Інтегративна функція конституційного права України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інтегративна функція конституційного права України

Ірина Володимирівна Звоздецька, викладач відокремленого структурного підрозділу «Фаховий коледж Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича»

Резюме

Звоздецька І.В. Інтегративна функція конституційного права України.

статті досліджено інтегративні якості конституційного права крізь призму функцій та норм цієї галузі. Наголошено, що конституційне право України в системі вітчизняного права володіє особливим статусом та сукупністю якостей, що дають змогу не тільки відрізняти його від інших елементів системи, а й визначити провідне місце в механізмі правового регулювання суспільних відносин.

Зазначено, що методологічну основу розуміння і визначення конституційного права, установлення його місця в системі права та взаємодії з іншими її елементами становить сукупність концептуальних положень, що формуються на поглиблених знаннях про сутність права, його систему, елементи тощо.

Зроблено висновок, що норми конституційного права, як первинний елемент його системи, піддаються систематизації, яка являє собою розподіл цих норм на окремі сукупності (групи) за інституційною або підгалузевою ознакою. конституційне право інтегративний свобода

Ключові слова: права і свободи людини, конституція, конституційне право, норма конституційного права, структура права, система права, предмет правового регулювання.

Резюме

Звоздецкая И.В. Интегративная функция конституционного права Украины.

В статье исследованы интегративные качества конституционного права через призму функций и норм в этой области. Подчеркивается, что конституционное право Украины в системе отечественного права имеет особый статус и совокупность качеств, которые дают возможность не только отличать его от других элементов системы, но и определить ведущее место в механизме правового регулирования общественных отношений.

Отмечается, что методологическую основу понимания и определения конституционного права, установление его места в системе права и взаимодействия с другими ее элементами представляет совокупность концептуальных положений, формирующихся на углубленных знаниях о сущности права, его системе, элементах и т.д.

Сделан вывод, что нормы конституционного права, как первичный элемент его системы, подвергаются систематизации, которая представляет собой распределение этих норм на отдельные совокупности (группы) за институционным или подотраслевым признаком.

Ключевые слова: права и свободы человека, конституция, конституционное право, норма конституционного права, структура права, система права, предмет правового регулирования.

Summary

Iryna Zvozdetska. Integrative function of the constitutional law of Ukraine.

The article examines the integrative qualities of constitutional law through the prism of the functions and norms of this branch of law. The dynamics of changes in the subject of legal regulation of constitutional law indicate the transformation not only of this branch of law, but also of other elements of the legal system, which confirms its integration qualities and special status among all other branches of private and public law.

It is noted that the methodological basis for understanding and defining constitutional law, establishing its place in the legal system and interacting with other elements is a set of conceptual provisions formed on in-depth knowledge of the essence of law, its system, elements etc. Doctrinal knowledge renewal takes place in the context of legal science's positioning of both traditional and synthetic theories that explain various legal problems. Such problems include integrative theories. The norms of constitutional law perform a constitutive function, which provides the principles, feasibility and fundamentals of legal regulation of the entire system of social relations in all spheres of their display, such as economic, political, social, etc. Taking this feature into account, the institutional system of the constitutional law and legal framework are built.

It is concluded that norms of constitutional law, as the primary element of its system, are systematized, that is divided into separate bodies (groups), on a basis of institution or branch. Considering this, the notion of the system of constitutional law is formed on the basis of knowledge, firstly, about the norms of this branch of law, and secondly, about the branch elements of constitutional law, which are formed and included in the system. Thus, the system of constitutional law as a category ensures the stability of intra-system relations, information interaction of elements, continuity in their development and renewal, consistency and completeness of legal regulation of public relations, achieving effective law enforcement. As a result, this system acts as a “road map” to facilitate the application of the particular norm that currently regulates certain social relations.

Key words: human rights and freedoms, constitution, constitutional law, norm of constitutional law, structure of law, system of law, subject of legal regulation.

Конституційне право України в системі вітчизняного права володіє особливим статусом та сукупністю якостей, що дають змогу не тільки відрізняти його від інших елементів системи, а й визначити провідне місце в механізмі правового регулювання суспільних відносин. Такі характерні риси цієї основоположного галузі права пояснюються функціональними особливостями норм даної галузі та змістом тих суспільних відносин, які ними регулюються. У свою чергу, динаміка змін предмета правового регулювання конституційного права вказує на трансформацію не тільки цієї галузі права, а й інших елементів системи права, що є підтвердженням її інтеграційних якостей та особливого статусу серед всіх інших галузей як приватного, так і публічного права. Зазначимо, що трансформація основоположних політичних, економічних, соціальних, національних та інших відносин викликала потребу формування відповідної правової бази, визначення нових підходів до правового регулювання суспільних відносин. Це зумовило прийняття на основі Конституції України великої кількості нових законів та інших нормативно-правових актів¹. В останні роки характеристика зазначених закономірностей зазнала змін, що, відповідно, актуалізувало й зміну доктринального тлумачення проблем конституційно-правових досліджень у цій царині.

Конституційне право будь-якої сучасної країни - це основна галузь права держави, яка представляє собою сукупність юридичних норм, що закріплюють політичну систему суспільства, економічну систему держави, форму правління, форму територіального устрою, правовий статус особи, виборче право, виборчу систему, політичний режим й інші найважливіші інститути даної держави². Методологічну основу розуміння і визначення конституційного права, установлення його місця в системі права та взаємодії з іншими її елементами становить сукупність концептуальних положень, що формуються на поглиблених знаннях про сутність права, його систему, елементи тощо. Оновлення доктринальних знань відбувається в умовах позиціонування правовою наукою як традиційних, так і синтетичних теорій, що пояснюють різні юридичні проблеми. До таких проблем зокрема належать інтегративні теорії, що обґрунтовують трансформацію природи держави і права загалом.

На думку провідних учених-конституціоналістів, поряд із загальними ознаками конституційному праву України властиві й специфічні ознаки, зокрема, такі: 1) конституційне право є галуззю публічного права; 2) предметом правового регулювання конституційного права є найважливіші суспільні відносини у політичній та інших сферах суспільного і державного ладу; 3) наявність як імперативного, так і диспозитивного методів правового впливу на суспільні відносини; 4) конституційне право України має доволі розгалужену систему; 5) наявність особливої системи галузевих джерел права, основним з яких є Конституція України; 6) функції конституційного права України поширюються на всі або на більшість сфер суспільного та державного життя України; 7) широке коло суб'єктів відповідних галузевих правовідносин; 8) окрім галузевої конституційно-правової відповідальності, порушення норм конституційного права України має своїм наслідком настання інших видів публічно-правової відповідальності: кримінальної, адміністративної та дисциплінарної; 9) здійснює системотворчу функцію щодо інших публічних і приватних галузей національного права; 10) відіграє винятково важливу роль у суспільстві та державі, оскільки постає одним із основних чинників консолідації громадянського суспільства й розбудови демократичної, соціальної, правової держави³. Для характеристики будь-якої галузі права найважливішим є визначення сфери регульованих нею суспільних відносин, тобто предмета правового регулювання.

З опорою на новітні концепти предмета конституційного права вибудовується логічна послідовність пояснення природи конституційно-правових норм, визначення домінуючого положення конституційного права в системі вітчизняного права. У таких умовах особливої актуальності набувають проблеми інтегративних властивостей конституційного права крізь призму виконуваних функцій.

Принагідно зазначимо, що норми конституційного права виконують установчу функцію, що забезпечує першооснову, можливість і вихідні основи правового регулювання всієї системи суспільних відносин у всіх сферах їх прояву: економічній, політичній, соціальній тощо. З урахуванням цієї особливості вибудовується інституційна система самого конституційного права і відбувається побудова правового простору.

Особливість предмета конституційного права полягає в тому, що конституційно-правове регулювання у різних сферах життя не є однаковим за своїм обсягом. Максимально повно конституційне право регулює політичні відносини, що пов'язані з державним устроєм, організацією публічної влади, політичної системи суспільства тощо. В той час як в інших сферах життєдіяльності ним регламентуються лише основні, базові, фундаментальні суспільні відносини, тобто ті, які визначають зміст всіх інших відносин у відповідній сфері та утворюють фундамент системи суспільних відносин, що підлягають правовому впливу. Так, наприклад, в економічній сфері конституційне право визначає засадничі принципи економіки, економічні права людини, форми та об'єкти права власності тощо. А в повному обсязі правове регулювання економічних відносин здійснюється цивільним, господарським, фінансовим та іншими галузями права⁴. Отож, норми конституційного права виконують також системоутворювальну функцію, суть якої полягає в тому, що такі норми, первинно представлені в конституційному праві, отримують свій розвиток і конкретизацію в нормах інших галузей вітчизняного права. Наприклад, норми Конституції України, що закріплюють основні права громадян України, які знаходять свою конкретизацію у нормах практично кожної галузі права (наприклад, право на освіту конкретизується в освітньому праві; право на соціальне забезпечення і захист конкретизується в трудовому праві тощо)⁵. Зрештою, кожна з галузей права знаходить свій початок у нормах конституційного права України.

Традиціоналізм конституційного права виражається в тому, що його норми володіють вищою юридичною силою, всі інші норми права не повинні їм суперечити. Нормами конституційного права утверджуються найважливіші цінності - права людини, які отримують свій подальший розвиток у нормах інших галузей права і тому є для них вихідними. Зазначену властивість конституційно-правових норм доповнено сьогодні тим, що вони встановлюють систему джерел права, на вершині якої універсальне для всіх галузей джерело - Конституція України. При цьому забезпечена унікальність системи джерел самого конституційного права, в числі яких, крім Конституції України, такі специфічні джерела, як норми міжнародного права (на підставі ст. 9 Конституції України)⁶.

Зауважимо, що завдяки зазначеним особливостям конституційно-правовою наукою свого часу було обґрунтовано модель системи радянського права, представлена у вигляді піраміди, очолюваної державним правом.

Інтегративна функція зумовлює розвиток предмета правового регулювання конституційного права, що включає: 1) відносини, які виражають основи конституційного ладу, основи правового статусу особи, основи організації державної влади та місцевого самоврядування; 2) відносини, що виникають з приводу формування та реалізації форми державного устрою, функціонування органів законодавчої влади та інститутів безпосередньої демократії.

Складність, ієрархічність і багаторівневість предмета конституційно-правового регулювання, що об'єднує відносини, в яких проявляється вся палітра взаємодії особи, суспільства і держави, зумовили не тільки зазначені вище якості норм конституційного права, але і проблему дефінування самого предмета конституційного права. Сутність цієї проблеми у тому, що специфіка норм конституційного права позбавляє часом можливості чіткого встановлення меж конституційно-правового регулювання. Це дає змогу зараховувати до предмета цієї галузі не властиві їй відносини, наприклад, відносини, пов'язані зі встановленням основ адвокатської діяльності (у контексті адвокатської монополії). Але іноді доводиться спостерігати ситуацію, коли відносини, що потребують за своїм суспільно-політичним статусом і значущістю конституційно-правового регулювання, на жаль, залишаються за межами предмета цієї галузі права, або відрізняються мізерністю і недостатністю конституційного уваги (наприклад, освітні відносини дедалі частіше досліджуються крізь призму адміністративного права, у той час як право на освіту - це конституційне право людини закріплене в розділі другому Основного Закону).

Вирішення означеної проблеми сприятиме ефективності механізму інтегрування конституційного права в інші елементи системи права на основі історично сформованих критеріїв їх видового поділу і з урахуванням параметрів, трансформованих в процесі інтеграції. Важливо при цьому пам'ятати, що для конституційного права його традиційні галузеві характеристики, як елемента системи права, є відправними і домінуючими. Саме вони впливають на формат співвідношення конституційного права з різними елементами системи права.

Сьогодні поділ права на складові його підсистеми не тільки в контексті їх історичної обумовленості, але головним чином з урахуванням інтегративних підходів до обґрунтування самого права і породжуваних ним явищ виводить юридичну науку на новий рівень елементної будови системи права - критерієм систематизації пропонуються типологічні ознаки групи галузей або підсистем, а елементами системи права стають типи права, зумовлені вимогами часу⁷.

У контексті цієї тенденції конституційне право пропонують перевести зі статусу галузевого елемента в тип права. Для обґрунтування такої пропозиції наводяться аргументи, що цілком заслуговують уваги⁸. На додаток зазначимо, що інтегративні якості конституційного права дають йому змогу представляти різні види типів права. В межах того чи іншого типу галузей права відбувається внутрішній більш детальний поділ на галузі та інститути. Такий розподіл став необхідним тому, що традиційні галузі та інститути виявилися не в змозі вмістити все різноманіття норм, а також ознак галузі права. Відокремлення типів права стало можливим в результаті інтеграції і самоорганізації, що відбуваються в праві і які мають в своїй основі самоорганізацію суспільних відносин і явищ.

Зміст системи конституційного права розкривається через характеристику її елементів за допомогою категорії «структура системи права»⁹. Задля побудови такої структури юридична наука пропонує низку елементів, кожен із яких в системі права виконує певне призначення.

Наука конституційного права під системоутворювальними елементами системи конституційного права розуміє: норми права, правові інститути, галузі права. Для більш поглибленої диференціації правового матеріалу застосовуються і такі елементи як підгалузь, підінститут, субінститут, які можна назвати допоміжними, тобто елементами другого порядку.

Важливо враховувати певну супідрядність, тобто ієрархію зазначених елементів. З норм права формується сукупність, іменована галуззю права, що має свою внутрішню будову, в якій норми входять до інститутів як елементів другого порядку. З урахуванням особливої складності конституційного права воно може поділятися на підгалузі, що об'єднують певну частину інститутів, а інститути - на підінститути¹⁰. Кожен із перерахованих елементів у свою чергу складається з конституційно-правових норм. У підсумку завершеним правовим утворенням стає галузь конституційного права, яка, відрізняючись своєю внутрішньогалузевою структурою, включається в загальну систему права. Крім того, формування внутрішньогалузевих конституційно-правових елементів, (тобто поділ норм на підгалузі, інститути, підінститути) вказує ще й на етапи процесу створення конституційного права як елемента загальної системи права.

Отже, первинним елементом у системі конституційного права є норми цієї галузі. Це дуже специфічний елемент, за своїми ознаками відмінний від усіх інших елементів, але об'єктивно необхідний для створення будь-якого іншого елемента в системі конституційного права. Норми конституційного права являють собою вихідний «будівельний матеріал», своєрідні «цеглинки», з яких формуються всі інші - прості, більш складні, масштабні елементи системи конституційного права. У свою чергу, ці «інші» елементи (тобто всі, окрім норм) стають в ієрархію над правовими нормами, що й становлять у сукупності конституційне право як галузь права. У результаті невпорядкована сукупність норм набуває впорядкованості - створюється система галузі конституційного права. З огляду на це, відбувається так звана технологічна побудова системи цієї галузі права, яка потім інтегрується в практику систематизації інших елементів системи права і системи законодавства.

Незважаючи на те, що визначення норми права в теоретико-правовій науці належить до числа досить усталених Вакарюк Л. Норма права та правовий режим: співвідношення понять. Підприємництво, господарство і право. 2017. № 1. С. 171-176.

¹² Сердюк І.А. Норма права, правова норма і юридична норма: співвідношення понять. Науковий вісник Дніпропетровсь-кого державного університету внутрішніх справ. 2012. № 1. С. 129-135., важливо пам'ятати, що норму права не слід розуміти спрощено, орієнтуючись тільки на те, що вона є «елементарним» правилом поведінки суб'єктів права¹². Інтегративна якість норми як елемента системи права в цілому і конституційного, зокрема, полягає у тому, що вона не тільки забезпечує первинність правового регулювання суспільних відносин, а й визначає необхідні вектори подальшого процесу правового регулювання. З цього погляду норма права є відправною засадою для наступних етапів правової регламентації, розширюючи і завершуючи останню, а в необхідних випадках змінюючи параметри і зміст правового регулювання.

У нормі конституційного права, як і в будь-якій іншій нормі права, є три найважливіші її складові: а) первинна модель суспільних відносин та місце в ньому суб'єкта права; б) правила їх поведінки; в) заходи юридичної відповідальності, застосування яких стає можливим у разі порушення суб'єктом правил поведінки, що містяться у відповідній нормі.

При цьому ступінь узагальненості суспільного відношення, представленого в нормі конституційного права, може бути різний, що розцінюється як одна із особливостей конституційно-правових норм. Більш високий ступінь узагальненості представлено в нормах-принципах, нормах-цілях, нормах-дефініціях¹³. Норма, що закріплює конкретне правило поведінки, наприклад, заборона на агітацію в день виборів або обмеження принципу подвійного громадянства, в силу схематичності викладу правила поведінки, є меншою узагальненою.

У підсумку ми маємо два різновиди норм, відмінності між якими зорієнтовані на третій компонент, тобто на заходи відповідальності і умови їх застосування. Норми першої категорії, як правило, не містять цього компонента. Для норм другої категорії він є обов'язковим.

Зазначена особливість характерна передусім для норм конституційного права, тому конституційно-правова наука пропонує спеціально обґрунтовану концепцію особливостей норм конституційного права, що відрізняють ці норми від норм інших галузей права¹⁴. Таке твердження зумовлює розуміння особливостей структури конституційно-правових норм, їх змісту і функцій.

Норми конституційного права, як первинний елемент його системи, піддаються систематизації, що являє собою розподіл цих норм на окремі сукупності (групи) за інституційною або підгалузевою ознакою. З урахуванням цього уявлення про систему конституційного права складається на основі знань, по-перше, про норми цієї галузі права, по-друге, про галузеві елементи конституційного права, що сформовані та включаються в систему.

Таким чином, система конституційного права як категорія забезпечує стійкість і стабільність внутріш- ньосистемних зв'язків, інформаційну взаємодію елементів, спадкоємність у їх розвитку та оновленні, послідовність і завершеність правового регулювання суспільних відносин, досягнення ефективності правозасто- сування. У результаті ця система виконує роль «дорожньої карти», яка сприятиме застосуванню саме тієї норми, яка наразі регулює певні суспільні відносини.

Література

Майданник О.О. Конституційне право України: навч. посіб. Київ: Алерта, 2011. С. 8.

² Конституційне право : підручник / О.С. Бакумов, Л.Д. Варунц, Т.І. Гудзь та ін.; за заг. ред. О.С. Бакумова, Т.І. Гудзь, М.І. Марчука ; передм. М.І. Марчука / МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ. Харків, 2019. С. 7.

³ Конституційне право України: навч.-метод. посіб. для здобувачів вищої освіти / за ред. Д.С. Терлецького. Одеса, 2020.

С. 28.

⁴ Конституційне право України: прагматичний курс: навч. посіб. Одеса: Юридична література, 2017. С. 17.

⁵ Конституція України від 28 червня 1996 р. URL: https://zakon.rada.gov.uaЛaws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1% 80#Text

⁶ Конституція України від 28 червня 1996 р. URL: https://zakon.rada.gov.uaЛaws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1% 80#Text

⁷ Дудник Р.М. Галузева диференціація українського права: поняття, рівні і тенденції розвитку: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. Одеса, 2016. С. 79-80.

⁸ Бутько Л.В. Особенности типологических признаков конституционного права как элемента системы права. Наука и образование: хозяйство и экономика; предпринимательство; право и управление. 2017. № 1 (80). С. 56-61.

⁹ Загальна теорія права: підручник / за заг. ред. М.І. Козюбри. Київ: Ваіте, 2015. С. 142.

¹⁰ Слабко С.М. Структурування системи права: плюралізм підходів. Порівняльно-аналітичне право. 2018. № 1. С. 29-31.

¹³ Подорожна Т.С. Законодавчі дефініції: поняття, структура, функції: монографія. Львів: Паіс, 2009. С. 44.

¹⁴ Годованик Є. Конституційно-правова норма та її відображення в європейському праворозумінні. Актуальні проблеми правознавства. 2018. Вип. 1 (13). С. 82.

Размещено на Allbest.ru