Правові питання створення та діяльності організацій водокористувачів в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київського національного економіко- торговельного університету

Правові питання створення та діяльності організацій водокористувачів в Україні

Ольга Павлівна Кулинич, кандидат юридичних наук, доцент

Резюме

Кулинич О.П. Правові питання створення та діяльності організацій водокористувачів в Україні.

У статті досліджено стан правового регулювання відносин щодо гідротехнічної меліорації земель в Україні. Підкреслена необхідність вдосконалення законодавства про меліорацію земель у світлі глобальної тенденції до зміни клімату (потепління). Проаналізовано світовий досвід організації гідротехнічної меліорації земель, який базується на функціонуванні системи об'єднань водокористувачів - споживачів поливних послуг. Доведена доцільність поширення такого досвіду в Україні. Обґрунтована доцільність прийняття Закону України «Про організацію водокористувачів» та Закону України «Про управління національною меліоративною інфраструктурою».

Ключові слова: меліорація земель, меліоративна інфраструктура, організації водокористувачів, правове регулювання.

Резюме

Кулинич О.П. Правовые вопросы создания и деятельности организаций водопользователей в Украине.

В статье исследовано состояние правового регулирования отношений гидротехнической мелиорации земель в Украине. Подчеркнута необходимость усовершенствования законодательства о мелиорации земель в свете глобальной тенденции к изменению климата (потепления). Проанализирован мировой опыт организации гидротехнической мелиорации земель, основанный на функционировании системы объединений водопользователей - потребителей поливных услуг. Доказана целесообразность распространения такого опыта в Украине. Обоснована целесообразность принятия Закона Украины «Об организации водопользователей» и Закона Украины «Об управлении национальной мелиоративной инфраструктурой».

Ключевые слова: мелиорация земель, мелиоративная инфраструктура, организация водопользователей, правовое регулирование.

Summary

Olha Kulynych. Legal issues of creation and activity of water user organizations in Ukraine.

The article examines the state of legal regulation on hydraulic land reclamation in Ukraine. The necessity to improve the legal framework on land reclamation due to the global trend towards climate change (warming) is emphasized. The world experience of operation and maintenance of irrigation systems by the associations of water users, which are consumers of irrigation services, is analyzed. The expediency of disseminating such experience in Ukraine has been proved. The necessity to adopt the Law of Ukraine “On the Organization of Water Users” and the Law of Ukraine “On Management of National Reclamation Infrastructure” is substantiated.

Creation and operation of the Water Users Association requires significant enhancement of the legal framework for hydraulic land reclamation. It is expedient to adopt the Law of Ukraine “On Association of Water Users”. The principal task of this law is to determine legal status and organizational basis for the establishment and operation of the association of water users. Moreover, the Law of Ukraine “On Association of Water Users” should introduce a special legal procedure of the legal title for reclamation network transference to the association of water users.

It should be mentioned that the irrigation network should be given characteristics of a real estate object to be recognized as an object of private ownership rights. In this case the associations of water users get legal possibilities to register the title of the private ownership on the network. Therefore, they will be interested in investing in the modernization of the reclamation network and reducing the cost of irrigation services.

However, since the associations of water users can be established as legal entities under private law, it seems appropriate to give them the legal status of certain features of legal entities under public law.

In the proposed law it is expedient to establish a rule that in case of termination of the association of water users its property, especially, irrigation network, is not subject to distribution among its members, but is transferred to another association of water users or becomes state property.

At the same time, the establishment of the associations of water users and the transfer of ownership of the relevant on-farm reclamation network exacerbates the need to improve the organization of use and protection of main reclamation canals and other reclamation infrastructure that will ensure the delivery of water in irrigation sources. In our opinion, this goal can be achieved through the adoption of the Law of Ukraine “On Management of National Reclamation Infrastructure”. This law should provide for the creation of a specialized public legal entity that will perform the function of the operator of the national reclamation network. As a result, the function of economic use of the national reclamation network will be separated from the function of public administration by such a network, which is carried out by the State Agency of Water Resources of Ukraine. It will create conditions for fuller use of the potential of the national reclamation network to meet the needs and interests of the associations of water users.

Key words: land reclamation, reclamation infrastructure, organization of water users, legal regulation.

Постановка проблеми. В умовах планетарної зміни клімату стабільність землеробства значною мірою залежить від меліорації земель. Дві третини території України перебувають в умовах несприятливого водного режиму. Якщо у поліських і західних областях держава несе значні збитки від перезволоження земель і паводків, то степові райони вражають періодичні (в середньому кожні 2-3 роки) посухи, суховії, пилові бурі, значні площі сільгоспугідь знаходяться у стані недостатнього та нестійкого зволоження. Натомість меліорація дає змогу значно зменшити вплив погодних умов, забезпечити стабільність урожаїв, залучити в сільськогосподарський обіг нові землі, що були неперспективними при традиційних технологіях ведення господарства, що в цілому сприяє підвищенню конкурентоспроможності аграрного сектору економіки та забезпеченню продовольчої безпеки та незалежності країни. З погляду на це, постає потреба правового забезпечення створення та діяльності організацій водокористувачів як сучасної моделі правового регулювання використання та охорони зрошуваних і осушуваних земель в Україні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У вітчизняній науковій літературі питання створення та діяльності організацій водокористувачів майже не досліджувалось. Окремі аспекти у своїх наукових працях розглядали такі вчені, як А.П. Гетьман, М.А. Дейнега, Я.В. Злий, І.І. Каракаш, О.Г. Кулібабін, П.Ф. Кулинич, Р.І. Марусенко, А.М. Мірошниченко, М.В. Шульга та інші.

Мета статті: визначити можливості і перспективи створення та діяльності організацій водокористувачів як організаційно-правового механізму стимулювання відновлення та розвитку гідротехнічної меліорації земель в Україні.

Виклад основного матеріалу. В умовах глобальної зміни клімату (потепління) перед людством постає невідкладне завдання - забезпечити агроекологічну та продовольчу безпеку і на цій основі досягти зменшення рівня бідності населення та сталого економічного розвитку. Це завдання стоїть і перед нашою країною, оскільки через недостатню кількість вологи в ґрунті, зокрема у вегетаційний період, та затяжні і часті посухи втрати врожаю становлять від 10 до 70 %', а це щонайменше 6,5 млрд грн.2

Останнім часом посухи, що охоплюють до 30 % території України, відбуваються вже раз на 2-3 роки. До 2070 р. їх частота може як мінімум подвоїтися. Посухи спостерігаються навіть у північних та західних регіонах нашої країни, які раніше вважалися зонами достатнього забезпечення вологою. Вчені стверджують, що якщо така тенденція триватиме й далі, то Україна може втратити кліматичне різноманіття. Її територія становитиме одну посушливу кліматичну зону, схожу на нинішній степ, а на Півдні країни без зрошування не можна буде вирощувати ніякі сільськогосподарські культури3.Тому цілком зрозуміла потреба відновлення та розвитку меліорації земель як важливого напряму державної аграрної політики України.

В Україні, за даними інвентаризації, обліковується 5485,3 тис. га меліорованих, у тому числі 2178,3 тис. га зрошуваних і 3307,0 тис. га осушуваних земель4. Разом із тим, за даними «Моніторингу земельних відносин в Україні: 2016-2017», станом на 1 січня 2017р. фактично було всього 1693,7 тис. га зрошуваних земель (на 484,6 тис. га менше, ніж дані їх інвентаризації), з них не поливалося 1226,0 тис. га, або 72,4 %. Площа осушуваних земель становила 3028,9 тис. га, при цьому 229,0 тис. га не використовувалися у сільськогосподарському виробництві, що становить 7,6 % від загальної площі осушуваних земель. Наразі наявний в країні потенціал інфраструктури є достатнім для поливу не менше 1,5--1,8 млн га5. Крім того, частка зрошувальних земель у сільськогосподарських угіддях на початок 2009 р. становила лише 6,7 %, а частка зрошуваної ріллі -- 6,6 % їх загальної площі6.

Водночас інвестування у відновлення зрошення в масштабах України сприятиме отриманню значного економічного ефекту. Зокрема, це дасть можливість виробляти щорічно 7,5--8 млн т зерна, 1,6--1,8 млн т насіння сої, 2,5--3 млн т овочевих культур та 800--880 тис. т плодів, ягід і винограду. За підрахунками, сумарна вартість валової продукції з проєктної площі зрошування становитиме $3,6--4,1 млрд7. Важливо також зазначити, що при проведенні меліорації земель, крім інтересів сільського господарства, враховуються й інтереси багатьох інших галузей народного господарства -- лісового, рибного, річкового флоту, енергетики, комунального господарства, охорони здоров'я тощо. А це в свою чергу створює базу для їх стійкого розвитку.

Таким чином, гідротехнічна меліорація земель має велике значення для піднесення всіх галузей сільськогосподарського виробництва, в різні за погодними умовами роки в усіх зонах країни, забезпечує гарантовані врожаї сільськогосподарських культур, вносить докорінні зміни в умови сільськогосподарського виробництва. Вона також дає змогу задовольняти потреби населення у продовольстві, створювати міцну кормову базу для тваринництва, забезпечувати високоякісною сировиною інші галузі народного господарства країни.

Основи державної політики України у сфері меліорації визначаються значною кількістю законодавчих та нормативно-правових актів, головними з яких є: Конституція України, Водний, Земельний, Податковий, Лісовий кодекси України; закони України «Про меліорацію земель», «Про трубопровідний транспорт», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про управління об'єктами державної власності», «Про оренду землі», «Про інвестиційну діяльність», «Про концесії», «Про державно-приватне партнерство», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження інтегрованих підходів в управлінні водними ресурсами за басейновим принципом», «Про затвердження Загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року»; постанови Кабінету Міністрів України «Про розвиток меліорації та поліпшення екологічного стану меліорованих земель у 1994-2000 роках», «Про Комплексну програму розвитку меліорації земель і поліпшення екологічного стану зрошуваних та осушених угідь на період до 2010 року», «Питання розвитку меліорації земель і поліпшення екологічного стану зрошуваних та осушених угідь» тощо.

Засади правового регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі проведення меліорації, використання меліорованих земель і меліоративних систем та реалізації повноважень органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування, спрямованих на забезпечення екологічної безпеки меліоративних систем і захист суспільних інтересів у сфері меліоративного землеробства, визначені Законом України «Про меліорацію земель» від 14 січня 2000 р.8 На жаль, даний Закон не повною мірою відповідає вимогам сьогодення.

Основний недолік Закону «Про меліорацію земель» полягає, на наш погляд, у тому, що його розробники визначили у якості «рушійної сили» розвитку зрошуваного та осушуваного землеробства в Україні діяльність відповідних органів влади. Але навіть з цієї точки зору для Закону характерні істотні недоліки. Зокрема, він не передбачає прозорого механізму будівництва та підготовки всієї необхідної для даного процесу документації. Так, процес отримання дозволів, розробки та погодження перед проєктної та проєктно-кошторисної документації, що передбачені зазначеним Законом, не відповідають вимогам будівельного законодавства. Не встановлено й чітких вимог щодо конкретного виду дозволу, необхідного суб'єктам господарювання для виконання будівельних робіт, а кількість погоджень та експертиз, передбачених цим законом, не відповідає іншим нормативно-правовим актам у сфері будівництва. Крім того, на сьогодні фактично неможлива реєстрація права власності на системи зрошення та дренажу як окремі майнові об'єкти. Все це не створює сприятливих умов для відновлення наявних та будівництва нових меліоративних систем в Україні.

З метою подальшого вдосконалення державної політики щодо меліорації Кабінет Міністрів України намагається більш повно реалізувати регулятивний потенціал Закону «Про меліорацію земель». З цією метою своїм розпорядженням від 14 серпня 2019 р. № 6881 він схвалив «Стратегію зрошення та дренажу в Україні на період до 2030 року»9, спрямовану на створення ефективного й дієвого сектора послуг зі зрошення та дренажу, який забезпечуватиме сталий екозбалансований, в умовах змін клімату, розвиток землеробства та сприятиме вирішенню стратегічного завдання з розвитку сільського господарства в напрямі досягнення Україною статусу комерційно життєздатного світового лідера з виробництва продовольства. Основні положення і принципи цієї Стратегії узгоджені з Директивою 2000/60/ЄС Європейського Парламенту і Ради «Про встановлення рамок діяльності Співтовариства в галузі водної політики», Цілями сталого розвитку на період до 2030 р., прийнятими на 70-й сесії Генеральної асамблеї ООН 25 вересня 2015 р. (м. Нью-Йорк, США),Угодою про Асоціацію України та ЄС, Директивою 2007/60/ЄС Європейського Парламенту та Ради «Про оцінку та управління ризиками затоплення і паводків».

Одним із важливих завдань Стратегії є створення передумов для добровільного об'єднання водокористувачів в організації водокористувачів, врегулювання їх діяльності й визначення відповідальності за утримання та експлуатацію меліоративних систем на внутрішньогосподарському рівні.

Слід зазначити, що водогосподарські об'єднання (асоціації, спілки, товариства, кооперативи) є поширеною світовою практикою організації функціонування систем зрошення та дренажу. Завдяки ефективності управління меліоративними системами, окремо розташованими гідротехнічними спорудами і пов'язаними з ними землями, такі об'єднання набули поширення в таких державах, як Німеччина, Швейцарія, Нідерланди, США, Канада, Франція, Естонія, країнах СНД та ін.

Спеціалізоване водогосподарське об'єднання можна визначити як недержавну юридичну особу, діяльність якої спрямована на належне використання води для зрошення. Функціями такого водогосподарського об'єднання є: експлуатація зрошувальної та дренажної систем, обслуговування систем, а також оцінка та збір водних платежів. Крім того, деякі водогосподарські організації мають право на використання води для інших цілей, крім сільського господарства. Це стосується зрошувальних районів США (USA Irrigationdistricts) та Угорщини. Цілі їх діяльності можуть включати: генерацію гідроенергетики, навігацію, водопостачання для міст, сіл та галузей промисловості10. До того ж, ці об'єднання мають дуже помітний вплив на державну водогосподарську та сільськогосподарську політику. Надаючи підтримку під час їх створення, держави тим самим прагнуть забезпечити належне управління у зазначеній галузі. Наприклад, у Німеччині, де функціонує найбільш розвинена мережа таких об'єднань, держава стимулює утворення водних, земельних асоціацій шляхом встановлення умови про те, що заінтересовані фермери і землекористувачі можуть отримати федеральну допомогу тільки в разі вступу в асоціацію. До того ж останні є підконтрольними федеральному уряду країни і їх основна мета - представляти спільні інтереси фермерів в сільськогосподарському секторі. Центральною з діючих асоціацій в ФРН є Німецька асоціація фермерів, яка об'єднує зрошувальні, водні, ґрунтові (земельні) асоціації і діє під егідою Федерального міністерства продовольства, сільського та лісового господарства11. правовий гідротехнічний меліорація законодавство

Відповідно до Закону про меліорацію кантону Граубюнден (Швейцарія), для проведення меліоративних робіт і виконання пов'язаних з ними управлінських функцій передбачається створення спеціальних кооперативів, які являють собою публічно-правові корпорації. Характерною рисою зазначених кооперативів є те, що для їх індивідуалізації не потрібно проведення реєстрації в реєстрі торгових фірм; для їх створення достатньо лише затвердити компетентним департаментом його статут. При ліквідації кооперативів державні структури також відіграють істотну роль. Вона полягає в необхідності отримання схвалення з боку компетентного департаменту12.

У США діяльність організацій у сфері меліорації земель здійснюється при тісній співпраці з федеральним урядом і урядами штатів. Головна роль цих організацій полягає в узагальненні практики ведення меліоративної діяльності господарюючими суб'єктами, розробці та широкому обговоренні проєктів нормативно- правових актів, постановці перед уповноваженими державними органами нормативного врегулювання питань, які потребують вдосконалення13.

Сьогодні в світі найпоширенішими є такі види спеціалізованих водогосподарських об'єднань:

об'єднання, в основному контрольовані фермерами: зрошувальні райони США, водні райони (США), зрошувальні об'єднання (Іспанія), Субакське зрошувальне об'єднання (Індонезія), зрошувальне об'єднання Афганістану, об'єднання користувачів каналами (Чилі) тощо. У цілому їх називають об'єднаннями споживачів зрошувальних вод або зрошувальними об'єднаннями (IA - Irrigation Associations);

об'єднання, в основному підконтрольні державі: Іспанія, Туреччина, Болівія, Ірак, більшість Еквадору та Кенії. Вони позначаються як суспільні (публічні) системи зрошення (PIS - Public Irrigation Schemes);

об'єднання зі змішаним контролем фермерів та державою. У даному випадку основна система зрошення управляється урядовими посадовими особами, а канали третього підйому контролюються асоціаціями фермерів. Це поширено в азіатських країнах, де вони називаються «Зрошувальними об'єднаннями зі змішаним керуванням»14.

Для нашої країни, як зазначив заступник Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Тарас Висоцький, найбільш прийнятними є три моделі зрошення, за якими можуть взаємодіяти агровиробники з державою: перша - це коли держава обслуговує весь ланцюг водопостачання до кінцевого споживача, починаючи від магістральних каналів, насосних станцій і завершуючи внутрішньогосподарськими мережами і системами польового дренажу; друга - передбачає передачу всього меліоративного комплексу у приватну власність; третя - створення об'єднання водокористувачів (далі - ОВК), щось на кшталт ОСББ, тільки у сфері зрошення15.

На нашу думку, при виборі найбільш адекватної моделі об'єднання споживачів меліоративних (гідротехнічних) послуг варто виходити зі стану меліоративного господарства нашої країни, де протягом останніх 20 років спостерігається стрімке зменшення площ зрошуваних земель у поливному режимі. Так, після проведеного у 90-х рр. ХХ ст. розпаювання земель колишніх колективних підприємств (далі - КСП) технологічно цілісні об'єкти меліоративної системи нижчого рівня опинилися у власності різних суб'єктів, внаслідок чого технологічна цілісність систем була втрачена. Об'єкти міжгосподарських меліоративних систем, як правило, перебувають в управлінні Держводагентства. Внутрішньогосподарська меліоративна мережа з об'єктами інженерної інфраструктури, що не підлягали паюванню в процесі реформування КСП, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонас- тупників», повинна була бути передана у комунальну власність16. Але процес передачі внутрішньогосподарських меліоративних систем у комунальну власність відбувався повільно та не був завершений щодо значної частини об'єктів. У результаті цього залишились внутрішньогосподарські меліоративні системи з невизна- ченим правовим статусом. Це в свою чергу спричинило руйнацію та розкрадання внутрішньогосподарських мереж. Склалася тенденція незаконного демонтажу систем, крадіжок трубопроводів та включення ліквідаційними комісіями об'єктів внутрішньогосподарських меліоративних систем у перелік майна, що підлягає реалізації з метою погашення боргів. Нарешті, окремі внутрішньогосподарські меліоративні системи опинились в приватній власності внаслідок реорганізації КСП у приватні підприємства.

Варто зазначити, що гідротехнічна меліорація, як правило, забезпечується меліоративними мережами, до складу яких входять насосні станції. Встановлене в насосних станціях обладнання (насосні агрегати, електричні двигуни і т.д.) зазвичай є морально застарілим та має низький рівень енергоефективності порівняно з сучасними аналогами. При цьому вартість електроенергії є основною складовою вартості послуг, які пов'язані із забором води на полив, що надаються водогосподарськими організаціями Держводагентства.

Зазначене підвищення вартості електроенергії призводить до високої для аграріїв вартості поливу сільськогосподарських культур та перебоїв у постачанні води до поливальної техніки аграріїв. При цьому у держави відсутні кошти для масштабної заміни обладнання в насосних станціях на більш енергоефективне. Як результат, окремі сільськогосподарські товаровиробники взагалі відмовляються від зрошення через його високу вартість.

Крім того, чинне законодавство не передбачає чітких та прозорих механізмів самостійного фінансування аграріями будівництва, заміни та ремонту об'єктів меліоративної інфраструктури.

Так, Закон України «Про меліорацію земель» не передбачає можливість існування права приватної власності на об'єкти інженерної інфраструктури міжгосподарських меліоративних систем. При цьому згідно з термінологією вказаного Закону будь-який об'єкт, який забезпечує подачу (відведення) води декільком землекористувачам, буде вважатись об'єктом міжгосподарської меліоративної системи. Це означає, що більшість мереж, які створювались як внутрішньогосподарські за визначенням чинного законодавства, перетворились на міжгосподарські.

Крім того, законодавство не враховує специфіку меліоративної інфраструктури при визначенні меліоративних систем та їх окремих об'єктів як об'єктів речових прав. Така специфіка полягає в тому, що меліоративні системи, з одного боку, є єдиними технологічно цілісними об'єктами. Але, з другого боку, меліоративні системи складаються із декількох самостійних об'єктів нерухомого та/або рухомого майна, у кожного з яких може бути свій власник. При цьому прив'язка об'єктів меліоративної системи до земельних ділянок, на яких вони розташовані, та земельних ділянок, гідротехнічна меліорація яких ними забезпечується (може забезпечуватися), також законодавством не передбачена. Відсутня й можливість зареєструвати право приватної власності на об'єкти меліоративної системи, які не є об'єктами нерухомого майна. За таких умов, у разі спорів щодо належності об'єктів меліоративної мережі, зокрема трубопроводів, тому чи іншому суб'єкту ідентифікувати конкретний трубопровід як об'єкт права приватної власності конкретного аграрія складно.

Зазначені фактори істотно знижують заінтересованість агробізнесу в будівництві нових меліоративних систем для задоволення власних потреб. Адже, по-перше, виникнення права власності на такі системи може бути поставлене під сумнів через їх міжгосподарське призначення, а, по-друге, окремі об'єкти такої системи (трубопроводи) не наділені жодними просторовими характеристиками, що давали б змогу відрізнити їх від інших подібних об'єктів.

У зв'язку з цим в умовах України найбільш адекватною уявляється третя модель об'єднання споживачів меліоративних послуг, яка передбачає створення об'єднання водокористувачів (далі - ОВК) як юридичних осіб, покликаних надавати такі послуги своїм членам.

Висновки і пропозиції

Створення та функціонування організацій водокористувачів потребує істотного вдосконалення законодавчої бази гідротехнічної меліорації земель. Зокрема, доцільно прийняти Закон України «Про об'єднання водокористувачів», метою якого є створення чіткої правової основи для функціонування ОВК, передусім у сільському господарстві. Даним законом варто також передбачити передачу у власність організацій водокористувачів тієї частини внутрішньогосподарської меліоративної мережі, яка обслуговує потреби у зрошенні земельних ділянок членів організації. З метою оформлення права власності на таку мережу вона має отримати ознаки об'єкта нерухомого майна, що уможливить реєстрацію права власності ОВК на мережу. Принаймні лише за умови набуття на таку мережу права власності ОВК будуть заінтересовані у вкладенні інвестицій у модернізацію меліоративної мережі та здешевлення вартості поливних послуг. Проте оскільки ОВК можуть бути створені як юридичні особи приватного права, уявляється доцільним надати їх правовому статусу деяких ознак юридичних осіб публічного права. Зокрема, у пропонованому законі варто встановити правило, згідно з яким у разі припинення діяльності ОВК його майно, в першу чергу меліоративна мережа, не підлягає розподілу між членами ОВК, а передається іншій ОВК або переходить у власність держави.

Водночас створення ОВК та передача їм у власність відповідної внутрішньогосподарської меліоративної мережі загострює питання про необхідність вдосконалення організації використання і охорони магістральних меліоративних каналів та іншої меліоративної інфраструктури, яка забезпечуватиме доставку води ОВК у джерелах зрошення. На наш погляд, таке завдання можна реалізувати шляхом прийняття закону України «Про управління національною меліоративною інфраструктурою». Цим законом варто передбачити створення спеціалізованої публічної юридичної особи, яка виконуватиме функцію оператора національної меліоративної мережі. У результаті функція господарського використання національної меліоративної мережі буде відділена від функції державного управління такою мережею, яку здійснює Державне агентство водних ресурсів України. Тим самим будуть створені умови для більш повного використання потенціалу національної меліоративної мережі для задоволення потреб і інтересів ОВК.

Література

1. Про схвалення Стратегії зрошення та дренажу в Україні на період до 2030 року: розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 р. № 688-р.

2. Моніторинг земельних відносин в Україні: 2016-2017. Офіційний вебсайт Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру

3. Звіт про стратегічну екологічну оцінку проєкту Стратегії зрошення та дренажу в Україні до 2030 року. Офіційний портал Міністерства захисту довкілля та породних ресурсів України

4. Поки грім не гряне, або Питання зрошення українських земель.

5. Про меліорацію земель: Закон України від 14.01.2000 р. № 1389-XIV.

6. Про схвалення Стратегії зрошення та дренажу в Україні на період до 2030 року: розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 р. № 688-р.

7. Зелена книга. Зрошення та дренаж. Платформа ефективного регулювання PRO

8. Злий Я.В. Правове регулювання використання та охорони зрошуваних та осушуваних земель в Україні: дис. ... канд. юрид. наук. 12.00.06 / Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України. Київ, 2020. С. 87.

9. Зелена книга. Зрошення та дренаж. Платформа ефективного регулювання PRO

10. Поки грім не гряне, або Питання зрошення українських земель.

11. Про затвердження Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підпри- ємств-правонаступників: постанова Кабінету Міністрів України від 13.08.2003 р. № 1253.

Размещено на Allbest.ru