Домашнє насильство: загальнотеоретичний аспект та рекомендовані алгоритми дій щодо реагування на випадки зазначеної категорії

Дослідження сутності явища домашнього насильства, його форм та причин виникнення. Аналіз нормативно-правового забезпечення запобігання й протидії домашньому насильству та статистики звернень. Алгоритми дій реагування на випадки домашнього насильства.

Рубрика Государство и право
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 23.01.2023
Размер файла 26,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Криворізький навчально-науковий інститут

Донецького державного університету внутрішніх справ

Домашнє насильство: загальнотеоретичний аспект та рекомендовані алгоритми дій щодо реагування на випадки зазначеної категорії

Неждана Михайлівна Удалова, викладач

Резюме

Удалова Н.М. Домашнее насилие: общетеоретический аспект и рекомендованные алгоритмы действий по реагированию на случаи указанной категории

Работа посвящена анализу проблемы домашнего насилия на фоне карантинных ограничений во время пандемии COVID-19. Для исследования национального опыта предотвращения и противодействия домашнему насилию предлагается исследовать формы и причины домашнего насилия, соответствующее нормативно правовое обеспечение, статистику обращений относительно случаев насилия в семье. Выделить, обобщить и предложить рекомендованный алгоритм действий полиции при реагировании на случаи домашнего насилия. В то же время выделить практические советы для пострадавших от домашнего насилия или его свидетелей в виде рекомендованного алгоритма действий по реагированию на домашнее насилие в современных условиях.

Ключевые слова: домашнее насилие, виды домашнего насилия, причины домашнего насилия, специальные меры по противодействию домашнему насилию, срочное запретительное предписание, ограничительное предписание.

Summary

Nezhdana Udalova. Domestic violence: general theoretical aspect and recommended algorithms for responding to cases of this category

The modem world has undergone some changes over the last few years of pandemics and long-term quarantine restrictions. In addition to positive changes, the world community is focusing on the negative exacerbation of some social problems. One of which is the private sphere of life of citizens. Since family issues have become the most acute, it is the relationship between people who, one way or another, are forced to be alone with each other.

Domestic violence is a current problem that needs to be addressed quickly, not only by those involved in preventing and combating domestic violence, but also by each of us. Because of shame, false stereotypes, many people are exposed to domestic violence, believing that protection and help is impossible.

According to statistics, which will be discussed in more detail in the article, the number of cases of domestic violence and appeals to the relevant authorities is growing. This social phenomenon gained the most publicity at the international level during quarantine. In this regard, the government of our country has launched a large-scale social information campaign aimed at highlighting the existing problem. Programs of joint work of state and local authorities with public associations on issues of prevention, prevention and counteraction to all manifestations of domestic violence have been introduced.

Based on this, this article is devoted to the analysis of the problem of domestic violence in Ukraine against the background of quarantine restrictions during the COVID-19 pandemic. To study the national experience in preventing and combating domestic violence, it is proposed to investigate the forms and causes of domestic violence, the relevant legal framework, and statistics on complaints of domestic violence. Identify, summarize and propose the recommended algorithm of actions of police officers in responding to cases of domestic violence. At the same time, provide practical advice for victims of domestic violence or its witnesses in the form of a recommended algorithm for responding to domestic violence in modern conditions.

Key words: domestic violence, types of domestic violence, causes of domestic violence, special measures to counter domestic violence, urgent restraining order, restraining order.

Вступ

Постановка проблеми. Сучасний світ за останні декілька років пандемії та тривалих карантинних обмежень зазнав певних змін. Окрім позитивних змін, світова спільнота акцентує увагу й на негативному загостренні деяких суспільних проблем. Однією із них є приватна сфера життя громадян. Оскільки найбільш гострими стали сімейні питання, саме взаємовідносини між людьми, які, так чи інакше, вимушені залишатися наодинці один з одним.

Домашнє насильство - це сучасна проблема, яка потребує швидкого реагування не тільки з боку суб'єктів запобігання та протидії домашньому насильству, а й з боку кожного з нас. Через сором, хибні стереотипи велика кількість людей піддається домашньому насильству, вважаючи, що захист і допомогу отримати неможливо.

Як свідчить статистика, яку буде розглянуто в статті більш детально, кількість випадків домашнього насильства й звернення до відповідних органів все більш зростає. Це соціальне явище набуло найбільшого розголосу на міжнародному рівні під час карантину. Уряд нашої країни у зв'язку з цим розгорнув широкомасштабну соціально-інформаційну кампанію, метою якої є висвітлення існуючої проблеми. Запроваджено програми спільної роботи державних і місцевих органів влади з громадськими об'єднаннями щодо питань профілактики, запобігання та протидії усім проявам домашнього насильства. Таким чином, для покращення ситуації в Україні слід приділити значну увагу дослідженню такого негативного соціального явища, як домашнє насильство.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Явище домашнього насильства сьогодні є предметом уваги не тільки правоохоронних органів, а й учених, політиків, психологів та педагогів, які намагаються зрозуміти його причини й розробити дієві заходи запобігання та протидії. Зокрема, окремі аспекти зазначеної проблеми порушували в роботах О. Бандурка, А. Блага, В. Вітвицька, Л. Завадська, Л. Кормич, Н. Лавриненко, І. Лавринчук, Т. Мельник та інші.

Формулювання мети статті. Метою статті є дослідження сутності такого явища, як домашнє насильство, його форм та причин виникнення, аналіз нормативно-правового забезпечення запобігання й протидії домашньому насильству та статистики звернень у таких випадках. На меті також є виокремлення та пропонування алгоритму дій реагування на випадки домашнього насильства для представників правоохоронних органів та пропонування алгоритму дій для постраждалих осіб.

Виклад основного матеріалу

Однією з гострих міжнародних соціальних проблем на сьогодні є домашнє насильство. Світова тенденція до зростання випадків домашнього насильства не оминула й Україну. Міжнародна пандемія та карантинні обмеження стали привідом для зростання кількості випадків та звернень до правоохоронних органів, громадських об'єднань щодо домашнього насильства.

Навіть у найбільш розвинених та економічно стабільних європейських країн однією з цілей досягнення стабільності забезпечення прав і свобод людини і громадянина є активне сприяння вирішенню проблеми домашнього насильства. Адже це не є особистою справою кривдника та його жертви, як свідчать стереотипи, а являє собою проблему, що потребує загальної уваги й ужиття дієвих заходів на рівні державної політики, спрямованих на її вирішення. Насильство є антитезою демократії. Україна не залишається осторонь таких процесів. Після активного обговорення, дослідження та визнання явища домашнього насильства як суспільної проблеми ще у 2001 р. було прийнято Закон України «Про попередження насильства в сім'ї» (на сьогодні даний закон втратив чинність), який став одним із перших нормативно-правових актів, що регулювали б дані правовідносини. Хоча цей закон і мав загальні правові засади попередження та юридичну відповідальність за вчинення такого насильства, але не містив головного - ефективних заходів припинення домашнього насильства, заходів впливу на кривдника та здійснення подальших профілактичних дій щодо нього, заходів допомоги постраждалим.

Тому внаслідок набуття широкомасштабності явища домашнього насильства за останні роки органами державної влади України було прийнято важливе рішення щодо удосконалення законодавства та нормативної бази щодо насильства.

На сьогодні законодавче і нормативно-правове забезпечення запобігання та протидії насильству в сім'ї містить чимало актів, основними з яких є:

1. Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 2018 р.1 Цим нормативним актом визначено організаційно-правові засади та заходи з приводу запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у цій сфері.

2. Закон України «Про Національну поліцію». Цим законом визначено повноваження й заходи з боку поліцейських у випадках домашнього насильства2.

3. Кримінальний кодекс України: ст. 91-1 (Обмежувальні заходи, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство); ст. 126-1 (Домашнє насильство); ст. 390-1 (Невиконання обмежувальних заходів, обмежувальних приписів або непроходження програми для кривдників); ст. 153 (Сексуальне насильство)3.

4. Кодекс України про адміністративні правопорушення: ст. 39-1 (Направлення на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі); ст. 173-2 (Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування)4.

5. Указ Президента України № 119/2021 «Про Національну стратегію у сфері прав людини». Містить стратегічну ціль запобігання та протидії домашньому насильству, проблеми, на вирішення яких спрямований стратегічний напрям, завдання та очікувані результати5.

6. Постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. № 658 «Про затвердження Порядку взаємодії суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі»6 та інші.

Даний перелік не є вичерпним та свідчить про наявність в Україні осучасненого законодавчого регулювання питань реагування, захисту, протидії, запобігання та профілактики домашнього насильства.

Домашнє насильство часто відбувається через те, що кривдник вважає, що насильство є його правом, допустимим і виправданим, або ж через упевненість у тому, що навряд чи факт правопорушення повідомлятиметься стороннім. Це може призвести до циклу насильства між дітьми та іншими членами сім'ї, які можуть відчути, що таке насильство є прийнятним або виправданим. Багато людей не визнають себе ґвалтівниками чи жертвами, бо вони розглядають свій досвід як сімейні конфлікти, які, на їх думку, лише вийшли з-під контролю.

Домашнє насильство може вчинятися щодо дітей, батьків або людей похилого віку, з боку інтимного партнера, має місце і в гетеросексуальних, і в гомосексуальних відносинах, а також по відношенню до колишнього подружжя або партнерів.

Досліджуючи тлумачення поняття «домашнє насильство» можна дійти висновку, що зазвичай це насильницькі дії, що здійснюються всередині однієї сім'ї. Тобто це є насильством або поганим зверненням однієї людини по відношенню до іншої, що здійснюється в домашніх умовах та має різні форми прояву.

Законодавством виокремлено чотири форми домашнього насильства:

1. Економічне насильство - це форма насильства, коли одна людина контролює доступ іншої людини до економічних ресурсів, наприклад, умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, та інші правопорушення економічного характеру.

2. Психологічне насильство - це модель поведінки, в якій людина певним чином дегуманізується або систематично підриває самооцінку, тобто така поведінка кривдника призводить до серйозного збитку психологічної цілісності людини. Наприклад, словесні образи, приниження, залякування та інші діяння.

3. Сексуальне насильство - це небажаний статевий акт, небажані коментарі або аванси з сексуальним підтекстом, або дії, спрямовані на примус до сексуальної торгівлі або інших спроб спрямування людини проти її сексуальності, а також інші правопорушення проти статевої свободи людини.

4. Фізичне насильство - це одна з найтяжчих форм домашнього насильства, має вияв прямого або непрямого впливу на жертву, щоб викликати фізичну шкоду, страх, біль, інші фізичні страждання, що враховує ляпаси, шмагання, нанесення побоїв, мордування та вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Серед науковців найрозповсюдженішим переліком причин, що призводять до домашнього насильства, є:

1) соціальні причини, наприклад, висвітлення в засобах масової інформації насильства в суспільстві як можливої моделі поведінки;

2) економічні причини, наприклад, проблеми, пов'язані з безробіттям, відсутністю мінімального достатнього рівня матеріального достатку;

3) психологічні причини полягають у певних упередженнях та вірі у хибні стереотипи;

4) педагогічні причини являють собою відсутність культури поведінки - чи то правової, чи моральної тощо;

5) правові причини є наслідком поширення правового нігілізму серед громадськості;

6) політичними є схильність до ґендерних стереотипів;

7) соціально-медичні полягають у проблемах алкоголізму, наркоманії тощо;

8) фізіологічні та медичні причини можуть бути викликані хворобами нервової системи, прийомом збуджувальних лікарських препаратів7 тощо.

Варто визнати, що проблемним питанням є також ведення повної та реальної статистики про масштаби та частоту випадків домашнього насильства в Україні. Адже через відсутність достовірних статистичних даних складається хибне уявлення про наявну ситуацію, що пов'язана з домашнім насильством, через що належної уваги до цієї проблеми не привертається.

На початку квітня 2020 р., коли карантинні обмеження, зокрема локдауни, почали активно запроваджуватися практично в усіх країнах світу, щоб сповільнити поширення коронавірусної інфекції, Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш одним із перших на міжнародному рівні публічно заявив про збільшення випадків насильства щодо жінок під час карантину8.

За повідомленням Фонду ООН у галузі народонаселення (далі - UNFPA), за перші три місяці карантину в усьому світі спостерігалося зростання випадків насильства з боку інтимних партнерів на 20 %, а кожні три місяці локдауну збільшуватиметься кількість випадків ґендерно зумовленого насильства по всьому світу на 15 мільйонів. ООН Жінки та ЮНІСЕФ також повідомляли про зростання випадків домашнього насильства в перші місяці карантину від 25 % і аж до 250 %. При цьому наголошувалося, що кількість зареєстрованих повідомлень може не відображати реальної картини, адже багато жінок залишаються замкненими в одному приміщенні з кривдниками і не мають можливості повідомити відповідні служби про негаразди, як у докарантинний період. Загалом зростання випадків ґендерно зумовленого і, зокрема, домашнього насильства під час пандемії COVID-19 набуло таких масштабів, що відповідне явище почали називати «тіньовою пандемією»9.

Тож після визначення форм і причин домашнього насильства та дослідження статистики звернень до правоохоронних органів доречним є виокремлення рекомендацій і головних умов алгоритму дій представників поліції щодо оперативного реагування на випадки насильства зазначеної категорії. Наявність чіткого алгоритму дій для правоохоронних органів покращить систему вирішення питань боротьби з домашнім насильством.

Узагальнений алгоритм дій представників поліції при реагуванні на випадки домашнього насильства:

1. Перед виїздом на місце події:

а) уточнити у особи, яка повідомила про факт вчинення домашнього насильства, усі основні дані щодо діяння (форму насильства, кількість учасників, необхідність виклику медичних працівників та інше);

б) перевірити основні бази даних щодо осіб, які мешкають за вказаною адресою (перебування на профілактичних обліках, судимість тощо);

в) визначити та розподілити основні завдання кожного працівника.

2. Після прибуття на місце події:

а) вжити передбачених законодавством заходів щодо припинення домашнього насильства, дотримуючись при цьому заходів особистої безпеки;

б) звертати увагу на сліди насильства, стан учасників конфлікту, види знарядь чи засобів, якими могли бути спричинені ушкодження, на наявність додаткових виходів з приміщення, через які правопорушник може втекти або позбавитися речових доказів тощо;

в) встановити осіб, які є учасниками конфлікту та за можливості розвести сторони та дітей, при наявності, у різні приміщення;

г) обрати сприятливу ситуацію і надати можливість сторонам конфлікту спокійно висловити причини виникнення конфлікту, провести бесіду без упередженого ставлення, не підтримуючи жодного учасника конфлікту, але наголошуючи на своєму офіційному статусі особи, яка зобов'язана з'ясувати ситуацію і має повноваження припинити домашнє насильство.

3. Дії при контакті з кривдником:

а) встановити контакт з кривдником для проведення подальшої бесіди (про відповідальність за вчинення домашнього насильства та про можливе застосування спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які можуть застосовуватись до нього) та не піддаватися на можливі провокації з його боку.

4. Робота з постраждалою особою:

а) організувати надання медичної допомоги у разі необхідності;

б) проводити бесіду конфіденційно, без сторонніх осіб, з виявленням поваги, терпіння та розуміння;

в) проінформувати про права і соціальні послуги, про всі можливі наслідки та про можливість написання заяви щодо вчинення правопорушення, а у разі відмови повідомити про можливість звернення в подальшому до територіального (відокремленого) органу поліції для написання такої заяви.

5. У разі наявності ознак складу кримінального правопорушення до прибуття слідчо-оперативної групи:

а) проводити відповідні заходи щодо охорони місця події, збереження слідів учиненого правопорушення, організувати надання невідкладної медичної допомоги потерпілим особам у разі необхідності, тримати ситуацію під контролем;

б) установити свідків, очевидців події, прикмети правопорушників, збір інших відомостей, що можуть бути використані як докази.

Даний перелік дій поліцейських є загальним, але не є вичерпним. Багато умов та речей залежать саме від ситуації та обставин, що склалися, при яких алгоритм дій поліцейських може доповнюватися деякими пунктами, наприклад при роботі з постраждалими дітьми.

У нашій країні має місце розуміння громадянами важливості дотримання їх прав і особистих свобод, тому домашнє насильство набуває ознак соціально усвідомленої проблеми. При цьому досить велика кількість постраждалих замовчують випадки домашнього насильства.

Це відбувається через хибні упередження, сприймання такого насильства як норму, через правовий нігілізм. Крім того, багато хто з людей просто не знає алгоритму дій у випадках домашнього насильства, куди звертатися по допомогу. В період жорстких карантинних обмежень останніх років і по-сьогодні звертатися за допомогою стало складнішим через проблеми з транспортом, дистанційну роботу та підвищену епідеміологічну небезпеку.

Тому, доцільним є дослідження та виокремлення рекомендованого алгоритму дій щодо реагування на домашнє насильство в сучасних умовах для постраждалих від домашнього насильства:

1) Перш за все потрібно спокійно намагатися оцінити ситуацію насильства, чи наявні будь-які ризики для сторін правопорушення та свідків.

2) Після встановлення відповідних фактів потрібно повідомити поліцію про випадок насильства, наявних учасників та свідків правопорушення. Зателефонуйте за номером «102», або зверніться до відділку чи дільничного.

3) Якщо від агресивної поведінки кривдника для вас існує загроза життю та здоров'ю, поки очікуєте приїзду поліції, намагайтеся знайти безпечне місце для укриття. У разі можливості зателефонуйте родичам, друзям чи знайомим про вашу ситуацію.

4) По приїзді поліції просіть провести оцінку ризиків та на підставі цієї оцінки видати терміновий заборонний припис задля припинення та запобігання майбутнього повторного вчинення домашнього насильства. Заборона може полягати у зобов'язанні залишення місце проживання або перебування постраждалої особи, у забороні на вхід та перебування в ньому, та у забороні безпосередньо контактувати з постраждалою особою.

5) По приїзду поліцейський повинен проінформувати вас про ваші права і соціальні послуги, про всі можливі наслідки, та про можливість написання заяви щодо вчинення правопорушення. У разі відсутності такої розмови з вами, попросіть роз'яснення самостійно.

6) За потреби ви, у разі можливості, повинні звернутися за відповідною допомогою. Це може бути медична, психологічна та правова допомога (звернення до спеціальних закладів чи центрів). Також, вам можуть надати інформаційні консультації на:

- Гарячій лінії з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей (1547);

- Національній гарячій лінії з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації (116 123 - з мобільних).

7) Якщо в умовах карантинних обмежень ви не можете самостійно дістатися до необхідних служб (медична установа, служба у справах дітей тощо), ви можете просити забезпечити транспорт до необхідних служб як безпосереднім зверненням до цих установ, так і до поліції, яка приїхала на виклик.

8) Якщо, на вашу думку, після вирішення конфлікту правоохоронними органами, у вас наявний ризик продовження насильства, негайно зверніться до суду із заявою про видачу обмежувального припису. Такий припис може містити заходи щодо усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи, обмеження спілкування з постраждалою дитиною, заборона контактування та спілкування у будь-який спосіб з постраждалою особою, заборона розшукування особи, в тому числі і через третіх осіб.

домашнє насильство правовий

Висновки

Резюмуючи, варто зазначити, що аналіз проблеми домашнього насильства на даний час є особливо актуальним. Актуальність спричинена підвищенням кількості випадків домашнього насильства та відповідних звернень до правоохоронних органів на тлі карантинних обмежень. Для того, щоб стало можливим вплинути на процес налагодження ситуації, треба усвідомити, як і чому відбувається домашнє насильство, яким чином воно впливає на причетних до цього осіб, як потрібно діяти в таких ситуаціях.

Проблема домашнього насильства повинна вирішуватися з огляду на її багатовимірність та спиратися на реальну ситуацію в країні. Кожен громадянин і держава зобов'язані протидіяти цьому явищу, вживати та удосконалювати заходи оперативного реагування, щоб не допускати можливі шкідливі наслідки.

У дослідженні окреслено, що домашнє насильство є одним із найбільш прихованих та небезпечних видів насильства, має свої певні форми та причини. Проаналізовано основне нормативно-правове забезпечення щодо запобігання та протидії домашньому насильству і статистику звернень у таких випадках. Запропоновано алгоритми дій реагування на випадки домашнього насильства для представників правоохоронних органів та алгоритми дій для постраждалих осіб або свідків вчинення домашнього насильства. Надані рекомендації можуть стати у пригоді всім, хто цікавиться проблемами запобігання та протидії домашньому насильству.

Таким чином, незважаючи на всі кроки, зроблені урядом України для подолання проблеми насильства в сім'ї, ця проблема все ще залишається широко розповсюдженою та остаточно на даний час не вирішена. Про це свідчить підвищення статистики звернень до поліції при наявності достатнього законодавчого регулювання цього питання. Проблема домашнього насильства потребує привернення більшої уваги до неї, удосконалення методів реагування на домашнє насильство та подальших глибоких досліджень у цьому напрямі.

Удосконалення заходів недопущення, протидії та профілактики домашнього насильства в Україні, дотримання узагальнених алгоритмів дій у таких випадках є певним орієнтиром, у межах якого повинно розвиватися та функціонувати досліджуване соціальне явище.

Література

1 Про запобігання та протидію домашньому насильству: Закон України. Відомості Верховної Ради України. 2018. № 5. С. 32. Ст. 35. База даних «Законодавство України». URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2229-19#Text

2 Про Національну поліцію: Закон України. Відомості Верховної Ради України. 2015. № 40-41. С. 1970. Ст. 379. База даних «Законодавство України». URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/580-19#Text

3 Кримінальний кодекс України: Закон від 5.04.2001 р. № 2341-Ш Відомості Верховної Ради України. 2001. № 25-26. База даних «Законодавство України». URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2341-14#Text

4 Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон від 7.12.1984 р. № 8073-Х. Відомості Верховної Ради УРСР. 1984. № 51. Ст. 1122. База даних «Законодавство України». URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/80731-10#Text

5 Про Національну стратегію у сфері прав людини: Указ Президента України. Урядовий кур'єр. 2021. № 58. База даних «Законодавство України». URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/119/2021#Text

6 Про затвердження Порядку взаємодії суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі: постанова Кабінету Міністрів України. Урядовий кур'єр. 2018. № 165. База даних «Законодавство України». URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/658-2018-%D0%BF#Text

7 Попередження домашнього насильства: навч. посіб. для консультантів «Гарячих ліній» / упоряд.: Краснова О.В., Калашник О.А. Київ, 2016. 90 с.

8 Глава ООН закликає до припинення побутового насильства та об'єднання у боротьбі з «жахливим світовим викликом. ЦБЬ: https://twitter.com/antonioguterres/status/1246973397759819776?ref_src=twsrc%5EtfW%7Ctwcamp%5Etweetembed%7Ctwterm%5E124 697339с

9 Аналітичний звіт «Реагування державних органів влади на випадки домашнього насильства під час кризових ситуацій»

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.