Трансплантація органів і тканин людини: етичні проблеми та сучасний стан правового регулювання в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Трансплантація органів і тканин людини: етичні проблеми та сучасний стан правового регулювання в Україні

Данила Степанівна Чорненька

аспірантка

Інституту держави і права

імені В.М. Корецького НАН України

Резюме

захист право трансплантація орган

Чорненька Д.С. Трансплантація органів і тканин людини: етичні проблеми та сучасний стан правового регулювання в Україні.

У статті досліджено етичні проблеми трансплантації органів і тканин людського організму, охарактеризовано стан та перспективи правового регулювання у цій сфері. Зазначено, що проблеми трансплантації органів, тканин, а також генів людини - це проблеми соматичних прав людини, що викликають потребу більш пильної уваги до них з боку представників і теорії права, і конституційного права України.

Наголошено, що аналіз чинних у цій сфері норм показує, що багато питань пересадки органів і тканин або взагалі правом не врегульовані, або потребують вдосконалення правової регламентації. Правові аспекти проблеми трансплантації органів і тканин надзвичайно актуальні. Саме тому трансплантологія як наука про пересадку органів і (або) тканин людини має ґрунтуватися на законі, в основі якого лежить захист основних прав, свобод і людської гідності кожного громадянина.

Ключові слова: права людини, соматичні права, трансплантація, реципієнт, донор, правове регулювання донорства, охорона здоров'я, тіло людини, тканини людського організму.

Резюме

Чорненька Д.С. Трансплантация органов и тканей человека: этические проблемы и современное состояние пра¬вового регулирования в Украине.

В статье исследованы этические проблемы трансплантации органов и тканей человеческого организма, охарактеризовано состояние и перспективы правового регулирования в этой сфере. Указано, что проблемы трансплантации органов, тканей, а также генов человека - это проблемы соматических прав человека, которые вызывают потребность более пристального внимания к ним со стороны представителей и теории права, и конституционного права Украины.

Подчеркивается, что анализ действующих в этой сфере норм свидетельствует, что многие вопросы пересадки органов и тканей или вообще правом не урегулированы, или нуждаются в усовершенствовании правовой регламентации. Правовые аспекты проблемы трансплантации органов и тканей чрезвычайно актуальные. Именно поэтому трансплантология как наука о пересадке органов и (или) тканей человека должна основываться на законе, в основе которого лежит защита основных прав, свобод и человеческого достоинства каждого гражданина.

Ключевые слова: права человека, соматические права, трансплантация, реципиент, донор, правовое регулирование донорства, здравоохранение, тело человека, ткани человеческого организма.

Summary

Danyila Chornenka. Transplantation of human organs and tissues: ethical problems and the current state of legal regulation in Ukraine.

The article examines ethical issues of transplantation of human organs and tissues, describes the state and prospects of legal regu-lation in this area. It is noted that the problems of transplantation of human organs, tissues and genes are problems of somatic human rights, which necessitate closer attention to them by scholars of the theory of law and constitutional law of Ukraine. The adoption on May 17, 2018 of the new Law of Ukraine “On the use of transplantation of anatomical materials to humans” marked a new stage in domestic transplantology, because for 19 years this field of medicine had been out of the attention of legislators and the health ministry. The main factors that determine the relevance of legal regulation of organ and tissue transplantation in our country are divided into two groups: those that have formed earlier, and those that have emerged recently. The first group includes circumstances that have been relevant at the time of the beginning of transplantation as well as now. At the same time, the exceptional complexity and social significance of the problem of tissue and organ transplantation, its specific moral and ethical, legal and special, medical aspects require a very careful approach and strict regulation. In this aspect, it is necessary to distinguish between the problems of living people donating and the prob-lems of taking organs from the deceased. Particular attention should be paid to the diagnosis of the moment of death, after which the person can be considered as a donor of transplant material, in particular, all possible methods of establishing death should be used.

It is emphasized that the analysis of the norms in force in this area shows that many issues of organ and tissue transplantation are either not regulated by law at all, or need improved legal regulation. The legal aspects of the problem of organ and tissue transplantation are extremely relevant. That is why transplantology as a science of transplantation of human organs and (or) tissues should be based on the law, which, in turn, is based on the protection of fundamental rights, freedoms and human dignity of every individual. From the ethical point of view, the problems of transplantology differ significantly depending on whether it is the collection of organs and tissues for transplantation of organs from a living person or from the body of the deceased. Addressing these ethical issues depends largely on the state of laws in the country. It is concluded that the problem of organ and tissue transplantation is of interest from a moral, ethical and legal point of view. Transplantation of human organs and tissues is related to human rights and freedoms. Among the many known natural human rights, there are those that have universal value. These include the right to life and a dignified death.

Key words: human rights, somatic rights, transplantation, recipient, donor, legal regulation of donation, healthcare, human body, tissues of the human body.

Життєдіяльність людини залежить від стану її здоров'я. Нерідко здоров'я є основним компонентом для збереження і продовження життя. Відповідно трансплантація органів, як спосіб порятунку життя, має особливо важливе значення, а тому до проблем пересадки органів і тканин прикута увага вчених, причому не тільки з медичної сфери.

Трансплантація органів і тканин має низку характерних ознак, що відрізняють цей метод від інших лікарських впливів. Це пов'язано і з наявністю донора - людини, яка здебільшого не потребує медичної допомоги, а також з проблемами морально-етичного та загальноправового змісту. Ці обставини обґрунтовують важливість та необхідність регулювання суспільних відносин у сфері трансплантології¹. Поки що такі операції в Україні не дуже поширені, хоча трансплантація в країні й дозволена ще з 1999 р. За даними громадської організації «Всеукраїнська платформа донорства “Юопог”», в Україні щороку помирає понад три тисячі пацієнтів, так і не дочекавшись пересадки того чи іншого органу. Змінити ситуацію покликаний Закон України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині»². Верховна Рада ухвалила документ ще 2018 р. Наприкінці 2019 р. до нього було внесено низку суттєвих змін.

За даними, які наводять дослідники, котрі ретельно вивчають цю проблему, щороку понад п'ять тисяч громадян України потребують трансплантації, але, на жаль, відповідних операцій у нас проводять значно менше - в середньому 200 операцій на рік. Тож і великий відсоток смертності серед тих, хто потребує трансплантації, - дев'ять людей щодня. Розвиток медицини, удосконалення медичного обладнання, новітні методики проведення операцій з трансплантації - усе це вимагає інвестування значних коштів та високої кваліфікації лікарів-трансплантологів. А тому функціонування конституційно-правового механізму забезпечення права на трансплантацію в Україні є необхідним та актуальним, важливою гарантією права на життя і здоров'я людини в Україні³.

Основні чинники, що зумовлюють актуальність правового регулювання пересадки органів і тканин у нашій країні, можна розділити на дві групи: ті, які раніше сформувалися, і ті, що виникли останнім часом. До першої групи належать обставини, актуальні і в період зародження трансплантації, і зараз. При цьому виняткова складність і суспільна значущість проблеми пересадки тканин та органів, її специфічні морально-етичні, правові і спеціальні, медичні аспекти вимагають дуже обережного підходу й суворої регламентації. У цьому аспекті варто розрізняти проблеми донорства живих людей і проблеми взяття органів від трупа. Особливу увагу варто зосередити на діагностиці моменту смерті, після якого людину можна розглядати як донора трансплантаційного матеріалу, зокрема мають бути використані всі можливі методи встановлення смерті.

Однак реалії сьогодення додали низку проблем, серед яких дослідники виділяють, зокрема: визначення правового статусу тканин й органів після вилучення з організму, наділення правом розпоряджатися тілом померлої людини, особливості правомірності донорства живих людей, потенційна небезпека криміналізації трансплантології тощо⁴. Отже, зараз у галузі пересадки органів і тканин склалися обставини, що вимагають свого правового визначення й потребують детальної юридичної регламентації. Необхідність цього ґрунтується на тій підставі, що, по-перше, трансплантація дедалі активніше впроваджується у вітчизняну медичну практику, по-друге, право як таке розширює ступінь своєї регулювальної функції, по-третє, права людини в Україні є пріоритетними⁵.

Відомо, що юридична регламентація будь-якого різновиду суспільних відносин характеризується певними формою і змістом. Ознакою змісту є загальнообов'язковий характер правил поведінки, які визначені регламентацією. Формальними ознаками правового регулювання можна вважати правомочності, компетенцію та дотримання порядку, передбаченого для правотворчості, заключною стадією якого є публікація правового припису⁶.

Медицина - це особливий вид суспільних відносин, що характеризується безліччю ознак, відсутніх в інших галузях правової регламентації. Саме тому правове регулювання питань, пов'язаних зі здоров'ям, отриманням медичної допомоги, належать до пріоритетних, оскільки стосуються найважливіших людських цінності та кожної людини⁷. Дійсно, тривалий час правова регламентація у сфері трансплантації органів і тканин людини не була на належному рівні. По суті, не було й правової захищеності пацієнтів, медики не знали досконало своїх прав і юридичних обов'язків, а саме законодавство іноді мало декларативний характер, новітні досягнення юриспруденції в цій галузі в інших країнах нам були невідомі.

Проблеми трансплантації органів, тканин, а також генів людини - це проблеми соматичних прав людини⁸, що викликають потребу більш пильної уваги до них з боку представників і теорії права, і конституційного права України. Безсумнівно, дослідження й обговорення їх актуальні не тільки для правової теорії, а й для юридичної практики загалом. Нарешті, як наголошує Р. Хажинський та багато інших дослідників у цій галузі, проблеми трансплантології є складовими частинами предмета правової танатології⁹.

Трансплантологія є одним із новітніх розділів медицини, що бурхливо розвивається та вивчає проблеми пересадки органів і (або) тканин людини. Великий обсяг операцій з пересадки серця, печінки й інших органів свідчить, що на сьогодні трансплантація вийшла зі стадії медичного експерименту й обсяг пересадок органів і (або) тканин людини в усьому світі неухильно зростає.

У кожному окремому випадку пересадка заторкує інтереси двох осіб - донора і реципієнта, що визначає особливий характер правової регламентації. Безсумнівним є й той факт, що подальший розвиток трансплантології неможливий без вдосконалення самого законодавства. Констатація «смерті мозку» потенційного донора при збереженні кровообігу й органної життєздатності, проблема відімкнення засобів життєзабезпечення, вирішення питання про право особи розпоряджатися власним тілом й органами після смерті - усі ці питання вимагають правового регулювання. Зокрема, варто нагадати, що в Резолюції Комітету міністрів Ради Європи про приведення у відповідність законодавств держав-учасників з питань вилучення, пересадка і трансплантації матеріалів організму людини урядам держав-учасників рекомендовано привести свої закони у відповідність із Правилами, доданими до Резолюції, і ввести відповідні санкції для забезпечення їх виконання¹⁰. Зокрема, встановлено такі правила щодо вилучення, пересадка, трансплантації й іншого використання матеріалів від: 1) живих людей: донорові повинна бути надана відповідна інформація про можливі наслідки вилучення; вилучення не повинне здійснюватися без добровільної, а у відповідних випадках - письмової згоди донора; вилучений матеріал не може бути запропонований для продажу; 2) померлих людей: вилучення не повинне мати місця за наявності заперечень з боку померлого; факт смерті повинен бути встановлений лікарем, який не входить до складу команди, що робитиме вилучення, пересадка або трансплантацію; особистість донора не повинна бути відома реципієнтові, а особистість реципієнта - родині донора; матеріали не повинні надаватися за винагороду.

Прийняття 17 травня 2018 р. нового Закону України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» започаткувало новий етап вітчизняної трансплантології, адже протягом 19 років ця галузь медицини була поза увагою законодавців та профільного міністерства. Основні зміни до законодавства України у сфері трансплантації анатомічних матеріалів людині полягали в такому:

удосконалення термінологічного апарату, зокрема шляхом введення нових термінів (аутотрансплантація, гемопоетичні стовбурові клітини, живий донор, імплантація, імунологічна сумісність, ксеноімплантати, потенційний донор тощо);

внесення змін до Кримінального кодексу України (ст. 143). Разом із тим санкції ст. 143 КК України також зазнали змін і стали більш суворими для запобігання нелегальній трансплантації анатомічних матеріалів людині;

внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров'я (ст. ст. 47, 52) і вперше визначено поняття «момент незворотної смерті» - момент смерті головного мозку людини, або її біологічна смерть. За фактом констатації смерті мозку людини консиліум лікарів складає акт, який підписують усі члени консиліуму, відтак його долучають до медичної документації пацієнта¹¹.

Згідно з новим законом про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині трансплантологічна діяльність має ґрунтуватися суто на основі Єдиної державної інформаційної системи трансплантації органів та тканин (далі - ЄДІСТ). Ця інформаційна система ще перебуває в процесі створення. Її тестовий запуск відбувся ще у квітні 2020 р., а повноцінний запуск - 1 січня 2021 р. Система містить низку даних, серед яких і дані про донорів та пацієнтів. Безпосередня робота з даними відбуватиметься напівавтоматично. Усю роботу з організації трансплантації координуватиме один фахівець - трансплант-координатор. На момент дії пілотного проєкту та доки повноцінно не запрацює ЄДІСТ, дані збиратимуть в паперовому й електронному варіантах. Через Єдину державну інформаційну систему трансплантації органів та тканин простішим стане й формування так званого листа очікування, тобто черги пацієнтів: вся інформація - онлайн, і Центри трансплантації вносять її безпосередньо в ЄДІСТ.

Зауважимо, що нещодавно набула чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Єдину державну інформаційну систему трансплантації органів та тканин» (№ 1366 від 23 грудня 2020 р.¹²). Завданнями цієї системи є визначення пар донор-реципієнт, ефективне й оперативне (в режимі реального часу) забезпечення учасників національної системи органної трансплантації інформацією щодо потенційних донорів анатомічних матеріалів людини, наявних анатомічних матеріалів людини, призначених для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів, осіб, які потребують медичної допомоги із застосуванням трансплантації, осіб, які потребують медичного нагляду у зв'язку з перенесенням трансплантації, а також іншою інформацією, необхідною для належного функціонування в Україні системи трансплантації. Після визначення пари донор-реципієнт керівник Українського центру трансплант-координації негайно повідомляє про це заклад охорони здоров'я, до листка (списку) очікування якого внесено реципієнта¹³.

По-новому тепер регулюється в Україні й діяльність лікарів, задіяних у процесі трансплантації. Однією з найважливіших складових для медиків є корекція кримінальної відповідальності за порушення порядку трансплантації. Раніше в законі зазначалося, що до кримінальної відповідальності призводить порушення порядку трансплантації. Але чіткого порядку трансплантації не існувало, тому будь-яке порушення, навіть формальне, загрожувало кримінальною відповідальністю. У нинішній редакції закону цей пункт змінили, зробивши акцент на умисності порушень та завданні шкоди потерпілому. На черзі - формування й затвердження документів, які передбачали б чіткий порядок дій у сфері трансплантації.

Отже, під трансплантацією в Україні розуміють пересадку органів або тканин для порятунку життя й відновлення здоров'я людини. Донором вважається громадянин, який віддає свої органи або тканини, а реципієнтом - громадянин, який приймає їх для лікування, відновлення здоров'я. Під трансплантатом мають на увазі ті органи і тканини, які використовуються для пересадки.

Вчені давно підрахували, що донорських органів, які можна заготовити, не вистачає всім тим, хто їх потребує. Створення штучних органів, здатних повною мірою замінити природні людські, знімає таку проблему. Але наскільки в майбутньому людина зможе складатися зі штучних частин і де треба зупинитися? Погоджуємося, що можна застосовувати як трансплантат штучний кришталик ока, синтетичні тканини, що замінюють зношені й хворі м'язи.

Водночас потрібно з'ясувати, чи не спричинює трансплантація органів і тканин від тварин і штучних органів трансформацію особистості. У далекому минулому Р. Уайт стверджував, що пересадка голови людини можлива в найближчому майбутньому¹⁴. І це питання вже постало на порядку денному сучасної медицини. Так, першу пересадку мертвої людської голови на труп здійснив у листопаді 2017 р. в Китаї італійський нейрохірург Серджіо Канаверо¹⁵. Водночас британський нейрохірург Брюс Метью вважає, що успішну пересадку голови людини (живої) вдасться здійснити до 2030 р. «63-річний науковець стверджує, що прогрес у хірургії, робототехніці та трансплантації стовбурових клітин означає, що можна буде приєднати цілий спинний мозок та, відповідно, голову до іншого тіла до 2030 року», - йдеться в повідомленні видання Independent¹⁶.

У такому разі кого вважати суб'єктом права після такої операції: володаря голови, мозку, тіла чи нової людини? На думку багатьох дослідників, пересадка мозку неприпустима і з етичного погляду. Однак наразі заборонних законів із цього приводу немає. Але як тільки будуть зроблені перші спроби проведення такої операції, такі закони будуть прийняті. Адже в людини з пересадженим мозком збережеться тільки її фізична оболонка. По суті, це буде зовсім інша людина. Можуть відбутися і зміни в самій особистості: хаос, змішання двох індивідуальностей.

У багатьох лабораторіях світу ведуться інтенсивні роботи з генної інженерії. Генетична інженерія - це розділ молекулярної біології, що вивчає різні аспекти маніпулювання генетичними матеріалами.

У медицині генетична інженерія може домогтися штучного вирощування органів і тканин, а в подальшому - клонування людини¹⁷.

На нашу думку, штучна реконструкція людини шляхом операцій з пересадки голови або мозку та штучне клонування людини методами генної інженерії порушують процес природного розвитку і тому можуть призвести до непередбачуваних і некерованих наслідків. Подібні експерименти мають бути законодавчо заборонені.

Отже, трансплантація органів і тканин людини пов'язана з правами і свободами людини. З-поміж безлічі відомих природних прав людини є такі, що мають універсальну цінність. До них зараховуємо право на життя та на гідну смерть.

Проблема трансплантації органів і тканин становить інтерес і з морально-етичного та правового погляду. Тим часом аналіз чинних у цій сфері норм показує, що багато питань пересадки органів і тканин або взагалі правом не врегульовані, або потребують вдосконалення правової регламентації. Правові аспекти проблеми трансплантації органів і тканин надзвичайно актуальні. Саме тому трансплантологія як наука про пересадку органів і (або) тканин людини має ґрунтуватися на законі, в основі якого лежить захист основних прав, свобод і людської гідності кожного громадянина. З позиції етики проблеми трансплантології істотно розрізняються залежно від того, чи йдеться про забір органів і тканин для пересадки органів у живої людини або з тіла померлої. Вирішення цих етичних проблем багато в чому залежить від стану законодавства в державі.

Джерела

1. Сальников В.П., Стеценко С.Г. Трансплантация органов и тканей человека: проблемы правового регулирования: науч. изд. / под ред. и со вступ. ст. В.П. Сальникова. Санкт-Петербург: Фонд «Университет», 2000. С. 34.

2. Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині: Закон України від 17 травня 2018 р. N° 2427-VIII. База даних «Законодавство України» /ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2427-19#Text.

3. Плотніцька С.Б. Конституційно-правовий механізм забезпечення права на трансплантацію в Україні: дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 / Ужгород. нац. ун-т». Ужгород, 2021. С. 13.

4. Сальников В.П., Стеценко С.Г. Трансплантация органов и тканей человека: проблемы правового регулирования: науч. изд. / под ред. и со вступ. ст. В.П. Сальникова. С. 34.

5. Там само. С. 34-35.

6. Формування і розвиток правотворчості в умовах трансформації суспільства: монографія / за ред. д-ра філос. наук, к. ю. н., проф., заслуженого діяча науки і техніки України В.П. Плавича. Одеса: Фенікс, 2018. С. 110.

7. Співак М.В. Державна політика здоров'язбереження: світовий досвід і Україна: монографія. Київ: Ін-т держави і права імені В.М. Корецького НАН України; Вид-во «Логос», 2016. C. 27.

8. Турянський Ю.І. Соматичні права як новітня юридична категорія. Право і суспільство. 2020. № 1. Ч. 1. С. 110-115. URL: http://www.pravoisuspilstvo.org.ua/archive/2020/1_2020/part_1/19.pdf; Маринів І.І. Міжнародно-правове регулювання соматичних прав людини. Право та інновації. 2021. № 1 (33). С. 62-67.

9. Хажинський Р.М. Соматичні права людини: становлення та сучасний стан. Право і суспільство. 2015. № 6. Ч. 2. С. 38.

10. Резолюція Комітету міністрів Ради Європи про приведення у відповідність законодавств держав-учасників з питань вилучення, пересадження і трансплантації матеріалів організму людини урядам держав-учасників від 11 травня 1978 р. База даних «Законодавство України» /ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_071#Text.

11. Трансплантологія: реалії та перспективи у рамках української медицини. Health-ua. 2021. 23 лют. URL: https://health-ua.com/article/63757-transplantologya-real-taperspektivi-uramkah-ukransko-meditcini.

12. Про затвердження Положення про Єдину державну інформаційну систему трансплантації органів та тканин: постанова КМУ від 23 грудня 2020 р. № 1366. База даних «Законодавство України» /ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/1366-2020-%D0%BF#Text.

13. Там само.

14. Филонов М. Голова профессора Уайта. Неделя. 1986. № 33.

15. Пересадка головы человека проведена в Китае - Innovation. 2017. URL: http://innovationhouse.org.ua/ru/world/peresadka-golovy-cheloveka-provedena-v-kytae/.

16. Успішну пересадку голови людини можуть здійснити до 2030 року - нейрохірург. Укрінформ. 2019. 23 груд. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-technology/2843778-uspisnu-peresadku-golovi-ludini-mozut-zdijsniti-do-2030-roku-nejrohirurg.html.

17. Дерев'янко С.С. Клонування людини в контексті формування соматичних прав людини. Юридичний науковий електронний журнал. 2020. № 5. С. 42-44.

Размещено на Allbest.ru