Формування системи правового регулювання авторського права та суміжних прав в Україні у 90-х рр. ХХ ст.
Формування моделі законодавства у сфері охорони авторських та суміжних прав. Зміст законодавства, що діяло у 1991-1999 рр., етапи напрацювання та прийняття, його позитивні та негативні сторони. Удосконалення ЗУ "Про авторське право і суміжні права".
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 19.01.2023 |
| Размер файла | 22,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Формування системи правового регулювання авторського права та суміжних прав в Україні у 90-х рр. ХХ ст.
В. Іващенко,
А. Колісник,
О. Кульбашна
У статті, показано перші кроки української влади на шляху формування власної моделі законодавства у сфері охорони авторських та суміжних прав. Авторами розкрито загальний зміст законодавства, що діяло у 1991-1999 рр., проаналізовано етапи напрацювання та прийняття, його позитивні та негативні сторони. Продемонстровано основні напрями роботи влади у процесі напрацювання вітчизняної нормативно-правової бази. Дослідниками акцентовано увагу на положеннях закону «Про авторське право і суміжні права» вказано відмінності від попередніх моделей законодавства. Окремо приділена увага новелам у законодавстві, передусім особливостям охорони комп'ютерних програм, появі права слідування та ін. Наголошено на появі в законі положень щодо діяльності системи колективного управління авторськими та суміжними правами.
Визначено, що формування законодавства у сфері авторського права умовно здійснювалося у декілька етапів, кожен з яких мав свої особливості. На першому етапі законодавцем було продовжено чинність радянського законодавства з метою недопущення законодавчого вакууму у правовому регулюванні авторського права. Такий крок був здійснений вимушено, виключно на період розробки галузевого закону. На другому етапі прийнято спеціальний закон «Про авторське право і суміжні права», який став основою системи охорони авторського права і суміжних прав і є чинним майже тридцять років. На третьому етапі відбулося прийняття низки нормативних актів, що побіжно торкаються різних питань регулювання авторського права та суміжних прав. Зокрема діяльності телебачення та радіомовлення, видавничої справи, кінематографії та архітектурної діяльності. У межах істори- ко-правового дослідження виявлено системність у формуванні інституту авторського права та суміжних прав як невід'ємного елементу права інтелектуальної власності. У контексті характеристики становлення законодавства у сфері авторського права та суміжних прав, звернуто увагу на підзаконні нормативні акти, які заклали основи системи реєстрації авторського права та договорів у сфері авторського та суміжних прав в Україні.
Ключові слова: національне законодавство, авторське право, суміжні права, міжнародні договори з авторського права.
Ivashchenko V., Kolisnyk A., Kulbashna O. Formation of the system of legal regulation of copyright and related rights in Ukraine in the 90-s of the XX century
In the article, it is shown the first steps of the Ukrainian government on the path of molding the state model of legislation in the field of protection of copyright and summizhnyh rights. The authors have opened up a radical change in legislation that was active in 1991-1999, analyzed the stages of improvement and acceptance, and both positive and negative sides. Demonstrated the main direct work in the hands of the process of directing the domestic legal and regulatory framework. The latter emphasized respect for the provisions of the law “On Copyright and Supplemental Rights” and declared the validity of the previous models of legislation. We have given respect to the novelties of the legislation, to the peculiarities of the protection of computer programs, and to the appearance of the right to follow that. Naked on the appearance in the law of the position on the functioning of the system of collective management of copyright and collective rights.
It is indicated that the formation of legislation in the sphere of copyright was mentally created in a dekilka of steps, skins with some of their own particularities. At the first stage, the legislator continued the rank of the Radianian legislation by preventing a legislative vacuum in the legal regulation of copyright. Such a short cut of the zdiysneniya vymusheno, including for the period of the development of the Galusian law. At another stage, a special law “On Copyright and Supplemental Rights” was adopted, which became the basis for the system of protection of copyright and summizhni rights and e chinim mayzhe thirty years. At the third stage, the adoption of low normative acts, which are more likely to deal with different sources of regulation of copyright and total rights. Zakrema of the activity of television broadcasting and radio communication, seeing the work, cinematography and architectural activity. At the borders of the historical and legal legacy, a system was revealed in the formation of the institution of copyright and summative rights as an indispensable element of the right of intellectual power. In the context, the characteristics of the formation of legislation in the sphere of copyright and collective rights, brutally respect for legal normative acts, yak laid the foundations of the system of registration of copyright and agreements in the sphere of copyright and collective rights in Ukraine.
Key words: national legislation, copyright law, related rights, international agreements on copyright.
Постановка проблеми
законодавство авторське суміжне право
За період незалежності України було створено достатньо ефективну систему правового регулювання сфери авторського права та суміжних прав. Після підписання Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, та надання Україні статусу кандидата у члени ЄС, актуальною стала потреба у оновленні законодавства та усуненні протиріч між загальним і спеціальним законодавством, що регулює авторські правовідносини. Удосконалення сучасного законодавства вимагає ґрунтовного вивчення етапів його становлення у різні історичні періоди існування незалежної України, з метою визначення причин та факторів, що спричинили появу неузгодженості та вироблення належних механізмів їх усунення.
Стан наукового вивчення теми. Загалом окремі аспекти окресленого нами питання періодично піднімалися у дослідженнях багатьох сучасних науковців зокрема, С. Довгого, В. Дроб'язка, В. Іващенка, О. Свя- тоцького, О. Орлюк, О. Штефан та інших дослідників. Однак, комплексного дослідження початкового етапу становлення національного законодавства у сфері авторського права поки, що немає. Автор статті, ставить за мету розкрити процес та особливості формування системи законодавства з охорони авторського права та суміжних прав в Україні у 1990-х рр. ХХ ст.
Виклад основного матеріалу
На початковому етапі існування незалежної України, ще не було напрацьоване законодавство, що регулювало б відносини у сфері авторського права. Щодо суміжних прав. які за своєю природою є близькими до авторських, годі було й говорити. Одним із найпростіших шляхів напрацювання нового законодавства могла стати імплементація положень радянського цивільного законодавства, що регулювало авторські правовідносини, із частковою його модифікацією. На наш погляд, такий підхід загалом міг би бути доцільним, за умови відповідності останнього системі ринкових відносин, що де-факто сформувалася на початку 1990-х рр. Разом із тим, принципи, закладені в ньому, не відповідали загальному курсу, що окреслений у Декларації про державний суверенітет України.
Як вимушений захід, для недопущення законодавчого вакууму в період із 1991 р. до 1993 р., влада продовжила чинність окремих законів СРСР, що мали регулювати сферу авторського права до вироблення постійного законодавства. На нашу думку, період із 1991 р. до 1993 р. у розвитку законодавства з інтелектуальної власності умовно можна схарактеризувати як період зміни законодавчої моделі охорони авторського права в Україні, або перехідний [1, с. 10].
Упродовж перехідного періоду Верховна Рада ухвалила постанову «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» № 1545-ХІІ від 12 вересня 1991 р. Документ регламентував, що до ухвалення законів України на території республіки застосовують акти законодавства УРСР та СРСР за умови, що вони не суперечать Конституції УРСР і законам України [2].
Зважаючи на положення постанови, в Україні до ухвалення законодавства відносини у сфері авторського права продовжував регулювати Цивільний кодекс УРСР 1963 р. Про ефективність такого законодавства за перехідних умов складно дискутувати, оскільки законодавство у сфері авторського права було застарілим ще на початку 80-х рр., а суміжні права взагалі не регламентовані [3, с. 344].
Одним із перших нормативних актів незалежної України, де вжито поняття інтелектуальної власності елементом якої є об'єкти авторського права, був Закон України «Про власність» від 7 лютого 1991 р. [4]. Особливістю документа стало те, що результати творчої діяльності не залежно від сфери створення ототожнювали з власністю особи. Подібний підхід не враховував природи створення об'єкта авторського права, його творчого компонента.
Згідно з п. 2 ст. 13, об'єктами права власності громадян з-поміж інших результати інтелектуальної праці визнані твори науки, літератури й мистецтва [4]. Цей перелік об'єктів у законі не був вичерпним. Згаданим законом не регламентований порядок набуття прав і використання творів літератури, науки та мистецтва. У ньому констатовано загальні засади охорони як об'єктів авторського права, так і інших об'єктів інтелектуальної власності. Згадка творів літератури, науки та мистецтва на рівні цього нормативного акта стало передумовою створення галузевого законодавства у сфері авторського права та суміжних прав.
Паралельно з напрацюванням галузевого законодавства у 1991-1993 рр. велася робота по входженню України як суб'єкта міжнародних правовідносин до окремих міжнародних договорів у сфері авторського права і суміжних прав. Перед усім Верховною Радою було підтверджено участь у Женевській конвенції про авторське право [5]. Згодом, міжнародні конвенції стали системо утворюючими нормативними актами. Міжнародні договори послугували базою для підготовки спеціальних галузевих законів, ухвалених упродовж 1993-1997 рр.
Істотним кроком у напрацюванні нового законодавства у сфері авторського права та суміжних прав було ухвалення у 1 993 р. Закону України «Про авторське право і суміжні права» [6]. Новий закон був вироблений з огляду на попередній досвід і положення міжнародних нормативних актів. Новацією закону стало введення поняття «суміжні права» та об'єктів. Також у самостійному розділі законодавцем виокремлені положення щодо управління майновими правами. У цьому контексті належна увага приділена колективному управлінню.
Перелік об'єктів, що підлягали охороні, представлений у ст. 8. Поряд із «класичними» об'єктами авторського права, що існували в радянському законодавстві, на рівні самостійних об'єктів закріплені бази даних та комп'ютерні програми, останні, згідно зі ст. 18, охороняли як літературні твори [6]. Така охорона поширюється на комп'ютерні програми, незалежно від способу чи від форми їх вираження.
На відміну від радянського законодавства, у Законі України «Про авторське право і суміжні права» чітко розмежовані групи особистих авторських прав. Зокрема, у ст. 14 викладено вичерпний перелік немайнових прав: право авторства, право на ім'я (вибір псевдоніма, право на анонімність), право вимагати збереження цілісності твору й протидіяти будь-якому спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі й репутації автора[6]. Права автора були невідчу- жуваними.
На відміну від закону про власність (ст. 13), об'єкт авторського права з об'єктом власності не був ототожнений. Відповідно до ст. 12, авторське право і право власності на матеріальний об'єкт, у якому втілено твір, не залежали одне від одного.
Перелік майнових прав викладений у ст. 15, він брав до уваги всі можливі способи застосування твору, зокрема законодавчо закріплював й відчуження (ст. 31) [6].
Відмінним від попередніх моделей законодавства вважаємо підхід до визначення в законі суб'єктів аудіовізуального твору. Згідно зі ст. 17, авторами аудіовізуального твору могли бути режисер-постановник; автор сценарію і (або) текстів, діалогів; автор музичного твору, спеціально створеного для аудіовізуального твору, із текстом або без нього; художник-постановник; оператор-постановник [6].
Водночас майнові права на аудіовізуальний твір після його створення належали організації, що виробляла аудіовізуальний твір, або продюсерові аудіовізуального твору, якщо інше не передбачене договором. Автори зберігали за собою право на винагороду (ст. 17).
Важливим кроком у забезпеченні прав авторів творів образотворчого стало введення нових положень, нехарактерних для попереднього законодавства. Насамперед ідеться про право доступу до твору образотворчого мистецтва (ст. 26) для його відтворення, за умови, що це не порушує законні права власника.
Іншим нововведенням стала поява права слідування (ст. 27) [6]. Його сутність полягає в можливості автора твору образотворчого мистецтва, або спадкоємців, упродовж терміну охорони твору послуговуватися правом на одержання 5% від вартості кожного наступного продажу твору, що йде за першим його продажем, проведеним автором твору.
Також новацією була охорона суміжних прав. Варто зазначити, що перелік об'єктів суміжних прав був вичерпним (ст. 35) [6].
Щодо охорони прав суб'єктів, суміжних прав, то їх поділ відбувався за тими самими принципами, що й авторських. Перелік особистих немайнових прав представлено в ст. 38. У законі деталізовані майнові права стосовно кожного суб'єкта (ст. 39--41) [6]. Відмінності полягали в тому, що суб'єктом права на теле- радіопрограму була лише юридична особа, телерадіокомпанія, правовий статус якої регламентований у спеціальному законодавстві.
Інститут колективного управління вперше законодавчо закріплений у ст. 47-49. Створення системи колективного управління стало кроком у сприянні держави ефективній реалізації майнових прав суб'єктів авторського права і суміжних прав.
Аналізуючи юридичний зміст закону, зазначимо, що в руслі попередніх правових традицій у законі збережена класифікація різновидів порушень авторського права та суміжних прав, обґрунтовано загальні засади механізму захисту. У ст. 50 законодавцем подано чітке визначення плагіату, піратства й інших порушень. Більшість наведених у законі порушень стосується саме майнових прав суб'єктів авторського права й суміжних прав. Закон України «Про авторське право і суміжні права» став основою регулювання авторських правовідносин. На нашу думку, за своїм змістом він був і є збалансованим та ефективним регулятором авторського права та суміжних прав тривалий час.
У період 1990-х рр. законодавство у сфері авторського права розвивалося не тільки в напрямі напрацювання спеціального закону. Протягом 1993-- 1999 рр. ухвалено низку законів, що опосередковано стосувалися площини авторського права й суміжних прав. Одним із перших у хронологічній послідовності став Закон України «Про телебачення і радіомовлення» [7], де регламентовано порядок створення, ліцензування й діяльність ключових суб'єктів суміжних прав теле- та радіоорганізацій. У Законі України «Про авторське право і суміжні права» запропоновано загальні визначення організації мовлення, під якою розуміють телерадіоорганізацію. Натомість у Законі України «Про телебачення і радіомовлення» [7] з'ясовано правовий статус, порядок ліцензування та особливості діяльності телерадіоор- ганізації. Згідно зі ст. 1, власним продуктом телерадіокомпанії є програми та передачі, їхні частини, які повністю або частково створені та / чи про- фінансовані телерадіоорганізацією. Відповідно до ст. 35 Закону України «Про авторське право і суміжні права» [6] ці програми постають об'єктами суміжного права. Визначення терміна «передача» подане власне в цьому законі. Також у законі вжито поняття аудіовізуального твору, однак у специфічному розумінні. Аудіовізуальний твір - частина телерадіопрограми, яка є об'єктом авторського права, має певну тривалість, авторську назву і власну концепцію, складається з епізодів або з цілісних авторських творів, поєднаних між собою творчим задумом і зображувальними чи звуковими засобами, та яка є результатом спільної діяльності авторів, виконавців і виробників. Зазначені термінологічні особливості, на наш погляд, не містять суперечностей, а лише доповнюють розуміння терміна теле- та радіопередача [7].
У кінці 1990 рр. законодавство у сфері авторського права доповнене Законами України «Про видавничу справу» [8] (5 червня 1997 р.), «Про професійних творчих працівників та творчі спілки» [9] (7 жовтня 1997 р.). Останній документ регламентував правовий статус тих осіб, які провадять свою творчу діяльність на професійній основі. Згідно зі ст. 1, творча спілка - добровільне об'єднання професійних творчих працівників певного фахового напряму в галузі культури та мистецтва, яке має фіксоване членство й діє на підставі статуту.
Серед численних функцій, передбачених у ст. 3, - правовий, соціальний і професійний захист членів творчої спілки; зокрема у сфері інтелектуальної власності. Згідно зі ст. 9, творчим спілкам надавали право реалізувати управління майновими правами членів спілки, які є суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права» [10]. Це дає підстави стверджувати, що нормативний акт доповнював регулювання чинної системи колективного управління.
Важливим нормативним актом, що доповнював сферу авторського права, був Закон України «Про кінематографію» [11] (13 січня 1998 р). Сферу регулювання закону (ст. 4) становили відносини, що виникали в процесі виробництва й використання фільму як об'єкта авторського права. Серед основних принципів, названих у законі, - гарантування свободи творчості, захисту інтелектуальної власності, авторських і суміжних прав, моральних та матеріальних інтересів суб'єктів кінематографії (ст. 5). У документі наявне поняття «автора фільму» як фізичної особи, власна праця якої визначає творчий задум та / або способи його реалізації у фільмі. Таке визначення тотожне до загального поняття «автор твору».
Закон про кінематографію врегульовував належність майнових прав на кінофільми (ст. 16) [11]. На фільми, створені за рахунок державного бюджету, майнові авторські права отримувала держава.
У згаданому законі виокремлено суб'єктів кінематографії, поділ яких відбувається як за творчим внеском кожного, так і за спрямуванням роботи (створення й виробництво фільмів, автори та виконавці, кіностудії, відеостудії, студії, продюсери тощо).
Поряд із законом про авторське право і суміжні права важливим регулятором сфери авторського права став Закон України «Про архітектурну діяльність» [12], розділ 6 якого присвячений регулюванню питань, пов'язаних з архітектурними творами. У ст. 29 чітко зазначено, що об'єктами авторського права в галузі архітектури є твори архітектури, містобудування й садово-паркового мистецтва, а також плани, креслення, пластичні твори, ілюстрації, карти та ескізи, що стосуються архітектури. У цитованій статті схарактеризовано суб'єктів авторського права на архітектурні твори та регламентоване співавторство [12].
За аналогічними принципами, уміщеними в Законі України «Про авторське право і суміжні права», співавторами не визнані особи, допомога яких у створенні об'єкта архітектури мала організаційний, консультативний чи технічний характер. Законом деталізовані майнові права на архітектурний твір. Особливості регулювання майнових прав полягають у дещо відмінному трактуванні належності майнових прав на службовий твір. Так, згідно зі ст. 30 права на об'єкт архітектури як об'єкт авторського права, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належали авторові архітектурного твору та роботодавцю, якщо інше не передбачене договором. Подібним чином регулювали розподіл авторських прав між автором архітектурного твору та замовником. У ст. 31 регламентовано окремі аспекти договірних відносин у сфері архітектури. Посутньою умовою договору про створення твору містобудування є правовий режим реалізації майнових прав на містобудівну документацію з планування територій після передання її замовнику [12].
Серед інших майнових прав, наданих законом, було виключне право автора архітектурного твору на участь у його будівництві, за відсутності обмежень у договорі із замовником або з роботодавцем. Автор мав право на внесення змін до не завершеного будівництвом чи збудованого твору архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, у разі зміни його функціонального призначення чи реконструкції [12].
У контексті характеристики становлення законодавства у сфері авторського права і суміжних прав варто звернути увагу на ключовий документ, який заклав основи системи реєстрації авторського права в Україні. Не зважаючи на закріплені у ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» положення щодо автоматичного виникнення авторських прав. Держава для підтвердження належності авторських прав запровадила спеціальний порядок державної реєстрації прав автора на твори науки, літератури й мистецтва (постанова Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію прав автора на твори науки, літератури й мистецтва» (№ 532 від 18 липня 1995 р.) [13]. Таким чином, автор поряд із фактичною належністю авторських прав міг отримати авторське свідоцтво на твір, що спрощувало подальші дії з реалізації майнових авторських прав суб'єкта.
Отже, формування нормативної бази у сфері авторського права та суміжних прав у 90-хх рр. ХХ ст., проходило через ухвалення спеціальної нормативно-правової бази, що заклала основу функціонування системи охорони авторського права та суміжних прав, а також законів, які у своїм предметом правового регулювання мали інші суспільні відносини, однак суттєво доповнювали спеціальне законодавство. Головним досягненням цього періоду стало прийняття Закону України «Про авторське право і суміжні права», що з незначними правками є чинним і до тепер. Фактично у положення національного законодавства було закладено світовий досвід та норми міжнародних конвенцій, що й зумовило тривалу чинність та його ефективність.
Література
1. Іващенко В. А. Формування законодавчої бази охорони права інтелектуальної власності в Україні у 1991-1993 рр. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2017. № 2. Том 2. С. 9 -12.
2. Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР : Постанова Верховної Ради України від 12.09.1991 р. № 1545-ХІІ Відомості Верховної Ради України. 1991. N° 46. Ст. 621. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/ 1545-12
3. Іващенко В. А. Розвиток законодавства у сфері інтелектуальної власності в Україні (ХІХ - поч. ХХІ ст.): монографія. Черкаси: Видавець Чабаненко Ю. А., 2017. 508 с.
4. Про власність: Закон України від7.02.1991 р. Відомості Верховної Ради Української РСР. 1991. № 20. Ст. 249. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/697-12
5. Про участь України у Всесвітній конвенції про авторське право 1952 року: Постанова Верховної Ради України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, № 13. Ст. 70. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3794-12#Text
6. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23.12.1993 р. Відомості Верховної Ради України. 1994. № 13. Ст. 64. ЦВЬ: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ 3792-12
7. Про телебачення і радіомовлення: Закон України. Відомості Верховної Ради України. 1994. № 10. Ст. 43. ЦВЬ: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/ 3759-12
8. Про видавничу справу: Закон України. Відомості Верховної Ради України. 1997. № 32. Ст. 206. ЦВЬ: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/ 318/97-%00%В2%й1%80
9. Про професійних творчих працівників і творчі спілки: Закон України. Відомості Верховної Ради України. 2004. № 16. Ст. 238. ЦВЬ: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/ 554/97
10. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони інтелектуальної власності: Закон України. Відомості Верховної Ради України. 2004. № 16. Ст. 238. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/ 850-15
11. Про кінематографію: Закон України. Відомості Верховної Ради України. 1998. № 22. Ст. 114. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/ 9/98
12. Про архітектурну діяльність: Закон України. Відомості Верховної Ради України. 1999. № 31. Ст. 246. URL: http:/ /zakon3.rada.gov.ua/laws/show/687-14
13. Про державну реєстрацію прав автора на твори науки, літератури і мистецтва: Постанова Кабінету Міністрів України від 18 липня 1995 р. № 532. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws /show/532-95-%D0%BF
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Аналіз права інтелектуальної власності в міжнародному масштабі. Особливості формування та розвитку авторського і суміжного прав. Основні суб'єкти авторського права. Майнові відносини у сфері суміжних прав. Огляд процесу міжнародної охорони суміжних прав.
реферат [37,1 K], добавлен 30.10.2014Поняття і види результатів, що охороняються авторськими правами. Об’єкти та суб'єкти авторського права. Особисті немайнові права авторів. Майнові права авторів та особи, що має авторське право. Суміжні права. Захист авторського права і суміжних прав.
контрольная работа [53,4 K], добавлен 23.10.2007Поняття та базові положення авторського права. Його принципи, об’єкти та суб’єкти. Критерії класифікації творів. Перелік дій, які визнаються використанням твору, та можуть передаватися третім особами. Договори в сфері авторських прав і суміжних прав.
презентация [391,2 K], добавлен 12.04.2014Поняття суміжних прав та їх застосування. Нормативно-правові акти, які їх регулюють. Українське законодавство щодо авторського права. Права виробників фонограм та відеограм. Класифікація суб’єктів суміжних прав, яка властива українській правовій моделі.
реферат [18,3 K], добавлен 15.07.2009Особисті немайнові та майнові права авторів і їх правонаступників, пов’язані зі створенням і використанням здобутків науки, літератури і мистецтва. Суб’єкти авторських відносин. Суб’єктивне авторське право, його зміст та межі. Поняття суміжних прав.
курсовая работа [54,4 K], добавлен 11.02.2008Поняття суміжних прав та їх цивільно-правовове регулювання. Суб'єкти авторського права і суміжних прав. Виникнення і здійснення суміжних прав. Особисті (немайнові) і майнові права виробників та виконавців фонограм. Строк їх охорони. Види винаходів.
контрольная работа [19,6 K], добавлен 11.03.2010Розробка методичних принципів вдосконалення юридичної відповідальності за правопорушення, що скоюються щодо авторських та суміжних прав. Правові засоби забезпечення прав і свобод фізичних та юридичних осіб щодо захисту авторського права та суміжних прав.
дипломная работа [150,2 K], добавлен 10.12.2010Поняття суміжних прав - прав виконавців на результати творчої діяльності, а також прав виробників фонограм та організацій мовлення щодо використання творів науки, літератури і мистецтва, які охороняються авторським правом. Терміни охорони суміжних прав.
курсовая работа [33,9 K], добавлен 11.12.2010Поняття, види та характеристика суміжних прав. Період існування суміжних прав у національному законодавстві. Правова охорона iнтелектуальної власностi. Особи, які мають суміжні права. Захист суміжних прав. Повноваження на управління майновими правами.
реферат [21,6 K], добавлен 28.01.2011Способи забезпечення позову у справах про порушення авторського права і суміжних прав. Цивільно-правові способи захисту авторського права і суміжних прав. Сучасний стан розвитку системи охорони авторського права і суміжних прав.
реферат [14,1 K], добавлен 16.06.2007Напрями та пріоритети розвитку стосунків з Європейським Союзом (ЄС) у галузі авторського права і суміжних прав. Суб'єкти розвитку стосунків, узагальнені дії з боку сторін. Нормативно-правові акти ЄС, наближення законодавства України до цих норм і правил.
реферат [21,7 K], добавлен 26.11.2009Авторське право та сфери його дії. Об'єкти та суб'єкти авторського права. Договори на створення і використання об’єктів інтелектуальної власності. Система законів і підзаконних актів, які регулюють предмет авторського права й суміжних прав в Україні.
курсовая работа [44,2 K], добавлен 26.11.2011Місце злочину в системі кримінального законодавства. Характеристика об’єкта, предмета злочинного посягання. Об’єктивна сторона злочину, поняття матеріальної шкоди. Застосування кримінальної відповідальності за порушення авторського права та суміжних прав.
курсовая работа [45,3 K], добавлен 12.10.2015Історичні передумови виникнення вітчизняної системи охорони авторського права. Зміст та реформування законодавства України про інтелектуальну власність та авторське майно. Поняття та джерела авторського права, його об’єкти й суб’єкти, етапи еволюції.
реферат [27,6 K], добавлен 28.11.2010Термин і поняття права інтелектуальної власності, розгляд його з об’єктивних і суб’єктивних позицій. Поняття "захист авторських і суміжних прав". Законодавство України про інтелектуальну власність. Позовна заява про захист прав інтелектуальної власності.
реферат [22,9 K], добавлен 07.07.2011Роль авторського права і суміжних прав у розвитку культури суспільства. Цивільно-правовий спосіб захисту прав. Інтелектуальна власносність на виконання, фонограм, відеограм, передач організації мовлення в цивільному кодексі. Строк чинності майнових прав.
контрольная работа [26,2 K], добавлен 14.11.2008Норми права стимулюють осіб до створення об’єктів авторського права та надають можливості по їх реалізації. Форми захисту авторського права. Матеріальні та процесуальні аспекти здійснення судового захисту. Міжнародні акти забезпечення авторських прав.
реферат [28,1 K], добавлен 04.04.2008Поняття, суб'єкти та об'єкти авторського права. Функції та принципи володіння авторськими правами. Цивільно-правові способи захисту авторських і суміжних прав. Авторський договір і його значення. Правові проблеми захисту інформації в мережі Інтернет.
дипломная работа [104,6 K], добавлен 28.10.2014Сутність та класифікація об'єктів права інтелектуальної власності. Загальні засади охорони права громадян на творчу діяльність. Місця походження товарів. Поняття "ноу-хау" у авторському праві. Поняття та сутність суміжних прав у законодавстві Україні.
контрольная работа [41,2 K], добавлен 22.02.2011Поняття, зміст, класифікація особистих немайнових прав дитини. Комплексний аналіз чинного сімейного та цивільного законодавства України, яке регулює особисті немайнові права дітей. Шляхи удосконалення правового механізму регулювання інституту прав дітей.
дипломная работа [80,1 K], добавлен 10.10.2012
