Конституційно-правові засади як правова категорія

Размещено на http://www.allbest.ru/

Конституційно-правові засади як правова категорія

Андрій Васильович Лужанський, кандидат юридичних наук, науковий консультант секретаріату Касаційного цивільного суду апарату Верховного Суду

Резюме

Лужанський А.В. Конституційно-правові засади як правова категорія.

статті наголошено на значенні вказаної правової категорії, як однієї з основних у сучасній науці конституційного права України, для вивчення природи держави і права. Досліджено лексичне значення термінів «засада» та «принцип», приклади їх використання у чинному законодавстві України. Розкрито зміст поняття «конституційні». З урахуванням факту існування двох основних типів праворозуміння - природно-правового і позитивістського - запропоновано підхід до розуміння поняття «правові». На основі вивчення сучасної національної судової практики наведено приклади застосування правових доктрин Верховним Судом. Як результат проведеного дослідження запропоновано авторську редакцію визначення поняття «конституційно-правові засади». конституційно правова засада суд

Ключові слова: конституційно-правові засади, принципи, правова категорія, Конституція України.

Резюме

Лужанский А.В. Конституционно-правовые основы как правовая категория.

В статье отмечено значение указанной правовой категории, как одной из основных в современной науке конституционного права Украины, для изучения природы государства и права. Исследовано лексическое значение терминов «основа» и «принцип», примеры их использования в действующем законодательстве Украины. Раскрыто содержание понятия «конституционные». С учетом факта существования двух основных типов правопонимания - естественно-правового и позитивистского - предложен подход к пониманию понятия «правовые». На основе изучения современной национальной судебной практики приведены примеры применения правовых доктрин Верховным Судом. Как результат проведенного исследования предложена авторская редакция определения понятия «конституционно-правовые основы».

Ключевые слова: конституционно-правовые основы, принципы, правовая категория, Конституция Украины.

Summary

Andriy Luzhanskyy. Constitutional and legal principles as a legal category.

The article underlines the importance of this legal category, as one of the main in the modem constitutional law of Ukraine, for the study of the substance of state and law.

The legal category “constitutional and legal foundations” was studied as a concept, which components are “principles” and their qualitative characteristics, indicating the source of their origin - “constitutional and legal”.

The lexical meaning of the terms “basis” and “principle”, examples of their use in the Ukrainian legislation in force have been analyzed.

The content of the concept “constitutional” is revealed as directly defined by the Constitution, or deriving from its “spirit”, i.e. logically conditioned and situated in an inextricable value-system connection with the institutions established by it in a normative way.

Taking into account the fact of the existence of two main types of legal thinking - natural-legal and positivist - an approach to understanding the concept of “legal” is proposed, such as those which are determined by legislation, law, an international treaty, which is a part of the national legislation of Ukraine, another normative act, which has general binding force, as well as decisions of international judicial bodies, the jurisdiction of which is recognized by Ukraine.

Based on the study of modern national judicial practice, examples of the application of legal doctrines by the Supreme Court (in particular, venire contra factum proprium (“prohibition of contradictory behavior”), uberrima fides (“best conscientiousness”) are provided.

As a result of the research, it was concluded that the “constitutional and legal foundations” is a system aimed at regulating public relations, objectively determined by the needs of civil society, the initial, main, fundamental ideas, provisions of a general nature and enshrined or arising from the content of the Constitution Ukraine, laws of Ukraine, international treaties of Ukraine as part of national legislation, legal doctrines, as well as from the practice of international judicial institutions, the jurisdiction of which is recognized by Ukraine.

Key words: constitutional and legal principles, principles, legal category, Constitution of Ukraine.

Постановка проблеми

У сучасній вітчизняній науці конституційного права конституційно-правові засади є однією з основних правових категорій, невід'ємною складовою юридичного інструментарію, без використання якого неможливо достеменно пізнати природу держави і права на концептуально-понятійному рівні.

Зокрема, діяльність держави та її органів, права людини й механізми їх реалізації чи захисту дуже часто досліджуються крізь призму саме цієї категорії, як найбільш загального, фундаментального та об'ємного правового поняття.

Маючи нормативне закріплення, конституційно-правові засади є засобом правового регулювання, їх регулятивний характер проявляється, зокрема у тому, що, як складова системи правових принципів, вони акумулюють найважливіші ідеї, найсуттєвіші та найістотніші властивості права, походять із Конституції

України та відповідних міжнародно-правових стандартів, обов'язкових для нашої держави в силу тих чи інших міжнародних договорів. Тому дослідження конституційно-правових засад має не лише теоретичне, але й важливе практичне значення.

Водночас чинне законодавство України не містить нормативного визначення такого поняття, як «конституційно-правова засада».

Зважаючи на таке, існує об'єктивна потреба у з'ясуванні змісту зазначеного поняття, що може бути здійснено шляхом дослідження його правової природи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Вивчення найновіших наукових праць, присвячених різноманітним питанням правового регулювання суспільних відносин в аспекті конституційно-правових засад, дає підстави для висновку про наявність наукового інтересу до цієї тематики.

На це вказують, наприклад, дисертаційні дослідження М.С. Васіна (2021)¹, Б.В. Калиновського (2017)², Є.О. Ларіна (2020)³, К.В. Хлабистової (2017)⁴, наукові статті С.І. Іщука (2018)⁵, В.М. Саркісяна (2019)⁶, Н.В. Коршунової (20і7)⁷.

Разом із тим наявність зазначених праць не позбавляє актуальності потребу розкриття змісту поняття «конституційно-правові засади».

Формулювання мети статті

Виходячи з цих міркувань, мета статті полягає у дослідженні правової природи конституційно-правових засад, як правової категорії, та розробки авторського визначення вказаного поняття.

Виклад основного матеріалу

За своєю первинною суттю правова категорія має понятійну основу.

Одним із дослідників, який послідовно наголошував на цьому, був А.М. Васильєв. За його визначенням, правові категорії - це наукові поняття, які виступають як інструмент наукового мислення і служать для відображення об'єктивної суті правових явищ⁸.

Поділяючи такий підхід, для досягнення зазначеної вище мети ми розглядатимемо правову категорію «конституційно-правові засади» як поняття, складовими якого є «засади» та їх якісна характеристика, що вказує на джерело їх походження - «конституційно-правові».

Термін «засада» (англ. та фр. - principle) має кілька семантичних значень: основа чогось; те головне, на чому базується що-небудь; вихідне, головне положення, принцип; основа світогляду, правило поведінки; спосіб, метод здійснення чого-небудь⁹; центральне пояснення, особливість, покладена в основу створення або здійснення чого-небудь¹⁰; принцип, доктрина, правило, норма¹¹; принцип, основне положення, науковий закон¹².

Термін «принцип» (від лат. principium - основа, начало) вживається як синонім терміна «засада» і зазвичай тлумачиться як: основне, вихідне положення якої-небудь наукової системи, теорії, ідеологічного напряму¹³; першопочаток, те, що лежить в основі певної сукупності фактів, теорії, науки¹⁴; те, що є підґрунтям для існуючого, об'єднує в думці і в дійсності сукупність фактів, а також керівне правило¹⁵.

Вітчизняні науковці у структурі поняття «конституційно-правові засади» виділяють, зокрема, такі елементи, як «вихідні ідеї та провідні напрями, які становлять фундамент системи ідей, положень, мають найбільш загальний характер, визначають весь комплекс суспільних відносин, що виникають у процесі організації і діяльності певної системи» (А.О. Чемерис, П.Ф. Гураль ¹⁶), «обумовлені завданнями та функціями вихідні начала, що покладені в основу його організації і функціонування та які визначають властивості, риси та ознаки» (В.В. Кравченко, М.В. Пітцик¹⁷).

Таким чином, досліджуючи конституційно-правові засади, ми виходимо із загальноприйнятого розуміння засад як вихідних, головних, основних, базисних, фундаментальних положень, принципів.

У Конституції України вживаються як термін «засада» (назва Розділу І, ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 19, ч. 9 ст. 83, п.п. 5, 36 ч. 1 ст. 85, п.п. 5, 6, 8-11, 14, 15, 22 ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 92, ч. 1 ст. 95, ст. 100, ч. ч. 2, 3 ст. 129, ч. 3 ст. 131-2, ст. 132, ч. 2 ст. 142, ч. 2 ст. 143, ч. 3 ст. 148, ст. 155, ч. 1 ст. 156), так і термін «принцип» (ч. 1 ст. 8, ст. 18, ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 147).

Ми не випадково наводимо такий детальний та точний перелік положень Основного Закону України, у яких вжито ці терміни, оскільки вважаємо, що у подальшому це може полегшити роботу як тим науковцям, предметом досліджень яких є конституційно-правові засади, так і тим, хто рецензує такі праці.

На наше переконання, методологія таких пошуків має враховувати необхідність безпосереднього відображення нормативно визначеного зв'язку таких засад з їхнім основним першоджерелом - Конституцією України. Також зазначимо, що це стосується не лише такого першоджерела, а й інших джерел.

Для певної частини таких актів законодавства України, як закони, також є властивою одночасна наявність у тексті обох цих термінів. Наприклад: у Законі України від 5 квітня 2007 р. № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»¹⁸ - «правові та організаційні засади, основні принципи» (преамбула), «основні принципи», «принцип оцінки ризиків та доцільності» (ст. 3), «встановлені законом принципи» (ч. 2 ст. 8), «принцип пропорційності порушення і покарання» (ч. 2 ст. 12), «договірні засади» (ч. 3 ст. 17); у Законі України від 2 червня 2016 р. № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»¹⁹ - «засади верховенства права» (преамбула, ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 6), «принцип верховенства права» (ч. 2 ст. 48, ч. 1 ст. 57, ч. 2 ст. 95), «засади організації судової влади» (назва Розділу І), «конституційні засади поділу влади» (ч. 1 ст. 1), «засади рівності» (ч. 1 ст. 9, пп. «г» п. 1 ч. 1 ст. 106), «принципи територіальності, спеціалізації та інстанційності» (ч. 1 ст. 17, ч. 3 ст. 19), «засади організації та діяльності судів» (п. 1 ч. 4 ст. 17), «засади інституційної, організаційної, кадрової та фінансової автономії» (ч. 4 ст. 31), «засади судочинства» (п. 1 ч. 7 ст. 56), «етичні принципи» (ч. 1 ст. 57), «засади організації та діяльності Вищого антикорупційного суду» (пп. «д» п. 2 ч. 2 ст. 61), «засади гласності і відкритості судового процесу» (пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 106), «принцип пропорційності» (ч. 2 ст. 109), «засади суддівського самоврядування» (назва Глави 1 Розділу 8), «засади фінансування судів» (назва ст. 148), «принцип рівного представництва» (п. 11 розділу ХІІ).

Одночасне вживання термінів «засада» та «принцип» є притаманним і для підзаконних актів.

Наприклад, у тексті Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 25 березня 2021 р. «Про Стратегію воєнної безпеки України», введеному в дію Указом Президента України від 25 березня 2021 р. № 121/2021²⁰, йдеться як про засади («засади стримування, стійкості та взаємодії», «засади демократичного цивільного контролю»), так і про принципи («принципи міжнародного права», «євроатлантичні принципи», «принципи віднесення інформації до державної таємниці», «принципи НАТО», «принцип оборонної достатності»), а також вживається безпосереднє поєднання цих термінів - «засади євроатлантичних принципів і стандартів».

Таким чином, зазначене вище вказує на те, що поняття «засада» та «принцип» мають синонімічну природу, є рівноцінно та обопільно вживаними у лексиці та нормотворчій практиці.

Що стосується такої якісної характеристики засад, як «конституційно-правові», вона, з одного боку, відображає джерело їхнього походження, та, з другого, демонструє ту систему суспільно-регуляторних координат, у якій вони перебувають - Конституція та право.

У цьому розумінні термін «конституційні» пропонується сприймати як безпосередньо визначені Конституцією, або такі, що походять з її «духу», тобто, логічно зумовлюються та перебувають у нерозривному ціннісно-системному зв'язку з нормативно закріпленими нею інститутами; згаданий термін також тлумачиться як «керовані Конституцією»²¹.

Разом із тим, з точки зору джерела конституційно-правових засад, воно не обмежується виключно конституцією держави, що вбачається з назви цієї правової категорії, яка містить і таку складову, як «правові».

Зважаючи на це, ми не поділяємо думку тих науковців, які надаючи визначення тим чи іншим конституційно-правовим засадам акцентують увагу лише на Основному Законі України як на джерелі їх закріплення. Зокрема, із Н.В. Коршуновою, яка тлумачить поняття «конституційно-правові засади державної політики України» як основоположні, закріплені в Конституції України керівні ідеї (принципи), на підставі яких забезпечують провадження єдиної державної політики задоволення потреб й інтересів людини та громадянина²².

Досліджуючи таку характеристику засад, як «правові», не можна обійти увагою факт існування двох основних типів праворозуміння - природно-правового і позитивістського.

З точки зору теорії природного права принципи мають самостійну першооснову, формуються у свідомості людей і вже потім, можливо (але не обов'язково), отримують законодавче закріплення²³. Саме таке розуміння принципу дало підстави для висновку про те, що властивість «нормативності», тобто закріпленості в тексті чинного закону, має для принципу набувальне, а не сутнісне значення. Відсутність нормативного закріплення не позбавляє ту чи іншу ідею якості принципу права²⁴.

Згідно з традиційним підходом принципи розглядаються лише як зміст права (норми-принципи) і тому в будь-якому разі мають знайти своє втілення у формах позитивного права: або у вигляді окремого абстрактного, узагальнюючого припису, або в певній сукупності норм права, з яких такий принцип виводиться індуктивним шляхом.

Так, С.С. Алексєєв зазначає, що «ті начала, які не закріплені в правових нормах, не можуть бути віднесені до числа правових принципів. Вони є тільки ідеями (началами) правосвідомості, науковими висновками, але не принципами права»²⁵.

Водночас деякі дослідники звертають увагу на те, що принципи також можуть існувати як у самому законі, так і поза законом (тобто в інших джерелах права), що дає підстави виділяти основоположні принципи, закріплені в законодавстві, та такі, що ним не передбачені²⁶.

Український вчений А.М. Колодій зазначає, що ті конституційно-правові засади, які зафіксовані в нормах юридичних актів, «набувають нормативно-регулюючого значення, оскільки стають загальнообов'язковими правилами поведінки, так званими нормами-принципами»²⁷.

Оскільки поняття «право» та «закон» співвідносяться як зміст і форма, поняття «правові» пропонуємо вважати такими, що визначаються правом, законом, міжнародним договором, що є частиною національного законодавства України, іншим нормативним актом, який має загальнообов'язкову силу, а також рішеннями міжнародних судових органів, юрисдикція яких визнана Україною.

Конституційно-правові засади - це певні принципи, як сформульовані у нормативно-правових актах, так і ті, що випливають з їх змісту і встановлюються шляхом тлумачення певної групи правових норм. Разом із тим, з огляду на природу правових принципів, навряд чи можна стверджувати, що в системі суспільних координат вони реалізуються виключно в системі правових норм.

Як засвідчує сучасна національна судова практика, Верховний Суд активно застосовує правові доктрини (зокрема, venire contra factum proprium («заборони суперечливої поведінки»)²⁸, uberrima fides («найкращої добросовісності»)²⁹ тощо).

Конституційно-правові засади є внутрішньо збалансованими та взаємоузгодженими, що вказує на таку їхню ознаку, як цілісність. Виражаючи якісну визначеність, ці засади об'єктивно та комплексно взаємопов'язані, кожна з них не існує ізольовано одна від одної. Усі вони характеризуються взаємовпливом і становлять не просто механічну сукупність, а органічну єдність та цілісну систему.

Висновки

На основі проведеного дослідження можна дійти висновку про те, що «конституційно-правові засади» являють собою систему спрямованих на здійснення регулювання суспільних відносин, об'єктивно зумовлених потребами громадянського суспільства вихідних, головних, фундаментальних ідей, положень, що мають загальний характер та закріплені чи випливають зі змісту Конституції України, законів України, міжнародних договорів України як частини національного законодавства, правових доктрин, а також з практики міжнародних судових установ, юрисдикція яких визнана Україною.

На нашу думку, додаткового вивчення потребує ретельне з'ясування ознак зазначеної вище правової категорії, що можна окреслити як перспективу подальших розвідок у напрямі цього дослідження.

Лвтература

^1. Васін М.С. Конституційно-правові засади взаємодії держави і релігійних організацій в Україні: дис. ... канд. юрид. наук. Київ: НАУ, 2021. 242 с.

2. Калиновський Б.В. Місцева публічна влада в Україні: конституційно-правові засади функціонування та розвитку: авто- реф. дис. ... канд. юрид. наук / Нац. акад. внутр. справ. Київ, 2017. 39 с.

3. Ларін Є.О. Конституційно-правові засади реалізації права на інформацію в Україні: дис. ... канд. юрид. наук / Ін-т зак- ва Верховної Ради України. Київ, 2020. 238 с.

4. Хлабистова К.В. Інститут люстрації: конституційно-правові засади регулювання та вдосконалення: дис. ... канд. юрид. наук / Київський ун-т туризму економіки і права; Нац. акад. внутр. справ. Київ, 2017. 250 с.

5. Іщук С.І. Окремі конституційно-правові засади функціонування громадянського суспільства в Україні: свобода підприємницької діяльності. Journal «ScienceRise: Juridical Science». 2018. № 1 (3). С. 11-17.

6. Саркісян В.М. Конституційно-правові засади здійснення громадського контролю за діяльністю Національної поліції під час проведення виборів в Україні. Право і суспільство. 2019. № 6. С. 68-74.

7. Коршунова Н.В. Конституційно-правові засади державної політики України. Науковий вісник Нац. акад. внутр. справ. 2017. № 3 (104). С. 144-152.

8. Васильев А.М. Правовые категории: Методологические аспекты разработки системы категорий теории права. Москва: Юрид. литература, 1976. 264 с. С. 91.

9. Словник української мови : в 11 т. Київ : Наук. думка, 1970-1980. Т. 3. 1972. 744 c. С. 300.

10. Карабан В.І. Українсько-англійський юридичний словник. Вінниця: Нова книга, 2004. 1088 с. С. 300, 730.

^11. Мамулян А.С., Кашкин С.Ю. Англо-русский полный юридический словарь: Академическое издание. Москва : Эксмо, 2006. 800 с. С. 591.

12. Мачковский Г.И. Французско-русский юридический словарь, 4-е изд. Москва: Руссо, 2002. 437 с. С. 333.

13. Словник української мови: в 11 т. Київ: Наук. думка, 1970- 1980. Т. 7. 1976. 723 с. С. 693.

14. Філософський словник / за ред. В.І. Шинкарука. Київ: Голов. ред. УРЕ Академії наук УРСР, 1973. 600 с. С. 410.

15. Брокгауз Ф.А. Энциклопедический словарь. Современная версия / Ф.А. Брокгауз, И.А. Ефрон. Москва: ЭКСМО, 2006. 672 с. С. 465.

16. Місцеве самоврядування. Кн. 1. Організація роботи сільського, селищного голови / за заг. ред. А.О. Чемериса. Львів: Ліга-Прес, 2000. 344 с. С. 12.

17. Кравченко В.В., Пітцик М.В. Муніципальне право України: навч. посіб. Київ: Атіка, 2003. 672 с. С. 68.

18. Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності: Закон України від 5 квітня 2007 р. № 877-V. Відомості Верховної Ради України. 2007. № 29. Ст. 389.

19. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 2 червня 2016 р. № 1402-VIII. Відомості Верховної Ради України.

20. № 31. Ст. 545.

21. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 25 березня 2021 року «Про Стратегію воєнної безпеки України»: Указ Президента України від 25 березня 2021 р. № 121/2021. Урядовий кур'єр. 2021. 27 березня. № 59.

22. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка: в 4 т. / под ред. проф. И.А. Бодуена де Куртенэ. Москва: ТЕРРА - Книжный клуб, 1998. Т. 2: И-О. 1024 с. С. 387.

23. Коршунова Н.В. Конституційно-правові засади державної політики України. Науковий вісник Нац. акад. внутр. справ.

24. № 3 (104). С. 144-152. С. 151.

25. Коваль О. Поняття та основний зміст принципів права України. Адвокат. 2005. № 7. С. 26.

26. Александров А. Принципы уголовного производства. Известия вузов. Правоведение. 2003. С. 165.

27. Алексеев С.С. Проблемы теории права: курс лекций: в 2 т. Свердловск, 1972. Т. 1. 396 с. С. 103.

28. Погребняк С.П. Основоположні принципи права (змістовна характеристика): монографія. Xарків : Право, 2008. 240 с. С. 34-35.

29. Колодій А.М. Принципи права України. Київ, 1998. 207 с. С. 168.

30. Постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 р. у справі № 390/34/17. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/81263995 (дата звернення: 02.02.2021).

31. Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року у справі № 753/731/16. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/95502347 (звернення: 16.03.2021).

Размещено на Allbest.ru