Міжнародний досвід судового захисту екологічних прав громадян: сучасний стан

Міжнародний досвід судового захисту екологічних прав громадян: сучасний стан

Анотація

Робота присвячена аналізу проблеми застосування судового захисту екологічних прав людини. Для дослідження міжнародного досвіду судового захисту екологічних прав громадян пропонується дослідити правову природу міжнародного екологічного законодавства, виокремити види основних екологічних прав громадян. Важливо також здійснити аналіз проблем судового захисту у судових інстанціях міжнародного рівня та водночас виокремити практичні поради щодо удосконалення міжнародного та національного екологічного законодавства задля спрощення судового захисту прав громадян.

Ключові слова: екологічні права людини, Орхуська конвенція, судовий захист екологічних прав громадян, міжнародне законодавство, Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ).

Аннотация

Работа посвящена анализу проблемы применения судебной защиты экологических прав человека. Для исследования международного опыта судебной защиты экологических прав граждан предлагается исследовать правовую природу международного экологического законодательства, выделить виды основных экологических прав граждан. Важно также осуществить анализ проблем судебной защиты в судебных инстанциях международного уровня и в то же время выделить практические советы по совершенствованию международного и национального экологического законодательства для упрощения судебной защиты прав граждан.

Ключевые слова: экологические права человека, Орхусская конвенция, судебная защита экологических прав граждан, международное законодательство, Европейский суд по правам человека (ЕСПЧ).

Abstract

This article is devoted to the analysis of the problem of judicial protection of environmental human rights. It is important that the right to a favorable environment is one of the fundamental rights of man and citizen. It affects the basics of human life, and is inseparable from the right to life and health in general. In the analysis of scientific research and case law, cases of violations of environmental rights are becoming more common. Problems of judicial protection of such rights are also traced.

The European Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms does not contain provisions that clearly define the right to a safe and clean environment. However, the number of cases of damage caused to a person by the actions or inaction of the authorities in the field of environmental human rights, which are considered by international courts, is constantly growing.

It should be noted that the issue of the mechanism of environmental human rights and freedoms is of archival importance today and is one of the important problems of domestic and foreign policy of the world community. The content and implementation of environmental rights need to be constantly improved due to the rapid growth of global environmental problems.

To study the international experience of judicial protection of environmental rights of citizens, it is proposed to study the legal nature of international environmental law. Identify the types of basic environmental rights of citizens. Also, analyze the problems of judicial protection in international courts. At the same time, highlight practical advice on improving international and national environmental legislation to facilitate judicial protection of citizens' rights.

Key words: environmental human rights, Aarhus Convention, judicial protection of environmental rights of citizens, international law, European Court of Human Rights (ECHR).

Основна частина

Постановка проблеми. Через зростання наукового прогресу та збільшення масштабності виробництва людство все більше залежить від якості середовища, в якому живе. Накопичення глобальних екологічних проблем, які впливають на якість життя, все більше привертають до себе увагу з боку населення. Чисте та безпечне навколишнє середовище є невід'ємним правом людини, що пов'язано передусім з правом на життя та здоров'я. Нині питання захисту екологічних прав людини набуває глобального характеру, адже стан екологічної безпеки навколишнього середовища є кризовим: погіршення стану атмосферного повітря, забруднення вод, проблеми, що виникають через байдуже ставлення органів влади до екологічного добробуту населення та ін. Протягом останніх років питання екології все більше включаються до світового порядку денного на всіх рівнях: Генеральна Асамблея ООН, новий Зелений Курс Євросоюзу тощо. За цих умов проблема дослідження захисту екологічних прав людини набуває архіважливого значення на міжнародному рівні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аспекти судового захисту екологічних прав громадян досліджували такі вчені, як: А.С. Тімошенко, П.А. Калиниченко, Дж. Маршалл, І. Ценевська, Е. Фолксон, С. Кравченко, Б. Кларк, Н.А. Соколова та інші.

Формулювання мети статті. Дослідження правового механізму діяльності міжнародних та національних судів у практиці вирішення спорів внаслідок порушення екологічних прав громадян. Висвітлення проблем судового захисту екологічних прав та практичних заходів щодо їх зменшення.

Виклад основного матеріалу. На сьогодні екологічні права людини є одними із вищих соціальних цінностей. Міжнародне співтовариство все більше привертає увагу не тільки до збереження й ефективного використання ресурсів природи, а й до створення безпечного життя та екологічно чистого навколишнього середовища. З огляду на це у багатьох країнах екологічні права визнаються не лише як самостійні, а й такі, що є життєво необхідними.

Основним документом, який чітко визначає права людини в галузі екології, є Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, яка була прийнята в 1998 р. в м. Орхусі (Данія) на IV Конференції міністрів охорони навколишнього середовища під назвою «Довкілля для Європи», так само відома як Орхуська конвенція.

Орхуська конвенція є обов'язковою для дотримання та закріплює фундаментальні екологічні права, що поширюються як на громадян, так і на юридичних осіб без винятків. Тож, вона передбачає:

- Право на екологічну інформацію. Має бути надана будь-яка інформація в письмовій, аудіовізуальній, електронній чи будь-якій іншій матеріальній формі про: стан складових навколишнього середовища; фактори; стан здоров'я та безпеки людей.

- Право на участь громадськості в прийнятті екологічно значимих рішень.

- Право на доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища. Це право надане для зміцнення доступу до екологічної інформації та до прийняття рішень з питань, що стосуються навколишнього середовища, за допомогою надання можливості вдатися до сили закону, а також забезпечити право вимагати в судовому порядку компенсації заподіяної шкоди та оскаржити винесені державні рішення Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська конвенція) : міжнародний документ ООН від 25 червня 1998 р. (ратифікований Законом України від 6.07.1999 р. № 832-XIV) / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_015.

Гарантування й реалізація цих прав Орхуською конвенцією формує цілісну систему міжнародної екологічної політики та є частиною міжнародного екологічного законодавства й полягає в дійсному прагненні міжнародної спільноти до підвищення рівня безпечності життя населення, підвищення ступеня охорони навколишнього середовища, та покращення його якості в цілому.

Так, у справі Di Sarno and others vs Italy (рішення ЄСПЛ від 10 січня 2012 р.) Європейський суд з прав людини використав положення Орхуської конвенції, тим самим розширивши область зобов'язання з надання інформації про загрози, і включивши туди не тільки небезпечну діяльність людини, а й стихійні лиха Case of di Samo and Others v. Italy. Judgement of the European Court of human rights of 29 November 2011. URL: https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22itemid%22:[%22001-108480%22]}. Суд послався на цей договір як на джерело міжнародного права в сфері охорони здоров'я і в справі Ta§kin and оШеге vs. Turkey (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 2004 р.), незважаючи на те, що Туреччина не є учасницею цієї угоди Case of Ta^kin and Others v. Turkey. Judgement of the European Court of human rights of 10 November 2004. URL: https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22itemid%22: [%22001-67401%22]}.

Використання міжнародного екологічного законодавства не обмежується застосуванням Орухівської конвенції. Так, при зверненні суб'єкта порушеного екологічного права до Європейського суду з прав людини судом також можуть застосовуватися положення Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - ЄКПЛ). Наприклад:

1) ст. 2 (право на життя) в контексті небезпечної промислової діяльності, впливу радіації, впливу промислових викидів на здоров'я, природних катастроф;

2) ст. 3 (свобода від катувань, нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження) в контексті пасивного куріння в місцях позбавлення волі;

3) ст. 6 (право на справедливий суд) в контексті доступу до суду і на виконання остаточного рішення суду;

4) ст. 8 (право на повагу до приватного, сімейного життя, захисту кореспонденції і житла) в контексті доступу до інформації про екологічні ризики, промислового забруднення навколишнього середовища, впливу шуму на людину, міського розвитку, збору і переробки відходів тощо;

5) ст. 10 (право на отримання і поширення інформації) в контексті вчинення процесуальних дій, необхідних для захисту своїх законних інтересів;

6) ст. 11 (свобода зібрань та об'єднань) у контексті реалізації права на захист прав людини і протест;

7) ст. 1 протоколу 1 до ЄКПЛ (захист власності) в контексті відкликання дозволу на будівництво Cenevska I. A thundering silence: Environmental rights in the dialogue between the EU Court of justice and the European court of human rights. Journal of environmental law. Oxford, 2016. Vol. 28, № 2. P. 301-324..

Тобто, можна зробити висновок про те, що для забезпечення екологічних прав громадян міжнародні судові інстанції використовують усі можливі джерела міжнародного права навколишнього середовища, де закріплені будь-які принципи, умови чи гарантії для судового захисту екологічних прав.

На відміну від міжнародних судів, національні суди України мають більше бар'єрів у доступі до правосуддя у сфері захисту екологічних прав людини. Проаналізувавши практику національних судів, можна дійти висновку, що існують певні перешкоди до забезпечення доступу українців до правосуддя з питань захисту навколишнього середовища. Такими перешкодами є:

- відсутність закріплення в законодавстві деяких екологічних термінів та їх змісту, що має важливе значення для окреслення меж екологічних прав громадян;

- відсутність відокремлення екологічних прав від інших прав;

- недотримання термінів розгляду судових справ;

- значні судові витрати, що пов'язані з оплатою експертиз та експертних послуг;

- відсутність можливості отримати кваліфіковану експертну допомогу;

- недостатня обізнаність суддів про законодавство в галузі охорони довкілля (особливо міжнародних угод) і про права громадян та неурядових організацій у цій сфері;

- «вузька» процесуальна правоздатність громадськості в контексті можливостей оскарження громадськістю в судовому порядку порушень природоохоронного законодавства та звернень з позовами на захист інтересів необмеженого кола осіб

З огляду на наявність таких перешкод доречним буде акцентувати увагу на тому, щоб національні суди враховували практику ЄСПЛ для вирішення спорів щодо захисту екологічних прав людини на національному та місцевому рівнях. Завдяки цим діям повинні зменшитися певні прогалини в законодавстві щодо попередження проблем, пов'язаних із захистом прав людини на безпечне навколишнє середовище.

Висновки. Визнання екологічних прав громадян на міжнародному рівні та в Україні стає істотним чинником розвитку законодавства, однак захист цих прав в судовому порядку, наразі, вимагає певного удосконалення в силу важливості екологічних інтересів людства.

Відповідно до ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Деякі положення зазначені у ст. 11 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Так, порушені права громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища можуть бути поновлені, а їх захист відбувається в судовому порядку відповідно до законодавства України^. Однак конкретний механізм захисту екологічних прав громадян у національному законодавстві, їх систематизація та межі відсутні.

Органам влади України потрібно брати приклад з інших провідних країн світу, де вже реалізують свою діяльність спеціалізовані екологічні суди, спеціалізовані палати у судах загальної юрисдикції та впроваджені екологічні кодекси з чітким відмежуванням екологічних прав громадянина від інших основоположних прав.

Удосконалення національного законодавства, вироблення більш чітких та простих механізмів реалізації судового захисту прав громадян, використання міжнародної судової практики як джерела права національними судами допоможе сприянню ефективності правосуддя у сфері реалізації та забезпечення екологічних прав громадян.

Отже, дослідивши сучасний досвід судового захисту екологічних прав громадян, можна додати, що кожен має право жити в безпечному довкіллі. Задля того, щоб у людей була можливість відстоювати це право, вони повинні мати не тільки чітко визначені та закріплені у національному законодавстві екологічні права, зокрема, право на доступ до інформації, право брати участь у процесі прийняття рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються захисту екологічних прав людини та довкілля, а й гарантії можливості справедливого судового захисту порушених прав.

Джерела

право законодавство екологічний судовий

1. Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська конвенція): міжнародний документ ООН від 25 червня 1998 р. (ратифікований Законом України від 6.07.1999 р. №832-XIV) / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_015

2. Case of di Samo and Others v. Italy. Judgement of the European Court of human rights of 29 November 2011. URL: https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22itemid % 22: [%22001-108480% 22]}

3. Case of Ta^kin and Others v. Turkey. Judgement of the European Court of human rights of 10 November 2004. URL: https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22itemid % 22: [%22001-67401% 22]}

4. Cenevska I. A thundering silence: Environmental rights in the dialogue between the EU Court of justice and the European court of human rights. Journal of environmental law. Oxford, 2016. Vol. 28, №2. P. 301-324.

5. Вронська Г. Аналіз практики Європейського суду з прав людини довів, що вирішення проблем захисту екологічних прав людини повинне здійснюватися, в першу чергу, на національному рівні. Судово-юридична газета. URL: https://bit.ly/3i0GRLN

6. Конституція України: від 28.06.1996 №254к/96-ВР. База даних «Законодавство України». URL: https://zakon.rada.gov.ua/ go/254% D0% BA/96-%D0% B2% D1% 80

7. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25.06.1991 р. №1264-XII. База даних «Законодавство України». URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/1264-12

Размещено на Allbest.ru