Удосконалення інституту обходу закону у процесі рекодифікації цивільного законодавства України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Удосконалення інституту обходу закону у процесі рекодифікації цивільного законодавства України

Ернест Мірчевич Грамацький

кандидат юридичних наук, доцент

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

Резюме

рекодифікація цивільний законодавство

Грамацький Е.М. Удосконалення інституту обходу закону у процесі рекодифікації цивільного законодавства України

У статті проаналізовані роль та перспективи рекодифікації цивільного законодавства для міжнародного приватного права. Досліджено значення рекодифікації цивільного законодавства для вирішення проблем законодавства про міжнародне приватне право. Особлива увага звертається на підстави для незастосування норм права іноземної держави, серед яких важливе місце займає інститут обходу закону. Досліджуються проблеми інституту обходу закону у міжнародному приватному праві та шляхи їх вирішення. Пропонується зміцнення і розширення приватноправових засад колізійного регулювання шляхом деталізації інституту lex voluntatis, нормативного визначення принципу найбільш тісного зв'язку.

Ключові слова: рекодифікація цивільного законодавства, обхід закону, принцип автономії волі, інститут обходу закону, lex voluntatis, адаптація законодавства, євроінтеграція.

Резюме

Грамацкий Э.М. Совершенствование института обхода закона в процессе рекодификации гражданского законодательства Украины

В статье проанализированы роль и перспективы рекодификации гражданского законодательства для международного частного права. Исследовано значение рекодификации гражданского законодательства для решения проблем законодательства о международном частном праве. Особое внимание обращается на основания для неприменения норм права иностранного государства, среди которых важное место занимает институт обхода закона. Исследуются проблемы института обхода закона в международном частном праве и пути их решения. Предлагается укрепление и расширение частноправовых принципов коллизионного регулирования путем детализации института lex voluntatis, нормативного определения принципа наиболее тесной связи.

Ключевые слова: рекодификация гражданского законодательства, обход закона, принцип автономии воли, институт обхода закона, lex voluntatis, адаптация законодательства, евроинтеграция.

Summary

Ernest Gramatskiy. Improvement of the evasion of law institute in the process of recodification of the civil legislation of Ukraine

Nowadays the processes of democratization, liberalization, integration of Ukraine into European and world space take place. The undisputed significance for these processes is the signing of the Association Agreement between Ukraine and the European Union. Thus, the rapprochement of Ukraine with the European community, which has taken place in recent years, affects the sphere of private law relations, which are complicated by a foreign element - the legal relations that make up the subject matter of international private law.

Nowadays recodification of civil legislation is taking place in Ukraine. The main reason for the recodification of civil legislation is to increase legal certainty as a component of the rule of law. Legal certainty demonstrates an ability of legislation to satisfy the needs of the subjects of law in the respective benefits.

Mechanism of legal regulation of any branch of law is characterized by the presence of certain defects, which in one way or another complicate the regulation of legal relationships, which include, first of all, gaps in legal regulation, conflicts, etc. Evasion of law institute takes a special place in the mechanism of legal regulation of legal relations which make up the subject to private international law. It is noted that any harmonization of legislation in the sphere of private international law in one way or another concerns not only the issues of harmonization of approaches on certain legal relations regulations, but also the definition of the list of grounds for non-application of legal rules of a foreign state, among which evasion of law institute play a special role. Particular attention is paid to the position of representatives of private international law doctrine regarding the relationship between evasion of law and abuse of law.

The analysis of scientific points of private international law doctrine representatives gives grounds to conclude that there is currently no universal approach to understanding the way of developing evasion of law institute. Neither private international law legislation, nor scientific approaches give clear vision of these issues.

It is crucial to stress that recodification of civil legislation in Ukraine has its direct impact on private international law system and its mechanism of legal regulations.

Key words: recodification of civil legislation; evasion of law; the principle of autonomy of will; evasion of law institute; lex voluntatis; adaptation of legislation; European integration.

Постановка проблеми

На сучасному етапі у будь-якої правової системи світу у певний момент виникає тяжіння до уніфікації окремих сфер правового регулювання. Найчастіше у цьому контексті йдеться про право приватне. Інтеграційні рухи, застосування найкращих світових практик в окремих аспектах, об'єктивна необхідність осучаснення підходів до регулювання певних правових інститутів - усе це є передумовою та викликом для більшості розвинених систем приватного права.

Не є винятком і приватне право України: неможливо не згадати активні євроінтеграційні процеси, у яких бере участь Україна в результаті підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом від 27 червня 2014 р., зближення України з Європейським співтовариством і підвищення впливу на правову систему України jus commune europe. Як наслідок, в Україні триває процес рекодифікації цивільного законодавства, що передбачає глибинне оновлення нормативно-правового регулювання, осучаснення окремих інститутів і синхронізацію з найефективнішими зарубіжними практиками регулювання приватних правовідносин.

Процес рекодифікації цивільного законодавства та його вплив на міжнародне приватне право важко перебільшити. Саме за допомогою рекодифікації може бути вдосконалено механізм правового регулювання та вирішено окремі проблеми, що нині мають місце у законодавстві про міжнародне приватне право.

Однак будь-яка гармонізація законодавства у сфері міжнародного приватного права стосується не тільки регулювання правовідносин, а й визначення переліку підстав для незастосування норм права іноземної держави. Одним із таких інститутів, безперечно, слід вважати обхід закону, його ознаки, особливості та значення, яке він відіграє у механізмі регулювання приватноправових відносин, ускладнених іноземним елементом.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Зазначимо, що окремі проблеми законодавства про міжнародне приватне право аналізували такі видатні вчені, як Л.А. Лунц, В.В. Луць, В.І. Кисіль, А.С. Довгерт, Р.А. Майданик, М.М. Богуславський, В.В. Балдинюк, І.В. Мироненко, С.Г. Кузьменко та інші відомі науковці. Активний внесок у розробку проєктів змін до законодавства про міжнародне приватне право роблять А.С. Довгерт, Р.А. Майданик. Однак, на жаль, на сьогодні доктрина міжнародного приватного права не дає однозначного бачення тих проблем законодавства про міжнародне приватне право, що мають бути вирішені у процесі рекодифікації.

Саме тому дотримуємося позиції, згідно з якою надзвичайно важливим аспектом для аналізу є виокремлення тих проблемних аспектів у законодавстві України про міжнародне приватне право, які у перспективі можуть бути опрацьовані та вирішені у процесі рекодифікації цивільного законодавства України, у тому числі й проблеми інституту обходу закону.

Отже, метою цієї статті є висвітлення та аналіз перспектив процесу рекодифікації цивільного законодавства України для вдосконалення інституту обходу закону у міжнародному приватному праві.

Виклад основного матеріалу

Зміни у законодавстві про міжнародне приватне право є, на нашу думку, одним із ключових елементів оновлення цивільного законодавства України. Вважаємо, що глибокі та системні зміни у механізмі правового регулювання приватноправових відносин, ускладнених іноземним елементом, сприятимуть не лише вирішенню проблем правозастосовної практики в цій сфері, а й активізації процесів правової інтеграції з країнами Європейського Союзу.

Аналізуючи передумови та підстави для початку рекодифікації цивільного законодавства, слід вказати, що А.С. Довгерт зазначає, що рекодифікація цивільного законодавства має сприяти подальшій трансформації суспільства та розвитку ринкової економічної системи. Вчений підкреслює важливість уніфікації та гармонізації приватноправового регулювання у різних сферах правовідносин, що мало місце в останні роки у більшості європейських країн. Ведучи мову про реформу приватного права, наслідком рекодифікації цивільного законодавства А.С. Довгерт вбачає європеїзацію Цивільного кодексу України, підкреслюючи вектор зближення української системи приватного права з jus commune europe¹.

На нашу думку, однією з основних причин рекодифікації є, окрім іншого, необхідність підвищення правової визначеності як складової принципу верховенства права. Саме правова визначеність є тим фактором, за допомогою якого може бути констатована відповідність (або невідповідність) законодавства потребам суспільного життя, його можливість (або неможливість) сприяти задоволенню потреб суб'єктів права у відповідних благах.

На думку Є.О. Харитонова та О.І. Харитонової, основною метою рекодифікації цивільного законодавства є не просто внесення окремих змін до Цивільного кодексу України, а поступовий перехід від нормативістського типу праворозуміння до європейського концепту права. Такий підхід пояснюється насамперед соціальною цінністю права та значенням, яке воно відіграє у житті людини та суспільства. Водночас неможливо не зауважити, що правова система є конкретним проявом рівня розвитку держави та суспільства на певному етапі, елементом свідомості та ментальності².

Аналогічні причини рекодифікації закріплені і в законодавстві, зокрема у Положенні про робочу групу щодо рекодифікації (оновлення) цивільного законодавства України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 650 від 17 липня 2019 р.³

Водночас слід сказати, що закладена у ЦК України 2003 р. концепція, згідно з якою основою цивільно- правового регулювання є юридична рівність, майнова та організаційна автономія учасників цивільних правовідносин, вільне волевиявлення та самостійність майнової відповідальності, свобода договору та її пріоритет порівняно з нормативним регулюванням відносин, довела свою ефективність, у зв'язку з чим не підлягає змінам. Зауважимо, що це повністю узгоджується з самою сутністю та ідеєю приватного права. Ще у 1920 р. М.М. Агарков звертав увагу на те, що приватне право є способом забезпечення реалізації принципу індивідуалізму щодо окремих осіб. Саме приватне право може реалізувати цей принцип по відношенню до усіх членів суспільства, тим самим зробивши його фундаментом для існуючого стану суспільних відносин⁴.

Згадуючи історію прийняття Закону України «Про міжнародне приватне право», зауважимо, що ідеї і принципи, які були закладені у ньому, на момент прийняття дійсно були революційними. Йдеться передусім і про засади колізійного регулювання і правозастосування, і про автономію волі, яка червоною ниткою пронизує усе міжнародне приватне право. Однак явища, у тому числі й соціальні, що оточують нас, перебувають у постійному діалектичному розвитку. Не є винятком з цього правила і правовідносини, ускладнені іноземним елементом. Через це окремі інститути, значимість яких було складно переоцінити на момент прийняття Закону України «Про міжнародне приватне право», на сьогоднішній день вимагають кардинального перегляду.

На нашу думку, у процесі рекодифікації цивільного законодавства мають бути піддані докорінним змінам правові інститути, метою яких є обмеження можливості застосування норм права іноземної держави. Так, йдеться про обхід закону, застереження про публічний порядок, імперативні норми та зворотне відсилання. Якщо деякі із вищевказаних інститутів зустрічаються не так вже й часто (обхід закону), то застереження про публічний порядок та імперативні норми характеризуються високим ступенем універсальності застосування і ефективністю досягнення поставленої перед ними мети. Проаналізуємо інститут обходу закону більш детально.

Так, В.І. Кисіль і А.С. Довгерт звертають увагу на те, що хоча інститут обходу закону виник насамперед для регулювання шлюбно-сімейних відносин, сьогодні він активно застосовується в сфері спадкування, регулювання трудових і пов'язаних з ними відносин, діяльності юридичних осіб в офшорних зонах тощо⁵.

Вчені зауважують, що за своєю природою інститут обходу закону є надзвичайно складним і певною мірою суперечливим, адже він вступає в істотний конфлікт з принципом автономії волі сторін у випадку регулювання договірних відносин. Зваженою видається позиція, що обхід закону не слід розглядати як виняток із загального правила застосування автономії волі сторін, адже розуміння обходу закону в матеріальному праві і міжнародному приватному праві істотно відрізняється як за правовою природою, так і за юридичними наслідками. Враховуючи наведене, В.І. Кисіль та А.С. Довгерт підкреслюють, що інститут обходу закону в міжнародному приватному праві більш тяжіє до наслідків зловживання правом, аніж до підстав недійсності правочину.

Подібну позицію підтримує А.М. Шульга. Вчений зазначає, що зловживання правом умовно може бути класифіковане на правомірне і неправомірне. Основна різниця між ними полягає у тому, що неправомірне зловживання правом є правопорушенням, за яке законом передбачена юридична відповідальність, а правомірним зловживанням правом слід вважати таку поведінку особи, яка формально не містить складу правопорушення. Зазначаючи, що обхід закону за своєю правовою природою є яскравим прикладом правомірного зловживання правом, А.М. Шульга пропонує визначати це поняття як умисне правомірне зловживання правом шляхом використання суб'єктом права недоліків законодавства з метою легального досягнення конкретного блага або уникнення негативних для нього наслідків⁶.

У цілому погоджуючись із класифікацією обходу закону через категорію зловживання правом, вважаємо за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав відповідних вимог суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

На нашу думку, не кожен випадок обходу закону слід розглядати як правомірне зловживання правом. На підтримку цієї позиції варто зауважити, що ч. 3 ст. 13 ЦК України сформульована таким чином, що забороняє будь-які форми зловживання правом незалежно від факту наявності шкоди для інших учасників цивільних правовідносин.

В.В. Балдинюк вважає, що виникнення інституту обходу закону пов'язано із існуванням принципу автономії волі, без якого міжнародне спілкування в сфері правового регулювання приватноправових відносин, ускладнених іноземним елементом, було б взагалі неможливим. Зміст обходу закону, на думку вченої, полягає у тому, що в разі наявності сумнівів щодо сумлінності дій учасників приватноправових відносин, які становлять предмет міжнародного приватного права, щодо вибору права, що підлягає застосуванню до правовідносин, при наявності відповідних доказів суд уповноважений визнати недійсним такий вибір і визначити право відповідно до колізійної норми, що підлягає застосуванню⁷.

Водночас слід звернути увагу на те, що занадто широке тлумачення і застосування інституту обходу закону матиме негативний вплив не тільки на динаміку існування міжнародних приватноправових відносин, а й на режим взаємності як один із принципів міжнародного приватного права.

Проаналізуємо відповідні норми Закону України «Про міжнародне приватне право». Так, у Законі відсутнє легальне визначення поняття обходу закону, що певною мірою є виправданим, адже закріплення дефініцій будь-якого поняття зі сфери приватного права тільки призводить до пошуку винятків з цього поняття. Відповідно до ст. 10 Закону правочин та інші дії учасників приватноправових відносин, спрямовані на підпорядкування цих відносин праву іншому, ніж те, що визначається згідно із цим Законом, в обхід його положень, є нікчемними. У цьому разі застосовується право, яке підлягає застосуванню відповідно до норм Закону України «Про міжнародне приватне право»⁸.

На нашу думку, в умовах активної глобалізації та інтеграції правових систем останньою метою, яку повинен ставити перед собою законодавець, є закріплення інститутів, спрямованих на незастосування норм іноземного права. Аналіз правової реальності дає підстави стверджувати, що правові системи - це не тільки формально визначені та загальнообов'язкові правила поведінки: йдеться про реально існуючі соціальні зв'язки суб'єктів, що прагнуть до логічного і, як правило, найпростішого способу їх регулювання.

Штучне втручання в цей процес саме по собі підриває ідею існування міжнародного приватного права саме як права приватного. У зв'язку із цим виникає логічне запитання: навіщо потрібно колізійне регулювання, якщо так чи інакше в кінцевому результаті усе буде зведено до застосування норм національного права? Переконані, що колізійне регулювання має ґрунтуватися на вільному волевиявленні учасників правовідносин щодо вибору правопорядку. Лише в деяких, точкових питаннях ця свобода повинна бути обмежена (або відсутня зовсім), адже саме рівність, диспозитивність та свобода є ідеологічним фундаментом, на якому була розроблена система законодавства про міжнародне приватне право.

На нашу думку, зміцнення і розширення приватноправових основ колізійного регулювання, деталізація інституту lex voluntatis має бути першорядним пріоритетом законодавця. При цьому не слід забувати і про застосування положень Регламентів ЄС «Рим І» і «Рим ІІ», документів, розроблених Гаазькою конференцією з міжнародного приватного права, у процесі рекодифікації цивільного законодавства України.

Висновки

Рекодифікація цивільного законодавства, що є об'єктивною необхідністю для якісного розвитку системи приватного права України, є тим правовим знаряддям, за допомогою якого можуть бути вирішені окремі проблеми, що на сьогодні мають місце у законодавстві про міжнародне приватне право. Так, насамперед йдеться про правове регулювання інститутів, спрямованих на незастосування норм іноземного права. Проблеми обходу закону, його співвідношення з принципом автономії волі сторін, зловживанням правом є об'єктивно складними і неоднозначними у науці міжнародного приватного права. Неналежний рівень правової деталізації позбавляє суб'єктів правозастосування можливості чітко та однозначно встановити, у яких випадках учасники міжнародних приватноправових відносин діють, керуючись принципом автономії волі як основного начала права приватного, а у яких в діях таких осіб має місце виключно зловживання правом. Проблема обходу закону безпосередньо пов'язана із необхідністю зміцнення і розширення приватноправових засад колізійного регулювання шляхом деталізації інституту lex voluntatis, нормативного визначення принципу найбільш тісного зв'язку.

Література

1. Довгерт А.С. Рекодифікація Цивільного кодексу України: основні чинники і передумови для старту. Право України. 2019. № 1/2019. С. 27-41.

2. Харитонов Є.О., Харитонова О.І. Рекодифікації цивільного законодавства в контексті інтеграції України у правовий простір ЄС. Часопис цивілістики. 2019. Вип. 34. С. 6-10.

3. Про затвердження Положення про робочу групу щодо рекодифікації (оновлення) цивільного законодавства України: постанова Кабінету Міністрів України № 650 від 17 липня 2019 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/650-2019-%D0%BF (дата звернення: 14.04.2020).

4. Агарков М.М. Ценность частного права. Правоведение. 1992. № 2. С. 37-39.

5. Довгерт А.С., Кисіль В.І. Міжнародне приватне право. Загальна частина: підручник. Київ, 2012. 376 с. С. 234-236.

6. Шульга А.М. Обхід закону як вид зловживання правом. Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. 2010. № 3. С. 11-20.

7. Балдинюк В.В. Питання обходу закону в кодифікаційних актах з міжнародного приватного права. Підприємництво, господарство і право. 2007. № 5. С. 28-30.

8. Про міжнародне приватне право: Зaкoн України від 23.06.2005 р. ВiдoмocтiВeрхoвнoїРйди Укрйїни. 2005. № 32. Ст. 422.

Размещено на Allbest.ru