Особливості комунікації потерпілого як суб’єкта кримінального процесуального доказування
Особливості комунікації потерпілого як суб’єкта кримінального процесуального доказування. Принципи обрання, зміни, скасування заходів забезпечення кримінального провадження за ініціативи потерпілого. Пропозиції щодо внесення змін та доповнень до Кодексу.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 27.01.2023 |
| Размер файла | 25,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Національний університет «Одеська юридична академія»
Особливості комунікації потерпілого як суб'єкта кримінального процесуального доказування
Інна Василівна Ракіпова,
кандидат юридичних наук, доцент
Андрій Валерійович Мельник
Анотація
У статті досліджено особливості комунікації потерпілого як суб'єкта кримінального процесуального доказування, зокрема, щодо обрання, зміни чи скасування заходів забезпечення кримінального провадження за ініціативи потерпілого. Зроблено пропозиції щодо внесення змін та доповнень до чинного КПК України.
Ключові слова: кримінальне провадження, потерпілий, кримінальне процесуальне доказування, суб'єкт доказування, кримінальна процесуальна комунікація.
Аннотация
Ракипова И.В., Мельник А.В. Особенности коммуникации потерпевшего как субъекта уголовного процессуального доказывания.
В статье исследуются особенности коммуникации потерпевшего как субъекта уголовного процессуального доказывания, в частности, об избрании, изменении или отмене мер обеспечения уголовного производства по инициативе потерпевшего. Сделаны предложения о внесении изменений и дополнений в действующий УПК Украины.
Ключевые слова: уголовное производство, потерпевший, уголовное процессуальное доказывание, субъект доказывания, уголовное процессуальное коммуникация.
Abstract
Inna Rakipova, Andrii Melnyk. Features of communication of the victim as a subject of criminal procedural evidence.
The article examines the features of communication of the victim as a subject of criminal procedural evidence, in particular, regarding the election, change or cancellation of measures to ensure criminal proceedings at the initiative of the victim. Proposals have been made to make changes and additions to the current CPC of Ukraine.
It is emphasized that the criminal procedural legislation should guarantee the activity of the victim to establish the circumstances included in the subject of evidence during the pre-trial and court proceedings.
It is noted that the burden of proof may be placed on the victim when it comes to proving the circumstances of the local subject of evidence during, for example, the decision of the investigating judge, the court on the application of criminal proceedings at the initiative of the victim.
Indicates the need to regulate the right of the victim, his representative, legal representative during the criminal proceedings to initiate the election, change the measure of restraint, to be notified of the time, place of the hearing and the results of the petition for election, change or cancellation of the measure of restraint. In all cases where the victim is expected to initiate the election, changes in the measure of restraint, the burden of proving the circumstances that constitute in this case the local subject of evidence, rests with the victim, his representative, legal representative.
Key words: criminal proceedings, victim, criminal procedural evidence, subject of evidence, criminal procedural communication.
Основна частина
Постановка проблеми. Такий казуальний (непрофесійний) суб'єкт доказування, яким є потерпілий у кримінальному провадженні, реалізує право на процесуальну комунікацію, зокрема, в аспекті здійснення кримінального процесуального доказування під час досудового розслідування. Кримінальне процесуальне законодавство ж має гарантувати активність потерпілого під час досудового розслідування, зокрема, як суб'єкта кримінального процесуального доказування. Так, аналізуючи проблемні питання участі потерпілого в доказуванні, С.В. Давиденко звертає увагу на те, що кримінальне процесуальне законодавство має гарантувати активність потерпілого щодо встановлення обставин, які входять до предмета доказування під час досудового і судового провадження та вказує, що єдиним засобом, яким потерпілий може скористатися для реалізації наданих йому процесуальних прав, на сьогодні є адвокатський запит, до якого він може вдатися лише у випадках залучення до провадження свого представника1. Тому особливості комунікації потерпілого як суб'єкта кримінального процесуального доказування, зокрема, щодо обрання, зміни чи скасування заходів забезпечення кримінального провадження за ініціативи потерпілого, - проблематика досить актуальна.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Важливі питання досліджуваної проблеми розглядали в багатьох працях вітчизняні вчені, зокрема, В.В. Вапнярчук, І.В. Гловюк, В.О. Гринюк, С.В. Давиденко, О.П. Кучинська, М.І. Тлепова, О.О. Торбас, О.Г. Шило, О.Г. Яновська та ін.
Формулювання мети статті. Мета даної статті полягає в тому, щоб дослідити окремі особливості комунікації потерпілого як суб'єкта кримінального процесуального доказування, зокрема, щодо обрання, зміни чи скасування заходів забезпечення кримінального провадження за ініціативи потерпілого.
Виклад основного матеріалу. Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 92 КПК, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого. Зазначимо, виходячи з того, що під час досудового провадження потерпілий не є стороною кримінального провадження, можемо стверджувати, що у досудовому провадженні, в тому числі досудовому провадженні у формі приватного обвинувачення, на потерпілого не покладається обов'язок доказування. Обов'язок доказування (а точніше, тягар доказування) може покладатися на потерпілого виключно у судовому провадженні у випадках, коли потерпілий є стороною кримінального провадження, тобто, коли потерпілий, який погодився підтримувати обвинувачення в суді після відмови прокурора від підтримання обвинувачення, користується всіма правами сторони обвинувачення під час судового розгляду, або коли в обвинувальному акті зі зміненим обвинуваченням прокурором ставиться питання про застосування закону України про кримінальну відповідальність, який передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення чи про зменшення обсягу обвинувачення. Разом із тим на потерпілого під час досудового та судового провадження (в тому числі судового провадження у формі приватного обвинувачення) покладається тягар доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують підозрюваного, обвинуваченого, якщо потерпілий подає відповідні докази.
Вважаємо також, що тягар доказування може бути покладений на потерпілого і тоді, коли йдеться про доказування обставин локального предмета доказування під час, наприклад, вирішення слідчим суддею, судом питання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження за ініціативи потерпілого.
Окремо слід сказати про обрання, зміну чи скасування заходів забезпечення кримінального провадження за ініціативи потерпілого. Пунктом 2 ч. 1 ст. 56 КПК, серед іншого, закріплено право потерпілого бути повідомленим про обрання, зміну чи скасування щодо підозрюваного, обвинуваченого заходів забезпечення кримінального провадження. Вивчивши положення розділу ІІ КПК «Заходи забезпечення кримінального провадження», можна, зокрема, констатувати, що у КПК не передбачено обов'язку слідчого, прокурора направити або вручити потерпілому письмове повідомлення або копію ухвали слідчого судді про застосування до підозрюваного заходів забезпечення. Разом із тим підкреслимо, що думка потерпілого має відігравати вирішальну роль під час прийняття рішення про застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Для цього в юридичній літературі пропонується надати потерпілому право брати участь у судовому засіданні з розгляду клопотання про обрання заходу забезпечення, оскільки потерпілий може вказати на факти загроз його життю і здоров'ю, на деякі обставини вчинення злочину, що необхідні для встановлення обґрунтованості підозри та причетності особи до вчинення кримінального правопорушення2. Така практика вже визнана деякими країнами. Наприклад, КПК Республіки Білорусь закріплює право потерпілого брати участь при розгляді судом скарг щодо затримання, тримання під вартою, домашнього арешту підозрюваного, обвинуваченого і оскаржити таке рішення до суду (п. 7 ч. 1 ст. 50)3.
Крім того, вивчаючи практику застосування кримінального процесуального закону, слід зазначити, що ухвали суду про застосування до особи заходів забезпечення кримінального провадження нерідко містять такі, наприклад, формулювання: «покласти на обвинуваченого наступні обов'язки: утримуватися від спілкування з потерпілими…»4; «у суду відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а також запобігти його спробам незаконно впливати на потерпілих.»5; «суд встановив, що у потерпілого є обґрунтовані побоювання щодо подальшого застосування насильства відносно нього»6. Наведені приклади тільки підтверджують, що надання потерпілому можливості висловлювати власну думку з приводу застосування до особи запобіжних заходів дозволить забезпечити йому особисту безпеку, а в деяких випадках (наприклад, при вирішенні питання про арешт майна підозрюваного) - гарантуватиме відшкодування йому шкоди. У зв'язку з цим доречно було б п. 2 ч. 1 ст. 56 КПК доповнити щодо права потерпілого бути повідомленим про час і місце судового засідання про обрання, зміну чи скасування щодо підозрюваного, обвинуваченого заходів забезпечення кримінального провадження. Потерпілому, який скористався правом відмови від участі в судовому засіданні з приводу обрання, зміни чи скасування щодо підозрюваного заходів забезпечення кримінального провадження, вважаємо, слід повідомити про результати судового засідання.
Натомість відповідно до ч. 4 ст. 193 КПК за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя, суд має право заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. На нашу думку, було б доречно вказати тут передусім на право потерпілого бути заслуханим (допитаним). Аналогічно у ч. 4 ст. 172, ч. 3 ст. 156, ч. 4 ст. 151
КПК мало б бути вказано на право потерпілого висловити свою думку під час вирішення судом питання про арешт майна, тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом, відсторонення від посади.
Зазначимо, що відповідно до п. Ь ч. 6 Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживання владою від 29 листопада 1985 р. як на доступ до правосуддя та справедливе звернення вказується на «забезпечення можливості викладу і розгляду думок і побажань жертв на відповідних етапах судового розгляду у тих випадках, коли зачіпаються їх особисті інтереси, без шкоди для обвинувачених і згідно національній системі кримінального правосуддя»7.
Крім того, зауважимо, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 6 грудня 2017 р. ст. 194 КПК доповнено п. 6 такого змісту:
«В інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, крім обов'язків, передбачених частиною п'ятою цієї статті, суд може застосувати до особи, яка підозрюється у вчиненні такого кримінального правопорушення, один або декілька таких обмежувальних заходів:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;
2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;
3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв'язку із роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;
4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;
5) направлення для проходження лікування від алкогольної, наркотичної або іншої залежності, від хвороб, що становлять небезпеку для оточуючих, направлення для проходження програми для кривдників»8.
Певні зауваження викликає використання законодавцем словосполучення «особа, яка постраждала від домашнього насильства». Зрозуміло, що йдеться про потерпілого, однак відповідно до КПК України учасником кримінального провадження визнається саме потерпілий, тому вказівка в КПК, вважаємо, має бути на «потерпілого, який постраждав від домашнього насильства» (п.п. 1, 3, 4 ч. 6 ст. 194 КПК).
На нашу думку, вказівка на те, що «суд може застосувати до особи, яка підозрюється у вчиненні такого кримінального правопорушення, один або декілька таких обмежувальних заходів», дає змогу зробити висновок про те, що суд може і не застосувати відповідні обмежувальні заходи, що не в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством. Тому, вважаємо, насамперед від кримінально-процесуальної активності потерпілого в даному разі залежить можливість застосування до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством, одного або декількох обмежувальних заходів, передбачених законодавцем. Однак про яку кримінально-процесуальну активність потерпілого може йтися, якщо:
- по-перше, як зазначалось вище, відповідно до ч. 4 ст. 193 КПК за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя, суд має право заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу (без вказівки на право потерпілого висловити свою думку; без вказівки на право потерпілого звернутись з відповідним клопотанням, оскільки потерпілий є стороною кримінального провадження згідно з п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК тільки у випадках, визначених КПК, а право потерпілого заявляти клопотання передбачено п. 4 ч. 1 ст. 56 КПК);
- по-друге, законодавець у ч. 1 ст. 193 КПК вказує, що розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, не згадуючи про участь потерпілого, його представника;
- по-третє, відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Тобто очевидним є те, що під час досудового розслідування ініціювати обрання чи зміну запобіжного заходу шляхом подання відповідного клопотання слідчому судді потерпілий не може. В літературі з цього приводу також зазначається, що у Розділі 2 КПК України потерпілий не вказаний як ініціатор обрання, зміни запобіжного заходу, встановлено виключно вимоги до клопотання слідчого, прокурора, обов'язок вручення клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання покладено на слідчого, прокурора, суб'єктом тягаря доказування необхідності його застосування визнано також слідчого, прокурора9. Виходячи з аналізу положень ст. ст. 56, 93, 220 КПК, ініціювати обрання чи зміну запобіжного заходу в цій стадії кримінального провадження потерпілий може виключно шляхом подання клопотання слідчому, прокурору, що має бути розглянуто в строк не більше трьох днів. Результатом розгляду може бути, звісно, й відмова в задоволенні клопотання (ч. 2 ст. 220 КПК), причому доходимо висновку, що така відмова не є підставою для звернення зі скаргою до слідчого судді. Оскільки відповідної окремої підстави для оскарження відмови в задоволенні клопотання щодо обрання чи зміни запобіжного заходу ч. 1 ст. 303 КПК не передбачає, а відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК оскарженню підлягає «нездійснення інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов'язані вчинити у визначений Кодексом строк» (а постанова про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання, прийнята у визначений КПК строк, не є бездіяльністю чи нездійсненням відповідних процесуальних дій), то перспектива ініціювання обрання чи зміни запобіжного заходу потерпілим на досудовому провадженні видається малоефективною. Такий процесуальний механізм не здатний забезпечити захист прав та законних інтересів потерпілого, зокрема, й права оскаржувати рішення слідчого, прокурора.
Та й взагалі, можна погодитися з тим, що предмет оскарження на стадії досудового розслідування не може бути вичерпним, оскільки ефективність захисту прав потерпілого залежить від швидкого реагування уповноважених органів на порушення його прав10.
Тому вважаємо за необхідне вказати на право потерпілого, його представника, законного представника протягом кримінального провадження ініціювати обрання, зміну запобіжного заходу, бути повідомленим про час, місце судового засідання та результати розгляду клопотання про обрання, зміну чи скасування запобіжного заходу. Тим паче, що наразі ч. 4 ст. 176 КПК не узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 315 КПК та ч. 1 ст. 331 КПК, адже відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора, в той час як відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого; відповідно до ч. 1. ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Враховуючи вищенаведене, на нашу думку, слід внести відповідні зміни та доповнення до положень чинного КПК України. Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 56 КПК доповнити та викласти у такій редакції:
«2) знати сутність підозри та обвинувачення, ініціювати обрання, зміну запобіжного заходу, бути повідомленим про час, місце судового засідання та брати у ньому участь, бути повідомленим про обрання, зміну чи скасування щодо підозрюваного, обвинуваченого заходів забезпечення кримінального провадження, а також закінчення досудового розслідування;».
Відповідно ч. 3, 4 ст. 176 КПК викласти у такій редакції:
«3. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор, а у випадках, передбачених цим Кодексом, потерпілий, його представник, законний представник не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
4. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, або за клопотанням потерпілого, його представника, законного представника, а під час судового провадження - судом за клопотанням сторони обвинувачення, сторони захисту, потерпілого, його представника, законного представника».
В усіх випадках, коли передбачається ініціювання потерпілим обрання, зміни запобіжного заходу, тягар доказування обставин, що становлять в даному разі локальний предмет доказування, покладаються на потерпілого, його представника, законного представника.
Висновки. Отож, дослідження особливостей комунікації потерпілого як суб'єкта кримінального процесуального доказування, зокрема, щодо обрання, зміни чи скасування заходів забезпечення кримінального провадження за ініціативи потерпілого, приводить до необхідності внесення змін та доповнень до чинного КПК України
Література
кримінальний доказування потерпілий провадження
1. Давиденко С.В. Потерпілий як суб'єкт кримінально-процесуального доказування: монографія / за наук. ред. Ю.М. Грошевого; НЮАУ ім. Ярослава Мудрого. Харків: ФІНН, 2008. 296 с.
2 Горобец В. Принятие судебных решений о заключении под стражу. 2002. №6. С. 16-18.
3 КПК Республіки Білорусь. URL: https://kodeksy.by/ugolovno-processualnyy-kodeks
4 Ухвала Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області про зміну запобіжного заходу від 23 лютого 2015 р. у справі №209/435б/і3-к. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/50008850
5 Ухвала Солом'янського районного суду м. Києва від 5 жовтня 2015 р. у справі №760/23434/14-к. URL: http://reyestr. court.gov.ua/Review/51936663
6 Ухвала Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 2 жовтня 2015 р. у справі №308/4008/15-к. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/51814908
7 Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживання владою від 29 листопада 1985 р. URL: http s://zakon.rada. gov.ua/laws/show/995_114#Text
8 Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами: Закон України від 6 грудня 2017 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2227-19#Text
9 Гловюк І.В. Потерпілий як ініціатор обрання та зміни запобіжного заходу у судовому провадженні в суді І інстанції: аспекти нормативної регламентації. Правові та інституційні механізми забезпечення розвитку України в умовах європейської інтеграції: матеріали Міжнародної наук.-практ. конференції (м. Одеса, 18 травня 2018 р.): у 2 т. Одеса: Видавничий дім «Гельветика», 2018. Т. 2 / відп. ред. Г.О. Ульянова. С. 272-274.
10 Тлепова М.І. Процесуальне становище потерпілого під час досудового розслідування: дис…. канд. юрид. наук: 12.00.09. Харків. 2015. С. 79. URL: https://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789/12010/1/Tlepova_2015_dus.pdf
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Законодавчі підходи до врегулювання відносин у сфері доказування між суб'єктами кримінального процесу на стороні обвинувачення та захисту. Пропозиції щодо вдосконалення чинного кримінального процесуального законодавства України відповідної спрямованості.
статья [23,0 K], добавлен 17.08.2017Визначення поняття та процесуального статусу потерпілого в справах публічного, приватно-публічного та приватного обвинувачення. Права та повноваження потерпілого на різних стадіях кримінального провадження. Представник та законний представник потерпілого.
курсовая работа [45,4 K], добавлен 03.11.2013Дослідження кримінально-процесуального статусу підозрюваного як суб’єкта кримінального процесу; механізм забезпечення його прав при проведенні слідчих дій та застосуванні запобіжних заходів, при здійсненні кримінального судочинства; правове регулювання.
дипломная работа [200,7 K], добавлен 16.05.2012Проблема визначення поняття доказування в кримінальному процесі. Кримінально-процесуальне значення доказування. Загальні для всіх стадій кримінального судочинства особливості процесу доказування. Особливості предмета доказування в кримінальному процесі.
курсовая работа [88,4 K], добавлен 13.08.2008Аналіз процесуальних прав потерпілого, особливостей їх нормативної регламентації та практики застосування. Забезпечення інтересів потерпілого в кримінальному провадженні. Способи збирання доказів стороною захисту. Прогалини правового регулювання.
статья [27,0 K], добавлен 11.09.2017Визначення поняття кримінально-процесуального доказування, його змісту та мети, кола суб’єктів доказування, їх класифікації. З’ясування структурних елементів кримінально-процесуального доказування, їх зміст і призначення при розслідуванні злочинів.
реферат [47,8 K], добавлен 06.05.2011Характеристика нового Кримінального Кодексу України, його основні концептуальні положення. Функції та завдання кримінального права і його принципи. Система кримінального права. Суміжні до кримінального права галузі права. Наука кримінального права.
реферат [44,6 K], добавлен 06.03.2011Правова характеристика статусу потерпілого. Визначення вмісту і значення допиту в криміналістиці: підготовка, тактика, вибір часу і місця допиту. Основні особливості допиту окремих категорій потерпілих. Фіксація і способи перевірки свідчень потерпілого.
курсовая работа [34,0 K], добавлен 21.02.2011Кримінально-процесуальна віктимологія - вчення про роль потерпілого як учасника кримінального процесу. Особистість неповнолітнього потерпілого від статевих злочинів. Врахування особливостей поведінки жертви для розслідування та призначення покарання.
реферат [59,1 K], добавлен 14.05.2011Поняття кримінального процесу та його система. Органи дізнання і їх процесуальні повноваження. Підстави і порядок відводу прокурора, слідчого та особи, яка провадить дізнання. Представники обвинуваченого, потерпілого, цивільного позивача і відповідача.
реферат [72,9 K], добавлен 12.12.2012Поняття і значення кримінального закону. Загальні принципи чинності кримінального закону у просторі. Видача та передача злочинця. Поняття кримінально-процесуального закону. Дія кримінально-процесуального законодавства в просторі, часі та за колом осіб.
контрольная работа [46,8 K], добавлен 09.12.2010З’ясування системи історичних пам’яток, які містили норми кримінально-правового та військово-кримінального характеру впродовж розвитку кримінального права в Україні. Джерела кримінального права, що існували під час дії Кримінального кодексу УРСР 1960 р.
статья [20,2 K], добавлен 17.08.2017Конституційні принципи судочинства. Зміст та форма кримінального провадження. Забезпечення права на свободу та особисту недоторканність. Повага до людської гідності. Гласність і відкритість судового провадження. Порядок оскарження процесуальних рішень.
статья [21,6 K], добавлен 17.08.2017Поняття адміністративного процесуального доказування. Поняття засобів доказування в адміністративному судочинстві України. Пояснення сторін, третіх осіб, їх представників, показання свідків. Висновки експерта і спеціаліста. Речові засоби доказування.
курсовая работа [54,6 K], добавлен 12.08.2016Слідчий в системі органів досудового розслідування. Принципи діяльності та процесуальні функції слідчого. Взаємодія слідчого з іншими органами і посадовими особами, які ведуть кримінальний процес. Перспективи вдосконалення процесуального статусу слідчого.
курсовая работа [40,1 K], добавлен 06.05.2015Питання, пов’язані з взаємодією основних учасників досудового розслідування з боку обвинувачення, суду при підготовці та проведенні негласних слідчих (розшукових) дій. Розробка пропозицій щодо внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України.
статья [22,6 K], добавлен 21.09.2017Поняття кримінально-процесуального доказування та його значення. Предмет доказування. Класифікація доказів та їх джерел. Показання свідків. Показання підозрюваного та обвинуваченого. Висновок експерта. Речові докази. Протокол.
курсовая работа [36,3 K], добавлен 07.08.2007Поняття, суть і значення стадій кримінального судочинства. Загальна характеристика основних стадій кримінально-процесуального судочинства. Виняткові стадії кримінально-процесуального судочинства.
реферат [19,8 K], добавлен 25.07.2007Поняття і значення принципів кримінального процесу. Система принципів кримінального процесу. Характеристика принципів кримінального процесу, закріплених у кримінально-процесуальному законодавстві України. Забезпечення прав людини.
реферат [39,0 K], добавлен 07.08.2007Проаналізовано проблеми у сфері реалізації положень законодавства України щодо особливого порядку кримінального провадження щодо Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Конституційно-правові основи та додаткові гарантії його діяльності.
статья [20,2 K], добавлен 21.09.2017
