Міжнародно-протиправне діяння міжнародної організації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжнародно-протиправне діяння міжнародної організації

Ярина Михайлівна Жукорська, кандидат юридичних наук, доцент, в.о. завідувача кафедри Західноукраїнського національного університету

Резюме

Міжнародно-протиправне діяння міжнародної організації закріплюється у ст. 4 Статей про відповідальність міжнародних організацій, схвалених 9 грудня 2011 р. резолюцією Генеральної Асамблеї ООН. Згідно зі ст. 3 Статей кожне міжнародно-протиправне діяння міжнародної організації тягне за собою міжнародну відповідальність цієї організації.

У основі Статей про відповідальність міжнародних організацій, як і Статей про відповідальність держав 2001 р., лежить концепція об'єктивної відповідальності, яка трактується як «явно виражене визнання існування міжнародної законності».

Фактичних відмінностей між поняттям міжнародно-протиправного діяння міжнародної організації та держави немає, особливості можуть бути випливати лише з природи суб'єктів, що здійснюють діяння.

Ключові слова: міжнародно-протиправне діяння, вина, шкода, протиправна поведінка, відповідальність, міжнародна організація.

Резюме

Международно-противоправное деяние международной организации

Жукорская Я.М.

Международно-противоправное деяние международной организации закрепляется в ст. 4 Статей об ответственности международных организаций, одобренных 9 декабря 2011 г. резолюцией Генеральной Ассамблеи ООН. Согласно ст. 3 Статей каждое международно-противоправное деяние международной организации влечет международную ответственность этой организации.

В основе Статей об ответственности международных организаций, как и Статей об ответственности государств 2001 г., лежит концепция объективной ответственности, которая трактуется как «явно выраженное признание существования международной законности».

Фактических различий между понятием международно-противоправного деяния международной организации и государства нет, особенности могут вытекать только из природы субъектов, совершающих деяния.

Ключевые слова: международно-противоправное деяние, вина, вред, противоправное поведение, ответственность, международная организация.

Summary

Yaryna Zhukorska

The internationally wrongful act of an international organization is enshrined in Article 4 of the Articles on the Responsibility of International Organizations, approved on December 9, 2011 by a resolution of the UN General Assembly.

According to Article 2 of the Articles on the Responsibility of States for Internationally Wrongful Acts of 2001, internationally wrongful conduct of States takes place when any conduct consisting of an act or omission a) is appropriated to a State in accordance with international law; b) violates the international obligations of that state. A similar provision is contained in Article 4 of the Articles on the Responsibility of States.

According to Article 3 of the Articles, every internationally wrongful act of an international organization entails the international responsibility of that organization.

Article 3 of the Articles shall not affect the question of the responsibility of an international organization ascribed to it for the conduct of States or international organizations. The whole chapter IV “Responsibility of an international organization in connection with the actions of a state or other international organization” is devoted to this issue in the Articles.

The Articles on the Responsibility of International Organizations, like the Articles on the Responsibility of States of 2001, are based on the concept of objective responsibility, which is interpreted as “a clear recognition of the existence of international law.”

When an international organization commits an internationally wrongful act, it entails the international responsibility of that organization. Confirmation of this principle can be found in the advisory opinion of the UN Security Council on Difference Relating to Immunity from the Legal Process of a Special Rapporteur of the Commission on Human Rights, which states the following: caused by the actions of the United Nations or its representatives acting in an official capacity. “ The UN may be liable for damages resulting from such acts.

Legal relations arising from an internationally wrongful act do not necessarily have to be bilateral.

A breach of an obligation may well affect more than one subject of international law or the international community as a whole. In some cases, several actors can be prosecuted by an international organization.

There are no actual differences between the notion of an internationally illegal act of an international organization and a state, the peculiarities can only follow from the nature of the subjects who commit the act.

Key words: internationally illegal act, guilt, harm, illegal behavior, responsibility, international organization.

Постановка проблеми

Питання міжнародної відповідальності міжнародних організацій вперше було порушено ще у 1963 р. Див. First report on Relations between States and Inter-governmental Organizations / By Mr. Abdullah El-Erian, Special Rapporteur: UN Doc. A/CN.4/161 and Add. 1. Yearbook of the International Law Commission. Vol. II. 1963. P. 159-186. У 2001 р. Комісія міжнародного права ООН (далі - КМП) взяла до розгляду питання відповідальності міжнародних організацій та почала роботу над її кодифікацією Див. Резолюция Генеральной Ассамблеи ООН A/RES/56/82 от 12 декабря 2001 г. Доклад Комиссии международного права о работе ее пятьдесят третьей сессии. Нью-Йорк: ООН, 2002; Вільчак Я. Особливості відповідальності міжнародних організацій за порушення міжнародних зобов'язань. Юридична Україна. 2008. № 4. С. 93-97.. 9 грудня 2011 р. резолюцією Генеральної Асамблеї ООН схвалено Статті про відповідальність міжнародних організацій (далі - Статті), підготовлені КМП. І хоча минув досить тривалий термін від схвалення Статей, окремі питання, пов'язані з відповідальністю міжнародних організацій, досі залишаються недослідженими. Причиною цьому є неконвенційна природа Статей, а також недостатність практики міжнародних організацій в сфері міжнародної відповідальності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідженням відповідальності міжнародних організацій загалом, в тому числі й міжнародно-протиправного діяння, займалися такі вчені, як І. Лукашук, В. Василенко, Е. Воробйова, М. Антонович, Т. Грабович, Д. Десієрто, Я. Клабберс, Морітц П. Моель, М. Рагацці, Д. Денисова, К. Сазонова та інші. Деякі з цих вчених досліджували здебільшого питання відповідальності у міжнародному праві загалом або більше уваги приділяли відповідальності держав, проте питання відповідальності держав та міжнародних організацій тісто пов'язані, і розглядати виключно відповідальність міжнародних організацій не зачіпаючи питання відповідальності держав неможливо та й не видається логічним.

Формулювання мети статті

У статті автор дає характеристику міжнародно-протиправному діянню міжнародних організацій.

Виклад основного матеріалу

Міжнародно-протиправне діяння держави можна визначити як протиправну дію чи бездіяльність суб'єкта, що порушує імперативні норми міжнародного права та взяті міжнародні зобов'язання¹.

Чи тягне за собою діяння держави настання міжнародної відповідальності залежить від сукупності ознак, що утворюють склад правопорушення. Згідно з доктриною міжнародного права склад міжнародного правопорушення включає такі об'єктивні елементи:

а) об'єкт протиправного діяння;

б) протиправна поведінка держави, що виражається в дії або бездіяльності її органів;

в) шкода, що є наслідком протиправної поведінки держави;

г) причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою держави і шкідливими наслідками².

Відповідно до ст. 2 Статей про відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння 2001 р. міжнародно-протиправна поведінка держав має місце, коли будь-яка поведінка, що полягає у дії чи бездіяльності: а) присвоюється державі згідно з міжнародним правом; б) порушує міжнародні зобов'язання цієї держави³.

Таким чином, у Статтях про відповідальність держав визначено лише два основних елементи міжнародно-протиправного діяння. Згідно зі ст. 3 Статей про відповідальність міжнародних організацій кожне міжнародно-протиправне діяння міжнародної організації тягне за собою міжнародну відповідальність цієї організації. Що загалом відображає юридичну природу міжнародного права, передбачаючи, що порушення міжнародного права тягне за собою юридичну відповідальність⁴.

Саме поняття міжнародно-протиправного діяння міститься у ст. 4, яка є аналогічною за формулюванням ст. 2 Статей про відповідальність держав, лише зі зміною суб'єкта «держава» на «міжнародна організація», і складається з елементів, необхідних для встановлення наявності такого діяння, а саме:

- поведінка повинна присвоюватися міжнародній організації, оскільки вважається здійсненою нею;

- поведінка, яка порушує зобов'язання, взяті не себе міжнародною організацією⁵.

Враховуючи, що поняття міжнародно-протиправного діяння є аналогічним як для держави, так і для міжнародної організації, його можна аналізувати загалом, не прив'язуючись до суб'єкта відповідальності.

Положення Статей отримали підтвердження і у судовій практиці. Так, у рішенні Постійної палати міжнародного правосуддя про фосфати в Марокко виникнення міжнародної відповідальності пов'язане «зі здійсненням діяння, що присвоюється державі й кваліфікується як таке, що суперечить закріпленим в договорі правам іншої держави»⁶. Міжнародний Суд ООН у рішеннях у справах, порушених Югославією щодо держав НАТО, які вчинили на неї збройний напад, зазначає: «Незалежно від того, визнають чи не визнають держави юрисдикцію Суду, вони за будь-яких умов є відповідальними за діяння, які їм присвоюються, та порушують норми міжнародного права»⁷.

Діяння може являти собою як дію, так і бездіяльність (magna negligentia dolus est). У міжнародній судовій практиці посилання на бездіяльність суб'єкта так само часто зустрічається, як і на дію. Прикладом може бути перша справа МС ООН щодо міжнародної відповідальності Corfu Channel, у якій Албанія понесла відповідальність, «оскільки знала чи повинна була знати про наявність мін в її територіальних водах, але не повідомила про це треті держави»⁸.

У справі United States Diplomatic and Consular Staff in Tehran МС ООН зробив висновок, що відповідальність Ірану виникла у зв'язку з бездіяльністю його влади, яка «не вжила відповідних заходів в обставинах, коли існувала явна потреба в цьому»⁹.

У окремих випадках поведінка може включати як дію, та і бездіяльність. Така поведінка, наприклад, передбачена ст. 4 Гаазької конвенції про встановлення автоматичних контактних підводних мін 1907 р.: «нейтральна держава, яка встановлює міни вздовж свого узбережжя і не надсилає попереднього повідомлення дипломатичним шляхом іншим державам-учасницям конвенції, несе за це відповідальність»¹⁰.

Принципової відмінності між дією та бездіяльністю у практиці та доктрині міжнародного прав немає. Більше того, на практиці інколи важко виокремити «бездіяльність» із сукупності обставин справи¹¹.

Щодо змісту поведінки міжнародної організації, а саме - його протиправності, у ст. 4 використано термін «порушення міжнародно-правового зобов'язання».

Згідно з позицією КМП різниця між фактичною поведінкою і тією, що передбачена правом, і є самою суттю протиправності¹².

Повернемося до елементів міжнародно-протиправного діяння. У міжнародно-правовій літературі перший елемент часто ще називають суб'єктивним, оскільки йдеться про поведінку, яку присвоюють суб'єкту.

Другий елемент називають об'єктивним, адже він передбачає порушення суб'єктом, взятих на себе зобов'язань, тобто здійснюється щодо об'єкта.

Досі дискусійним у науці міжнародного права залишається питання, чи достатньо лише суб'єктивного та об'єктивного елементів для встановлення наявності міжнародно-протиправного діяння, чи варто розглядати в якості елементів також шкоду, вину, інколи згадують ще про зловживання правомДив.: Лукашук И.И. Право международной ответственности. Москва: Волтерс Клувер, 2004. С. 85..

Шкода, зазвичай, розглядається як необхідний елемент відповідальності - damnum et injuria - шкода та правопорушення. Водночас існує й поняття правопорушення без завдання шкоди - injuria absque damno, через це логічним є й настання відповідальності без завдання шкоди. Хоча в доктрині міжнародного права досі тривають суперечки щодо включення цього елемента до складу міжнародно-протиправного діяння.

Ще під час розробки Статей про відповідальність держав питання шкоди як елементу міжнародно-протиправного діяння обговорювала і КМП Див.: Лукашук И.И. Право международной ответственности. Москва: Волтерс Клувер, 2004. С. 88; Ежегодник КМП. 1973. Т. ІІ. С. 214.. І було вирішено не вважати шкоду обов'язковим елементом міжнародно-протиправного діяння.

Вимога наявності такого елементу, як шкода, залежить від змісту первинного зобов'язання. Наприклад, взяте суб'єктом за міжнародним договором зобов'язання носить нематеріальний характер, а полягає у прийнятті закону. Зобов'язання порушується через відмову прийняти такий закон. У такому випадку постражда- лому суб'єкту не треба вказувати на завдану такою відмовою шкоду, адже суб'єкт порушив взяті на себе міжнародні зобов'язання. Таким чином відповідь на питання, чи це є міжнародно-протиправним порушенням залежить від змісту та тлумачення первинного зобов'язання¹³.

Більше того, КМП зазначала, якщо шкоду вважати одним із основних елементів правопорушення, це може призвести до того, що якщо виникне порушення міжнародного зобов'язання без завдання шкоди, то не буде і явного правопорушення, а відповідно і настання відповідальності Див.: Там само..

Саме тому в основі Статей про відповідальність міжнародних організацій, як і Статей про відповідальність держав, лежить концепція об'єктивної відповідальності, яка трактується як «явно виражене визнання існування міжнародної законності» Див. Жукорська Я. Сучасна концепція міжнародно-правової відповідальності. Актуальні проблеми правознавства. 2019. № 3. С. 36-40. Важна К. Концепція суб'єктивної та концепція об'єктивної міжнародно-правової відповідальності держави. International Relations; Kyiv. 2018. Vol. 1. Р. 150-163..

Тут варто процитувати В.А. Василенка, який вважав шкоду необхідним елементом міжнародно-протиправного діяння, але тим не менше писав, що «будь-яка протиправна поведінка держави завжди завдає шкоди іншим державам і шкідливо впливає на стан міжнародного правопорядку»¹⁴.

Фактично будь-яке порушення прав іншого суб'єкта означає завдання шкоди його законним інтересам і вже в силу цього немає потреби виділяти шкоду в якості окремого елемента міжнародно-протиправного діяння. Більше того, якщо взяти для прикладу зобов'язання в сфері захисту прав людини, то їх порушення не завдає жодної матеріальної шкоди.

Також у доктрині міжнародного права немає єдиної точки зору щодо вини суб'єкта як необхідного елементу міжнародно-протиправного діяння.

Як зазначає І. Лукашук, для обґрунтування вини як необхідного елементу правопорушення, зазвичай, посилалися на загальну теорію права¹⁵. Прихильники ж об'єктивної концепції міжнародної відповідальності, такі як Д. Анцилотті, Х. Аречага зазначали, що міжнародно-правова відповідальність настає залежно не від вини, а від самого факту правопорушення та присвоєння поведінки суб'єкту правопорушення¹⁶.

На практиці при активному порушенні міжнародно-правових зобов'язань і наявності особливих обставин доказу вини непотрібно.

Проте для уникнення неспіврозмірних наслідків у ситуації, коли виконання міжнародних зобов'язань здійснюється на розсуд суб'єктів чи йдеться про бездіяльність, відповідальність суб'єкта настає лише коли суб'єкт при вияві due diligence (належної обачливості) міг передбачити та попередити виникнення порушення міжнародного зобов'язання К_Эшнер М.В. Право международной ответственности. Москва: ООО «Проспект», 2016. С. 45..

І. Лукашук згадує про дві концепції вини:

- елементом відповідальності суб'єкта є вина його посадових осіб та органів.

Проте посадові особи та органи суб'єкта не є суб'єктами міжнародного права, а відповідно і не можуть нести міжнародно-правову відповідальність. Їх діяння є діяннями суб'єкта, який виключно через них і може здійснювати свою діяльність. За свої ж дії посадові особи несуть кримінальну відповідальність згідно з міжнародним правом. Для цієї відповідальності вина дійсно є важливим і необхідним елементом;

- ототожнення вини з упущенням, невжиттям необхідних заходів due diligence¹⁷.

Концепція ж об'єктивної відповідальності полягає в тому, що сам факт порушення зобов'язання тягне за собою відповідальність. Наявність вини жодним чином не є необхідним елементом.

Стаття 3 Статей не зачіпає питання відповідальності міжнародної організації, яка присвоюється їй за поведінку держав чи міжнародних організацій. Цьому питанню в Статтях присвячено окремо цілу Главу IV «Відповідальність міжнародної організації в зв'язку з діянням держави чи іншої міжнародної організації».

Слід зазначити, що в доповіді про операції з підтримання миру та безпеки Генеральний секретар ООН Бутрос Бутрос-Галі послався на принцип відповідальності держав, який застосовується і до міжнародних організацій, згідно з яким шкода, завдана внаслідок порушення міжнародного зобов'язання і яка може бути присвоєна державі чи організації тягне за собою відповідальність держав чи організацій¹⁸.

Фактично, йдеться якраз про концепцію об'єктивної відповідальності, яка лежить в основі обох Статей про відповідальність 2001 р. та 2011 р.

Порушене зобов'язання може випливати або з договору, стороною якого є міжнародна організація, або з іншого джерела міжнародного права, що може застосовуватися до міжнародної організації¹⁹.

Коли міжнародна організація вчиняє міжнародно-протиправне діяння, це тягне за собою міжнародну відповідальність цієї організації. Підтвердження цього принципу можна знайти в консультативному висновку МС ООН по справі Diffйrence Relating to Immunity from Legal Process of a Special Rapporteur of the Commission on Human Rights, у якому зазначається наступне: «Питання судово-процесуального імунітету відрізняється від питання відшкодування будь-якої шкоди, завданої в результаті дій ООН чи її представників, що виступають в офіційній якості». ООН може нести відповідальність за шкоду, завдану в результаті таких діянь²⁰.

Правовідносини, що випливають з міжнародно-протиправного діяння, не обов'язково мають носити двосторонній характер. У консультативному висновку МС ООН по справі Interpretation of the Agreement of 25 March 1951 between the WHO and Egypt зазначено, що міжнародні організації зв'язані будь-якими зобов'язаннями згідно з загальними нормами міжнародного права, їх установчими актами та міжнародними договорами, сторонами яких вони є²¹.

Порушення зобов'язання цілком може зачіпати більше, ніж одного суб'єкта міжнародного права чи все міжнародне співтовариство в цілому. У окремих випадках притягнути міжнародну організацію до відповідальності можуть відразу кілька суб'єктів.

Те, що міжнародна організація несе відповідальність за міжнародно-протиправне діяння, не виключає можливості настання паралельної відповідальності інших суб'єктів міжнародного права. Наприклад, міжнародна організація разом з державою можуть порушити зобов'язання, яке діє щодо них обох.

Висновки

Отже, поняття міжнародно-протиправного діяння міжнародної організації є аналогічним поняттю міжнародно-протиправного діяння держави, лише змінюється суб'єкт.

Згідно з концепцією об'єктивної відповідальності, яка лежить в основі Статей про відповідальність, елементами міжнародно-протиправного діяння є поведінка, яка присвоюється суб'єкту, та факт порушення ним взятих на себе зобов'язань. Шкода, вина та інші можливі елементи не розглядаються в якості необхідних для настання міжнародно-правової відповідальності міжнародних організацій.

міжнародний правопорушення протиправний

Література

1. Лукашук И.И. Право международной ответственности. Москва: Волтерс Клувер, 2004. С. 89.

2. А/51/389.

3. Там само.

4. Там само.

5. Interpretation of the Agreement of 25 March 1951 between the WHO and Egypt сайт МС ООН.

6. К_Эшнер М.В. Право международной ответственности. Москва: ООО «Проспект», 2016. С. 45.

7. Міжнародне публічне право: підручник: у 2 т. / за ред. В.В. Мицика. Харків: Право. 2019. С. 329.

8. Там само.

9. Резолюция Генеральной Ассамблеи ООН 56/83 от 12 декабря 2001 г. Ответственность государств за международнопротивоправные деяния.

10. Лукашук И.И. Право международной ответственности. Москва: Волтерс Клувер, 2004. С. 85.

11. Draft Articles on the Responsibility of International Organizations with commentaries. 2011.

12. Доклад Комиссии международного права. Пятьдесят третья сессия. С. 34.;

13. Лукашук И.И. Право международной ответственности. Москва: Волтерс Клувер, 2004. С.86.

14. Лукашук И.И. Право международной ответственности. Москва: Волтерс Клувер, 2004. С. 86;

15. Case concerning legality of use of force Yugoslavia v. USA. iCj Reports. 1999. P. 13.

16. Доклад Комиссии международного права. Пятьдесят третья сессия. С. 34.;

17. Corfu Channel. United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland v. Albania. Сайт МС ООН.;

18. Кешнер М.В. Право международной ответственности. ООО «Проспект», 2016. С. 41.

19. United States Diplomatic and Consular Staff in Tehran. United States of America v. Iran.

20. Кешнер М.В. Право международной ответственности. ООО «Проспект», 2016. С. 41.

21. Конвенция о постановке подводных, автоматически взрывающихся от соприкосновения мин. Гаага, 1907.

22. Scott J.B. The Proceedings of The Hague Peace Conference. The Conference of 1907. New York. Oxford University Press. 1920. Vol. I. P. 643.

23. Кешнер М.В. Право международной ответственности. ООО «Проспект», 2016. С. 42.

24. Ежегодник КМП.1973. Т. 2. С. 211; Лукашук И.И. Право международной ответственности. Москва: Волтерс Клувер, 2004. С. 86.

25. Доклад Комиссии международного права. Пятьдесят третья сессия. С. 61.

26. Василенко В.А. Ответственность государства за международные правонарушения. Киев, 1976. С. 135.

27. Лукашук И.И. Право международной ответственности. Москва: Волтерс Клувер, 2004. С. 90-91.

28. Анцилотти Д. Курс международного права. Москва, 1961. С. 416-418. Аречага Э.Х. Соременное международное право. Москва, 1983. С. 428.

Размещено на Allbest.ru