Рекодифікація цивільного законодавства України та міжнародне приватне право: до питання перспектив

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут права Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Рекодифікація цивільного законодавства України та міжнародне приватне право: до питання перспектив

Ернест Мірчевич Грамацький,

кандидат юридичних наук, доцент

Анотація

У статті проаналізовано роль та значення рекодифікації цивільного законодавства для міжнародного приватного права. Досліджено значення рекодифікації цивільного законодавства для вирішення проблем законодавства про міжнародне приватне право. Встановлено, що основною причиною рекодифікації цивільного законодавства є необхідність підвищення правової визначеності як складової принципу верховенства права. У процесі рекодифікації цивільного законодавства пропонується зміцнити і розширити приватноправові засади колізійного регулювання, внести зміни до правових норм, що становлять інститут імперативних норм та застереження про публічний порядок, закріпити систему принципів міжнародного приватного права з метою наближення законодавства України про міжнародне приватне право до кращих світових практик.

Ключові слова: рекодифікація цивільного законодавства, імперативні норми, застереження про публічний порядок, lex voluntatis, принципи міжнародного приватного права, адаптація законодавства, євроінтеграція.

Аннотация

Грамацкий Э.М. Рекодификация гражданского законодательства Украины и международное частное право: к вопросу перспектив.

В статье проанализированы роль и значение рекодификации гражданского законодательства для международного частного права. Исследовано значение рекодификации гражданского законодательства для решения проблемы принципов международного частного права. Установлено, что основной причиной рекодификации гражданского законодательства является необходимость повышения правовой определенности як составляющей принципы верховенства права. В процессе рекодификации гражданского законодательства предлагается укрепить и расширить частноправовые основы коллизионного регулирования, внести изменения в правовые нормы, составляющие институт императивных норм и оговорки о публичном порядке, закрепить систему принципов международного частного права с целью сближения законодательства Украины о международном частном праве с лучшими мировыми практиками.

Ключевые слова: рекодификация гражданского законодательства, императивные нормы, оговорка о публичном порядке, lex voluntatis, принципы международного частного права, адаптация законодательства, евроинтеграция.

Abstract

Ernest Gramatskiy. Recodification of civil legislation of Ukraine and private international law: to the issue of the prospects.

Nowadays the processes of democratization, liberalization, integration of Ukraine into European and world space take place. The undisputed significance for these processes is the signing of the Association Agreement between Ukraine and the European Union. Thus, the rapprochement of Ukraine with the European community, which has taken place in recent years, affects the sphere of private law relations, which are complicated by a foreign element - the legal relations that make up the subject matter of international private law.

Having analyzed current doctrine of international private law, the author can conclude that nowadays researchers are paying more attention to a deep understanding and study of the general provisions of this branch of law rather than to analysis of individual sub-sectors and institutes of private international law.

Nowadays recodification of civil legislation is taking place in Ukraine.

The main reason for the recodification of civil legislation is to increase legal certainty as a component of the rule of law. Legal certainty demonstrates an ability of legislation to satisfy the needs of the subjects of law in the respective benefits.

At the same time some specific issues related to the recodification of civil legislation and its link with private international law have not been the subject to scientific research. In our opinion, these issues deserve special attention, as they make it possible to analyze not only the current state of private international relations, but also to forecast the prospects and changes in the field of private international law. The aspects to be discussed are the consolidation of the private international law system of principles, revision of the imperative norms institute and public order clause.

The analysis of scientific points of private international law doctrine representatives gives grounds to conclude that there is currently no universal approach to understanding the system of principles of private international law, the imperative norms and public order institute. Neither private international law legislation, nor scientific approaches give clear vision of these issues.

It is crucial to stress that recodification of civil legislation in Ukraine has its direct impact on private international law system and its mechanism of legal regulations.

Key words: recodification of civil legislation; imperative norms; public order clause; lex voluntatis; principles of private international law; adaptation of legislation; European integration.

Основна частина

Постановка проблеми. Сучасна система приватного права зіштовхується з великою кількістю викликів. Насамперед йдеться і про глибинне оновлення нормативно-правового регулювання, і про осучаснення окремих інститутів, і про синхронізацію з найефективнішими зарубіжними практиками регулювання приватних правовідносин. Саме тому успішна реалізація стратегії, метою якої є докорінна зміна векторів та усунення логічних і змістовних протиріч у нормативному масиві, є найбільш цінною перспективою, що передбачається рекодифікацією цивільного законодавства.

Однією з причин цього слід вказати і євроінтеграційний рух України протягом останніх років, адже, безумовно, він є поштовхом для реформування та оновлення вітчизняного законодавства. Це пояснюється у тому числі й тим, що оновлення національного законодавства та приведення його у відповідність із європейськими стандартами є однією з ключових вимог Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом від 27 червня 2014 р., значення якої для зближення України з Європейським Союзом, процесів демократизації та лібералізації усіх сфер життя важко перебільшити.

Процес рекодифікації цивільного законодавства та його вплив на усю систему приватного права дуже значний. Водночас, на нашу думку, на особливу увагу заслуговують питання, пов'язані зі змінами, що матимуть місце у механізмі правового регулювання міжнародного приватного права в оновленій системі приватного права України. З огляду на міжнародність як ознаку вищевказаної галузі ці питання є актуальними для дослідження. Не слід забувати й про ті правові процеси, що мають місце в багатьох державах з розвиненими правовими системами. Це і гармонізація, інтеграція, розробка надструктурних нормативних масивів.

Вважаємо, що оновлення цивільного законодавства України є тим засобом, за допомогою якого можна вирішити основоположні проблеми та заповнити окремі прогалини, що на сьогодні мають місце у законодавстві про міжнародне приватне право. Саме тому неможливо вести мову про рекодифікацію цивільного законодавства, не звертаючи увагу на ті нагальні проблеми міжнародного приватного права та законодавства, вирішення яких є вкрай важливим.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Зазначимо, що окремі проблеми законодавства про міжнародне приватне право аналізували такі науковці, як Л.А. Лунц, В.В. Луць, В.І. Кисіль, А.С. Довгерт, Р.А. Майданик, М.М. Богуславський, В.В. Балдинюк, І.В. Мироненко, С.Г. Кузьменко та інші видатні вчені. Активний внесок у розробку проєктів змін до законодавства про міжнародне приватне право роблять А.С. Довгерт, Р.А. Майданик. Однак, на жаль, на сьогодні доктрина міжнародного приватного права не дає однозначного бачення значення рекодифікації цивільного законодавства для міжнародного приватного права.

Саме тому дотримуємося позиції, згідно з якою надзвичайно важливим аспектом для аналізу, на нашу думку, є виокремлення тих проблемних аспектів у законодавстві України про міжнародне приватне право, які у перспективі можуть бути опрацьовані та вирішені у процесі рекодифікації цивільного законодавства України.

Отже, метою цієї статті є висвітлення та аналіз перспектив процесу рекодифікації цивільного законодавства України для міжнародного приватного права.

Виклад основного матеріалу. Зміни у законодавстві про міжнародне приватне право є, на нашу думку, одним із ключових елементів оновлення цивільного законодавства України. Вважаємо, що глибокі та системні зміни у механізмі правового регулювання приватноправових відносин, ускладнених іноземним елементом, сприятимуть не лише вирішенню проблем правозастосовної практики в цій сфері, а й активізації процесів правової інтеграції з країнами Європейського Союзу.

Аналізуючи передумови та підстави для початку рекодифікації цивільного законодавства, слід вказати, що основною причиною рекодифікації є необхідність підвищення правової визначеності як складової принципу верховенства права. Саме правова визначеність є тим фактором, за допомогою якого може бути констатована відповідність (або невідповідність) законодавства потребам суспільного життя, його можливість (або неможливість) сприяти задоволенню потреб суб'єктів права у відповідних благах.

Так, А.С. Довгерт зазначає, що рекодифікація цивільного законодавства має сприяти подальшій трансформації суспільства та розвитку ринкової економічної системи. Вчений підкреслює важливість уніфікації та гармонізації приватноправового регулювання у різних сферах правовідносин, що мало місце в останні роки у більшості європейських країн. Ведучи мову про реформу приватного права, наслідком рекодифікації цивільного законодавства А.С. Довгерт вбачає європеїзацію Цивільного кодексу України, підкреслюючи вектор зближення української системи приватного права з jus commune europe¹.

На думку Є.О. Харитонова та О.І. Харитонової, основною метою рекодифікації цивільного законодавства є не просто внесення окремих змін до Цивільного кодексу України, а поступовий перехід від нормативістського типу праворозуміння до європейського концепту права. Такий підхід пояснюється насамперед соціальною цінністю права та значенням, яке воно відіграє у житті людини й суспільства. Водночас неможливо не зауважити, що правова система є конкретним проявом рівня розвитку держави та суспільства на певному етапі, елементом свідомості та ментальності².

Аналогічні причини рекодифікації закріплені і в законодавстві. Так, відповідно до Положення про робочу групу щодо рекодифікації (оновлення) цивільного законодавства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №650 від 17 липня 2019 р., основними завданнями робочої групи є проведення комплексного аналізу існуючого цивільного законодавства України та визначення сфер приватноправових відносин, які потребують приведення у відповідність із світовими тенденціями розвитку приватного права, вивчення досвіду європейських країн щодо рекодифікації (оновлення) цивільного законодавства України, підготовка пропозицій щодо рекодифікації (оновлення) цивільного законодавства України. Задля розв'язання покладених на неї завдань робоча група проводить аналіз стану справ у сфері приватноправового регулювання, здійснює пошук найоптимальніших правових норм, а саме європейських та універсальних міжнародних документів для врегулювання необхідних сфер приватноправових відносин в Україні, бере участь у розробленні проєктів нормативно-правових актів з питань, що належать до її компетенції, подає Кабінетові Міністрів України розроблені за результатами своєї роботи пропозиції (п. п. 3, 4 Положення)³.

Водночас слід сказати, що закладена у ЦК України 2003 р. концепція, згідно з якою основою цивільно - правового регулювання є юридична рівність, майнова та організаційна автономія учасників цивільних правовідносин, вільне волевиявлення і самостійність майнової відповідальності, свобода договору та її пріоритет порівняно з нормативним регулюванням відносин, довела свою ефективність, у зв'язку з чим не підлягає змінам.

Зауважимо, що це повністю узгоджується з самою сутністю та ідеєю приватного права. Ще у 1920 р. М.М. Агарков звертав увагу на те, що приватне право є способом забезпечення реалізації принципу індивідуалізму щодо окремих осіб. Саме приватне право може реалізувати цей принцип стосовно до усіх членів суспільства, тим самим зробивши його фундаментом для існуючого стану суспільних відносин⁴.

Аналізуючи рекодифікацію цивільного законодавства та її зв'язок із міжнародним приватним правом, слід зауважити, що власне практика застосування норм Закону України «Про міжнародне приватне право» дає підстави виокремити ті правові інституту, які вимагають не просто коригування, а кардинальної зміни підходу до самої моделі правового регулювання.

Згадуючи історію прийняття Закону України «Про міжнародне приватне право», зауважимо, що ідеї і принципи, які були закладені в ньому, на момент прийняття дійсно були революційними. Йдеться насамперед і про засади колізійного регулювання та правозастосування, і про автономію волі, яка червоною ниткою пронизує усе міжнародне приватне право. Однак явища, у тому числі й соціальні, що оточують нас, перебувають у постійному діалектичному розвитку. Не є винятком з цього правила і правовідносини, ускладнені іноземним елементом. Через це окремі інститути, значимість яких було складно переоцінити на момент прийняття Закону України «Про міжнародне приватне право», на сьогоднішній день вимагають кардинального перегляду.

Аналіз позицій представників правової науки та практики застосування Закону України «Про міжнародне приватне право» дає можливість виокремити інститути, які вимагають перегляду, поліпшення, адаптації до умов сьогодення. На нашу думку, насамперед доцільно вести мову про зміцнення і розширення приватноправових засад колізійного регулювання. Саме ідеї рівності, правової ініціативи, диспозитивності та свободи стали тим фундаментом, на якому була розроблена система приватного законодавства. У зв'язку із цим вважаємо, що диспозитивність у сфері міжнародного приватного права потребує вдосконалення й надалі. Такий результат може бути досягнутий завдяки деталізації інституту lex voluntatis і нормативного визначення принципу найбільш тісного зв'язку⁵.

Окрім цього, перспективним вбачаємо включення правових норм, що регулюють приватноправові відносини, ускладнені іноземним елементом, у структуру Цивільного кодексу України. Цей прийом законодавчої техніки видається оптимальним і ефективним, адже завдяки йому дія книги першої «Загальні положення» Цивільного кодексу України поширюється на всю сферу міжнародного приватного права. Це також дає можливість вирішити питання принципів міжнародного приватного права.

Однак маємо констатувати, що серед представників науки міжнародного приватного права відсутнє єдине бачення правової природи та системи принципів цієї галузі права. Так, у своїх працях В.І. Кисіль і А.С. Довгерт зазначали, що незважаючи на належність учасників приватноправових відносин, ускладнених іноземним елементом, до різних правових порядків, правовідносини, які виникають між ними, все ж таки ґрунтуються на засадах механізму правового регулювання, що властивий для приватного права. Це підкрес-лює необхідність застосування до таких правовідносин принципів приватного права. Безперечно, базисом усієї системи принципів приватного права слід вважати принцип верховенства права⁶.

Разом із тим, враховуючи особливості правовідносин, що становлять предмет галузі міжнародного приватного права, В.І. Кисіль і А.С. Довгерт у системі принципів міжнародного приватного права пропонують виокремлювати так звані «колізійні» принципи, до яких слід віднести:

- принцип тісного зв'язку;

- принцип автономії волі;

- принцип застосування більш сприятливого права⁷.

Серед представників доктрини міжнародного приватного права мають місце й інші підходи. Так, деякі вчені переконують, що система принципів міжнародного приватного права за метою правового регулювання, функціями та змістом зводиться до системи принципів цивільного права⁸. Однак вважаємо, що найбільш доцільним видається комплексний підхід, який полягає в тому, що в системі принципів міжнародного приватного права слід визначати загальні (ті, що на сьогодні закріплені у ст. 3 Цивільного кодекс України) та спеціальні принципи, а саме принцип тісного зв'язку, принцип автономії волі, принцип застосування більш сприятливого права.

На нашу думку, у процесі рекодифікації цивільного законодавства мають бути піддані докорінним змінам правові інститути, метою яких є обмеження можливості застосування норм права іноземної держави. Так, йдеться про обхід закону, застереження про публічний порядок, імперативні норми та зворотне відсилання. Якщо деякі із вищевказаних інститутів зустрічаються не так вже й часто (обхід закону), то застереження про публічний порядок та імперативні норми характеризуються високим ступенем універсальності застосування і ефективністю досягнення поставленої перед ними мети.

Дотримуємося позиції, що в процесі рекодифікації особливу увагу слід звернути на застереження про публічний порядок. З огляду на його правову природу в першу чергу необхідно у ст. 12 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначити хоча б приблизно ті сфери правовідносин, у яких не допускається застосування норм права іноземної держави⁹. Для забезпечення правової визначеності перелік таких сфер повинен бути закритим і сформульованим чітко та однозначно.

Звертає на себе увагу й законодавче формулювання інституту застосування імперативних норм. На нашу думку, ст. 14 Закону України «Про міжнародне приватне право» вимагає кардинальних змін.

Так, вважаємо, що у вказаній вище нормі має бути прямо передбачено відмінність імперативних норм галузей приватного права від надімперативних норм. Ця необхідність обумовлена тим, що надімперативні норми - це не просто норми права, позбавлені диспозитивного начала: йдеться про правові норми публічно - правового характеру, що пов'язані із захистом та реалізацією публічних державних інтересів. Підкреслимо, що такі норми повинні застосовуватися тільки у прямо визначених законом сферах. Чинна на сьогодні редакція ст. 14 Закону України «Про міжнародне приватне право» спрямована на розподіл усіх приватноправових норм на диспозитивні та імперативні, що ми вважаємо категорично неправильним.

На нашу думку, в умовах активної глобалізації та інтеграції правових систем останньою метою, яку повинен ставити перед собою законодавець, є закріплення інститутів, спрямованих на незастосування норм іноземного права. Аналіз правової реальності дає підстави стверджувати, що правові системи - це не тільки формально визначені та загальнообов'язкові правила поведінки: йдеться про реально існуючі соціальні зв'язки суб'єктів, що прагнуть до логічного і, як правило, найпростішого способу їх регулювання.

Штучне втручання в цей процес саме по собі підриває ідею існування міжнародного приватного права саме як права приватного. У зв'язку з цим виникає логічне запитання: навіщо потрібно колізійне регулювання, якщо так чи інакше зрештою усе буде зведено до застосування норм національного права? Переконані, що колізійне регулювання має ґрунтуватися на вільному волевиявленні учасників правовідносин щодо вибору правопорядку. Лише в деяких, точкових питаннях ця свобода повинна бути обмежена (або відсутня зовсім), адже саме рівність, диспозитивність та свобода є ідеологічним фундаментом, на якому була розроблена система законодавства про міжнародне приватне право.

На нашу думку, зміцнення й розширення приватноправових основ колізійного регулювання, деталізація інституту lex voluntatis має бути першорядним пріоритетом законодавця. При цьому не слід забувати і про застосування положень Регламентів ЄС «Рим І» і «Рим ІІ», документів, розроблених Г аазької конференцією з міжнародного приватного права, у процесі рекодифікації цивільного законодавства України.

Висновки. Рекодифікація цивільного законодавства є об'єктивною необхідністю для якісного розвитку системи приватного права України. Не становить винятку і міжнародне приватне право, яке, на нашу думку, є провідною та «передовою» у питаннях взаємодії української та іноземних правових систем галуззю. Вважаємо, що у процесі рекодифікації цивільного законодавства України мають бути вирішити основоположні проблеми та заповнені окремі прогалини, що на сьогодні мають місце у законодавстві про міжнародне приватне право. Пропонується закріпити спеціальні принципи колізійного регулювання, а саме принцип тісного зв'язку, принцип автономії волі, принцип застосування більш сприятливого права. Окрім цього, перспективним вважаємо внесення змін до ст. 12 Закону України «Про міжнародне приватне право» з метою визначення сфер правовідносин, у яких не допускається застосування норм права іноземної держави. Необхідними умовами подальшого зміцнення й розширення приватноправових засад колізійного регулювання є деталізація інституту lex voluntatis, нормативне визначення принципу найбільш тісного зв'язку та внесення змін до ст. 14 Закону України «Про міжнародне приватне право» шляхом розмежування імперативних норм галузейприватного права та надімперативних норм. Вважаємо, що усі запропоновані зміни матимуть наслідком вдосконалення механізму правового регулювання відносин, що становлять предмет міжнародного приватного права, та наближення національного законодавства про міжнародне приватне право до кращих світових практик.

Література

рекодифікація цивільний законодавство право

1 Довгерт А.С. Рекодифікація Цивільного кодексу України: основні чинники і передумови для старту. Право України. 2019. №1. С. 27-41.

2 Харитонов Є.О., Харитонова О.І. Рекодифікації цивільного законодавства в контексті інтеграції України у правовий простір ЄС. Часопис цивілістики. 2019. Вип. 34. С. 6-10.

3 Про затвердження Положення про робочу групу щодо рекодифікації (оновлення) цивільного законодавства України: постанова Кабінету Міністрів України №650 від 17 липня 2019 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/650-2019-%D0% BF (дата звернення: 14.04.2020).

4 Агарков М.М. Ценность частного права. Правоведение. 1992. №2. С. 37-39.

5 Концепція оновлення Цивільного кодексу України. Київ: Видавничий дім «АртЕк», 2020. С. 62-63.

6 Довгерт А.С. Принцип верховенства права у приватноправовій сфері. Цивільне право для адвокатів. Київ, 2006. С. 243-253.

7 Міжнародне приватне право. Загальна частина: підручник / за ред. А.С. Довгерта і В.І. Кисіля. Київ: Алерта, 2012. С. 134-136.

8 Юлдашев О.Х. Міжнародне приватне право: теоретичні та прикладні аспекти. Київ, 2004. С. 59-61.

9 Про міжнародне приватне право: Закон України від 23 червня 2005 р. №2709-Г\/ Відомості Верховної Ради України. 2005. №32. Ст. 422.

Размещено на Allbest.ru