect and Remedy” Framework, HR/PUB/11/04. https://www.ohchr.org/documents/publications/guidingprinciplesbusinesshr_en.pdf.

29. Heffes, Ezequiel, Marcos D. Kotlik, and Manuel J. Ventura. International Humanitarian Law and Non-State Actors Debates, Law and Practice. Springer, 2020.

30. "Here's how to make stakeholder capitalism a reality, World Economic Forum.” Last modified January 19, 2020. https://www.weforum.org/agenda/2020/01/the-path-to-stakeholder-capitalism-requires-something-basic-decency.

31. Hristova, Anna. "The doctrine of positive obligations of the state in the field of human rights.” [In Ukrainian.] Dis... Dr. Jurid. Sciences, Yaroslav the Wise National University of Law, 2019.

32. Hristova, Anna. "State Obligations in the Sphere ofHuman Rights.” [In Ukrainian.] In Great Ukrainian Legal Encyclopedia, vol. 3: General Theory of Law / editor: O.V. Petryshyn (chairman) and others, 163-69. Kharkiv: Pravo, 2017).

33. "Human Rights Defenders: Western Corporations Fund Lukashenko's Propaganda.” [In Russian.] DW. Last modified August 4, 2021. https://www.dw.com/ru/pravozashhitniki-zapadnye-korporacii-finansirujut-propagandu-lukashenko/a-58751449.

34. "Human Rights Watch, Human Rights in Supply Chains: A Call for A Binding Global Standard on Due Diligence.” Last modified May, 2016. https://www.hrw.org/sites/default/files/report_pdf/human_rights_in_supply_chains_brochure_lowres_final.pdf.

35. International Labor Organization, World Employment and Social Outlook 2015: The Changing Nature ofJobs (2015) 131. http://www.ilo.org/wcmsp5/groups/public/--dgreports/--dcomm/--publ/documents/publication/wcms_368626.pdf.

36. Jurisprudence: Themes and Concepts, edited by Scott Veitch, Emilios Christodoulidis, and Marco Goldoni. Routledge, 2018.

37. Klabbers, Jan. "(I Can't Get No) Recognition: Subjects Doctrine and the Emergence of Non-State Actors.” In Nordic Cosmopolitanism. Essays in International Law for Martti Koskenniemi, edited by Jarna Petman and Jan Klabbers. Leiden/Boston: Martinus Nijhoff, 2003.

38. Knox, John. "Horizontal Human Rights Law.” The American Journal of International Law 102 (1) (2008) 1-47.

39. Land, Molly. "The Problem of Platform Law: Pluralistic Legal Ordering on Social Media.” SSRN. Last modified September 15, 2019. https://ssrn.com/abstract=3454222.

40. Leaders. "Towards the End of Poverty.” The Economist. Last modified June 1, 2013. https://www.economist.com/leaders/2013/06/01/towards-the-end-ofpoverty.

41. Mares, Radu. "COVID-19: Labour Rights in Global Supply Chains - Impacts and Responsibilities.” Raoul Wallenberg Institute. Last modified April 15, 2020. https://rwi.lu.se/blog/covid-19-labour-rights-in-global-supply-chains-impacts-and-responsibilities/.

42. Merrick, Dodd E. "For Whom Are Corporate Managers Trustees?” Harvard Law Review 45 (1931).

43. "National measures to protect non-standard workers including workers in the platform economy.” COVID-19 Watch Etuc Briefing Note Non-Standard/Platform Workers. Last modified March 27, 2020. https://www.etuc.org/sites/default/files/publication/file/2020-04/National%20measures%20to%20protect.pdf.

44. "Nigerian communities' oil pollution claims against Shell to go to trial as Shell abandons its jurisdiction arguments,” Business and human rights Resource Center. Last modified, July 12, 2021. https://www.business-humanrights.org/en/latest-news/nigerian-communities-oil-pollution-claims-against-shell-to-go-to-trial-as-shell-abandons-its-jurisdiction-arguments/.

45. O'Neill, Onora. "Justice without Ethics: A Twentieth-Century Innovation?” The Cambridge Companion to the Philosophy of Law, edited byJohn Tasioulas. Cambridge: Cambridge University Pres, 2020.

46. O'Neill, Onora. Justice across Boundaries: Whose Obligations? Cambridge: Cambridge University Press, 2016.

47. O'Neill, Onora. "Agents ofJustice.” Metaphilosophy 32 (Special Issue: GlobalJustice) (2001): 180-95.

48. "Open letter: Nestlй must immediately stop funding state media in Belarus.” Libereco. Last modified June 24, 2021. https://www.lphr.org/en/nestle-finanzierung-staatliches-fernsehen-belarus/.

49. Payne, Leigh A., Gabriel Pereira, and Laura Bernal-Bermudez. Transitional Justice and Corporate Accountability from Below. Deploying Archimedes' Lever. Cambridge: Cambridge University Press, 2020.

50. "Policy & Practice for Purposeful Business, The final report of the Future of the Corporation programme, The British Academy.” Last modified 2021. https://www.thebritishacademy.ac.uk/documents/3462/Policy-and-Practice-for-Purposeful-Business-The-British-Academy.pdf.

51. Rendtorff, Jacob Dahl. Handbook of Business Legitimacy. Responsibility, Ethics and Society. Springer Nature Switzerland AG, 2020.

52. Sandel, Michael. Justice: What's The Right Thing To Do? Farrar, Straus and Giroux, 2010.

53. Santos, de Sousa. Toward a New Legal Common Sense. London: Butterworths, 2002.

54. "Shell in Court, Again: A Short Comparison of the Okpabi and Milieudefensie Judgments.” Corporate Justice Coalition. Accessed March, 30, 2021. https://corporatejusticecoalition.org/news/shell-in-court-again-a-short-comparison-of-the-okpabi-and-milieudefensie-judgments/.

55. "Shell in Nigeria: The Case for New Legal Strategies for Corporate Accountability.” Corporate Accountability Lab. Last modified July 5, 2018. https://corpaccountabilitylab.org/ calblog/2018/7/5/shell-in-nigeria-the-case-for-new-legal-strategies-for-corporate-accountability. Siddiqui, Javed, and Uddin Shahzad Nasir. "Human Rights Disasters, Corporate Accountability and the State: Lessons Learned from Rana Plaza?” Accounting Auditing & Accountability Journal (March 2016): 1-41.

56. "Sixth anniversary of Rana Plaza factory collapse in Bangladesh.” Business and human rights Resource Center. Last modified April 24, 2019. https://www.business-humanrights.org/en/latest-news/sixth-anniversary-of-rana-plaza-factory-collapse-in-bangladesh/.

57. Sternberg, Elaine. Just Business: Business Ethics in Action. 2nd ed. Oxford University Press, 2000. "The Human Rights and Business: Toolkit for Syria. The Syrian Legal Development Programme.” SLDP. Accessed July 1, 2021. https://sldp.ngo/wp-content/uploads/2021/02/Toolkit-EN.pdf. "Trump, Facebook, democracy and rights: `how to handle free speech in an age of information chaos.'” Blog by Marc Limon, Executive Director of the Universal Rights Group. Last modified May 17, 2021. https://www.universal-rights.org/uncategorized/trump-facebook-democracy-and-rights-how-to-handle-free-speech-in-an-age-of-information-chaos/.

58. Uvarova, Olena. "Non-State Law: Invitation to Discussion.” [In Ukrainian.] Law and Civil Society 1 (2015): 14-32. http://lcslaw.knu.ua/index.php/arkhiv-nomeriv/1-10-2015/item/ 198-nederzhavne-pravo-3anposhennya-do-dyskusiyi-uvarova-oo.

59. Vernon, Raymond. In the Hurricane's Eye: The Troubled Prospects of Multinational Enterprises. Harvard, 1998.

60. Webinar "Freedom of speech, populism and social media: Trump's case and lessons for Ukraine.” [In Ukrainian.] Accessed July 1, 2021. https://m.youtube.com/watch?v=dmkkRfZYpHQ&feature=youtu.be.

61. Wettstein, Florian. "The History of`Business and Human Rights' and its Relationship with Corporate Social Responsibility.” In Research Handbook on Human Rights and Business, edited by Surya Deva and David Birchall. Edward Elgar, 2020.

62. "World Economic Forum, `Davos Manifesto 2020: The Universal Purpose of a Company in the Fourth Industrial Revolution'.” https://www.weforum.org/agenda/2019/12/davos-manifesto-2020-the-universal-purpose-of-a-company-in-the-fourth-industrial-revolution/.

Размещено на Allbest.ru