Напрями взаємодії слідчого з оперативними та іншими підрозділами органів Національної поліції України під час проведення процесуальних дій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-наукового інститут права, психології та інноваційної освіти

Національного університету «Львівська політехніка»

Напрями взаємодії слідчого з оперативними та іншими підрозділами органів національної поліції України під час проведення процесуальних дій

Кушпіт Володимир Петрович - кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінального права і процесу

Анотація

У статті розглянуто основні концептуальні положення проблем взаємодії слідчого органів Національної поліції з оперативними та іншими підрозділами під час досудового розслідування. Досліджено сучасний стан наукової розробленості окресленої проблематики, уточнено й аргументовано етапи ґенези інституту взаємодії слідчого з оперативними та іншими підрозділами поліції. Констатовано, що питання співпраці слідчих з іншими підрозділами під час розслідування кримінальних правопорушень досить повно вивчені в юридичній літературі. Водночас у них розкрито зміст взаємодії слідчого тільки з оперативними підрозділами або діяльність слідчого безвідносно до його відомчої приналежності чи його співпраця під час розслідування конкретних видів чи груп кримінальних правопорушень. Однак ці публікації не вичерпують усієї глибини проблеми, рішення якої спрямоване на поглиблене дослідження взаємодії слідчих з оперативними та іншими підрозділами одного конкретного відомства - Національної поліції України як самобутнього специфічного підрозділу правоохоронної системи України.

Ключові слова: досудове розслідування, слідчий органів Національної поліції, оперативні підрозділи, спеціаліст, взаємодія, принципи, види, форми взаємодії, слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії, завдання кримінального провадження.

Summary

The article in concerning on main conceptual provisions of problems of interaction of investigator with operative and other units of National police bodies during pre-trial investigation. The modern condition of the problematic in question has been studied; phases of origin of the institute of interaction of investigator with operative and other units of police have been specified and argued. It has been stated that issues of interaction of investigators with other units during investigation of criminal offences have been researched quite well in juridical literature. Meanwhile such publications do not completely settle these issues solution of which aimed at indepth study of interaction of investigator with operative and other units of certain body of power - National police of Ukraine - as distinctive specific body of law enforcement system of Ukraine.

Key words: pre-trial investigation, investigator of National police bodies, operative units, specialist, interaction, principles, types, forms of interaction, investigative (search) actions, undercover investigative (search) actions, tasks of criminal proceedings.

Постановка проблеми

Термін «взаємодія» у чинному КПК України практично не унормовано. В абзаці другому частини 2 статті 535 цього Кодексу йдеться про інформаційну взаємодію між Єдиним державним реєстром судових рішень та Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, затвердженому Міністерством юстиції України спільно з Державною судовою адміністрацією України, під час виконання судового рішення, що набрало законної сили.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Значний внесок у розроблення проблем взаємодії слідчого з оперативними та іншими підрозділами у різний час внесли Ю. П. Аленін, І. В. Басиста, В. П. Бахін, В. І. Василинчук, В. К. Ве- сельський, А. Ф. Волобуєв, Н. В. Глинська, В. Г. Дрозд, А. Я. Дубинський, В. І. Галаган, І. В. Гловюк, Н. І. Клименко, Є. Г. Коваленко, І. І. Когутич, Ю. В. Лук'яненко, Є. Д. Лук'янчиков, Г. А. Матусовський, О. В. Мельник, М. М. Михеєнко, Д. Й. Ни- кифорчук, М. А. Погорецький, М. В. Сал- тевський, В. М. Тертишник, В. В. Топчій, Л. Д. Удалова, П. В. Цимбал, К. О. Чаплин- ський, С. С. Чернявський, Ю. М. Чорноус, В. Ю. Шепітько та інші науковці.

Виклад основних положень

Про потребу безпосередньої взаємодії між собою членів спільної слідчої групи під час узгодження основних напрямів досудо- вого розслідування, проведення процесуальних дій, обміну отриманою інформацією зазначено у частині 3 статті 571 КПК України. В інших випадках цей термін у вказаному Кодексі не вжито. Однак фактична відсутність у КПК України врегулювання питань взаємодії слідчого з іншими підрозділами Національної поліції, зокрема оперативними, жодним чином не свідчить про її відсутність під час підготовки та проведення низки процесуальних дій. Навпаки, така взаємодія виступає на передній план, коли існує потреба провести огляд, обшук, слідчий експеримент, пред'явлення для впізнання чи іншу процесуальну дію.

Щодо огляду, загальні питання проведення цієї слідчої (розшукової) дії досліджені в спеціальній літературі досить детально. Відповідно до загального правила, визначеного у частині 3 статті 237 КПК України, для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий для участі в огляді може запросити спеціалістів. Отже, незважаючи на те, що, відповідно до пункту 25 частини 1 статті 3 КПК України, до учасників кримінального провадження належить також і спеціаліст, у цій спеціальній процесуальній нормі акцентовано окрему увагу на особливо важливій його ролі під час проведення огляду. У практичній діяльності з розслідування кримінальних правопорушень проводять різні види огляду, одним з найбільш поширених серед яких є огляд місця події.

Цей термін вжито у пункті 2 частини 2 статті 401 , у частині 3 статті 214, частині 2 статті 238, частині 4 статті 552 КПК України. Неодноразово про огляд місця події йдеться у розділі II «Організація взаємодії при надходженні до органу, підрозділу поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та реагуванні на них» Інструкції- № 575. Усталеним та загальноприйнятим є цей термін й серед українських криміналістів [1], які визначають огляд місця події як дію, яка має на меті дослідження матеріальної обстановки місця події шляхом безпосереднього особистого її сприйняття слідчим або іншими учасниками огляду для виявлення, фіксації і вилучення слідів злочину й речових доказів, з'ясування механізму події, та інших обставин, які мають значення для розслідування [2, с. 3].

Утім, про огляд місця події як вид огляду жодною мірою не йдеться у статті 236 КПК України. У частині 1 цієї статті зазначено лише про огляд місцевості, приміщення, речей та документів, а в частині 2 статті 236 цього Кодексу вказано про огляд житла чи іншого володіння особи. На наше переконання, наявності серед видів огляду місцевості чи приміщення недостатньо: адже, поза сумнівом, приміщення чи місцевість можуть бути місцем події, однак вони можуть й не бути місцем події, але потребувати свого огляду. Тож зазначати про те, що формально в КПК України визначене поняття «огляд місця події», передчасно. Виникає парадоксальна ситуація: про огляд місця події йдеться у КПК України, у відомчих нормативно-правових документах, його використовують спеціалісти з кримінального процесу, називаючи комплексною слідчою (розшуковою) дією [3, с. 237] чи видом огляду [4, с. 314], незважаючи на те, що серед видів огляду, визначених у частині 1 статті 237 КПК України, такий огляд не визначено.

Під час проведення огляду місця події слідчому важко обійтися без співробітників оперативних підрозділів, спеціалістів та інших учасників. Відповідно до загальної позиції, усіх учасників проведення СРД умовно поділяють на основних та факультативних. До основних належать представники сторони обвинувачення, уповноважені провести огляд - слідчий, дізнавач, керівник органу досудового розслідування, керівник органу дізнання, прокурор, а також співробітник оперативного підрозділу, але лише у випадку, коли він, відповідно до частин 1, 2 статті 41 КПК України, виконує письмові доручення слідчого й відповідно користується повноваженнями слідчого. В інших випадках співробітник оперативного підрозділу на місці події є факультативним учасником. Відтак, відповідно до пункту 9 розділу II Інструкції № 575, співробітник оперативного підрозділу на місці події виконує важливі завдання, абсолютна більшість яких спрямована на встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, осіб, які його вчинили та їх місцезнаходження тощо. З цією метою: 1) здійснюють по- квартирний чи подвірний обхід з метою виявлення свідків учиненого кримінального правопорушення, збору відомостей, що можуть бути використані як докази; 2) встановлюють час, місце і обставини вчинення кримінального правопорушення; кількість осіб, які його вчинили, їх прикмети; наявність у них зброї, транспортних засобів, слідів на одязі чи тілі, які могли залишитися через опір потерпілих або при подоланні перешкод; індивідуальні ознаки викрадених речей; напрямок руху осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, інші відомості, необхідні для їх встановлення; використовує наявні джерела оперативної інформації з метою розкриття кримінального правопорушення; 3) негайно інформують слідчого про одержані дані щодо обставин вчинення кримінального правопорушення та осіб, які його вчинили, для їх подальшої фіксації шляхом проведення слідчих (розшукових) дій або негласних слідчих (розшукових) дій. Ці дії співробітника оперативного підрозділу спрямовані на те, щоб належним чином провести огляд місця події, отримати максимум інформації про кримінальне правопорушення та осіб, які його вчинили, виявити та вилучити матеріальні сліди злочину з метою їх використання під час проведення подальших процесуальних дій (призначення експертиз, пред'явлення для впізнання тощо), а в підсумку - для швидкого, повного й неупередженого провадження досудового розслідування й максимально об'єктивного встановлення обставин, які підлягають доказуванню. Непоодинокими є випадки, коли на місце проведення огляду першим прибуває дільничний офіцер поліції чи поліцейський патрульної поліції. У цьому разі дії вказаного працівника Національної поліції, відповідно до пункту 11 розділу II Інструкції № 575, поділяються на два напрями, зокрема: 1. До прибуття на місце події СОГ:1) забезпечення охорони місця події, збереження слідів учиненого кримінального правопорушення та в разі необхідності організація надання невідкладної медичної допомоги потерпілим особам; 2) з'ясування обставин вчиненого кримінального правопорушення, встановлення свідків, очевидців події, прикмет правопорушників, збирання інших відомостей, що можуть бути використані як докази; 3) інформування уповноваженого працівника чергової частини органу, підрозділу поліції про обставини вчинення кримінального правопорушення та осіб, які його вчинили, для вжиття невідкладних заходів щодо їх затримання; 2. Після прибуття СОГ цей співробітник негайно інформує слідчого про одержані дані щодо обставин учинення кримінального правопорушення та осіб, які його вчинили, для їх подальшої фіксації шляхом проведення СРД та НСРД. З огляду на зазначене, особливо важливими є дії дільничного офіцера поліції чи поліцейського патрульної поліції, які не лише забезпечують недоторканність місця події під час його охорони, а й здійснюють пошукові дії, спрямовані на виявлення свідків, очевидців, виконуючи роботу співробітника оперативного підрозділу ще до його прибуття на місце події. Водночас слід зазначити, що донині в Інструкції № 575 не зазначені повноваження поліцейських офіцерів громади -офіцерів Національної поліції України, які живуть та працюють у певній об'єднаній територіальній громаді.

Спеціаліст (інспектор-криміналіст, тех- нік-криміналіст) на місці події хоча й не є обов'язковим учасником огляду (крім судово-медичного експерта або лікаря, про що зазначено в частині 1 статті 238 КПК України), але його допомога під час використання набутих ним спеціальних знань є досить суттєвою й потрібною. Адже такий спеціаліст краще за слідчого може застосувати техніко-криміналістичні засоби й відповідно якісніше виявити й вилучити матеріальні сліди кримінального правопорушення. Важливим є й виконання цим спеціалістом інших завдань, визначених у пункті 10 розділу II Інструкції № 575, зокрема: 1) надавати консультації слідчому з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок; 2) з використанням спеціальних знань та навичок, науково-технічних засобів і спеціального обладнання проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей; 3) виявляти, фіксувати, здійснювати вилучення та пакування матеріальних об'єктів, які несуть на собі слідову інформацію вчиненого правопорушення; 4) проводити експрес-аналіз за зовнішніми характеристиками вилучених об'єктів (без надання письмового висновку), звертати увагу слідчого на фактичні дані, що мають значення для розслідування обставин кримінального правопорушення тощо. З метою відшукання, вилучення та використання запахових слідів слідчому важливо на місце проведення огляду місця події своєчасно залучити кінолога зі службовою собакою. Адже участь кінологів зі службовими собаками в складі СОГ під час проведення оглядів місць подій, заходів з припинення злочинів, пошуку та затримання злочинців, виявлення вибухових речовин, зброї, набоїв і наркотичних засобів, трупів, стріляних гільз, інших предметів, що можуть використовуватись як речовий доказ, припинення кримінальних правопорушень є однією з основних функцій кінологічних підрозділів, визначеною в підпункті 1 пункту 2 розділу II Інструкції з організації діяльності кінологіч- них підрозділів Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 1 листопада 2016 року № 1145. Відповідно до пункту 15 розділу IV зазначеної Інструкції, у разі виклику кінолога зі службовим собакою огляд місця події до їх прибуття, як правило, не проводять, крім випадків, за яких необхідно зберегти речові докази та інші предмети, що мають значення у справі, або в екстремальних випадках (повінь, пожежа, можлива зміна обставин, знищення слідів тощо) [5].

Водночас з урахуванням специфіки проведення огляду під час розслідування низки кримінальних правопорушень склад СОГ може варіюватися. поліція досудовий розслідування оперативний

Б. В. Черняховський, досліджуючи особливості проведення слідчого огляду під час розслідування несанкціонованого втручання в роботу комп'ютерів, автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку, пропонує до складу СОГ включити учасників, які забезпечать належний супровід і технічну підтримку огляду для слідчого, а саме: інспектора-криміна- ліста, оперативних працівників підрозділу боротьби з кіберзлочинністю, кількість яких визначають залежно від масштабів проведення огляду, інших спеціалістів, які забезпечать пошук, фіксацію, вилучення, опис й інтерпретацію слідів за допомогою спеціальних знань; працівників інших підрозділів (для забезпечення безпеки й недопущення сторонніх осіб до місця проведення огляду до його завершення, опитування осіб, які перебувають на місці злочину, надання іншої допомоги), а також осіб, що забезпечать безперервну відеофіксацію процесу огляду [6, с. 60].

Взаємодія слідчого з оперативними та іншими підрозділами Національної поліції виходить на перший план під час підготовки й проведення обшуку як своєрідної й специфічної СРД, що належить до заходів процесуального примусу, який практично завжди проводять в конфліктній обстановці. Як зазначає О.В. Мельник, «провадження обшуку в значній мірі зачіпає інтереси громадян на відміну від огляду.... Більше того, обшук спричиняє занепокоєння та тривогу не тільки особі, яку обшукують, а й її рідним та близьким людям. Тому під час проведення цієї слідчої дії не слід забувати моральних вимог» [7, с. 39]. Коло обов'язкових та факультативних учасників обшуку чітко не визначене. Через неврегульованість положень чинного КПК заслуговує на підтримку позиція про видалення до початку обшуку з приміщення, що підлягає обшуку, дітей, які можуть бути сторонніми свідками проведення цієї процесуальної дії, оскільки «примусовий характер може викликати під час її проведення не лише «словесну боротьбу» між особою, яка проводить обшук та обшукуваним.

З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в обшуку має право запросити спеціалістів. Крім цього, як зазначено в абзаці другому частини 7 статті 223 цього Кодексу, обшук житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюють з обов'язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної СРД. Отже, для проведення обшуку житла чи іншого володіння особи обов'язковими учасниками є слідчий та поняті. Щоправда, під час його проведення має бути фіксація за допомогою відеозйомки. Однак інспектор-криміналіст, технік-криміналіст, співробітник оперативного підрозділу чи інший слідчий, запрошений саме для здійснення такої відеозйомки, на наш погляд, належать усе ж таки до факультативних учасників. Адже за КПК України не заборонено таку відеозйомку здійснювати безпосередньо слідчому, який проводить обшук. Звісно, йому важко буде охоплювати своїми діями як процесуальну, так і технічну сторону проведення обшуку, тож природно, що з метою оптимізації своїх дій слідчий запрошує помічника саме для технічної відеофіксації з використанням рекомендованих криміналістикою та доцільних у кожній конкретній ситуації технічних прийомів.

Повертаючись до питання щодо участі співробітників оперативних та інших підрозділів Національної поліції у проведенні обшуку, слід зазначити наступне. По-перше, їхня участь у цій СРД з огляду на правову процедуру її проведення не є обов'язковою, але їх постійно залучають до неї з метою надання допомоги слідчому в проведенні обшуку. Адже у більшості випадків цю СРД проводять примусово, долаючи протидію осіб, у житлі чи іншому володінні яких проводять обшук. По-друге, залучення співробітників оперативних та інших підрозділів Національної поліції до участі в проведенні обшуку не суперечить пункту 1 частини 3 статті 110 КПК України.

Інша ситуація виникає під час проведення обшуку особи. Відповідно до частини 5 статті 236 КПК України, за рішенням слідчого може бути проведено обшук осіб, які перебувають у житлі чи іншому володінні, якщо є достатні підстави вважати, що вони переховують при собі предмети або документи, які мають значення для кримінального провадження. Обшук особи здійснюють особи тієї самої статі в присутності адвоката, представника на вимогу такої особи. З огляду на ці норми вказаного Кодексу вбачається, до обов'язкових учасників проведення цієї СРД належать слідчий (однієї статі з обшукуваною особою, тож під час прогнозування й планування проведення обшуку цей факт має бути врахований); особа, яку обшукують; поняті. Співробітники оперативних підрозділів можуть залучатися у цьому разі для подолання протидії проведенню обшуку з боку цієї особи, але після того, як заходи переконання не дали позитивного результату. Завданням інспектора- криміналіста чи іншої службової особи Національної поліції, залученої для безперервної відеозйомки перебігу проведення такого особистого обшуку, є фіксація всіх дій його учасників з тим, щоб за наявності скарги на протиправні дії слідчого відтворити всі його дії й визначитися з наявними порушеннями з його боку або навпаки, пересвідчитися у законності проведення його дій. Проведення допиту під час розслідування кримінального правопорушення спрямоване на отримання від допитуваної особи фактичних даних, що мають значення для кримінального провадження. Допит, слушно зазначав- В. К. Весельський, як спосіб отримання показань особи, яка володіє відомостями, що цікавлять слідство, виглядає, на перший погляд, лише як інформаційне джерело. А в практичній діяльності, продовжує цей науковець, допит є однією з найскладніших слідчих дій, який вимагає від слідчого високої професійної майстерності [8, с. 5]. Насправді, проведення допиту - це мистецтво отримання інформації від допитуваної особи. Залежно від її процесуального статусу, наявних на момент проведення допиту фактичних даних, бажання чи небажання надавати допомогу під час розслідування та інших факторів під час його проведення можуть бути отримані найрізноманітніші результати - як позитивні, так і негативні. Важливим фактором результативного проведення допиту є встановлення психологічного контакту з допитуваним.

У випадку проведення допиту підозрюваного, від якого прогнозована агресивна поведінка, слід не наражати на потенційну небезпеку слідчого, а запрошувати співробітника оперативного або конвойного (за наявності за штатним розписом) підрозділу. Оскільки їх присутність не пов'язана з процесуальною участю в проведенні допиту, а носить технічний характер і спрямована на забезпечення належних умов проведення допиту слідчим, вважаємо, що протокол допиту, відповідно до частини 5 статті 104 КПК України, мають підписувати лише допитуваний та слідчий. У випадках, передбачених частиною 6 цієї ж статті вказаного Кодексу, за наявності факту відмови особи від підписання протоколу, а також факту надання письмових пояснень особи щодо причин такої відмови, протокол підписує її захисник (законний представник), а у разі його відсутності - поняті. Але в цій процесуальній нормі відсутня відповідь на питання, як бути, коли захисник присутній, однак теж відмовляється підписувати протокол. Така поведінка адвоката можлива, оскільки в Правилах адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 9 червня 2017 року, жодного слова про його обов'язок підписувати протоколи під час проведення процесуальних дій або неможливості їх не підписувати. Вважаємо, що й у цьому разі, відповідно до абзацу першого частини 7 статті 223 КПК України, слід запросити не менше двох понятих для фіксації факту відмови від підпису. Суттєвої допомоги в пошуку таких осіб можуть надати присутні, під час проведення такого допиту в конфліктній ситуації, саме співробітники оперативного чи конвойного підрозділу Національної поліції України.

Серед видів пред'явлення для впізнання найбільш проблематичними й трудомісткими є пред'явлення для впізнання людей та пред'явлення для впізнання поза візуальним спостереженням особи. Найвищу складність під час пред'явлення для впізнання людей створює потреба зібрати за місцем проведення цієї СРД досить великої кількості учасників, дотримуючись при цьому визначених КПК України правил. Зокрема, відповідно до частини 1 статті 228 КПК, забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред'явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи. На наш погляд, це правило має розповсюджуватися й на випадки, коли впізнаюча особа випадково побачила впізнавану особу (наприклад, зустрілася у дворі чи в коридорі ГУНП, прийшла раніше призначеного часу й побачила в кабінеті слідчого тощо). У цьому разі пред'явлення для впізнання проводити не можна, а факт узнавання має бути зафіксований у протоколі додаткового допиту особи, яка мала впізнавати. В інших випадках слід максимально ретельно підготувати пред'явлення для впізнання людей, щоб провести його оптимально й наступально. Серед підготовчих дій звернемо увагу на визначення складу учасників та їх запрошення для участі в проведенні цієї СРД. До них належать: слідчий, особа, яка впізнаватиме, особа, яку впізнаватимуть, не менше двох статистів, поняті (щоправда, їх можна не запрошувати у випадках застосування безперервного відеозапису, який має здійснювати або сам слідчий, або більш бажано, щоб це був його помічник - інспектор-кри- міналіст, який застосує відеозйомку з використанням відомих йому й апробованих у практичній діяльності доцільних операторських прийомів).

Про результати впізнання повідомляється особа, яка пред'являлася для впізнання (частина 4 статті 228 КПК України); при пред'явленні особи для впізнання особі, щодо якої згідно з КПК вжито заходів безпеки, відомості про особу, взяту під захист, до протоколу не вносяться і зберігаються окремо (частина 5 цієї ж процесуальної норми). В умовах відсутності детального унормування пред'явлення для впізнання поза візуальним спостереженням особи слідчому важливо дотримуватися загальних правил проведення пред'явлення для впізнання з урахуванням того, що цей його вид належить до заходів забезпечення безпеки. Тож обов'язковим є дотримання наступних вимог: по-перше, відсутність у протоколі цієї СРД справжніх анкетних відомостей про особу, яка впізнає; по-друге, відсутність будь-якого зорового контакту з цією особою не лише особи, яку повинна бути пред'явлена для впізнання, а й її захисника, законного представника тощо; по-третє, вказані особи мають знаходитися у різних кімнатах з дзеркальним склом; по-четверте, під час безперервної відеозйомки інспек- тор-криміналіст має фіксувати лише голос особи, яка впізнає, без її зображення. Для якісного й результативного проведення цієї СРД вирішального значення набуває взаємодія служб і підрозділів, які здійснюють оперативний супровід.

Проведення слідчого експерименту регламентоване однією статтею 240 КПК України. Природно, що в ній не визначено процесуальний порядок, а вказані лише окремі умови його проведення. Серед них у частині 2 цієї статті вказаного Кодексу зазначено, що за необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста. Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу [9].

Якщо виникає потреба, як зазначено у частині 2 статті 71 цього Кодексу, надати безпосередню технічну допомогу (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо), для провадження таких дій може бути запрошений інспектор-кри- міналіст чи навіть технік-криміналіст. Ці особи наразі входять до структури відповідних органів досудового розслідування [10], тож їх взаємодія зі слідчими носить безпосередній активний та цілеспрямований характер. Щодо проведення слідчого експерименту за участю спеціаліста, про що зазначено у першому реченні частини 2 статті 240 КПК України, ними можуть бути не лише інспектор-криміналіст (технік-криміналіст), а й працівники Експертної служби МВС України в складі спеціалізованої пересувної лабораторії, які володіють спеціальними знаннями та можуть надавати консультації під час досудового розслідування з питань, що потребують спеціальних знань і навичок та залучені як спеціалісти для надання безпосередньої технічної допомоги сторонами кримінального провадження під час досудового розслідування. Слідчий експеримент, за рідкісними винятками, практично завжди проводять поза межами розташування органу досудового розслідування.

Висновки

Отже, взаємодія слідчого з оперативними та іншими підрозділами Національної поліції України має різні специфічні напрями залежно від мети проведення окремої СРД та досудового розслідування в цілому, від встановлення обставин, які підлягають доказуванню, від ситуацій, що виникають під час кримінального провадження та низки інших факторів. Їх знання та врахування в практичній діяльності з розслідування кримінальних правопорушень дозволяє вчасно звернутися до відповідного підрозділу Національної поліції України, визначити завдання взаємодії, оптимально й доцільно використати наявні сили й засоби з тим, щоб провести СРД, НСРД, інші процесуальні й непроцесуальні дії швидко, повно й оперативно, а в підсумку - досягти завдань кримінального провадження, визначених у частині 1 статті 2 КПК України.

Література

1. Участь спеціаліста в огляді місця події: практ. посіб. / кол. Авторів ; за заг. ред.- О. Г. Рувіна, Б. Б. Теплицького, С. С. Чер- нявського ; Голов. слід. упр. Нац. поліції України ; Нац. акад. внутр. справ ; Київ. НДІ судових експертиз. Харків : Фоліо, 2018. 127 с

2. Огляд місця події при розслідуванні окремих видів злочинів : наук.- практ. посіб. / за ред. Н. І. Клименко. Київ : Юрінком Ін- тер, 2005. 216 с.

3. Кримінальний процес : підручник / за заг. ред. В. В. Коваленка, Л. Д. Удалової, Д. П. Письменного. Київ : Центр учбової літератури, 2013. 544 с.

4. Кримінальний процес : підручник / [О. В. Капліна, О. Г. Шило, В. М. Трофименко та ін.] ; за заг. ред. О. В. Капліної,- О. Г. Шило. Харків : Право, 2019. 584 с.

5. Інструкція з організації діяльності кінологічних підрозділів Національної поліції України : затв. наказом МВС України від 1 листоп. 2016 р. № 1145. Верховна Рада України

6. Черняховський Б. В. Особливості проведення слідчого огляду під час розслідування несанкціонованого втручання в роботу комп'ютерів, автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2020.- № 1 (115). С. 58-68.

7. Мельник О. В. Моральні засади проведення обшуку. Іменем закону. Науковий вісник : щокварт. правовий вісник. 2008.- № 2. С. 39-40.

8. Весельський В. К. Сучасні проблеми допиту (процесуальні, організаційні і практичні аспекти) : монографія. Київ: Правник - НАВСУ, 1999. 126 с.

9. Кримінальний процесуальний кодекс України : Закон України від 13 квіт. 2012 р. № 4651-VI. Верховна Рада України

10. Інструкція про порядок залучення працівників органів досудового розслідування поліції та Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України як спеціалістів для участі в проведенні огляду місця події : затв. наказом МВС України від 3 лис- топ. 2015 р. № 1339. Верховна Рада України

Размещено на Allbest.ru