Адміністративно-правові засади організації та реформування індонезійського антикорупційоного суду Тіпікор

аспірант, фахівець кафедри адміністративного, господарського права та фінансово-економічної безпеки

Рис. 2. Розвиток антикорупційного законодавства Індонезії

Такий висновок можливо зробити, досліджуючи індонезійське законодавство, яке детально окреслює широкий спектр корупційних правопорушень (рисунок 2).

Антикорупційна нормативно-правова база Республіки Індонезія у процесі свого становлення деталізувалась та поступово утворила систему відповідних органів. Вона передбачає створення правоохоронного органу з розслідування корупційних справ та функціонування спеціалізованих судів.

У індонезійській судовій системі злочини, пов'язані з корупцією, розглядає спеціалізований антикорупційний суд - Pengadilan Tindak Pidana Korupsi, більш відомий як Пінгаділан Тіпікор, або спрощено - суд Тіпікор. Він був створений з прийняттям окремого закону у 2002 році та розпочав свою діяльність у 2004 році.

До 2010 року антикорупційний суд першої інстанції знаходився на території Центрального районного суду м. Джакарта - столиці Індонезії. Апеляції подавались до палат Тіпікор створених у Вищому суді Джакарти. Остаточна касаційна інстанція знаходилася в Верховному суді. У кожній інстанції справу розглядали не менше п'яти осіб: двоє суддів за професією та троє спеціально залучених судді ad hoc. Судді ad hoc відбираються Верховним судом, з числа громадян, які не працюють у судовій системі та мають спеціальні знання, строком на п'ять років.

Законом 2002 року також був утворений спеціалізований антикорупційний правоохоронний орган - Комісія з викоренення корупції в Індонезії (Komisi Pemberantasan Korupsi далі Комісія). Суду Тіпікор були підслідні справи, досудове розслідування яких здійснювала Комісія.

Разом із тим місцеві суди загальної юрисдикції продовжували здійснювати розгляд правопорушень, пов'язаних з корупцією. Досудове слідство у таких справах здійснювала прокуратура. Одночасно існували дві паралельні системи розгляду кримінальної справи, пов'язаної з корупцією. Різні процесуальні процедури та значні відмінності у показниках обвинувальних та виправдувальних вироках призвели до звинувачення в правовому дуалізмі.

Тож, з одного боку, Індонезія мала невелику, але дієву спеціальну судову систему, яка показувала високий результат своєї діяльності і користувалася довірою суспільства. З іншої - судову систему судів загальної юрисдикції, котра розглядала більшість справ, мала сумнівну ефективність та не знаходила підтримки та довіри громадськості.

У 2006 році Конституційний Суд Індонезії визнав одночасно існуючу дворівневу система антикорупційного судоустрою такою, що не відповідає Конституції. У свою чергу, законодавча влада прийняла в 2009 році новий закон, який розширив юрисдикцію судів Типікор на розгляд всіх кримінальних справ, пов'язаних з корупцією, а також злочинів щодо відмиванням грошей, незалежно від підслідності справи. Відповідно до ухваленого закону протягом двох років створювалися регіональні анти - корупційні суди у всіх 34 провінціях Індонезії.

Також новий закон 2009 року не включав положення щодо фіксованого співвідношення двох професійних суддів і трьох суддів ad hoc. Відповідно до нової редакції кількість спеціально залучених суддів ad hoc визначається головою регіонального антикорупційного суду, де розглядається справа. Але для запобігання випадків з однаковою кількістю протилежних голосів кількість суддів повинна бути непарною. Надання дискреційних повноважень головам судів із визначення кількості залучених суддів із громадськості було зумовлено проблематичністю пошуку осіб, котрі відповідали б критеріям суддів ad hoc у деяких регіонах. Також важливими змінами є зміни з розширення підсудності антикорупційних судів. Суд Тіпікор у Джакарті розглядав справи підслідні спеціалізованому правоохоронному органу - Комісії з ліквідації корупції (Komisi Pemberantasan Korupsi далі Комісії). Після реформи 2009 року, всі 34 суди індонезійських провінцій почали розглядати справи як розслідувані Комісією так і прокуратурою.

Попередній закон 2002 року встановлював дуже стислі строки для судового розгляду провадження: для першої інстанції (суду Tipikor) 90 днів. На розгляд апеляції відводилось 60 днів, й для касаційної касаційної скарги до Верховного суду - 90 днів відповідно. Такі суворі терміни були встановлені, щоб унеможливити затягування розгляду корупційних справ у судах. Порівнюючи з новим законом 2009 року, можемо констатувати, що максимально допустимі терміни судового розгляду дещо збільшилися. Так, за новими правилами першій інстанції відводилось 120 днів, для апеляції - 60-денний термін й для касаційного розгляду - 120 днів [3]. Вважаємо, збільшення термінів судового розгляду доцільним, адже занадто стислі строки, які були визначені в попередньому законі, можуть негативно впливати на якість здійснення правосуддя й порушувати права людини.

Створені у зв'язку із прийняттям нового закону про антикорупційний суд, регіональні суди Індонезії також мали певну проблематику від самого початку створення. В першу чергу, це була проблема кадрового потенціалу. Як було зазначено, реформа передбачала створення 34 регіональних судів першої інстанції замість одного анти - корупційного суду, котрий працював у столиці. Звісно, це покликало за собою потребу в додатковому розширені штату та пошуку кваліфікованих й доброчесних суддів. Однак це не означає що регіональні антикорупційні суди були непрофесійними та взагалі менш ефективними за місцеві суди першої інстанції. Низький рівень довіри населення та питання до ефективності в контексті розгляду корупційних справ судами загальної юрисдикції й було передумовою для створення судів Тіпікор.

У своєму дослідженні Сімон Б. доходить висновку, що результати діяльності новостворених антикорупційних судів не повинні оцінюватися за результатами роботи суду Тіпікор в Джакарті. Навіть якщо брати за оцінку успішності роботи суду показник кількості виправдувальних вироків, наявні дані вказують на те, що кількість виправдувальних вироків регіональних судів Тіпікору нижчі, ніж у судів, яких вони замінили після реформи. Дослідник вважає, що із плином часу судді регіональних анти - корупційних судів Тіпікор спеціалізуються на справах про корупційні правопорушення та напрацюють досвід, й рівень обґрунтованості судових рішень значно покращиться.

Після прояву зазначених проблем та звинувачення деяких суддів у корупції були пропозиції скасувати реформу та утворені внаслідок неї регіональні суди. Але ми погоджуємося з пропозицією науковця зосередитись на вирішенні конкретних проблем замість повного скасування новоутворених інституцій. Також ми поділяємо його думку, що повна відсутність виправдувальних вироків не є показником надійності й ефективності судової установи. Це, навпаки, може свідчати про репресивність судової інстанції та однобічність процесу розгляду справи. Під час здійснення антикорупційного правосуддя перш за все повинні бути дотримані належні юридичні процедури та принцип верховенства права. Антикорупційна судова система повинна бути справедливою і неупередженою, щоб у довгостроковій перспективі залишатися легітимною. Задля подолання корупції по всій країні потрібно підіймати загальні стандарти якості правосуддя до одного рівня й підвищувати професіоналізм вже працюючих установ [4].

Іншою перспективою покращення роботи антикорупційних судів Тіпікор є належна організація процесу з використанням сучасних технологій. Географічними особливостями Республіки Індонезія є те, що територіально країна розташовується на сукупності вулканічних островів і по суті являє собою архіпелаг. Навіть після проведення реформи 2009 року й утворення 34 регіональних анти - корупційних судів очна участь прокурорів у засіданні, залучення свідків та інших учасників засідання не завжди є можливим та доцільним.

Було проведено дослідження для оптимізації роботи моделі суду Тіпікор з урахуванням територіальних особливостей архіпелагу. Відповідно до частини першої статті 35 до пункту Закону №46 2009 року регіональні суди Тіпікор розташовуються в кожному головному місті регіону. Юрисдикція такого суду охоплює відповідну провінцію, де він територіально розташований.

Під час дослідження було встановлення, що витрати, понесені для забезпечення належної процесуальної роботи досудового та судового слідства і однієї справи в суді Тіпікор, у деяких віддалених регіонах, сильно різняться, (від 127,534,000 до - 376 556 000 рупій). Різниця у витратах зумовлена відстанню від міста то розташування судів. Чим більша відстань від міста, тим більші витрати на організацію досудового та судових процесів. Крім того, це впливає на процесуальну оперативність та тривалість судового розгляду взагалі. Виходячи з вищезазначеного, значною перспективо вдосконалення індонезійських антикорупційних судів є створення моделі регіонального суду Тіпікор, який буде основуватись на інформаційних технологіях та електронному діловодстві. Це допоможе заощадити відносно дорогі витрати та скоротити час розгляду справ [5].

Індонезійські науковці поділяють думку, що ідея застосування технологічного прогресу взагалі та електронного суду зокрема у сфері діяльності антикорупційних судів Тіпікор має філософську та юридичну основу й направлена на посилення зусиль з викорінення корупції у країні. Філософська ідея застосування системи електронного суду в процесі здійснення антикорупційного правосуддя відповідає цінностям, які відображають основні правила та ідеали Конституції Індонезії. Тоді як заснована на юридичному підґрунті парадигма застосування системи електронного суду в антикорупційних судах відповідає чинному Закону №48 від 2009 року в частині, що судова влада, при здійсненні правосуддя, повинна робити його більш швидким, простим і доступним для громадян. По-друге, запуск електронного судочинства забезпечить більш оперативний розгляд справ та покращить судову взаємодію в середині системи. Також застосування системи електронного суду в регіональних антикорупційних судах полегшить умови здійснення громадського контролю за станом розгляду суспільно-резонансних корупційних справ, одночасно підвищить прозорість суду та розуміння громадськості юридичних аспектів розгляду судових справ антикорупційного спрямування [6].

Висновки. Отже, виходячи з вище - наведеного, можливо зробити такі висновки:

1. Республіка Індонезія має свою історію антикорупційної боротьби. Завдяки імплементації антикорупційного суду в судову систему Індонезії країна покращила свої позиції в міжнародному рейтингу сприйняття корупції.

2. Створений у 2002 році суд із протидії корупції Тіпікор у столиці мав відчутний успіх й користувався довірою населення. Завдяки його роботі, рівень корупції знизився, та розгляд справ здійснювався ефективно та з низьким рівнем виправдувальних вироків. У 2009 році фактично наявна дуальна система судоустрою була визнана такою, що суперечить конституції. Після цього почалася реформа, яка передбачала створення 34 антикорупційних регіональних судів. І хоча під час реформи постали деякі питання, такі як нестача кваліфікованих кадрів, здебільшого зазначені зміни можливо вважати вдалими. Вважаємо, що при реформах такого типу ключовим є збереження позитивного досвіду оригінального суду та його поширення на новостворену систему установ судової гілки влади. Індонезійський досвід реформування антикорупційних судових інституцій, показав, що запровадження регіональних судів Тіпікор допомогли розширити коло доступності антикорупційного судочинства та розвантажили місцеві суди загальної юрисдикції, що підвищило загальнонаціональний рівень протидії корупції.

3. Завдяки географічним особливостям антикорупційна система судоустрою Індонезії особливо гостро відчуває потребу в оптимізації й повному переході на електронне судочинство. Це є істотною перспективою для покращення судів Тіпікор. Із розвитком технологій та впровадження їх у судову систему доступність судочинства буде зростати, а видатки на його здійснення зменшуватись, що є особливо актуальним для найвіддаленіших регіонах країни.

Література

антикорупційний суд злочин правовий

1. Transparency International Corruption Perceptions Index: Indonesia. URL: https://www.transparency.org/en/cpi/ 2020/index/idn.

2. Najih, M, & Wiryani, F. (2020). Learning the Social Impact of Corruption: A Study of Legal Policy and Corruption Prevention in Indonesia and Malaysia. Journal of Social Studies Education Research, 11 (4), 175-189.

3. S chutte S.A. Specialised Anti-Corruption Courts: Indonesia. U4 Brief. 2016. URL: https://www.cmi.no/publications/ file/5886-specialised-anti-corrup - tion-courts-indonesia.pdf.

4. Butt Simon. Indonesia's Regional Anti-Corruption Courts: Should They Be Abolished. Indon. L. Rev., 2012, 2: 145. URL: https://pdfs.semanticscholar.org/8833/ 08056b00637eac2570cf8c7aea161fb8c8fd. pdf.

5. SHS Web of Conferences 54, 08010 (2018) The Tipikor Trial Model Based on IT In implementation of The Hearing on The Islands To Be Fast, Lightweight Cost and Simple Sulistyanta*, Sebastianus Adi Santoso Mola, Fredyk M Haba Djingi and Fatma Ayu Jati Putri Faculty of Law, Nusa Cendana University, Kupang, Indonesia. URL: https:/ / www.shs-conferences.org/ articles/shsconf/pdf/2018/15/shsconf_ icolgas2018_08010.pdf.

6. Novera, A., & Pratama, K.J. (2020). Construct the Implementation of Electronic Justice System in the Indonesian Court for Corruption Crimes. Available at SSRN 3542723. URL: https://papers.ssrn.com/ sol3/papers.cfm? abstract_id=3542723.

Размещено на Allbest.ru