Порівняльний аналіз кримінальної відповідальності за перешкоджання з’явленню свідка, потерпілого, експерта, спеціаліста, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Порівняльний аналіз кримінальної відповідальності за перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, спеціаліста, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку за законодавством України та деяких зарубіжних країн

Політова А.С. - кандидат юридичних наук, доцент

Стаття присвячена порівнянню норм українського та зарубіжного законодавства у сфері відповідальності за перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, спеціаліста, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку. Проведено аналіз кримінального законодавства Китайської Народної Республіки, Республік Сербія, Молдова, Таджикистан, Казахстан, Азербайджанської Республіки та Грузії. Встановлено, що у кримінальних правопорушень проти правосуддя існують певні відмінності між різними зарубіжними законодавствами, а також між ними і Кримінальним кодексом України в частині законодавчого закріплення відповідальності за перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, спеціаліста, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку. На підставі проведеного аналізу зроблено висновки, що вітчизняному законодавцю варто звернути увагу на деякі особливості норм зарубіжних кримінальних кодексів в частині виділення окремих статей, де передбачено різні форми відповідальності за перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, спеціаліста, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку у різних статтях, а не в одній статті, як це закріплено у Законі про кримінальну відповідальність України. Запропоновано при розробці статті, що передбачатиме відповідальність за перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, спеціаліста, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку проєкту Кримінального кодексу України необхідно розглянути можливість звільнення таких осіб від кримінальної відповідальності, а також передбачити кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки з урахуванням узагальненої судової практики із ст. 386 КК України.

Ключові слова: кримінальна відповідальність, кримінальні правопорушення проти правосуддя, свідок, потерпілий, експерт, показання, висновки.

Summary

The article is devoted to a comparison of the norms of Ukrainian and foreign legislation in the field of responsibility for preventing the appearance of a witness, victim, expert, specialist, forcing them to refuse to testify or give a conclusion. An analysis of the criminal legislation of the People's Republic of China, the Republic of Serbia, Moldova, Tajikistan, Kazakhstan, the Republic of Azerbaijan and Georgia was carried out. It has been established that in criminal offenses against justice there are certain differences between various foreign laws, as well as between them and the Criminal Code of Ukraine in terms of the legislative establishment of responsibility for preventing the appearance of a witness, victim, expert, specialist, forcing them to refuse to testify or conclusion Based on the analysis, it was concluded that the domestic legislator should pay attention to some features of the norms of foreign criminal codes in terms of the selection of individual articles, which provide for various forms of responsibility for preventing the appearance of a witness, victim, expert, specialist, forcing them to refuse to give testimony or conclusion in different articles, and not in one article, as stipulated in the Law on Criminal Liability of Ukraine. It is proposed that when developing the article, which will provide for responsibility for preventing the appearance of a witness, victim, expert, specialist, forcing them to refuse to give evidence or a conclusion of the draft Criminal Code of Ukraine, it is necessary to consider the possibility of exempting such persons from criminal liability, as well as to provide for qualifying and especially qualifying features taking into account the generalized judicial practice from Art. 386 of the Criminal Code of Ukraine.

Вступ

Постановка проблеми. Беззаперечним є факт того, що однією з основних функцій будь-якої держави є правосуддя, що вирішує завдання з підтримки законності та правопорядку. У ст. 6 Основного Закону зазначено, що правосуддя в Україні - це діяльність органів судової влади, яке відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється судами, утвореними згідно із законом. Відповідно до принципу верховенства права та нормативних приписів, визначених Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, суди здійснюють правосуддя з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства та держави.

У Розділі XVIII. Кримінальні правопорушення проти правосуддя Особливої частини КК України передбачена відповідальність за кримінальні правопорушення, які посягають на суспільні відносини, що забезпечують нормальну діяльність у сфері здійснення правосуддя. Серед усіх кримінальних правопорушень проти правосуддя, особливої актуальності набувають такі, які посягають на відносини, що забезпечують одержання достовірних доказів та істинних висновків у кримінальному провадженні, до яких відноситься перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, спеціаліста, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку (ст. 386 КК України).

Указом Президента України від 7 серпня 2019 р. № 584/2019 «Питання Комісії з питань правової реформи» затверджено Положення про Комісію з питань правової реформи та її персональний склад; у складі Комісії утворено робочу групу з питань розвитку кримінального права. Включені до цієї робочої групи провідні науковці з кримінального права активно долучилися до розробки проєкту Кримінального кодексу України. Саме тому, у ракурсі розробки проєкту КК України, вважаємо за доцільне провести порівняльний аналіз кримінальної відповідальності за перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, спеціаліста, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку за законодавством України та деяких зарубіжних країн, пошуку спільних і відмінних ознак, що й буде метою статті.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Варто відзначити, що питанням відповідальності за кримінальні правопорушення проти правосуддя приділена значна увага вченим. Так, зокрема, окремі аспекти зазначених питань досліджували у своїх працях М.І. Бажанов, А.М. Бойко, І.С. Власов, С.А. Денисов, І.М. Кабашний, О.О. Кваша, О.М. Костенко, Я.М. Кульберг, Л.В. Лобанова, В.О. Навроцький, Н.А. Носкова, М.А. Неклюдов, В.І. Осадчий, Ш.С. Рашковська, І.М. Черних, Н.Р. Ємєєва та ін. Що ж стосується ст. 386 КК України, то проблемі кримінальної відповідальності за перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, спеціаліста, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку була об'єктом наукового пошуку Н.Ю. Алексеєва, В.І. Борисова, О.І. Габро, М.І. Мельника, М.І. Панова, В.І. Тютюгіна, М.І. Хавронюка та ін. Але не дивлячись на значну наукову площину таких праць деякі питання потребують подальшого поглибленого дослідження.

Виклад основного матеріалу

У рішенні Конституційного Суду України від 10 січня 2008 р. у справі №1-рп/2008 зазначено, що «правосуддя - це самостійна галузь державної діяльності, які суди здійснюють шляхом розгляду та вирішення в судових засіданнях в особливій, встановленій законом процесуальній формі цивільних, кримінальних та інших справ» [1]. Саме тому, з впевненістю можна сказати, що кримінально-правовими нормами Розділу XVIII. Кримінальні правопорушення проти правосуддя Особливої частини КК України забезпечується охорона від кримінально протиправних посягань належної, тобто здійснюваної відповідно до закону, діяльності не лише судової влади, а й органів, які за своїм призначенням сприяють діяльності не тільки суду щодо відправлення правосуддя і до кола яких відносять органи дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також установ, які здійснюють виконання винесених судами вироків, ухвал, постанов, інших судових рішень. Положення цього Розділу регламентують також належну діяльність захисників та представників особи з надання правової допомоги при відправленні правосуддя, охороняють від злочинних посягань інших учасників судочинства (свідків, потерпілих, експертів, перекладачів тощо) [2, с. 5].

Разом з тим, як відзначає Ф.Ю. Неміч, за останні роки підкуп як спосіб вчинення злочину поширився у всіх сферах суспільства в України, не оминувши і суспільні відносини, які виникають при дотриманні порядку здійснення правосуддя [3, с. 123]. Саме до таких кримінальних правопорушень і відноситься перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, спеціаліста, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку.

Стаття 386 КК України передбачає відповідальність за перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, спеціаліста до суду, органів досудового розслідування, тимчасових слідчих та спеціальної тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку, а також до давання за- відомо неправдивих показань чи висновку шляхом погрози вбивством, насильством, знищенням майна цих осіб чи їх близьких родичів або розголошення відомостей, що їх ганьблять, або підкуп свідка, потерпілого чи експерта з тією самою метою, а також погроза вчинити зазначені дії з помсти за раніше дані показання чи висновок. Д.А. Коваленко зауважує, що така конструкція складу кримінального правопорушення дозволяє вважати, що за ст. 386 КК України встановлено відповідальність за кримінальне правопорушення із формальним складом, яке визнається закінченим із моменту вчинення однієї із зазначених у законі дій (перешкоджання чи примушування) незалежно від того, чи вдалося насправді перешкодити з'явленню свідка, потерпілого, експерта до слідчо-судових органів, примусити або схилити їх до відмови від давання чи до давання завідомо неправдивих показань або висновку. Поза межами складу кримінального правопорушення перебувають і дії, які є фактичною реалізацією тієї погрози, що висловлювалася винним, і які (за умови їх реального вчинення) підлягають самостійній кваліфікації [4, с. 120].

Відповідальність за кримінальні правопорушення проти правосуддя передбачена у більшості кримінальних кодексів зарубіжних країн. Кримінальні правопорушення проти правосуддя різних держав включають неоднакові за своїм змістом склади таких кримінальних правопорушень, а різниця полягає не лише у змісті об'єктивної сторони таких кримінально протиправних посягань, а також і у покараннях, яке застосовується до осіб, які їх вчинили.

Так, наприклад, у ст. 307 §2. Злочини проти судового порядку Глава 6. Злочини проти порядку громадського управління КК Китайської Народної Республіки встановлена відповідальність за перешкоджання дачі свідком показань свідків або примушування його до надання неправдивих показань шляхом насильства, погроз, підкупу та іншим способом - караються позбавленням волі на строк до 3 років або короткостроковим арештом; за обтяжуючих обставин - караються позбавленням волі на строк від 3 до 7 років. Сприяння сторонам, які беруть участь у процесі, у знищенні або фальсифікації доказів, за обтяжуючих обставин - карається позбавленням волі на строк до 3 років або короткостроковим арештом. Працівники органів юстиції, які вчинили зазначені у частині першій та другій цієї статті діяння, - караються максимально суворим із передбачених покарань [5, с. 202].

Іншого підходу дотримується законодавець Азербайджанської Республіки. Так, зокрема, у Главі тридцять другій. Злочини проти правосуддя КК Азербайджанської Республіки серед інших складів злочинів, передбачена відповідальність за: свідомо неправдиві свідчення, висновок експерта чи неправильний переклад (ст. 297), відмову свідка чи потерпілого від надання свідчень (ст. 298), підкуп або примус до ухилення від надання свідчень, надання неправдивих показань або висновків або до неправильного перекладу (ст. 299) та деякі з них містять підстави звільнення від кримінальної відповідальності (ст. 297 і ст. 298). Зупинимося на них більш детально.

Так, зокрема, ст. 297.1 КК Азербайджанської Республіки передбачає відповідальність за свідомо неправдиві свідчення свідка, потерпілого або висновок експерта, а також свідомо неправильний переклад у суді або під час проведення попереднього розслідування та караються штрафом у розмірі від тисячі до двох тисяч манатів, або громадськими роботами на строк від трьохсот двадцяти до чотирьохсот годин, або виправними роботами на строк від одного року до двох років, або обмеженням волі на строк до одного року, або позбавленням волі на строк до шість місяців [6]. У примітці до цієї статті зазначено, що особи, зазначені у статті 297.1 цього Кодексу, звільняються від кримінальної відповідальності, якщо вони добровільно в ході дізнання, попереднього слідства або судового розгляду до винесення вироку або рішення суду, а також ухвали Конституційного суду Азербайджанської Республіки заявили про помилковість даних ними показань, висновків або свідомо неправильний переклад. Не підлягає кримінальної відповідальності особа, яка дала свідомо хибне показання проти себе, дружини (чоловіка), дітей, батьків та інших близьких родичів, коло яких визначається законодавством, якщо він був змушений дати свідчення проти зазначених осіб [6]. Окрім того, ст. 297.2. містить кваліфікуючі ознаки - ті ж діяння, поєднані зі звинуваченням особи у скоєнні тяжкого чи особливо тяжкого злочину та караються позбавленням волі на строк від двох до шести років

Що ж стосується ст. 298, то норма за своєю конструкцією проста та передбачає відповідальність за відмову свідка або потерпілого від надання свідчень та карається штрафом у розмірі від тисячі до тисячі п'ятисот манатів, або громадськими роботами на строк від двохсот сорока до трьохсот шістдесяти годин, або виправними роботами на строк від одного до двох років, або позбавленням волі на строк до шести місяців [6]. У примітці до цієї статті зауважено, що особа не підлягає кримінальній відповідальності за відмову від надання свідчень проти себе, дружини (чоловіка), дітей, батьків та інших близьких родичів, коло яких визначається законодавством.

Стаття 299 складається з чотирьох частин, серед яких дві - основний склад злочину, а дві - кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки. Стаття 299.1 передбачає відповідальність за підкуп свідка, потерпілого з метою надання ними неправдивих показань або експерта з метою надання їм хибного ув'язнення або помилкових показань, а також перекладача з метою здійснення ним неправильного перекладу та карається штрафом у розмірі від тисячі до двох тисяч манатів, або громадськими роботами строком від трьохсот шістдесяти до чотирьохсот вісімдесяти годин, або виправними роботами строком до двох років, або позбавленням волі на строк до шести місяців. Щодо ст. 299.2 - примус свідка, потерпілого до надання неправдивих показань, експерта до надання неправдивого висновку або перекладача до здійснення неправильного перекладу, а також примус зазначених осіб до ухилення від надання свідчень, пов'язаний з шантажем, загрозою вбивством, заподіянням шкоди здоров'ю, знищенням або пошкодженням майна цих осіб їхніх близьких родичів та караються штрафом у вигляді від трьох тисяч до шести тисяч манатів чи позбавленням волі строком до трьох років [6].

У ст. 299.3. та ст. 299.4. передбачено такі кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки, як: вчинення із застосуванням насильства, не небезпечного для життя чи здоров'я зазначених осіб (карається позбавленням волі строком від двох до п'яти років) та вчинення організованою групою або із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я зазначених осіб (караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років).

Певний науковий інтерес при проведенні порівняльного аналізу щодо відповідальності за перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, спеціаліста, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку КК Республіки Молдова. У Розділі XIV. Злочини проти правосуддя КК Республіки Молдова міститься двадцять норм, що передбачають відповідальність за посягання на суспільні відносини, що забезпечують нормальну діяльність у сфері здійснення правосуддя. Серед цих норм, на нашу думку, в межах дослідження викликає інтерес ст. 313. Відмова або ухилення свідка або потерпілого від надання свідчень та ст. 314. Сприяння до надання неправдивих показань, помилкового висновку, здійснення неправильного перекладу.

Кримінальна відповідальність за ст. 313 передбачена за відмову або ухилення свідка або потерпілого від надання свідчень при здійсненні кримінального переслідування або в ході судового розгляду та караються штрафом у вигляді до 650 умовних одиниць [7]. Щодо ст. 314, то за ч. 1 відповідальність настає за сприяння - шляхом примусу або шляхом обіцянки, пропозиції або надання майна, послуг або іншої вигоди майнового або немайнового характеру - свідка, який зазнав до хибних показань, експерта до надання неправдивого висновку або помилкових свідчень, перекладача до здійснення неправильного переказу, а також до ухилення від дачі показань, висновків чи здійснення перекладу та карається штрафом у розмірі від 550 до 850 умовних одиниць або позбавленням волі на строк до 3 років при ході цивільної справи, кримінального процесу, провадження про правопорушення або розгляд справи в міжнародній судовій інстанції [7]. Частина 2 цієї статті передбачає кваліфікуючу ознаку - вчинене організованою злочинною групою чи злочинною організацією та карається штрафом у вигляді від 650 до 1150 умовних одиниць чи позбавленням волі строком до 5 років.

У ст. 350 Глави 32. Злочини проти правосуддя КК Республіки Таджикистан передбачена за перешкоджання явці свідка чи потерпілого до суду, органи дізнання чи попереднього слідства та карається штрафом у вигляді від двохсот до п'ятисот показників для розрахунків чи позбавленням волі строком до двох років [8]. Окрім того, кримінальна відповідальність передбачена і за перешкоджання здійсненню правосуддя, дізнання та попереднього слідства, яке полягає:

1) втручанні, в будь-якій формі, у діяльність суду з метою перешкоджання здійсненню правосуддя та карається штрафом у розмірі від п'ятисот до однієї тисячі показників для розрахунків або виправними роботами до двох років або позбавленням волі на строк до двох років;

2) втручанні, у будь-якій формі, у діяльність прокурора, слідчого чи дізнавача з метою перешкоджання всебічному, повному та об'єктивному дізнанню або попередньому слідству справи та карається штрафом у розмірі від 500 до 1000 показників для розрахунків або виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на строк до двох років [8].

Частина 3 ст. 350 КК Республіки Таджикистан містить кваліфікуючі ознаки - вчинені особою з використанням свого службового становища (караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю строком до трьох років або без такого).

Дещо схожі до окремих положень статей КК Азербайджанської Республіки щодо перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, спеціаліста, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку, містить і КК Республіки Казахстан. Так, зокрема, серед кримінальних правопорушень у Главі 17. Кримінальні правопорушення проти правосуддя і порядок виконання покарань КК Республіки Казахстан викликають інтерес ст. 421. Відмова свідка чи потерпілого від надання свідчень та ст. 422. Підкуп чи примус до надання неправдивих показань або ухилення від надання свідчень, помилкового висновку або до неправильного перекладу.

Стаття 421 КК Республіки Казахстан передбачає відповідальність за відмову свідка або потерпілого від надання свідчень у суді або під час досудового розслідування та карається штрафом у розмірі від двох тисяч до п'яти тисяч місячних розрахункових показників або виправними роботами у тому ж розмірі, або залученням до громадських робіт на строк до однієї тисячі двохсот годин, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк [9].

Також у примітці до ст. 421 КК Республіки Казахстан передбачено підстави звільнення від кримінальної відповідальності, зокрема, особа не підлягає кримінальній відповідальності за відмову від надання свідчень проти самого себе, чоловіка (дружини) або своїх близьких родичів, а також священнослужителі - за відмову від надання свідчень проти тих, хто довірився їм на сповіді, медіатори - проти осіб і про обставини, що стали їм відомими в зв'язки з медіацією, учасники національного превентивного механізму - проти осіб та обставини, які стали відомими з розмов з особами, які у спеціальних установах, які забезпечують тимчасову ізоляцію від суспільства [9].

Щодо ст. 422 КК Республіки Казахстан, то підкуп чи примус до надання неправдивих показань або ухилення від надання свідчень, помилкового висновку або до неправильного перекладу полягає:

за ч. 1 у підкупі свідка, потерпілого з метою надання ними хибних показань або експерта з метою надання їм хибного висновку або хибних показань, а також перекладача з метою здійснення ним неправильного перекладу та карається штрафом у розмірі до чотирьох тисяч місячних розрахункових показників або виправними роботами в тому ж розмірі, або залученням до громадських робіт на строк до однієї тисячі годин, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на той же строк;

за ч. 2 - примусі свідка, потерпілого до надання неправдивих показань, експерта до надання неправдивого висновку або перекладача до здійснення неправильного перекладу, а також примус зазначених осіб до ухилення від надання свідчень, пов'язаний з шантажем, загрозою вбивством, заподіянням шкоди здоров'ю, знищенням майна цих осіб їх близьких та карається штрафом у розмірі до п'яти тисяч місячних розрахункових показників або виправними роботами в тому ж розмірі, або залученням до громадських робіт на строк до однієї тисячі двохсот годин, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той же строк [9].

Також ч. 3 та ч. 4 ст. 422 містять кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки: вчинення із застосуванням насильства, не небезпечного для життя чи здоров'я зазначених осіб (карається обмеженням волі строком до шести років чи позбавленням волі той самий строк) та вчинені злочинною групою або із застосуванням насильства, небезпечного для життя або здоров'я зазначених осіб, а також пов'язані зі звинуваченням у скоєнні корупційного, тяжкого або особливо тяжкого злочину (карається позбавленням волі на строк від двох до восьми років).

На відміну від проаналізованих нами вище положень кримінального законодавства КК Грузії не містить Глави злочини проти правосуддя. Проте, при більш детальному аналізі положень кримінального законодавства варто відзначити дуже цікавий аспект - у КК Грузії передбачено Главу XLII. Злочини проти процесуального порядку добування доказів Розділу дванадцятого Злочини проти судової влади, який включає в межах нашого дослідження такі статті: ст. 370. Неправдиві свідчення, помилковий висновок, незабезпечення безпеки об'єкта експертного дослідження або неправильний переклад та ст. 371. Відмова свідка чи потерпілого від надання свідчень.

Щодо ст. 371 КК Грузії, то кримінальна відповідальність настає у випадку відмови свідка або потерпілого від дачі показань та карається штрафом або суспільно корисною працею на строк від ста двадцяти до ста вісімдесяти годин, або виправними роботами на строк до одного року, або позбавленням волі на строк до чотирьох років [10]. Кримінальна відповідальність за ст. 370 КК України наступає у випадку дачі свідком або потерпілим помилкових показань, експертом помилкового висновку або помилкових показань, умисне або з необережності незабезпечення експертом збереження об'єкта експертного дослідження або навмисне неправильний переклад перекладачем або в ході розслідування або штрафом у вісімдесятьох судах наказують сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням свободи на строк від трьох до п'яти років [10].

Проте, наприклад, не дивлячись на те, що у КК Сербії [11] передбачено Розділ тридцятий. Кримінальні правопорушення проти судової влади, натомість відсутні склади кримінально протиправних посягань схожих за ознаками на перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, спеціаліста, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку.

Варто відзначити, що процеси державотворення, які відбуваються в сучасній Україні, вимагають проведення комплексної правової реформи, яка серед вирішення інших численних завдань передбачає приведення національного законодавства у відповідність до норм міжнародного права. Цей процес, який відбувається через реалізацію державою її міжнародних зобов'язань, відомий як імплементація, має непересічне значення для нашої держави. Адже від рівня зближення національного законодавства з міжнародним правом, його узгодженості з відповідними стандартами та вимогами значною мірою залежать не тільки ефективність співпраці України з іншими державами та міжнародними організаціями, а й розвиток нашої держави як демократичної, соціально орієнтованої та правової.

М.В. Шепітько, досліджуючи вплив міжнародно-правових актів на зміст злочинів проти правосуддя, відзначає, що наявність агресивних дій проти України в контексті анексії і подальшої окупації Автономної Республіки Крим, а також частин Донецької і Луганської областей викликає необхідність ратифікації Україною Римського статуту Міжнародного кримінального суду. На думку автора, ратифікація цього міжнародно-правового акта приведе до необхідності кримінально-правової охорони Міжнародного кримінального суду шляхом включення в злочини проти правосуддя окремих суспільно небезпечних діянь, що посягають на його діяльність [12, с. 30].

Обґрунтовуючи свою точку зору, вчений відзначає, що проблему включення до Кримінального кодексу України окремих злочинів проти правосуддя, що охоронятимуть діяльність Міжнародного кримінального суду з огляду на структуру розділу XVIII КК України «злочини проти правосуддя» можна за прикладом Карних кодексів Італії та Іспанії, в яких виокремлено певні злочини або навіть підрозділ у системі злочинів проти правосуддя. У КК Італії визначено 2 злочини - ст. 371b та 374b, що передбачають відповідальність за неправдиві заяви в Міжнародному кримінальному суді. В КК Іспанії передбачена окрема Глава ІХ «Правопорушення проти відправлення правосуддя Міжнародним кримінальним судом» Титулу ХХ, в який входить стаття 471b, що складається із 7 частин. До неї входять злочини проти правосуддя, пов'язані із неправдивими заявами, фальсифікацією доказів, перешкоджання правосуддю та корупційними посяганнями. На нашу думку, ст. 384 КК України мають бути доповнені такою приміткою: Примітка. За діяння, передбачені статтями 384-386 цього Кодексу, також караються особи, що посягають на діяльність Міжнародного кримінального суду [12, с. 33-34]. І цю пропозицію щодо удосконалення відповідальності за окремі кримінальні правопорушення проти правосуддя ми вважаємо доречними.

Висновки

кримінальна відповідальність перешкоджання

Отже, проведений нами порівняльний аналіз кримінальної відповідальності за перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, спеціаліста, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку за законодавством України та деяких зарубіжних країн, дозволяє відзначити, що знання кримінального права зарубіжних країн не тільки сприяє розширенню кругозору, є корисними, а в деяких випадках і необхідним не тільки у науково-дослідній роботі, а й у правозастосовній діяльності. Це повною мірою стосується і проведеного нами дослідження щодо кримінальної відповідальності за ст. 386 КК України.

Проведений нами порівняльний аналіз показав, що зіставляючи кримінально-правові заходи боротьби із кримінальними правопорушеннями проти правосуддя можна побачити, що між різними зарубіжними законодавствами існують пені відмінності. Існують також такі відмінності між ними і Кримінальним кодексом України в частині законодавчого закріплення відповідальності за перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, спеціаліста, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку.

Тому, виходячи із проведеного аналізу, на наш погляд, вітчизняному законодавцю варто звернути увагу на деякі особливості норм зарубіжних кримінальних кодексів в частині виділення окремих статей, де передбачено різні форми відповідальності за перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, спеціаліста, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку у різних статтях, а не в одній статті, як це закріплено у Законі про кримінальну відповідальність України. Окрім того, при розробці статті, що передбачатиме відповідальність за перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, спеціаліста, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку проєкту Кримінального кодексу України необхідно розглянути можливість звільнення таких осіб від кримінальної відповідальності, а також передбачити кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки з урахуванням узагальненої судової практики із ст. 386 КК України.

Література

1. Рішення Конституційного Суду України від 10.01.2008 р. URL: http://ccu.gov. ua:8080/ uk/doccatalog/list?currDir=9947

2. Злочини проти правосуддя: навч. посів. за заг. ред. проф. В.І. Борисова, проф. B. І. Тютюгіна. Х.: Нац. юрид. акад. України, 2011. 155 с.

3. Неміч Ф.Ю. Деякі елементи складу злочину в ст. 386 КК України «Перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку». URL: http:// elar.naiau.kiev.ua/bitstream/123456789/5922 /1/%d0%9f%d0%a0%d0%90%d0%92%d0%9e %d0%9e%d0%a5%d0%9e%d0%a0%d0%9e%d 0%9d%d0%9d%d0%90%20%d0%a2%d0%90_ p141-142.pdf

4. Коваленко Д.А. Проблемні питання об'єктивної сторони д кримінального правопорушення за перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку. Держава та регіони. 2020. Вип. № 3. C. 117-122.

5. Уголовный кодекс Китайской Народной Республики / Под ред докт. юрид. наук, проф. А.И Коробеева, пер с китайского Д В Вичикова. СПб Издательство «Юридический центр Пресс», 2001. 303 с.

6. Уголовный кодекс Азербайджанской Республики (утвержден Законом Азербайджанской Республики от 30 декабря 1999 года № 787-IQ. URL: https:// continent-online.com/Document/?doc_ id=30420353#pos=3541;-17

7. Уголовный кодекс Республики Молдова от 18 апреля 2002 года № 985-XV. URL: https://continent-online.com/Document/?doc_ id=30394923#pos=4064;-50

8. Уголовный кодекс Республики Таджикистан от 21 мая 1998 года № 574. URL: https://continent-online.com/Document/?doc_ id=30397325#pos=3481;-57

9. Уголовный кодекс Республики

Казахстан от 3 июля 2014 года № 226V. URL: https://continent-online.com/

Document/?doc_id=31575252#pos=6133;- 39&sdoc_params = text%3D%25D0%25A3% 25D0%25B3%25D0%25BE%25D0%25BB%2 5D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25BD%2 5D0%25BE%26mode%3Dindoc%26topic_id %3D31575252%26spos%3D1%26tSynonym %3D0%26tShort%3D1%26tSuffix%3D1&sd oc_pos=0

10. Уголовный кодекс Грузии. U RL: https://matsne. gov. ge/ka/documen t/

download/16426/143/ru/pdf

11. Criminal code (official gazette of the Republic of Serbia nos. 85/2005, 88/2005 and 107/2005). URL: https://wipolex.wipo.int/en/ text/191241

12. Шепітько М.В. Вплив міжнародно- правових актів на зміст злочинів проти правосуддя. Вісник Національної академії правових наук України. 2017. № 4(91). С. 30-41.

Размещено на Allbest.ru