Особливості та основні етапи процесуально-правової оцінки судовими та правоохороними органами України висновку експерта

Размещено на http://www.allbest.ru

Особливості та основні етапи процесуально-правової оцінки судовими та правоохороними органами України висновку експерта

Копанчук Володимир Олександрович - доктор наук з державного управління, кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права та процесу, Хмельницький університет управління та права імені Леоніда

Осмолян Віталій Анатолійович - кандидат юридичних наук, старший викладач кафедри права, Хмельницький кооперативний торговельно-економічний інститут

Туровець Юрій Миколайович - кандидат юридичних наук, доцент, заслужений юрист України, доцент кафедри кримінального права та процесу, Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова

АНОТАЦІЯ

досудовий розслідування провадження

Автори статті викладають правові основи та перспективи розвитку судової експертизи та кримінального процесуального права у світлі правової реформи в України. Розглядаються особливості проведення експертизи на етапі досудового розслідування кримінального провадження та в суді. Надається на розгляд та обговорення загалу власна (авторська) поетапність оцінки судовими та правоохоронними органами України висновку експерта. Акцентується увага на обов'язкових складових висновку експертизи, які визначені законодавцем держави у чинному законодавстві України. Обґрунтовується необхідність ефективної співпраці працівників правоохоронних органів, суду та експертів з метою якісного та об'єктивного виконання завдань кримінального провадження, дотримання загальних засад кримінального процесу та покращення інноваційної політики України загалом. Автори визначили та надали власний перелік питань, які повинні з'ясовуватись судовими та правоохоронними органами при перевірці фактів дотримання експертами вимог процесуального закону при проведенні експертного дослідження та складення висновку експерта. Розкривається значення та місце цих новел у системі права, судової експертизи та кримінального процесу у цілому. Зроблені висновки та надані рекомендації щодо узгодженого застосування норм чинного законодавства в практичній діяльності слідчого, детектива, експерта та судді. Привернуто увагу на необхідність подальшої наукової співпраці вчених, спеціалістів у галузі матеріального та процесуального права.

Ключові слова: висновок, детектив, експертиза, етапи, слідчий, суд, суддя, кримінальний процес, кримінальне провадження, правоохоронні органи.

V A. Kopanchuk, V. A. Osmolian, Yu. N. Turovets

FEATURES AND MAIN STAGES OF PROCEDURAL AND LEGAL ASSESSMENT BY JUDICIAL AND LAW ENFORCEMENT AGENCIES OF UKRAINE OF THE EX PERT'S OPINION

The authors of the article present the legal basis and prospects for the development of forensic science and criminal procedural law in the light of legal reform in Ukraine. Peculiarities of examination at the stage of pre-trial investigation of criminal proceedings and in court are considered. An own (author's) proposal on the stage-by-stage assessment of the expert's opinion by the judicial and law enforcement bodies of Ukraine is submitted for consideration and discussion. Emphasis is placed on the mandatory components of the expert's opinion, which are defined in the current legislation of Ukraine. The necessity of effective cooperation of law enforcement offi cers, court and experts in order to qualitatively and objectively perform the tasks of criminal proceedings, adhere to the general principles of the criminal process and improve the innovation policy of Ukraine in general is substantiated. The authors have identifi ed and provided their own list of issues that should be clarifi ed by judicial and law enforcement agencies when checking the facts of compliance with the requirements of procedural law when conducting expert research and drawing up an expert opinion. The signifi cance and place of these short stories in the system of law, forensic science and criminal proceedings in general are revealed. Conclusions are made and recommendations are given on the coordinated application of current legislation in the practice of investigators, detectives, experts and judges. Attention is drawn to the need for further scientifi c cooperation of scientists, specialists in the fi eld of substantive and procedural law.

Keywords: conclusion, detective, examination, stages, investigator, court, judge, criminal proceedings, law enforcement agencies.

Авторы статьи излагают правовые основы и перспективы развития судебной экспертизы и уголовного процессуального права в свете правовой реформы Украины. Рассматриваются особенности проведения экспертизы на этапе досудебного расследования уголовного производства и в суде. Предоставляется на рассмотрение и обсуждение в целом собственная (авторская) поэтапность оценки судебными и правоохранительными органами Украины заключения эксперта. Акцентируется внимание на обязательных составляющих заключения экспертизы, определенных законодателем государства в действующем законодательстве Украины. Обосновывается необходимость эффективного сотрудничества работников правоохранительных органов, суда и экспертов с целью качественного и объективного выполнения задач уголовного производства, соблюдения общих принципов уголовного процесса и улучшения инновационной политики Украины в целом. Авторами определен и предоставлен собственный перечень вопросов, которые должны выясняться судебными и правоохранительными органами при проверке фактов соблюдения экспертами требований процессуального закона при проведении экспертного исследования и составлении заключения эксперта. Раскрывается значение и место этих новелл в системе права, судебной экспертизы и уголовного процесса в целом. Сделаны выводы и даны рекомендации относительно согласованного применения норм действующего законодательства в практической деятельности следователя, детектива, эксперта и судьи. Обращено внимание на необходимость дальнейшего научного сотрудничества ученых, специалистов в области материального и процессуального права.

Ключевые слова: вывод, детектив, экспертиза, этапы, следователь, суд, судья, уголовный процесс, уголовное производство, правоохранительные органы.

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ

У наш час особлива відповідальність покладена на експертів та суди щодо забезпечення швидкого, повного та неуперед- женого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрун- тованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура [1].

Розвиток інноваційно-правової політики України набирає стрімких кроків, наближаючи мить вступу України до Європейського Союзу, як наслідок - приведення у відповідність власної правової системи до рівня європейських держав, зменшення рівня злочинності, вдосконалення та осучаснен- ня норм чинного кримінального процесуального законодавства держави, а отже, й до покращення якості діяльності судових та правоохоронних органів, експертної служби в частині професійного, повного та об'єктивного проведення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

Зазначене не уявляється можливим без суворого дотримання норм Конституції України та процедури законності. У цьому і полягає актуальність проблеми.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Проведений аналіз [1-7] показав, що вчені та практики неодноразово досліджували питання призначення та проведення експертизи в цілому та їх окремі аспекти зокрема. Проте розгляд особливостей та визначення основних етапів процесуально- правової оцінки судовими та правоохоронними органами України висновку експерта вимагає свого детального дослідження та аналізу.

Мета статті -- на підставі проведеного теоретичного аналізу та власного практичного досвіду розглянути особливості та основні етапи процесуально-правової оцінки судовими та правоохоронними органами України висновку експерта, а також обґрунтувати необхідність ефективної співпраці слідчих (детективів), суду та експертів для якісного та об'єктивного виконання завдань кримінального провадження; детально розглянути та вдосконалити процесуально-правову діяльність судових та правоохоронних органів України в частині збирання доказової бази у кримінальному процесі, якісного та об'єктивного встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, як наслідок - покращити інноваційно-правову політику України взагалі.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ

В оцінці слідчим, детективом та судом будь-якого висновку експерта можна виділити два основні етапи. Перший етап включає у собі перевірку дотримання під час проведення конкретного експертного дослідження вимог процесуального закону, які стосуються порядку призначення та проведення експертизи, другий - оцінку істинності, наукової обґрунтованості та вмотивованості висновку експерта.

На нашу думку, при перевірці дотримання вимог процесуального закону повинні з'ясовуватися наступні питання:

Чи проведена експертиза особою, яка має такі спеціальні знання, які необхідні для вирішення поставленого перед експертом завдання?

Чи дотримані вимоги Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) [2], які належать до процесуального порядку призначення первинних, додаткових та повторних експертиз (статті 69, 101, 242-245, 332 КПК України)?

Чи дотримані права підозрюваного (обвинуваченого) та інших учасників процесу при призначенні та проведенні експертизи (статті 3, 17, 20, 42, 43, 44, 55, 56, 60, 61, 69 КПК України)?

Чи дотриманий процесуальний порядок отримання речових доказів та зразків, які використовувалися як порівняльні матеріали під час проведення експертизи (ст. 84, 93, 94, 101, 245 КПК України)?

Чи відповідає зміст висновку експерта вимогам статті 102 КПК України, Закону України «Про судову експертизу» [3], а також Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень [4]?

Законодавцем, теоретиками та практиками кримінального процесу, а також експертами вказується, що повторна експертиза може призначатися у тому випадку, якщо при призначенні та проведенні експертизи було допущено суттєві порушення кримінального процесуального закону. Тому, якщо слідчий, детектив чи суд виявить суттєві порушення процесуальних вимог закону, він має право призначити повторну експертизу у справі.

Другий етап оцінки висновку експерта слідчим (детективом) та судом передбачає необхідність перевірки його істинності, наукової обґрунтованості та вмотивованості. При цьому повинні перевірятися та оцінюватися викладені у висновку факти, їх відповідність законам логіки, методи дослідження, що застосовуються експертом, мова викладення, долучений до висновку ілюстративний матеріал. Всебічна, повна та об'єктивна оцінка висновку експерта дозволяє правильно встановлювати можливість його використання як джерела доказів.

Однією з основних особливостей оцінки висновків експерта слідчим, детективом та судом є системний характер, тобто наявність у процесі низки послідовних стадій (елементів).

До таких стадій оцінки істинності, наукової обґрунтованості та вмотивованості висновків експерта, що визначає її структуру, нами віднесені наступні:

перевірка та оцінка достатності досліджуваного матеріалу, що відноситься до об'єктів - речових доказів, для застосування відповідних методик дослідження. При цьому слід враховувати вимоги цих методик експертного дослідження;

перевірка та оцінка відповідності застосованої експертом методики дослідження до рекомендованих науковцями до застосування методикам, умовам та техніці їх застосування;

перевірка та оцінка наукової обґрунтованості всіх проміжних висновків, які були зроблені експертом під час проведення дослідження. Наприклад, якщо експерт, який вирішив позитивно ідентифікаційне завдання, що пов'язане із встановленням особи виконавця тексту листа, при цьому дійшов проміжного висновку про те, що текст листа виконаний незмінним почерком, у такому випадку повинен оцінюватися й цей висновок також. Оскільки проміжний висновок експерта істотно впливає на його остаточний висновок, а тому він також повинен оцінюватися слідчим, детективом та судом;

перевірка та оцінка відповідності результатів, які отримані при використанні конкретної методики дослідження, до тих результатів, які повинні бути отримані відповідно до наукової літератури (відповідно до відомостей у методичних посібниках тощо);

перевірка та оцінка повноти опису у висновку експерта алгоритму процедури та результатів дослідження, усіх ознак об'єктів, які піддавалися дослідженню, їх ідентифікаційних та диференційованих значимостей, передбачених відповідними методиками та науковою літературою;

оцінка окремих (проміжних) та підсумкових оціночних суджень експерта та встановлення наявності у них аргументів (доказів), що відповідають методикам досліджень. Якщо експерт застосовував кілька методик, слідчий, детектив, суд повинен перевіряти та оцінювати його загальні підсумкові оціночні судження та судження, які отримані експертом внаслідок застосування кожної з цих методик.

Перевірка та оцінка висновку експерта, які повинні здійснюватися у зазначеній вище послідовності, дозволятимуть слідчому, детективу, суду правильно оцінити висновок експерта, а в подальшому використати його під час доведення винуватості особи у вчиненні кримінально караного діяння.

Загальні положення оцінки висновку експерта, що здійснюється у кримінальному судочинстві, поширюються також й на оцінку цього висновку слідчим та детективом. Проте вказаній оцінці притаманні певні особливості, зумовлені специфікою досудо- вого розслідування.

Оскільки слідчий (детектив) сам готує матеріали, необхідні для проведення експертизи, призначає її та здійснює інші процесуальні дії, пов'язані із призначенням та проведенням експертизи, оцінка особистості експерта, який проводив дослідження, його компетенції, встановлення відомостей, які характеризують рівень його професійної підготовки, не створює йому особливого процесуального клопоту. Проте при прийнятті процесуального рішення щодо проведення експертизи не в судово-експертній установі - слідчий (детектив) ще до призначення експертизи повинен додаткового встановити відомості про особу експерта, якому він має намір доручити проведення дослідження, перевірити його компетентність у певній галузі знань (статті 69, пункт 1 частина 1 статті 102, статті 243-244 КПК України).

Та обставина, що слідчий (детектив) відповідно до вимог процесуального закону зобов'язаний призначати експертизу, виключає необхідність перевірки ним дотримання передбаченого цими вимогами (статтями 101, 242-243 КПК України) порядку призначення експертизи. Це положення відноситься і до перевірки дотримання вимог ст. 245 КПК України, що належать до процесуального порядку отримання зразків, необхідних для проведення порівняльного дослідження (для проведення експертизи). Питання про достатність порівняльних матеріалів, наданих у розпорядження експерта, може виникнути тільки у тому випадку, якщо експерт у своєму висновку або повідомленні про неможливість надання висновку вказав, що через відсутність необхідної для успішного проведення дослідження кількості зразків або низької якості представлених зразків він не зміг вирішити поставлені слідчим (детективом) перед ним питання. У такому разі, на нашу думку, слідчий повинен перевіряти обґрунтованість думки експерта, керуючись при цьому вимогами, які висуваються науковцями щодо дослідження порівняльних матеріалів, які необхідні для конкретного виду експертизи. Відомості про те, якої якості та у якій кількості повинні бути представлені порівняльні матеріали, необхідні для вирішення ідентифікаційних, класифікаційних або діагностичних завдань, можна знайти у методичних посібниках та інструкціях.

На нашу думку, основну увагу при оцінці висновку експерта слідчий (детектив) повинен приділяти перевірці наукової обґрунтованості та достовірності висновків цієї «обізнаної» особи. Насамперед він повинен переконатися, що зміст висновку експерта відповідає вимогам статті 102 КПК України. Тому слідчий (детектив) не повинні обмежуватися вивченням лише висновків експерта. Він повинен ознайомитися зі змістом усіх трьох частин висновку експерта (експертизи): вступної, дослідницької та самих висновків.

Оцінюючи вступну частину висновку, слідчий (детектив) повинен звертати увагу на такі обставини:

чи правильно відображені у ній сформульовані ним у постанові про призначення експертизи питання;

на зазначення відомостей щодо вигляду речових доказів та зразків на момент їх надходження до експерта (на експертизу);

- чи наведено відомості про експерта та чи зазначена інформація, що він попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок;

чи є підпис експерта, що засвідчує цю обставину.

При розгляді дослідницької частини висновку оцінюються та перевіряються повнота і правильність опису всієї процедури дослідження ознак об'єктів - речових доказів, процесу та результатів експертних досліджень (якщо вони проводилися), ознаки об'єктів, які співпадають та різняться, що встановлено під час проведення порівняльного дослідження. Особливу увагу слід звертати на синтезуючу частину висновку, яка містить оціночні судження експерта, які є результатом проведеного дослідження, обґрунтовують та передують висновкам.

Оцінюючи останню частину висновку експерта - висновки, ми радимо слідчому (детективу) перевіряти наявність або відсутність у них відповідей на всі поставлені перед експертом запитання. Зіставивши дослідницьку частину експертизи з її висновками, необхідно встановити відсутність чи наявність з-поміж них протиріч. Якщо до висновку експерта долучено ілюстративний матеріал (фотознімки, схеми, креслення тощо), необхідно перевірити його відповідність змісту та положенню, які викладені в дослідницькій частині висновку експерта. При виявленні між цим матеріалом та описом проведеного дослідження протиріч необхідно встановити їхню причину. Нерідко наявність суперечностей у висновку експерта лише здається, проте при уважному вивченні останнього встановлюється їх відсутність.

Після перевірки змісту висновку експерта слідчий (детектив) повинен надати процесуальну оцінку доказовому значенню фактичних даних, які встановлені експертом, а також визначати конкретні цілі та можливості їх використання.

Однією з особливостей оцінки слідчим (детективом) доказового значення висновку експерта є її поетапний характер. На наш погляд, вона має зводитися до одноразового акту. При оцінці висновку слідчий (детектив) повинен враховувати, коли призначалася та проводилася експертиза, і зіставляти її з тими доказами, які він має на цей момент. При подальшому накопиченні інших доказів (формуванні доказової бази) - слідчий (детектив) повинен неухильно повертатися до оцінки повноти та обґрунтованості висновку експерта. На певному етапі розслідування висновок експерта може суперечити іншим зібраним у провадженні доказам. Проте на наступних етапах слідчий (детектив) може встановити та зібрати такі докази, які неодмінно підтвердять попередній висновок експерта та усунуть наявні на попередніх етапах протиріччя. Проте іноді може мати місце і зворотне становище речей.

У всіх випадках незгоди слідчого (детектива) із висновком експерта, його критичні оціночні судження у вигляді відповідного мотивування повинні бути відображені у відповідній постанові (стаття 110 КПК України). Наприклад, у постанові про призначення повторної криміналістичної експертизи холодної зброї (ножа) слідчий (детектив) може вказувати, що висновок експерта, який проводив первинну експертизу цього об'єкта, вважає науково необґрунтованим тому, що негативний висновок експерта про належність ножа до холодної зброї не обґрунтований ознаками досліджуваного об'єкта. При цьому слідчий (детектив) може підкреслити, що на його думку, конструкція ножа, наявність пристосування для його зручного тримання, міцність металу, з якого виготовлений ніж, форма його леза свідчить про те, що цей ніж є холодною зброєю.

Таким чином, результати оцінки висновку експерта слідчим (детективом) повинні знаходити повне та правильне відображення у процесуальних документах.

У свою чергу, суд оцінює висновок експерта, якщо експертиза проводилася:

на стадії досудового розслідування;

на досудовому розслідуванні та в суді;

лише у суді.

Кожна з них має свої особливості, які ми пропонуємо розглянути та проаналізувати більш детально.

Так, у тих випадках, коли експертиза проводилася на етапі досудового розслідування та суддя не вважає за необхідне проводити її знову в суді, під час судового слідства, на нашу думку, тоді слід повністю оголошувати висновки експерта, ознайомлювати всіх учасників процесу з його змістом та доданим до нього ілюстративним матеріалом, вислуховувати їх думки та зауваження.

Оцінка судом висновку експерта, який проводив експертизу на етапі досудового розслідування, полягає у встановленні можливості його використання як джерела доказів для обґрунтування вироку. Тому, на нашу думку, суд має перевіряти:

чи були дотримані при призначенні та проведенні експертизи відповідні вимоги процесуального закону; чи дійсно існувала необхідність у використанні спеціальних знань для вирішення питань, що цікавили слідчого (детектива); чи було попереджено експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову експерта без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків у суді або під час провадження досудового розслідування, передбаченої статтями 384 та 385 КК України [5]; чи входили запитання, які вирішував експерт, до його компетенції; чи мав експерт можливість ознайомитися з матеріалами провадження (справи), які стосуються предмета експертизи. Якщо експертизу проводили кілька експертів, потрібно встановлювати, якого висновку вони дійшли (до одного спільного або до різних);

чи проводилася експертиза в судово- експертній установі (якщо ні, необхідно з'ясувати причину цього);

чи був ознайомлений підозрюваний із постановою про призначення експертизи; чи дотримані всі права підозрюваного при призначенні та проведенні експертизи;

чи дотримані вимоги закону, які передбачають можливість отримання необхідних для проведення порівняльного дослідження зразків лише на підставі постанови слідчого (детектива), чи було складено протокол про проведення цієї слідчої дії, чи був присутній слідчий (детектив) під час проведення експертизи. Усі ці вимоги передбачені статтями 104, 110, 242, 243, 245 КПК України.

Якщо в результаті аналізу висновку суд переконається в науковій обґрунтованості та достовірності висновків експерта, у відсутності протиріч між висновком та іншими зібраними у справі доказами, вважаємо, що він може використати ці висновки для обґрунтування вироку. У такому випадку у вироку наводиться розгорнуте формулювання, яке ґрунтується на висновку експерта. При цьому слід пам'ятати, що посилання на таке джерело доказів, як висновок експерта, на нашу думку, замало для мотивації вироку. В обов'язковому порядку у вироку мають наводитися встановлені експертом доказові факти.

Розглянемо ситуацію, коли правовій оцінці піддається висновок експерта, який проводив експертизу на етапі досудового розслідування та в суді.

У тому випадку, якщо на етапі досудо- вого розслідування та в суді експертні дослідження проводилися одним і тим самим експертом, суд, на нашу думку, оцінюючи його висновки, повинен не тільки перевіряти, чи були дотримані вимоги процесуального закону при призначенні та проведенні експертиз, а також переконатися у науковій обґрунтованості та вмотивованості висновків, а також встановити, чи немає протиріч між висновками експерта, викладеними в його дослідженнях, які виконані ним на етапі досудового розслідування та в суді.

Проводячи дослідження в суді, експерт з урахуванням нових даних, отриманих під час проведення судового слідства, може змінити висновок, який він надав на стадії до- судового розслідування.

У такому разі завдання суду має зводитися до оцінки першого та другого висновку експерта та до визначення того, яке з них є правильним.

На нашу думку, хибною є процесуальна позиція, при якій вважається, що завжди правильний висновок експерт той, який наданий ним у суді. Висновок про правильність того чи іншого висновку повинен базуватися, у першу чергу, на вивченні, дослідженні та аналізі всіх причин конкретної справи.

Оцінка зміненого висновку експерта при проведенні експертизи в суді пов'язана з певними труднощами, які обумовлені тим, що при цьому необхідно аналізувати наукову обґрунтованість та вмотивованість двох висновків однієї й тієї самої «обізнаної» особи: висновку, який надано нею на етапі до- судового розслідування, та висновку, наданого нею у суді.

За наявності висновків, що суперечать один одному, суд повинен з'ясовувати, у силу яких причин (наприклад, необхідність обліку нових вихідних даних, отриманих на стадії судового розгляду справи, тощо) експерт при проведенні експертизи в суді підготував висновок, який відрізняється від того, що був наданий ним на етапі до- судового розслідування. Слід правильно оцінювати ці причини, оскільки саме вони є об'єктивною підставою зміни висновку, наданого експертом на етапі досудового розслідування.

Проведення експертизи в суді експертом, який вже проводив її на етапі досудово- го розслідування, дозволяє з'ясувати багато питань, які цікавлять суд та учасників процесу, усебічно перевірити обґрунтованість висновків експерта, усунути наявні неточності та суперечності між висновками. Якщо суду не вдається усунути протиріччя між двома висновками експерта, він має право призначити додаткову або повторну експертизу та доручити її проведення іншим експертам.

Водночас, на нашу думку, найбільш сприятливі умови для оцінки судом висновку експерта тоді, коли експертиза проводиться у стадії судового розгляду справи. У цьому випадку є можливість ставити перед експертом необхідні для судового розгляду справи запитання, безпосередньо сприймати оголошений ним висновок, його зауваження, а також сприймати ілюстративний матеріал, який додається до висновку. Якщо ж суд або учасники процесу потребуватимуть доповнень або роз'яснень до висновку експерта - вони можуть допитати його в залі судового засідання.

Якщо ж і за наявності зазначених вище «сприятливих» обставин для оцінки висновку, суд засумнівається в науковій обґрунтованості та достовірності висновків експерта, він може призначити додаткову або повторну експертизу. За відсутності таких сумнівів суд має право використати їх для обґрунтування свого вироку.

Таким чином, підбиваючи підсумки процесуально-правової оцінки висновку експерта, необхідно вказати, що сумніви суду у дотриманні експертом усіх науково-методичних вимог та процедури законності дослідження тягне за собою певні процесуальні наслідки, а саме: надає право суду призначити повторну експертизу або безапеляційно відкинути висновки експерта, а у випадках встановлення об'єктивності та законності її проведення - використати висновок експерта для обґрунтування свого вироку.

ВИСНОВКИ І ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Законодавець України вказав: «Виключно законами України визначаються: судоустрій, судочинство, статус суддів; засади судової експертизи; організація і діяльність прокуратури, нотаріату, органів досудового розслідування, органів і установ виконання покарань; порядок виконання судових рішень; засади організації та діяльності адвокатури» (пункт 14 частина 1 стаття 92 Конституція України) [6].

У свою чергу, підтримуючи погляди законодавця, науковці та практики наголошують, що неоднозначне науково-теоретичне трактування висновків експерта, оцінки проведеного ним дослідження при здійсненні судового провадження може створювати плутанину у судовій практиці [7], як наслідок : заважатимуть реалізації головних засад кримінального процесу.

Вказане вимагає від теоретиків та практиків сьогодення, судових та правоохоронних органів України, експертів постійного вдосконалення існуючих методик проведення експертного дослідження, розроблення нових алгоритмів та поетапності правової оцінки висновку експерта з метою якісного та ефективного виконання завдань кримінального провадження.

Зважаючи на наявність недоліків у цій сфері процесуально-правової, судової та експертної діяльності, вважаємо за актуальні подальші дослідження відповідної спрямованості, адже останні створюватимуть перспективи теоретичних та практичних напрацювань та сприятимуть розв'язанню проблемних питань на цьому напрямку.

ЛІТЕРАТУРА

Осмолян В. А. Розгляд та вирішення процесуальних ситуацій, які виникають у кримінальних провадженнях при призначенні експертизи в суді / В.А. Осмолян // Науково-практичний журнал з проблем конституційного, цивільного, кримінального, екологічного та інших галузей права «Право. UA / Law.UA». № 3, 2021. - С.91-97.

Кримінальний процесуальний кодекс України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13 ст.88. (редакція станом на 05.01.2022) [Електронний ресурс] : http://zakon.rada.gov.ua (дата звернення: 25.03.2022).

Закон України <<Про судову експертизу» від 25.02.94 №4038-ХІІ. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994,- № 28, ст.232) (редакція станом на 01.01.2022) [Електронний ресурс] : http://zakon.rada.gov. ua (дата звернення: 25.03.2022).

Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень» від 08.10.1998 № 53/5 (редакція станом на 20.08.2021) [Електронний ресурс] : http://zakon.rada.gov.ua (дата звернення: 25.03.2022).

Кримінальний кодекс України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001,- № 25-26, ст.131. (редакція станом на 05.01.2022) [Електронний ресурс] : http://zakon.rada.gov.ua (дата звернення: 25.03.2022).

Конституція України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст.141) (редакція станом на 01.01.2020) [Електро-

Размещено на Allbest.ru