Правове регулювання фактичних шлюбних відносин за договором партнерства у праві Німеччини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правове регулювання фактичних шлюбних відносин за договором партнерства у праві Німеччини

Микола Чечулш

Анотація

Стаття розкриває особливості правового регулювання фактичних шлюбних відносин у німецькому праві за допомогою так званого «договору партнерства». У зв'язку із відсутністю у цивільному законодавстві ФРН повного офіційного визнання фактичних шлюбних відносин, саме договір партнерства надає можливість громадянам врегульовувати свої стосунки поза шлюбом та забезпечити захист своїх базових прав у сфері сімейних правовідносин. У статті наводиться визначення договору партнерства, основні норми нормативно-правових актів, що його регулюють, основний обсяг взаємних прав та обов'язків, які особи можуть закріпити у положеннях такого договору. У кінці статті наводяться висновки щодо ефективності використання такого правового інструменту як договір партнерства та можливості для його подальшого дослідження та рецепції як вітчизняним, так і міжнародним приватним правом, для регулювання фактичних шлюбних відносин.

Ключові слова: міжнародне приватне право, європейське право, право Німеччини, сімейне право, порівняльне право, фактичні шлюбні відносини, позашлюбне співжиття, договір партнерства.

Summary

The legal regulation of the common-law marriage with the contract of partnership in German Law

The article presents the result of analyses of legal regulation common-law marriage in Germany by contract of partnership. Today, the legal regulation of common-law marriage is actual problem for many countries in the world, especially for states, where common-law marriage is not legalized. Germany, unfortunately, has the same problem. Nevertheless, there are some legal mechanisms in German law, that allow citizens to regulate their family rights to each other by specific contract - contract of partnership. Notwithstanding that the legislation of Germany doesn't admit the common-law marriage, there are enough law instruments to regulate and protect rights between partners in common-law marriage with help of rules of contract law. The Civil Code of Germany purposes for persons capacious possibilities to conclude various treaties in different areas of life, including family relations too. The principle of freedom of agreement is the main rule in

German contract law, that provides to enclose the contracts in different forms and negotiate about various obligations. Additionally, German civil law perceives partners in common-law marriage as a society of private law, that has more rights for its participants, then just private persons particularly. Consequently, legal regulation of common-law marriage with the contract is the basic legal solution for partners to manage their responsibilities in area of family law. First of all, the contract of partnership could regulate property relations between partners and their inheritance rights. But there are other capabilities, that partners could regulate with contract of partnership. For example, partners with the contract of partnership could manage ways of purchasing property, schedule of usage their real and personal estate, mortgage obligations. In additional, persons in common-law marriage have possibility to fix in contract their incomes and expenses, rental terms, mandatory payments and other. Besides, if persons would like to finish their common-law marriage in future, they able to arrange in contract of partnership the procedure of dividing the property and financial obligations. Also, more defenseless person has right to include in contract of partnership ability to claim from another partner financial provision in case of ending their relations. It could be basically by reason of disease, disability, heavy emotional state after leaving of another partner. Moreover, if persons in common-law marriage have common children, they could arrange their parental duties. For example, partners could define the procedure of filiation, child's place of residence and amount of maintenances. Wherein, partner, who doesn't live with child, could indicate in contract of partnership the right to spend time with his/her child. Further, the contract of partnership could include right of partners to inherit property one after another. Meanwhile, partners by the contract of partnership could arrange also their non-property rights. As example, it could right of one person to represent another in case of illness or right of access personal information of each other in banks, hospitals etc. In general, the contract of partnership could offer many benefits for persons in common-law marriage but it has also limitations. The contract of partnership couldn't include arrangement about all non-property rights, that have married pairs and arrangement in relation to the third parties. But, at the same time, the contract of partnership is reasonably effective legal decision for legal regulation of common-law marriage. The legislation of Germany and its legal experience in this area could be very useful for development of international family law and for such counties as Ukraine. Because Ukraine has the same law system and difficulties with legal regulation of common-law marriage. For this reason, legal experience of Germany could help, exactly, our country to solve this actual problem.

Abstract

The article reveals the features of legal regulations of common-law marriage in German law by the so called «contract of partnership». Unfortunately, in civil law of Germany the common-law marriage is party admitted, that's why the contract of partnership allows persons to regulate their relations without marriage und ensure the protection of basic rights in family law. The article provides the main definition, laws of contract of partnership, the mutual rights and obligatory, that citizens could include in this kind of contract. At the end, author makes conclusions about efficiencies of contract of partnership and possibilities for research and reception into Ukrainian and international private law to regulate common-law marriage.

Keywords: international private law, European law, German law, family law, comparative law, common-law marriage, unofficial cohabitation, contract of partnership.

Постановка проблеми. Право, як і інші галузі суспільної діяльності кожен день стикається з все новими викликами, які ставлять перед соціумом сучасний світ та глобалізація. Криза офіційних форм шлюбу та все більша популярність серед громадян фактичних шлюбних відносин, як засобу для організації своїх сімейних правовідносин, змушує правників з різних країн долучатись до реформи сімейного права, яке тривалий час залишалось досить консервативним. Проблема правового регулювання фактичних шлюбних відносин є не новою, а навпаки, стає більш нагальною, як для міжнародного сімейного права, так і для національних правопорядків. Особливо актуальним питання правового регулювання фактичних шлюбних відносин є у країнах, де фактичні шлюбні відносини знаходяться поза рамками закону. Саме в таких ситуаціях на допомогу може прийти можливість урегулювати такі відносини за допомогою спеціального договору. В цьому контексті, варто звернутись до правового досвіду Німеччини, яка має тривалу та багату правову практику відносно укладання подібних угод. Відповідно, даний правовий досвід може слугувати основою для дослідження та можливості впровадження регулювання фактичних шлюбних відносин за допомогою договірних зобов'язань у рамках міжнародного та національного права. Тому ознайомлення саме із німецьким досвідом щодо правового регулювання фактичних шлюбних відносин за допомогою договору партнерства вважається доцільним.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Особливості правового регулювання фактичних шлюбних відносин у формі позашлюбного співжиття у ФРН, зокрема, за «договором партнерства», достатньо детально досліджені у німецькій науковій літературі. Так, вищезгаданій темі присвятили свої роботи такі відомі зарубіжні вчені-цивілісти як Бекер Х-Ю.1, Бош Ф. Becker H-J.: „Die nichteheliche Lebensgemeinschaft im Schadenrecht". VersR. - 1985. - S.201. Bosch F.W.: „Freiheit und Bindung im neuen deutschen Familienrecht". FamRZ. - 1958. - S.81., Детлоф Н. Dethloff N.: „Lebenspartnerschaft - wie leben wir morgen?". Recht schafft Zukunft. - Bonn. - 2003. - S.185, Хойшен Н. Hoischen N.: „Die Vermцgensauseinandersetzung nichtehelicher Lebensgemeinschaften in Deutschland und Frankreich". Mohr Siebeck. - Tьbingen. - 2017. - S.183-185., Мартіні Д. Martiny D.: „Rechtsprobleme der nichtehelichen Lebensgemeinschaft wдhrend ihres Bestehens nach deutschem Recht". Die Rechtstellung nichtehelicher Lebensgemeinschaften. - Tьbingen. - 2005. - S.79. та ін. У вітчизняній науковій літературі тема правового регулювання саме фактичних шлюбних відносин за допомогою відповідного договору, на сьогодні, майже не досліджена. Однак окремі аспекти по даній темі знайшли своє відображення у роботах таких вчених як Антошкіна В.К. Антошкіна В.К. Договірне регулювання відносин подружжя // Автореферат до дисертації кандидата юридичних наук: 12.00.03. - Харків: Національна юридична академія ім. Я. Мудрого. - 2006. - С.20., Бурлай О.Є. Бурлай О.Є. Правовідносини подружжя у міжнародному приватному праві // Дисертація кандидата юридичних наук. - Київ.: КНУ ім. Т.Г. Шевченка. - 2007. - С. 182., Верховець К.С. Верховець К.С. Щодо питання договірного порядку надання утримання між подружжям // Часопис цивіліс- тики №20. - 2016. - С. 127-130., Калакура В.Я. Калакура В.Я. Договірне регулювання майнових відносин подружжя у міжнародному сімейному праві // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. № 3/2010. - С. 102-107., Кисіль В.І. Кисіль В.І. Міжнародне приватне право: питання кодифікації // вид. 2-е доп. і перероб. - Київ.: Україна, 2005. - С. 480. Grundgesetzt der Bundesrepublik Deutschland..

Формулювання мети статті. Враховуючи вищевикладене, мета даної статті полягає в тому, щоб ознайомитись із особливостями правового регулювання фактичних шлюбних відносин за допомогою спеціального договору партнерства та, на прикладі правового досвіду Німеччини, з'ясувати існуючу юридичну практику та норми відповідних нормативно-правових актів ФРН, які можуть стати корисними для подальшого дослідження та урегулювання фактичних шлюбних відносин, як на національному рівні, так і у рамках міжнародного сімейного права загалом.

Виклад основного матеріалу. Правове регулювання фактичних шлюбних відносин у німецькому праві на даному етапі має досить неоднозначне положення. Так, згідно з частиною 1 статті 6 Конституції ФРН « шлюб та сім'я знаходиться під особливим захистом з боку держави»11. Цивільний Кодекс ФРН, який містить в собі основні норми сімейного права, також детально регламентує лише права та обов'язки подружжя. З одної сторони, в цьому немає нічого дивного, адже німецький основний закон був прийнятий у 1949 році, а Цивільний Кодекс Німеччини ще раніше, у 1896 році, тому зрозуміло, що лише офіційний шлюб отримав визнання з боку держави, адже це цілком відповідало настроям тогочасного німецького суспільства. Однак зважаючи на кардинальні зміни, що відбуваються у сфері регулювання сімейних відносин, німецький законодавець, так і не спромігся повністю легалізувати фактичні шлюбні відносини. З іншої сторони, знаходження осіб у фактичних шлюбних відносинах прямо не забороняється законом, та є достатньо популярним серед громадян. Звичайно, на законодавчому рівні були спроби для визнання фактичних шлюбних відносин. Наприклад, у 2001 році було ухвалено «Закон про цивільне партнерство» (Lebenspartnerschaftsgesetz). Але він стосувався лише одностатевих пар і слугував для них як альтернатива шлюбу. Однак у 2017 році, у зв'язку із наданням можливості одностатевим партнерам укладати шлюб, інститут цивільного партнерства, фактично припинив своє існування. Тобто, у німецькому сімейному праві відновився статус кво. Тим не менш, незважаючи на офіційне визнання лише традиційних форм шлюбу, особи, які знаходяться у фактичних шлюбних відносинах, мають певний юридичний інструментарій для часткового захисту своїх прав та обов'язків по відношенню один до одного. Скоріш за все така ситуація в німецькому правовому полі зумовлена відомим консерватизмом законодавства Німеччини, але водночас і його ліберальністю та гнучкістю.

В першу чергу, треба звернути увагу на те, що у частині 1статті 1353 Цивільного Кодексу ФРН зазначається, подружжя утворює між собою так зване «шлюбне життєве співтовариство» (eheliche Lebensgemeinschaft). По аналогії з цим терміном, у німецькій юриспруденції вводиться поняття «позашлюбне чи шлюбоподібне життєве співтовариство» (nichteheliche oder eheдhnliche Lebensgemeinschaft) для позначення осіб, які перебувають у фактичних шлюбних відносинах. Хоча такі союзи, не визнаються на офіційному рівні, однак через гнучкість системи німецького права, вони можуть набувати певну правосуб'єктність. Загалом існує 3 шляхи для реалізації такими спільнотами своїх прав: 1) завдяки закріпленню прав таких спільнот у положеннях деяких законів та судову практику; 2)через утворення партнерами «товариства приватного права» (Gesellschaft bьrgerlichen Rechts), відповідно до статті 705 Цивільного Кодексу ФРН1; 3)шляхом укладання «договору партнерства» (Partnerschaftsvertrag), що допускається статтею 350 Цивільного Кодексу ФРН2. При цьому саме договір партнерства вбачається як найбільш доцільний правовий інструмент для реалізації основних майнових та деяких немайнових прав осіб, які знаходиться у позашлюбній спільноті для співжиття. Отож, розглянемо основні можливості, які пропонує даний документ громадянам.

Можливість укладання особами, які знаходяться у позашлюбному життєвому співтоваристві, договору партнерства, так само як і право укладати угоди в рамках товариства приватного права безпосередньо пов'язана із особливостями приватного права Німеччини. Вся справа у тому, що особи, які проживають у таких союзах, так само як і подружжя, можуть вважатися, з точки зору закону, товариством, об'єднанням, яке створюються для досягнення певної мети та здійснення певної діяльності, що стає зрозуміло навіть із німецької назви такого союзу. Саме такий підхід, у поєднанні із закріпленим у цивільному законодавстві ФРН принципом свободи договору надає громадянам широкі права щодо укладання угод між собою. Відповідно, за допомогою договору партнерства, особи можуть суттєво врегулювати свої відносини та мати можливість на кращий захист своїх прав у судовому порядку, у випадку порушення положень договору однією із сторін. правовий договір партнерство шлюбний

Договір партнерства, зазвичай, укладається з метою вирішення двох основних проблем: 1) вирішення майнових питань громадян у випадку завершення ведення спільного побуту; 2) вирішення спадкових питань у випадку смерті однієї із осіб. Хоча, звичайно, це неповний перелік положень, які можуть зазначатись у договорі.

Щодо майнових прав осіб за договором партнерства, то тут важливо зазначити, що у цій частині договір партнерства може дублювати положення типового шлюбного договору, які передбачені у Цивільному Кодексі ФРН3. Під час проживання у позашлюбному життєвому співтоваристві, партнери можуть визначити у договірному порядку режим набуття та користування нерухомістю чи персональним транспортом у під час спільного проживання. Також, можливо визначити належність та розподіл поміж собою особистих та побутових речей. Важливим аспектом договору партнерства є визнання сторонами спільних зобов'язань та боргів та їх солідарна відповідальність за ними у рівному обсязі. Крім того, громадяни мають право розподілити між собою порядок повсякденних та обов'язкових витрат (обов'язкове медичне страхування, комунальні платежі, орендна плата, витрати на продукти, дозвілля тощо).у випадку розриву стосунків, партнери можуть передбачити для себе розподіл всього нерухомого та рухомого майна, а також виплату боргів та виконання спільних зобов'язань, як у рівних частках, так і за домовленістю між собою.

Безперечно, вагомим пунктом договору партнерства є можливість одного із партнерів вимагати від іншого достатнього утримання, у тому числі, у випадку завершення спільного проживання. Це може бути зумовлено хворобою, інвалідністю, безробіттям або важким психологічним станом після розриву стосунків того партнера, який претендує на утримання. Тобто, фактично обов'язок утримання одного партнера іншим у скрутному положенні ідентичне до подібного положення Цивільного Кодексу ФРН для подружжя4.

Ще одним суттєвим положенням, яке може фіксуватись у договорі партнерства, є можливість осіб успадковувати майно один після одного. Відповідно, за договором партнерства сторони отримують ті ж самі спадкові права, як і за шлюбним договором5.

Досить цікавою є право партнерів визначити у договорі право користування житлом за договором оренди чи право на проживання у житлі, що належить одному із партнерів, після закінчення стосунків. В даному випадку, договір партнерства, передбачає ті самі положення, що і шлюбний договір6.

Зазвичай, договір партнерства містить положення і щодо дітей партнерів. Так особи можуть зазначати наявність дітей під час договору, визначати порядок офіційного визнання свого батьківства, навіть до народження дитини, домовитись щодо режиму проживання дитини та розміру аліментів на неї та, за певних умов, на партнера, з яким проживає дитина. При цьому, у договорі може фіксуватись і право партнера, який проживає окремо, на допуск до спілкування з дитиною. Тобто, і в даному випадку договір партнерства цілком збігається із нормами, закріпленими у книзі «сімейне право» Цивільного кодексу ФРН1.

Незвичним немайновим правом, яке може міститись у договорі партнерства є право представлення та підпису партнерів один за одного під час звернення до організацій та установ. Також тут можна зазначити про можливість одного партнера згідно з договором партнерства отримувати доступ до персональної інформації щодо іншого (інформація про стан здоров'я, статки, та ін.) В цьому випадку договір партнерства може виконувати функції довіреності, що також, узгоджується із нормами Цивільного Кодексу ФРН Bьrgerliches Gesetzbuch (BGB). Там само..

Договір партнерства укладається у довільній письмовій формі, але, для зручності, досить поширені і типові положення таких угод. Для його підписання, зазвичай, потрібна присутність лише самих підписантів, хоча для кращого узгодження положень договору можна залучити професійного юриста чи адвоката. Лише в деяких випадках, коли у положеннях договору іде мова про переоформлення або дарування майна, яке підлягає державній реєстрації, договір партнерства підлягає обов'язковому завіренню нотаріусом, що характерним для всіх подібних угод, відповідно до норм цивільного законодавства Там само..

Незважаючи на велику кількість явних переваг, договір партнерства має, однак, і свої недоліки. Перш за все, це обмежена можливість регулювати немайнові права. Тобто, сторони за договором партнерства, звичайно, максимально наближені по обсягу прав до подружжя, але договір партнерства регулює, в першу чергу, майнові права. Крім того, договір містить права та зобов'язання самих партнерів щодо один одного і не може стосуватись третіх осіб. До того ж, договір партнерства не передбачає можливість отримати всіх соціальних гарантій, які має подружжя (право на пенсію вдови (вдівця), пенсію по втраті годувальника, тощо) Bьrgerliches Gesetzbuch (BGB)..

Тим не менш, договір партнерства є зручним та дієвим інструментом для реалізації прав осіб, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах.

Висновки

Враховуючи вищезазначене, можна прийти висновку, що правове регулювання фактичних шлюбних відносин за допомогою договору партнерства у Німеччині дійсно є ефективним та помітно виділяється на фоні законодавства інших країн. Незважаючи на те, що у ФРН достатньо повільно проводяться зміні у законодавстві, наявність у німецькому приватному праві гнучких механізмів щодо договірного врегулювання сімейних правовідносин, загалом нівелює факт невизнання фактичних шлюбних відносин на офіційному рівні. Це дозволило, по можливості, максимально повно охопити нормами закону стосунки тієї категорії осіб, які перебувають у фактичних шлюбних відносинах за допомогою договору партнерства. Відповідно, такі партнери були суттєво прирівняні у правах до подружніх пар, особливо, щодо прав майнового характеру. Різниця між. першими та другими проявляється лише у відсутності у осіб, що перебувають у позашлюбному життєвому співтоваристві, можливості врегулювати договором партнерства деяких немайнових прав, притаманних подружжю. Вдалою виявилась і ідея німецьких законодавців щодо можливості регулювати широкий обсяг прав осіб, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, за нормами німецького договірного права, а також впровадження концепції свободу договору та можливості розглядати такий життєвий союз осіб як товариство, об'єднання, з усіма притаманними цьому статусу правами та обов'язками. Все це приводить до логічного умовиводу, що правова практика та законодавство Німеччини щодо правового регулювання фактичних шлюбних відносин за допомогою договору партнерства, на сьогоднішній день є актуальними, прогресивними та такими, що мають великий потенціал для рецепції у інші правопорядки, особливо для країн, де визнання фактичних шлюбних відносин суттєво обмежено.

Особливо цікавим може стати дослідження правового досвіду ФРН щодо правового регулювання фактичних шлюбних відносин за допомогою спеціального договору для України. Адже, українська правова система, як і німецька, відносяться одної групи країн континентального права та мають багато спільних рис. У вітчизняному законодавстві, так само, як і у німецькому, права осіб, які перебувають у фактичних шлюбних відносинах, визнаються законом лише частково, а повністю на законодавчому рівні закріплений лише офіційний шлюб. У статті 51 Конституції України іде мова лише про шлюб, який грунтується на вільній згоді чоловіка та жінки Конституція України. . Крім того, стаття 9 Сімейного кодексу України зазначає, що за «особами, які проживають однією сім'єю», закріплено право на укладання між собою договорів для врегулювання своїх сімейних (родинних) відносин Сімейний кодекс України.. Тобто, як і Україна, так і Німеччина мають схожу ситуацію щодо проблеми правового врегулювання фактичних шлюбних відносин. Тому, в даному контексті, ознайомлення та можливе впровадження в Україні правового досвіду ФРН виглядає досить доречним. Дійсно, обом країнам ще потрібно провести значну роботу щодо удосконалення законодавства щодо фактичних шлюбних відносин. Але правовий досвід Німеччини є досить успішним, актуальним та результативним у даних умовах. Більшість норм відповідного німецького законодавства та правової практики можуть оптимально підійти для українських реалій та стали б основою для клопіткої роботи по повній легалізації фактичних шлюбних відносин на законодавчому рівні.

Разом з тим, враховуючі сучасні інтеграційні виклики сучасного світу, проблема правового регулювання фактичних шлюбних відносин, в тому числі, і за допомогою договірних норм є суттєвою і для міжнародного приватного права. На даний момент, саме регулювання фактичних шлюбних відносин за допомогою договору є найбільш зручним та гнучким юридичним інструментом для відповідної колізії, особливо у країнах, де фактичні шлюбні відносини не набули повністю легального статусу. Тому законодавство Німеччини, яке через свою значну гнучкість, надає широкі можливості для врегулювання за договором відносин між особами у цій сфері, може стати основою для подальшої уніфікації договірних норм щодо фактичних шлюбних відносин та бути корисним для розвитку міжнародного приватного права.

Список використаних джерел

1. Becker H-J.: „Die nichteheliche Lebensgemeinschaft im Schadenrecht". VersR. - 1985. - S.201.

2. Bosch F.W.: „Freiheit und Bindung im neuen deutschen Familienrecht". FamRZ. - 1958. - S.81.

3. Dethloff N.: „Lebenspartnerschaft - wie leben wir morgen?". Recht schafft Zukunft. - Bonn. - 2003. - S.185

4. Hoischen N.: „Die Vermцgensauseinandersetzung nichtehelicher Lebensgemeinschaften in Deutschland und Frankreich". Mohr Siebeck. - Tьbingen. - 2017. - S.183-185.

5. Martiny D.: „Rechtsprobleme der nichtehelichen Lebensgemeinschaft wдhrend ihres Bestehens nach deutschem Recht". Die Rechtstellung nichtehelicher Lebensgemeinschaften. - Tьbingen. - 2005. - S.79.

6. Антошкіна В.К. Договірне регулювання відносин подружжя // Автореферат до дисертації кандидата юридичних наук: 12.00.03. - Харків: Національна юридична академія ім. Я. Мудрого. - 2006. - С.20.

7. Бурлай О.Є. Правовідносини подружжя у міжнародному приватному праві // Дисертація кандидата юридичних наук. - Київ.: КНУ ім. Т.Г. Шевченка. - 2007. - С. 182.

8. Верховець К.С. Щодо питання договірного порядку надання утримання між подружжям // Часопис цивілістики №20. - 2016. - С. 127-130.

9. Калакура В.Я. Договірне регулювання майнових відносин подружжя у міжнародному сімейному праві // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. № 3/2010. - С. 102-107.

10. Кисіль В.І. Міжнародне приватне право: питання кодифікації // вид. 2-е доп. і перероб. - Київ.: Україна, 2005. - С. 480.

Размещено на Allbest.ru