Модель державно-релігійних відносин у Республіці Польща

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Модель державно-релігійних відносин у Республіці Польща

Котилко Ярослав Миколайович,

аспірант кафедри регіональної політики

Навчально-наукового інституту публічного управління та державної служби Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Анотація

конкордат святого престолу національне законодавство польща

У статті здійснюється аналіз законодавства Республіки Польща з питань суспільно-релігійних відносин, розкриваються політичні та правові засади формування сучасної моделі державно-релігійних відносин та їх особливості. Досліджується вплив підписання Конкордату між Святим Престолом і Республікою Польща на польську Конституцію та нормативно-правові акти у сфері суспільно-релігійних відносин. Прослідковується еволюція поняття «світська держава» у законодавстві та рішеннях Конституційного Трибуналу Республіки Польща.

Метою статті є дослідження впливу Конкордату між Святим Престолом і Республікою Польща на національне законодавство Польської республіки та на відносини держави з Католицькою Церквою та іншими релігійними організаціями.

Наукова новизна полягає в тому, що підписання Конкордату між Святим Престолом і Республікою Польща розглядається не лише з точки зору конституційного і міжнародного права, а й через дотримання принципу рівності та недискримінаціїрелігійних організацій.

Методологія дослідження: сукупність філософських, загальнонаукових та спеціально-правових методів, зокрема діалектичний, логіко-семантичний, структурно-функціональний та інші методи.

Висновки. Конкордат містить перелік прав, які надаються Католицькій Церкві з боку держави і гарантуються нею. Однак головною метою Конкордату є не стільки регулювання двосторонніх відносин Святого Престолу та держави, скільки визначення правового статусу та засад діяльності місцевої Католицької Церкви на території держави - учасниці цієї угоди. Для набуття чинності правових норм, що включені до Конкордату, Польща була змушена внести зміни до Конституції та ряду нормативно-правових актів. Ратифікація Конкордату призвела до ієрархізації релігійних організацій в Польщі та створення нової конвенційної (договірної) моделі державно-релігійних організацій, що ґрунтується на принципах індивідуального та диференційованого підходу до релігійних організацій.

Ключові слова: Конкордат, релігія, церква, державно-релігійні відносини, релігійні організації, Польща.

Abstract

Kotylko Yaroslav M.,

Postgraduate Student of the Department of regional policy of the Educational and Scientific Institute of Public Administration and Civil Service of Taras Shevchenko National University of Kyiv

MODEL OF STATE-RELIGIOUS RELATIONS IN THE REPUBLIC OF POLAND

The article analyzes the legislation of the Republic of Poland on socio-religious relations, reveals the political and legal foundations of the formation of the modern model of state-religious relations and shows their features. The impact of the signing of the Concordat between the Holy See and the Republic of Poland on the Polish Constitution and legal acts in the field of socio-religious relations is studied. The evolution of the concept of «secular state» in the legislation and decisions of the Constitutional Tribunal of the Republic of Poland is followed.

The purpose of the article is to study the influence of the Concordat between the Holy See and the Republic of Poland on the national legislation of the Republic of Poland and on the state's relations with the Catholic Church and other religious organizations.

The scientific novelty is that the signing of the Concordat between the Holy See and the Republic of Poland is considered not only from the point of view of constitutional and international law, but also due to the observance of the principle of equality and non-discrimination of religious organizations.

Research methodology: a set of philosophical, general scientific and special legal methods, including dialectical, logical-semantic, structural-functional and other methods.

Conclusions: The Concordat contains a list of rights granted to the Catholic Church by the state and guaranteed by it. However, the primary purpose of the Concordat is not so much to regulate the bilateral relations between the Holy See and the state, but to determine the legal status and principles of activity of the local Catholic Church on the territory of the state that is a party to this agreement. For the legal norms included in the Concordat to enter into force, Poland was forced to amend the Constitution and several regulatory legal acts. The ratification of the Concordat led to the hierarchization of religious organizations in Poland and the creation of a new conventional (contractual) model of state-religious organizations based on the principles of an individual and differentiated approach to religious organizations.

Key words: Concordat, religion, church, state-religious relations, religious organizations, Poland.

Постановка проблеми

Однією із важливих умов удосконалення сучасної моделі державно-релігійних відносин в Україні є наукове дослідження відносин між державою і церквою в інших демократичних країнах. У багатьох країнах світу церква визначала шляхи вдосконалення правових норм, виступаючи генератором ідей для законодавця. На сучасному етапі багато країн світу проголошують принцип світськості держави, однак фактичної ізоляції релігійних організацій не відбулося. Більше того, релігійні організації все частіше стають важливими політичними гравцями як всередині держави, так і на міжнародній арені.

З моменту відновлення незалежності Польщі до прийняття нової Конституції Республіки Польща 2 квітня 1997 року відбувалася перебудова моделі державно-релігійних відносин. Результатом перебудови став відхід від крайньої моделі світської держави до формування конвенційної (договірної) моделі державно-релігійних відносин через прийняття Конкордату та індивідуальних законодавчих актів.

Вивчення досвіду побудови польської моделі державно-релігійних відносин допоможе зрозуміти шляхи вдосконалення державно-релігійних відносин в Україні. У цьому аспекті особливо актуальною й такою, що потребує теоретичного та практичного розкриття, є необхідність вивчення впливу Конкордату на правову систему Польщі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У сучасних умовах проблематика взаємовідносин церкви і держави, зокрема її соціологічні, філософсько-моральні та правові аспекти, є предметом дослідження низки науковців. Серед них можемо виділити наступних: В.Єленський, Л.Филипович, УХаварівський, Ю. Решетніков, С. Онищук, О. Саган, Ю. Чорноморець та ін. Не применшуючи ролі та значення напрацювань цих учених, вважаємо, що досліджуване питання залишається досить актуальним в умовах сьогодення. Цікавими є статті О. Браславця та М. Отрош, присвячені правовій природі конкордатів та специфіці договірної правоздатності Святого Престолу.

Виклад основного матеріалу

Демократичні держави відрізняються одна від одної вибором інституційної моделі державно-релігійних відносин, що є наслідком прийняття специфічної моделі відносин між державою та релігійними організаціями. Так, відповідно до статті 10 Закону Республіки Польща «Про гарантії свободи совісті та релігії» від 17 травня 1989 року (далі -Закон про гарантії) Польща є нейтральною, світською державою в питаннях релігії та переконаннях. Держава та державні органи не підтримують та не субсидіюють церкви та інші релігійні об'єднання. Винятки з цього правила регулюються законами або нормативно-правовими актами, що видані на їх основі [1].

З моменту прийняття Закону про гарантії до прийняття нової Конституції Республіки Польща від 2 квітня 1997 року відбувалася перебудова моделі державно релігійних відносин в Польщі. Результатом такої перебудови став відхід від крайньої моделі світської держави, що полягала у відокремленні держави від церкви, до повної секуляризації - широкої форми світської держави, яка гарантує демократичні стандарти свободи совісті та релігії в умовах плюралізму, нейтралітету та неупередженості держави щодо релігії, а також надає гарантії викладання релігії в державних школах. На формування нової моделі державно-релігійних відносин вплинула ціла низка важливих політичних, соціальних і культурних чинників, серед яких: прийняття індивідуальних конфесійних законів, конституційні зміни, система суспільно-релігійних відносин, культурно-історичні традиції, позиції Католицької Церкви в державі та ін. У політичній сфері велике значення мала поточна зміна співвідношення політичних сил (у парламенті та в уряді). Ці фактори визначили форму регулювання свободи совісті та релігії в Конституції Республіки Польща 1997 року.

Особливе значення для позиції Католицької Церкви в структурі польського суспільства відіграло підписання Конкордату між Святим Престолом і Республікою Польща 28 липня 1993 р. (далі - Конкордат) [2]. Після кількох років дискусій і політичних суперечок Президент Республіки Польща 23 лютого 1998 року все-таки ратифікував документ.

Ратифікація Конкордату закриває період становлення нової моделі взаємин між державою і католицькою церквою, що заснована на історичних традиціях. Особлива позиція

Католицької Церкви, що випливала з укладеного договору, була також пізніше підтверджена в частині четвертій статті25 Конституції Республіки Польща. Конституція, визначаючи модель відносин між державою та іншими релігійними об'єднаннями, прийняла, по суті, той самий підхід, що міститься у Конкордаті, наголошуючи на повазі взаємної незалежності та автономії держави і церкви, кожної у своїй сфері, та співпраці на благо людини та загальне благо [3].

У рішенні Конституційного Трибуналу Республіки Польща від 2грудня 2009року зазначено, що на польську модель державно-релігійних відносин здійснив вплив не тільки Закон про гарантії, а й нормативний зміст положень Конкордату, який після ратифікації став нормативним актом Республіки Польща з вищою обов'язковою силою. Трибунал підкреслив, що з ратифікацією Конкордату відбулася еволюція нормативного значення терміну «світська держава» [4].

Варто відзначити, що наявність у сучасному польському законодавстві норми про рівні права релігійних організацій є результатом зусиль, насамперед, не римо-като- лицьких церков, а релігійних організацій, що утворили Польську Екуменічну Раду (PRE). Члени PRE активно брали участь у встановленні нової моделі державно-релігійних відносин [5].

PRE є міжцерковною організацією, створеною в 1945 році, статус юридичної особи набула в 1958році. PRE складається з таких Церков: Християнська церква баптистів у Республіці Польща; Євангельсько-Аугсбурзь- ка церква в Республіці Польща; Євангельсько-методистська церква в Республіці Польща; Євангельсько-реформатська церква в Республіці Польща; Польськокатолицька церква в Республіці Польща; Старокатолицька Маріавітська церква в Республіці Польща; Польська Автокефальна Православна Церква, а також, як асоційовані члени, Громадське товариство польських католиків і Біблійне товариство в Польщі. Головною метою PRE є духовна близькість і сприяння братнім відносинам між усіма християнськими Церквами, і, зокрема, між своїми членами. Інші церкви можуть бути прийняті до PRE, якщо вони мають статус юридичної особи, їхнє навчання ґрунтується на текстах Святого Письма (Біблії), а самі вони сповідують віру в триєдиного Бога - Отця, Сина і Духа Святого - і визнають Ісуса Христа як Боголюдину і Спасителя [6]. Проте варто зазначити, що склад PRE не змінювався протягом багатьох років.

З ініціативи PRE у 1988році була розпочата законодавча робота щодо підготовки Закону про гарантії. Основною причиною розробки законопроєкту була необхідність рівноправного регулювання відносин між державою та не римо-католицькими релігійними об'єднаннями в Польщі.

Оскільки до цього в Польщі вже існував окремий індивідуальний закон щодо Католицької Церкви, яким передбачалися її права та обов'язки, в ході законодавчої роботи над Законом про гарантії було докладено зусиль, щоб юридично гарантувати всім релігійним організаціям однакові широкі права, аналогічно до вже чинного індивідуального закону для католиків. З цієї причини низка положень Закону про гарантії стали дуже подібні до відповідних положень Закону Республіки Польща від 17 травня 1989 року «Про відносини держави з Католицькою Церквою в Республіці Польща» [7]. Творці проєкту Закону про гарантії старалися створили універсальний закон, до якого також зверталася б Католицька Церква. Тому було розроблено загальний закон та індивідуальний закон, що стосувався виключно Католицької Церкви. Представники Католицької Церкви, мабуть, усвідомлюючи чисельне домінування та сучасну соціальну та політичну роль католицизму в Польщі, були проти поширення норм Закону про гарантії на релігію більшості. Спочатку Католицька Церква не виявляла інтересу до роботи над проєктом Закону про гарантії, незважаючи на готовність уряду надати відповідні документи, деякі з представників церкви ставили під сумнів мету підготовки нормативно-правового акту взагалі. Наприкінці законодавчого процесу, коли католицька сторона дізналася більше про зміст законопроєкту про гарантії, його загальні положення викликали у неї побоювання, оскільки нормативно-правовий акт, що розроблявся, мав вищу юридичну силу, ніж акт про відносини держави з Католицькою Церквою. У єпископаті Польщі було переконання, що влада за допомогою Закону про гарантії має намір обмежити діяльність церкви [5, с. 126].

Питання забезпечення рівності прав релігійних об'єднань стало особливо актуальним у зв'язку з підписанням в 28липня 1993 року Конкордату між Святим Престолом і Республікою Польща. Це пояснюється тим, що договір гарантував Католицькій Церкві ряд прав, які не були надані іншим конфесіям, наприклад, право викладати релігію в дитячих садках або право проводити канонічні шлюби з цивільними наслідками. Більше того, після 1989 року правлячі еліти ігнорували не римо-католицькі віросповідання, наприклад, у ключовому питанні викладання релігії в школах. Так, згідно з Інструкцією міністра освіти від 3 серпня 1990року було дозволено викладання католицької релігії в державних школах. Щоправда, 24серпня 1990року внаслідок втручання PRE Міністерство освіти видало відповідну інструкцію щодо можливості викладання релігії і іншим релігійним об'єднанням [5, с. 127].

У виступах представників церков меншин простежувалося побоювання повернення до правового становища державно-релігійних відносин міжвоєнного період. Більше того, на початку 90-хроків відчувався негативний досвід післявоєнної релігійної політики, особливо в порушенні державною владою організаційної та правової самостійності релігійних конфесій. Такі побоювання висловив Голова PRE - єпископ Ян Шарек, який під час зустрічі з прем'єр-міністром Ганною Сухоцькою 11серпня 1993року сказав: «На жаль, ми досить часто відчуваємо, що до нас ставляться як до громадян другого сорту, маргінальних, до яких застосовуються інші заходи. Це пов'язано з різними заявами політиків, іноді членів Уряду, а все частіше представників Римо-Католицької Церкви. Такі заяви означають, що образ держави сприймається нашими вірними в цьому єдиному вимірі, що повільно, але послідовно ми рухаємося в напрямку «Польща тільки для католиків», і таким чином ми йдемо до релігійної держави. Симптоми цього ми все частіше бачимо в державних ЗМІ. Вони передають образ країни, з якої повністю ліквідовано існування церков-меншин. Цей факт дуже болісно сприймається нашими вірними. На якісь державні урочистості, що важливі для всього народу, представників із нашого середовища не запрошують, ...ми сподіваємося, що всі законодавчо гарантовані в Конкордаті права для однієї церкви будуть також гарантовані церквам, об'єднаним у PRE, з урахуванням їхньої специфіки. Особливо це стосується статей про шлюби, школи, ЗМІ, благодійність, а також питання, що стосуються статусу кладовищ, державної фінансової допомоги та багато інших. Маючи неприємний досвід впровадження релігії в школах, вже сьогодні можна побоюватися нових, подальших правових приписів, які не були охоплені Конкордатом, але до яких можна застосувати статтю 27 Конкордату (ред. - справи, що вимагають нових або додаткових вирішень будуть врегульовані шляхом укладення нових договорів між Урядом Республіки Польща і Конференцією Єпископату Польщі, що має уповноваження до цього від Столиці Апостольської)[8].

З моменту прийняття Конкордату до його ратифікації в польському суспільстві проходили жваві обговорення. Крім релігійних організацій, що виявилися в меншості, із критикою до державних структур звернулися і громадські організації. Громадськість звертала увагу на те, що більшість статей Конкордату є виключно державними зобов'язаннями перед Католицькою Церквою. Оскільки Конкордат надавав значні преференції Католицькій Церкві, то громадськість звинувачувала уряд в неповазі до релігійних почуттів та свободи совісті не католиків, а також були звинувачення у державному фінансуванні релігійних організацій та ін. [9; 10].

Прийняття Конкордату призвело до необхідності пошуку нової моделі державно-релігійних відносин, яка б стабілізувала ситуацію. Так, вже у вересні 1994року було запропоновано сім проєктів нової Конституції з різними варіантами вирішення питання рівності релігійних організацій. Було визначено, що відносини держави з католицькою церквою повинні ґрунтуватися на тих самих правилах, що й стосунки з іншими релігійними спільнотами. Таким чином, до нової Конституції Республіки Польща було включено статтю 25 наступного змісту:

1. Церкви та інші релігійні об'єднання мають рівні права.

2. Органи державної влади в Республіці Польща мають бути неупередженими у питаннях релігійних, світоглядних і філософських переконань, забезпечуючи свободу їх вираження в суспільному житті.

3. Відносини між державою та церквами та іншими релігійними об'єднаннями формуються на основі поваги до їхньої самостійності та взаємної незалежності в межах свого обсягу, а також співпраці на благо людини та загального блага.

4. Відносини між Республікою Польща та Католицькою Церквою визначаються міжнародним договором, укладеним зі Святим Престолом, та Законом.

5. Відносини між Республікою Польща та іншими церквами і релігійними об'єднаннями визначаються законами, що приймаються на підставі договорів, укладених Радою Міністрів з їх відповідними представниками [3].

Отже, було вирішено перейти до конвенційної (договірної) моделі державно-релігійних відносин у Польщі. З цією метою розпочався процес напрацювання індивідуальних законодавчих актів для релігійних організацій.

Конституційний Трибунал Республіки Польща у рішенні від 14 грудня 2009 року №К55/07, коментуючи статтю25 Конституції Польщі, зазначив, що державно-церковні відносини в Польщі спираються на такі принципи: рівноправність церков та інших релігійних об'єднань; неупередженість органів державної влади у питаннях релігійних, світоглядних і філософських переконань; свобода вираження релігійних, філософських і світоглядних переконань у суспільному житті; повага до автономії та взаємної незалежності кожного за своїм обсягом у відносинах між державою та церквами та релігійними об'єднаннями; співпраця держави з церквами та релігійними об'єднаннями на благо людини та загального блага; конвенційне регулювання відносин між державою та релігійними організаціями: на основі договорів, а у випадку Католицької Церкви - міжнародного договору зі Святим Престолом [28].

Таким чином, Польща взяла на себе зобов'язання побудувати договірні відносини не тільки з Католицькою Церквою, але також з іншими релігійними організаціями, що базувалися б на індивідуальних нормативно-правових актах. У зв'язку з цим, 15 релігійних організацій Польщі отримали окремі нормативно-правових акти, що регулюють їхні відносини з державою:

1. Діяльність Католицької Церкви в Республіці Польща регулюється: Конкордатом між Святим Престолом і Республікою Польща, підписаним у Варшаві 28липня 1993 року [2] та Законом Республіки Польща від 17 травня 1989 року «Про відносини держави з Католицькою Церквою в Республіці Польща» [7];

2. Діяльність Польської Автокефальної Православної Церкви регулюється Законом Республіки Польща від 4липня 1991року «Про відносини держави з Польською Автокефальною Православною Церквою» [11];

3. Діяльність Євангелічно-Аугсбурзької Церкви в Республіці Польща регулюється Законом Республіки Польща від 13 травня 1994року «Про відносини держави з Єван- гельсько-Аугсбурзькою Церквою в Республіці Польща» [12];

4. Діяльність Євангельсько-Реформатської Церкви в Республіці Польща регулюється Законом Республіки Польща від 13 травня 1994року «Про відносини держави з Євангельсько-Реформатською Церквою в Республіці Польща» [13];

5. Діяльність Євангельсько-Методистської Церкви в Республіці Польща регулюється Законом Республіки Польща від 30 червня 1995 року «Про відносини держави з Євангельсько-Методистською Церквою в Республіці Польща» [14];

6. Діяльність Баптистської Церкви в Республіці Польща регулюється Законом Республіки Польща від 30червня 1995року «Про відносини держави з Баптистською Церквою в Республіці Польща» [15];

7. Діяльність Церкви адвентистів сьомого дня в Республіці Польща регулюється Законом Республіки Польща від 30червня 1995 року «Про відносини держави з Церквою адвентистів сьомого дня в Республіці Польща» [16];

8. Діяльність Польськокатолицької Церкви в Республіці Польща регулюється Законом Республіки Польща від 30червня 1995 року «Про відносини держави з Поль- ськокатолицькою Церквою в Республіці Польща» [17];

9. Діяльність єврейських релігійних громад, що утворюють Союз єврейських релігійних громад у Республіці Польща, регулюється Законом Республіки Польща від 20 лютого 1997 року «Про відносини держави з єврейськими релігійними громадами у Республіці Польща» [18];

10. Діяльність Маріавітської Католицької Церкви в Республіці Польща регулюється Законом Республіки Польща від 20 лютого 1997 року «Про відносини держави з Маріа- вітською Католицькою Церквою в Республіці Польща» [19];

11. Діяльність Старокатолицької Маріавітської Церкви в Республіці Польща регулюється Законом Республіки Польща від 20лю- того 1997 року «Про відносини держави з Старокатолицькою Маріавітською Церквою в Республіці Польща» [20];

12. Діяльність Церкви П'ятидесятників у Республіці Польща регулюється Законом Республіки Польща від 20лютого 1997року «Про відносини держави з Церквою П'ятидесятників у Республіці Польща» [21];

13. Діяльність Східної Старообрядної Церкви, що не має духовної ієрархії, регулюється розпорядженням Президента Республіки Польща від 22 березня 1928 року «Про відносини держави зі Східною Старообрядницькою Церквою, без духовної ієрархії» [22];

14. Діяльність Мусульманського релігійного союзу у Республіці Польща регулюється Законом Республіки Польща від 21 квітня 1936року «Про відносини держави з Релігійним союзом мусульман у Республіці Польща» [23];

15. Діяльність Караїмської релігійної спілки в Республіці Польща регулюється Законом Республіки Польща від 21квітня 1936року «Про відносини держави з Караїмською релігійною спілкою в Республіці Польща» [24].

Щодо змісту цих індивідуальних нормативно-правових актів, то варто відзначити, що вони, як правило, складаються з таких частин: загальна частина; юридичні особи релігійної організації та їх органи; церковна діяльність; майнові справи; військове капе- ланство та військова служба духовенства; перехідні та заключні положення.

Розділ «Загальна частина» дає відсилку до священних книг та права релігійної організації керуватися власним канонічним правом, що приймається вищим духовним керівництвом. Проголошується незалежність релігійної організації від світської влади. У даному розділі прописаний обов'язок для релігійних організацій сповіщати державні структури про створення або ліквідацію організаційних підрозділів за кордоном.

Розділ «Юридичні особи релігійної організації та їх органи» або «організація Церкви» передбачає детальний опис структури релігійної організації. Також передбачено повідомний принцип набуття юридичної правоздатності для структур, що утворюються релігійним центром. Для реалізації цього принципу в законі визначено орган, уповноважений звертатися до центрального чи місцевих органів влади для реєстрації окремих релігійних структур з метою надання їм юридичної правоздатності. Церковні видавництва, виробничі, обслуговуючі та комерційні заклади, благодійні, освітньо-виховні заклади та заклади опіки, школи можуть діяти у складі релігійних організацій без статусу юридичної особи, які їх створили.

Розділ «Церковна діяльність» описує права релігійних організацій на проведення публічних заходів, укладання шлюбів із цивільними наслідками, надання вільних від роботи днів у свої святкові та релігійні дні, проведення уроків релігії в загальноосвітніх закладах, створення загальноосвітніх закладів різних рівнів, а також ряд інших прав.

Розділ «Військове капеланство та військова служба духовенства» є тільки в індивідуальних законах для Католицької Церкви в Республіці Польща [7], Польської Православної Автокефальної Церкви [11] та Єван- гелічно-Аугсбурзької Церкви в Республіці Польща [12]. Даний розділ передбачає, що військовослужбовцям, які належать до відповідних релігійних організацій, надається можливість брати участь - поза межами приміщень військових частин - у богослужіннях та релігійних заходах у неділю та в дні релігійних свят, якщо у місці дислокації військової частини є церква чи каплиця, та якщо це не перешкоджає здійсненню професійних обов'язків. Статут військового капеланства відповідних релігійних організацій розробляється за погодженням з Міністерством національної оборони Республіки Польща з урахуванням положень індивідуального закону, із подальшим затвердженням релігійними організаціями та оприлюдненням відповідним міністерством. Також закон встановлює порядок призначення та звільнення військових капеланів та інші норми, що стосуються капеланства.

Таким чином, правові гарантії релігійних об'єднань у сфері душпастирської служби у збройних силах різняться. Три Церкви - Католицька, Православна та Єван- гельсько-Аугсбурзька - мають організовані душпастирські структури, що діють у складі збройних сил. Для сімох Церков - Польсько- католицької, Пятидисятницької, Старокатолицької Маріавітів, Адвентистів сьомого дня, Баптистів, Католицької Міріавітів, Євангелічно-Методистської - було забезпечено ду- шпастирство в армії через священнослужителів певної конфесії, призначених вищими органами цих релігійних організацій. Ці військові капелани не є військовослужбовцями, а призначаються церковними органами за погодженням із Міністерством національної оборони Республіки Польща. Військові капелани мають право входити у військові частини та виконувати свої обов'язки в терміни, узгоджені з керівниками релігійних центрів. Євангельсько-Реформатська Церква та Союз єврейських релігійних громад отримали гарантії організації душпастирства для солдатів поза межами військових частин, якщо в місцевості, де знаходиться військова частина, є відповідна церква, каплиця, синагога чи молитовний дім, і якщо це не заважає виконувати покладені на солдата обов'язки щодо несення військової служби.

Відповідно до пункту третього частини другої статті9 Закону про гарантії проголошується рівність прав для всіх церков та інших релігійних об'єднань, незалежно від форми регулювання їх правового становища. На практиці релігійні організації, що мають індивідуальні нормативно-правові акти, отримали ряд привілеїв, котрих не мають інші релігійні організації, що здійснюють свою діяльність на основі Закону про гарантії. Так, згідно із статтею 12 Закону Республіки Польща «Про систему освіти» релігійна освіта може викладатися в садочках та початковій школі за бажанням батьків, а в загальноосвітніх школах за бажанням батьків або самих учнів, після досягнення повноліття учні самостійно приймають рішення про вивчення релігії [27]. Однак, згідно із частиною четвертою статті53 Конституції Республіки Польща релігійні організації, діяльність яких врегульована індивідуальними нормативно-правовими актами, можуть викладати релігію в загальноосвітніх закладах [3].

Що стосується правових гарантій автономії релігійних об'єднань, то існує принципова відмінність між релігійними організаціями, відносини яких з державою визначені на підставі окремих законодавчих актів, і релігійними організаціями, що діють на основі положень Закону про гарантії. Так, релігійні об'єднання, що діють на основі індивідуальних нормативних актів, за винятком Східної Старообрядної Церкви, що не має духовної ієрархії, Мусульманського релігійного союзу та Караїмського релігійного союзу, мають ширшу сферу внутрішньої автономії - вони керуються власним внутрішнім правом, зміст якого держава не досліджує, а лише визнає. Релігійна система релігійних організацій, що не врегульована індивідуальними законодавчими актами, підлягає проходженню процедури реєстрації Міністерством внутрішніх справ та адміністрації, де вивчаються їхні статути, початковий зміст яких, а також будь-які наступні зміни повинні відповідати, зокрема, положенням законів щодо захисту громадської безпеки та порядку, здоров'я, суспільної моралі, батьківського авторитету або основ права і свободи інших осіб. Реєстраційний орган має право перевіряти статут на предмет відповідності вищезазначеним нормам законодавства, а також може вимагати від заявників роз'яснень щодо його змісту, звертатися до уповноважених державних установ для перевірки достовірності даних, що містяться у статуті. Таким чином, посилюється контроль за змістом внутрішнього канонічного права релігійних організацій, що не мають індивідуальних законодавчих актів.

За порушення норм права та положень свого статуту, релігійні організації, що не мають індивідуальних законодавчих актів, підлягають більш жорстким санкціям. Якщо рішенням суду буде встановлено, що діяльність зареєстрованої релігійної організації грубо порушує норми законодавства про охорону вищезазначених цінностей або норми самого статуту, орган державної реєстрації вилучає таку релігійну організацію з Реєстру релігійних організацій, в результаті чого вона втрачає свою правосуб'єктність і не може скористатися правами, наданими для релігійних організацій. Разом з тим, законодавець не передбачає такого виду колективної відповідальності у разі грубих порушень закону для релігійних організацій, які діють на підставі індивідуальних законів. Їхня можлива делегалізація потребувала б скасування відповідних законодавчих актів. Це є малоймовірним, оскільки в такому разі відповідно до частини п'ятої статті 25 Конституції потрібно отримати згоду від самої релігійної організації у формі договору з урядом.

Крім широких прав для Католицької Церкви, прописаних у тексті Конкордату, останній містить положення, що обмежують певну частину її діяльності. Так, відповідно до частини третьої статті 7 Конкордату Столиця Апостольська може призначати єпископами в Польщі священників, що є громадянами лише Польщі [2]. По відношенню до інших релігійних організацій таких обмежень немає, оскільки відповідно до частини четвертої статті 14 Закону про гарантії для обрання на керівну посаду іноземця влада церкви чи іншого релігійного об'єднання має подбати про те, щоб Міністерство, відповідальне за справи релігії, не висловило проти цього жодних заперечень. Неподання заперечень міністерством протягом 60 днів з дати повідомлення вважається згодою [1].

Католицька церква в Польщі також обмежується в можливості формування своєї структури за кордоном, оскільки частиною другою і третьою статті 6 Конкордату передбачено, що жодна частина польської території не буде включена до дієцезії чи церковної провінції зі столицею за межами території Республіки Польща. Жодна дієцезія зі столицею в Республіці Польща не виходить за межі Польщі. Подібних обмежень не мають інші релігійні організації держави [2].

Якщо за Конкордатом шлюб, укладений за канонічним правом Католицької Церкви, набував цивільно-правових наслідків з наступною його реєстрацією у відповідних органах державної реєстрації актів цивільного стану, то шлюб, укладений в інших релігійних організаціях, таких привілеїв не мав. Цю проблему мав вирішити Закон Республіки Польщі від 24липня 1998року «Про внесення змін до законів - Кодексу сімейного та опікунства, Цивільного процесуального кодексу, Закону про акти цивільного стану, Закону про відносини між державою та Католицькою Церквою в Республіці Польща та деяких інших законів», який надавав право державним канцеляріям цивільного стану (відповідник українського відділу державної реєстрації актів цивільного стану) реєструвати шлюби, укладені іншими релігійними організаціям [25]. Таким чином, щоб шлюб вважався укладеним, потрібно. щоб чоловік і жінка, які беруть шлюб за внутрішнім правом церкви чи іншого релігійного об'єднання в присутності священнослужителя, заявили також про своє бажання укласти шлюб і за польським законодавством, на підставі чого керівник державної канцелярії цивільного стану видає свідоцтво про шлюб. При дотриманні зазначених умов шлюб вважається укладеним з моменту установлення волевиявлення пари в присутності священнослужителя. Необхідно зазначити, що відповідно до частини третьої статті 1 Кодексу сімейного та опікунства Республіки Польща, дана норма застосовується, якщо ратифікований міжнародний договір або акт, що регулює відносини між державою та церквою чи іншим релігійним об'єднанням, що передбачає можливість укладення шлюбу відповідно до внутрішнього права цієї церкви чи іншого релігійного об'єднання, що тягне за собою укладення шлюбу перед керівником державної канцелярії цивільного стану [26]. У зв'язку з цим релігійні організації, що не мають індивідуальних законодавчих актів, такого права позбавлені.

Варто зазначити, що окрім Конкордату додаткові привілеї для Католицької Церкви також надані і в Законі Республіки Польща «Про відносини держави з Католицькою Церквою в Республіці Польща». Так, для прикладу, відповідно до частини третьої статті 48 даного індивідуального закону Католицька Церква має право встановлювати й користуватися приладами, призначеними для трансляції радіо- і телевізійних програм, і отримувати необхідні для цієї мети частоти. Інші релігійні організації таку діяльність можуть здійснювати лише за договором концесії [7].

Висновки

Метою Конкордату було не стільки регулювання двосторонніх відносин Святого Престолу та Польщі, скільки визначення правового статусу та засад діяльності місцевої Католицької Церкви, яка розташована на території Польщі - учасниці цієї угоди.

Ратифікація Конкордату була підставою для запровадження конвенційної (договірної) моделі державно-релігійних відносин в Польщі. Ця модель передбачає, що відносини держави з релігійними спільнотами побудовані на укладених двосторонніх договорах між урядом та уповноваженими представниками релігійних центрів. Такий договір легітимізується через прийняття індивідуального нормативно-правового акта, що регулює статус, права й обов'язки певної релігійної спільноти та держави. Також для набуття чинності правових норм, що включені до Конкордату, було внесено численні зміни до внутрішньодержавних законодавчих актів Польщі. Це зумовлено специфічним об'єктом правового регулювання конкордатів: з одного боку - відносин, що належать до сфери дії внутрішнього права у сфері державно-релігійних відносин, а з іншого боку - відносин, що регулюються міжнародним правом, яке має вищу юридичну силу над національним законодавством.

Аналіз правової моделі державно-релігійних відносин у Польщі дозволяє стверджувати, що Конкордат послужив створенню ієрархії релігійних організацій і встановленню особливих прав для певних релігійних спільнот. На вершині цієї ієрархії знаходиться Римо-Католицька Церква, що має найши- рші повноваження, які гарантовані міжнародно-правовим актом - Конкордатом. Далі знаходяться 14релігійних організацій, що діють на підставі індивідуальних законодавчих актів, які окреслюють їхні відносини з державою. Остання, найбільш широка група, - це релігійні організації, що вписані до Реєстру релігійних організацій і діють на підставі Закону про гарантії. Варто відзначити, що після 1997 року в Польщі не було укладено жодної угоди між релігійними центрами та Радою Міністрів, що було би підставою для прийняття відповідного індивідуального Закону.

Подальші наукові розвідки слід присвятити вивченню можливості запровадження конвенційної (договірної) моделі державно-релігійних відносин в Україні, а також можливого впливу Конкордату на українське національне законодавство. Для цієї мети необхідно залучити фахівців у сфері державного управління, релігієзнавців, юристів, представників релігійних організацій та міжрелігійних інституцій, що дозволить збалансувати контрадикторні інтереси різних релігійних груп, а також виявити законодавчі недоліки та зробити відповідні висновки.

References

1. Ustawa z dnia 17 maja 1989 r. o gwarancjach wolnosci sumienia i wyznania. (1989). Dz.U., nr 29, poz.155. URL: https:// isap.sejm.gov.pl/isap.nsf/DocDetails. xsp?id=WDU19890290155 (Last accessed:.

2. Konkordat miзdzy Stolicq Apostolskq iRzeczqpospolitq Polskq, podpisany w Warszawie dnia 28 lipca 1993r. (1998). Dz.U., nr51, poz.318. URL: http://isap.sejm.gov.pl/isap.nsf/DocDetails.xsp?id=wdu19980510318 (Last accessed: 10.07.2022).

3. Konstytucja Rzeczypospolitej Polskiej. (1997). Dz.U., nr 78, poz.483. URL: https:// www.sejm.gov.pl/prawo/konst/polski/kon1. htm (Last accessed: 10.07.2022).

4. Wyrok Trybunatu Konstytucyjnego z dnia 2 grudnia 2009 r., U 10/07. (2009). Dz.U., nr210, poz. 1629; (2009). OTK ZU, Nr 11A, poz.163; Legalis, nr 178953. URL: http://isap.sejm.gov.pl/ isap.nsf/DocDetails.xsp?id=WDU20092101629 (Last accessed: 10.07.2022).

5. Borecki, Pawet. (2007). Zasada ro' wnouprawnienia wyznan' w prawie polskim. Studia z prawa wyznaniowego. Tom 10, 115-159.

6. Statut Polskiej Rady Ekumenicznej. URL: https://ekumenia.pl/kim-jestesmy/statut- polskiej-rady-ekumenicznej (Last accessed:.

7. Ustawa z dnia 17 maja 1989 r. ostosunku Panstwa do Kosciota Katolickiego w Rzeczypospolitej Polskiej. (1989). Dz.U., nr29, poz.154. URL: https://isap.sejm.gov.pl/isap.nsf/DocDetails.xsp?id=WDU19890290154 (Last accessed: 10.07.2022).

8. Przemowienie prezesa Polskiej Rady Ekumenicznej na spotkaniu z premier Hannq Suchockq (11 sierpnia 1993 r., Warszawa). URL: http://www.racjonalista.pl/kk.php/s,2995) (Last accessed: 10.07.2022).

9. Biuletyn Stowarzyszenia na Rzecz Panstwa Neutralnego Swiatopoglqdowo «NEUTRUM», 20grudnia 1993 r., nr4(8); tekst publikowany rowniez w: Konkordat Polski1993. Wybor materiatow zrodtowych z lat 1993-1996. (1997) / Wybor tekstow: Czestaw Janik, Uniwersytet Warszawski, Instytut Nauk Politycznych, Warszawa. URL: http://www.racjonalista.pl/kk.php/s,3005/q,Srodowiska. opiniotworcze.o.Konkordacie (Last accessed:.

10. Stowo, 19stycznia 1994r.; tekstpublikowany rowniez w: Konkordat Polski 1993. Wybor materiatow zrodtowych zlat 1993-1996. (1997). / Wybor tekstow: Czestaw Janik, Uniwersytet Warszawski, Instytut Nauk Politycznych, Warszawa. URL: http://www.racjonalista.pl/kk.php/s,3005/q,Srodowiska. opiniotworcze.o.Konkordacie (Last accessed:.

11. Ustawa z dnia 4 lipca 1991 r. o stosunku Panstwa do Polskiego Autokefalicznego Kosciota Prawostawnego. (1991). Dz.U., nr66, poz.287. URL: https://isap.sejm.gov.pl/isap.nsf/DocDetails.xsp?id=WDU19910660287 (Last accessed: 10.07.2022).

12. Ustawa z dnia 13maja 1994r. o stosunku Panstwa do Kosciota Ewangelicko- Augsburskiego w Rzeczypospolitej Polskiej. (1994). Dz.U., nr 73, poz.323. URL: https:// isap.sejm.gov. pl/isap.nsf/DocDetails. xsp?id=WDU19940730323 (Last accessed:.

13. Ustawa z dnia 13maja 1994r. o stosunku Panstwa do Kosciota Ewangelicko- Reformowanego w Rzeczypospolitej Polskiej. (1994). Dz.U., nr 73, poz.324. URL: https:// isap.sejm.gov.pl/isap.nsf/DocDetails. xsp?id=WDU19940730324 (Last accessed:.

14. Ustawa z dnia 30 czerwca 1995 r. o stosunku Panstwa do Kosciota Ewangelicko- Metodystycznego w Rzeczypospolitej Polskiej. (1995). Dz.U., nr 97, poz.479. URL: https://isap.sejm.gov.pl/isap.nsf/DocDetails. xsp?id=WDU19950970479 (Last accessed:.

15. Ustawa z dnia 30 czerwca 1995 r. o stosunku Panstwa do Kosciota Chrzescijan Baptystow w Rzeczypospolitej Polskiej. (1995). Dz.U., nr 97 poz. 480. URL: https:// isap.sejm.gov. pl/isap.nsf/DocDetails. xsp?id=WDU19950970480 (Last accessed:.

16. Ustawa z dnia 30czerwca 1995 r. o stosunku Panstwa do Kosciota Adwentystow Dnia Siodmego w Rzeczypospolitej Polskiej. (1995). Dz.U, nr 97, poz.481. URL: https:// isap.sejm.gov.pl/isap.nsf/DocDetails. xsp?id=WDU19950970481 (Last accessed:.

17. Ustawa z dnia 30czerwca 1995 r. o stosunku Panstwa do Kosciota Polsko- katolickiego w Rzeczypospolitej Polskiej.(1995). Dz.U., nr97, poz.482. URL: https:// isap.sejm.gov.pl/isap.nsf/DocDetails. xsp?id=WDU19950970482 (Las accessed:

18. Ustawa z dnia 20 lutego 1997 r. ostosunku Panstwa do gmin wyznaniowych zydowskich w Rzeczypospolitej Polskiej.(1997). Dz.U., nr 41, poz.251. URL: http:// isap.sejm.gov.pl/isap.nsf/DocDetails.xsp?id= WDU19970410251 (Last accessed: 10.07.2022).

19. Ustawa z dnia 20 lutego 1997 r. ostosunku Panstwa do Kosciola Katolickiego Mariawitow w Rzeczypospolitej Polskiej.(1997). Dz.U., nr 41, poz.252. URL: https:// isap.sejm.gov. pl/isap.nsf/DocDetails. xsp?id=WDU19970410252 (Last accessed:.

20. Ustawa z dnia 20 lutego 1997 r. ostosunku Panstwa do Kosciola Starokatolickiego Mariawitow w Rzeczypospolitej Polskiej.(1997). Dz.U., nr 41, poz.253. URL: https:// isap.sejm.gov.pl/isap.nsf/DocDetails. xsp?id=WDU19970410253 (Last accessed:.

21. Ustawa z dnia 20lutego 1997r. o stosunku Panstwa do Kosciola Zielonoswiqtkowego w Rzeczypospolitej Polskiej. (1997). Dz.U., nr 41, poz.254. URL: https://isap.sejm.gov.pl/isap.nsf/DocDetails. xsp?id=WDU19970410254 (Last accessed:.

22. Rozporzqdzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 22marca 1928r. o stosunku Panstwa do Wschodniego Kosciola Staroobrz^dowego, nie posiadajqcego hierarchji duchownej. (1928). Dz.U., nr 38, poz.363. URL: https://www.prawo.pl/akty/dz-u-1928-38- 363,16777649.html (Last accessed: 10.07.2022).

23. Ustawa z dnia 21kwietnia 1936r. o stosunku Panstwa do Muzulmanskiego Zwiqzku Religijnego w Rzeczypospolitej Polskiej. (1936). Dz.U., nr 30, poz. 240. URL: http://isap.sejm.gov.pl/isap.nsf/DocDetails. xsp?id=wdu19360300240 (Last accessed:.

24. Ustawa z dnia 21kwietnia 1936r. o stosunku Panstwa do Karaimskiego Zwiqzku Religijnego w Rzeczypospolitej Polskiej. (1936). Dz.U., nr 30, poz. 241. URL: http:// isap.sejm.gov. pl/isap.nsf/DocDetails.xsp?id= WDU19360300241 (Last accessed: 10.07.2022).

25. Ustawa z dnia 24 lipca 1998r. o zmianie ustaw - Kodeks rodzinny i opiekunczy, Kodeks post^powania cywilnego, Prawo o aktach stanu cywilnego, ustawy o stosunku Panstwa do Kosciola Katolickiego w Rzeczypospolitej Polskiej oraz niektorych innych ustaw. (1998). Dz.U., nr 117, poz.757. URL: http:// isap.sejm.gov. pl/isap.nsf/DocDetails.xsp?id= WDU19981170757 (Last accessed: 10.07.2022).

26. Ustawa z dnia 25lutego 1964r. - Kodeks rodzinny i opiekunczy. (1964). Dz.U., nr9, poz.59. URL: https://isap.sejm.gov.pl/isap. nsf/DocDetails.xsp?id=wdu19640090059 (Last accessed: 10.07.2022).

27. USTAWA z dnia 7wrzesnia 1991r. o systemie oswiaty. (2021). Dz.U., poz. 1915. URL: https://www.prawo.vulcan.edu.pl/przegdok. asp?qdatprz=akt&qplikid=1 (Last accessed:.

28. Wyrok Trybunatu Konstytucyjnegoz dnia 14grudnia 2009 r., K 55/07. URL: http://isap.sejm.gov.pl/isap.nsf/DocDetails. xsp?id=WDU20092181702 (Last accessed:.

Размещено на Allbest.ru