Посилення протидії організованій злочинності, криміналізація "злодіїв (ворів) у законі" та припинення діяльності злочинних спільнот в Україні: передісторія, сучасний стан і перспективи

Анотація

У статті розглядається передісторія, сучасний стан і перспективи посилення протидії організованій злочинності, криміналізації «злодіїв (ворів) у законі» та припинення діяльності злочинної спільноти в Україні в аспекті законодавчих новел, схвалених Верховною Радою України 4 червня 2020 р. Обґрунтовується доцільність виправлення допущених при цьому помилок.

Ключові слова: організована злочинність, злочинна спільнота, криміналізація, кримінальна відповідальність, «злодій у законі».

Аннотация

Пидюков П.П., Калиновский А.В. Усиление противодействия организованной преступности, криминализация «воров в законе» и прекращение деятельности преступных сообществ в Украине: предыстория, современное состояние и перспективы.

В статье рассматриваются предыстория, современное состояние и перспективы усиления противодействия организованной преступности, криминализации «воров в законе» и прекращение деятельности преступного сообщества в Украине в аспекте законодательных новелл, одобренных Верховной Радой Украины 4 июня 2020 г. Обосновывается целесообразность исправления допущенных при этом ошибок.

Ключевые слова: организованная преступность, преступная сообщество, криминализация, уголовная ответственность, «вор в законе».

Abstract

Petro Pidyukov, Oleksandr Kalynovskiy. Strengthening the fight against organized crime, criminalization of «thieves (vory) in law» and stopping activity of the criminal community in Ukraine: background, current state and prospects.

This paper describes background, current state and prospects for strengthening the fight against organized crime, criminalization of «thieves (vory) in law» and stopping activity of the criminal community in Ukraine in terms of legislative novelties, approved by the Verkhovna Rada of Ukraine on June 4, 2020. Justifying expediency of correction mistakes that was made during approving.

The term «thief (vor) in law» has historical roots, in the former USSR, it was first used in the early 1930s in penitentiaries.

At that time, political repressions had begun, and the criminal world had decided to separate itself from the general environment of prisoners. Their main unifying force was the tendency of non-political opposition and disobedience to the authorities, and the highest elite - «thieves-in-law», who called themselves the «custodians» of purely criminal traditions of pre-revolutionary Russia.

«Thieves-in-law» were connected by etiquette of communication, code of conduct, traditions and customs, that provided complete rejection of social norms and rules, particularly related to family relationships (for instance, they were not allowed to be in constant contact with women under any circumstances), and any cooperation with state bodies, law enforcement system was strictly prohibited, both in the form of participation in organized social or public events, and by assisting the prosecutorial-investigative and judicial bodies.

The article discusses that the Ukrainian language in its modern lexicology does not contain the term «vor», and also determines that the result of the lexical and syntactic growth of this Russian word is the word «zlodiy».

At the same time, the web service Google Translate offers equivalent of the Russian word «vor» - «zlodiy» [«kradiy», «lyhodiy»] and «vor v zakone» - «zlodiy v zakoni».

Thus, the Russian word «vor» can be translated into Ukrainian only as «zlodiy», «kradiy», «lyhodiy» or «zlochynets». However, none of these Ukrainian words has that specific coloration, that has Russian «vor» in expression «vor v zakone».

In the conclusions, the authors note that establishment of the institution of criminal liability of the criminal community, in particular «thieves (vory) in law», has a noble goal, realized in our country, unfortunately, with a certain delay.

Active enforcement of criminal law novelties (Articles 255-1, 255-2, 255-3 CC of Ukraine) will certainly contribute to ensuring law and order and national security, «recovery» of the operational situation in the country.

Key words: organized crime, criminal community, criminalization, criminal liability, «thieve-in-law».

Основна частина

19 грудня 2019 р. Верховна Рада України прийняла в першому читанні законопроєкт № 2513, внесений Президентом України Володимиром Зеленським для невідкладного розгляду Парламентом, що передбачав відповідні зміни й доповнення до КК України з метою посилення протидії організованим злочинним формуванням і спільнотам, кримінальної відповідальності «злодіїв у законі», а також інших осіб, причетних до створення та функціонування злочинних спільнот.

Друге й остаточне читання цього законопроєкту затягнулося: його було схвалено лише 4 червня 2020 р. Прийнятий Закон запровадив кримінальну відповідальність за злочини, учинені злочинною спільнотою, а також увів у поле кримінальної відповідальності як одного з основних досі невідомого суб'єкта зазначеної категорії злочинів - «вора в законі»¹.

Так наша держава увійшла в десятку країн світу й стала четвертою на пострадянському просторі (після Грузії, Росії та Вірменії, де аналогічні нормативні акти було прийнято відповідно 20 грудня 2005 р., 1 квітня 2019 р. й 18 лютого 2020 р.), які за досвідом таких країн, як Італія, частково КНР і Японія, проголосили стратегічний курс і стали на незворотний шлях рішучої протидії організованим злочинним угрупованням і спільнотам, запровадивши новий інститут кримінальної відповідальності - «злодіїв (ворів) у законі».

Поняття «злодій (вор) у законі» має історичні корені, у колишньому СРСР його вперше почали застосовувати на початку 1930_х рр. в установах виконання покарань.

На той час політичні репресії вже розпочалися, і злочинний світ вирішив виокремити себе в такий спосіб із загального середовища в'язнів. Його основною об'єднавчою силою стала тенденція неполітичної протидії та непокори владі, а найвищою елітою - «злодії в законі», які називали себе «хранителями» суто кримінальних традицій дореволюційної Росії.

У словнику застарілих термінів «злодійського» й «тюремного» жаргону зазначено, що «вор в законі» - це рецидивіст, який дотримується злодійських традицій, прийнятий в братство на злодійському з'їзді (сходці)². Натомість «Словник жаргону злочинців» містить визначення, згідно з яким «злодій в законі» - це злочинець, який живе за законами кримінального (злодійського) світу та має заслуги в злодійському середовищі³.

«Злодіїв у законі» пов'язував особливий етикет спілкування, кодекс поведінки, традицій та звичаїв, що передбачав повне неприйняття суспільних норм і правил, зокрема пов'язаних із сімейними відносинами (вони, наприклад, за жодних обставин не мали права перебувати в постійних зв'язках із жінками), і цілком категоричну заборону на будь-яку співпрацю з державними органами, правоохоронною системою, причому як у формі участі в організованих суспільних чи громадських заходах, так і шляхом сприяння прокурорсько - слідчим і судовим органам.

У 1940_х рр. такі традиції майже цілковито знищили цю злочинну спільноту, водночас унаслідок розв'язання фашистською Німеччиною війни значна частина тих «злодіїв у законі» (їх називали «суками»), які ще лишилися, дали згоду на пропозицію радянської влади та вступили до лав Червоної армії для захисту Батьківщини від ворога-окупанта. Після перемоги над фашизмом і закінчення війни всі вони повернулися в табори, де між «суками» і «законниками» (тими, які не порушили традиції злочинного середовища й не згодилися на пропозиції радянської влади захищати Вітчизну) розпочалася «суча війна». Унаслідок цього обидві сторони зазнали непоправних втрат.

Після зустрічі («сходки») кримінальних лідерів («злодіїв у законі») з нелегальними підприємцями («цеховиками») 1979 р. в Кисловодську було досягнуто домовленості й запроваджено практику виплати підприємцями в злочинну касу («общак») 10 % доходів в обмін на безпеку, гарантовану «злодіями в законі».

Вчергове на вказаній сходці було проголошено, що «злодієм у законі» можна вважати лише особу, яка має судимості, належний авторитет у злочинному середовищі, а також пройшла формальну процедуру «коронування»; «злодій у законі» за жодних обставин не повинен був мати постійних зв'язків із жінками й державними органами. Однак протягом періоду, що минув з того часу, і передусім в умовах сьогодення, непоодинокими стали випадки отримання цього титулу особами, які не відбували жодного покарання, а сплачували за такий титул гроші (їх назвали «апельсинами»).

Згідно з даними офіційної статистики, після розпаду СРСР у країнах пострадянського простору перебувало на оперативних обліках близько 1100-1500 «ворів у законі», причому ця кількість стала поступово зменшуватися з 2010 р.

Відомий вчений А.Ф. Зелінський в одній зі своїх праць констатував підвищену кримінальну активність деяких національних груп, а саме мігрантів з Кавказу та Середньої Азії. У матеріалах регулярних репортажів із місць позбавлення волі йшлося про те, що з 700 «злодіїв у законі» - росіян та інших слов'ян було лише 180, решта - вихідці із Середньої Азії та Кавказу - грузини, вірмени, азербайджанці⁴.

Зменшення їх кількості було пов'язано не тільки з активізацією зусиль правоохоронних органів, поліції за цим напрямом, а й з постійною та запеклою боротьбою між ними за владу та верховенство в колах злочинної еліти, протиборством злочинних зграй і спільнот: «сук» і «законників», «чорних» і «красивих», «слов'ян» і «кавказців», «бубнових» і «пікових» та інших лідерів, що їх очолюють.

За офіційними звітами правоохоронних органів країн Західної Європи (наприклад Німеччини), протягом останніх років фігурує «російсько-євразійська організована» злочинність, що об'єднує вихідців з усіх 15 республік колишнього СРСР, де переважають особи, які народилися в одній із цих республік, а з 1990_х рр. - і пострадянських країн, а також особи, що народилися за їхніми межами, однак за своїми культурою, історією, мовою, традиціями або пращурами засвідчують своє походження з радянських чи пострадянських країн.

Спільною рисою таких організованих злочинних угруповань є російська мова спілкування, а відмітними особливостями - дотримання традицій «злодіїв у законі», наявність «общака» («obstschak»), тобто спільної злодійської (воровської) каси (на підставі чого західні журналісти об'єднали ці ОЗУ поняттям «російська мафія»). До речі, остання вже протягом тривалого часу є «лідером» у Європі за кількістю заведених щодо неї справ, поступаючись лише злочинним кланам - вихідцям з арабських країн і Туреччини, випереджаючи навіть «славнозвісну» італійську мафію.

Найактивнішими лідерами та членами ОЗУ «російської мафії» є громадяни Росії, Грузії, менш активними - вихідці з Німеччини (зокрема, німці-переселенці), Молдови, Литви, Азербайджану й України. Основні види злочинного промислу «російської мафії» - викрадання дорогих авто, торгівля наркотиками, вимагання (рекет), кіберзлочинність, фінансові махінації та контрабанда людей і товарів. Більш схильними до насильства є чеченські злочинні угруповання, вони вирізняються надзвичайною жорстокістю, тому вчиняють також замахи на вбивства та вбивства на замовлення.

Чеченців, а також вихідців з інших республік Північного Кавказу правоохоронні органи країн Європи вважають особливо небезпечними ісламістами, потенційно здатними й готовими до терактів.

Загалом у структурі організованої злочинності західних країн Європи майже дві третини - іноземці.

Першою з країн пострадянського простору ще 15 років тому стала на шлях рішучої та незворотної боротьби зі «злодіями в законі» Грузія. Відповідно до прийнятих з ініціативи тодішнього президента країни М. Саакашвілі національних законодавчих актів, законом «Про організовану злочинність та рекет» від 20 грудня 2005 р. Кримінальний кодекс Грузії було доповнено ст. 223-1 «Членство в злодійській спільності, «злодій у законі»».

Упродовж 1990-2000_х рр. у цій країні діяли неписані поради, заборони й рекомендації. Зокрема, було заборонено носити рюкзак або сумку чи ранець за спиною в громадському місці, підземному переході, передусім - у темний час доби. Їх рекомендували носити спереду, притримуючи руками від крадіїв і грабіжників. Якщо авто залишали біля будинку на ніч, необхідно було щоразу виймати з нього акумулятор, щоб його не вкрали.

Звісно, що цими дрібними злочинами кримінальний світ Грузії не обмежувався. Він дедалі глобальніше корумпував органи державної влади, судові органи та силові структури. До початку 2000_х рр. у Грузії налічувалося близько 300 «злодіїв у законі».

Організовані злочинні клани, «злодії в законі» стали вже не лише кримінальною, а й політичною та соціальною проблемою Грузії, вони часто співпрацювали з поліцією, насамперед - в організованих формах зухвалого рекету, корупції, контрабанди наркотиків, викрадення елітних авто й інших небезпечних злочинів.

Унаслідок здійсненої в Грузії оптимізації правоохоронної системи (2003-2005 рр.), реалізованих реформ у судово-прокурорських органах і кримінальній поліції, посилення відповідальності за рекет, участь в організованій злочинності й корупції, протидії «злодіям у законі», зокрема в місцях позбавлення волі, де ці особи почувалися майже так само комфортно, як і на свободі, протягом подальших п'яти років у країні було затримано й засуджено 180 лідерів злочинних угруповань і мафіозних кланів, майже ж стільки само поспіхом залишили країну. Усі вони знайшли притулок у державах Європи, зокрема в Україні, а також у Туреччині.

Чимало з них прибуло в ці країни і 2012 р., коли після зміни влади в Грузії було проведено масштабну амністію. Серед звільнених на свободу в'язнів значною була кількість «злодіїв у законі», які відбували покарання не лише за власний кримінальний статус, а й за наркозлочини, інші тяжкі й особливо тяжкі злочини. Вони згідно зі зробленим владою попередженням мали 24 години, щоб залишити територію Грузії.

І лише вісім років потому Україна, в якій 2015 р. були ліквідовані підрозділи боротьби з організованою злочинністю та яка стала об'єктом ще більше активних злочинних інтересів «злодіїв у законі», визнала на загальнодержавному рівні наявну небезпеку від злочинної діяльності «злодіїв у законі» та передбачила кримінальну відповідальність за злочини, учинені злочинною спільнотою.

У цьому контексті слід також зауважити, що зміни в кримінальному законодавстві Грузії ґрунтувалися насамперед на положеннях антимафіозного закону Італії, а також американського закону RICO (Racketeer influence and Corrupt Organizations Act).

Своєю чергою відповідні зміни, внесені до КК України, майже цілком відтворюють модель вирішення цих питань у законодавстві Грузії, а деякі підходи й термінологічні визначення сприйняті українськими парламентарями навіть шляхом дослівного перенесення в національне законодавство термінів - росіянізмів.

У попередньому законопроєкті, прийнятому в першому читанні на засіданні Верховної Ради України в грудні 2019 р., а також під час його обговорення в другому, остаточному читанні, йшлося про криміналізацію нового інституту суб'єктів кримінальної відповідальності - «злодіїв у законі», який між тим у остаточній редакції дістав назву «вор в законі». Тобто законотворець із незрозумілих причин не лише ввів у кримінальне законодавство поняття, яке має штучне забарвлення термінології, притаманної носіям виключно кримінальної субкультури, а й використовував для цього російськомовний блатний жаргон представників злочинного світу.

По-перше, українська мова в її сучасній лексикології не містить терміна «вор», а визначає, що результатом лексико-синтаксичного зрощення цього російськомовного слова є слово «злодій»⁵.

Не знайдемо ми слова «вор» і в жодному тлумачному словнику української мови.

Водночас вебсервіс Google Переклад⁶ пропонує відповідник російського слова «вор» - «злодій» [«крадій», «лиходій»], а «вор в законі» - «злодій у законі».

Аналогічним словосполученням позначено злочинця, який має «заслуги» в злодійському середовищі, і в «Словнику жаргону злочинців»⁷.

Отже, російське слово «вор» українською можна перекласти лише як «злодій», «крадій», «лиходій» або «злочинець». Однак жодне із цих українських слів не має того специфічного забарвлення, що властиве російському «вор» у вислові «вор в законе». Натомість в українській мові, науковій літературі вже усталеним є поняття «злодій у законі».

Видається, що саме цей вислів мав би фігурувати в зазначеному вище Законі й КК України, щоб запобігти незрозумілому «ляпсусу» законотворців, унаслідок якого українське законодавство поповнилося черговим росіянізмом. На наше глибоке переконання, цю помилку необхідно виправити якомога швидше.

Підбиваючи підсумки, зауважимо, що запровадження інституту кримінальної відповідальності злочинної спільноти, зокрема «злодіїв (ворів) у законі», має благородну мету, реалізовану в нашій країні, на жаль, з певним запізненням. Активне правозастосування кримінально-правових новел (ст. ст. 255-1, 255-2, 255-3 КК України), безумовно, сприятиме забезпеченню правопорядку й національної безпеки, «оздоровленню» оперативної обстановки в державі.

Література

організований злочинність законодавчий злодій

1 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за злочини, вчинені злочинною спільнотою: Закон України від 04.06.2020 р. № 671-ІХ. URL: https://zakon.rada.gov.uaЛaws/show/671-20#n7

2 Психологія оперативного спілкування в діяльності оперативних підрозділів органів внутрішніх справ: навч.-практ. посіб. / авт. кол.: Б.І. Бараненко, В.А. Глазков, О.С. Звонок та ін.; за ред. Е.О. Дідоренка. Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2007. С. 380.

3 Словник жаргону злочинців / упор., передм. О.І. Поповченка. Київ: Оберіг, 1996. С. 47.

4 Зелінський А.Ф. Кримінологія: навч. посіб. Харків: Рубікон, 2000. С. 60.

5 Ціхоцький І., Левчук О. Лексикологія сучасної української літературної мови. Практикум: навч.-метод. посіб. для студ. Львів: Львів. нац. ун_т ім. І. Франка, 2014. 258 с.

6 URL: https://translate.google.com/? Ы=ra&sl=ra&tl=uk&text=вор % 20в % 20 законе&op=translate

7 Словник жаргону злочинців / упор., передм. О.І. Поповченка. Київ: Оберіг, 1996. С. 47.

Размещено на Allbest.ru