Звільнення від кримінальної відповідальності та перспективи його законодавчого врегулювання

Размещено на http://allbest.ru

8

Звільнення від кримінальної відповідальності та перспективи його законодавчого врегулювання

Віталій Миколайович Куц Віталій Миколайович Куц, кандидат юридичних наук, професор, професор Київського університе-ту права НАН України

Вступ

Постановка проблеми. Арсенал сучасного правового реагування на вчинення кримінального правопорушення містить не лише кримінальну відповідальність, а й інші засоби, помилково названі в чинному КК України процесуальним терміном «заходи».

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемі звільнення від кримінальної відповідальності присвячено значний обсяг наукових публікацій як матеріально-правового, так і процесуального характеру. Серед вітчизняних фахівців, що досліджували її, імена таких вчених як: С.А. Альперт, П.П. Андрушко, М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, Ю.М. Грошевий, О.О. Дудоров, О.О. Житний, О.В. Козаченко, Л.М. Кривоченко, О.М. Лемешко, В.О. Навроцький, В.В. Скибицький, Л.Д. Удалова, М.І. Хавронюк, Л.А. Хруслова, П.В. Хря- пінський, Д.В. Філін, С.С. Яценко, А.М. Ященко та інші.

Метою теоретичних розвідок, яким присвячується стаття, є обґрунтування можливих шляхів вирішення зазначених проблемних аспектів вказаної теми. Задля досягнення цієї мети було поставлено наступні основні завдання: на основі офіційно визнаного розуміння кримінальної відповідальності визначити сутність, кримінально-правову природу та зміст явища, що отримало назву «звільнення від кримінальної відповідальності»; з'ясувати юридичний склад його здійснення, а також кримінально-правову природу діяння, засобом реагування на яке стало «звільнення» від кримінальної відповідальності; внести пропозиції щодо удосконалення відповідних положень кримінального законодавства.

Виклад основного матеріалу

Методологічно обґрунтованими та найбільш ефективними дослідженнями явища, названого в чинному КК України звільненням від кримінальної відповідальності, є ті, що засновувались на попередньому з'ясуванні сутності та змісту самої кримінальної відповідальності, зокрема фундаментальна монографія академіка Ю.В. Бауліна¹.

В умовах широкого розповсюдження в Україні позитивізму, ознакою якого є впевненість, що джерелом права є думка пануючої «еліти», а не об'єктивні закони суспільного розвитку², поява законодавчого визначення кримінальної відповідальності могла б припинити вказану дискусію або суттєво пом'якшити її перебіг.

Перспективи можливого закріплення в законі визначення кримінальної відповідальності з'явились після опублікування проєкту Загальної Частини нового КК України. Один із пунктів Розділу 1.3. «Значення термінів Кримінального кодексу» Книги 1 цього проєкту містить наступне її визначення: «кримінальна відповідальність - це засудження особи за вчинення кримінального правопорушення обвинувальним вироком суду із застосуванням покарання чи пробації, а також перебування особи у стані судимості». законодавство кримінальний відповідальність звільнення

До речі, офіційну позицію щодо сутності кримінальної відповідальності знаходимо в рішенні Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 р. № 9 (справа про депутатську недоторканність). Зі змісту цього рішення витікає, що кримінальна відповідальність - це засудження особи, визнаної винною у вчиненні кримінально протиправного діяння обвинувальним вироком суду, що набув чинності. При цьому в зазначеному рішенні наголошується, що сам факт відкриття кримінального провадження щодо конкретної особи, затримання, взяття під варту, пред'явлення їй обвинувачення не можна визнати як кримінальну відповідальність.

Особа не несе кримінальної відповідальності до тих пір, поки її не буде визнано судом винною у вчиненні злочину і вирок суду не набере законної сили. Отже, пізнання звільнення від кримінальної відповідальності здійснюється нами виходячи з того, що сутність кримінальної відповідальності полягає в засудженні правопорушника обвинувальним вироком суду.

2) покарання чи пробація та зумовлені ними додаткові обмеження статусу засудженої особи. Загальновідомо, що стан засудженості, результатом якої є судимість та зумовлені нею обмеження, виникає з часу набуття юридичної сили обвинувальним вироком суду, а закінчується з погашенням чи зняттям судимості в установленому законом порядку.

Як бачимо, в сутності та змісті кримінальної відповідальності місця так званому звільненню від неї не знайшлося. Але, як зазначалось вище, кримінальна відповідальність - не єдиний засіб реагування на кримінальні правопорушення. Існують й інші його засоби, встановлені чинним КК України.

Одним із них і є «звільнення» від кримінальної відповідальності, передбачене Розділом ІХ Загальної частини КК України (загальне звільнення) та низкою положень Особливої частини КК України (спеціальне звільнення). Отже, єдиною обставиною, що ріднить кримінальну відповідальність зі «звільненням» від неї - це те, що вони є самостійними видами одного явища, що має назву «засоби матеріально-правового реагування на вчинення кримінального правопорушення».

Останнє уточнення робиться, по-перше, для спростування все ще не викорененої із правосвідомості певної частини криміналістів думки, що «звільнення» від кримінальної відповідальності є однією з форм її реалізації, а, по-друге, для уточнення кримінально-правової природи обох зазначених явищ: кримінальної відповідальності та так званого звільнення від неї.

Щодо поняття звільнення від кримінальної відповідальності слід зазначити, що в офіційному обігу використовується його визначення, наведене у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», де зазначається, що таким звільненням є відмова держави від застосування щодо особи, яка вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених у Кримінальному кодексі України, у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.

У вказаному визначенні викликає заперечення ототожнення звільнення з відмовою від застосування, що вочевидь не є тотожністю. Звільнитись від чогось означає позбавитись від того, що вже настало, тобто від чогось реально існуючого.

Натомість відмова передбачає ухилення від чогось ще не існуючого, а лише потенційно можливого. Засіб реагування на вчинення кримінального правопорушення, названий законодавцем звільненням від кримінальної відповідальності насправді не є звільненням від неї, адже такої відповідальності на момент «звільнення» ще не існує.

Саме цим пояснюється, чому в запропонованій нами статті слово «звільнення» у сполученні зі словами «від кримінальної відповідальності» береться в лапки або називається так званим звільненням. Робиться це з метою підкреслити невідповідність назви явища його сутності.

Звільненням від кримінальної відповідальності насправді є те, що в чинному законодавстві названо звільненням від відбування покарання. Це справді звільнення від визначеної судом і вже покладеної на суб'єкта кримінальної відповідальності. Але звільнення не повне, а лише часткове, тому, що від такої складової змісту кримінальної відповідальності, як засудження суб'єкта воно не відбувається. З огляду на сутність і зміст кримінальної відповідальності, викладених вище, повністю звільнитись від неї, мабуть, взагалі неможливо.

Єдиним випадком повного звільнення від кримінальної відповідальності, причому лише в об'єктивному її сенсі, є хіба що повна реабілітація засудженого. У суб'єктивному ж сенсі особа, яка зазнала кримінальної відповідальності, «звільнитися» від неї навряд чи здатна. Хіба що через значний період часу здійснене судом її засудження забудеться та «зітреться» з пам'яті, що й буде свідчити про повне звільнення від нього.

Отже, те, що названо в законі звільненням від кримінальної відповідальності насправді є відмовою від її застосування, тобто самостійним, а не тотожним звільненню явищем.

Ототожнення звільнення з відмовою від застосування, визначення одного через інше призвело до спотворення уявлень щодо сутності та змісту такого окремого засобу кримінально-правового реагування на вчинення нетяжких кримінальних правопорушень, як відмова від застосування кримінальної відповідальності.

Але, навіть у спотвореному виді, з неправильною назвою цей засіб кримінально-правового реагування довів своє право на існування, про що свідчить його наявність у кримінальних кодексах різних епох. Не розібравшись в його сутності дехто з авторитетних представників кримінально-правового «цеху» висловили сумнів у його конституційності³ і навіть у відповідності канонам природного права.

Так навколо правомірного з точки зору конституційності, цілком природного та ефективного кримінально-правового явища почав складатись своєрідний міф щодо його чужорідності кримінальному праву. Сприяє цьому існування ще одного застарілого кримінально-правового міфу, а саме - про існування та необхідність додержання принципу невідворотності спочатку покарання, а сьогодні - кримінальної відповідальності. Дійсно, відмова від застосування кримінальної відповідальності вступає в протиріччя з невідворотністю такої відповідальності, тому від першого, на думку декого з теоретиків кримінального права, необхідно відмовитись. Нажаль, саме така позиція знайшла своє відображення в проєкті Загальної частини нового КК України.

Насправді, невідворотність покарання, а затим кримінальної відповідальності була і залишається лише беззмістовним закликом, своєрідним лозунгом до чогось нераціонального, такого, що дійсно не відповідає уявленням про природне право, як про «розумний хід подій». До того ж, вказаної невідворотності неможливо досягнути через елементарну відсутність відповідних соціальних ресурсів⁴.

Не випадково, у проєкті нового КК України серед проголошених кримінально-правових принципів невідворотності кримінальної відповідальності не спостерігається

Зате, міф про цей принцип міцно засів у правосвідомості сучасних правників, результатом чого, зокрема, є відсутність у проєкті нового КК України інституту відмови від застосування кримінальної відповідальності. Хочеться сподіватись, що автори проєкту переосмислять ситуацію, що склалась і змінять своє рішення.

Викладене вище бачення проблеми дає змогу надати негативну відповідь й на такі непрості запитання:

1) чи можливо вважати кримінальним правопорушенням діяння, від відповідальності за яке особу «звільнено», а точніше - відбулась відмова від її застосування?

2) чи є суб'єкт, якого «звільнено» від кримінальної відповідальності, винним у вчиненні кримінального правопорушення?

Такі запитання заганяли в «глухий кут» представників не лише кримінального права, але й загальної теорії права і все через те, що поняттю «звільнення» було надано неточне офіційне визначення, засноване на його ототожненні з відмовою, тобто відбулась підміна понять. Насправді, у Розділі IX КК України, а також у статтях Особливої його частини, має йтися не про звільнення від кримінальної відповідальності, а про відмову від її застосування.

Окрім неточної назви вказаного засобу кримінально-правового реагування, законодавець припустився ще однієї помилки. У статтях розділу ІХ Загальної частини КК України він оперує поняттям «особа, яка вчинила кримінальне правопорушення», не замислюючись над тим, що суд її такою особою ще не визнав. Вчинене діяння за таких обставин ще не є кримінальним правопорушенням у його розумінні, закріпленому в ч. 1 ст. 11 КК України. Воно залишається діянням, яке лише містить ознаки такого правопорушення і може «перетворитись» в останнє лише обвинувальним вироком суду, а може і не «перетворитись» завдяки відмові від застосування кримінальної відповідальності.

Відмова від застосування кримінальної відповідальності можлива лише за наявності комплексу визначених законом обставин, що іменуються складом застосування такої відмови. До нього доцільно включати передумову, підставу та умови. Важливо зазначити, що єдиного складу відмови від застосування кримінальної відповідальності не існує. У кожного виду такої відмови є свій власний склад її здійснення, передбачений відповідною статтею КК України. Зазначимо, що в літературі важко простежити різницю між визначенням передумов, підстав та умов будь-якого виду відмови від застосування кримінальної відповідальності. Це пояснюється тим, що існують різні погляди на проблему. Однак вирішення цього питання є важливим для розвитку понятійного апарату кримінально-правової доктрини і гарантією дотримання закону при застосуванні кримінальної відповідальності та відмови від її застосування.

На нашу думку, матеріально-правовою передумовою відмови від застосування кримінальної відповідальності є факт вчинення особою діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України. Підставою такої відмови слід вважати причину необхідності чи доцільності відмови від застосування кримінальної відповідальності, вказану у назві відповідної статті розділу ІХ Загальної частини КК України або в тексті статті Особливої його частини, в якій сформульовано так звану заохочувальну норму. Умовами застосування відмови від кримінальної відповідальності є додаткові обставини формального характеру, визначені відповідними кримінально-правовими положеннями, наприклад тяжкість злочину, відсутність повторності тощо.

Висновок

У новому КК України відмову від застосування кримінальної відповідальності слід визнати одним із інших засобів кримінально-правового реагування на вчинення нетяжкого кримінального правопорушення. Вказаному засобу доцільно присвятити декілька статей Загальної частини кодексу та відобразити його у відповідних статтях Особливої його частини. Зазначене свідчитиме про наявність кримінально-правового інституту відмови від застосування кримінальної відповідальності.

Явищу «звільнення» від кримінальної відповідальності окремих статей нового КК України присвячувати недоцільно, оскільки в тексті кодексу будуть відображені необхідні види такого звільнення під самостійними, традиційними назвами: звільнення від покарання; звільнення від відбування покарання тощо.

Бібліографія

1. Баулін Ю.В. Звільнення від кримінальної відповідальності: монографія. Київ: Атіка, 2004. 296 с.

2. Костенко А.Н. О законах природного права как первоисточнике законодательства об уголовной ответственности. Актуальні проблеми кримінальної відповідальності: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. Харків: Право, 2013. 848 с. С. 79.

3. Яценко С.С. Соответствует ли Конституции Украины институт освобождения от уголовной ответственности? Право Украины. 2011. № 9-10. С. 160-170. С. 165-166.

4. Куц В.М. Невідворотність покарання: міф чи реальність? Європейські перспективи. 2017. № 3. С. 123-127. С. 124-125.

Резюме

Звільнення від кримінальної відповідальності та перспективи його законодавчого врегулювання.

Куц В.М.

У статті розглядаються теоретико-прикладні аспекти матеріально-правової регламентації так званого звільнення від кримінальної відповідальності та перспективи його збереження в новому КК України. Доводиться, що одним із засобів кримінально-правового реагування за межами кримінальної відповідальності має бути не звільнення, а відмова від застосування кримінальної відповідальності. Висвітлюються основні кримінально-правові аспекти цього явища. Формулюються рекомендації, спрямовані на удосконалення відповідних положень національного кримінального законодавства.

Ключові слова: кримінальне правопорушення, засоби реагування, кримінальна відповідальність, звільнення від кримінальної відповідальності, відмова від застосування кримінальної відповідальності.

Резюме

Освобождение от уголовной ответственности и перспективы его законодательного урегулирования

Куц В.Н.

В статье рассматриваются теоретико-прикладные аспекты материально-правовой регламентации так называемого освобождения от уголовной ответственности и перспективы его сохранения в новом УК Украины. Доказывается, что одним из средств уголовно-правового реагирования за пределами уголовной ответственности должно быть не освобождение, а отказ от применения уголовной ответственности. Освещаются основные уголовно-правовые аспекты этого явления. Формулируются рекомендации, направленные на совершенствование соответствующих положений национального уголовного законодательства.

Ключевые слова: уголовное правонарушение, средства реагирования, уголовная ответственность, освобождение от уголовной ответственности, отказ от применения уголовной ответственности.

Summary

Exemption from criminal liability and the prospects for its legislative regulation

Vitalii Kuts.

The article considers the problems of “exemption” from criminal liability and the prospects of its legislative in the new Criminal Code of Ukraine.

The purpose of the article is to propose solutions to these problems. To achieve this goal, the following main tasks were set: to determine the essence of criminal liability; to clarify the concept of “exemption from criminal liability”; to establish the relationship between the concepts of “release” and “refusal to apply” criminal liability; make appropriate proposals to the draft of the new criminal code.

First, the article clarifies the concept of criminal liability. Without this, it is difficult to imagine the essence and content of exemption from it. The draft of the new Criminal Code of Ukraine stipulates that criminal liability is the conviction of a person for committing a criminal offense by a court conviction with the use of punishment or probation.

This concept radically changes the understanding of exemption from criminal liability. What is called “dismissal” in the current law is in fact a waiver of liability. Denial is a much milder means of influencing the subject than criminal liability.

Disclaimer is necessary to respond to minor criminal offenses. The draft of the new Criminal Code does not renounce the application of criminal liability. The reason is the authors' confidence in the inevitability of punishment. But this principle has long since exhausted itself.

Today, it is impossible to ensure the inevitability of punishment due to the latency of offenses and limited resources. Therefore, the principle of inevitability of legal response to a criminal offense should be followed. The response may be in the form of criminal liability or in the form of refusal to apply it. The main thing is not to punish, but to react, not to ignore the offense.

It is expedient to enshrine it in the new Criminal Code.

Key words: criminal offense, means of response, criminal liability, exemption from criminal liability, refusal to apply criminal liability.

Размещено на Allbest.ru