Забезпечення обов’язкової участі представника потерпілого (фізичної особи) у кримінальному провадженні України

Размещено на http://www.allbest.ru

Забезпечення обов'язкової участі представника потерпілого (фізичної особи) у кримінальному провадженні України

Віктор Євстафійович Загородній, кандидат юридичних наук, професор, ректор Національного університету “Одеська юридична академія”

Інна Василівна Ракіпова, кандидат юридичних наук, доцент, доцент Національного університету «Одеська юридична академія»

Владлена Костянтинівна Волошина, кандидат юридичних наук, доцент, доцент Національного університету «Одеська юридична академія

Резюме

Загородній В.Є., Ракіпова І.В., Волошина В.К. Забезпечення обов'язкової участі представника потерпілого (фізичної особи) у кримінальному провадженні України.

У статті досліджено проблематику надання безоплатної правничої допомоги потерпілому (фізичній особі) у кримінальному провадженні та забезпечення залучення представника потерпілого в кримінальному провадженні за призначенням. Зроблено пропозиції щодо внесення змін та доповнень до чинного КПК України, зокрема, запропоновано авторську редакцію ст. 58-1 КПК.

Ключові слова: кримінальне провадження, потерпілий, інститут представництва, представник потерпілого (фізичної особи), забезпечення права на захист та представництво.

потерпілий правничий кримінальний

Summary

Viktor Zagorodniy, Inna Rakipova, Vladlena Voloshyna. Ensuring the obligatory participation of the representative of the victim (individual) in the criminal proceedings of Ukraine.

In our opinion, a separate article of the CPC (Article 58 of the CPC) should provide for free legal aid and ensure the involvement of the victim's representative in criminal proceedings, which clearly regulates the cases of mandatory participation of the victim's representative (individual) in criminal proceedings.

We propose to supplement the Criminal Procedure Code of Ukraine with a separate article 581 “Mandatory participation of the victim's representative (individual)” as follows:

«1. The participation of the representative of the victim (individual) is mandatory in criminal proceedings in the following cases:

in respect of persons who have become victims of a criminal offense under the age of 18;

in respect of persons who at the time of the commission of a criminal offense against them were declared incapable or partially incapable;

in respect of persons who, due to mental disorders or physical disabilities (blind, deaf, dumb, etc.), severe physiological or psychological condition are not able to fully exercise their rights;

for the elderly (over 60 years);

in respect of persons who do not speak the language of the criminal proceedings;

in respect of persons who, as a result of a criminal offense committed against them, became disabled of the first or second

group;

in case of concluding a conciliation agreement (from the moment of initiating the conclusion of the agreement) and in case of non-fulfillment of the conciliation agreement (from the moment of the victim's application for reversal of the sentence);

in the case of concluding a plea agreement (in proceedings where the written consent of the victim to enter into a plea agreement) is provided - from the moment of initiating the conclusion of the plea agreement;

in case of refusal of the prosecutor to support the state prosecution or change of the state prosecution - reclassification to a less serious criminal offense or reduction of the scope of the accusation;

in case the court finds it inexpedient to examine the evidence on those circumstances that are not disputed by anyone, during the trial - from the moment of initiating such a procedure in open court and deciding on an abbreviated trial;

in relation to persons who have suffered from trafficking in human beings, a crime against sexual freedom and sexual integrity or a crime committed with the use of violence or threat of its use».

Key words: criminal proceedings, victim, institution of representation, representative of the victim (natural person), ensuring the right to defense and representation.

Постановка проблеми. У кримінальному провадженні адвокат відіграє важливу роль у забезпеченні прав і законних інтересів не лише підозрюваного, обвинуваченого, а й потерпілого, якого він може представляти під час досудового розслідування й судового провадження. Адже згідно з ч. 1 ст. 58 КПК України потерпілого у кримінальному провадженні може представляти представник - особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником. Переконані, важливою процесуальною умовою реалізації прав і законних інтересів потерпілого у кримінальному провадженні є надання йому гарантованого ст. 59 Конституції України права на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога має бути надана безоплатно.

Низка європейських країн пов'язують надання безоплатної правової допомоги потерпілим із конкретними правопорушеннями, і певні групи потерпілих мають безумовний доступ до неї або до деяких її форм. До таких потерпілих належать потерпілі від гендерного насильства, тероризму, торгівлі людьми (Іспанія), вбивства, тяжких тілесних ушкоджень, зґвалтування, діти та утриманці померлих осіб (Румунія). До інших злочинів належать, наприклад, погроза свідкам, насильство проти державних службовців (Данія). Австрія надає право на безоплатну правову допомогу потерпілим, якщо представництво в суді відповідає інтересам відправлення правосуддя та ефективного виконання вимог про компенсацію шкоди, і якщо вони не можуть самостійно оплатити послуги адвоката. Для певних груп потерпілих (потерпілі від злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, насильства чи загрози життю) Австрія надає спеціалізовану правову допомогу.

Кримінальний процесуальний кодекс Чеської Республіки та Закон «Про потерпілих від злочинів» гарантують надання безоплатної правової допомоги таким категоріям потерпілих, які не можуть самостійно сплатити витрати на представництво їхніх інтересів у суді, а саме: особливо вразливі потерпілі від злочину (наприклад, діти, особи з фізичними, психічними, психологічними або сенсорними вадами, потерпілі від торгівлі людьми, потерпілі від сексуального насильства або жорстокого злочину або погрози застосування насильства, якщо в конкретному випадку існує підвищений ризик вторинної віктимізації через їхні індивідуальні особливості, такі як вік, стать, раса, національність, сексуальна орієнтація, релігія, здоров'я, зрілість, здатність до самовираження). Потерпілий, якому було заподіяно значної шкоди здоров'ю, родич особи, яка загинула внаслідок злочину, діти та неповнолітні завжди мають право на безоплатну правову допомогу, незалежно від того, чи можуть вони самостійно сплатити витрати на представництво їхніх інтересів у суді. Бельгія надає безоплатну правову допомогу всім потерпілим1.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Важливі питання досліджуваної проблеми розглядалися в багатьох працях вітчизняних учених, зокрема, І.В. Гловюк, Д.В. Кавуна, О.П. Кучинської, О.М. Осінської, М.І. Тлепової, В.О. Тулякова та інших.

Формулювання мети статті. Виходячи з цих міркувань, мета даної статті полягає в тому, щоб запропонувати доповнити Кримінальний процесуальний кодекс України окремою ст. 58і «Обов'язкова участь представника потерпілого (фізичної особи)» у авторській редакції.

Виклад основного матеріалу. Де-юре можна констатувати, що потерпілий у кримінальному провадженні в окремих випадках може отримати безоплатну вторинну правову допомогу (ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»). Однак досить актуальною є проблема підвищення рівня доступності такої допомоги для потерпілих. Враховуючи рівень прожиткового мінімуму в Україні, вартість адвокатських послуг, неможливо стверджувати про гарантії надання безоплатної вторинної правової допомоги соціально вразливим верствам населення з числа потерпілих де-факто. Крім того, такої правової допомоги потребують й інші категорії осіб з числа потерпілих.

Заслуговують на увагу проєкти Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення доступу до безоплатної правової допомоги та підвищення якості її надання» від 7 вересня 2015 р.2, проєкт Закону «Про внесення змін до статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» щодо підвищення доступності безоплатної вторинної правової допомоги для окремих учасників кримінального провадження» від 20 жовтня 2015 р.3, де йдеться про спрощення доступу до такої допомоги для соціально вразливих верств населення, уточнення правового статусу і повноважень центрів з надання безоплатної вторинної правничої допомоги, тощо. Проєктом Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення доступу до безоплатної правничої допомоги та підвищення якості її надання»4 від 19 лютого 2021 р. розширено критерій малозабезпеченої для осіб з інвалідністю для забезпечення доступу до безоплатної правничої допомоги, а також передбачено відповідне право на правничу допомогу для осіб, які постраждали від торгівля людьми, домашнього насильства або насильства за ознакою статі.

Підкреслимо проблемний характер об'єктивного визначення рівня матеріальної забезпеченості особи, визначення особи як малозабезпеченої (у довідках про доходи може вказуватися не завжди правдива інформація). Тому, на наш погляд, випадки зловживання правом на безоплатну правову допомогу можуть мати місце. Та навіть якщо припустити, що відповідні законопроєкти було б прийнято, проблеми забезпечення потерпілого правовою допомогою у кримінальному провадженні це не зняло б, оскільки слід вести мову все ж таки про напрацювання та регламентування на законодавчому рівні випадків обов'язкової участі представника потерпілого у кримінальному провадженні.

Так, одні вважають, що обов'язкову участь адвоката-представника потерпілого слід визнати необхідною у випадках: 1) коли потерпілим є неповнолітній, що не має законних представників; 2) коли потерпілим є особа, яка має психічні або фізичні вади, що ускладнює виконання покладених на неї процесуальних функцій; 3) коли потерпілий не володіє мовою, якою здійснюється судочинство5.

О.П. Кучинська також запропонувала розширити перелік наведених у законі випадків обов'язкового забезпечення потерпілих юридичною допомогою за рахунок держави, якими можуть бути: 1) відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення (представник надається потерпілому за його бажанням);

потерпілий є неповнолітнім (з моменту вчинення щодо нього діяння); 3) потерпілий має фізичні або психічні вади, які не дозволяють йому достатньою мірою здійснювати захист своїх прав; 4) потерпілий не володіє мовою, якою ведеться судочинство; 5) в усіх справах про умисні вбивства6.

Д.Ю. Кавун вказує, що в КПК України необхідно вказати на такі випадки обов'язкової участі представника потерпілого (фізичної особи) у кримінальному провадженні: щодо осіб, які стали жертвою кримінального правопорушення у віці до 18 років; щодо осіб, які на момент вчинення щодо них кримінального правопорушення були визнані недієздатними або обмежено дієздатними; щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (сліпі, глухі, німі тощо) не здатні повною мірою реалізовувати свої права, а також тих, що знаходяться у похилому віці (старше 70-ти років); щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження; щодо осіб, які в результаті вчиненого щодо них кримінального правопорушення стали інвалідами першої або другої групи; щодо осіб, які залучені до участі у кримінальному провадженні як правонаступники, замість померлої жертви кримінального правопорушення; щодо осіб, які не можуть самостійно залучити представника-адвоката через відсутність коштів або з інших об'єктивних причин, але заявили клопотання про залучення представника - адвоката до кримінального провадження»7.

В.О. Туляковим було розроблено проєкт Закону України «Про охорону прав жертв злочинів», ст. 10 якого передбачала гарантування всім жертвам злочинів рівний доступ до безкоштовної юридичної допомоги, необхідної для забезпечення захисту їх прав8.

Загалом можемо погодитися з такими пропозиціями, додаючи й власні міркування наступного характеру. Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро України та Національного агентства з питань запобігання корупції» від 12 лютого 2015 р.9 було слушно внесено зміни та доповнено ч. 2 ст. 52 КПК п. 9 та визначено, що у разі укладення угоди між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості обов'язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні з моменту ініціювання укладення такої угоди. У зв'язку з цим вважаємо, що актуальною проблемою, яка потребує вирішення, є також обов'язкова участь представника потерпілого в кримінальному провадженні з моменту ініціювання укладення угоди між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим про примирення.

На нашу думку, потерпілий під час ініціювання та укладення угоди про примирення в кримінальному провадженні неспроможний на належному рівні відстояти свої законні інтереси в силу незначної юридичної обізнаності та домогтися суб'єктивно бажаного результату, який повинен настати після укладення та затвердження такої угоди про примирення. Таких висновків доходимо, зокрема, аналізуючи матеріали судової практики10, які свідчать про те, що неналежне врахування сторонами угоди про примирення вимог процесуального закону в практичній діяльності трапляється досить часто. Причому здебільшого йдеться саме про неврахування вимог процесуального закону в бік порушення прав та законних інтересів потерпілого в кримінальному провадженні.

Крім того, вважаємо, що слід забезпечити обов'язкову участь представника потерпілого в кримінальному провадженні не тільки у разі укладення угоди про примирення (з моменту ініціювання угоди), а й у разі невиконання угоди про примирення - з моменту звернення потерпілого з клопотанням про скасування вироку. Адже потерпілому потрібна допомога представника-адвоката, щоб довести невиконання засудженим умов угоди, за необхідності оскаржити відмову у задоволенні клопотання про скасування вироку, а у випадку, якщо угода була ініційована, наприклад, на стадії досудового розслідування - для представництва інтересів потерпілого під час подальшого досудового та судового провадження.

На обов'язковість участі представника потерпілого під час укладення угоди про примирення, вважаємо, вказують також зміни, внесені до ст. 469 КПК, згідно з якими угода про примирення у кримінальних провадженнях щодо злочинів, пов'язаних з домашнім насильством, може бути укладена лише за ініціативою потерпілого, його представника або законного представника11.

Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу Україну щодо удосконалення механізмів забезпечення завдань кримінального провадження» від 16 березня 2017 р.12 було внесено істотні зміни до ст. 469 КПК щодо умов укладення угод про визнання винуватості. Стосовно проблематики умовної «участі» потерпілого в укладенні угоди про визнання винуватості, в даному разі підтримуємо ініціативу І.В. Гловюк13 ввести елементи змісту угоди про примирення в угоду про визнання винуватості, зокрема, у частині розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, строку її відшкодування чи переліку дій, не пов'язаних з відшкодуванням шкоди, які підозрюваний чи обвинувачений зобов'язані вчинити на користь потерпілого, строку їх вчинення. Також вважаємо, що забезпечення інтересів потерпілих за відповідних умов безальтернативно вимагає обов'язкової участі представника-адвоката, і це має бути враховано при внесенні змін і доповнень до редакції КПК в частині визначення підстав для обов'язкової участі представника потерпілого у кримінальному провадженні.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 56 КПК під час судового провадження в будь-якій інстанції потерпілий має право підтримувати обвинувачення в суді у випадку відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення. Відповідно до п. 3 ст. 337 КПК, якщо в обвинувальному акті зі зміненим обвинуваченням ставиться питання про застосування закону України про кримінальну відповідальність, який передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення, чи про зменшення обсягу обвинувачення, головуючий зобов'язаний роз'яснити потерпілому його право підтримувати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі. Враховуючи те, що згідно з п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК законодавець до сторони обвинувачення у випадках, встановлених КПК України, відносить потерпілого, його представника та законного представника, вважаємо:

по-перше, слід погодитись з думкою щодо забезпечення обов'язкової участі представника потерпілого в кримінальному провадженні у випадку відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення;

по-друге, забезпечення інтересів потерпілого, його кримінально-процесуальної активності (а саме можливість реалізувати право підтримувати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі) вимагає обов'язкової участі його представника і у випадку, коли прокурор в обвинувальному акті зі зміненим обвинуваченням ставить питання про застосування закону України про кримінальну відповідальність, який передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення, чи про зменшення обсягу обвинувачення, а потерпілий погоджується підтримувати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі. Зазначимо в даному контексті: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свої доводи по справі в таких умовах, які не ставлять її в суттєво невигідне становище щодо протилежної сторони. Рівноправність сторін вимагає встановлення справедливого балансу між сторонами14. Принцип рівності сторін вимагає «справедливого балансу між сторонами», і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом (див. рішення від 26 травня 2009 р. у справі «Бацаніна проти Росії» (Batsanina v. Russia), заява № 3932/02, § 22) («Волошин проти України», п. 31)15;

по-третє, слід вказати на право потерпілого під час судового провадження підтримувати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі, якщо прокурор в обвинувальному акті зі зміненим обвинуваченням ставить питання про застосування закону України про кримінальну відповідальність, який передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення, чи про зменшення обсягу обвинувачення у п. 4 ч. 3 ст. 56 КПК.

О.М. Осінська звертає увагу на те, що іноді внаслідок кримінального правопорушення особа може перебувати у певному фізіологічному стані (аменція, акінетичний мутизм, апалічний синдром, сопор, кома та летаргія), що триває доволі довго і через який особа втрачає свідомість, реакцію на зовнішні подразники та здатність до будь-якого волевиявлення. Тому вважає, що за таких умов медичні працівники у складі не менше трьох осіб, з яких одним обов'язково є лікуючий лікар потерпілої особи, повинні скласти письмовий медичний висновок, завірений у встановленому законом порядку, на підставі якого слідчий, прокурор, суд повинні визнати особу потерпілою за власною ініціативою, якщо в особи, яка перебуває у вказаному стані, немає близьких родичів або членів сім'ї. Зрозуміло, що особа, яка знаходиться в одному з таких фізіологічних станів, не зможе самостійно користуватися своїми процесуальними правами та виконувати процесуальні обов'язки, тому логічно було б надати їй представника16.

На нашу думку, передбачити надання безоплатної правничої допомоги та забезпечити залучення представника потерпілого в кримінальному провадженні за призначенням слід окремою статтею КПК (ст. 58і КПК), що чітко регламентує випадки обов'язкової участі представника потерпілого (фізичної особи) у кримінальному провадженні. Крім того, визнаючи, наприклад, необхідність забезпечення безоплатною правничою допомогою за рахунок держави осіб, які внаслідок кримінального правопорушення опинилися у важкому фізіологічному стані, що унеможливлює подання ними заяви/надання письмової згоди, вважаємо, що відсутність чи наявність близьких родичів або членів сім'ї в даному випадку не слід відносити до передумов надання безоплатної правничої допомоги - членам сім'ї, які подали заяву про залучення до провадження як потерпілого також має бути гарантовано правничу допомогу на випадок, якщо самі вони не в змозі її забезпечити.

Вказуючи на такий випадок обов'язкової участі представника потерпілого в кримінальному провадженні, як «щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права», цікавим видається рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 березня 2016 р. (справа № 127/25936/14-к)17, яким було встановлено, що хронічний алкоголізм та/або наркоманія є психічними розладами, а тому участь захисника є обов'язковою. Так, Касаційний суд в своїй ухвалі зазначив, що у матеріалах кримінального провадження наявна інформація з лікувального закладу про перебування обвинуваченого на стаціонарному лікуванні із діагнозом «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю та канабісу з шкідливими наслідками» та «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю».

Взагалі, слід зазначити, що категорія «психічні вади» за своєю суттю є правовою та практично не використовується психіатрами. Тому, вважаємо, доцільніше було б вказати у п. 3 ч. 2 ст. 52 КПК саме на «фізичні вади чи психічні розлади», а також вказати на такий випадок обов'язкової участі представника потерпілого в кримінальному провадженні, як «щодо осіб, які внаслідок психічних розладів чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права».

На нашу думку, слід передбачити обов'язкову участь представника потерпілого під час судового розгляду при застосуванні процедури «скороченого судового слідства», передбаченої ч. 3 ст. 349 КПК, адже правильність розуміння потерпілим змісту обставин, які ним не оспорюються, відсутність сумнівів у добровільності позиції потерпілого, додаткове роз'яснення потерпілому, що в такому випадку він буде позбавлений права оскарження відповідних обставин як в апеляційному, так і у касаційному порядку, може бути забезпечено за наявності у потерпілого кваліфікованої правової допомоги.

Відповідно до висновку Верховного Суду (постанова ККС ВС від 15 лютого 2018 р.)18, якщо в своїх показаннях обвинувачений викладає фактичні обставини таким чином, що виникають сумніви щодо того, що він правильно розуміє та не оспорює ті фактичні обставини, які вважає встановленими прокурор, суд повинен буде повторно і більш ретельно з'ясувати позицію обвинуваченого щодо обвинувачення, яке підтримує прокурор, та ще раз вирішити питання про можливість проведення скороченого розгляду. Тому вважаємо, що перш ніж приймати рішення про застосування процедури «скороченого судового слідства», суд повинен допитати і потерпілого щодо суті фактичних обставин та роз'яснити йому правові наслідки застосування відповідної процедури у судовому провадженні.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»19 захист прав, свобод і законних інтересів громадян похилого віку забезпечується державою в судовому та іншому порядку, встановленому законом. Згідно зі ст. 10 наведеного закону особами похилого віку визнаються особи, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» жовтня 2015 р. URL: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/JH2L000I.html

⁴ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення доступу до безоплатної правничої допомоги та підвищення якості її надання: проєкт Закону України від 19 лютого 2021 р. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc4_1 ?pf3 511=71159

⁵ Тлепова М.І. Процесуальне становище потерпілого під час досудового розслідування: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. Харків, 2015. 221 с.

⁶ Кучинська О.П. Проблеми захисту прав потерпілого в кримінальному процесі України. Адвокат. 2009. № 5. С. 10-12.

⁷ Кавун Д.Ю. Кримінальний процесуальний механізм забезпечення прав потерпілого (фізичної особи) у досудовому роз-слідуванні: автореф. дис. ... канд. юрид. наук 12.00.09. Харків, 2017. 25 с.

⁸ Туляков В.О. Вчення про жертву злочину: соціально-правові основи: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.08. Одеса. 2001. 38 с.

⁹ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупцій- ного бюро України та Національного агентства з питань запобігання корупції: Закон України від 12 лютого 2015 р. URL: http://zakon4 .rada.gov.ua/laws/show/198-19, а також особи, яким до досягнення зазначеного пенсійного віку залишилося не більш як півтора року. Водночас положення ст. 26 наведеного Закону визначає умови призначення пенсії за віком і встановлює, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності зазначеного в законі страхового стажу.

Вважаємо, значна кількість злочинів проти потерпілих - осіб похилого віку, як правило, може бути пов'язана із соціальними, психологічними та біологічними особливостями похилого віку, які виступають умовами у прийнятті злочинцем рішення вчинити суспільно небезпечне діяння щодо зазначеної категорії осіб.

Важливим є не досягнення особою певного віку, а те, що через старість в організмі людини відбуваються суттєві фізіологічні та психологічні зміни. У процесі старіння поступово втрачається фізична сила, психологічна гнучкість та здатність до адаптації, слабшають інтелектуальні можливості. У літературі, зокрема, пропонується безпорадним станом вважати такий фізичний або психічний стан особи, за якого вона не здатна усвідомлювати характер і значення вчинюваних щодо неї дій або, усвідомлюючи їх, не може без сторонньої допомоги захищати свої права21.

Саме наведені вище факти дають підстави стверджувати, що саме такий стан особи, як старість, повинен враховуватись при вирішенні питання щодо обов'язкової участі представника потерпілого - особи похилого віку у кримінальному провадженні. Так, відповідно до вікової класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я22 середній вік закінчується у шістдесят років, коли й починається похилий. Тому, вважаємо, що є доцільним забезпечити обов'язкову участь представника потерпілого - особи похилого віку у кримінальному провадженні для відповідних осіб старше 60-ти років.

Висновки

Підсумовуючи, пропонуємо доповнити Кримінальний процесуальний кодекс України окремою ст. 58і «Обов'язкова участь представника потерпілого (фізичної особи)» в такій редакції:

«1. Участь представника потерпілого (фізичної особи) є обов'язковою у кримінальному провадженні в таких випадках:

щодо осіб, які стали жертвою кримінального правопорушення у віці до 18 років;

щодо осіб, які на момент вчинення щодо них кримінального правопорушення були визнані недієздатними або обмежено дієздатними;

щодо осіб, які внаслідок психічних розладів чи фізичних вад (сліпі, глухі, німі тощо), важкого фізіологічного чи психологічного стану не здатні повною мірою реалізовувати свої права;

щодо осіб похилого віку (старше 60-ти років);

щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження;

щодо осіб, які в результаті вчиненого щодо них кримінального правопорушення стали інвалідами першої або другої групи;

у разі укладення угоди про примирення (з моменту ініціювання укладення угоди) та у разі невиконання угоди про примирення (з моменту звернення потерпілого з клопотанням про скасування вироку);

у разі укладення угоди про визнання винуватості (у провадженнях, де передбачена письмова згода потерпілого на укладення угоди про визнання винуватості) - з моменту ініціювання укладення угоди;

у разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення або зміни державного обвинувачення - перекваліфікації на менш тяжке кримінальне правопорушення чи зменшення обсягу обвинувачення;

у разі визнання судом недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, під час судового розгляду - з моменту ініціювання такої процедури у відкритому судовому засіданні та ухвалення рішення про проведення скороченого розгляду;

щодо осіб, які потерпіли від торгівлі людьми, злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості чи злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування»23.

Слід зобов'язати слідчого, прокурора, слідчого суддю та суд забезпечувати участь представника потерпілого коштом держави, якщо його участь є обов'язковою, проте потерпілий його не залучив24.

Отже, доступ до безоплатної правничої допомоги має вирішальне значення для захисту прав та законних інтересів потерпілого, для того, щоб потерпілі в Україні могли вимагати компенсацію шкоди, завдану кримінальним правопорушенням, а також, у випадку особливо вразливих потерпілих, для запобігання їх вторинній віктимізації під час здійснення кримінального провадження. ¹ Пропозиції КМЄС щодо внесення змін до Кримінального процесуального кодексу. URL: http://komzakonpr.rada.gov.ua/ uploads/documents/31985.pdf

² Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення доступу до безоплатної правової допомоги та підвищен-ня якості її надання: проєкт Закону України від 7 вересня 2015 р. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511 = 56391

³ Про внесення змін до статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» щодо підвищення доступності без-оплатної вторинної правової допомоги для окремих учасників кримінального провадження: проєкт Закону України від 20

Література

Узагальнення ВССУ судової практики здійснення кримінального провадження на підставі угод від 22 січня 2014 р. URL: http://zib.com.ua/ua/print/92557-uzagalnennya_vssu_sudovoi_praktiki_zdiysnennya_kriminalnogo_.html

Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами: Закон України від 6 грудня 2017 р. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2227-19

Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу Україну щодо удосконалення механізмів забезпечення завдань кримінального провадження: Закон України від16 березня 2017 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1950- 19#Text

Гловюк І.В. Укладення угод про визнання винуватості: окремі питання у контексті оновлення законодавства. Теорія та практика протидії злочинності у сучасних умовах: зб. тез Міжнародної наук.-практ. конференції (10 листопада 2017 р.) / упор.: О.В. Авраменко, С.С. Гнатюк, І.В. Красницький. Львів: ЛьвДУВС. С. 40-42.

Право на справедливое судебное разбирательство - статья 6 Конвенции - уголовно-правовой аспект. URL: http://www.echr.coe.int/Documents/Guide_Art_6_criminal_RUS.pdf - С. 21.

Гловюк І.В. Деякі питання дотримання права на захист при продовженні строку досудового розслідування. Процесуальні аспекти досудового розслідування: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Одеса, 7 квітня 2017 р.). Одеса: ОДУВС, 2017. С. 45-49.

Осінська О.М. Проблемні питання набуття особою процесуального статусу потерпілого в кримінальному процесі України. Вісник ХНУВС. 2016. № 4 (75) 99. С. 96-101.

Ухвала ВССУ від 15 березня 2016 р. URL: http://protokol.com.ua/ru/vssu_hronichniy_alkogolizm_ta_abo_narkomaniya_e_ psihichnimi_rozladami_a_tomu_uchast_zahisnika_e_obov_yazkovoyu_(sprava_127_25936_14_k_vid_15_03_2016)/

Постанова ККС ВС від 15 лютого 2018 р. у справі № 664/2078/16-к URL: https://protocoLua/ru/postanova_kks_vp_vid_ 15_02_2018_roku_u_spravi_664_2078_16_k/

Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні: Закон України від 16 грудня 1993 р. № 3721-XII. Верховна Рада України. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3721-12

Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування: Закон України від 9 липня 2003 р. № 1058-IV. Верховна Рада України. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/ show/1058-15

Володавська О. Потерпілий як кваліфікуюча ознака зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги. Підприємництво, господарство і право. 2016. URL: http://pgp-journal.kiev.ua/archive/2016/10/29.pdf

World Health Organization's (WHO). URL: https://www.who.int/

Ракіпова І.В. Правозахисна комунікація потерпілого у кримінальному провадженні України: монографія. Одеса: Видавничий дім «Гельветика». 2021. 496 с.

Волошина В.К., Ковальов А.Г. Реалізація права на професійну правничу допомогу у кримінальному провадженні. Кримінальний процесуальний кодекс 2012 року: ідеологія та практика правозастосування: колективна монографія / за заг. ред. Ю.П. Аленіна; відпов. за вип. І.В. Гловюк. Одеса: Видавничий дім «Гельветика», 2018. 1148 с.

Размещено на Allbest.ru