Реалізація положень законодавства про віртуальні активи у світлі політики діджиталізації

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

НАПрН України

Інститут приватного права і підприємництва ім. академіка Ф.Г. Бурчака

Реалізація положень законодавства про віртуальні активи у світлі політики діджиталізації

Нагнибіда В.І., д.ю.н., доцент

Анотація

Метою статті є здійснення системного наукового аналізу новітнього українського законодавства у сфері регулювання ринку обігу віртуальних активів задля виявлення його сильних та слабких сторін, прогнозування ефективності та встановлення причин і факторів, від яких вона буде залежати.

Наукова новизна полягає у дослідженні змісту та перспектив нормативного регулювання нового законодавства України у сфері ринку віртуальних активів. Так, стверджується, що тест на ефективність пройдуть важливі положення Закону України «Про віртуальні активи», пов'язані із визначенням поняття віртуального активу, диференціацією на забезпечені та незабезпечені, встановленням вартості останніх, специфіки ліцензування діяльності з віртуальними активами, сфери застосування Закону та ін.

Висновки. Можливо стверджувати про доцільність та своєчасність прийняття Закону України «Про віртуальні активи», його відповідність духу часу та реальним потребам стрімкого розвитку цифрової економіки як на вітчизняному, так і світовому ринках. Встановлюючи правове поле для вільного, але контрольованого державою обігу віртуальних цінностей, Закон визначає права та обов'язки учасників ринку, окреслює «правила гри», не тяжіючи до надмірного регулювання й обмеження підприємницької діяльності в означеній сфері. При цьому, враховуючи складний та динамічний характер активів, що регламентуються Законом, чимало відповідей на питання його ефективності прийдуть з часом та залежатимуть від трьох ключових факторів: по-перше, від сприйняття новітнього правового регулювання самим ринком та його гравцями - від майданчиків, що здійснюють адміністрування віртуальних активів, до кінцевих власників і розпорядників; по-друге, від підзаконних актів, що слідуватимуть за Законом, їх гнучкості й адаптивності; по-третє, від правозастосовчої практики як з боку регуляторів ринку обігу віртуальних активів, так і в контексті судової та арбітражної практики.

Ключові слова: віртуальні активи, криптовалюта, діджиталізація, цифрова форма, забезпечений віртуальний актив, ліцензування діяльності.

Annotation

Implementation of the provisions of the legislation on virtual assets in the light of the digitalization policy

Nahnybida V.I., Dr of Law, Ass. Professor, Head of the Laboratory of Academician F.H. Burchak Scientific and Research Institute of Private Law and Entrepreneurship of the National Academy of Legal Sciences of Ukraine

The purpose of the article is to conduct a systematic scientific analysis of the latest Ukrainian legislation in the field of regulation of the market of virtual assets to identify its strengths and weaknesses, predict the effectiveness and establish the causes and factors on which it will depend.

The scientific novelty consists in the study of the content and prospects of regulation of new legislation of Ukraine in the field of virtual assets market. Thus, it is claimed that the test of efficiency will be passed by important provisions of the Law of Ukraine «On Virtual Assets», related to the definition of virtual assets, differentiation into secured and unsecured, setting the value of the latter, the specifics of licensing activities with virtual assets, etc.

Conclusions. It is possible to argue about the expediency and timeliness of the adoption of the Law of Ukraine «On Virtual Assets», its compliance with the spirit of the times and the real needs of the rapid development of the digital economy in both domestic and global markets. Establishing a legal framework for the free but state-controlled circulation of virtual values, the Law defines the rights and obligations of market participants, outlines the «rules of the game», without prejudice to excessive regulation and restriction of business activities in this area. At the same time, given the complex and dynamic nature of assets regulated by Law, many answers to questions of its effectiveness will come over time and will depend on three key factors: first, the perception of the latest legal regulation by the market and its players - from platforms administrating the virtual assets to ultimate owners and managers; secondly, from the bylaws that will follow the Law, their flexibility and adaptability; third, from law enforcement practice both by regulators of the virtual assets market and in the context of judicial and arbitration practice.

Key words: virtual assets, cryptocurrency, digitalization, digital form, secured virtual asset, activity licensing

Постановка проблеми

8 вересня 2021 року Верховною Радою України в цілому було прийнято Закон України «Про віртуальні активи», що наразі не опубліковано на офіційному веб-ресурсі парламенту як такий, але доступний у вигляді відповідного законопроекту від 11червня 2020 року №3637 зі змінами до другого читання від 15 липня 2021 року [1] (далі - Закон). У преамбулі Закону встановлюється, що він регулює правовідносини, які виникають у зв'язку з обігом віртуальних активів в Україні, визначає права та обов'язки учасників ринку віртуальних активів, засади державної політики у сфері обігу віртуальних активів. З огляду на актуальність проблематики Закону нагальною е й потреба його науково-аналітичного осмислення, фахового обговорення із залученням спеціалістів різних галузей знань та пильною увагою до нововведень з боку юридичної громадськості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивчення правової природи та встановлення засад нормативного регулювання ринку віртуальних активів в Україні на доктринальному рівні ще перебуває на стані початкового наукового осмислення, хоча вже наявні аналітичні дослідження таких авторів, як Д. Арзянцева, І. Дмитро, М. Коврига. А. Кудь, О. Кулик, О. Куриліна, І. Лясківський, А. Овчаренко, М. Рехлицький, Д. Фартушна та ін. При цьому визначена у цій статті проблематика досі є маловивченою й потребує подальшого дослідження.

Метою статті є здійснення системного наукового аналізу новітнього українського законодавства у сфері регулювання ринку обігу віртуальних активів задля виявлення його сильних та слабких сторін, прогнозування ефективності та встановлення причин і факторів, від яких вона буде залежати.

Виклад основного матеріалу дослідження

Законом встановлюються низка ключових визначень термінів у цій сфері, регламентується правовий режим віртуальних активів, включно із визначенням підстав набуття права власності на віртуальний актив та кола правочинів із ним, окреслюються учасники ринку віртуальних активів та, окрім іншого, вносяться зміни до Цивільного кодексу України [2] в частині доповнення главою15-1 розділу ІІІ Кодексу, що дублює визначення віртуального активу в розумінні Закону поруч з деякими іншими нормами, та до низки інших законодавчих актів, зокрема Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» [3]. (Оскільки попередньо в згаданому Законі під віртуальним активом розумілося лише цифрове вираження вартості, яким можна торгувати у цифровому форматі або переказувати і яке може використовуватися для платіжних або інвестиційних цілей.) Тобто, новий Закон істотно розширив обсяг законодавчої дефініції цього поняття.

Загалом прослідковується прагнення законодавця до системного нормативного підходу стосовно регламентації обігу віртуальних активів в Україні, формування повноцінного правового поля для функціонування ринку віртуальних активів, його адаптації до сучасних світових реалій [4], поруч із побудовою державного механізму регулювання ринку, функції чого повинні здійснювати Міністерство цифрової трансформації України й, в окремих випадках, Національний банк України та Національна комісія з цінних паперів та фондових ринків. Проте це не позбавляє Закон спірних моментів, а отже й необхідності послідовного аналізу його положень, з приводу чого у професійних колах вже тривалий час ведуться дискусії [5-13], які попередньо навіть призвели до офіційної реакції Міністерства та комітету з питань цифрової трансформації України щодо розвінчання міфів з приводу окремих положень законопроекту [14].

Насамперед Законом закріплюється визначення віртуального активу як нематеріального блага, що є об'єктом цивільних прав, має вартість та виражене сукупністю даних в електронній формі. Існування й оборотоздатність віртуального активу забезпечується системою забезпечення обороту віртуальних активів. Віртуальний актив може посвідчувати майнові права, зокрема права вимоги на інші об'єкти цивільних прав. Важливим доповненням до правової природи віртуальних активів згідно із Законом є ч.4 ст.7, відповідно до якої віртуальні активи не є засобом платежу на території України та не можуть бути предметом обміну на майно (товари), роботи (послуги). Тобто, віртуальні активи можна обмінювати лише на інші віртуальні активи або гривню, за винятком передбачених Національним банком України випадків, де також можливий обмін на валютні цінності, іноземну валюту, інші валютні цінності.

При цьому Закон пропонує розмежування віртуальних активів на забезпечені (віртуальний актив, що посвідчує майнові права, зокрема права вимоги на інші об'єкти цивільних прав) та незабезпечені, які, відповідно, не посвідчують жодних майнових або немайнових прав. Додаткових уточнень із цього приводу Закон не містить, залишаючи питання тлумачення змісту поняття віртуального активу та його видів для подальших роз'яснень Мінцифри та правозастосовчої практики. Норма ч.4 ст.4 Закону не вносить повної ясності у це питання. Так, згідно з нею під забезпеченням віртуального активу розуміється посвідчення ним майнових прав, зокрема прав вимоги на інші об'єкти цивільних прав. Забезпечення віртуальних активів не є забезпеченням виконання зобов'язання. Під посвідченням майнових прав розуміється підтвердження права власника забезпеченого віртуального активу вимагати об'єкт забезпечення.

Використовуваний концепт «посвідчення» віртуальним активом майнових прав може не завжди відповідати правовій природі віртуального активу, з якого є можливим подальше вилучення майна або майнових прав, але в іншій, ніж визначено Законом, формі. Базуючись на низці інших положень Закону, можна стверджувати, що під забезпеченістю віртуального активу розуміється його прив'язка до «реальних» або фіатних цінностей, виражених не у цифровій формі, зокрема згідно з ч.6 ст. 4 Закону фінансовими віртуальними активами є: емітований резидентом України забезпечений віртуальний актив, що забезпечений валютними цінностями; емітований резидентом України забезпечений віртуальний актив, що забезпечений цінним папером або деривативним фінансовим інструментом. Відповідно незабезпечені віртуальні активи не мають такого підкріплення, а їхня цінність втілена виключно у цифровій, діджитал-формі.

Загалом аналіз закріпленого у Законі визначення віртуального активу вказує на спрямування законодавця не обмежувати його розуміння виключно криптовалютою, хоч остання й була основним фокусом законотворчої роботи, громадського обговорення та проекту Закону в цілому. Розкриття змісту цього поняття як нематеріального блага, вираженого сукупністю даних у електронній формі, дозволяє відносити до віртуальних активів не лише криптовалюту, але й будь-який NFT токен, тобто унікальні, невзаємозамінні криптографічні токени, а також будь-які масиви даних, збережені та відтворювані в електронній формі, що мають вартість. Проблема, на наш погляд, постає у тлумаченні факту та наслідків атрибуції віртуальним активам певної вартості: як та ким визначатиметься наявність у них вартості, якою за своєю природою така вартість повинна поставати і таке інше. Також можна припускати, що більшу питому вагу, принаймні на сучасному етапі та деякий час після вступу Закону в силу, займатимуть на ринку саме незабезпечені віртуальні активи, обіг яких регулювати істотно складніше.

Для прикладу, чи можна як віртуальний актив розглядати аккаунти в соціальних мережах та згенеровані в їх межах матеріальні і нематеріальні блага, репутаційні, рекламні та пов'язані із ними блага, виражені, зокрема, у кількості підписників, впливові, що такі аккаунти спричиняють на підписників тощо. Хоча вже тривалий час вартість подібних аккаунтів та конкретний прибуток, що вони приносять своїм власникам, е відомими та достатньо легко обчислюваними, питання встановлення вартості саме відповідного віртуального активу у теоретико-правовій площині залишається дискусійним. Вважаємо, що певні аспекти з цього приводу прояснить правозастосовча практика, що надалі призведе й до удосконалення та уточнення положень Закону. Так, у перспективі потреба встановлення вартості незабезпечених віртуальних активів може постати гостро, особливо в контексті тих NFT токенів, що розглядаються та реалізуються як предмети мистецтва. ринок віртуальний актив цифровий підприємницький

Достатньо визначеним та потенційно ефективним на практиці розглядаємо встановлення сфери застосування Закону до правовідносин, що виникають:

1) у разі постачання послуг, пов'язаних з оборотом віртуальних активів, якщо суб'єкти таких правовідносин мають зареєстроване місцезнаходження або постійне представництво на території України;

2) у зв'язку із вчиненням правочину, предметом якого є віртуальний актив, якщо сторони визначили право України як таке, що підлягає застосуванню до правочину в цілому або до окремої його частини;

3) у зв'язку із вчиненням правочину, предметом якого є віртуальний актив, якщо обидві сторони правочину є резидентами України;

4) у зв'язку із вчиненням правочину, предметом якого є віртуальний актив, якщо особа, яка здійснює операції з віртуальними активами у своїх інтересах (набувач віртуального активу), є резидентом України.

Утім, враховуючи електронну природу розміщення, збереження та передачі віртуальних активів і прав на них, чимало буде залежати від добросовісності учасників ринку віртуальних активів, у першу чергу від кінцевих вигодонабувачів, якими є звичайні користувачі Інтернету. Ця добросовісність полягатиме в прагненні вигодонабувачів здійснювати операції з віртуальними активами відкрито, без застосування засобів веб-анонімності, шифрування передач файлів, проксі-серверів та ін. Реальних ж механізмів у регулятора вітчизняного ринку віртуальних активів для відслідковування всіх подібних операцій на сьогодні просто немає, що змушує законодавця виважено підходити до питань оподаткування й обігу таких активів, створювати правове поле для їх вільного обороту, а не закріплювати на рівні підзаконних актів та в правозастосовній діяльності виключно заборони та обмеження. Так, із цього приводу ч.3 ст.5 Закону визначає, що оборот на території України ЗВА(ВЦ), - віртуальних активів, забезпечених валютними цінностями, здійснюється в порядку, встановленому Національним банком України, у той час як оборот ЗВА(ФІ), - віртуальних активів, забезпечених цінним папером або деривативним фінансовим інструментом, здійснюється в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку України. Значний вплив на функціонування ринку обігу віртуальних активів в Україні здійснять саме відповідні порядки, розроблені вказаними регуляторними органами.

Позитивним є визначення достатньо широкого переліку прав та обов'язків учасників ринку віртуальних активів відповідно до ч.ч. 1-2 ст.9 Закону. Зокрема, учасники ринку віртуальних активів мають право:

1) самостійно обирати контрагента серед учасників ринку віртуальних активів для здійснення операцій з віртуальними активами;

2) отримувати від постачальників послуг, пов'язаних з оборотом віртуальних активів, необхідну, доступну та достовірну інформацію про такого постачальника послуг, правила його роботи, вичерпний перелік умов здійснення ним операцій, а також наявні можливості захисту своїх прав;

3) на належну якість послуг, пов'язаних з оборотом віртуальних активів;

4) відкривати та використовувати для здійснення розрахунків за операціями з віртуальними активами рахунки в банках;

5) на судовий та інші способи захисту своїх прав на віртуальні активи з боку держави та з боку інших учасників ринку віртуальних активів;

6) на захист своїх персональних даних у порядку, передбаченому Законом України «Про захист персональних даних»;

7) самостійно визначати та встановлювати вартість віртуальних активів, за якими здійснюються операції з віртуальними активами.

При цьому учасники ринку віртуальних активів зобов'язані:

1) добросовісно та на свій ризик здійснювати операції з віртуальними активами;

2) до проведення операцій з віртуальними активами ознайомитися з особливостями функціонування систем забезпечення обороту віртуальних активів, в яких планується проведення операцій з віртуальними активами;

3) під час здійснення операцій з віртуальними активами дотримуватися вимог цього Закону, законів України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», «Про валюту і валютні операції», міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, інших нормативно-правових актів, що регулюють оборот віртуальних активів.

Такі положення свідчать про інтеграцію учасників ринку віртуальних послуг та загалом формування засад існування останнього в систему національного законодавства у сферах дії цивільного та господарського права, захисту прав споживачів, запобіганню та протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом тощо.

Закономірно запитання викликають визначені Законом види діяльності, пов'язані з оборотом віртуальних активів, що підлягають ліцензуванню. До них віднесено:

1) зберігання/адміністрування віртуальних активів чи ключів віртуальних активів;

2) надання послуг з обміну віртуальних активів на інші віртуальні активи та валютні цінності;

3) надання послуг переказу віртуальних активів;

4) надання посередницьких послуг, що пов'язані з віртуальними активами.

По-перше, яким чином здійснюється розмежування послуг переказу та посередницьких послуг із послугами зберігання/адміністрування, яка саме діяльність визначається посередницькою. Ч.1 ст.13 Закону встановлює, що посередницькими послугами, пов'язаними з віртуальними активами, є вчинення правочинів щодо віртуальних активів (у тому числі щодо здійснення публічної пропозиції віртуальних активів) в інтересах третіх осіб. Однак зберігання та переказ також можуть здійснюватися в інтересах третіх осіб.

По-друге, чи підпадає під обов'язкове ліцензування діяльність некастодільних гаманців, що лише дозволяють користувачам доступ і розпорядження криптовалютою та ключами. Коментатори слушно вказують і на потенційній відсутності обов'язку ліцензування діяльності, пов'язаної із сервісами переказу криптовалюти, які діють на основі певного різновиду смарт-контракту/автоматизованого децентралізованого протоколу, коли користувачі здійснюють Р2Р перекази один з одним (наприклад, DEX-exchange: сервіс, який не може контролювати чи впливати на транзакції, а лише дає змогу користувачам здійснювати прямі транзакції один з одним) [5]. Таким чином, перелік можливих послуг та сервісів, пов'язаних з обігом криптовалюти та інших віртуальних активів, є значним і включає майданчики, що можуть очевидно не підпадати під формулювання Закону в частині обов'язкового ліцензування їх діяльності.

Висновки

Підсумовуючи викладене, можна стверджувати про доцільність прийняття Закону України «Про віртуальні активи», його відповідність духу часу та реальним потребам стрімкого розвитку цифрової економіки як на вітчизняному, так і світовому ринках. Встановлюючи правове поле для вільного, але контрольованого державою обігу віртуальних цінностей, Закон визначає права та обов'язки учасників ринку, окреслює «правила гри», не тяжіючи до надмірного регулювання й обмеження підприємницької діяльності в означеній сфері. При цьому, враховуючи складний і динамічний характер активів, що регламентуються Законом, чимало відповідей на питання його ефективності прийдуть із часом та залежатимуть від трьох ключових факторів: по-перше, від сприйняття новітнього правового регулювання самим ринком та його гравцями - від майданчиків, що здійснюють адміністрування віртуальних активів - до кінцевих власників і розпорядників; по-друге, від підзаконних актів, що слідуватимуть за Законом, їх гнучкості й адаптивності; по-третє, від правозастосовчої практики як з боку регуляторів ринку обігу віртуальних активів, так і в контексті судової та арбітражної практики.

Безсумнівно, що тест на ефективність пройдуть і важливі положення Закону, пов'язані із визначенням поняття віртуального активу, диференціацією на забезпечені та незабезпечені, встановленням вартості останніх, специфіки ліцензування діяльності з віртуальними активами, сфери застосування Закону та ін. Важливо, щоб подальші зміни й удосконалення також здійснювалися із залученням усіх стейкхолдерів, адекватною реакцією законодавця на потреби бізнесу та зі збереженням нормотворчої інтенції на регламентацію легального обігу віртуальних активів, а не обмеження й поступове встановлення заборон у цій галузі.

Слід звернути увагу на тривалість усіх цих процесів та брати до уваги строки й умови, встановлені самим Законом. Так, у п.1 Прикінцевих та перехідних положень визначено, що цей Закон набирає чинності з дня набрання чинності законом України про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування операцій з віртуальними активами, але не раніше дня опублікування цього Закону. Натомість поки такий закон про внесення змін до Податкового кодексу України не прийнято. Також Закон встановлює тримісячний і шестимісячний строки для Кабінету Міністрів України, Національного банку України та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, з дня опублікування цього Закону, для того, щоб привести свої акти у відповідність із ним та розробити вказані у ньому порядки й інші акти, необхідні для реалізації цього Закону. Справедливо сказати, що повноцінне функціонування ринку віртуальних активів в Україні відкладеться принаймні до того часу, даючи можливість поступово запустити в дію положення Закону, апробувати їх на практиці відповідних суспільних відносин.

Список використаних джерел

1. Про віртуальні активи: проект Закону України від 11.06.2020 р. №3637.

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-IV

3. Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення: Закон України від 06.12.2019 р. №361-IX.

4. Мищак І.М. Проблеми і перспективи законодавчого забезпечення інноваційного розвитку в Україні. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2018. №6. С.34-43.

5. Лясківський І. Новий закон про віртуальні активи - нові можливості для бізнесу.

6. Рада легалізувала віртуальні валюти в Україні.

7. В Україні почне діяти закон, який регулюватиме обіг криптовалюти. Чому він потрібен та чи будуть зміни в користуванні цифровими грошима в Україні.

8. Реклицький М. Віртуальні активи: що це таке і навіщо нам їх законодавче регулювання?

9. ВР прийняла Закон про віртуальні активи.

10. Стретович Т. Віртуальні активи в Україні: на шляху до правового поля.

11. «Цифрова Україна»: конституційно-правова модель / За заг. ред. Р.О. Стефанчука, О.Л. Копиленка, Є.Р. Бершеди, О.М. Клименко. К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 2021. 688 с.

12. Kopylenko Oleksandr, Myshchak Ivan. Community Control of the Activities of Self Government Authorities in Ukraine and Poland. Jahrbuch fur Ostrecht. 2019. P. 15-30.

13. Путівник по законодавству України / Заг. ред.: О.Л. Копиленко, Р.О. Стефанчук; кер. авт. кол.: О.Л. Копиленко, Є.Р. Бершеда, О.М. Клименко; Інститут законодавства Верховної Ради України. 2-е видання, доповн. і переробл. К.: Вид-во «Людмила», 2020. 915 с.

14. Розвінчуємо міфи про законопроект «Про віртуальні активи».

References

1. Verkhovna Rada Ukrainy. (2021). Pro virtualni aktyvy: proekt Zakonu Ukrainy №3637.

2. Verkhovna Rada Ukrainy. (2003). Tsyvilnyi kodeks Ukrainy №435-IV.

3. Verkhovna Rada Ukrainy. (2019). Pro zapobihannia ta protydiiu lehalizatsii (vidmyvanniu) dokhodiv, oderzhanykh zlochynnym shliakhom, finansuvanniu teroryzmu ta finansuvanniu rozpovsiudzhennia zbroi masovoho znyshchennia: Zakon Ukrainy №361-IX.

4. Myshchak,I.M. (2018). Problemy i perspektyvy zakonodavchoho zabezpechennia innovatsiinoho rozvytku v Ukraini. Naukovi zapysky Instytutu zakonodavstva Verkhovnoi Rady Ukrainy, 6, 34-43.

5. Liaskivskyi,I. (2021). Novyi zakon pro virtualni aktyvy - novi mozhlyvosti dlia biznesu.

6. Rada lehalizuvala virtualni valiuty v Ukraini. (2021).

7. V Ukraini pochne diiaty zakon, yakyi rehuliuvatyme obih kryptovaliuty. Chomu vinpotriben ta chy budut zminy v korystuvanni tsyfrovymy hroshyma v Ukraini.

8. Reklytskyi, M. (2020). Virtualni aktyvy: shcho tse take і navishcho nam yikh zakonodavche rehuliuvannia?

9. Stretovych,T. (2021). Virtualni aktyvy v Ukraini: na shliakhu do pravovoho polia.

10. «Tsyfrova Ukraina»: konstytutsiino- pravova model. (2021) / Za zah. red. R.O. Stefanchuka, O.L. Kopylenka, Ye.R. Bershedy, O.M. Klymenko. K.: Instytut zakonodavstva Verkhovnoi Rady Ukrainy [in Ukrainian].

11. Kopylenko Oleksandr, Myshchak Ivan. (2019). Community Control of the Activities of Self-Government Authorities in Ukraine and Poland. Jahrbuch fur Ostrecht, 15-30.

12. Putivnyk po zakonodavstvu Ukrainy. (2020) / Zah. red.: O.L. Kopylenko, R.O. Stefanchuk; ker. avt. kol.: O.L. Kopylenko, Ye.R. Bersheda, O.M. Klymenko; Instytut zakonodavstva Verkhovnoi Rady Ukrainy. 2-e vydannia, dopovn. i pererobl. K.: Vyd-vo «Liudmyla» [in Ukrainian].

13. Rozvinchuiemo mify pro zakonoproiekt «Pro virtualni aktyvy».

Размещено на allbest.ru