Сучасний стан практичної реалізації законодавства про авторське та суміжні права в державних архівах України

Із 27 установ розгорнуті відповіді на більш як 2 питання анкети- запитальника надали 20. З них одна повідомила, що наразі не має на зберіганні документів, що містять ознаки об'єктів інтелектуальної власності, однак потенційно в майбутньому до неї мають бути передані на зберігання документи відповідного характеру. Із 7 архівів, які не надали відповідей на анкету, 6 повідомили про відсутність у них документів, які є об'єктами авторського права й суміжних прав, 1 - що на зберіганні перебуває незначна кількість таких документів і що його практика в цьому питанні надто незначна, щоб брати участь в анкетуванні. Отож нижче буде подано аналіз відповідей 20 архівів, з них 3 центральних і 17 обласних.

За результатами опитування було з'ясовано, що у складі архівних фондів/колекцій зберігається широке коло документів, які, згідно із Законом України «Про авторське право і суміжні права», є об'єктами авторського права й суміжних прав: наукові, архітектурні, картографічні твори; комп'ютерні програми; бази даних; аерокосмофотокарти, аерокосмофотоплани, аерокосмофотосхеми, їх похідна продукція; цифрові карти та плани (цифрові моделі місцевості), картографічне програмне забезпечення, картографічний вміст глобусів, рельєфні плани та карти, похідні пластичні твори; рекламна картографічна продукція, схеми, ескізи, ілюстрації, що стосуються географії, топографії, картографії, архітектури тощо; фотографічні твори; драматичні, музично-драматичні твори; музичні твори з текстом і без тексту (пісні, опери, мюзикли, увертюри, кантати тощо); твори образотворчого мистецтва (картини, малюнки, гравюри, літографії, твори художнього, в тому числі сценічного, дизайну, скульптури тощо); літературні твори; художні твори; твори ужиткового мистецтва; складені твори (збірники творів, збірники обробок, 337 фольклору, енциклопедії, антології, які є результатом творчої праці за добором, координацією або впорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини); частини творів, що мають самостійне значення; похідні твори; службові твори; об'єкти суміжних прав: виконання (подання за згодою суб'єктів авторського права творів шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо {у живому виконанні}, так і за допомогою будь-яких технічних засобів, пристроїв і процесів), фонограма, відеограма, програма (передача) організації мовлення.

Десять архівів повідомили, що у складі їхніх фондів/колекцій не зберігаються документи, які, згідно із законодавством України, містять ознаки таких об'єктів інтелектуальної власності:

1) об'єктів права промислової власності (патенти на винаходи, корисні моделі, промислові зразки); правових засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту товарів і послуг (комерційне {фірмове} найменування, торговельна марка {знак для товарів і послуг}, географічне зазначення);

2) «нетрадиційних» об'єктів інтелектуальної власності (наукове відкриття, раціоналізаторська пропозиція, комерційна таємниця, селекційні досягнення {сорт рослин, порода тварин}, компонування інтегральної мікросхеми). Дев'ять установ зберігають ті чи інші види зазначених об'єктів. Один архів заявив, що не може надати такої інформації, оскільки окремо не досліджував документи, які в ньому зберігаються, на предмет наявності відповідних документів.

Під час приймання документів, які є об'єктами авторського та суміжних прав, а також організації доступу до них та їх використання архіви керуються Цивільним та Господарським кодексами України, Законами України «Про Національний архівний фонд та архівні установи», «Про авторське право і суміжні права», «Про видавничу справу», «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», «Про кінематографію», «Про обов'язковий примірник документів», «Про охорону культурної спадщини України», «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних», «Про телебачення і радіомовлення», постановою Кабінету

Міністрів України «Про порядок доставляння обов'язкових примірників документів», «Порядком державного обліку документів Національного архівного фонду», «Порядком користування документами Національного архівного фонду, що належать державі, територіальним громадам», «Порядком передавання кіно-, відео-, фото-, фонодокументів на постійне зберігання» та іншими нормативно-правовими актами.

Серед юридичних/фізичних осіб-джерел комплектування архіву - архітектори, письменники, композитори, співаки, музиканти, художники, актори, кіномитці, фотохудожники, дизайнери, кореспонденти, представники різних галузей науки, науково-дослідні інститути, дослідні станції, заклади вищої освіти, позашкільні навчальні заклади, творчі спілки, творчі колективи, редакції газет та журналів, видавництва, кіностудії, театри, цирки, підприємства і заводи тощо.

Відповідаючи на питання про основні проблеми, що виникають під час приймання, організації доступу й користування документами, які були віднесені до об'єктів авторського права і суміжних прав, переважна більшість архівів (17 із 20) повідомили, що з жодними проблемами поки ще не стикалися.

Три центральні архіви повідомили про виникнення певних труднощів, які прямо чи опосередковано стосуються досліджуваної проблеми. Так, один з архівів надав інформацію, що стикався з тенденцією до присвоєння окремими інституціями та фізичними особами надбань, які були виконані ними у співпраці з іншими установами, службових творів, або творів, які, відповідно до законодавства, належать державі. Подібні випадки перешкоджають якісному проведенню експертизи цінності документів, яку здійснюють члени експертних комісій, сформованих із фахівців цих же інституцій, для внесення їх до складу Національного архівного фонду та подальшого передавання на зберігання до державного архіву. Також непоодинокими є випадки, коли організації надсилають листи про відстрочення передавання документів до державного архіву.

Наступний архів повідомив про певні труднощі з отриманням від користувачів підтвердження щодо використання документів саме з метою освіти, навчання та приватного дослідження. Крім того, суттєвим недоліком законодавства є відсутність чітких критеріїв щодо фрагментарного копіювання документів, а також їх використання за умови відсутності спадкоємців та осіб, які отримали у спадок та оформили авторське право.

Третій повідомив про суттєвий дисбаланс між правом авторів і суспільними інтересами в українському законодавстві та неузгодженість у нормах чинного законодавства. Наприклад, унаслідок передавання Державною службою кінематографії на баланс Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка» великої кількості нематеріальних активів у вигляді кінофільмів, створених за рахунок державних коштів на кіностудіях України в період з 1953 по 1991 рр., власниками майнових прав на ці аудіовізуальні твори є Міністерство культури України та Державне підприємство «Національна кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка». Користувачі, які виявили бажання використовувати аудіовізуальний твір, створений за радянських часів, повинні отримати дозвіл Міністерства культури України. Проте, відповідно до листа Державного підприємства «Укркінохроніка» від 21.08.18, згадана вище кіностудія повідомляє, що вона є єдиним правовласником кінофільмів, створених працівниками студії в період з 1932 р. по сьогоднішній день.

Вісім архівів (40% опитаних) повідомили, що не визначають умов доступу і користування документами, віднесеними до об'єктів авторського права і суміжних прав, на стадії комплектування або під час їх приймання до архіву. Натомість дванадцять установ (60% опитаних) у тій чи іншій формі фіксують такі умови, зокрема шість архівів укладають різні форми договорів із правовласниками, які передбачають визначення умов подальшого використання документів, що передаються на зберігання до архіву. З них три установи укладали з такою метою тільки договори дарування. Два архіви організовують доступ до документів, захищених законодавством про авторське та суміжні права, на підставі заяв фондоутворювачів, в яких вони можуть обмежити доступ до них. Одна установа повідомила, що під час приймання документів особового походження обговорює питання користування ними з правовласниками і вносить відповідну інформацію до історичної довідки до фонду та передмови до опису(-ів) справ, однак не укладає письмових договорів. На наш погляд, відсутність практики укладання договорів ускладнює подальшу роботу з документами. У зв'язку з цим архівам рекомендовано фіксувати умови подальшого використання документів, які є об'єктами авторського та суміжних прав, під час їх приймання-передавання до установи в договорі з особою, що має виключне право на них (якщо особа надала документальне підтвердження майнового права власності на об'єкт авторського та суміжних прав). Якщо ці умови не будуть спеціально обумовлені в договорі, то подальше використання в архівах документів, що перебувають під захистом Закону «Про авторське і суміжні права», до завершення строку чинності виключного права на них може здійснюватися тільки в межах передбачених законодавством випадків вільного використання. Для здійснення інших форм і видів використання в кожному конкретному випадку необхідно буде отримувати письмовий дозвіл від правовласника.

Щодо випадків, коли документи, що є об'єктом авторського права або суміжних прав, приймалися до архіву не від їх безпосереднього автора/створювача, одна установа повідомила, що перевіряла наявність виключного права на цей твір у громадян або установи, які передають документи на зберігання до архіву; дев'ять архівів повідомили, що в них не виникало ситуацій, коли документи передавалися не від їх безпосереднього автора/створювача, а тому вони не мають подібної практики; ще десять архівів не перевіряли наявності виключного права на твір, зокрема через те, що в багатьох випадках перевірити це неможливо, оскільки автори таких документів давно померли, а передавачі документів є колекціонерами або науковцями. Загалом же у вищеописаній ситуації ми рекомендуємо по можливості перевіряти наявність виключного права на твір, адже лише особа, що його має, може надавати дозвіл на ті чи інші форми використання твору.

У 17 архівів ніколи не виникало проблем щодо визначення умов доступу до фондів, колекцій, окремих документів, віднесених до об'єктів авторського права і суміжних прав та користування ними. Водночас два центральні архіви повідомили, що в них тією чи іншою мірою виникали певні труднощі з фондами діячів літератури і мистецтва (письменники, архітектори, композитори, співаки, музиканти, художники, актори, режисери, кіномитці, фотохудожники, дизайнери, науковці), а також Національних творчих спілок та Національних творчих колективів, редакцій газет та журналів, видавництв, кіностудій, цирків тощо, кіно-, фото-, фонодокументів. Один обласний архів зазначив, що мав певні труднощі, пов'язані з формою надання дозволу на ознайомлення з документами одного з особових фондів. Звертаємо увагу, що останній має бути письмовим і чітко визначати, до яких саме документів допущено користувача.

У 17 з 20 архівів в облікових документах не фіксуються відомості про належність окремих фондів/колекцій/документів до об'єктів авторського права, про обмеження доступу до них і не ведеться жодних реєстрів таких документів, оскільки це не передбачено нормативно-правовими та методичними документами, зокрема Правилами роботи архівних установ України, затвердженими наказом Міністерства юстиції України 08.04.2013 р. №656/5, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 10 квітня 2013 р. за №584/23116. Натомість у трьох архівах ця інформація фіксується в різних документах: у передмові до опису та історичній довідці до фонду, у книзі обліку документів, доступ до яких обмежено їхніми власниками, журналі обліку документів з особливими умовами доступу. На наш погляд, зазначення подібних відомостей суттєво полегшує роботу архівістів, заощаджує їхній час і дає змогу запобігти порушенню законодавства про авторське та суміжні права. У зв'язку з цим, наразі рекомендуємо архівам із власної ініціативи вносити таку інформацію до облікових документів та удоступнити її для користувачів у довідковому апараті. Також очевидною є необхідність внесення змін до Правил роботи архівних установ України з метою офіційного зобов'язання архівів фіксувати цю інформацію.

Відповідаючи на питання про те, яким чином розв'язуються проблеми доступу і користування «сирітськими документами» (документи, які охороняються авторським правом, але їх авторів ідентифікувати неможливо), 11 архівів повідомили, що жодних проблем не виникало; 6 зазначили, що не зберігають таких документів; 1 архів сповістив, що проблеми, пов'язані з доступом та використанням таких документів, вирішуються на загальних підставах з урахуванням фізичного стану документа, часу його створення та особи фондоздавача; ще 2 установи заявили, що в них такі документи перебувають у вільному доступі. Проблема «сирітських творів» є нагальною в архівній сфері. Нині, відповідно до чинного законодавства, внаслідок неможливості встановити правовласника, архівна установа не має права оцифровувати і надавати доступ до таких творів широкому колу осіб. Як уже було згадано вище, у 2020 р. було здійснено спробу запровадити вільне використання таких творів у разі, якщо пошуки їхніх правовласників не дали результату [2]. Однак законопроект поки ще не дістав підтримки. У зв'язку із зазначеним практика деяких архівів, які повідомили про вільний доступ чи доступ на загальних підставах до «сирітських творів», є неприпустимою і може спричинити суттєві проблеми із законом.

У ситуації, коли користувачеві потрібно для вирішення питань інтелектуальної/творчої діяльності здійснити копіювання документів, що відносяться до об'єктів авторського права і суміжних прав, 6 архівів повідомили про те, що за певних обставин вимагають дозвіл на їхнє копіювання, отриманий безпосередньо від власника виключних прав на ці документи, зокрема в разі, якщо не йдеться про випадки вільного використання таких документів (наприклад, з освітньою або науковою метою); 5 дозволу не вимагають; 4 заявили, що випадків подібних запитів користувачів не зафіксовано; 5 не надали інформації. У цьому контексті варто вкотре наголосити, що в Україні законодавчо закріплені обмеження на використання архівних документів, які є об'єктами авторського та суміжних прав. Через це будь-яке відтворення архівних документів, щодо яких діє авторське право, до закінчення терміну дії виключних прав на твори можливе лише за наявності згоди автора або іншого власника авторських прав, якщо не йдеться про випадки вільного використання. Відтворенням вважається виготовлення одного або більшої кількості примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їхній запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер [1]. Законодавчі обмеження щодо копіювання об'єктів інтелектуальної власності втрачають чинність лише після набуття ними статусу суспільного надбання. Архіви не можуть надавати дозвіл користувачам на самостійне копіювання архівних документів, 343 що перебувають під захистом законодавства про авторське та суміжні права, до отримання відповідного письмового дозволу правовласника. Також важливо передбачити наявність технічних і технологічних засобів захисту від копіювання примірників творів в електронній формі (або копій примірників творів в електронній формі), наданих користувачам на комп'ютерах, встановлених у читальному залі. У зв'язку з цим ситуації, коли архіви не вимагають від користувачів письмового дозволу від правовласника (виняток - випадки вільного використання), є прямим порушенням законодавства.

Усі 20 архівних установ повідомили, що претензій від осіб, які є авторами документів, про порушення їхніх авторських чи суміжних прав до них ніколи не надходило. Водночас, на наш погляд, це не означає, що такі звернення неможливі в майбутньому. Адже, як було продемонстровано вище, в деяких архівах мають місце випадки неналежного трактування норм чинного законодавства, що має наслідком його порушення.

Усі опитані установи заявили про те, що не розробляли методичних документів щодо роботи з документами, які є об'єктами авторського та суміжних прав.

Наукова новизна. Масштабне дослідження сучасного стану застосування законодавства про авторське та суміжні права у практичній діяльності державних архівів проводиться в Україні вперше.