Виклики та реформування сфери продовольчої безпеки в умовах поглиблення європейської інтеграції України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Виклики та реформування сфери продовольчої безпеки в умовах поглиблення європейської інтеграції України

Трагнюк Олеся Янівна професор, кандидатка наук, доцент кафедри права Європейського Союзу, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, м. Київ,

Мірошник Олександра Юріївна студентка, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, м. Київ

Кутнякова Анастасія Геннадіївна студентка Національного

юридичного університету імені Ярослава Мудрого, м. Київ,

Анотація

Стаття присвячена дослідженню продовольчої безпеки та її функціонуванню в умовах війни в Україні. Автори підкреслили, що гарантування продовольчої безпеки є одним із головних завдань кожної сучасної цивілізованої держави. Питання продовольчої безпеки та ліквідації негативних наслідків припинення процесів сільськогосподарського виробництва є особливо актуальними для України, яка нині перебуває у дуже складному стані, який є наслідком широкомасштабної агресії рф проти нашої держави. Війна на території України створює загрози не лише для населення нашої країни, а й для інших країн у Азії, Африці, які залежать від імпорту продовольчих товарів. продовольча безпека харчовий продукт

Досліджено стан сучасного правового забезпечення безпеки харчових продуктів, проаналізовано новели та визначено проблеми правового регулювання суспільних відносин у цій сфері. Зазначається, що в Україні досі не створено ефективного правового механізму гарантування безпеки харчових продуктів. Ухвалені законодавчі зміни, не створюють науково обґрунтованого та системного підходу, не враховують потреб євроінтеграційних перетворень, стратегічних реформ у напрямку сталого розвитку агросфери та протидії негативним для аграрного виробництва кліматичним змінам.

Автори доходять висновку, що проблема реформування продовольчої безпеки України є дуже актуальною на сьогоднішній день, оскільки потребує подальшого вдосконаленню українського законодавства, євроінтеграції, розвитку науки та соціального прогресу, який неможливий без забезпечення продовольчої безпеки країни та сталого розвитку країни.

Ключові слова: продовольча безпека, продовольче забезпечення, євроінтеграція, реформування законодавства, держава-кандидат у члени ЄС, членство у Європейському Союзі.

Tragniuk Olesia Yanivna Professor, candidate of sciences, associate professor of the Department of Law of the European Union, Yaroslav Mudriy National Law University, Kyiv

Miroshnyk Oleksandra Yuryivna Student of Faculty of Justice,Yaroslav Mudriy National Law University, , Kyiv

Kutniakova Anastasia Hennadiivna Student of Faculty of Justice,Yaroslav Mudriy National Law University, Kyiv

GENERAL ISSUES OF THE CANDIDATE STATUS AND MEMBERSHIP OF UKRAINE IN THE EUROPEAN UNION, CHALLENGES AND REFORMS OF THE SPHERE OF FOOD SAFETY

Abstract. The article is devoted to the study of food security and its functioning in the conditions of war in Ukraine. The author emphasized that guaranteeing food security is one of the main tasks of every modern civilized state. The issue of food security and the elimination of the negative consequences of the cessation of agricultural production processes are particularly relevant for Ukraine, which is currently in a very difficult situation, which is a consequence of the Russian Federation's large-scale aggression against our country. The war on the territory of Ukraine creates threats not only for the population of our country, but also for other countries in Asia and Africa, which depend on the import of food products.

The state of modern legal provision of food safety was studied, novelties were analyzed and problems of legal regulation of social relations in this area were identified. It is noted that an effective legal mechanism for guaranteeing the safety of food products has not yet been created in Ukraine. The adopted legislative changes do not create a scientifically based and systematic approach, do not take into account the needs of European integration transformations, strategic reforms in the direction of sustainable development of the agricultural sector and countering climate changes that are negative for agricultural production.

The authors conclude that the problem of reforming Ukraine's food security is very relevant today, as it requires further improvement of Ukrainian legislation, European integration, development of science and social progress, which is impossible without ensuring the country's food security and sustainable development.

Keywords: food security, food supply, European integration, reforming legislation, a candidate state for EU membership, membership in the European Union.

Постановка проблеми

Одним із актуальних завдань кожної сучасної держави є підтримання належного рівня продовольчої безпеки, тобто стану оптимального забезпечення населення економічно та фізично доступними, якісними і безпечними продуктами харчування. Зростання чисельності населення нашої планети, нестача продовольства, голод в окремих регіонах Земної кулі, кліматичні зміни зумовили глобалізацію продовольчої проблеми протягом останніх десятиліть. Недарма подолання голоду було проголошено однією з Глобальних цілей сталого розвитку на період до 2030 року, прийнятих ООН у 2015 році [1]. Ця проблема набула актуальності внаслідок безпрецедентної збройної агресії російської федерації проти України. Питання продовольчої безпеки та ліквідації негативних наслідків порушення агровиробничих процесів є особливо актуальними для України, яка перебуває у ситуації повномасштабного вторгнення. І хоча визначення сутності продовольчої безпеки переважно полягає у фізичному та економічному доступі до якісних та екологічно безпечних продуктів харчування за відсутності соціальних бар'єрів, проблема самозабезпеченості держави продуктами харчування загострюється дедалі більше.

28 лютого 2022 року Україна офіційно подала заявку на вступ до Європейського Союзу за спеціальною спрощеною процедурою. 23 червня 2022 року ЄС ухвалив історичне рішення - надав Україні статус кандидата на членство в ЄС. Статус кандидата - перехід до політики розширення, визнання перспективи вступу України до Європейського Союзу. Цей статус дозволить Україні підготуватися до майбутніх переговорів про членство в ЄС, сприятиме післявоєнній відбудові країни та забезпечить європейській інтеграції в центральне місце у політичному житті країни.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

З початку набуття Україною своєї незалежності, питання європейського вектору інтеграції України в систему світогосподарських зв'язків знаходяться на порядку денному досліджень представників української наукових шкіл, таких як Руликівського В.П., Грехової О.Т., Ерфан В.Й., Чемарєва Л.В., Курман Т.В., Туєвої О.М. та інших. Чимало публікацій вітчизняних науковців присвячено проблемам інтеграції та співпраці України з Європейським Союзом, перевагам та можливим викликам з точки зору вступу для української економіки та суспільства в цілому.

Слід також зазначити, що серед науковців, які займаються дослідженням проблем економічної та продовольчої безпеки, сформувалася беззаперечна позиція про те, що продовольча безпека є однією зі складових економічної безпеки держави. Тому набуття Україною статусу кандидата на членство в Європейському Союзі актуалізує питання економічних можливостей, які відкриваються перед нашою державою на сучасному етапі.

Мета статті - дослідження викликів та шляхів реформування сфери продовольчої безпеки України в умовах поглиблення її євроінтеграційного поступу.

Виклад основного матеріалу

З прийняттям 28 червня 1996 року Конституції України [2] розпочався сучасний етап розвитку законодавства у сфері забезпечення продовольчої безпеки України. У статті 1 Конституції України проголошено Україну як соціальну державну. Положення ч. 1 ст. 17 Конституції України [2] передбачають, що захист суверенітету й територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави.

У ст. 25 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 р. [3], закріплено право кожної людини на такий рівень життя, включаючи харчування, який необхідний для підтримання здоров'я і добробуту її самої та її сім'ї. У сфері аграрно-правового регулювання забезпечується природне право людини на життя і здоров'я, зокрема, в частині нормальної життєдіяльності, а також право на достатнє, безпечне та якісне харчування. Положення Декларації, яка закріплює сучасний каталог прав людини у вигляді звичаєво-правових норм, визнаються багатьма державами світу, зокрема і Україною, як такі що мають юридично обов'язковий характер, а отже створюють відповідні зобов'язання для держав.

Сьогодні стан забезпечення продовольчої безпеки України безпосередньо залежить від ефективності аграрного сектору, зокрема, діяльності суб'єктів національного агробізнесу в умовах воєнного стану. У зв'язку з цим вважається [15], що державна стратегія національної продовольчої безпеки повинна передбачати характеристику загроз продовольчій безпеці як сукупності умов і факторів, що загрожують життєво важливим інтересам людини, суспільства та населення, які знижують рівень продовольчої безпеки

За словами В. Руликівського, продовольча безпека держави є складовою економічної безпеки, яка відповідно до Закону України «Про основи національної безпеки України» є складовою національної безпеки держави. Тому продовольча безпека має забезпечувати фізичну та економічну доступність продуктів харчування в обсязі, необхідному для активного та здорового способу життя населення, що в свою чергу має значний вплив на демографічну ситуацію в державі [4].

О.Грехова зазначає, що продовольча безпека є однією зі складових економічної безпеки країни, тому політична стабільність та економічно- сталий розвиток країни можливий лише за умови вирішення питань продовольчого забезпечення населення. Тривала нестача основних продуктів харчування призводить до погіршення якості життя населення, зниження продуктивності праці, негативних соціальних наслідків тощо [5, с. 90].

В. Ерфан звертає увагу, що продовольче забезпечення є важливою складовою загальної економічної безпеки кожної країни. Стан продовольчої безпеки, зокрема, визначає рівень життя населення, його добробут та соціально-економічний розвиток суспільства в цілому [6, с. 342].

Л. Чемарева вважає, що необхідність посилення уваги до національної продовольчої безпеки зумовлена, по-перше, необхідністю завжди забезпечувати кількісні обсяги виробництва та споживання продовольства, подруге, збалансованістю пропозиції та споживання через реалізацію політики державного регулювання продовольчих мереж, по-третє, продовольча безпека як складова економічної та національної безпеки впливає на добробут нації, стратегію економічного розвитку, в тому числі досягнення продовольчої незалежності [7, с. 296].

Отже, більшість науковців вважають, що продовольча безпека, як складова економічної безпеки, спрямована на забезпечення населення продуктами харчування та зменшення негативних соціальних наслідків у суспільстві як основи добробуту держави, соціально-економічного розвитку.

Це підтверджується положеннями статті 48 Конституції України [2], якими встановлено, що кожен має право на достатній життєвий рівень, що включає достатнє харчування, одяг і житло для себе і сім'ї.

Статтею 50 Конституції України [2] також встановлено право кожного на вільний доступ до інформації про якість харчових продуктів.

З прийняттям 23 грудня 1997 року Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» № 771/97-ВР [8] (який у редакції від 20 вересня 2015 року змінено й отримав назву «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів») регулює відносини між органами виконавчої влади, операторами ринку харчових продуктів та споживачами харчових продуктів, забезпечує безпеку та якість окремих показників виробленої, обігу, імпортованої харчової продукції, визначає порядок забезпечення безпечності й окремих показників якості харчових продуктів, що виробляються, перебувають в обігу, ввозяться (пересилаються) на митну територію України та/або вивозяться (пересилаються) з неї.

У статті 32 зазначеного Закону [8] також закріплено важливе положення, що харчові продукти, які знаходяться в обігу на території

України, повинні відповідати вимогам законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів.

Законом України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» [9] від 14 січня 2000 року № 1393-ХІУ визначено правові й організаційні засади вилучення з обігу, переробки, утилізації, знищення або подальшого використання неякісної та небезпечної продукції з метою недопущення негативного впливу такої продукції на життя, здоров'я людини, майно й довкілля.

Зазначений Закон також регулює відносини, що виникають у процесі вилучення, переробки, утилізації, знищення чи подальшого використання неякісної та небезпечної продукції, до власників неякісної та небезпечної продукції, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, як а також власникам неякісної та небезпечної продукції, а також як об'єкти для переробки, утилізації чи утилізації небезпечної продукції.

24 червня 2004 року ухвалено Закон України «Про державну підтримку сільського господарства України» № 1877-ІУ [10], який став один із ключових у питанні продовольчої безпеки України, оскільки в цьому Законі вперше на законодавчому рівні визначено поняття продовольчої безпеки, законодавчо закріплене в статті 2, що розуміється як захищеність життєвих інтересів людини, яка виражається в гарантуванні державою безперешкодного економічного доступу людини до продуктів харчування з метою підтримання її звичайної життєвої діяльності.

Слід зазначити, що наведене нормативне визначення відображає лише один аспект продовольчої безпеки України - певну економічну доступність продуктів харчування для населення. Проте ані згаданий Закон, ані інші нормативно-правові акти не визначають складові продовольчої безпечності, її принципи, не регулюють інституційно-функціональний механізм її забезпечення тощо.

Законом України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» [11] від 18 березня 2004 року № 1629-ІУ затверджено Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, яка визначає механізм досягнення Україною відповідності третьому Копенгагенському та Мадридському критеріям набуття членства в Європейському Союзі. Цей механізм включає адаптацію законодавства, утворення відповідних інституцій та інші додаткові заходи, необхідні для ефективного правотворення та правозастосування.

Метою адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу є досягнення сумісності правової системи України з acquis communautaire з урахуванням критеріїв, запропонованих Європейським Союзом країнам, які мають намір приєднатися до нього.

Невідповідність української продукції європейським стандартам було суттєвою загрозою розвитку вітчизняного агропродовольчого сектору, оскільки стримувало постачання продукції на ринки країн ЄС на період запровадження всіх необхідних технічних регламентів і отримання сертифікатів відповідності, що призводило до зниження дохідності вітчизняних малих і середніх сільгосппідприємств, а також до послаблення конкурентних позицій на внутрішньому ринку окремих видів української продукції порівняно з європейською, яка вже відповідним чином сертифікована.

На сьогодні продовольча безпека тісно пов'язана з міжнародними тенденціями розвитку всіх галузей наукового супроводу агропромислового виробництва. У сучасному світі провідними організаціями, які опікуються проблемами якості та безпечності сільськогосподарської продукції, а також здоров'я тварин та людей, є: Організація з сільського господарства та продовольства (ФАО), Міжнародне епізоотичне бюро (МЕБ) і Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ), якими розроблена та реалізується стратегія «Єдине здоров'я» (One Health), а також Глобальне здоров'я (Global health security agenda). Основне їх завдання - збереження здоров'я людей, у тому числі через здоров'я тварин, тобто якість та безпечність сільськогосподарської продукції, від виробника до споживача за принципом «з лану до столу», що є ключовою складовою забезпечення Продовольчої безпеки та захисту споживачів (Consumer protection) у сучасному світі.

Провідна роль у нормативно-правовому забезпеченні та створенні надійної і ефективної системи державного регулювання у сфері безпечності та якості харчових продуктів належить ЄС, де безпечність харчових продуктів визнається одним із головних пріоритетів політики. Основоположним документом ЄС у сфері безпечності та якості харчових продуктів (йдеться про Регламент № 178/2002 Європейського парламенту і Ради ЄС від 28.01.2002) визначено загальні принципи продовольчого права ЄС. Ці принципи закладено в основу національного законодавства держав-членів ЄС, і вони є орієнтиром для держав, що знаходяться на шляху євроінтеграції.

Метою законодавства ЄС щодо безпечності харчових продуктів є забезпечення високого рівня захисту життя, здоров'я та інтересів споживачів, чесних практик торгівлі харчовими продуктами, захист здоров'я тварин та умови їх утримання, здоров'я рослини і довкілля. Комплексний та інтегрований підхід до питання безпечності харчових продуктів також знаходить своє відображення у зобов'язаннях країн-членів не тільки відносно своїх громадян, а й всіх громадян ЄС та третіх країн у тому, що стосується харчових продуктів, вироблених на її території. Крім того, європейське ставлення до питання безпечності харчових продуктів та захисту інтересів споживачів - це не тільки питання державних інституцій (як підкреслено Регламентом ^ 178/2002), а й громадськості, неурядових організацій, професійних асоціацій, міжнародних торгових партнерів і торгових організацій.

Підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, його державами-членами та Європейською організацією з атомної енергетики , а також створення в рамках цієї Угоди Зони вільної торгівлі з Європейським Союзом стало важливими чинниками розвитку аграрної галузі, оскільки для України відкрилися перспективи поступового освоєння ринків країн ЄС вітчизняними компаніями, підвищення рівня якості, безпечності, екологічних характеристик української продукції, покращення стану продовольчої безпеки держави.

Адаптація законодавства України до законодавства ЄС є складовою процесу інтеграції України до Європейського Союзу, що в свою чергу є пріорітетною напрямком зовнішньої політики України.

На першому етапі виконання Програми пріоритетними сферами, у яких здійснюється адаптація законодавства України, є сфери, визначені статтею 51 Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими співтовариствами та їх державами-членами, серед яких, зокрема, охорона здоров'я та життя людей, тварин і рослин, довкілля, захист прав споживачів.

Закон України «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року» [12] від 18 жовтня 2005 року № 29824 V визначив у статті 2 положення, що державна аграрна політика спрямована на досягнення таких стратегічних цілей, як гарантування продовольчої безпеки держави.

Слід зазначити, що необхідність прийняття зазначеного Закону обґрунтовувалась створенням базових умов для активізації аграрного сектору економіки України. В процесі реформування відбулися зміни у відносинах власності, що призвело до докорінних змін у всій системі економічних відносин як на загальному рівні, так і на рівні галузей, регіонів, суб'єктів господарювання. Сформовано базові закони щодо приватизації та регулювання земельно-майнових відносин, стимулюючої податкової політики, запроваджено спрощені механізми короткострокового кредитування, працюють механізми державної підтримки сільськогосподарського виробництва, але принципових позитивних зрушень не досягнуто. Основною причиною цього є відсутність послідовної, чітко виваженої, науково обґрунтованої державної аграрної політики, визначення мети, етапів, напрямів і механізмів її практичної реалізації.

Варто констатувати, що незважаючи на розробку кількох спеціальних законодавчих проектів в Україні за останні роки та декілька закликів до їх прийняття науковцями, спеціальне правове регулювання відносин у сфері продовольчої безпеки відсутнє. Лише з початком повномасштабної війни рф проти нашої держави з новою силою актуалізувалися ці питання. Законодавець вимушено вдався до оперативних кроків на шляху забезпечення продовольчої безпеки. 24 березня 2022 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» [13]. Основною метою прийняття цього Закону було створення умов для успішного проведення посівної кампанії до 2022 року та вирішення нагальних питань оперативного залучення у сільськогосподарське виробництво земель сільськогосподарського періоду війни. Для досягнення цієї мети Законом передбачено внесення змін до окремих нормативно- правових актів: Земельного кодексу України (зокрема, його Перехідних положень), до Законів України «Про оренду землі», «Про землеустрій» тощо.

Слід відзначити, що Україна володіє третиною світових чорноземів, майже п`ятою частиною розвіданих запасів залізної руди, має вагомі запаси марганцевої руди, графіту, каоліну, урану, рідкоземельних металів. Країна входить до трійки найбільших світових експортерів сільськогосподарської продукції та відіграє ключову роль у забезпеченні глобальної продовольчої безпеки. Україна має вигідне географічне розташування та значний людський потенціал. Проте військові дії 2022 року серйозно дестабілізували економічну систему України та призвели до її глибокої структурної деформації. Економіка країни перебуває у стані найбільшої економічної кризи за понад 30 років незалежності. Україна зазнала величезних втрат від війни. Цього року станом на початок вересня державі завдано збитків на 326 мільярдів доларів. США. Це прямі фізичні збитки, які уряд країни зміг перевірити спільно з експертами Світового банку. В таких умовах Україна не може забезпечити соціально-економічний розвиток за рахунок своїх фінансових ресурсів і потребує притоку іноземного капіталу. Крім того, економічні наслідки війни є серйозним негативним фактором не тільки для внутрішнього національного ринку, а й для світового.

Незважаючи на це, 23 червня 2022 року Європейська Рада надала Україні статус кандидата на вступ до ЄС. Разом із затвердженням статусу кандидата в Європейський Союз Європейська Комісія поставила сім вимог щодо впровадження реформ, щоб Україна могла в майбутньому стати членом Європейського Союзу. Крім того, на Міжнародній конференції з відновлення України (Ц^ 2022), що відбулася в м. Лугано, було ухвалено сім принципів, які стануть рецептом відновлення України, частину якого фінансуватимуть міжнародні донори та партнери. Приємно, що у продовження вищезазначених заходів вже запланована Міжнародна конференція з відновлення України на 2023 рік у Великій Британії. Ці події відкривають перед Україною великі можливості для самореалізації та розвитку свого економічного потенціалу.

Але необхідно невідкладно продовжувати працювати над імплементацією плану згідно затверджених принципів в рамках євроінтеграції.

Слід розуміти, що всі реформи, які відбувалися з часів, коли Україна підписала Угоду про Асоціацію з Європейським Союзом, створювалися на тлі окупації частини території України, на якій знаходилася значна частка промислового потенціалу країни. У 2014 році за даними Світового банку падіння ВВП в нашій країні дорівнювало - 10%, у 2015 - 9,8%. Позитивні тенденції зростання намітилися у 2016-2019 роках, проте у 2020 році черговий виклик - пандемія - вдарив по всій світовій економіці, як наслідок - ВВП України впав на 3,8%. Офіційний рівень безробіття у 2013 році становив - 8,8% - це був найнижчий показник після кризи 2008 року, у 2017 році - він зріс до 9,5%. Зовнішній борг в Україні у 2013 році становив 146 млрд. дол., за останніми даними міжнародної статистики до початку війни він становив 129 млрд. дол. [14].

Слід зазначити, що військові дії на території України становлять загрозу не лише для населення нашої держави, а й для інших країн, зокрема країн Азії та Африки, які залежить від постачання сільськогосподарської продукції національного виробника. Тому питання безпеки харчових продуктів стало одним із найбільш обговорюваних у міжнародному співтоваристві. Хоча український експорт становить лише 0,3% загальної світової торгівлі та 0,2% світового ВВП, блокада українських портів показала, що деякі країни, зокрема країни сильно залежать від експорту українського зерна.

Так, Глобальний індекс продовольчої безпеки, що становить собою динамічну кількісну і якісну модель порівняльного аналізу, побудовану на основі 28 унікальних показників, всебічно досліджує продовольчу безпеку за декількома базовими параметрами [15, c. 11-12]. Серед них: цінова

доступність (Affordability), фізична доступність/наявність продуктів харчування (Availability), якість та безпечність (Quality and Safety), а також ресурси і сталий розвиток (Natural Resources and Resilience). Останній коефіцієнт, запроваджений з 2017 року, враховує необхідність збереження ресурсів, адаптації до змін клімату та ощадливого землеробства [16]. Згідно з глобальним індексом продовольчої безпеки, Україна у 2021 році отримала рекордний урожай зернових та олійних культур (107 млн тонн). За даними Державної служби статистики України, вона посіла лише 58 місце. має високі показники доступу, якості та безпеки, але значно нижча за інші країни за ресурсами та сталим розвитком. Насправді цей показник не забезпечив Україні високого місця в Глобальному індексі продовольчої безпеки. Сьогодні, в умовах масштабної війни на території України, ситуація у сфері забезпечення продовольчої безпеки стає все гіршою.

Цілком зрозуміло, що прийняті законодавцем нашвидкуруч новели покликані максимально оперативно адаптувати законодавчі вимоги до наявної ситуації і нових проблем й, у такий спосіб, запобігти продовольчій катастрофі, причому не лише на національному, але й на глобальному рівні. Проте вказані кроки не створюють науково обґрунтованого та системного підходу, не враховують потреби євроінтеграційних перетворень, екологізації сільського господарства, сталого розвитку аграрного сектору, потреби стратегічних реформ у напрямку боротьби з змінами клімату і взагалі вони є негативними для сільськогосподарського виробництва. І у зв'язку із складністю воєнних дій зараз не йде мова про дотримання європейських норм, правил чи реформування національного законодавства в напрямку євроінтеграції, зараз найголовніше - отримання врожаю шляхом збереження життя людей.

Висновки

Після закінчення війни статус кандидата на членство в ЄС може стати стимулом для залучення іноземних інвестицій для відновлення української економіки. Таким чином, отримання статусу кандидата означає початок кардинальних змін і невідворотне реформування законодавства для приведення його у відповідність до законодавства ЄС. У таких умовах ведення бізнесу буде більш звичним та зрозумілим для іноземних інвесторів, насамперед для країн ЄС. Статус кандидата для України означає насамперед якісно новий рівень економічної співпраці. Мова йде про можливість отримати доступ до спеціальних фондів ЄС, які будуть витрачені на відновлення постраждалої війною української інфраструктури. А продовольча безпека була і буде однією з важливих складових економічної безпеки держави, адже від її рівня безпосередньо залежить стан, рівень продуктивності праці, можливість розвитку та інші параметри життя кожного громадянина.

Література:

1. Перетворення нашого світу: Порядок денний у галузі сталого розвитку на період до 2030 року: Резолюція Генеральної Асамблеї ООН від 25 вересня 2015 р. URL: http://www.sd4ua.org/wp-content/uploads/2015/02/SD_resolution_NY_2015.pdf (дата звернення:

08.11.2022) .

2. Конституція України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-% D0%B2%D1%80#Text (дата звернення: 08.11.2022).

3. The Universal Declaration of Human Rights. URL: https://www.un.org/en/universal- declara-tion-human-rights/index.html (дата звернення: 08.11.2022).

4. Руликівський В.П. Роль та місце продовольчої безпеки в системі забезпечення національної безпеки України. Державне управління: теорія і практика. 2007. № 2. URL: www.nbuv.gov.ua/e-joumals/.../mdex.html (дата звернення: 08.11.2022).

5. Грехова О.Т. Щодо поняття та ознак «продовольчої безпеки». Бізнес-навігатор. 2014. № 1. С. 90-93.

6. Ерфан В.П. Продовольче забезпечення в контексті економічної безпеки країни: теоретичний аспект. Країни Центрально-Східної Європи в умовах регіоналізації: історико- методологічний, політико-правовий та економічний аспекти : монографія. Ужгород, 2010. С. 342-351.

7. Чемарєва Л.В. Продовольча безпека: соціально-економічна суть. Формування ринкової економіки : збірник наукових праць. Київ : КНЕУ, 2011. С. 295-302.

8. Про безпечність та якість харчових продуктів: закон України від 23 грудня 1997 року № 771/97-ВР. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/771/97-%D0%B2%D1%80#Text (дата звернення: 08.11.2022).

9. Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції: закон України від 14 січня 2000 року № 1393-XIV. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1393-14#Text (дата звернення: 08.11.2022).

10. Про державну підтримку сільського господарства України: закон України від 24 червня 2004 року № 1877-IV. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1877-15#Text (дата звернення: 08.11.2022).

11. Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: закон України від 18 березня 2004 року № 1629-IV. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1629-15#Text (дата звернення: 08.11.2022).

12. Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року: закон України від 18 жовтня 2005 року № 2982-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2982- 15#Text (дата звернення: 08.11.2022).

13. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану: Закон України від 24 березня 2022 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-20#Text (дата звернення: 08.11.2022).

14. Державна служба статистики України. URL: https://ukrstat.gov.ua/ (дата звернення:

08.11.2022)

15. Курман Т.В., Туєва О.М. Право продовольчої безпеки: навч. посіб. Х.: Юрайт, 2021. 92 с.

16. Global Food Security Index. URL: https://im-pact.economist.com/sustainability/ project/food-security-index/Index (дата звернення: 08.11.2022).

References:

1. Derzhavna sluzhba statystyky Ukrainy [State Statistics Service of Ukraine]. Retrieved from https://ukrstat.gov.ua/ (date of application: 08.11.2022) [in Ukrainian].

2. Rulykivskyi, V.P. (2007) Rol ta mistse prodovolchoi bezpeky v systemi

zabezpechennia natsionalnoi bezpeky Ukrainy [The role and place of food security in the system of ensuring national security of Ukraine]. Derzhavne upravlinnia: teoriia i praktyka - Public administration: theory and practice. № 2. Retrieved from www.nbuv.gov.ua/e-

journals/.../index.html (date of application: 08.11.2022) [in Ukrainian].

3. Hrekhova, O.T. (2014) Shchodo poniattia ta oznak «prodovolchoi bezpeky» [Regarding the concept and signs of "food security"]. Biznes-navihator - Business navigator. № 1. pp. 90-93. [in Ukrainian].

4. Erfan, V.I. (2010) Prodovolche zabezpechennia v konteksti ekonomichnoi bezpeky krainy: teoretychnyi aspekt. Krainy Tsentralno-Skhidnoi Yevropy v umovakh rehionalizatsii: istoryko-metodolohichnyi, polityko-pravovyi ta ekonomichnyi aspekty [Food security in the context of economic security of the country: theoretical aspect. The countries of Central and Eastern Europe in conditions of regionalization: historical-methodological, political-legal and economic aspects]: : monohrafiia - monograph. Uzhhorod. pp. 342-351. [in Ukrainian].

5. Chemarieva, L.V. (2011) Prodovolcha bezpeka: sotsialno-ekonomichna sut. [Food security: socio-economic essence]. Formuvannia rynkovoi ekonomiky : zbirnyk naukovykh prats - The formation of a market economy: a collection of scientific works. Kyiv: KNEU. pp. 295-302. [in Ukrainian].

6. Konstytutsiia Ukrainy [Constitution of Ukraine]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text (date of application: 08.11.2022). [in Ukrainian].

7. Pro bezpechnist ta yakist kharchovykh produktiv: zakon Ukrainy vid 23 hrudnia 1997 roku № 771/97-VR [On the safety and quality of food products: Law of Ukraine of December 23, 1997 № 771/97-VR]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/771/97- %D0%B2%D1%80#Text (date of application: 08.11.2022). [in Ukrainian].

8. Pro vyluchennia z obihu, pererobku, utylizatsiiu, znyshchennia abo podalshe vykorystannia

neiakisnoi ta nebezpechnoi produktsii: zakon Ukrainy vid 14 sichnia 2000 roku № 1393-XIV. [On removal from circulation, processing, disposal, destruction or further use of substandard and dangerous products: Law of Ukraine dated January 14, 2000 № 1393-XIV]. Retrieved from

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1393-14#Text (date of application: 08.11.2022). [in Ukrainian].

9. Pro derzhavnu pidtrymku silskoho hospodarstva Ukrainy: zakon Ukrainy vid 24 chervnia 2004 roku № 1877-IV. [On state support of agriculture of Ukraine: Law of Ukraine of June 24, 2004 No. 1877-IV]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1877-15#Text (date of application: 08.11.2022). [in Ukrainian].

10. Pro Zahalnoderzhavnu prohramu adaptatsii zakonodavstva Ukrainy do zakonodavstva

Yevropeiskoho Soiuzu: zakon Ukrainy vid 18 bereznia 2004 roku № 1629-IV. [On the National Program for the Adaptation of the Legislation of Ukraine to the Legislation of the European Union: Law of Ukraine dated March 18, 2004 № 1629-IV]. Retrieved from

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1629-15#Text (date of application: 08.11.2022). [in Ukrainian].

11. Pro osnovni zasady derzhavnoi ahrarnoi polityky na period do 2015 roku: zakon Ukrainy vid 18 zhovtnia 2005 roku № 2982-IV. [On the main principles of state agrarian policy for the period until 2015: Law of Ukraine dated October 18, 2005 № 2982-IV]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2982-15#Text (date of application: 08.11.2022). [in Ukrainian].

12. Peretvorennia nashoho svitu: Poriadok dennyi u haluzi staloho rozvytku na period do 2030 roku: Rezoliutsiia Heneralnoi Asamblei OON vid 25.09.2015.[Transforming Our World: The 2030 Agenda for Sustainable Development: UN General Assembly Resolution of 25 September 2015]. URL: http://www.sd4ua.org/wp-content/uploads/2015/02/SD_resolution_NY_2015. pdf (date of application:

08.11.2022) . [in Ukrainian].

13. The Universal Declaration of Human Rights. URL: https://www.un.org/en/universal- declara-tion-human-rights/index.html (date of application: 08.11.2022).

14. Pro vnesennia zmin do deiakykh zakonodavchykh aktiv Ukrainy shchodo stvorennia umov dlia zabezpechennia prodovolchoi bezpeky v umovakh voiennoho stanu: Zakon Ukrainy vid 24.03.2022 [On the introduction of changes to some legislative acts of Ukraine regarding the creation of conditions for ensuring food security under martial law: Law of Ukraine dated March 24, 2022]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-20# Text (date of application: 08.11.2022). [in Ukrainian].

15. Kurman T.V., Tuieva O.M. Pravo prodovolchoi bezpeky [The right to food security]: navch. posib. Kh.: Yurait - education. manual Kh.: Yuright, 2021. 92 p. [in Ukrainian].

16. Global Food Security Index. URL: https://im-pact.economist.com/sustainability/ project/food-security-index/Index (date of application: 08.11.2022).

Размещено на Allbest.ru