Співвідношення негласних слідчих (розшукових) дій з аудіоконтролю особи та аудіоконтролю місця

Размещено на http://www.allbest.ru/

СПІВВІДНОШЕННЯ НЕГЛАСНИХ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ З АУДІОКОНТРОЛЮ ОСОБИ ТА АУДІОКОНТРОЛЮ МІСЦЯ

Моргун І.О., кандидат технічних наук,

завідувач кафедри «Оперативно-технічні заходи»

Національної академії Служби безпеки України (м. Київ, Україна)

Богініч І. О., кандидат технічних наук,

доцент кафедри «Оперативно-технічні заходи»

Національної академії Служби безпеки України (м. Київ, Україна)

Артюхова Н. О., доктор юридичних наук,

професор кафедри «Оперативно-технічні заходи»

Національної академії Служби безпеки України (м. Київ, Україна)

Анотація

У статті розглянуто окремі законодавчі й теоретичні положення щодо негласних слідчих (розшукових) дій з аудіоконтролю особи та аудіоконтролю місця. Основна увага приділена розмежуванню цих дій на основі таких критеріїв, як місце проведення дії та наявність або відсутність втручання у приватне спілкування. З'ясовано, що поняття «приватне спілкування» та «втручання у приватне спілкування» (пункти 3, 4 глави 258 Кримінального процесуального кодексу України) по відношенню до аудіоконтролю особи потребують суттєвого уточнення з наведенням вичерпних умов (особливо фізичних), які б чітко вказували на захищеність спілкування від втручання інших осіб. Наразі такими юридичними умовами є гарантовані конституцією недоторканність житла чи іншого володіння особи, а також невтручання в особисте й сімейне життя. Для публічно доступних та публічно недоступних місць гарантією забезпечення приватного спілкування можуть бути тільки фізичні умови (наприклад, достатня відстань від учасників спілкування до сторонніх осіб; низький рівень гучності розмови учасників спілкування тощо), об'єктивність використання яких викликає сумніви. З'ясовано, що аудіоконтроль особи може проводитись у житлі чи іншому володінні особи, у публічно недоступних місцях, а також у публічно доступних місцях, якщо при цьому відбувається втручання у приватне спілкування. Аудіоконтроль місця проводиться тільки в публічно доступних місцях за умови, що втручання у приватне спілкування відсутнє. На підставі чинних нормативно-правових актів надано максимально розгорнутий перелік можливих місць для проведення досліджуваних дій.

Висунуто пропозицію щодо доцільності об'єднання аудіоконтролю особи та аудіоконтролю місця в одну дію «аудіоконтроль особи». Вона обгрунтована тим, що аудіоконтроль особи та аудіоконтроль місця мають однаковий об'єкт, яким є певні розмови, інші звуки, рухи, дії певної особи.

Ключові слова: аудіоконтроль особи, аудіоконтроль місця, негласні слідчі (розшукові) дії, приватне спілкування, втручання у приватне спілкування, недоторканість житла чи іншого володіння особи.

Abstract

Morgun І., Candidate of Technical Sciences, Head of the Department of Operational and Technical Measures of National Academy of Security Service of Ukraine (Kyiv, Ukraine) Boginich І., Candidate of Technical Sciences, Associate Professor of the Department of Operational and Technical Measures of National Academy of Security Service of Ukraine (Kyiv, Ukraine)

Artiukhova N., Doctor of Legal Sciences, Professor of the Department of Operational and Technical Measures of National Academy of Security Service of Ukraine (Kyiv, Ukraine).

CORRELATION OF COVERT INVESTIGATIVE (SEARCH) ACTIONS WITH AUDIO CONTROL OF THE PERSON AND AUDIO CONTROL OF THE PLACE.

A range of statutory and theoretical provisions that deal with covert investigative (search) actions with audio control of the person and audio control of the place are analyzed in the paper. General attention is given to the differentiation of these actions on the basis of such criteria as the place of action realization and presence or absence of interference into private communication. It is proved, that the concepts of «private communication» and «interference into private communication» (points 3, 4 of chapter 258 of the Criminal Procedure Code of Ukraine) in relation to audio control of the person require significant clarification with aiming of comprehensive conditions (especially physical) that would clearly indicate on the protection of communication from the intervention from other persons. At present, such legal conditions are the constitutionally guaranteed inviolability of the home or other property of the person, and also non-interference into private and family life. For publicly accessible and publicly inaccessible places the guarantee of providing of private communication can be only physical conditions (for example, sufficient distance from the participants volume of communication to the extraneous persons; low level of conversation volume of participants of communication etc.), the objectivity of the use of which causes doubts. It is found, that audio control of the person can be carried out in the home or other property of a person, in publicly inaccessible places, and also in publicly accessible places, if an interference into private communication takes place. Audio control of the place is carried out only in publicly accessible places on condition, that there is no interference into private communication. The suggestions concerning the expediency of association of audio control of the person and audio control of the place in one action «audiocontrol of the person» are carried out.

Keywords: audio control of the person, audio control of the place, covert investigative (search) actions, private communication, interference into private communication, inviolability of the home or other property of the person.

Постановка проблеми

Відповідно до статті 32 Конституції України [1], ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. У кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів у випадках, якщо відомості про кримінальне правопорушення та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб, можуть проводитись негласні слідчі (розшукові) дії (далі НСРД, дія), до яких, серед іншого, відносяться аудіоконтроль особи та аудіоконтроль місця [2]. приватне спілкування втручання аудіоконтроль

Неухильне дотримання визначених Конституцією та законодавством України норм щодо захисту прав людини є невід'ємною умовою проведення НСРД у рамках досудового розслідування. Зважаючи на наявну спорідненість аудіоконтролю особи та аудіоконтролю місця, у разі помилкового віднесення конкретного випадку прихованого застосування технічних засобів до певного виду дії уповноваженими особами, можуть виникати передумови для порушення законних прав особи, відносно якої проводиться зазначена НСРД. Також відомості, отримані в ході неправильно визначеної дії, можуть бути віднесені до незаконно отриманих доказів, що матиме негативний вплив на досудове розслідування. Крім того, до посадових осіб, що припустилися порушення прав особи, щодо якої проводився аудіоконтроль, може застосовуватися адміністративне та кримінальне покарання. Тому чіткий розподіл аудіоконтролю особи та аудіоконтролю місця при організації та проведенні вказаних НСРД є запорукою додержання законності та конституційних прав людини, що гарантовані державою.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. До вітчизняних науковців, які досліджували питання дотримання прав людини при проведенні НСРД, належать О. А. Білічак, Т. С. Веселовська, А. Ф. Волобуєв, В. І. Галаган, А. М. Кислий, А. А. Коваль, С. С. Кудінов, А. О. Ляш, Д. Б. Сергєєва., С. Р. Тагієв та інші вчені. Проблеми співвідношення НСРД та оперативно-розшукових заходів вивчали О. В. Ільченко, А.А. Коваль, С. С. Філоненко, А. А. Щадило та ін. Співвідношення негласного проникнення до житла особи та негласного обстеження житла особи досліджував Д. А. Морквін. Особливості НСРД з аудіоконтролю особи досліджували І. І. Маслюк, В.В. Мацак та ін. Аналіз місця аудіоконтролю особи та аудіоконтролю місця в системі НСРД проводився А. В. Сердюком. Проте проблемам співвідношення НСРД з аудіоконтролю особи та аудіоконтролю місця у сфері забезпечення конституційних прав людини у кримінальному провадженні вітчизняні вчені достатньої уваги не приділяли.

Формулювання цілей. Метою статті є з'ясування співвідношення між НСРД з аудіоконтролю особи та аудіоконтролю місця шляхом розмежування цих дій на основі таких критеріїв, як місце проведення дії та наявність або відсутність втручання у приватне спілкування.

Виклад основного матеріалу

Стаття 260 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України, Кодекс) визначає аудіоконтроль особи як різновид втручання у приватне спілкування.

Стаття 270 КПК України встановлює, що аудіоконтроль місця полягає в здійсненні прихованої фіксації відомостей за допомогою аудіозапису всередині публічно доступних місць, без відома їхнього власника, володільця або присутніх у цьому місці осіб, за наявності відомостей про те, що розмови і поведінка осіб у цьому місці, а також інші події, що там відбуваються, можуть містити інформацію, яка має значення для кримінального провадження.

Нормативна регламентація організації та використання результатів досліджуваних видів НСРД цілком ідентична [3]. Мета, завдання, об'єкт, суб'єкт, внутрішній зміст та результат для аудіоконтролю особи та аудіоконтролю місця докладно проаналізовані та порівняні в статті А. В. Сердюка [4, с. 169]. З'ясовано, що вказані елементи в цілому збігаються для цих двох дій. Головна відмінність полягає в тому, що законодавець відносить аудіоконтроль особи до дій, що передбачають втручання у приватне спілкування; аудіоконтроль місця проводиться в публічно доступних місцях та не належить до дій, що передбачають втручання у приватне спілкування. Розглянемо більш докладно ці дві характеристики.

Спілкування є приватним, якщо інформація передається за таких фізичних чи юридичних умов, при яких учасники спілкування можуть розраховувати на захист інформації від. втручання інших осіб. Втручанням у приватне спілкування є доступ до змісту спілкування за умов, якщо учасники спілкування мають достатні підстави вважати, що спілкування є приватним (стаття 258 КПК України).

Зазначимо, що поняття «приватне спілкування» та «втручання у приватне спілкування» мають досить нечітке з юридичної точки зору визначення, що створює умови для широкого їх трактування. Г. Р. Крет у своїй публікації [5, с. 168] вважає, що фізичними умовами, за яких учасники особистого спілкування (під час бесіди) можуть розраховувати на захист інформації від втручання інших осіб, є: обрані учасниками спілкування місце, час і форма здійснення спілкування; форма обміну інформацією між ними; заходи захисту інформації від втручання інших осіб, які вживаються учасниками спілкування, та ін. Аналогічними юридичними умовами є нормативно закріплені гарантії права кожного на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Своєю чергою, О. А. Білічак [6, с. 202], зауважуючи на необхідності додаткового нормативного тлумачення поняття «приватне спілкування», вважає, що особі державою гарантується приватність спілкування, у т.ч. у громадському місці, за умови, якщо вона створила необхідно мінімальні умови для того, щоб зміст інформації, якою вона обмінювалась з іншими особами, буде захищений від стороннього втручання (відійшла на певну відстань від скупчення людей, які б могли її почути; говорила пошепки тощо). Якщо особа не вжила таких заходів, наприклад, виступає публічно, звертаючись до невизначеної кількості людей, у такому випадку аудіоконтроль не буде втручанням у приватне спілкування.

Насамперед зазначимо, що для однозначного трактування поняття «приватне спілкування» законодавець має визначити вичерпний перелік фізичних умов та їх конкретні характеристики, додержання яких дає учасникам спілкування достатні підстави вважати, що воно є приватним. Наприклад, такими фізичними умовами можуть бути: мінімальна відстань від учасників спілкування до сторонніх осіб (вимірюється в метрах); рівень гучності розмови учасників спілкування (вимірюється в децибелах); рівень гучності шумів, що оточують учасників спілкування (вимірюється в децибелах); звукопроникність огороджувальних конструкцій приміщення (вимірюється у відносних одиницях) тощо. Як бачимо, перелік таких фізичних умов може бути достатньо великим, а всі його характеристики не матимуть сталих значень, а будуть взаємопов'язаними та залежатимуть від конкретних умов спілкування. Таким чином, вважаємо недоречним посилання на абстрактні фізичні умови в нормативно-правовому визначенні приватного спілкування, оскільки вони завжди матимуть суб'єктивну складову та не дозволять об'єктивно визначити чітку межу між приватним та неприватним спілкуванням.

Доцільно спиратись на юридичні умови приватності спілкування, на яких зауважував Г.Р. Крет, а саме на чинні в Україні нормативно-правові акти: Загальну декларацію прав людини [7], Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод [8], Конституцію України, закони України. Так, відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини, ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, тайну його кореспонденції або на його честь і репутацію. Від.іювідно до пункту 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Конституція України гарантує недоторканість житла чи іншого володіння особи (стаття 30), а також захист від. втручання в особисте і сімейне життя (стаття 32).

Адаптуючи зазначені правові положення до реалій проведення аудіоконтролю особи, можна припустити, що спілкування є приватним, якщо воно здійснюється в житлі чи іншому володінні особи, де його приватність гарантована конституційними нормами, та/ або стосується особистого чи сімейного життя.

Як зазначає П. Г. Назаренко [9, с. 123], положення щодо недоторканості житла чи іншого володіння особи означає не лише заборону входити до нього, усупереч волі осіб, які в ньому проживають на легальних підставах, а й заборону розголошувати все, що в ньому відбувається.

Відповідно до статті 379 Цивільного кодексу України, житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них. Додатково поняття «житло» в значенні, що використовується у КПК України, роз'яснюється Постановою Верховного суду України [10]: 1) особистий будинок з усіма приміщеннями, які призначені для постійного чи тимчасового проживання в них, а також ті приміщення, які хоча й не призначені для постійного чи тимчасового проживання в них, але є складовою будинку; 2) будь-яке житлове приміщення, незалежно від форми власності, яке належить до житлового фонду і використовується для постійного або тимчасового проживання (будинок, квартира в будинку будь-якої форми власності, окрема кімната в квартирі тощо); 3) будь-яке інше приміщення або забудова, які не належать до житлового фонду, але пристосовані для тимчасового проживання (дача, садовий будинок тощо). Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, поняття «житло» охоплює не лише житло фізичних осіб. Воно може поширюватися на офісні приміщення, які належать фізичним особам, а також офіси юридичних осіб, їх філії та інші приміщення. Як «інше володіння» слід розуміти такі об'єкти (природного походження та штучно створені), які за своїми властивостями дають змогу туди проникнути і зберегти або приховати певні предмети (речі, цінності). Ними можуть бути, зокрема, земельна ділянка, сарай, гараж, інші господарські будівлі та інші будівлі побутового, виробничого та іншого призначення, автомобіль тощо.

Крім житла чи іншого володіння особи, а також публічно доступних місць, у яких здійснюється аудіоконтроль місця, існує ще одна категорія, яка автоматично відноситься до аудіоконтролю особи, це публічно недоступні місця (пункт 2 статті 267 КПК України), до яких слід, віднести адміністративні, службові, виробничі, складські, допоміжні та інші приміщення, що не відносяться ні до житла чи іншого володіння особи, ні до публічно доступних місць.

Зазначимо, що на публічно недоступні місця не розповсюджуються конституційні гарантії недоторканості житла чи іншого володіння особи. Також аудіоконтроль у такому місці у значній частині випадків не буде втручанням в особисте та сімейне життя (у залежності від учасників та тематики спілкування).

Таким чином, ми визначили, що місцями, де проводиться аудіоконтроль особи, є житло чи інше володіння особи, а також публічно недоступні місця (причому, зауважимо, що недоторканість житла чи іншого володіння особи захищається Конституцією України). Зважаючи на зазначену вище позицію О. А. Білічак, сюди слід додати громадські місця, за умови, що учасники спілкування вжили необхідно мінімальних умов, для того щоб зміст інформації, якою вони обмінюються, був захищений від стороннього втручання. Указаний висновок у цілому збігається з практикою проведення цього виду НСРД, але є суперечливим щодо віднесення аудіоконтролю особи до втручання у приватне спілкування, якщо воно відбувається за межами житла чи іншого володіння особи та не стосується особистого чи сімейного життя.

Перейдемо до розгляду аудіоконтролю місця. Він проводиться виключно в публічно доступних місцях, про що зазначено в статті 270 КПК України. Також іншою обов'язковою додатковою умовою проведення аудіоконтролю місця, яка окремо не зазначена в статті 270 КПК України, є відсутність втручання у приватне спілкування, відповідно до пунктів 3, 4 статті 258 КПК України.

У чинному законодавстві України відсутнє чітке визначення терміна «публічно доступне місце». Використовуючи у зворотному значенні положення пункту 2 статті 267 КПК України, можна дійти висновку, що публічно доступним є місце, до якого можливо увійти або в якому можливо перебувати на правових підставах без отримання на це згоди власника, користувача або уповноважених ними осіб. Можна стверджувати, що до публічно доступних місць відносяться громадські місця та місця загального користування. Також, згідно з пунктом 3 статті 267 КПК України, статус публічно доступних при проведенні НСРД мають приміщення, які спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені, відповідно до закону (приміщення з примусового утримання осіб у зв'язку з відбуттям покарання, затриманням, взяттям під варту тощо).

Розглянемо більш докладно поняття «громадські місця» та «місця загального користування».

Відповідно до пунктів 20, 22 глави 2 розділу ІІ наказу Офісу генерального прокурора [11], до громадських місць належать місця, що використовуються громадянами для спільної роботи, відпочинку, пересування, проведення масових заходів та інших потреб (вулиці, площі, вокзали, аеропорти, магазини, кафе, бари, ресторани, музеї, клуби, пляжі в період 'їх роботи, а також громадський транспорт під час перебування в ньому громадян, ділянки лісу, поля під. час проведення на їх території організованих масових зібрань), приміщення вокзалів, пасажирські (приміські) потяги, літаки, катери, пароплави, перони, платформи, пристані та інші місця під час очікування посадки та висадки пасажирів. Не вважаються громадськими місцями території залізничних станцій, морських і річкових портів, аеропортів, вантажних районів та дворів, контейнерних площадок, території підприємств, установ та організацій залізничного, морського, річкового та повітряного транспорту, які не пов'язані з обслуговуванням пасажирів та які мають обмежений доступ. Відповідно до статті 1 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення», громадське місце це частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення, вільно чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від. часу, у тому числі під'їзди, а також підземні переходи, стадіони. Згідно з пунктом 2 розділу І наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України [12], місцями загального користування є ті, що призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, крім допоміжних приміщень.

Таким чином, зважаючи на чинну нормативно-правову базу, ми спробували визначити максимальне коло об'єктів, що є або публічно недоступними місцями, житлом чи іншим володінням особи, або публічно доступними місцями, та, своєю чергою, мають значення для віднесення НСРД з аудіоконтролю до одного з двох видів аудіоконтроль особи або аудіоконтроль місця.

Додатково зазначимо, що, відповідно до пункту 4 статті 248 КПК України, ухвала слідчого судді повинна містити відомості про особу, місце або річ, щодо яких необхідно провести негласну слідчу (розшукову) дію. Таким чином, для аудіоконтролю особи та аудіоконтролю місця важливими є відомості про місце (конкретну адресу), де саме проводитиметься дія.

Зауважимо, що як для аудіоконтролю особи, так і для аудіоконтролю місця об'єктом НСРД є розмови особи, інші звуки, рухи, дії, зміст яких має значення для досудового розслідування. Тому не зовсім зрозуміло, чому законодавець одну дію назвав аудіоконтролем особи, а другу аудіоконтролем місця. З урахуванням розглянутого нами підходу до розмежування вказаних дій доцільно було б назвати їх «аудіоконтроль із втручанням у приватне спілкування» та «аудіоконтроль без втручання у приватне спілкування».

Окремо необхідно розглянути той факт, що аудіоконтроль особи та аудіоконтроль місця мають однакову процедуру отримання дозволу на проведення цих НСРД, що передбачає ухвалу слідчого судді на основі клопотання прокурора або клопотання слідчого, погодженого з прокурором. Залучення слідчого судді є неодмінною умовою проведення НСРД, які тимчасово обмежують конституційні права людини. До таких дій безумовно належить аудіоконтроль особи в частині його проведення в житлі чи іншому володінні особи. Своєю чергою, аудіоконтроль місця проводиться в публічно доступних місцях, де конституційні права особи, відносно якої здійснюється НСРД, не обмежуються. У такому разі для цього виду дій логічніше було б застосувати регламентацію, яка, наприклад, передбачена статтею 272 КПК України.

Однак, варто підтримати думку А. В. Сердюка [4, с. 171] та Ю. В. Лисюка [13, с. 338] щодо доцільності нормативного об'єднання аудіоконтролю особи та аудіоконтролю місця, оскільки об'єктом цих двох НСРД є певні розмови, інші звуки, рухи, дії, певної особи, а не специфічні прояви існування певного місця.

Наведемо приклад, який може слугувати підтвердженням позиції щодо доцільності поєднання досліджуваних дій в одну. Але спочатку зазначимо, що кожна конкретна НСРД з аудіоконтролю особи та аудіоконтролю місця має свої організаційно-тактичні особливості, які безпосередньо залежать від. великої кількості факторів, що обов'язково враховуються слідчим або уповноваженим оперативним підрозділом (пункт 6 статті 246 КПК України). Зауважимо, що вказані організаційно-тактичні підходи досліджуються переважно у фахових наукових виданнях, що мають гриф про обмеження доступу. У відкритих публікаціях автори іноді висловлюють певні припущення, які не завжди повною мірою відповідають практиці проведення досліджуваних дій. Так І. І. Маскалюк [14, с. 210] вважає, що проведенню аудіоконтролю особи в середині публічно недоступних місць, житлі чи іншому володінні особи завжди передує 'їх обстеження, у результаті таємного проникнення до яких встановлюються технічні засоби аудіоконтролю (пункт 5 частини 1 статті 267 КПК України). Зауважимо, що вказаний підхід до забезпечення аудіоконтролю особи є тільки одним із багатьох можливих. Розглянемо варіант, коли, відповідно до пункту 6 статті 246 КПК України, за рішенням слідчого, до проведення НСРД залучається інша особа, якою може бути учасник кримінального провадження, наприклад, викривач. Слідчий у межах проведення НСРД з аудіоконтролю особи може забезпечити викривача аудіозаписуючим пристроєм для прихованої аудіофіксації бесіди з підозрюваним, під час якої можуть обговорюватися відомості, що мають значення для кримінального провадження. При тому слідчий розраховує, що така бесіда відбуватиметься в житлі підозрюваного. Зазначимо, що в цьому випадку аудіоконтроль особи проводиться без попереднього встановлення технічних засобів аудіоконтролю у приміщенні, а шляхом конспіративного використання переносного аудіозаписуючого пристрою (диктофону). Уявімо ситуацію, що викривач із підозрюваним розпочали зазначену вище бесіду в житлі, а потім за певних обставин продовжили її на вулиці або кафе (у публічно доступних місцях без забезпечення умов захисту від. втручання у приватне спілкування). Якщо слідчий не отримував дозволу на проведення НСРД з аудіоконтролю місця, то виникає питання, чи може бути використана у кримінальному судочинстві частина звукозапису, що була зроблена поза межами житла, і чи не буде вона розцінена як така, що отримана в незаконний спосіб. Для унеможливлення такої ситуації слідчому необхідно отримувати дозволи одночасно на аудіоконтроль особи та аудіоконтроль місця. Указаний приклад додатково демонструє раціональність об'єднання цих двох дій в одну.

Висновки

Вважаємо, що визначення понять «приватне спілкування» та «втручання у приватне спілкування» по відношенню до аудіоконтролю особи потребують суттєвого уточнення з наведенням вичерпних умов (у першу чергу, фізичних), які б чітко вказували на захищеність спілкування від втручання інших осіб. Наразі такими юридичними умовами є гарантовані Конституцією недоторканність житла чи іншого володіння особи, а також невтручання в особисте й сімейне життя. Для публічно доступних та публічно недоступних місць гарантією забезпечення приватного спілкування можуть бути тільки фізичні умови (наприклад, достатня відстань від учасників спілкування до сторонніх осіб; низький рівень гучності розмови учасників спілкування; наявність звукових перешкод, що можуть значно ускладнювати розбірливість або повністю заглушувати мовлення учасників спілкування для сторонніх осіб тощо), об'єктивність використання яких викликає сумніви.

З'ясовано, що аудіоконтроль особи може проводитись у житлі чи іншому володінні особи, у публічно недоступних місцях, а також у публічно доступних місцях, якщо при цьому відбувається втручання у приватне спілкування. Аудіоконтроль місця здійснюється тільки в публічно доступних місцях за умови, що втручання у приватне спілкування відсутнє. На підставі чинних нормативно-правових актів надано максимально розгорнутий перелік можливих місць для проведення досліджуваних НСРД.

З огляду на однаковість об'єкту аудіоконтролю особи та аудіоконтролю місця, яким є певні розмови, інші звуки, рухи, дії, певної особи, а також однакову процедуру отримання дозволу на проведення цих НСРД, яка передбачає ухвалу слідчого судді на основі клопотання прокурора або клопотання слідчого, погодженого з прокурором, вважаємо за доцільне об'єднання аудіоконтролю особи та аудіоконтролю місця в одну дію аудіоконтроль особи, яка передбачатиме приховану фіксацію відомостей за допомогою аудіозапису в будь-якому місці (житлі чи іншому володінні особи, публічно доступному та публічно недоступному місці), за наявності відомостей про те, що розмови і поведінка осіб у цьому місці, а також інші події, що там відбуваються, можуть містити інформацію, яка має значення для кримінального провадження. Процедуру отримання дозволу на оновлену НСРД доцільно залишити незмінною.

Використані джерела

1. Конституція України від 28.06.1996 (із змінами і доповненнями). URL: https:// www.president.gov.ua/ documents/ constitution. (дата звернення: 02.01.2022).

2. Кримінальний процесуальний Кодекс України від 13.04.2012 № 4651-VI. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/4651-17#Text. (дата звернення 02.01.2022).

3. Про затвердження Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні: Наказ Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16.11.2012 № 114/1042/516/1199/936/1687/5. URL: https/ / zakon.rada.gov.ua/laws/ show/ v0114900-12#Text. (дата звернення: 02.01.2022).

4. Сердюк А. В. Місце аудіо-, відеоконтролю особи та аудіо-, відеоконтролю місця у системі негласних слідчих (розшукових) дій. Підприємництво, господарство і право. 2016. № 10. С. 166-172.

5. Крет Г. Р. Загальні положення про втручання у приватне спілкування за Кримінальним процесуальним кодексом України. Legal science, legislation and law enforcement: traditions and new European approaches (International scientific and practical conference, Wloclawek, Republic of Poland, July 9-10,2021). P. 167-171.

6. Білічак О. А. Загальні положення про втручання в приватне спілкування. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Юриспруденція. 2014. № 9-1. С. 201-204.

7. Загальна декларація прав людини. URL: http:/ / zakon.rada.gov.ua/laws/ show/ 995_015. (дата звернення: 02.01.2022).

8. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. URL: http:// zakon.rada.gov.ua/laws/ show/ 995_004. (дата звернення: 02.01.2022).

9. Назаренко П.Г. Принцип недоторканості житла та іншого володіння особи: загальнотеоретичний аналіз. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. 2016. № 38. Т. 2. С. 122-125.

10. Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства: Постанова Верховного Суду України від 28.03.2008 № 2. Вісник Верховного Суду України. 2008. № 4. С. 4-8.

11. Про затвердження Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення: Наказ Офісу генерального прокурора 30.06.2020 № 298. URL: https/ / zakon.rada.gov.ua/laws/ show/ v0298905-20#Text. (дата звернення: 02.01.2022).

12. Про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг: Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 № 315. URL: https/ / zakon. rada.gov.ua/laws/ show/ z1502-18#Text. (дата звернення: 02.01.2022).

13. Лисюк Ю. В. Аудіо- та відеоконтроль як різновиди втручання в приватне спілкування під час здійснення негласних слідчих дій у кримінальному провадженні. Актуальні проблеми держави і права. 2013. С. 335-339.

14. Маскалюк І. І. Аудіо-, відеоконтроль особи як різновид втручання у приватне спілкування. Bulletin of the penitentiary association of Ukraine. ISSN 2523-4552. 2017. № 2. С. 209-216.

References

1. Konstytutsiia Ukrainy vid 28.06.1996 (iz zminamy i dopovnenniamy). (1996) N. p. URL: https://www.president.gov.ua/ documents/ constitution. [in Ukrainian].

2. Kryminalnyi protsesualnyi Kodeks Ukrainy vid 13.04.2012 № 4651-VI. (2012) URL: http:/ / zakon.rada.gov.ua/laws/ show/4651-17#Text. [in Ukrainian].

3. Pro zatverdzhennia Instruktsii pro orhanizatsiiu provedennia nehlasnykh slidchykh (rozshukovykh) dii ta vykorystannia yikh rezultativ u kryminalnomu provadzhenni: Nakaz Heneralnoi prokuratury Ukrainy, Ministerstva vnutrishnikh sprav Ukrainy, Sluzhby bezpeky Ukrainy, Administratsii Derzhavnoi prykordonnoi sluzhby Ukrainy, Ministerstva finansiv Ukrainy, Ministerstva yustytsii Ukrainy vid 16.11.2012 № 114/1042/516/1199/936/1687/5. (2012) N. p. URL: https/ / zakon.rada.gov. ua/laws/ show/ v0114900-12#Text. [in Ukrainian].

4. Serdiuk, A. V. (2016) Mistse audio-, videokontroliu osoby ta audio-, videokontroliu mistsia u systemi nehlasnykh slidchykh (rozshukovykh) dii. Pidpryiemnytstvo, hospodarstvo i pravo Entrepreneurship, economy and law 10, 166-172. [in Ukrainian].

5. Kret, H. R. (2021) Zahalni polozhennia pro vtruchannia u pryvatne spilkuvannia za Kryminalnym protsesualnym kodeksom Ukrainy. Legal science, legislation and law enforcement: traditions and new European approaches (International scientific and practical conference, Wloclawek, Republic of Poland, July 9-10, 2021), 167-171. [in English].

6. Bilichak, O. A. (2014) Zahalni polozhennia pro vtruchannia v pryvatne spilkuvannia. Naukovyi visnyk Mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu. Seriia: Yurysprudentsiia Scientific Bulletin of the International Humanities University. Series: Jurisprudence, 9-1,201-204. [in Ukrainian].

7. Zahalna deklaratsiia prav liudyny. N. d. N. p. URL: http:/ /zakon.rada.gov.ua/laws / show/995_015. [in Ukrainian].

8. Konventsiia pro zakhyst prav liudyny i osnovopolozhnykh svobod. N. d. N. p. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004. [in Ukrainian].

9. Nazarenko, P. H. (2016) Pryntsyp nedotorkanosti zhytla ta inshoho volodinnia osoby: zahalnoteoretychnyi analiz. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu. Seriia Pra vo Scientific Bulletin of Uzhhorod National University. Law series., 38, vol. 2,122-125. [in Ukrainian].

10. Pro deiaki pytannia zastosuvannia sudamy Ukrainy zakonodavstva pry dachi dozvoliv na tymchasove obmezhennia okremykh konstytutsiinykh prav i svobod liudyny i hromadianyna pid chas zdiisnennia operatyvno-rozshukovoi diialnosti, diznannia i dosudovoho slidstva: Postanova Verkhovnoho Sudu Ukrainy vid 28.03.2008 № 2. (2008) Visnyk Verkhovnoho Sudu Ukrainy Bulletin of the Supreme Court of Ukraine, 4,4-8. [in Ukrainian].

11. Pro zatverdzhennia Polozhennia pro Yedynyi reiestr dosudovykh rozsliduvan, poriadok yoho formuvannia ta vedennia: N akaz Ofisu heneralnoho prokurora 30.06.2020 № 298. (2020) N. p. URL: https/ / zakon.rada.gov.ua/laws/ show/ v0298905-20#Text. [in Ukrainian].

12. Pro zatverdzhennia Metodyky rozpodilu mizh spozhyvachamy obsiahiv spozhy tykh u budivli komunalnykh posluh: Nakaz Ministerstva rehionalnoho rozvytku, budiv nytstva ta zhytlovo-komunalnoho hospodarstva Ukrainy 22.11.2018 № 315. (2018) N. p. URL: https/ / zakon.rada.gov.ua/laws/ show/ z1502-18#Text. [in Ukrainian].

13. Lysiuk, Yu. V. (2013) Audiota videokontrol yak riznovydy vtruchannia v pryvatne spilkuvannia pid chas zdiisnennia nehlasnykh slidchykh dii u kryminalnomu provadzhenni. Aktualni problemy derzhavy i prava Current issues of state and law, 335-339. [in Ukrainian].

14. Maskaliuk, I. I. (2017) Audio-, videokontrol osoby yak riznovyd vtruchannia u pryvatne spilkuvannia. Bulletin of the penitentiary association of Ukraine. ISSN 2523-4552, 2, 209216. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru