Економічна та антикорупційна реформа в Україні: визначення пріоритетів у державній політиці

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Бердянський університет менеджменту і бізнесу

Кафедра теорії, історії права і держави та конституційного права

Економічна та антикорупційна реформа в Україні: визначення пріоритетів у державній політиці

Полевий В.І., к.ю.н., с.н.с.

Авсєєвич В.П., к.ю.н.

Анотація

У статті розкривається взаємозв'язок економічного розвитку, державної політики з його досягнення та стану розвитку незалежних (безособових) демократичних інституцій, що сприяють зменшенню корупції. Автори підкреслюють стратегічну пріоритетність досягнення стабільного економічного розвитку над тактичним завданням протидії корупції для державної політики сьогодення. Автори визначають, який вплив на корупцію та державні інституції справляє побудова «відкритого» суспільства та аналізують можливість застосування такої концепції в українських реаліях. Вони також аналізують зворотний взаємозв'язок між демократичними інститутами та розвитком економіки. У статті звертається увага на те, що самої економіки не достатньо для подолання корупції. Потрібні прозорі та зрозумілі правила та інституції, засновані на ідеях справедливості та рівності можливостей.

Ключові слова: економічне зростання, демократичні інституції, верховенство права, комплексна протидія корупції.

Annotation

Polevyy V.I., Avsyeyevych V.P. Economic and anti-corruption reform in Ukraine: defining priorities in state policy

The paper reveals the relationship between economic development, state policy to achieve it and the state of development of independent (impersonal) democratic institutions that help corruption reducing. The authors emphasize the strategic priority of achieving stable economic development over the tactical task of counteracting corruption for today's state policy. The authors determine the impact of building an “open” society on corruption and state institutions and analyze the possibility of applying such a concept in Ukrainian realities. They also analyze the inverse relationship between democratic institutions and economic development. The article pays attention to the fact that the economics itself is not enough to overcome corruption. Transparent and clear rules and institutions based on the ideas of justice and equal opportunities are required.

To conclude, the authors identify the most important aspects in achieving the goals of anti-corruption policy in our country:

1) anti-corruption policy could not be a priority indicator of society's success, as the primary ones are indicators of economic development;

2) open access societies with strong economics, in the end, naturally form democratic institutions and “zero tolerance” for corruption, and therefore have significant evolutionary advantages;

3) priority attention to the development of only anti-corruption institutions is, inter alia, the requirement of the open market, which requires protection of property (external requirement);

4) building a strong open access society (paradoxically) requires the ability to “close” from the burdensome requirements of the free market for economics development, but based on the basic values of an open society: freedom, transparency and equality, respect for human and civil rights and freedoms;

5) an indicator of success, including of an anti-corruption reform, is the number of entrepreneurs who want to emigrate/stay in Ukraine.

Key words: economic growth, democratic institutions, rule of law, comprehensive corruption counteraction.

Постановка проблеми

Ця стаття є спробою аналізу антикорупційної політики в Україні у ширшому контексті урядування та економіки держави. Актуальність цієї роботи визначається одностороннім характером дослідження проблем співвідношення корупції та економічного розвитку в Україні, коли саме корупція складає головний предмет дослідження, а тому економічні аспекти розглядаються лише як позитивні наслідки антикорупційної діяльності. Автори, натомість, пропонують розглянути економічний розвиток та державну політику з його досягнення в якості ключових заходів, що сприяють зменшенню корупції через досягнення добробуту та становлення безособових демократичних інституцій.

Аналіз дослідження проблеми. Науково-теоретичною базою дослідження є загальнотеоретичні праці правників: В. Авер'янова, І. Голосніченка, Є. Додіна, Коваля, Р. Калюжного, Т. Коломоєць, Колпакова, О. Кузьменко, М. Мельника, Є. Невмержицького, О. Остапенка, Н. Плахотнюка, О. Петришина, В. Ребкало, М. Фоміна та інших.

Так, наприклад, О. Прохоренко та М. Мельник [1, 2] зазначають, що економічний добробут є фактором, що сприяє корупції, а комплексна протидія корупції має базуватися на нормах права та діяльності правоохоронних органів.

Отже, метою цієї статті є доведення гіпотези про визначальний вплив економічного розвитку на подолання корупції в Україні та визначення факторів, у тому числі правового характеру, спрямованих на досягнення зазначеної мети.

Виходячи з поставленої мети, спробуємо дати відповідь, хто є вигодонабувачем від антикорупційної політики і чи спільні інтереси у різних бенефіціарів; чи є заходи протидії (лікування) однаковими для класичної та «національної» корупції. Беззаперечним є той факт, що корупція вражає, насамперед, країни зі слабкою економікою та інституціями, а сильна економіка сприяє становленню сильних інституцій, наприклад, незалежної та ефективної судової системи. Більше того, на наше глибоке переконання, антикорупційна діяльність не може бути мірилом успішності реформ у цілому і такий підхід не повинен переважати у роботі з нашими західними партнерами. Отже, подивимося, який вплив на корупцію та державні інституції справляє побудова «відкритого» суспільства, і на завершення спробуємо спроектувати отримані висновки на українські реалії.

Виклад основного матеріалу

Насамперед, окреслимо національні особливості «захворювання» (корупції), вакцину від якого ми шукаємо. Д. Норт, Дж. Волліс та Б. Вайнгест, - автори концепції «суспільства відкритого доступу» - зазначають, що логіка природньої держави (суспільства закритого доступу) передбачає, що політика завжди корумпує економіку: політичні гравці створюють економічні привілеї, щоб зберігати владу в руках політичної коаліції [3, с.10-11]. Це - корупція у її класичному розумінні. Знайомим нам її проявом є, наприклад, передача концесії на ресурси близьким до влади фінансово-промисловим групам. Також відома суто національна особливість української державності (та корупції), яку влучно окреслив Євген Глібовицький, розмірковуючи про відкладену у часі незалежність нашої держави: «корупція в українському суспільстві сприймається не як зло, яке робить систему менш ефективною, а як можливий шанс на порятунок у тому випадку, коли система обирає собі жертвою конкретно вас» [4]. Проявами такої корупції є хабарі, які все ще слід сплатити громадянам за вирішення власних проблем, особливо при взаємодії з правоохоронною системою. У таких реаліях держава виступає злом більшим за корупцію, і якщо це так, то «лікувати» слід, насамперед, негативні, авторитарні риси нашого державного апарату, успадковані від СРСР. Іншими словами, маємо розглянути питання, як зробити так, щоби держава не була лише системою примусу, що вільно обирає собі жертву. Для України є актуальними обидва прояви корупції: це і інструмент утримання влади елітами і наслідок функціонування держави-імперії, як системи примусу.

Те, що на 30-й рік незалежності у держави не все гаразд з прозорістю, верховенством права та некорумпованістю публічних функцій - це твердження, яке не потрібно зайвий раз доводити. Звісно, що корупція погіршує якість життя, а тому у її викоріненні зацікавлені, насамперед, українці. Громадяни України є першими вигодонабувачами від антикорупційної політики. Чим частіше громадянин контактує з державою - тим більше йому заважає корупція. Разом з цим, антикорупційна політика надзвичайно важлива для наших західних партнерів, як правило, в розрізі торгівлі і доступу до наших ринків. Наразі ця вимога звучить настільки часто та голосно, що стала головним пріоритетом у зовнішніх комунікації уряду України. Це об'єктивна вимога глобального ринку, оскільки економікам потрібні ринки, а незалежний суд та рівні і прозорі правила для всіх учасників суспільних відносин - це головний здобуток буржуазних революцій, рушійною силою яких якраз і була революція промислова, економічна. Право і суд убезпечили виробників та власників від дискримінації зі сторони родової знаті, феодалів та церкви. У зовнішній політиці західна економіка навчилася, тут слід бути відвертими, створювати нові ринки збуту. Свобода торгівлі з акцентом на доступ до зовнішніх ринків - її альфа і омега. Далі - більше. Розвинута економіка, власність та інвестиції якої є непорушними, вміє працювати на ринках будь-яких держав: авторитарних, релігійно-традиційних, сировинних, - «природніх» у трактуванні- Д. Норта. Для цього зараз у національне законодавство достатньо інкорпорувати правила (конвенції) про міжнародну торгівлю і створити наглядові ради з широкими повноваженнями та представництвом іноземних експертів. Отже, суб'єкти міжнародної торгівлі є другими вигодонабувачами від подолання внутрішньої корупції, але зі специфічними, властивими лише їм задачами доступу до ринку.

Антикорупційна політика - це чудовий інструмент, який дозволяє захищати недоторканість інвестицій та власності, але, увага, не вимагає процвітаючої економіки чи демократичної влади. Формально, у розумінні зовнішніх бенефіціарів, корупцію можна подолати і без демократії та економічного добробуту, але саме останнього найбільше прагне пересічний громадянин. Видається, що ця риса є недостатньо усвідомленою в Україні, що підриває довіру до самої антикорупційної реформи. Донори вимагають її від нас за будь-яку ціну, натомість суспільству потрібна, насамперед, безпека, добробут (міцна економіка) та свобода самореалізації. Часом те, що для українських виробників є інструментами економічного протекціонізму власної промисловості, для міжнародних торгових партнерів виглядає як надання преференцій власним елітам... або ж наші партнери свідомо називають корупцією протекціонізм, хоча чудово розуміють, що це не так. І якщо антикорупційна риторика є звичною для нас та наших партнерів, то національний економічний інтерес ми ще не навчилися артикулювати та відстоювати. економічний розвиток демократичний антикорупційний україна

Спробуємо знайти відповідь на питання, що ж важливіше з т. зору державної політики: економічний ріст чи антикорупційна діяльність, яка начебто має забезпечити економічне зростання? В умовах обмеженості ресурсів це прикладне питання є надзвичайно актуальним при розстановці пріоритетів у державній політиці. Низка авторів, серед яких Боллен і Джекман [5, c.438], Брунк (у співавторстві) [6, c.459], Буркгарт (у співавторстві) [7, c.903], довели, що економічне зростання є головним чинником, який сприяє переходу до відкритого, демократичного суспільства, у т.ч. нетолерантного до корупції. Економічний розвиток має наслідком зростання незалежного класу виробників, експертів, висококваліфікованих працівників та формування ефективних деперсоналізованих інституцій, які сприяють реалізації прав ширшого кола громадян. Адаптуючи погляди Аджемоглу та Робінсона, викладені у класичній праці «Економічні джерела диктатури й демократії» [8], до українських реалій, отримуємо таку логіку еволюційного поступу: внаслідок економічного росту ресурс отримують нові суб'єкти, які господарюють більш ефективно, ніж старі еліти; еліти змушені домовлятися з новими гравцями, поступаючись своїми привілеями, але зберігаючи свій капітал, і тоді привілеї стають загальними правами; нові гравці разом з представниками інших громадянських інституцій (ліберальних, патріотичних, анти- корупційних) переформатовують державні інституції, щоб убезпечити верховенство права та свій новий статус. На превеликий жаль, зворотній взаємозв'язок між демократичними інститутами та розвитком економіки прослідковується не завжди. Він залежить від того, які саме інститути та інтереси візьмуть гору: наприклад, сьогодні у країнах західної демократії і в Україні гору бере соціальний популізм (лівий лібералізм), який перерозподіляє ресурси на користь державних соціальних програм і пригальмовує економіку. Підсумуємо: боротьба з корупцією є наслідком економічного розвитку та становлення правової держави, і ніяк не першопричиною економічного росту.

Якщо економічний розвиток є необхідною передумовою для протидії корупції, то що ж потрібно, щоб його забезпечити? Керівник програми «Трильйон доларів для України» Українського інституту майбутнього Андрій Ілларіонов підкреслює, що для цього державі слід забезпечити три головних складових:

зовнішню безпеку;

верховенство права (захист власності та результатів праці);

оптимальний розмір держави в економіці у розумінні податкового навантаження та частини бюджетних видатків відносно ВВП (зараз цей показник складає 40-44% при оптимальних для України 15-17%) [9].

Пріоритетною серед зазначених складових є остання - зменшення розміру держави в економіці. Ми навели цю тезу, щоб зайвий раз підкреслити важливість економічної політики для державного розвитку, оскільки зменшення податкового навантаження конфліктує, наприклад, з постійно потребою збільшення державних видатків на діяльність антикорупційних та інших правоохоронних органів. Разом з тим, слід визнати, що зменшення частки, яка перерозподіляється на державні потреби, є вкрай важким завданням в умовах гарячої фази боротьби за незалежність (війни) з метрополією - Росією, що має десятикратну перевагу в озброєннях.

Крім цього, забезпечення зовнішньої безпеки за сучасних умов розвитку економіки, збройних сил наразі можливе лише за активної підтримки західних партнерів - гарантів незалежності (ідеальним є входження України до структур Північно-атлантичної колективної безпеки). Аж тут потрапляємо до нового замкненого кола: головною вимогою західних партнерів є ефективна антикорупційна діяльність, у т.ч. для захисту інтересів своїх інвесторів. «Що добре для Дженерал Моторс, добре для Америки», - сказав на сенатських слуханнях у 1952 році президент GM Чарльз Вілсон. Існування локального (українського) Дженерал Моторс у плани Америки, звісно, не входить. А от ефективний антикорупційний суд та мережа активістів, які боротимуться з місцевими олігархами, - входить.

Ще одним несприятливим фактором є те, що США (та багато інших юрисдикцій), а не Україна є «землею обітованою» для підприємництва. Будувати власний бізнес - довга і копітка робота з далеко не гарантованим результатом. Прагматичний бізнесмен перед роками невдячної праці та боротьби обирає ... еміграцію. Натомість, саме бізнесмен має бути головною рушійною силою до розбудови демократії та економіки в Україні - саме він є головним бенефіціаром антикорупційної діяльності, бо найчастіше контактує з державою. Дозволимо висловити припущення, що найбільш наочним показником успішності, у тому числі, антикорупційної реформи є частка підприємців, які хочуть емігрувати з України.

Тепер уважніше придивімося до Corruption Perceptions Index (тут і далі - факти взято звідси [10]), щоб зрозуміти, що ефективна протидія корупції набагато більше залежить від багатства нації, а не від її політичного режиму. Найнижчі показники CPI мають Сирія (14 балів), Сомалі (12) та Південний Судан (12). Характерно, що в цих країнах зараз практично не функціонують формальні державні інституції (будь- які, не лише демократичні), а їх економіки лежать у руїнах.

Найкращі показники, навпаки, мають багаті країни із працюючим принципом верховенства права. Вище ми вже зазначали, що верховенство права є наслідком економічного багатства. Абсолютними лідерами списку багато років залишаються Нова Зеландія та Данія (88 зі 100). Фінляндія -із 85 балами посідає третю сходинку - разом із Сінгапуром, Швецією та Швейцарією.

Звідси чергове узагальнення - добрі державні інституції з міцним економічним базисом - це передумова для ефективного урядування і протидії корупції. Підкреслимо, що йдеться не завжди про демократичні інституції: Білорусь, з її ефективною (але авторитарною) моделлю управління має кращі показники СРІ за Україну. Добрі інституції є наслідком цілеспрямованого економічного розвитку, а не навпаки (економічний ріст не є безумовним наслідком гарних демократичних інституцій). Спочатку економіка, потім інституції, потім антикорупція. Але лише міцний середній клас (підприємці), який бере відповідальність за урядування, створює ту саму «нульову толерантність» і справді викорінює корупцію у стратегічній перспективі, оскільки, за Аджемоглу, авторитаризм завжди схильний до персоналізованого перерозподілу благ на користь еліт.

Самі лише інституції без економіки не працюють. Так, американці в Афганістані останні 20 років були зосереджені на розбудові саме демократичних інституцій та освіти. Це ліберально-демократичний підхід до реформування суспільства. Американські військові буквально роздавали готівку у віддалених регіонах на побудову шкіл. Практично не відомі випадки, коли гроші привласнювали військові. Але демократичний уряд усе одно впав, а цивільні школи закрили таліби.

Правильним є також те, що самої економіки не достатньо для подолання корупції. Потрібні прозорі та зрозумілі правила та інституції, засновані на ідеях справедливості та рівності можливостей. Ці ідеї лежали в основі ліберальних політичних реформ (революцій) та були предтечами демократичних систем. Невидима рука ринку, не пом'якшена ідеями загального суспільного блага, загальної залученості та громадянського суспільства, набуває, часом, потворних форм, що є відображенням темної сторони прагнення людини до задоволення, споживання та домінування. Сирія, Лівія та Ірак мали великі економіки, що швидко розвивалися (не в останню чергу через поклади вуглеводнів), але мали політичні системи «закритого типу», які обмежували права доступу до ресурсів (економічних, політичних, освітніх) для більшості суспільних верств. Як наслідок - корупція та величезні соціальні розриви, які, зрештою, вилилися у криваві революції. Тобто ринкові відносини мають бути збалансовані ідеями просвітництва та сприяти формуванню самодостатньої більшості - «середнього класу». У такий спосіб економічний розвиток отримує філософський сенс (мету), а майнова нерівність компенсується перерозподілом на розвиток індивідууму (через освіту та самонавчання) та загальний добробут. Відсутність відкритих інституцій пояснює, чому Південні і Північна Кореї мають бали СРІ 61 і 18, відповідно, а зациклений лише на економіці Китай має 42 бали і поступається Південній Кореї.

Відкритий доступ має наслідком залученість особи до участі в управлінні і сприяє формуванню демократії. Таке суспільство не визнає корупцію як явище, що суперечить його цінностям. Формально, такою є Україна, ст. 24 Конституції закріплює принцип рівності прав людини: «Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом».

Важливість інституцій у протидії корупції підтверджує той факт, що частина недемократичних суспільств «закритого доступу» має гарні показники з протидії корупції саме завдяки антикорупційним органам: за рахунок ефективного примусу. Це, наприклад, Білорусія, Китай, так починав Сінгапур, а до цього Південна Корея, а до цього Японія. Це пояснює, чому ідеї просування вільного ринку чітко відокремлені від демократії: бізнес готовий працювати і з тиранами, які забезпечують чіткі правила.

Прикметно, що серед лідерів рейтингу СРІ, як і рейтингів ВВП на душу населення, немає ані католицьких, ні православних, ні мусульманських держав («католицька» Австрія посідає 15-те місце, проте ця держава є своєрідним взірцем здорової секуляризації суспільних відносин, а тому не може вважатися країною традиційних релігійних цінностей). Канонічна релігія сповідує вторинність світу матеріального, та виховує... як це не парадоксально, толерантність до гріха навзамін принципу невідворотності покарання: усі ми грішні - маємо покаятися - отримаємо прощення. Матеріальна пожертва в храмі, особливо якщо церква не відділена. від держави (Іран, царська Росія, Візантія), подаяння - це справжній екзистенційний кошмар для антикорупційної реформи. Релігійні держави також мають систему правосуддя, де в основі - вірність Богу і відданість церкві, а не раціональна логічна справедливість права. Можливо, тому Сінгапур, Південна Корея (61) та Японія мають кращі показники СРІ за, наприклад, католицьку Італію (53) (але більший показник вживання антидепресантів та суїцидів).

Висновки

Підсумовуючи, зазначимо:

антикорупційна політика не може бути пріоритетним показником успішності суспільства, оскільки первинними є показники економічного розвитку;

суспільства відкритого доступу з міцними економіками, зрештою, природнім чином формують демократичні інститути та «нульову толерантність» до корупції, а отже, мають значні еволюційні переваги;

пріоритетна увага до розбудови лише антикорупційних інституцій є, в тому числі, вимогою відкритого ринку, якому потрібен захист власності (зовнішньою вимогою);

побудова міцного суспільства відкритого доступу (парадоксально) потребує вміння «закриватися» від обтяжливих вимог вільного ринку задля розвитку економіки, але із опорою на базові цінності відкритого суспільства: свободу, прозорість та рівність умов, повагу до прав і свобод особи та громадянина;

показником успішності, у тому числі, антикорупційної реформи є частка підприємців, які хочуть емігрувати /залишитися в Україні.

Література

Прохоренко О.Я. Корупція по-українськи (сутність, стан, проблеми): монографія. К.: Вид-во НАДУ, 2005. 456 с.

Мельник М.І. Корупція: сутність, поняття, заходи протидії: монографія. К.: Атіка, 2001. 304 с.

Норт Дуглас. Насильство та суспільні порядки. Основні чинники, які вплинули на хід історії / Дуглас Норт, Джон Волліс, Баррі Вайнгест. К.: Наш формат, 2017. - 352 с.

Глібовицький Євген. Відкладена незалежність.

Kenneth A. Bollen and Robert W. Jackman. Political Democracy and the Size Distribution of Income. American Sociological Review, Vol. 50, No. 4 (Aug., 1985), pp. 438457.

Brunk G.G., Caldeira G.A., LewisBeck M.S. 1987. Capitalism, Socialism, and Democracy: an Empirical Inquiry. European Journal of Political Research 15(4): pp. 459470. реформа антикорупційний державний

Burkhart, Ross E. and Michael S. Lewis-Beck. 1994. “Comparative Democracy: The Economic Development Thesis.” The American Political Science Review 88 (4): pp. 903-910.

Асемоглу Д., Робинсон Дж.А. Экономические истоки диктатуры и демократии. М.: Изд. дом Высшей школы экономики, 2015. 512 с.

Експерт UIF Андрій Ілларіонов презентував програму «Трильйон доларів для України». Сайт Українського інституту майбутнього.

Індекс сприйняття корупції за країнами (2020 р.). Сайт Transparency International

Размещено на Allbest.ru