Поняття нотаріальних процесуальних правовідносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поняття нотаріальних процесуальних правовідносин

Олена Олександрівна Крижевська

кандидат юридичних наук, доцент

Інституту права Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

Резюме

нотаріальний процесуальний правовідносини юридичний

Крижевська О.О. Поняття нотаріальних процесуальних правовідносин

У статті досліджуються наукові підходи щодо розкриття змісту поняття нотаріальних процесуальних правовідносин та робиться акцент на ознаках таких правовідносин. Дано авторське визначення поняття «нотаріальних процесуальних правовідносин» як системи публічних, динамічних правовідносин, які виникають на диспозитивній основі та на підставі норм нотаріального процесуального права між обов'язковим їх суб'єктом нотаріусом (іншою посадовою особою, яка вчиняє нотаріальну дію) з одного боку, та іншими особами, і спрямовані на охорону та захист прав суб'єктів правовідносин шляхом посвідчення нотаріусом юридичних фактів і прав з метою надання їм юридичної вірогідності.

Зазначено, що однією з основних функцій нотаріальних процесуальних правовідносин є те, що вони спрямовані на охорону та захист прав суб'єктів правовідносин шляхом посвідчення фактів, що мають юридичне значення, та посвідчення прав з метою надання їм юридичної вірогідності.

Ключові слова: правовідносини, нотаріальний процес, нотаріальні процесуальні правовідносини, суб'єкт нотаріальних процесуальних правовідносин, нотаріальна діяльність, нотаріус.

Резюме

Крижевская Е.А. Понятие нотариальных процессуальных правоотношений

В статье исследуются научные подходы к раскрытию содержания понятия нотариальных процессуальных правоотношений и делается акцент на признаках таких правоотношений. Дано авторское определение понятия «нотариальных процессуальных правоотношений» как системы публичных, на динамических правоотношениях, возникающих на диспозитивной осно¬ве и на основании норм нотариального процессуального права между обязательным их субъектом нотариусом (другим должностным лицом, совершающим нотариальное действие), с одной стороны, и другими лицами, и направлены на охрану и защиту прав субъектов правоотношений путем удостоверения нотариусом юридических фактов и прав с целью предоставления им юридической достоверности.

Отмечено, что одной из основных функций нотариальных процессуальных правоотношений является то, что они направлены на охрану и защиту прав субъектов правоотношений путем удостоверения фактов, имеющих юридическое значение, и удостоверение прав с целью предоставления им юридической достоверности.

Ключевые слова: правоотношения, нотариальный процесс, нотариальные процессуальные правоотношения, субъект нотариальных процессуальных правоотношений, нотариальная деятельность, нотариус.

Summary

Olena Kryzhevska. The concept of notarial procedural legal relations

The article investigates scientific approaches to the disclosure of the content of the concept of notarial procedural legal relations and emphasizes the features of such legal relations. The author's definition of the concept of “notarial procedural legal relations” as a system of public, dynamic legal relations that arise on a dispositive basis and on the basis of notarial procedural law between their obli¬gatory subject notary (another official who performs a notarial act) on the one hand, and other persons, and aimed at protecting and defending the rights of the subjects of legal relations by notarizing legal facts and rights in order to provide them with legal credibility.

According to the author of the article, the features of notarial procedural legal relations that should be distinguished are due to the essence of notarial activity, the specifics of the relevant branch of law within which they arise, the methodology of the relevant field and so on. Based on this, in our opinion, the following features of notarial procedural legal relations should be distinguished: 1) they are aimed at protecting and defending the rights of subjects of legal relations by certifying facts of legal significance and rights in order to give them legal credibility; 2) the emergence of notarial procedural legal relations occurs on the basis of the norms of notarial procedural law; 3) their occurrence occurs exclusively on a dispositive basis; 4) the obligatory subject of notarial procedural legal relations is a notary (another official who performs a notarial act); 5) by their legal nature, notarial procedural legal relations are public legal relations; 6) a notary (another notarial body) as a subject of notarial procedural legal relations has a specific legal personality and a special legal status.

It is noted that one of the main functions of notarial procedural legal relations is that they are aimed at protecting the rights of subjects of legal relations by certifying the facts of legal significance and certifying the rights in order to provide them with legal credibility.

Key words: legal relations, notarial process, notarial procedural legal relations, subject of notarial procedural legal relations, notarial activity, notary.

Постановка проблеми

Дослідження нотаріальних процесуальних правовідносин у своєму розвитку проходить шлях від заперечення їх існування окремими авторами до обґрунтування і дослідження їх специфіки. Варто зазначити, що дослідження нотаріальних процесуальних правовідносин має не лише теоретичне, а й практичне значення та застосування, оскільки саме теорія (наука) має прогнозувати шлях розвитку нотаріату. З огляду на це актуальність статті та перспективи подальшого дослідження теми вбачаються передусім у формулюванні дефініції «нотаріальних процесуальних правовідносин», встановленні їх характеру через певні ознаки, розкритті сутності через їх специфіку, опрацюванні підходів вчених до визначення видів нотаріальних процесуальних правовідносин.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Важливі питання досліджуваної проблеми розглядалися в багатьох працях вітчизняних вчених, зокрема, В.В. Баранкової, М.В. Бондарєвої, М.М. Дякович, І.П. Лихолат, С.Я. Фурси, Є.І. Фурси, І.В. Черемних, В.М. Черниша та інших вітчизняних дослідників. Водночас у теорії нотаріального процесу залишається ще значна кількість проблемних і дискусійних питань, які потребують свого вирішення. Таким чином, метою даної статті є дослідження наукових підходів щодо розкриття змісту поняття «нотаріальних процесуальних правовідносин», ознак цих правовідносин.

Виклад основного матеріалу

Під час вчинення нотаріусами та іншими посадовими особами нотаріальних дій виникають правовідносини, які в правовій науці носять найменування нотаріальних процесуальних правовідносин.

Аналіз наукової думки свідчить про те, що в науці були зроблені спроби сформулювати визначення поняття нотаріальних процесуальних правовідносин.

Так, наприклад, М.В. Бондарєва зазначає, що загальне поняття нотаріального процесуального правовідношення може бути сформульоване наступним чином: врегульоване нормами нотаріального процесуального права суспільне відношення, яке виникає при вирішенні нотаріальної справи (вчиненні нотаріального провадження)1. На думку С.Я. Фурси, нотаріальні процесуальні відносини можна вважати різновидом суспільних, що виникають між особами, які вчиняють нотаріальні дії, та особами, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій та які врегульовані нормами законодавства про нотаріат2. Близьким до визначення поняття С.Я. Фурси є визначення, надане авторами одного із підручників «Нотаріат в Україні». Вони визначають нотаріальні процесуальні відносини як суспільні відносини, що виникають між особами, які вчиняють нотаріальні дії, та особами, які звертаються за вчиненням нотаріальних дій у порядку, передбаченому законодавством про нотаріат3. В.В. Баранкова визначає нотаріальні процесуальні правовідносини як структурний компонент нотаріального провадження та вважає, що ними є суспільні відносини, що складаються між нотаріусами (нотаріальними органами), з одного боку, та іншими особами - суб'єктами нотаріального процесу з приводу посвідчення прав та фактів, які мають юридичне значення, а також вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності4.

Окремими особливостями відзначається визначення відповідного поняття І.П. Лихолат, яка визначає поняття нотаріальних процесуальних правовідносин фактично через поняття нотаріальних правовідносин. Так, на її думку, нотаріальні правовідносини - це відносини, що виникають на основі норм нотаріального та нотаріального процесуального права, які здійснюються специфічними методами (посвідчення угод, видача свідоцтв, засвідчення справжності підписів і вірності копій документів, вчинення виконавчих написів тощо) і метою яких є охорона і захист безспірних прав заінтересованих осіб5.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що комплексного визначення поняття нотаріальних процесуальних правовідносин, яке б повно враховувало притаманні нотаріальним процесуальним правовідносинам ознаки, у науці нотаріального процесу надано не було.

Так, наприклад, надаючи своє визначення нотаріальних процесуальних правовідносин, М.В. Бондарєва залишає поза увагою низку суттєвих їх ознак, а саме те, що вони виникають між нотаріусом (особою, яка вчиняє нотаріальні дії), з одного боку, та іншими особами, а також функціональне призначення цих правовідносин. Визначення відповідного поняття, надані іншими науковцями, також не містять суттєвих, на наш погляд, їх ознак, зокрема, диспозитивний їх характер, стадійність, системність тощо, про які буде йтися нижче.

Крім того, викликає несприйняття й позиція І.П. Лихолат щодо визначення поняття нотаріальних процесуальних правовідносин фактично через поняття нотаріальних правовідносин. Таке визначення містить логічну помилку та не враховує сформовану у науці позицію щодо структури нотаріальних правовідносин.

Так, з визначення І.П. Лихолат вбачається, що його автор розрізняє нотаріальне та нотаріальне процесуальне право, а тому, цілком очевидно, що за такого підходу нотаріальні відносини повинні були б бути такими, що виникають на підставі норм нотаріального права, а не нотаріального та процесуального, як про те зазначає І.П. Лихола6. Для належного розуміння відповідної проблематики і співвідношення нотаріальних процесуальних правовідносин та нотаріальних правовідносин слід дослідити положення щодо структури нотаріальних правовідносин.

С.Я. Фурса зазначає, що під нотаріатом в Україні слід розуміти як організацію органів, які уповноважені державою на виконання нотаріальної функції, так і їх процесуальну діяльність. Тому необхідно сформулювати загальне поняття нотаріальних правовідносин, під якими розуміємо суспільні відносини, що виникають у сфері організації та діяльності нотаріату. Ці відносини мають дві складові: нотаріально-адміністративні правовідносини, які стосуються організаційної структури нотаріату; нотаріальні процесуальні правовідносин, які безпосередньо стосуються здійснення нотаріального процес7. Загалом погодитися з таким підходом можна.

Об'єднання відносин організації та діяльності нотаріату в одне поняття «нотаріальних правовідносин» дає змогу комплексно розглянути та охарактеризувати відносини, що складаються у нотаріаті як правовому інституті, дослідити як відносини організації нотаріату, так і відносини його діяльності. Принагідно зазначимо, що аналогічну структуру мають й судові правовідносини - у них виокремлююся правовідносини з організації суду (відносини судоустрою) та відносини з діяльності суду (здійснення правосуддя у кримінальних, цивільних, господарських та адміністративних справах). Відносини з організації суду врегульовуються Законом України «Про судоустрій і статус суддів»8, а відносини з діяльності врегульовується відповідними кодексами - КПК9, ЦПК10, ГПК11 та КАС12.

Однак не можемо остаточно погодитися з висловленими у науці причинами об'єднання усіх зазначених відносин в комплексне поняття нотаріальних правовідносин.

Так, на думку науковців, можливість об'єднання цих правовідносин в одне поняття «нотаріальні правовідносини» мотивується в основному єдиною нормативною базою, що регулює їх, а саме: Законом України «Про нотаріат», специфікою нотаріальної діяльності, обов'язковим суб'єктом якої є нотаріус та інші, уповноважені на вчинення нотаріальних проваджень особи. На наш погляд, окремі з зазначених положень виглядають дискусійними.

Дійсно, на сьогодні положення як організації нотаріальної діяльності, так і власне нотаріального процесу врегульовуються одним нормативним актом - Законом України «Про нотаріат». Однак навряд чи причина об'єднання цих правовідносин у єдині нотаріальні правовідносини зумовлюється специфікою нотаріальної діяльності, обов'язковим суб'єктом якої є нотаріус та інші, уповноважені на вчинення нотаріальних проваджень особи. Зауважимо, що зазначена специфіка є характерною виключно для нотаріальних процесуальних правовідносин та не притаманна відносинам з організації нотаріату. У відносинах організації нотаріату досить часто взагалі немає такого суб'єкта правовідносин, як нотаріус, наприклад, при набутті особами права на здійснення нотаріальної діяльності, суб'єктами яких є особа, що має намір займатися нотаріальною діяльністю, та відповідно органи Міністерства юстиції України, які здійснюють допуск особи до такої діяльності. Таким чином, суб'єктний склад відносин з організації нотаріальної діяльності є значно ширшим та таким, що позбавлений обов'язкової участі в них нотаріуса.

Більш обґрунтованою виглядає думка С.Я. Фурси, що об'єднання відносин з організації нотаріату та нотаріальних процесуальних правовідносин у єдине поняття пояснюється, зокрема, єдиною функцією, зі здійсненням якої пов'язується існування нотаріату як певної структури, здатної не лише забезпечити вчинення нотаріальних дій у визначеному законом порядку, а й до самооновлення своєї структури, взаємодії з іншими правоохоронними та правозахисними державними органами тощо13. Зазначимо, що ці відносини повинні відображати як відносини з формування відповідних органів, так і відносини щодо діяльності вже сформованих органів.

Таким чином, узагальнивши наведене, робимо висновок про неможливість визначення нотаріальних процесуальних правовідносин через загальне поняття нотаріальних правовідносин, як це зробила І.П. Лихолат14, оскільки ці поняття співвідносяться між собою як частина та ціле.

При дослідженні поняття нотаріальних процесуальних правовідносин М.В. Бондарєва зауважила, що формулювати поняття нотаріального процесуального правовідношення слід, очевидно, з урахуванням двох моментів: загальних характеристик будь-якого правовідношення, які розглядаються в теорії права, а також особливостей виникнення та розвитку саме процесуальних правовідношень, як їх прийнято оцінювати в традиційних процесуальних галузях15. Вважаємо за необхідне погодитися з таким лише частково.

Звичайно, що оскільки нотаріальні процесуальні правовідносини є власне правовідносинами, їм повинні бути притаманними усі ті характеристики, притаманні усім правовідносинам. У цьому знаходить свій прояв співвідношення видового та загального понять. «Правовідносини» є загальним поняттям, в межах якого виокремлюємо й нотаріальні процесуальні правовідносини як їх частину. Аналогічне можна сказати і про поняття та співвідношення нотаріальних процесуальних правовідносин та процесуальних правовідносини. Останнє по відношенню до нотаріальних процесуальних правовідносини, як і поняття правовідношення загалом, є загальним поняттям. Однак з'ясувати сутність нотаріальних процесуальних правовідносини та сформулювати їх поняття одними лише загальними характеристиками, притаманними поняттям «правовідношення» та «процесуальне правовідношення», на наш погляд, не вдасться. У такому випадку наведене поняття не відображатиме справжньої сутності нотаріальних процесуальних правовідносин. Це поняття має містити й істотні характеристики нотаріального процесуального правовідношення, які притаманні лише останнім та не притаманні іншим правовідносинам як загалом, так і процесуальним правовідносинам зокрема. Лише у цьому разі можна стверджувати про належне визначення відповідного поняття. У зв'язку з цим надзвичайно важливе значення має дослідження питання ознак нотаріальних процесуальних правовідносин, оскільки у відповідному визначенні поняття вони повинні відобразити сутність нотаріальних процесуальних правовідносин.

У науці окремі науковці при дослідженні поняття нотаріальних процесуальних правовідносин досліджують і їх ознаки. Так, наприклад, С.Я. Фурса визначає такі ознаки цих правовідносин: 1) мають правовий характер, який визначається як законодавством про нотаріат, так і нормами матеріального права; 2) обов'язковим суб'єктом цих правовідносин є нотаріус або інша особа, уповноважена на вчинення нотаріальних проваджень; 3) за загальним правилом, нотаріус при здійсненні своєї діяльності не може виходити за межі, санкціоновані йому державою або міжнародним правом, якщо його дії суперечать нормам закону або правам інших осіб; 4) багатосуб'єктність цих відносин, коли кількість сторін нотаріально посвідчуваного правочину не обмежується законодавством (наприклад, у правовідносинах, зумовлених спадкуванням) тощо16. В.В. Баранкова натомість визначає такі риси нотаріальних процесуальних правовідносин: 1) виникнення нотаріального процесу (звернення заінтересованої особи до нотаріуса) зумовлюється тією обставиною, що досягти бажаної правової мети особа - ініціатор процесу може лише в результаті здійснення процесуальних дій компетентною особою - нотаріусом; 2) тільки нотаріус може оцінити достовірність і повноту наданих доказів, зробити висновок про законність чи незаконність вчинюваних дій і з урахуванням цього прийняти владний акт застосування права; 3) нотаріальні процесуальні відносини слід характеризувати як владовідносини у тому сенсі, що діями нотаріусів реалізується державна влада, але не у сенсі влади над заінтересованими особами та іншими учасниками нотаріального провадження. Владний характер нотаріальних процесуальних правовідносин обмежується диспозитивністю методу їх регулювання, а також вимогами нотаріальної процесуальної форми; 4) обов'язковим суб'єктом нотаріального процесу є нотаріальний орган: нотаріус або інша особа, наділена правом вчинювати нотаріальні дії; 5) нотаріальні процесуальні правовідносини складаються у процесі нотаріальної діяльності між нотаріусом, з одного боку, і будь-яким іншим суб'єктом процесу - з іншого. Інакше кажучи, всі суб'єкти нотаріального процесу з моменту виникнення процесуальних правовідносин перебувають у правовому зв'язку з нотаріальним органом, мають щодо нього права та обов'язки; 6) нотаріус (інший нотаріальний орган) як суб'єкт нотаріальних процесуальних правовідносин має специфічну правосуб'єктність і особливий правовий статус17.

Загальний аналіз окреслених у науці ознак нотаріальних процесуальних правовідносин свідчить, що у них відображені як загальні ознаки, притаманні усім правовідносинам, так і ознаки, притаманні виключно нотаріальним процесуальним правовідносинам. Відтак, все залежить лише від підходу того чи іншого автора до рівня деталізації цих правовідносин. Однак, не зважаючи на те, що фактично з усіма наведеними ознаками нотаріальних процесуальних правовідносин слід погодитись, окреслена їх сукупність не виглядає досить повною для того, щоб комплексно їх охарактеризувати.

Так, наприклад, вбачається, що однією з основних ознак нотаріальних процесуальних правовідносин повинна бути та з них, яка характеризує їх сутність, призначення, виконувану нотаріусами функцію, і власне те, що відрізняє нотаріальні процесуальні правовідносини від інших правовідносин загалом. Таким чином, на наш погляд, однією з основних функцій нотаріальних процесуальних правовідносин є те, що вони спрямовані на охорону та захист прав суб'єктів правовідносин шляхом посвідчення фактів, що мають юридичне значення, та посвідчення прав з метою надання їм юридичної вірогідності. Однак ця ознака прямо не зазначається науковцями.

Крім того, окремі з наведених ознак є розпорошеними, що фактично свідчить про деталізацію одних ознак наведених правовідносин та не зазначення інших ознак, які мають істотне значення для комплексності аналізу нотаріальних процесуальних правовідносин.

Так, наприклад, В.В. Баранкова при формулюванні кола ознак нотаріальних процесуальних правовідносин виокремлює аж три ознаки, що стосується нотаріуса як суб'єкта нотаріальних процесуальних правовідносин. Однак усі ці три ознаки можуть бути об'єднані у одну і свідчити про особливість суб'єктного складу нотаріальних процесуальних правовідносин, а саме про обов'язкову участь у цьому правовідношенні нотаріуса.

На наш погляд, ознаки нотаріальних процесуальних правовідносин, які слід виокремлювати, зумовлені сутністю нотаріальної діяльності, специфікою відповідної галузі права, в межах якої вони виникають, методологію відповідної галузі тощо. Виходячи з цього, на наш погляд, слід виділити такі ознаки нотаріальних процесуальних правовідносин: 1) вони спрямовані на охорону та захист прав суб'єктів правовідносин шляхом посвідчення фактів, що мають юридичне значення, та прав з метою надання їм юридичної вірогідності; 2) виникнення нотаріальних процесуальних правовідносин відбувається на підставі норм нотаріального процесуального права; 3) їх виникнення відбувається виключно на диспозитивній основі; 4) обов'язковим суб'єктом нотаріальних процесуальних правовідносин є нотаріус (інша посадова особа, яка вчиняє нотаріальну дію); 5) за своєю правовою природою нотаріальні процесуальні правовідносини є публічними правовідносинами; 6) нотаріальні процесуальні правовідносини становлять систему правовідносин; 7) нотаріальні процесуальні правовідносини є динамічними, складаються із певних стадій, що послідовно змінюють одна одну.

Висновки

Дослідивши висловлені у науці визначення поняття нотаріальних процесуальних правовідносин, з урахуванням висловлених та досліджених їх ознак, вважаємо, що можна навести таке комплексне визначення нотаріальних процесуальних правовідносин. Нотаріальні процесуальні правовідносини - це система публічних, динамічних правових відносин, які виникають на диспозитивній основі на підставі норм нотаріального процесуального права між обов'язковим їх суб'єктом нотаріусом (іншою посадовою особою, яка вчиняє нотаріальну дію), з одного боку, та іншими особами, і спрямовані на охорону та захист прав суб'єктів правовідносин шляхом посвідчення нотаріусом юридичних фактів і прав з метою надання їм юридичної вірогідності.

Примітки

1. Бондарєва М.В. Нотаріальне процесуальне правовідношення: теоретичний аспект. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. 2010. Вип. 83. С. 51-53.

2. Теорія нотаріального процесу: наук.-практ. посіб. / за заг. ред. С.Я. Фурси. Київ: Алерта; Центр учбової літератури, 2012. 920 с.

3. Сміян Л.С., Нікітін Ю.В., Хоменко П.Г. Нотаріат в Україні: навч. посіб. / за ред. Ю.В. Нікітіна. Київ: КНТ, 2008. 680 с.

4. Баранкова В.В. Нотаріальні процесуальні правовідносини. Вісник Академії правових наук України. 2000. № 3 (22). С. 117-125.

5. Лихолат И.П. Нотариальные правоотношения: понятие, характеристика и особенности. Вісник Академії нотаріату України: зб. наук. статей. Київ, 2013. № 1. С. 17-22.

6. Там само. С. 20.

7. Теорія нотаріального процесу: наук.-практ. посіб. / за заг. ред. С.Я. Фурси. Київ: Алерта; Центр учбової літератури, 2012. С. 110.

8. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 2.06.2016 р. № 1402^Ш. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19.

9. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 р. № 4651^1. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17.

10. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р. № 1618-ГУ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15.

11. Господарський процесуальний кодекс України від 6.11.1991 р. № 1798-ХГГ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12.

12. Кодекс адміністративного судочинства України від 6.07.2005 р. № 2747-ГУ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 2747-15.

13. Теорія нотаріального процесу: наук.-практ. посіб. / за заг. ред. С.Я. Фурси. Київ: Алерта; Центр учбової літератури, 2012. С. 111.

14. Лихолат И.П. Нотариальные правоотношения: понятие, характеристика и особенности. Вісник Академії нотаріату України: зб. наук. статей. Київ, 2013. № 1. С. 21.

15. Бондарєва М.В. Особливості нотаріального процесуального правовідношення. Часопис Київського університету права. 2010. № 4. С. 162-165.

16. Теорія нотаріального процесу: наук.-практ. посіб. / за заг. ред. С.Я. Фурси. Київ: Алерта; Центр учбової літератури, 2012. 920 с.

17. Баранкова В. Система суб'єктів нотаріального процесу: теоретичні та практичні аспекти. Мала енциклопедія нотаріуса. 2013. № 6. С. 155-166.

Размещено на Allbest.ru