Державне регулювання екологічної міграції
Дослідження державних механізмів реалізації права громадянина України на отримання компенсації за нанесену надзвичайною ситуацією шкоду здоров’ю або майну. Створення інституту обов’язкового екологічного страхування для відшкодування завданих збитків.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 17.01.2023 |
| Размер файла | 24,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://allbest.ru
Національний університет «Львівська політехніка»
Інститут права, психології та інноваційної освіти
Державне регулювання екологічної міграції
Сірант Мирослава Миколаївна - доктор юридичних наук,
доцент, декан магістратури
Анотація
У статті на підставі комплексного системного аналізу досліджується правове регулювання екологічної міграції.
З позиції Конституції України розглядається право на сприятливе навколишнє природне середовище у співвідношенні права на життя та охорону здоров'я, політичних і соціально-економічних прав людини та громадянина.
Аналізується вплив природних і техногенних факторів на навколишнє природне середовище в контексті удосконалення механізму державного регулювання забезпечення права особи на сприятливе навколишнє середовище. державний екологічний страхування компенсація
Зазначено, що органи державної влади та інститути громадянського суспільства повинні приділяти увагу запобіганню надзвичайним ситуаціям природного та техногенного характеру, утворенню зон екологічного лиха внаслідок господарської діяльності та запобіганню екологічній міграції. В умовах наявності ризиків виникненню природних і техногенних надзвичайних ситуацій право людини та громадянина на сприятливе навколишнє природне середовище має включати право на міграцію з районів із несприятливою екологічною обстановкою.
Реалізація права особи на міграцію з районів із несприятливою екологічною ситуацією, особливо у випадках масового виїзду жителів із району екологічної катастрофи, неможлива без підтримки держави.
Органи державної влади та місцевого самоврядування повинні бути задіяні при організації примусової та добровільної екологічної міграції, наданні психологічної, консультативної, матеріальної допомоги.
Механізмом реалізації права людини та громадянина на отримання компенсації за нанесену надзвичайною ситуацією природного та техногенного характеру шкоду здоров'ю або майну може стати інститут обов'язкового екологічного страхування для відшкодування завданих фізичних і матеріальних збитків, або для облаштування на новому місці проживання.
Ключові слова: навколишнє природне середовище, права людини та громадянина, сприятливе середовище, екологічна катастрофа, екологічна міграція.
Вступ
Постановка проблеми. Основною причиною екологічної міграції є порушення права особи на сприятливе навколишнє природне середовище. Водночас необхідно враховувати його основне, стрижневе становище в екологічній сфері та тісний взаємозв'язок цього права з правами людини на життя та охорону здоров'я. Такий стан вимагає взаємодію механізму правового регулювання права особи на сприятливе навколишнє природне середовище з механізмами правового забезпечення прав людини і громадянина в екологічній сфері.
Стан дослідження проблеми. Українські науковці внесли значний вклад у дослідження міграції як явища та окремих аспектів міграційних процесів, причин та форм міграцій: А. Агєєв, Д. Бала- нюк, Н. Бортник, І. Василенко, Я. Волоско, О. Динька, І. Жаровська, Х. Ілик, В. Кабай, О. Кислицина, О. Корнієнко, В. Кузенко, О. Кузьменко, І. Майданік, С. Максименко, О. Малиновська, Г. Марковська, І. Михайлишин, С. Мосьондз, Д. Муратова, С. Науменко, К. Новосад, Т. Огнєв, І. Романенко, К. Шиманська, П. Шушпанов, Б. Юськів та інші. Однак розвиток виробництва та інтенсифікація сільського господарства створює ризики виникнення надзвичайних ситуацій в екологічній сфері.
Метою статті є дослідження правового регулювання екологічної міграції
Виклад основного матеріалу
Аналіз наукової літератури з питань охорони навколишнього природного середовища вказує, що механізм правового забезпечення права особи на сприятливе навколишнє природне середовище повинен включати:
- нормативну базу забезпечення права особи на сприятливе навколишнє природне середовище та інші екологічні права людини, що складається з таких нормативних актів, наприклад, закони України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про санітарно-епідеміологічне благополуччя населення», «Про охорону атмосферного повітря» [1-3];
- механізм правового регулювання охорони права особи на сприятливе навколишнє природне середовище, у тому числі, шляхом встановлення адміністративної та кримінальної відповідальності за правопорушення та злочини проти права особи на сприятливе навколишнє природне середовище та інші екологічні правопорушення та злочини;
- аналіз можливих екологічних наслідків господарських проєктів, запровадженого законом України «Про оцінку впливу на довкілля» [4];
- механізм державного, виробничого та громадського екологічного контролю та нагляду, що дозволяє здійснювати заходи дієвого контролю стану навколишнього середовища та вживати своєчасних заходів захисту. У цей механізм необхідно включити систему екологічного аудиту, що передбачено законом України «Про екологічний аудит» [5];
- відповідну соціально-економічну базу держави, здатну гарантувати виконання та захист права особи на сприятливе навколишнє середовище;
- механізм локалізації надзвичайної ситуації природного та техногенного характеру, захисту населення, подолання наслідків техногенної або природної катастрофи.
Зазначені компоненти становлять єдине ціле з правом особи на сприятливе навколишнє природне середовище, з правом особи на життя та захист здоров'я. Правознавці вважають, що право особи на сприятливе навколишнє природне середовище є похідним від природного права життя.
Необхідність використання механізму правового регулювання для дотримання права особи на сприятливе навколишнє природне середовище пов'язане з необхідністю залучити більше факторів, що сприяють реалізації системи забезпечення та захисту даного права.
Правозахисна спрямованість цієї діяльності має бути спрямована на вирішення двох проблем.
Перша пов'язана з діяльністю суспільства та держави щодо запобігання надзвичайним ситуаціям природного та техногенного характеру, утворенню зон екологічного лиха внаслідок господарської діяльності та запобіганню екологічній міграції.
За аналогією можна згадати про зусилля, докладені світовою спільнотою, зокрема, Управлінням Верховного комісара ООН у справах біженців із запобігання потокам біженців та переміщених осіб.
Другий напрям удосконалення правозахисної складової механізму правового регулювання права особи на сприятливе навколишнє природне середовище пов'язане з необхідністю включення до складу можливості вибирати міру можливої поведінки.
Залежно від рівня сприятливості навколишнього природного середовища при надзвичайній ситуації природного та техногенного характеру або району утворення зони екологічного лиха механізм правового регулювання права особи на сприятливе навколишнє природне середовище повинен включати можливість тимчасового або постійного переселення з екологічно несприятливого району, право на екологічну міграцію.
В основу екологічної міграції С. Мандзій закладає об'єктивні негативні фактори природного чи техногенного характеру та їх наслідки, що дозволяє характеризувати її як різновид вимушеної міграції [7, с. 139].
Детальний розгляд механізму правового регулювання забезпечення права людини, що наводиться у багатьох наукових працях, присвячених розгляду цієї проблеми, надано П. Рабиновичем [8].
Забезпечення виконання прав особи гарантується функціонуванням системи загальних умов і спеціальних юридичних засобів.
Забезпеченість виконання прав особи має на увазі реалізацію, охорону та захист.
Якщо аналізувати основні права людини, що містяться в Конституції України, законодавстві України та Загальній декларації прав людини 1948 року, Міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 року, Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права 1966 року, можна зробити кілька висновків щодо забезпечення права на екологічну міграцію [9].
Найбільш очевидний взаємозв'язок - це залежність забезпеченості основних прав людини та громадянина зі ступенем політичного, соціального та економічного розвитку держави. На це вказують правознавці.
Другий момент - це співвідношення загальних (неюридичних) факторів та спеціальних юридичних засобів з погляду правозахисної доктрини - при формуванні державного механізму забезпечення виконання, гарантованості та захисту різних категорій прав людини та громадянина.
Якщо розглядати категорію особистих прав людини, таких як право на життя; право на охорону здоров'я; право на охорону гідності особи; право на свободу пересування та вибору місця перебування та проживання; право громадян на рівність перед законом і судом та рівні права, свободи та рівні можливості чоловіків і жінок перед законом, встановлене Конституцією України, то для реалізації цієї категорії природних прав людини не потрібні загальні та спеціальні юридичні засоби через безпосередній взаємозв'язок зі статусом людини, невідчужуваності та приналежності людині від народження.
Для забезпечення та гарантованості особистих прав значення мають вживані державою заходи з охорони та захисту, встановлені санкції адміністративного та кримінального характеру за протидію у реалізації громадянами прав, як підтвердження легітимності та легальності.
Наприклад, у Кримінальному кодексі України представлені норми про відповідальність за злочини, що посягають на особисті права громадян. Усе це створює чинний механізм правового регулювання, що забезпечує виконання, охорону та захист особистих прав людини та громадянина.
Ще однією категорією прав особи можна назвати політичні права та свободи. Конституцією України передбачено свобода думки та слова, свобода масової інформації; право на об'єднання та свободу діяльності громадських об'єднань; право проводити збори, мітинги та демонстрації, ходи та пікетування; право брати участь в управлінні справами держави безпосередньо та через представників.
Забезпечення виконання, гарантованості та захисту цієї категорії прав людини вимагає наявності спеціального механізму правового регулювання, сформованого в межах різних галузей права, зокрема в межах взаємодії гілок влади. Крім Конституції України, виконання цих прав людини забезпечують нормативні акти, закони України: «Про всеукраїнський референдум»; «Про громадські об'єднання» та інші.
Захист і охорону цієї категорії прав людини та громадянина забезпечують норми адміністративного та кримінального права. Кримінальний кодекс України встановлює санкції за порушення виборчих прав громадян та права особи на участь у референдумі, за чинення перешкод проведення зборів, мітингу, демонстрації, ходи, пікетування або участі в них. Вплив загальних умов - природних, технічних, економічних чинників на політичні права людини невеликий.
Якщо розглядати категорію соціально-економічних прав людини та громадянина, то ця категорія прав, покликаних забезпечити гідний рівень життя та гармонійний розвиток особи, включає право на працю, свободу економічної та підприємницької діяльності, право приватної власності, право на захист сім'ї, материнства та дитинства, право на охорону здоров'я, медичну допомогу, на соціальне забезпечення.
Забезпечення виконання прав людини та громадянина цієї категорії забезпечується не тільки створеними для реалізації правовими механізмами, законодавчо закріпленими нормативними актами, такими як Кодекс законів про працю України, закони України: «Основи законодавства України про охорону здоров'я», «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування України», заходами, що встановлюються державою з охорони та захисту, рівнем економічного та соціального розвитку країни [10; 11].
Якщо розглядати право особи на сприятливе навколишнє природне середовище та інші зафіксовані права людини та громадянина, у тому числі, на достовірну інформацію про стан та на відшкодування збитків від екологічного правопорушення, то ця група прав розташована в Конституції України де вказані соціально-економічні права людини.
Розгляд цього питання з точки зору правозахисної доктрини направленої на попередження ризиків, дозволяє сформувати більш узагальнений підхід до цього питання, враховуючи, що під ризиком розуміється модель негативної реалізації права, що загрожує деформацією кінцевих правових результатів, зниженням якості правового регулювання [12, с. 54].
Одним з основних положень цього підходу є тісний взаємозв'язок прав людини і громадянина на сприятливе навколишнє природне середовище із правом людини на життя. Цей взаємозв'язок простежується в документах багатьох міжнародних організацій.
Положення про взаємозв'язок рівня сприятливості довкілля та права людини на захист життя та здоров'я людей було підставою для винесених рішень Європейського суду з прав людини. Це, незважаючи на те, що ці справи розглядалися в межах дослідження порушення статті 8 «Право на повагу до приватного та сімейного життя» Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Про зв'язок виконання природного права особи на сприятливе навколишнє природне середовище з реалізацією інших прав особи, пов'язаних з охороною здоров'я та життя, неодноразово згадувалося у рішеннях суду щодо України [13].
Ця проблема аналізувалася під час розгляду питання щодо перевірки конституційності окремих положень Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» [14].
Подібний підхід дозволяє визначити право особи на сприятливе навколишнє природне середовище як органічно пов'язане з нерозривністю життєдіяльності людського організму та якістю навколишнього природного середовища, яке має знаходитися в досить вузькому діапазоні природних характеристик, придатних для життя.
Таке тлумачення природи цього права дозволяє говорити про наявність нерозривного зв'язку конкретної особи та її права на сприятливе навколишнє природне середовище. Це свідчить про наявність у права людини на сприятливе навколишнє середовище властивостей особистого права, що є природним правом людини.
Розгляд нормативно-правової бази України, міжнародних угод, судової практики, винесених у сфері захисту права особи на сприятливе навколишнє природне середовище, дозволяють говорити про наявність ознак політичних і соціально-економічних прав людини щодо проживання в умовах сприятливого довкілля.
Враховуючи тісний зв'язок цього права з необхідністю дотримання умов для здоров'я нації та необхідності законодавчого встановлення системи нормативів у галузі промисловості, сільського господарства, частина правознавців вважає віднесення до соціально-економічних прав особи.
У міжнародному праві набуває точка зору належності права людини на сприятливе навколишнє природне середовище до категорії прав, які не належать одній людині, а в ідеалі - всьому людству.
У 80-х роках ХХ століття у працях учених стала висловлюватися думка про необхідність вважати право людини на сприятливе навколишнє природне середовище самостійним правовим інститутом.
Можливість участі у референдумах, пікетах, екологічних протестах, інших соціальних заходах, присвячених різним екологічним питанням, які безпосередньо пов'язані з правом людини на сприятливе навколишнє природне середовище, приносить йому риси політичного права.
Виплата компенсацій жителям екологічно неблагополучних районів, де порушується право особи на сприятливе навколишнє природне середовище.
Право людини вимагати відшкодування збитків у разі порушення права на сприятливе навколишнє природне середовище дозволяє говорити про наявність у цього права цивільно-правової складової.
Необхідність дотримання та захисту прав людини на сприятливе навколишнє природне середовище при надзвичайних ситуаціях природного та техногенного характеру підвищує відповідальність держави за забезпечення.
Право людини на сприятливе навколишнє середовище, на відміну від інших прав, не може бути обмежене при надзвичайних ситуаціях природного та техногенного характеру, при введенні надзвичайного стану. Забезпечення, значущість та складність гарантованості цього права при різних природних катаклізмах і техногенних аваріях зростає значною мірою.
При порушенні якості навколишнього середовища при природних або техногенних катастрофах або внаслідок господарської діяльності єдиною можливістю для реалізації норми Конституції України про право кожного на сприятливе навколишнє природне середовище може залишитися у примусовому чи добровільному порядку залишити екологічно несприятливий, небезпечний для людини район.
Стан навколишнього природного середовища, рівень сприятливості, визначає і обумовлює міру поведінки людини у навколишньому середовищі. Право особи на сприятливе навколишнє середовище повинно включати право на міграцію з районів з несприятливою екологічною обстановкою.
Подібна реалізація права особи на міграцію з районів з несприятливою екологічною обстановкою, особливо у випадках масового виїзду жителів з регіону екологічної катастрофи, неможлива без підтримки держави.
Державні органи або публічні структури, які пройшли акредитацію, повинні бути задіяні при організації примусової екологічної міграції, створенні системи надання психологічної, консультативної, матеріальної допомоги добровільним екологічним мігрантам на стадії переїзду, у допомозі в інтеграції до приймаючої спільноти.
Реалізація заходів можлива лише за наявності відповідної нормативно-правової бази. У законодавстві України немає нормативних актів, що регулюють право на міграцію з районів із несприятливою екологічною обстановкою.
Напрямом удосконалення механізму правового регулювання екологічної міграції має стати правовий інститут екологічного страхування. Негативні соціально-правові явища зумовлюють наявність у праві цілей попередження правопорушень, природних і техногенних надзвичайних ситуацій, забезпечення правомірної поведінки в суспільстві, усунення прогалин у праві, колізій, недосконалості законодавства. Превентивне регулювання як випереджальний правовий вплив зумовлений негативними явищами [15, с. 42].
Відповідно закон України «Про екологічне страхування» (проєкт від 09.09.2021 р.) певною мірою ліквідує прогалину в галузі застосування інституту екологічного страхування [16].
Цей нормативний акт закріпить обов'язок експлуатантів застрахувати ризики виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру на небезпечних виробничих об'єктах.
Норми, що стосуються правового регулювання різних сторін екологічного страхування, містяться у низці нормативних актів України законах: «Про страхування», «Про охорону навколишнього природного середовища», підзаконних актах.
Аналіз цих нормативних актів дозволяє зробити висновок про наявність у законодавстві правових механізмів регулювання екологічного страхування в обов'язковому та добровільному порядку.
Закон України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» встановлює обов'язок для підприємств страхувати можливість у разі аварії та заподіяння шкоди третім особам у фізичному та матеріальному плані, завданої шкоди навколишньому природному середовищу у разі, якщо ці підприємства використовують технології, небезпечні для людини та навколишнього середовища.
Для інших суб'єктів господарювання механізм екологічного страхування може застосовуватися тільки на добровільній основі. Принципова відмінність інституту екологічного страхування від інституту звичайного страхування полягає в тому, що страховий випадок настає у разі погіршення екологічної обстановки на страховому об'єкті внаслідок надзвичайної ситуації природного чи техногенного характеру.
Завданням інституту екологічного страхування є не тільки відшкодування завданих страховим випадком збитків, виплата компенсації потерпілим та екологічним мігрантам, а й здійснення відновлення порушеного права особи на сприятливе навколишнє середовище, яке було порушено внаслідок страхового випадку.
Проведення локалізаційних процедур та ліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного чи техногенного характеру здійснюється на користь працюючих на застрахованому об'єкті та жителів прилеглих районів, у тому числі екологічних мігрантів, що виїхали в інші регіони.
Виплати зі страхового випадку повинні спрямовуватися на відшкодування завданих збитків життю та здоров'ю постраждалих внаслідок страхового випадку, майну застрахованого об'єкта та прилеглих районів, на відновлення порушеного внаслідок страхового випадку екологічного стану у районі застрахованого об'єкту.
Суттєве погіршення екологічної обстановки внаслідок надзвичайної ситуації природного або техногенного характеру, порушення прав жителів прилеглих районів на сприятливе навколишнє природне середовище призводить до того, що, крім заходів, спрямованих на відновлення та ліквідацію наслідків надзвичайної ситуації, частина страхової премії має спрямовуватись на фінансування переміщення населення з районів, де порушується право на сприятливе навколишнє природне середовище.
Страхові виплати мають спрямовуватись на фінансування заходів облаштування екологічних мігрантів на новому місці проживання. Кількість екологічних ситуацій техногенного та природного характеру в останні роки не зменшується, закріплення такого права в нормативних актах України є цілком виправданим.
Незважаючи на розвиток науки і техніки, вчені поки що не можуть точно передбачати більшість небезпечних природних явищ, водночас зростання екологічно небезпечних виробництв призводить до того, що одна промислова аварія призводить до людських жертв, значних збитків, завданих суспільству та навколишньому середовищу.
Впровадження інституту обов'язкового екологічного страхування дозволить упорядкувати та стабілізувати процедуру виплати компенсацій постраждалим при надзвичайних ситуаціях природного або техногенного характеру, уникаючи привнесення політичних спекуляцій, нерідко виникаючих при суспільному розголошенні.
Введення інституту обов'язкового екологічного страхування дозволить постраждалим від екологічної катастрофи, промислової аварії, в інших страхових випадках отримати страхове відшкодування, достатнє для відшкодування завданих фізичних і матеріальних збитків, або для облаштування на новому місці проживання у разі довготривалого відновлення екологічно сприятливої обстановки.
Законодавче закріплення інституту обов'язкового екологічного страхування є вкрай корисним та раціональним з точки зору держави, зобов'язаної в короткі терміни ліквідувати небезпечні для суспільства наслідки екологічної катастрофи, що з урахуванням обов'язкових страхових виплат постраждалим при надзвичайній ситуації природного і техногенного характеру, дозволить спрямовувати державні кошти на нівелювання наслідків і відновлення сприятливості навколишнього природного середовища.
Право на сприятливе навколишнє природне середовище - це детермінована природою людини міра можливої поведінки у середовищі проживання, конституційно визнана, законодавчо охороняється та захищається позитивними діями публічних структур з метою забезпечення та відновлення балансу інтересів особи, суспільства та держави. Право на сприятливе навколишнє природне середовище, будучи особистим, містить ознаки політичних і соціально-економічних прав людини.
Висновки
Розгляд правозахисних тенденцій удосконалення механізму державного регулювання забезпечення права особи на сприятливе навколишнє середовище стосовно визначення умов проведення екологічної міграції, взаємозв'язку механізмів правового регулювання права на сприятливе навколишнє середовище й екологічної міграції дозволили дійти висновків.
Одним з напрямів діяльності суспільства та держави має стати робота з запобігання надзвичайним ситуаціям природного та техногенного характеру, утворенню зон екологічного лиха внаслідок господарської діяльності та запобіганню екологічній міграції.
Реалізація права особи на міграцію з районів із несприятливою екологічною обстановкою, особливо у випадках масового виїзду жителів із району екологічної катастрофи, неможлива без підтримки держави. Публічна адміністрація повинна бути задіяна при організації примусової та добровільної екологічної міграції, наданні психологічної, консультативної, матеріальної допомоги. Реалізація заходів можлива за наявності нормативно-правової бази.
Механізмом реалізації права особи на отримання компенсації за нанесену надзвичайною ситуацією природного та техногенного характеру шкоду здоров'ю або майну може стати інститут обов'язкового екологічного страхування. Виплати гарантованого страхового відшкодування, методика розрахунку має бути законодавчо закріплена, а розмір достатній для відшкодування завданих фізичних і матеріальних збитків, або для облаштування на новому місці проживання у разі довготривалого відновлення екологічно сприятливої обстановки в зоні екологічного лиха.
Література
1. Про охорону навколишнього природного середовища : Закон України від 25.06.1991 р. № 1264-ХІІ. URL. https://za- kon.rada.gov.ua/laws/card/1264-12
2. Про санітарно-епідеміологічне благополуччя населення : Закон України від 24.04.1994 р. № 4004-ХІІ. URL. . https://za- kon.rada.gov.ua/laws/card/4004-12
3. Про охорону атмосферного повітря : Закон України від 16.10.1992 р. № 2707- ХІІ. URL. https://zakon.rada.gov.ua/laws/ card/2707-12
4. Про оцінку впливу на довкілля : Закон України від 27.05.2017 р. № 2059-VIH. URL. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2059- 19#Text
5. Про екологічний аудит : Закон України від 24.06.2004 р. № 1862-TV. 1264-ХІІ. URL. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1862-15
6. Мандзій С. Вимушена внутрішня міграція: порівняльно-правова характеристика понятійно-категоріального апарату. Knowledge, Education, Law, Management. 2021 № 2 (38), vol. 2. S. 134-143.
7. Рабінович П. М. Основоположні права людини: терміно-поняттєвий інструментарій дослідження та викладання. Право України. 2015. № 2. С. 9-23.
8. Конституція України : Закон України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР. URL. https:// zakon.rada.gov.ua/laws/card/254%D0%BA/96- %D0%B2%D1%80
9. Основи законодавства України про охорону здоров'я : Закон України від 19.11.1992 р. № 2801-ХІІ. URL. https://za- kon.rada.gov.ua/laws/card/1264-12
10. Про загальнообов'язкове пенсійне страхування України : Закон України від 09.07.2003 р. № 1058-TV. URL. https://zakon. rada.gov.ua/ laws/show/1058-15#Text
11. Єсімов С. С. Реалізація конституційного оформлення правопорядку в умовах наявності конституційних ризиків. Соціально-правові студії. 2019. Випуск 3 (5). С. 52-57.
12. Бабич А. Практика Європейського суду з прав людини у сфері забезпечення екологічних прав громадян. Підприємництво, господарство і право. 2019. № 11. С. 161-165.
13. Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи : Закон України від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ. URL. https://za- kon.rada.gov.ua/laws/card/796-12
14. Єсімов С. С. Превентивне регулювання: теоретичні аспекти. Соціально-правові студії. 2020. Випуск 3 (9). С. 40-47.
15. Проект закону України від 09.09.2021 р. № 6018 «Про екологічне страхування». URL. http://w1 .c1 .rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc4 1?pf3511 = 72713
Abstract
State regulation of ecological migration
The article regulates the legal regulation of ecological migration on the basis of a comprehensive system analysis. From the standpoint of the Constitution of Ukraine, the right to a favorable environment is considered in relation to the right to life and health, political and socio-economic rights of man and citizen. The impact of natural and man-made factors on the environment in the context of improving the mechanism of state regulation of the individual's right to a favorable environment is analyzed. It is noted that public authorities and civil society institutions should pay attention to the prevention of emergencies of natural and man-made nature, the formation of zones of ecological disaster due to economic activity and the prevention of ecological migration. Given the risks of natural and man-made emergencies, the right of man and citizen to a favorable natural environment should include the right to migrate from areas with unfavorable environmental conditions. The realization of the right of a person to migrate from areas with unfavorable environmental conditions, especially in cases of mass departure of residents from the area of environmental disaster, is impossible without state support. Public authorities and local governments should be involved in the organization of forced and voluntary environmental migration, providing psychological, counseling, material assistance.
The mechanism of realization of the human and civil right to compensation for natural and man-made damage to health or property may be the institution of compulsory environmental insurance to compensate for physical and material damage, or to settle in a new place of residence.
Key words: environment, human and civil rights, favorable environment, ecological catastrophe, ecological migration
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Поняття надзвичайної екологічної ситуації техногенного та природного характеру, аварії та катастрофи. Законодавство України про надзвичайні екологічні ситуації. Державне регулювання відносин, що виникають у зв'язку з надзвичайною екологічною ситуацією.
контрольная работа [48,5 K], добавлен 01.07.2010Умови цивільно-правової відповідальності за ядерну шкоду, визначенні відповідно до Законів України, їх фінансове забезпечення. Новий етап у розробці правового механізму відшкодування, міжнародне регулювання. Обов'язкове страхування відповідальності.
контрольная работа [18,1 K], добавлен 02.12.2011Порядок та умови відшкодування збитків, у тому числі права і обов'язки обох сторін господарських відносин, а також негативні наслідки їх невиконання. Особливості відшкодування збитків у відносинах, пов'язаних з передачею індивідуально визначеної речі.
реферат [17,4 K], добавлен 27.11.2015Юридична природа та конституційно-правові засоби забезпечення реалізації права громадян на безпечне для життя та здоров’я навколишнє природне середовище. Форми відшкодування шкоди, спричиненої порушенням права громадян на безпечне навколишнє довкілля.
курсовая работа [34,5 K], добавлен 02.01.2014Правове регулювання конституційного права України. Конституційні права, свободи та обов’язки громадян України та гарантії їх дотримання. Основи конституційно–правового статусу людини і громадянина. Зв’язок між конституційним і фінансовим правом.
контрольная работа [24,8 K], добавлен 08.12.2013Правове регулювання відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу дізнання, попереднього слідства, прокуратури або суду. Загальна характеристика деліктних зобов'язань. Умови відповідальності за завдану шкоду, обсяг та порядок покриття збитків.
курсовая работа [48,2 K], добавлен 20.12.2010Діяльність державних та недержавних організацій і установ щодо охорони здоров’я. Міністерство охорони здоров'я України та його основні завдання. Комітет з контролю за наркотиками, як орган виконавчої влади. Експертні функції закладів охорони здоров'я.
курсовая работа [35,6 K], добавлен 02.02.2010Застосування в Україні міжнародного досвіду реформування в галузі охорони здоров'я. Співробітництво з Всесвітньою організацією охорони здоров'я. Забезпечення фінансування, загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування в Україні.
контрольная работа [31,4 K], добавлен 30.06.2009Зобов'язання щодо відшкодування шкоди та їх відмінність від інших зобов’язань. Підстави звільнення від обов'язку відшкодування шкоди. Особливості відшкодування шкоди, заподіяної спільно декількома особами. Дослідження умов відшкодування ядерної шкоди.
курсовая работа [33,8 K], добавлен 17.03.2015Місце і роль людини в сучасному суспільстві й державі. Сутність правового статусу людини. Громадянські (особисті), політичні, економічні, соціальні та культурні права і свободи людини і громадянина. Загальні конституційні обов'язки громадян України.
реферат [48,5 K], добавлен 28.04.2011Поняття та правова природа пенсійного страхування як інституту фінансового права в Україні. Особливості недержавного пенсійного страхування як інституту фінансового права: суб'єкти та правовий режим фондів коштів, оподаткування діяльності та звітність.
дипломная работа [211,7 K], добавлен 10.06.2011Закономірності правового регулювання суспільних відносин договором страхування; його юридична природа, види та загальна характеристика. Зміст та істотні умови договору страхування; права, обов’язки та відповідальність сторін; вирішення проблем та спорів.
дипломная работа [182,9 K], добавлен 14.02.2013Характер співвідношення понять "права" та "свободи", визначення різниці між ними. Класифікація видів правового статусу та їх відмінні ознаки. Аспекти права громадянина на життя, відображені в Конституції України. Форми власності та порядок їх захисту.
реферат [32,4 K], добавлен 14.11.2009Поняття, зміст, характеристика інституту та нормативно-правове регулювання відставки в державній службі. Аналіз використання процедури щодо державних політичних діячів за період 2005-2010 рр. "Відставка" очима законодавця та пересічного громадянина.
курсовая работа [66,0 K], добавлен 08.09.2012Регулювання відносин у сфері діяльності транспорту як пріоритетний напрямок внутрішньої політики держави. Комплексне дослідження правових проблем державного регулювання транспортної системи. Пропозиції щодо вдосконалення транспортного законодавства.
автореферат [70,1 K], добавлен 16.03.2012Поняття і значення матеріальної відповідальності в трудових правовідносинах. Підстава і умови матеріальної відповідальності працівників. Види матеріальної відповідальності працівників. Порядок визначення розміру збитків та методи їх відшкодування.
курсовая работа [27,6 K], добавлен 09.03.2011Історія виникнення інституту прав і свобод людини і громадянина. Основні права людини: поняття, ознаки та види. Сучасне закріплення прав і свобод людини і громадянина в Конституції України. Юридичні гарантії забезпечення прав людини і громадянина.
курсовая работа [40,0 K], добавлен 18.05.2015Умови настання цивільно-правової відповідальності за шкоду здоров'ю. Види шкоди при наданні медичної допомоги, порядок і розмір її відшкодування. Визначення суб'єкта надання згоди на медичне втручання при лікуванні малолітніх. Сутність та види евтаназії.
контрольная работа [27,9 K], добавлен 06.10.2013Поняття, предмет і метод конституційного права України. Особливості конституційного права, як галузі національного права України. Розвиток інституту прав і свобод людини та громадянина. Проблеми та перспективи побудови правової держави в Україні.
реферат [32,4 K], добавлен 29.10.2010Розгляд принципу відносин людина - держава, закріпленого Конституцією України як гарантії соціального забезпечення в системі захисту прав і свобод громадян. Аспекти доктринальної характеристики загальнообов'язкового державного соціального страхування.
реферат [40,3 K], добавлен 15.05.2011
