Змішана форма надання безоплатної юридичної допомоги: моделі та зарубіжний досвід

Размещено на http://www.allbest.ru/

Змішана форма надання безоплатної юридичної допомоги: моделі та зарубіжний досвід

Павло Валерійович Єгоров

викладач відокремленого структурного підрозділу

«Фахового коледжу»

Чернівецького національного університету

імені Юрія Федьковича

Резюме

безоплатний юридичний допомога

Єгоров П.В. Змішана форма надання безоплатної юридичної допомоги: моделі та зарубіжний досвід.

У статті досліджено основні моделі безоплатної юридичної допомоги змішаної форми крізь призму зарубіжного досвіду. Моделі надання безоплатної правової допомоги в змішаній формі поділено на три категорії: judicare, модель державних захисників, приватно-державна модель.

Практика надання послуг за системою pro bono широко використовується в США великими юридичними фірмами, які розглядають роботу pro bono як частину своїх зобов'язань перед суспільством, а також як можливість для фірми і адвокатів займатися благодійністю, а молодим адвокатам - отримати досвід роботи.

Зроблено висновок, що безоплатна юридична допомога - це юридична гарантія захисту прав людини, яка полягає в наданні професійної юридичної допомоги у вигляді консультацій або судового представництва громадянам, а також некомерційним організаціям, що не можуть самостійно оплатити подібну допомогу. Право на юридичну допомогу є цінністю всього людства і закріплено в більшості правових систем світу.

Ключові слова: права людини, право на юридичну допомогу, моделі юридичної допомоги, judicare, модель державних захисників, приватно-державна модель, pro bono.

Резюме

Егоров П.В. Смешанная форма предоставления безвозмездной юридической помощи: модели и зарубежный опыт.

В статье исследованы основные модели безвозмездной юридической помощи смешанной формы через призму зарубежного опыта. Модели предоставления безвозмездной правовой помощи в смешанной форме разделено на три категории: judicare, модель государственных защитников, частно-государственная модель.

Практика предоставления услуг за системой pro bono широко используется в США большими юридическими фирмами, которые рассматривают работу pro bono как часть своих обязательств перед обществом, а также как возможность для фирмы и адвокатов заниматься благодетельностью, а молодым адвокатам - получить опыт работы.

Сделан вывод, которая безвозмездная юридическая помощь - это юридическая гарантия защиты прав человека, которая заключается в предоставлении профессиональной юридической помощи в виде консультаций или судебного представительства гражданам, а также некоммерческим организациям, которые не могут самостоятельно оплатить подобную помощь. Право на юридическую помощь является ценностью всего человечества и закреплено в большинстве правовых систем мира.

Ключевые слова: права человека, право на юридическую помощь, модели юридической помощи, judicare, модель государственных защитников, частно-государственная модель, pro bono.

Summary

Pavlo Yehorov. Mixed form of free legal aid: models and foreign experience.

The article examines the main models of free legal aid of mixed form through the prism of foreign experience. The models of providing free legal aid of mixed form are divided into three categories: judicare, public defenders model, private-public model.

The judicare model implies the involvement of private sector lawyers, with whom an agreement is concluded at a time. This model is especially common in countries of the Anglo-Saxon legal system, in particular, it takes its name from the current system of this kind in the United States. This model, depending on the methods of payment of fees to private lawyers, is divided into judicare in its pure form (pure judicare) and duty lawyer (duty counsel). Under the judicare system, the aid is provided to low-income people by experienced private lawyers, who are paid a separate fee for each case. Those in need of legal assistance get a lawyer by their choice. Under this system, the responsibility for quality lies with the lawyer.

It is noted that the model of public defenders (or staff lawyers) differs from the judicare system in that the state organizes a network of specialized institutions to provide legal assistance to low-income people. As a general rule, such institutions are focused on providing the simplest services (basic consultations and explanations). Qualification requirements for such employees may be significantly lower than those imposed, for example, on a person seeking admission to judicial representation.

The practice of providing pro bono services is widely used in the United States by large law firms, which consider pro bono work as part of their duties to society, as well as an opportunity for the firm and lawyers to work for charitable causes, and for young lawyers to gain work experience. This model undoubtedly contributes to achieving justice and ensuring rights of a person and of a citizen.

It is concluded that free legal aid is a legal guarantee of human rights protection, which consists in providing professional legal aid in the form of consultations or legal representation to people, as well as to non-profit organizations that cannot pay for such aid on their own.

Key words: human rights, right to legal aid, models of legal aid, judicare, public defenders model, private-public model, probono.

Підвищений попит на юридичну допомогу у всьому світі привів до формування гібридних (змішаних) моделей юридичної допомоги. Так, нідерландська система юридичної допомоги являє собою змішану модель, у якій юридичну допомогу надають приватно практикуючі адвокати і адвокати, які працюють у Центрах юридичної допомоги та консультування (у Нідерландах такі центри називаються Bureaus Rechtshulp). Приватно практикуючому юристові виплачують фіксований гонорар, а працівники консультацій отримують субсидії від Ради з юридичної допомоги. Голландська система надання безоплатної допомоги призначена для надання допомоги і у кримінальних, і в цивільних справах. Захист у кримінальних справах не є домінантною сферою діяльності нідерландських адвокатів. Велика частина бюджету витрачається на надання юридичної допомоги у справах соціального забезпечення (зайнятість, імміграція, житло і соціальні посібники)¹.

Моделі надання безоплатної правової допомоги в змішаній формі дослідники поділяють на три категорії: judicare, модель державних захисників, приватно-державна модель².

Модель judicare означає залучення приватно практикуючих юристів, з якими щоразу укладається угода на ведення кожної справи. Така модель особливо поширена у державах з англосаксонською системою права, зокрема, назву вона отримала від діючої в США системи такого роду. Ця модель застосовується крім США (деяких штатів) в Англії, Уельсі, Австралії, Шотландії, Норвегії, Швеції та Канаді. Дану модель залежно від методів виплати гонорарів приватно практикуючим адвокатам поділяють на judicare в чистому вигляді (pure judicare) і «черговий адвокат» (duty counsel).

При системі judicare допомогу малозабезпеченим надають досвідчені приватні адвокати, які за кожну справу отримують окрему плату. У багатьох державах використовуються сертифікати, що видаються у кожній конкретній справі та підтверджують виконання роботи. Особи, які потребують юридичної допомоги, самі вибирають собі адвоката. І це, безсумнівно, є плюсом цієї системи. До переваг також належить можливість контролю кожного рішення про фінансування. В умовах цієї системи відповідальність за якість лежить на самому юристові³. Щоб забезпечити належний рівень якості, потрібен досить громіздкий державний апарат, тому judicare вважається найдорожчою формою надання безкоштовної допомоги незаможним.

Зараз багатонаціональні судові системи (Англія, Нідерланди) зацікавилися ідеєю контрактів з особами, які надають юридичну допомогу. Послуги за контрактом - це послуги, що надаються практикуючими юристами або організаціями, які залучають практикуючих юристів, за контрактом з державними органами, відповідальними за надання юридичних послуг.

Pure judicare означає, що юристи отримують виплати після надання ними юридичної допомоги за кожну справу, зазвичай за тією чи іншою формою завірених сертифікатів, які є підтвердженням виконання роботи. Адвокати отримують компенсації за надані в межах програми послуги або від місцевої адміністрації, або через колегії адвокатів. Модель «черговий адвокат» передбачає штатних адвокатів, безпосередньо залучених органом з надання юридичної допомоги, які відповідальні за надання юридичних послуг, з обов'язком «чергового» представництва. Виплати таким адвокатам здійснюються за кожен день перебування і представництва в суді.

Зазвичай чергові адвокати надаються клієнтам, які не мають адвоката, у день їх першої появи в суді. Ця модель зручна тим, що стосується допомоги в процесі судочинства. Також при цій моделі можлива суттєва економія витрат в ситуації, коли штатний адвокат може займатися багатьма справами одночасно (наприклад, «чергує» в завантаженому справами суді).

Отож, перевагами цієї моделі є: певний ступінь контролю над призначеннями; використання для підвищення якості послуг (за умови наявності чітко сформульованих критеріїв якості); полегшує контроль витрат; дає «постачальнику» послуг якусь визначеність щодо фінансування; дозволяє стимулювати надання послуг, недоступних іншим способом.

До недоліків розглядуваної системи відносять недостатню енергійність представництва внаслідок залежності від урядових контрактів. Незважаючи на те, що ця система може вводитися для підвищення якості послуг, за відсутності чітко сформульованих критеріїв якості це може призвести до їх зниження.

Модель державних захисників (або штатних юристів) відрізняється від системи judicare тим, що держава організовує мережу спеціалізованих установ для надання юридичної допомоги малозабезпеченим. Як правило, такі заклади орієнтовані на надання найпростіших послуг (базових консультацій і роз'яснень). Вимоги до кваліфікації таких співробітників можуть бути істотно нижчі, ніж вимоги, що пред'являються, наприклад, до особи, яка бажає отримати допуск до судового представництва. Наприклад, в Нідерландах до роботи в так званих «вікнах юридичної допомоги» часто залучаються особи, юридичної освіти для яких недостатньо для отримання статусу адвоката (рівень бакалавра).

У кожному такому офісі або бюро зазвичай є керівник, адміністративний персонал і власне самі юристи. Клієнт спочатку проводить співбесіду з будь-ким з адміністративного персоналу і вже на цій стадії може фактично отримати юридичну допомогу: наприклад, скеровується в організацію або орган, в яких проблема клієнта може бути вирішена без участі юристів, або до юриста бюро, що спеціалізується у певній галузі права.

Варто зазначити, що система штатних юристів за витратами обходиться державі дешевше judicare, оскільки забезпечує послуги, що не обмежуються роботою в судах. Наприклад, згідно з дослідженням, яке проводилося в Англії в межах пілотного проєкту Комісії з юридичних послуг, якість роботи штатних юристів досить часто була вищою, ніж у адвокатів⁴.

Приватно-державна модель змішаної форми pro bono полягає в об'єднанні переваг двох вищеназваних моделей. На думку Т. Подорожної та В. Вдовічена, «рго bono» - це своєрідний індикатор забезпеченості рівності прав людини та їх захисту. Для подальшого розвитку цього інституту потрібно відшуковувати дієві механізми стимулювання надання юридичних послуг «рго bono». І в цьому може допомогти досвід низки країн, де такий інститут вже історично вкоренився і без існування якого неможливий доступ до правосуддя. Зараз, як ніколи, Україна потребує якісної системи надання правової допомоги незахищеним верствам населення. І міжнародний досвід може дати відповідь на питання, як саме її організувати без бюрократичного втручання держави. У країнах Європи, в Австралії, Північній і Південній Америці надання послуг за принципами pro bono збільшує свої масштаби і вдосконалюється з року в рік. Можливість для вітчизняних адвокатів вчитися на цих прикладах може стати цінним методом заохочення, що сприятиме розширенню практики надання послуг на засадах pro bono у місцевому масштабі⁵.

Підкреслимо, що останнім часом, особливо протягом двох останніх десятиліть, практика послуг pro bono набуває інституційного виміру у юридичній професії. Цьому сприяє низка чинників. По-перше, у деяких юрисдикціях скорочення державного фінансування програм правової допомоги змусило юридичну спільноту шукати можливості надання безкоштовних правових послуг тим, хто цього потребує, та переглянути роль юридичної професії у наданні таких послуг pro bono. По-друге, в результаті глобалізації юридичні фірми стають більшими, багато фірм починають оформлювати свою практику pro bono на інституційному рівні. Певною мірою це робиться для того, щоб залучити найкращих випускників юридичних навчальних закладів та утримати своїх юристів. Нарешті, багато асоціацій адвокатів почали організовувати неприбуткові pro bono програми та поширювати волонтерство у юридичних фірмах, що створило альтернативу організаціям із надання правової допомоги. Важливим чинником, що сприяв розвитку послуг pro bono, стало зростання кількості координаційних центрів - неприбуткових організацій, що забезпечують доступність та інституціоналізацію послуг pro bono, діючи як посередники і пов'язуючи юристів, готових надавати послуги, із тими, хто їх потребує⁶.

У канадській асоціації адвокатів концепція даної моделі юридичної допомоги характеризується як комплекс послуг, що не обмежуються судовим представництвом. Зазвичай співробітники юридичних бюро, які не є юристами, можуть надавати такі послуги, як посередництво у врегулюванні суперечки, правове виховання або надання допомоги, що потребує глибоких юридичних знань. Консультанти можуть допомагати клієнтам, роз'яснюючи зміст правових норм і пояснюючи зміст юридичної процесу, у той час як адвокат надає лише необхідну юридичну консультацію.

Практика надання послуг за системою pro bono широко використовується в США великими юридичними фірмами, які розглядають роботу pro bono як частину своїх зобов'язань перед суспільством, а також як можливість для фірми і адвокатів займатися благодійністю, а молодим адвокатам - отримати досвід роботи. Багато фірм вимагають від адвокатів певної кількості годин роботи з надання безкоштовних юридичних послуг в місяць чи в рік, а в деяких з них надання безкоштовних послуг є одним із критеріїв оцінки діяльності юриста і враховується при просуванні по службі або збільшенні оплати. Дана модель отримала популярність у багатьох розвинених країнах, таких як Швеція, Австралія та інших. Як вважають експерти, дана модель, безсумнівно, робить внесок в досягнення справедливості та забезпечення прав людини і громадянина. Дана модель найбільш ефективна тоді, коли громадянам необхідно отримати консультацію, пораду або представництво своїх інтересів за типовими нескладними справам⁷.

Щодо української моделі, то вона є дещо трансформована під національні реалії і наділена значним ступенем контролю надання правової допомоги як з боку громадськості, так з боку органів системи БПД з метою уникнути можливого зловживання з боку надавачів правових послуг. Вітчизняна система має багато спільного з процесом надання безоплатної правової допомоги у Великобританії, де уряд виділяє кошти на допомогу населенню у кримінальних справах і частину на захист інтересів у цивільних справах. Ця допомога розподіляється між Citizens' Advice Bureau (бюро з консультування громадян) і адвокатами, які підписали угоду з Міністерством юстиції Великобританії про участь у програмі Legal aid («Правова допомога»)⁸.

Існує практика створення окремого органу, що адмініструє надання безоплатної правової допомоги по всій країні, зокрема, у Молдові даний орган має назву Національна рада з гарантованої державою юридичної допомоги, у Литві - Координаційна рада з питань гарантованої державою правової допомоги, у Латвії - Управління безоплатної юридичної допомоги, у Грузії - Служба юридичної допомоги, в Україні - Координаційний центр з надання правової допомоги, який функціонує в структурі Міністерства юстиції України. Зазвичай фінансування цієї діяльності здійснюється з державного бюджету, проте є практика застосування коштів з інших джерел, таких як гранти, пожертви, добровільні внески, цільові програми фінансування з місцевих бюджетів тощо (прикладом можна вважати Грузію чи Україну)⁹.

На підставі вищевикладеного можна дати наступне визначення безоплатної юридичної допомоги - це юридична гарантія захисту прав людини, яка полягає в наданні професійної юридичної допомоги у вигляді консультацій або судового представництва громадянам, а також некомерційним організаціям, які не можуть самостійно оплатити подібну допомогу. Право на юридичну допомогу є цінністю всього людства і закріплено в більшості правових систем світу. Проте об'єктивні труднощі пересічного громадянина, який не володіє спеціальними юридичними знаннями та навичками, щоб ефективно використовувати правові засоби для реалізації та захисту своїх інтересів, породжують необхідність у допомозі юриста-професіонала, тобто адвоката.

Як висновок можна зазначити, що досвід західних країн свідчить, що для створення багатогранної системи юридичної допомоги самих зусиль уряду мало. Ініціатива повинна йти і зверху, і знизу. І в багатьох країнах, де інститут громадянського суспільства вже сформований, ми бачимо різноманіття форм юридичної допомоги. Проте варто зазначити, що систем юридичної допомоги в чистому вигляді майже не залишилося, оскільки більшість країн дійшли висновку про ефективність змішаних систем.

Література

1. Бойцова В.В., Бойцова Л.В. Судьи, обвинители, адвокаты и нотариусы: опыт Нидерландов и России. Прокурорская и следственная практика. 2000. № 1/2. С. 205.

2. Сакун Д.І. Міжнародно-правові стандарти гарантування безоплатної правової допомоги адвокатами. KELM (Knowledge, Education, Law, Management). 2020. № 3 (31). С. 126-130.

3. Право особи на безоплатну правову допомогу: монографія / Ю.О. Данилевська, Л.В. Павлик, З.З. Петрович, У.О. Цмоць. Львів: ЛьвДУВС, 2018. С. 31.

4. Moorhead R. and others. Quality and Cost: Final Report of the Contracting of Civil Non-Family Advice and Assistance Pilot. London: The Stationery Office, 2001. URL: https://westminsterresearch.westminster.ac.uk/item/94242/quaUty-and-cost-final-report-on-the-contracting-of-civil-non-family-advice-and-assistance-pilot.

5. Подорожна Т., Вдовічен В. Інститут pro bono у професійній діяльності адвоката: національні тенденції та зарубіжний досвід. Право України. 2019. № 12. С. 179.

6. Посібник з організації роботи координаційного центру послуг pro bono. PILnet: Всесвітня мережа захисту права суспільних інтересів. 2011. С. 9. URL: https://www.pilnet.org/wp-content/uploads/2020/03/manual-pro-bono-ukrainian-translation-1.pdf.

7. Бакаянова Н.М., Билиця І.О. Адвокатура у системі надання безоплатної правової допомоги [Електронне видання]: навч.-метод. посіб. з навчальної дисципліни «Адвокатура у системі безоплатної правової допомоги» (галузь знань 08 «Право», другий (магістерський рівень) для студентів I курсу денної форми навчання / Н.М. Бакаянова, І.О. Билиця. Одеса: Фенікс, 2020. С. 14.

8. Чанцева Т.П. Безоплатна правова допомога в Україні: національні реалії та зарубіжний досвід. Безоплатна правова допомога в Україні: шляхи подальшого розвитку та модернізації: матеріали Всеукр. студ. наук.-практ. конф. (м. Дніпро, 5 жовт. 2018 р.). Дніпро: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2018. С. 193-194.

9. Безоплатна правова допомога в країнах світу. Правовий тиждень. Щотижнева інформаційно-правова газета. URL: http://legalweekly.com.ua/index.php?id=16061&show=news&newsid=122702.

Размещено на Allbest.ru