Взаємодія особи з органами публічної влади крізь призму використання електронного судочинства та електронного підпису

Чорненька Д.С. Взаємодія особи з органами публічної влади крізь призму використання електронного судочинства та електронного підпису

У статті досліджено застосування електронного судочинства та електронного підпису у процесі взаємодії осіб з органами публічної влади. Зазначено, що стрімкий розвиток електронних технологій у всіх сферах життя суспільства формує ефективні засоби взаємодії особи з органами публічної влади з позиції термінів виконання та зручності використання. Наголошено, що активний розвиток електронного судочинства в Україні не тільки сприяє еволюції форм взаємодії громадян та організацій із судами різних рівнів, а й впливає на вдосконалення та розвиток усього процесуального законодавства, зокрема законодавчого регулювання процесів прийняття і розгляду електронних документів з попередньою електронною ідентифікацією сторони, яка їх надіслала. Зроблено висновок, що застосування будь-якого виду інформаційних технологій в діяльності суду повинно бути результатом об'єктивного, зваженого і доцільного рішення уповноважених органів держави, спрямованого на підвищення якості правосуддя в цілому.

Ключові слова: права людини, інформаційне суспільство, цифровізація, правосуддя, автоматизовані інформаційні системи, електронне судочинство, електронний підпис.

Резюме

Черненькая Д.С. Взаимодействие лица с органами публичной власти через призму использования электронного судопроизводства и электронной подписи

В статье исследовано применение электронного судопроизводства и электронной подписи в процессе взаимодействия лиц с органами публичной власти. Указано, что стремительное развитие электронных технологий во всех сферах жизни общества формирует эффективные средства взаимодействия лица с органами публичной власти, исходя из позиции сроков выполнения и удобства использования. Подчеркивается, что активное развитие электронного судопроизводства в Украине не только оказывает содействие эволюции форм взаимодействия граждан и организаций с судами различных уровней, но и влияет на усовершенствование и развитие всего процессуального законодательства, в частности законодательного регулирования процессов принятия и рассмотрения электронных документов с предыдущей электронной идентификацией стороны, которая их прислала. Сделан вывод, что применение любого вида информационных технологий в деятельности суда должно быть результатом объективного, взвешенного и целесообразного решения уполномоченных органов государства, направленного на повышение качества правосудия в целом.

Ключевые слова: права человека, информационное общество, цифровизация, правосудие, автоматизированные информационные системы, электронное судопроизводство, электронная подпись.

Summary

Danyila Chornenka. Interaction of an individual with public authorities through the prism of the use of e-justice and e-signature

The article examines the use of e-justice and e-signature in the process of interaction between individuals and public authorities. It is noted that the rapid development of electronic technologies in all spheres of public life forms effective means of interaction of an individual with public authorities from the standpoint of execution period and usability. As a result, there is an objective need for the use of electronic technologies data in the field of justice. It is emphasized that the active development of e-justice in Ukraine not only contributes to the evolution of forms of interaction of individuals and organizations with courts of different instances, but also affects the improvement and development of all procedural legislation, including legal regulation of electronic documents with prior electronic identification of a party that sent them. At the same time, effective functioning of e-justice is associated with the need to regulate the legal regime of information used in the judicial system, as well as the processes of e-justice and electronic document management.

One of the directions of identification of users and documents in the digital environment is the use of e-signature to identify an individual in certain conditions, as well as document attributes, which allows to establish its content. It is concluded that the use of any type of information technology in the court activities should be the result of an objective, balanced and expedient decision of the authorized state bodies, aimed at improving the quality of justice in general. Information technology as an environment for procedural actions allows to fully cover, record and reproduce the course of the judicial consideration, is one of the means of maintaining public confidence in the court, helps to avoid cases of intentional distortion of information on the case, and is one of the means of preventing possible corruption risks.

However, the use of information technology will have a positive effect only if at the level of lawmaking and public administration the necessary preventive actions are taken and the appropriate regulatory framework, necessary conditions for the introduction of information technology in all spheres of public life are created.

Key words: human rights, information society, digitalization, justice, automated information systems, e-justice, e-signature.

На даний час вітчизняна правова система переживає різкий перехід до цифрової реальності, яка обумовлена тривалим періодом самоізоляції у зв'язку з пандемією COVID-19. Упровадження та використання різних інформаційних технологій у всіх сферах життєдіяльності є однією із ключових умов розвитку сучасної держави. У межах рамкової стратегії «Європейське інформаційне суспільство 2010» інформаційні технології розглядаються як двигун для зростання залучення населення в інформаційне суспільство та підвищення якості життя в цілому. Такий стрімкий розвиток електронних технологій у всіх сферах життя суспільства формує ефективні засоби взаємодії особи з органами публічної влади з позиції термінів виконання та зручності використання. Як наслідок, виникає об'єктивна необхідність у використанні даних електронних технологій і у сфері правосуддя. Разом із тим така цифровізація спровокувала низку проблем у застосуванні автоматизованих інформаційних систем. З огляду на це на порядок денний поставлено питання вирішення нагальних завдань щодо подолання бар'єрів для розвитку електронного судочинства.

Українська держава намагається не відставати від технічного прогресу та від світових лідерів у запровадженні електронного судочинства. Світовій практиці відомі і в деяких країнах вже добре апробовані системи електронного правосуддя, котрі відповідають усім рівням інформатизації судочинства. Такими прикладами, зокрема, є працююча в Сінгапурі Система електронної подачі документів (Electronic Filing System), котра з 2000 р. є обов'язковою при подачі документів у цивільних справах; Інтегрована електронна система цивільних позовів (Integrated Electronic Litigation System); Служба електронного вилучення документів (Electronic Extract Service), яка дозволяє юридичним фірмам в режимі онлайн шукати і переглядати документи, що надійшли до суду у цивільній справі; Електронна інформаційна служба (Electronic Information Service), котра дає можливість дізнаватися про всі процесуальні дії суду в режимі реального часу; Сайт системи LawNet, який є єдиною точкою доступу до судових сервісів; Електронний інформаційний сервіс «Судовий кабінет», який реалізований в Республіці Казахстан - єдине вікно для доступу до електронних сервісів судових органів. законодавчий електронний підпис документ судочинство

Нинішній рівень науково-технічних розробок дає змогу здійснити швидкий перехід на електронний документообіг, що забезпечує й ефективну процесуальну взаємодію між:

а) судовими інстанціями;

б) особою- заявником та судом;

в) судом і професійними захисниками (адвокатами).

Цей процес, очевидно, буде розвиватися в різних напрямах, але зрештою завершиться повним переходом від паперового до електронного.

У цьому процесі важливим є те, що для ідентифікації особи активно використовується електронний підпис. Такі технології сповна можна вважати традиційними, хоча не всі проблеми у сфері правового регулювання використання електронного підпису успішно вирішено.

Як відомо, ще 3 вересня 2015 р. прийнято Закон України «Про електронну комерцію», яким установлено порядок учинення електронних правочинів, при цьому визначено види електронних підписів. Закон України «Про електронний цифровий підпис» прийнятий ще 22 травня 2003 р. Однак правове регулювання у сфері електронного документообігу, зокрема електронного підпису, правозастосовна практика з цього питання як і раніше викликають труднощі, хоча перехід до цифрових технологій збору й обробки даних на сьогодні є ключовими чинниками успішності бізнесу й публічного адміністрування. Місце електронного документообігу не тільки у сфері публічного адміністрування, а й у багатьох інших сферах нашого життя дедалі наполегливіше стає однією зі значущих переваг активізації взаємодії особи з органами публічної влади, бізнес-структурами і споживачами. Адже, на переконання вчених, впровадження електронних технологій вимагає інтегрованого планування, інакше воно не дасть істотних удосконалень і навіть порушить ефективні «ручні» процеси. У цьому сценарії слід використовувати переваги концепцій «єдиного вікна» та «єдиного офісу» для цифрового інформаційного потоку, щоб зменшити витрати, а також покращити процеси та якість послуг. Це забезпечить електронну взаємодію з громадянами, постачальниками послуг та посадовими особами, що зробить адміністративні процеси більш прозорими.

У цьому процесі щораз більшого значення набуває питання ідентифікації електронних документів, підтвердження їхньої юридичної сили, а також особи, яка скерувала їх. Це пов'язано з безупинним розвитком інформаційного суспільства, зокрема це стосується його цифрових трансформацій, враховуючи зростання динаміки розвитку електронного судочинства і нотаріату, міжвідомчої взаємодії в електронній формі, державних сервісів, цифрових сервісів у фінансово-кредитній і банківській сферах, у галузі транспортної безпеки, у сфері освіти й охорони здоров'я, а також в низці інших галузей.

Сьогодні, безумовно, відзначається активний розвиток електронного судочинства в Україні, яке не тільки сприяє еволюції форм взаємодії громадян та організацій із судами різних рівнів, а й впливає на вдосконалення і розвиток всього процесуального законодавства, зокрема законодавче регулювання процесів прийняття і розгляду електронних документів з попередньою електронною ідентифікацією сторони, яка їх надіслала.

З огляду на це варто звернути увагу на деякі ключові віхи розвитку державної політики, пов'язаної із застосуванням електронного документообігу в Україні. Так, здійснення низки процесуальних дій у судовому процесі стало можливим в електронній формі з 2003 р. Була значно розширена сфера застосування електронного підпису в цивільному обороті - законодавче закріплення і введення можливості використання різних видів електронних підписів. Поняття «електронний підпис» закріплено у ст.1 Закону України (далі - ЗУ) «Про електронний цифровий підпис». Електронний підпис - це дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язані та призначені для ідентифікації підписувача цих даних.

Відповідно до ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію» підписання договору в електронній формі може здійснюватися шляхом: електронного підпису або електронного цифрового підпису згідно із Законом України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, на переконання вчених, електронний підпис є набором даних в електронній формі, який виконує функції ідентифікації особи підписувача й засвідчення волевиявлення його волі. Електронний цифровий підпис виконує ще одну додаткову функцію - підтвердження цілісності даних в електронній формі⁷.

Попри те, що в Україні ще з 2015 р. діє ЗУ «Про електронну комерцію», і суб'єкти господарювання, і суди не адаптувались до повноцінного використання та сприймання електронних договорів. Згідно з позицією Верховного Суду (далі - ВС) роздруківки електронного листування не можуть вважатись електронними документами (копіями електронних документів), оскільки не відповідають вимогам, встановленим для електронного документа, а саме, вони не підписувалися електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов'язковим реквізитом електронного документа. Такі обставини унеможливлюють ідентифікацію відправника повідомлення, а зміст такого документа не захищений від внесення правок та викривлення (ВС у справі №910/1162/19 від 16 березня 2020 р., ВС у справі №922/788/19 від 28 грудня 2019 р.).

На основі вивчення правозастосовної практики Верховного Суду була підтверджена можливість звернення до суду і подачі позовних заяв до судів в електронному вигляді за допомогою заповнення форми на офіційних сайтах судових органів. Важливо зазначити, що при цьому документи можуть бути підписані електронним підписом.

Тож розвиток цифрових технологій та їх функціоналу потребував законодавчого врегулювання процедур електронного документообігу в сукупності з регламентацією процедур віддаленої ідентифікації особи, яка надіслала той чи інший документ, а також особливостей використання інформаційної інфраструктури судової системи України. При цьому ефективне функціонування електронного судочинства пов'язано з необхідністю регулювання правового режиму використовуваних у судовій системі відомостей, а також процесів електронного судочинства й електронного документообігу.

На підставі вищевикладеного можна зазначити, що одним із напрямів ідентифікації користувачів і документів у цифровому середовищі є застосування електронного підпису, який використовується для ототожнення особи за певних обставин, а також як реквізит документа, що дозволяє встановити його зміст. При цьому електронний підпис характеризує електронна форма інформації та наявність пов'язаних із нею інформаційних систем і технічних засобів.

Відповідно до вимог чинного законодавства електронний договір може бути підписаний одним із трьох способів, і моментом його підписання є використання:

1. Електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронні довірчі послуги», що передбачають використання кваліфікованого електронного підпису, який має посилений рівень захисту.

2. Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що являє собою алфавітно-цифрову послідовність. Такий набір букв чи цифр отримує особа, яка бажає прийняти публічну оферту, розміщену, наприклад, на сайті. Така особа реєструється на сайті суб'єкта електронної комерції, що розмістив пропозицію (оферту), та отримує одноразовий ідентифікатор засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації в системі (це може бути смс-повідомлення на телефон або на електронну пошту). Особа, яка приймає умови договору (здійснює акцепт), вводить одноразовий ідентифікатор і тим самим підтверджує укладення договору.

3. Аналога власноручного підпису, що може являти собою факсимільне відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання чи інший аналог власноручного підпису. Однак застосування такого способу підписання електронного документа не отримало значного поширення, оскільки сторони повинні письмово надати згоду на це й узгодити зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Такий спосіб підписання електронних документів доцільно використовувати для довготривалих договірних відносин.

Як бачимо, положення чинного законодавства не забороняють при ідентифікації використовувати інші методи і способи поряд з електронним підписом.

У зв'язку із цим варто зазначити, що ст.7 Типового закону про електронну торгівлю Комісії Організації Об'єднаних Націй з права міжнародної торгівлі встановлює, що вимога законодавства про обов'язковість підпису особи вважається виконаною за умови, якщо: застосовано будь-який спосіб ідентифікації особи, що відповідає інформації в повідомленні; використаний спосіб є надійним і відповідає меті, для якої повідомлення підготовлено і передано з урахуванням усіх обставин, враховуючи відповідні домовленості.

Отже, дослідження показало, що в умовах цифрової трансформації правові засоби забезпечення юридичної значущості цифрового підпису та інших реквізитів електронних документів набувають ключового значення для організації електронного документообігу з різною метою. Оскільки в пріоритеті, при здійсненні правосуддя, завжди повинні стояти права і свободи людини і громадянина, реалізація яких забезпечується, у тому числі, принципами судочинства, то застосування будь-якого виду інформаційних технологій в діяльності суду повинно бути результатом об'єктивного, зваженого і доцільного рішення уповноважених органів держави, спрямованого на підвищення якості правосуддя в цілому. Інформаційні технології, будучи середовищем здійснення процесуальних дій, допомагають максимально повно охоплювати, фіксувати і відтворювати хід судового розгляду, є одним із засобів підтримки довіри суспільства до суду, сприяють виключенню випадків навмисного спотворення інформації будь-ким про судову справу, а також є одним із засобів запобігання можливих корупційних ризиків.

Проте застосування інформаційних технологій матиме позитивний ефект тільки у тому випадку, коли на рівні законотворчості й публічного управління буде вжито необхідних попереджувальних дій і створено: відповідну нормативну правову основу; необхідні умови для впровадження інформаційних технологій в усі сфери життєдіяльності суспільства.

Література

1. Lisbon Strategy. Europe glossary.

2. Бринцев О.В. «Електронний суд» в Україні. Досвід та перспективи: монографія. Харків: Право, 2016. С. 10-11.

3. Копняк К.В., Покиньчереда В.В. Електронний документообіг в публічному управлінні: проблеми впровадження, переваги та перспективи. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2020. №10.

4. Про електронний цифровий підпис: Закон України від 22.05.2003 р. №852-IV. База даних «Законодавство України» / ВР України.

5. Про електронний цифровий підпис: Закон України від 22.05.2003 р. №852-IV. База даних «Законодавство України» / ВР України.

6. Про електронну комерцію: Закон України від 03.09.2015 р. №675-VIII. База даних «Законодавство України» / ВР України.

7. Про електронний цифровий підпис: Закон України від 22.05.2003 р. №852-IV. База даних «Законодавство України» / ВР України.

8. Верес І. Правове регулювання електронних підписів. Підприємництво, господарство і право. 2017. №3. С. 14.

9. Рішення Верховного Суду у справі №910/1162/19 від 16.03.2020 р. ХакопОпІте.

10. Рішення Верховного Суду у справі №922/788/19 від 28.12.2019 р. LigaZakon.

11. Про електронні довірчі послуги: Закон України від 05.10.2017 р. №2155-УШ. База даних «Законодавство України» / ВР України.

12. Типовий закон про електронну торгівлю Комісії Організації Об'єднаних Націй з права міжнародної торгівлі: міжнар. док. від 16.12.1996 р. База даних «Законодавство України» / ВР України.

Размещено на allbest.ru