Вичерпання всіх національних засобів юридичного захисту як вимога прийнятності конституційної скарги

Размещено на http://www.allbest.ru

Вичерпання всіх національних засобів юридичного захисту як вимога прийнятності конституційної скарги

Олександр Сергійович Кулявець, аспірант Донецького національного університету імені Василя Стуса*

Резюме

Кулявець О.С. Вичерпання всіх національних засобів юридичного захисту як вимога прийнятності конституційної скарги.

У статті проаналізовано вимогу вичерпання всіх національних засобів юридичного захисту для звернення особи з конституційною скаргою до Конституційного Суду України. Здійснено порівняння такої вимоги у вітчизняному законодавстві з аналогічною вимогою у законодавстві європейських держав. Проаналізовано позицію Європейського суду з прав людини стосовно вимоги вичерпання всіх національних засобів юридичного захисту. Внесено пропозиції щодо змін у вітчизняному законодавстві задля належного забезпечення права особи на доступ до правосуддя.

Ключові слова: конституційна скарга, вимоги прийнятності, доступ до правосуддя, вичерпання всіх національних засобів юридичного захисту, звільнення від вимог прийнятності.

національний юридичний захист суд

Резюме

Кулявец А.С. Исчерпание всех национальных средств юридической защиты как требование приемлемости конституционной жалобы.

В статье проанализировано требование исчерпания всех национальных средств юридической защиты для обращения лица с конституционной жалобой в Конституционный Суд Украины. Выполнено сравнение такого требования в отечественном законодательстве с аналогичным требованием в законодательстве европейских государств. Проанализирована позиция Европейского суда по правам человека относительно требования исчерпания всех национальных средств юридической защиты. Внесены предложения касательно изменений в отечественном законодательстве для надлежащего обеспечения права личности на доступ к правосудию.

Ключевые слова: конституционная жалоба, требования приемлемости, доступ к правосудию, исчерпание всех национальных средств юридической защиты, освобождение от требований приемлемости.

Summary

Olexandr Kuliavets. Exhaustion of all national means of legal protection as a requirement for admissibility of a constitutional complaint.

Taking into account the experience of developed European countries, in order to increase the degree of protection of human rights and freedoms in Ukraine, the institute of constitutional complaint was introduced, which gave a person the right to appeal directly to the Constitutional Court of Ukraine. of the right to a constitutional complaint.

Among the basic requirements established by law for the admissibility of a constitutional complaint is the exhaustion of all national remedies. This means that before applying directly to the Constitutional Court of Ukraine, a person must obtain a final court decision in his case, i.e. go through all the instances provided by law in the system of courts of general jurisdiction. However, according to some scholars, such a requirement is a limitation that reduces the effectiveness of the institution of the constitutional complaint and may threaten the proper protection of human rights and freedoms by violating the individual's right to access to justice.

The article argues that in establishing the requirements for the admissibility of a constitutional complaint, it is necessary to adhere to the principle of reasonableness and sufficiency, the balance between the individual's right of access to justice and the real ability of the Constitutional Court of Ukraine to consider constitutional complaints.

Establishing such a requirement of the admissibility of a constitutional complaint as the exhaustion of all domestic remedies cannot be considered as a restriction of a person's right of access to justice.

In order to improve the domestic legislation regarding the requirements for the admissibility of a constitutional complaint, it is expedient to amend Part 2 of Article 77 of the Law of Ukraine “On the Constitutional Court of Ukraine” and state it as follows: “As an exception, a constitutional complaint may be of this Article, if the Court considers it necessary for reasons of public interest. “

Such changes will prevent excessive workload of the Constitutional Court of Ukraine and at the same time will allow in exceptional cases to promptly consider socially significant cases.

Key words: constitutional complaint, admissibility requirements, access to justice, exhaustion of all national remedies, exemption from admissibility requirements.

Постановка проблеми. Відповідно до чинного законодавства України однією з вимог щодо прийнятності конституційної скарги є вичерпання особою всіх національних засобів юридичного захисту. Враховуючи факт того, що інститут конституційної скарги в Україні є досить новим та недостатньо відпрацьованим, виникають побоювання, що в зв'язку з цим особи можуть бути обмежені у праві доступу до правосуддя, що ставить під питання ефективність інституту конституційної скарги як засобу захисту прав та свобод людини. Дослідження вказаної проблеми допоможе виявити недоліки у вказаній вимозі щодо прийнятності та можливі шляхи їх усунення.

Аналіз досліджень та публікацій. Проблеми впровадження інституту конституційної скарги в Україні, неодноразово порушувалися у працях вітчизняних вчених-правників, зокрема, К. Айріян, О. Білоскурської, Т. Бринь, Ю. Барабаша, А. Головіна, М. Гультая, П. Євграфова, В. Кампа, В. Копчи, М. Костицького, В. Лема- ка, Л. Наливайко, В. Нестеровича, О. Петришина, Т. Подорожньої, А. Селіванова, С. Серьогіної, В. Скоморохи, А. Стрижака, М. Тесленко, П. Ткачука, А. Чепік-Трегубенко, В. Шаповала, Н. Шаптали, С. Шевчука.

Безпосередньо проблеми ефективності інституту конституційної скарги як гарантії захисту прав і свобод людини розглядали такі науковці, як О. Владикін, В. Городовенко, В. Друзь, Н. Кучерук, В. Остапенко.

Інститут конституційної скарги досліджували також і зарубіжні науковці-правники, зокрема. П. Блохін (P. Blokhin), Л. Гарлицький (L. Garlicki), Д. Коммерс (D. P. Kommers), В. Кухлівський (V. Kukhlivsky), Р. Міл- лер (R.A. Miller), М. Патроно (M. Patrono), Ф. Тохян (F. Tokhian) та інші.

Мета статті. Метою статті є уточнення критеріїв вичерпання особою всіх національних засобів юридичного захисту як вимоги прийнятності конституційної скарги, розробка пропозиції щодо вдосконалення законодавства.

Виклад основного матеріалу. У 1996 р. згідно зі ст. 1 Основного Закону Україну було проголошено правовою державою1. Стаття 3 Конституції України закріплює, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Задля забезпечення цієї мети було створено розгалужений механізм захисту прав і свобод людини і громадянина, до якого включено і спеціальну інституцію - Конституційний Суд України, завданням якого стало забезпечення верховенства Конституції України на всій її території, тобто забезпечення реалізації закріплених вище принципів як у нормативно-правових актах, так і у практичній діяльності органів державної влади.

Під час судової реформи 2016 р., у тому числі і у сфері конституційної юстиції, було взято курс на створення ефективних гарантій захисту прав та свобод людини, і одним із основних досягнень реформи стало впровадження у національну правову систему інституту конституційної скарги.

На думку В. Остапенка, значення конституційної скарги полягає у тому, що вона безумовно є додатковою важливою гарантією у механізмі судового захисту основних прав і свобод людини і громадянина. Можливість осіб безпосередньо звертатися до органу конституційної юрисдикції сприятиме зміцненню демократії та громадянського суспільства, оскільки даний інститут можна розглядати як одну із форм громадського контролю за владою, який надає можливість громадянину бути не лише спостерігачем, а й активним учасником формування правової політики держави2.

Конституційна скарга як інструмент є важливою складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 55 Конституції України. Відповідно до частини третьої вказаної статті «кожному гарантується право звернутись із конституційною скаргою до Конституційного Суду України з підстав, установлених цією Конституцією, та у порядку, визначеному законом».

При цьому, відповідно до ст. 151-1 Конституції України, Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України (конституційність) закону України за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні у її справі закон України суперечить Конституції України. Конституційна скарга може бути подана в разі, якщо всі інші національні засоби юридичного захисту вичерпано.

Відповідно до частини першої ст. 55 Закону України «Про Конституційний Суд України» (далі - Закон) конституційною скаргою є подане до Суду письмове клопотання щодо перевірки на відповідність Конституції України (конституційність) закону України (його окремих положень), що застосований в остаточному судовому рішенні у справі суб'єкта права на конституційну скаргу3. Суб'єктом права на конституційну скаргу є особа, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні у її справі закон України (його окремі положення) суперечить Конституції України (частина перша ст. 56 Закону).

У свою чергу ст. 77 Закону визначено умови прийнятності конституційної скарги, зокрема, конституційна скарга вважається прийнятною за умов її відповідності вимогам, передбаченим ст. ст. 55, 56 цього Закону, та якщо, серед іншого, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 77 Закону, вичерпано всі національні засоби юридичного захисту (за наявності ухваленого в порядку апеляційного перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, а в разі передбаченої законом можливості касаційного оскарження - судового рішення, винесеного в порядку касаційного перегляду).

Зазначимо, що 26 грудня 2016 р. під час презентації у Конституційному Суді України циклу доповідей, пов'язаних із визначенням змісту поняття «остаточне судове рішення у справі», було вказано, що підставою для прийняття скарги до розгляду і відкриття провадження у справі є встановлення факту наявності остаточного рішення у судовій справі стосовно особи, що звертається до суду з конституційною скаргою. Для скаржника це встановлює обов'язок разом із самою скаргою надати до Конституційного Суду України рішення, яке дійсно є остаточним у його судовій справі4.

Деякі науковці вважають подібну вимогу прийнятності конституційної скарги такою, що обмежує особу у доступі до правосуддя.

Так, з точки зору О. Владикіна, вимога щодо попереднього вичерпання всіх інших національних засобів юридичного захисту значно ускладнює право подання конституційної скарги, тому необхідно спростити доступ громадян до конституційного правосуддя з конституційною скаргою за аналогією раніше існуючої процедури звернення до Конституційного Суду України5.

О. Сапалова стверджує, що вимога щодо вичерпання перед поданням конституційної скарги всіх засобів правового захисту є суперечливою, адже закон може обмежувати права скаржника. Тому в якості пропозиції висувається необхідність доповнення законодавчого врегулювання в частині надання Конституційному Суду України можливості самостійно вирішувати питання щодо оцінки контексту використання інших засобів юридичного захисту, які слід використати перед поданням конституційної скарги. Крім цього, на її думку, одним зі шляхів оптимізації інституту конституційної скарги може бути спрощення доступу громадян до конституційного правосуддя шляхом врегулювання норми вичерпання всіх національних засобів юридичного захисту перед зверненням до органу конституційної юрисдикції6.

На думку Н. Кучерук, не зовсім вдале формулювання норми, за якою звернення з конституційною скаргою можливе лише у разі наявності остаточного судового рішення у справі та після використання всіх національних засобів юридичного захисту ставить під сумнів ефективність вказаного конституційного інституту у системі захисту прав особи. Очевидно, що у період з моменту ухвалення остаточного судового рішення у справі до прийняття рішення Конституційним Судом України за результатами розгляду конституційної скарги остаточне судове рішення може бути виконано, що унеможливлює його подальший перегляд за виключними обставинами. Тобто, якщо судове рішення буде виконане, то відпаде необхідність звернення з конституційною скаргою до Конституційного Суду України (отримання рішення щодо неконституційності закону), що робить відповідні норми неефективними7.

Проте на користь встановлення такої вимоги може слугувати загальновизнаність цього критерію прийнятності скарги як до органів конституційної юрисдикції, так і до міжнародних судових установ.

Наприклад, згідно з п. «а» ч. 1 ст. 44 Органічного Закону Королівства Іспанії «Про Конституційний Суд» «порушення прав і свобод, що підлягають конституційному захисту, що мають безпосереднє та безпосереднє походження внаслідок дії чи бездіяльності судового органу, можуть бути підставою для застосування цього засобу правового захисту за умови дотримання таких вимог: а) що всі засоби оскарження, передбачені процесуальними правилами для конкретної справи в рамках судового процесу, вичерпані»8.

Аналогічно, згідно зі ст.79 Конституції Польщі конституційна скарга може бути подана тільки в тому випадку, якщо суд або орган публічної адміністрації прийняв остаточне рішення у справі скаржника9, категорія «остаточне рішення» ж роз'яснюється у ст. 46 Закону «Про Конституційний Трибунал», відповідно до якої конституційна скарга може бути подана тільки після вручення скаржнику вироку, що вступив у силу, остаточного рішення чи іншого остаточного документа10.

За твердженням Венеціанської Комісії, у країнах, в яких наявний спеціалізований конституційний суд, індивідуальна скарга до органу конституційного контролю є логічним вибором як дієвий засіб захисту. Така скарга, зазвичай, є субсидіарною на рівні держави та застосовується лише у разі вичерпання інших засобів правового захисту в судах загальної юрисдикції. Отже, вона є останнім можливим засобом юридичного захисту, доступним на рівні держави, який необхідно вичерпати. Лише після цього виникає можливість звернення до Європейського суду з прав людини Конституція України від 28 червня 1996 р. Відомості Верховної ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

² Остапенко В. В. Конституційна скарга у механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина. Форум права. 2016. № 4. С. 240-251. С. 240. URL: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/FP_index.htm_2016_4_40.pdf

³ Про Конституційний Суд України: Закон України від 13 липня 2017 р. № 2136-УШ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/2136-19#Text

⁴ Підготовка до практичної роботи з конституційними скаргами. URL: https://ccu.gov.ua/novyna/pidgotovka-do-praktyc- hnoyi-roboty-z-konstytuciynymy-skargamy

⁵ Владикін О.Н., Друзь В.Д. Інститут конституційної скарги як гарантія прав і свобод людини та громадянина в Україні. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2019. № 1. С. 30-34. С. 32. URL: http://apnl.dnu.in.ua/1_2019/9.pdf

⁶ Сапалова О.В. Перспективи розвитку конституційної скарги в Україні, Право.ш. 2021. № 4. С. 21-26. URL: http://pravo. unesco-socio.in.ua/wp-content/uploads/2021/12/21-_Sapalova.pdf. С. 25. ⁷ Кучерук Н.С. Інститут конституційної скарги: окремі проблеми регулювання та функціонування, правові засади орга-нізації та здійснення публічної влади. Правові засади організації та здійснення публічної влади: зб. тез ІІІ Міжнародної наук.-.

Подібною є і практика Європейського суду з прав людини (далі - Суд). Так, відповідно до ст. 34 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) Суд може приймати заяви від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб, які вважають себе потерпілими від допущеного однією з Високих Договірних Сторін порушення прав, викладених у Конвенції або протоколах до неї12. Відповідно до п. 1 ст. 34, Суд може брати справу до розгляду лише після того, як було вичерпано всі національні засоби юридичного захисту, згідно із загальновизнаними принципами міжнародного права, і впродовж шести місяців від дати постановлення остаточного рішення на національному рівні.

Отже, одним із основних питань щодо вичерпання внутрішніх засобів правового захисту є те, які саме засоби мають бути вичерпані перед реалізацією особою права на звернення до Суду. При цьому варто зазначити, що міжнародні органи не оцінюють результативність та ефективність діяльності окремих внутрішньодержавних засобів захисту, а тільки вирішують питання про те, чи є вони достатніми та ефективними засобами захисту для вирішення визначеної заяви. Названі критерії ефективності конституційної скарги є взаємопов'язані між собою в аспекті цілісного уявлення щодо такої ефективності, яка визначається реальною здатністю конституційної скарги забезпечити захист і відновлення порушених основоположних прав та свобод особи до того, як вона звернеться до Суду13.

Вказане правило щодо вичерпання всіх національних засобів правового захисту порушеного права, як це неодноразово вказувалося Судом, передбачає те, що заявником мають бути використані усі звичайні методи, які є адекватними та ефективними щодо можливого порушення. При цьому ефективним може бути визнаним засіб захисту, який може бути доступним заявнику як теоретично, так і практично. Він повинен бути здатним реалізувати компенсацію шкоди за порушення права. Держава-відповідачка має обов'язок щодо створення в межах свого національного простору ефективних, доступних та адекватних засобів захисту. Існують ситуації, при яких на національному рівні для вичерпання правових засобів достатньо пройти дві судові інстанції. Найбільш поширеним варіантом, який відповідає судовим системам більшості сучасних європейських держав, є наявність суду першої інстанції, апеляційного суду, вищого суду. Ця схема в окремих випадках за наявності спеціальних судових систем може ускладнюватись, залежно від того, чи є участь вказаної спеціальної системи обов'язковою.

Крім того, Суд у своїх правових позиціях наголошує, що відповідно до «загальновизнаних принципів міжнародного права» деякі особливі обставини можуть звільнити заявника від обов'язку вичерпати всі доступні для нього національні засоби захисту14 і треба реалістично оцінювати не лише формальні засоби захисту, наявні в національній правовій системі, а й загальний правовий та політичний контекст, а також особисті обставини заявника15,16.

При цьому необхідно зазначити, що у вітчизняному законодавстві відсутні будь-які підстави для прийняття конституційної скарги поза межами вимог щодо вичерпання всіх національних засобів юридичного захисту. Так, винятки щодо вимог прийнятності існують лише у разі, якщо КСУ визнає розгляд конституційної скарги необхідним із мотивів суспільного інтересу лише у разі порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Конституційний Суд України», тобто коли з дня набрання законної сили остаточним судовим рішенням, у якому застосовано закон України (його окремі положення), сплинуло більше трьох місяців.

Висновки

Встановлення такої вимоги прийнятності конституційної скарги, як вичерпання особою всіх національних засобів юридичного захисту, не може розглядатися в якості обмеження права особи на доступ до правосуддя.

Для удосконалення вітчизняного законодавства в частині вимог прийнятності конституційної скарги доцільним є внесення змін до ч. 2 ст. 77 Закону України «Про Конституційний Суд України і викладення її в наступній редакції: «Як виняток, конституційна скарга може бути прийнята поза межами вимог, установлених частиною першою цієї статті, якщо Суд визнає її розгляд необхідним із мотивів суспільного інтересу».

Подібні зміни дадуть змогу не допустити надмірне навантаження Конституційного Суду України та водночас дозволять у виняткових випадках оперативно розглядати суспільно значущі справи.

Література

Конституція Республіки Польща від 2 квітня 1997 р. URL: https://www.sejm.gov.pl/prawo/konst/rosyjski/konLhtm

Закон Республіки Польща про Конституційний трибунал від 1 серпня р. 1997 URL: https://www.legislationline.org/ download/id/2710/file/ constitutional%20court_rus .pdf

Европейская комиссия за демократию через право (Венецианская Комиссия). Исследование о прямом доступе к конституционному правосудию. Стасбург, 2011. URL: https://www.venice.coe.int/webforms/documents/default.aspx?pdffile=cdl-ad (2010)039rev-rus §70

Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/995_004#Text

Городовенко В. Ефективність конституційної скарги як засобу правового захисту в аспекті новел практики Європейського суду з прав людини. Вісник Конституційного Суду України. 2019. № 6. С.118-127. С. 123. URL: https://ccu.gov.ua/sites/ default/files/gorodovenko_v._efektyvnist_konstytuciynoyi_skargy_yak_zasobu_pravovogo_zahystu_v_aspekti_novel_praktyky_yev ropeyskogo_sudu_z_prav_lyudyny_0.pdf

Case of Sejdovic v. Italy (Application no. 56581/00). URL: https://www.legal-tools.org/doc/0f4d76/pdf/ §55.

Сase of Akdivar and Others v. Turkey (Application no. 21893/93). URL: https://hudoc.echr.coe.int/rus?i=001-58062. §§68-69.

Сase of Khashiyev and Akayeva v. Russia (Applications nos. 57942/00 and 57945/00). URL: https://hudoc.echr.coe.int/ tur?i=001-68419 §§116-117.

Размещено на Allbest.ru