Теоретичні засади консульської діяльності у сфері вчинення нотаріальних проваджень
Аналіз наукових праць, нормативних актів та судової практики щодо вчинення консулом нотаріальних дій. Встановлення прогалини як у матеріальному, так і в процесуальному законодавстві, яке застосовується і згідно з яким консул вчиняє нотаріальні дії.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 23.01.2023 |
| Размер файла | 28,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Теоретичні засади консульської діяльності у сфері вчинення нотаріальних проваджень
Євген Євгенович Фурса, кандидат юридичних наук, перший секретар Департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України
Резюме
Фурса Є.Є. Теоретичні засади консульської діяльності у сфері вчинення нотаріальних проваджень.
У статті проаналізовано наукові праці, нормативні акти та судову практику щодо вчинення консулом нотаріальних дій. Встановлено прогалини як у матеріальному, так і в процесуальному законодавстві, яке, відповідно, застосовується і згідно з яким консул вчиняє нотаріальні дії. Обґрунтована необхідність здійснення комплексних наукових досліджень щодо визначення місця такого напряму серед галузей правової науки, внесення змін та доповнень до законодавства з метою забезпечення фізичних та юридичних осіб України, які знаходяться за кордоном, нотаріальними послугами.
Ключові слова: консульська діяльність, дипломатична служба, консул, нотаріальні дії, нотаріальних процес.
Резюме
Фурса Е.Е. Теоретические основы консульской деятельности в сфере совершения нотариальных производств.
В статье проанализированы научные труцы, нормативные акты и судебная практика по совершению консулом нотариальных действий. Установлены пробелы как в материальном, так и процессуальном законодательстве, которое, соответственно, применяется и согласно которому консул совершает нотариальные действия. Обоснована необходимость осуществления комплексных научных исследований по определению места такого направления среди отраслей правовой науки, внесению изменений и дополнений в законодательство с целью обеспечения физических и юридических лиц Украины, находящихся за границей, нотариальными услугами. консул судова практика нотаріальна дія
Ключевые слова: консульская деятельность, дипломатическая служба, консул, нотариальные действия, нотариальный процесс.
Summary
Yevhen Fursa. Theoretical foundations of consular activities in the field of notarial proceedings.
The article analyzes the history and prerequisites for determining the place of consular activities for notarial proceedings in the theory of notarial proceedings with a foreign element. Based on the analysis of scientific papers on international law, we can conclude that initially consular relations arose not even on the basis of treaties, but customs and the root causes of such relations was international trade, which became the prototype of modern consular activities.
In contrast to ancient times, modern consular relations are based on contractual preconditions, which requires a scientific approach not only to create new consular agreements, but also to train relevant personnel in international law who will be able to represent the country in the international arena. in the qualification of relations with a foreign element. Therefore, it is impossible to acquire knowledge and skills in the professional activities of a diplomat and, in particular, in the activities of the consul to perform notarial acts without studying the theoretical foundations of international law, the notarial process.
Scientific works, normative acts and judicial and consular practice on notarial acts performed by the consul are also analyzed. Gaps have been identified in both substantive and procedural law, which, respectively, applies and according to which the consul performs notarial acts. The necessity of carrying out complex scientific researches on definition of a place of such direction among branches of legal science, modification and additions to the legislation for the purpose of providing physical and legal persons of Ukraine who are abroad with notarial services is proved.
Key words: consular activity, diplomatic service, consular agreements, consul, notarial acts, notarial process.
Постановка проблеми
Якщо розглядати передумови визначення місця консульської діяльності з вчинення нотаріальних проваджень у теорії нотаріального процесу з іноземним елементом, то слід звернути увагу на те, яке правове явище було прототипом сучасної консульської діяльності. Так, вчені визначають, що «Зародки консульської діяльності з'явилися ще у давні часи. В грецьких містах-полісах склалася практика проксенії - надання заступництва з боку знатних жителів іноземцям, що відвідують поліси. Функції проксе- на були широкі: від нагляду за продажем товарів до забезпечення іноземцям доступу до храмів для відправлення релігійних обрядів»1. Поступово права іноземців в різних країнах почали захищати спеціальні суди, а потім і спеціальні консульські утворення, які на той період набули право цивільної та кримінальної юрисдикції над своїми співвітчизниками, що істотно відрізняє сучасні консульські повноваження від тих, які мали місце у минулому. Наведені та інші роботи вчених свідчать і про інший аспект консульської діяльності, що спочатку консульські відносини виникали навіть не на підставі договорів, а звичаїв2 і першопричиною виникнення таких відносин ставала міжнародна торгівля.
Цілком очевидно, що і в сучасних умовах першопричиною консульських відносин та двигуном їх розвитку є економічні відносини3, в основі яких слід виділити торгівлю, фінансові операції, а для України - й широку міграцію населення, що зумовлюється пошуком роботи, оптимальних доходів та туризмом.
Однак, на відміну від стародавніх часів, в основі сучасних консульських відносин лежать договірні передумови, що потребує наукового підходу не тільки до створення нових консульських договорів, а й підготовки відповідних кадрів з міжнародного права, які будуть здатні на високому професійному рівні представляти країну на міжнародній арені, орієнтуватися у кваліфікації відносин з іноземним елементом.
Тому не можна без дослідження теоретичних основ міжнародного права, нотаріального процесу набути знань та навичок у професійній діяльності консула з вчинення нотаріальних дій.
Аналіз останніх досліджень та публікацій
Свідомо не будемо приділяти занадто багато уваги розмежуванню міжнародного права на міжнародне публічне і приватне право, але вважаємо необхідним звернути увагу на основні підходи до визначення тієї галузі права, в якій має і може досліджуватися діяльність консулів з вчинення нотаріальних проваджень, оскільки така функція йому делегована у п. f ст. 5 Віденської конвенції про консульські зносини4. Так, переважна більшість вчених відносить дипломатичне і консульське право до міжнародного публічного права5,6, а інші не розкривають у своїх роботах цих важливих напрямів7,8. При цьому вже непоодинокими є наукові праці, присвячені правовому статусу дипломатичних і консульських установ9,10,11, але варто зазначити про наявність спеціальних досліджень більш вузьких питань, зокрема, діяльності із захисту прав та інтересів громадян в практиці органів зовнішніх зносин12. Але досить важливими є наукові дослідження щодо охорони посадовими особами дипломатичних представництв та консульських установ безспірних прав фізичних, юридичних осіб України, посвідчення, засвідчення безспірних фактів, які матимуть для них юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної достовірності, а також взаємодія консулів із адвокатами при охороні та захисті прав фізичних і юридичних осіб, які знаходяться за кордоном, тобто у державі перебування консула13.
Формулювання мети статті
Як свідчить аналіз судової практики щодо вчинення посадовими особами консульських установ нотаріальних дій14 та нормативних актів, які регламентують процедуру вчинення консулом нотаріальних проваджень15, то існує багато прогалин у законодавстві, як матеріальному, так і процесуальному із вчинення консулом нотаріальних дій, для усунення яких потрібні комплексні наукові дослідження, починаючи із визначення місця такого напряму серед галузей правової науки. Тому саме дана наукова стаття спрямована на визначення місця консульської діяльності у сфері вчинення нотаріальних дій у правовій системі України, обґрунтування віднесення порядку та процедури вчинення консулом нотаріальних дій до процесуальних галузей права з метою забезпечення фізичних та юридичних осіб України нотаріальними послугами.
Виклад основного матеріалу
Якщо говорити про інші підходи до визначення галузі, в якій можна і потрібно досліджувати особливості вчинення нотаріальних проваджень у консульських установах, то ми мусимо визнати, що діяльність консулів має процесуальний характер, а основною правовою базою для їх діяльності слугують норми матеріального права і насамперед Цивільного кодексу, Сімейного кодексу тощо. Так, саме у ЦК визначено характерні риси договорів, заповітів. А у Законі України «Про нотаріат»16 визначаються і конкретизуються правила їх посвідчення, але у ньому не визначена специфіка посвідчення договорів за участі іноземців і, взагалі, занадто мало уваги приділено іноземному елементу, зокрема у нотаріальному процесі. При цьому варто зазначити, що останнім часом теорія нотаріального процесу набула швидкого розвитку17,18 Так, вченими поглиблено вивчаються питання нотаріального процесу з іноземним елементом19, а також транснаціонального нотаріального процесу20, мають місце дослідження особливостей вчинення консулом нотаріальних дій щодо спадкування майна21 та нотаріального посвідчення консулом правочинів, які виникають із сімейних відносин22. Усі ці комплексні дослідження та розробка нових напрямів свідчить про сприйняття консульської діяльності з вчинення нотаріальних проваджень як елементу теорії нотаріального процесу. Дане положення зумовлюється тим, що у переважній більшості випадків консули діють за законодавством України та на суб'єктів нотаріального процесу поширюються норми матеріального права України.
Зокрема, на перше місце серед проблем у наданні нотаріальних послуг посадовими особами консульських установ та дипломатичних представництв варто поставити недосконалість чинного законодавства, а також відсутність глибоких теоретичних розробок з його кардинального трансформування, які б випереджали законотворчу діяльність і слугували орієнтиром для законотворців. Так, Закон України «Про нотаріат» датований 2 вересня 1993 р. і з моменту його прийняття до його змісту вносяться лише фрагментарні зміни, а Консульський статут України - 2 квітня 1994 р.23 і останні зміни, які вносились до його змісту, датовані 21 травня 2002 р. Отже, наскільки такі застарілі нормативні акти можуть ставати базою для врегулювання діяльності консульських установ і дипломатичних представництв говорити однозначно складно. Однак вони мають бути узгоджені між собою, давати відповіді на питання про те, якими повноваженнями з вчинення нотаріальних дій наділені консули в різних країнах світу, а також встановлювати специфіку діяльності відповідних посадових осіб.
Реальність проблемних питань можна підтвердити й тим, що до останнього часу залишаються не розкритими і на офіційному рівні не з'ясованими питання набуття дієздатності суб'єктами цивільних відносин в різних країнах світу, визначення черг спадкоємців за законодавством різних країн, а також повноваження українських консулів з урахуванням допустимих меж їх діяльності, наприклад, у разі вжиття заходів до охорони спадкового майна в країні перебування консула. Ця проблематика поки що не знайшла свого вирішення в наукових дослідженнях, оскільки одному вченому або декільком складно або неможливо зібрати офіційну інформацію про специфіку врегулювання таких питань. І тут питання не стільки щодо складності здійснення перекладу інформації з однієї мови на іншу, а в тому, що відповідна інформація має надходити з офіційних джерел.
Так, проблемність цього питання полягає в тому, що консульські установи України діють не тільки згідно з нормами міжнародного права, зокрема Віденських конвенцій: про дипломатичні зносини24, про консульські зносини25, норм міжнародних договорів, що укладені Україною або правонаступником в яких є Україна, на підставі і в межах законодавства України, а й з урахуванням вимог законодавства тієї іноземної країни, де знаходиться консульська установа.
Тому вважаємо, що питання, до якої галузі права вчені відносять дипломатичну або консульську діяльність з вчинення нотаріальних дій не є головним та такий поділ можна розцінювати лише як умовний (штучний)26. Дослідження у даній сфері мають бути комплексними та спрямованими на вирішення практичних завдань, які стоять перед консульськими установами - забезпечення нотаріальними послугами фізичних та юридичних осіб України за кордоном. Зокрема, якщо ми виходимо із загальної функції цих установ, то стане очевидним, що питання їх організації й діяльності належить до міжнародного публічного права. Відштовхуючись від конкретного права особи на отримання нотаріальних послуг, ми прийдемо до міжнародного приватного права. Якщо брати до уваги, що дипломатичні і консульські установи входять до структури Міністерства закордонних справ України, а останнє належить до виконавчої гілки влади, то можна розглядати ці установи і їх діяльність навіть з позицій адміністративного права.
Відповідь на одне питання є очевидною - специфіка діяльності дипломатичних і консульських установ з вчинення нотаріальних проваджень доводить, що сьогодні не можна говорити про абстрактне дипломатичне та консульське право, оскільки в багатьох випадках специфіка діяльності цих установ залежить від належності до правової системи і лише, зокрема, України. Правова система України відіграє важливу роль у сприйнятті й застосуванні відповідних норм права. Так, в Україні діють не тільки норми законодавства як певні регулятори правовідносин, повноважень дипломатичних і консульських посадових осіб, а й моральні засади суспільства, його традиції, сучасний політико-економічний устрій нашої держави.
Як можна сприймати положення Закону України «Про міжнародне приватне право», якщо в ньому вчинення нотаріальних дій згадується лише один раз у ст. 62 в контексті угоди сторін про вибір права, що укладена в Україні. Отже, обов'язковість посвідчення певних правочинів в нотаріальному порядку, що вимагається згідно із законодавством України, стає сумнівною. Тому й виникає питання, а хіба можна легалізувати такі договори, якщо вони нотаріально не посвідчені?
Проблемними з точки зору діяльності дипломатичних та консульських посадових осіб можна вважати й саму сферу надання нотаріальних послуг. Так, на сайті посольства України в Грузії має місце інформація, яка була опублікована 16 лютого 2021 р. о 15:53:
«Нотаріальні дії»
Порядок вчинення нотаріальних дій консулом визначається:
Статтею 38 Закону про Нотаріат України.
Статтею 44 Консульського Статуту України.
Положенням про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України.
Іншими актами законодавства України»27.
Проте в наведеному переліку нотаріальних дій, які вчиняються у дипломатичній установі із посиланням на ст. 38 Закону України «Про нотаріат», має місце лише 12 нотаріальних дій, а в Законі - 16. Тому можна зробити висновок про те, що частина нотаріальних дій не вчиняється або осіб не повною мірою ознайомлюють з їх правами на вчинення певних нотаріальних дій.
Отже, якщо виходити з того, що Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України затверджене спільним Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 р. № 142/5/310, то виходить, що ці міністерства мають спільно забезпечувати діяльність дипломатичних і консульських установ України, а отже, і контролювати їх діяльність. Проте з ч. 6 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» випливає, що консульські установи та дипломатичні представництва України входять до структури нотаріату України, а у ч. 2 ст. 2 Закону однозначно встановлено, що контроль за організацією нотаріату здійснюються Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.
У ст. 5 Закону України «Про дипломатичну службу» йдеться про систему органів дипломатичної служби, яку становлять: 1) Міністерство закордонних справ України;... 3) закордонні дипломатичні установи України. Міністерство закордонних справ України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері зовнішніх зносин і координує діяльність державних органів у сфері зовнішніх зносин,. здійснює свої повноваження безпосередньо та через інші органи дипломатичної служби. здійснює керівництво іншими органами дипломатичної служби. А закордонні дипломатичні установи України є постійно діючими органами дипломатичної служби, основними завданнями яких є представництво України в державах перебування., виконання консульських функцій, у тому числі захист прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном. Згідно з ч. 4 даної норми закордонними дипломатичними установами України є: Посольство України; 6) консульська установа України (Генеральне консульство України, Консульство України, Віце-консульство України та Консульське агентство України)28. На посадових осіб даних установ Віденською конвенцією про консульські зносини покладено виконання функції нотаріуса (п. f ст. 3 Конвенції).
Тому варто визнати питання підпорядкування діяльності з надання нотаріальних послуг таким, що знаходиться у міжвідомчому (міжгалузевому) просторі, оскільки результати діяльності (нотаріальні акти) консульських посадових осіб мають передаватися на зберігання до державного нотаріального архіву, а співпрацю між нотаріусами та консульськими посадовими особами не варто здійснювати через міністерства юстиції та закордонних справ, оскільки така співпраця буде зайвим навантаженням на посадових осіб даних міністерств.
Контроль за організацією діяльності консульських установ та дипломатичних представництв (в широкому аспекті) має здійснювати Міністерство закордонних справ України. А щодо перевірки діяльності посадових осіб дипломатичних представництв та консульських установ України з вчинення нотаріальних дій, то її, на нашу думку, мають спільно проводити Міністерство закордонних справ України та Міністерство юстиції України.
Разом із тим відділу апостилю, нотаріату та витребування Управління консульських послуг Департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ29 важко буде впоратися зі складними питаннями вчинення нотаріальних проваджень в різних країнах світу та з різних видів проваджень надати дієві поради консулам з їх вчинення. Тому має існувати спільна робота Міністерства закордонних справ України з Міністерством юстиції України з координації надання нотаріальних послуг консульськими установами України за кордоном, облік вчинення таких дій, контроль за правильністю їх вчинення. Тут мається на увазі створення спільного дорадчого органу, який буде узагальнювати роботу консульських установ з надання посадовими особами цих установ нотаріальних послуг, забезпечувати їх всіма необхідними матеріалами і навіть проєк- тами різних видів договорів, довіреностей, заяв тощо.
При цьому пересічні громадяни і не всі фахівці можуть відрізнити за статусом генерального консула від почесного і, відповідно, консульство від почесного консульства. Однак як за порядком призначення, так і за виконуваними функціями та конкретними повноваженнями консули України кардинально відрізняються від почесних консулів. Тому і ці питання потребують докладного правового аналізу, що вже робиться в наукових дослідженнях30.
Наведені та багато інших проблем зумовлюють необхідність більш докладно підійти до аналізу забезпечення організації діяльності осіб, які вчинятимуть нотаріальні провадження у дипломатичних представництвах та консульських установах. Зокрема, ці питання регламентуються також і Законом України «Про дипломатичну службу»31, але, як слідує з преамбули до цього Закону, він визначає правові засади та порядок організації дипломатичної служби як складової частини державної служби, а також особливості її проходження та правового статусу посадових осіб дипломатичної служби. Хоча, вважаємо, в цьому Законі мають розвиватися засади зовнішньої політики (ст. 11 Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики»)32 і розкриватися крізь призму функціональних напрямків їх діяльності.
Крім того, на нашу думку, мають істотно відрізнятися умови підготовки осіб до дипломатичної служби, оскільки від посадової особи консульської установи при здійсненні нею діяльності з вчинення нотаріальних дій вимагаються глибокі знання норм законодавства в сфері цивільного, спадкового, сімейного, тобто приватного права. Водночас від посадової особи дипломатичних представництв - знання в галузі міжнародного публічного права. На необхідність відповідного поділу зазначених вище суб'єктів, тобто за функціональним спрямуванням, однозначно, вказує й зміст Віденських конвенцій про дипломатичні зносини та консульські зносини. Отже, особливості проходження дипломатичної служби в дипломатичних представництвах та консульських установах мають відігравати істотну роль при відібранні кандидатів на відповідні посади в закордонних установах, зокрема, які вчинятимуть нотаріальні дії.
Разом із тим, згідно зі ст. 1 Закону України «Про дипломатичну службу» (далі - Закон) дипломатична служба - це державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності посадових осіб дипломатичної служби, пов 'язаній з реалізацією зовнішньої політики України, захистом національних інтересів України у сфері міжнародних відносин, а також прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном33. Певною мірою така дефініція має тавтологію, а також підкреслює особливий характер діяльності посадових осіб дипломатичної служби, хоча будь-яка державна служба має власну специфіку і, відповідно, особливий характер.
Як бачимо, така служба зводиться до професійної діяльності її посадових осіб, зокрема, вона також пов'язана із захистом прав та інтересів громадян та юридичних осіб України за кордоном. Але в цій нормі не відображено реального поділу дипломатичних посадових осіб за напрямами їх діяльності та місцем такої діяльності, що є дуже важливими чинниками для належного виконання посадових обов'язків. Для порівняння, щоб стати нотаріусом, необхідно відповідати таким вимогам: мати ступінь вищої юридичної освіти не нижче магістра; володіти державною мовою відповідно до рівня, визначеного Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», мати стаж роботи у сфері права не менш як шість років, з них помічником нотаріуса або консультантом державної нотаріальної контори - не менш як три роки, скласти кваліфікаційний іспит (ч. 2 ст. 4 Закону України «Про нотаріат»34). Тобто держава висуває істотні вимоги до осіб, яких наділяє повноваженнями на вчинення нотаріальних проваджень, а до консулів, які так само вчиняють нотаріальні провадження, хоча й в меншому обсязі (ст. 38 Закону України «Про нотаріат»35), подібних вимог не встановлює, що не зовсім послідовно. Крім того, підкреслюючи у дефініції таке положення, як професійна діяльність, варто було б на цій підставі говорити про те, що до виконання функції нотаріуса мають допускатися лише ті фахівці, які мають певний досвід з урахуванням їх спеціалізації, але, як свідчить практика, посади в дипломатичних представництвах та консульських установах займаються на конкурсній основі. Тобто визнаючи такий фактор, як професіоналізм, варто його розкривати у законодавстві та відтворювати у кадровій практиці, тобто відправляти у відрядження консулів, які вчинятимуть в іноземній країні нотаріальні дії без тривалої і, головне, спеціальної підготовки не можна.
Наприклад, виникає риторичне питання, а чи може українській нотаріус бути уповноваженим на вчинення нотаріальних дій у консульській установі і належно виконувати повноваження з вчинення нотаріальних дій, якщо він пройде конкурс на заміщення відповідної посади в консульській установі? На наш погляд, так, оскільки він готовий вчиняти нотаріальні дії відповідно до законодавства України. Але в нього будуть істотні прогалини в знаннях права країни, де знаходиться відповідна консульська установа, зокрема, щодо спадкування, сімейного права, особливо, в мусульманських країнах тощо. Отже, і в цьому випадку йому необхідна буде спеціальна підготовка до такого відрядження, але орієнтиром у ній має стати право іноземної країни, а також міжнародне право.
Висновки
Отже, теоретичні засади консульської діяльності у сфері вчинення нотаріальних проваджень потребують конкретизації щодо тих країн, в яких українськими консулами вчиняються нотаріальні провадження, а в наступному - після узагальнення теоретичних концепцій, вироблення посадових повноважень для консулів в певних країнах. Наприклад, спеціальної підготовки потребуватимуть особи, які будуть займати посади, пов'язані з вчиненням нотаріальних проваджень, у Посольстві України в Республіці Польща, зокрема, генеральних консульств України у Вроцлаві, Кракові, Любліні, консульства України у Гданську, а також і у інших країнах, з різним державним устроєм та правовою системою. Крім того, конкретні вимоги до вчинення нотаріальних проваджень консулами у різних країнах дадуть змогу зафіксувати межі їх повноважень, а також контролювати правильність здійснення відповідної діяльності.
Варто зазначити, що діяльність консула з вчинення нотаріальних дій безпосередньо пов'язана з правами громадян України, які перебувають на території іноземної країни, тому має бути конкретно регламентована й для того, щоб громадяни мали можливість належно користуватися своїми правами. А це для України має дуже важливе значення, оскільки значна частина громадян країни тривалий час перебуває за кордоном і, зокрема, у Польщі. Це питання ще більш актуалізується у період поступової інтеграції України до Європейського Союзу. Тому теоретичні дослідження консульської діяльності у сфері вчинення нотаріальних проваджень, зокрема окремих видів нотаріальних дій, мають прискорюватися, поглиблюватися та набувати практичного застосування.
Література
1 Международное право: ученик / отв. ред. Ю.М. Колосов, В.И. Кузнецов. Москва: Международные отношения, 1998. 624 с. С. 341.С. 261.
2 Там само.
3 Фурса Є.Є. Здійснення консулом функції захисту прав та інтересів юридичних осіб-суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в державі перебування. Часопис Київського університету права. 2016. № 3. С. 404-408.
4 Віденська конвенція про консульські зносини. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/995_047#Text
5 Міжнародне публічне право: підручник. 2-ге вид. / за ред. В.М. Репецького. Київ, 2012. 437 с.
6 Тимченко Л.Д. Международное право: ученик. 3-е изд., третье, стереотипное. Харьков: Консум; Национ. ун-т внутр. дел, 2004. 528 с.
7 Буткевич В.Г., Мицик В.В., Задорожній О.В. Міжнародне право. Основи теорії: підручник / за ред. В.Г. Буткевича. Київ: Либідь, 2002. 608 с.
8 Международное право: учебник для вузов / отв. ред. проф. Г.В. Игнатенко и проф. О.И. Тиунов. Москва: Норма. ИНФРА. 1999. 584 с.
9 Гуменюк Б.І. Основи дипломатичної та консульської служби: навч. посіб. для студентів вищих навчальних закладів. Київ, 2004. 247 с.
10 Репецький В.М. Дипломатичне і консульське право: підручник. 2-е вид., перероб. і доп. Київ, 2006. 372 с.
11 Ляшенко Т.М. Правовий статус дипломатичних представництв: монографія. Київ, 2008. 190 с.
12 Святун О.В. Захист прав та інтересів громадян в практиці органів зовнішніх зносин України: автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.11; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. Київ, 2011. 22 с.
13 Фурса Є.Є. Іноземний адвокат в Україні та співпраця консула із адвокатами України, акредитованими у державі перебування: проблеми законодавства та практики. Цивілістична процесуальна думка. 2018. № 3. С. 69-72.
14 Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2020 р. в справі № 640/7655/20. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/90517565
15 Положення про порядок вчинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах і консульських установах України. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/z1649-04#Text
16 Про нотаріат. Закон України. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/3425-12#n405
17 Теорія нотаріального процесу: Наук.-практ. посіб. / за заг. ред. Фурса С. Я. Київ: Центр учбової літератури: Алерта, 2012. 920 с.
18 Фурса С.Я. Теоретичні основи нотаріального процесу в Україні: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.03. Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. НАН України. Київ, 2003. 40 с.
19 Фурса С.Я., Фурса Є.І., Фурса Є.Є. Нотаріальний процес з іноземним елементом (Міжнародний нотаріальний процес). Нотаріальний процес. Інтерактивний курс (з практикумом): підручник. Київ: Алерта, 2021. С. 329-357.
20 Фурса Є.Є. Наука про транснаціональний нотаріальний процес: сутність та передумови становлення. Vishegrad Journal on human rights. 2020. № 6 (volume 1). C. 100-105; Фурса Є.Є.Транснаціональний нотаріальний процес: становлення нового напряму науки про нотаріат. Право України. 2021. № 1. С. 246-260.
21 Фурса Є.Є., Скок-Козяр Л.В. Окремі питання спадкування з іноземним елементом: консул, нотаріус, суд. Київ: Алерта, 2017. 384 с. (Серія: «Процесуальні науки»).
22 Чекіта В.Г. Вчинення консулом нотаріальних дій, що пов'язані з сімейними відносинами: автореф. ... канд. юрид. наук:12.00.03 Одеса, 2018. 20 с.
23 Консульський статут України. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/127/94#Text
24 Венская конвенция о дипломатических сношениях. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/995_048#Text
25 Венская Конвенция о консульских сношениях (Вена, 24 апреля 1963 г.). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_ 047#Text
26 Philip C. Jessup The International Problem of Governing Mankind. Claremont Ca, 1947. 80 p.
27 Посольство України в Грузії. URL: https://georgia.mfa.gov.ua/konsulski-pitannya/notarialni-diyi
28 Про дипломатичну службу: Закон України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2449-19
29 Міністерство закордонних справ України. URL: https://mfa.gov.ua/pro-ministerstvo/struktura/strukturni-pidrozdili/departa ment-konsulskoyi-sluzhbi
30 Лозінська С.В. Інститут почесних консулів в міжнародному праві та практиці України: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.11; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. Київ, 2000. 19 с.
31 Про дипломатичну службу: Закон України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2449-19#n144
32 Про засади внутрішньої і зовнішньої політики: Закон України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2411-17#n153
33 Про дипломатичну службу: Закон України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2449-19
34 Про нотаріат. Закон України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#Text
35 Там само.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Поняття нотаріальних дій, місце і строки їх вчинення, підстави відкладення та зупинення. Особливості встановлення та перевірки осіб, що звернулись за вчиненням нотаріальних дій. Порядок та правила підписання нотаріальних документів та сплати мита.
курсовая работа [122,4 K], добавлен 29.01.2011До системи принципів нотаріального права входять принципи законності, обгрунтованості нотаріальних актів, сприяння громадянам та організаціям у здійсненні їхніх прав і законних інтересів, національної мови, додержання таємниці вчинення нотаріальних дій.
реферат [12,3 K], добавлен 28.01.2009Структурний аналіз вчинення нотаріальних дій. Нотаріальні дії, спрямовані на надання виконавчої сили борговим та платіжним документам, процес оформлення цих документыв. Видача свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя.
контрольная работа [38,8 K], добавлен 22.01.2008Суб’єкти, місце і строки вчинення нотаріальних дій. Посвідчення правочин, для яких встановлена обов’язкова нотаріальна форма і за бажанням сторін. Підстави для відмови у їх вчиненні, порядок оскарження. Засвідчення фактичних даних. Вимоги до документів.
презентация [932,1 K], добавлен 17.04.2019Правовий статус нотаріуса як обов'язкового суб'єкта нотаріальних процесуальних правовідносин, його порівняльний аналіз із статусом судді в цивільному процесі. Понятійний апарат щодо процесуальних прав та обов'язків нотаріуса, їх законодавче закріплення.
статья [31,7 K], добавлен 14.08.2013Аналіз наукових підходів до визначення поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб. Пояснення застосовуваного на практиці підходу щодо розгляду даної категорії. Розробка пропозицій щодо доповнення ч. 2 ст. 28 Кримінального кодексу України.
статья [26,1 K], добавлен 22.02.2018Дослідження поняття, системи та методів нотаріату. Вивчення його значення в сучасних умовах. Теоретико-правові аспекти нотаріального процесу в Україні. Класифікація нотаріальних проваджень. Нотаріальні процесуальні та адміністративні правовідносини.
дипломная работа [121,5 K], добавлен 20.10.2010Законодавче обґрунтування діяльності нотаріусів в Україні. Порядок посвідчення договорів поділу й виділу майна, що є об’єктом спільної власності. Посвідчення правочинів про відступлення прав за іпотечним договором. Посвідчення та скасування довіреностей.
курсовая работа [64,1 K], добавлен 31.03.2011Деонтологія — етика поведінки нотаріуса як посадової особи. Питання деонтології в діяльності нотаріальних органів підрозділяються на обов'язки перед громадськістю й суспільством, перед особами, які звертаються до нотаріуса та обов'язки щодо професії.
реферат [11,1 K], добавлен 28.01.2009Визначення ознак насильства та погрози як способів вчинення злочину, а також встановлення співвідношення цих понять. Аналіз і особливості збігання погрози з насильством у вигляді впливу на потерпілого, аналіз відмінностей за наслідками такого впливу.
статья [25,4 K], добавлен 19.09.2017Кваліфікація шахрайства, його про відмінність від інших форм розкрадання. Класифікація способів вчинення шахрайства. Системно-структурний метод дослідження способів його вчинення. Обман або зловживання довірою як способи вчинення данного злочину.
реферат [31,8 K], добавлен 07.05.2011Розкриття стадій вчинення злочину за сучасних умов розвитку кримінального права в Україні. Суспільні відносини, які виникають при встановленні стадій вчинення злочину. Стадії вчинення умисного злочину. Добровільна відмова при незакінченому злочині.
курсовая работа [47,9 K], добавлен 31.01.2008Стадії вчинення злочину - певні етапи його здійснення, які істотно різняться між собою ступенем реалізації умислу, тобто характером діяння (дії або бездіяльності) і моментом його припинення. Злочинні і карані стадії згідно з кримінальним кодексом.
реферат [24,7 K], добавлен 21.01.2011Правова природа та практичне значення нотаріального посвідчення. Характеристика правової суті та роль нотаріусу. Загальні правила вчинення нотаріальних дій, підстави для відмови. Підписання нотаріально посвідчуваних правочинів, заяв та інших документів.
контрольная работа [31,4 K], добавлен 21.11.2014Поняття злочину, основні ознаки його складу. Аналіз ознак об’єктивної сторони складу злочину та предмета. Значення знарядь та засобів вчинення злочину при розслідуванні того чи іншого злочину. Основні відмежування знаряддя та засобу вчинення злочину.
курсовая работа [82,5 K], добавлен 17.04.2012Загальна характеристика нотаріату, основні засади його діяльності, здійснення нотаріальної діяльності. Правова основа діяльності органів нотаріату. Порядок створення, структура та діяльність нотаріальних органів. Компетенція, права, обов’язки нотаріусів.
реферат [26,1 K], добавлен 30.10.2008Особливості дослідження досвіду забезпечення єдності судової практики вищими судовими інстанціями на прикладі деяких країн Європи. Аналіз їх статусу, місця в судовій системі й повноваження, якими наділені ці інстанції у сфері уніфікації судової практики.
статья [20,7 K], добавлен 14.08.2017Загальна характеристика та поняття нормативного акту як основного джерела права в Україні. Класифікація та види нормативних актів, вивчення основ їх систематизації, форми обліку. Кодифікація, інкорпорація та консолідація як елементи обліку в цій сфері.
контрольная работа [31,6 K], добавлен 01.03.2015Особливості доказування у справах щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення. Аналіз системи доказів у цих категоріях справ окремого провадження, судової практики щодо застосування доказів у справах із встановлення фактів юридичного значення.
статья [27,3 K], добавлен 18.08.2017Порядок вчинення боржником дій щодо виконання договірного зобов’язання. Етапи аналізу при укладанні господарських договорів. Перелік підстав внесення грошових сум у депозит нотаріуса. Аналіз і обґрунтування прийнятих рішень у сфері партнерських відносин.
контрольная работа [23,2 K], добавлен 02.12.2012
