Характерні ознаки та особливості визнання земельного права як способу захисту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Характерні ознаки та особливості визнання земельного права як способу захисту

Олена Іванівна Заєць, кандидат юридичних наук, доцент Інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Характерні ознаки та особливості визнання земельного права як способу захисту.

Заєць О.І.

Статтю присвячено такому важливому інструменту захисту земельних прав як їх визнання. Визнання земельного права справедливо вважається одним з найбільш поширених способів захисту земельних прав. Автор досліджує характерних ознак і особливостей визнання земельного права як спосіб захисту шляхом їх систематизації. Загалом, будучи традиційними для цього способу захисту цивільних прав, ці характерні ознаки і особливості набувають земельно-правової специфіки. У статті акцентовано увагу на сучасних тенденціях судової практики у цій сфері. Не зважаючи на ті особливості, які остання вносить у застосування визнання земельного права як способу захисту, цей інструмент відновлення порушених прав продовжує залишатися класичним способом захисту.

Ключові слова: спосіб захисту, земельне право, право на землю, визнання права, юрисдикційний процес, систематизація.

Резюме

Характерные признаки и особенности признания земельного права как способа защиты.

Заец Е.И.

Статья посвящена такому важному инструменту защиты земельных прав, как их признание. Признание земельного права справедливо считается одним из самых распространенных способов защиты земельных прав. Автор исследует характерных признаков и особенностей признания земельного права как способа защиты путем их систематизации. В общем, будучи традиционными для такого способа защиты гражданских прав, эти характерные признаки и особенности приобретают земельноправовую специфику. В статье акцентировано внимание на современных тенденциях судебной практики в этой сфере. Несмотря на те особенности, которые последняя вносит в применение признания земельного права как способа защиты, этот инструмент восстановления нарушенных прав продолжает оставаться классическим способом защиты.

Ключевые слова: способ защиты, земельное право, право на землю, признание права, юрисдикционный процесс, систематизация.

Summary

Olena Zaiets

Land rights in the modem legal and judicial systems of Ukraine have received a fairly strong protection. Among the important tools of such protection we want to dwell on such a method of protection as recognition of the right. Recognition of land right is rightly considered one of the most common ways to protect land rights. This is explained by scholars by the fact that the recognition of land right is a general way of protection, regardless of the special legal relations defined by law.

This makes it possible to apply this method of protection of land right in the absence of any special instructions in the legislation on the possibility of its application in specific legal relations. Therefore, to some extent it is universal. However, the case law of the application of the recognition of the right as a way to protect land rights makes it possible to trace the latest trends and features in this area.

Some issues of recognition of land right as a method of protection were investigated by Miroshnichenko A.M., Krasnova M.V., Myagkokhod Y.V., Pogribny O.O., Kulinich O.P., Tretyak T.O. and other scientists. But the rapid development of judicial practice in resolving land disputes, which uses this method of protection, encourages the need, on the one hand, to systematize knowledge about the latter, on the other hand, to study case law in this area, as the latter significantly complements and interprets existing legal regulation land law.

The purpose of this article is to identify the characteristics and features of such a method of protection of land rights as their recognition. In general, being traditional for this method of protection of civil rights, these characteristics and features acquire landlegal specificity, which we want to explore. This is what we will do in this article.

Key words: method of protection; land right; the right to land; recognition of the right; jurisdictional process; systematization.

Постановка проблеми

Земельні права в сучасній правовій та судовій системах України отримали достатньо потужний захист. Серед важливих інструментів такого захисту хочемо зупинитися на такому способі захисту, як визнання права. Визнання земельного права справедливо вважається одним із найбільш поширених способів захисту земельних прав. Це пояснюється вченими тим, що визнання земельного права є загальним способом захисту безвідносно до визначених законодавством спеціальних правовідносин¹.

Зазначене дає можливість застосувати цей спосіб захисту земельного права за відсутності будь-яких спеціальних вказівок у законодавстві щодо можливості його застосування у конкретних правовідносинах². Тому певною мірою він є універсальним. Втім, судова практика застосування визнання права як способу захисту земельних прав дає можливість прослідкувати останні тенденції та особливості у цій сфері.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Окремі питання визнання земельного права як спосіб захисту досліджували А.М. Мірошниченко, М.В. Краснова, Ю.В. Мягкоход, О.О. Погрібний, О.П. Кулинич, Т.О. Третяк та інші вчені. Але стрімкий розвиток судової практики вирішення земельних спорів, в яких застосовується такий спосіб захисту, спонукає до необхідності, з одного боку, систематизувати знання про останній, а, з другого боку, досліджувати судову практику у цій сфері, оскільки остання суттєво доповнює та тлумачить наявне правове регулювання визнання земельного права.

Метою даного дослідження є виокремлення характерних ознак і особливостей такого способу захисту земельних прав, як їх визнання. Загалом, будучи традиційними для цього способу захисту цивільних прав, ці характерні ознаки і особливості набувають земельно-правової специфіки, яку ми й хочемо дослідити.

Виклад основного матеріалу

Ю.В. Мягкоход у своєму дисертаційному дослідженні визначає визнання земельного права як такий загальний спосіб захисту будь-якого земельного права, відповідно до якого у випадку оспорювання, заперечення або порушення земельного права суб'єктом правовідносин це право підтверджується (визнається) судом на підставі фактів, що свідчать про його виникнення та існування³. У цілому ми погоджуємося з наведеними у даному визначенні характеристиками визнання земельного права, хоча варто додати і окреслити й інші, тим більше, що цьому сприяє сучасна судова практика.

1. Визнання земельного права - загальний спосіб захисту. Така ознака передусім випливає із ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ), у якій перелічено способи захисту, які науки цивільного та земельного права віднесли до загальних на противагу спеціальним способам, що передбачені по відношенню до окремих видів прав. Це означає, що у даний спосіб може захищатись будь-яке цивільне право та земельне право приватноправового характеру. І хоча ст. 152 Земельного кодексу України (далі - ЗКУ) передбачає тільки визнання права на землю, системне тлумачення дозволяє розширити межі об'єктів захисту. І це справедливо, адже визнати можна не тільки право власності чи право землекористування у різних варіантах його правових титулів, а й право на земельну частку (пай), право набути земельну ділянку, включаючи право на приватизацію земельної ділянки, право на набуття земельної ділянки за давністю користування, право на придбання земельної ділянки тощо. Підтвердження тому - численна судова практика⁴.

Хочемо ще раз підкреслити, що у такий спосіб, на нашу думку, захищаються земельні права саме приватноправового характеру, оскільки вони є об'єктом регулювання в першу чергу ЦКУ та об'єктом захисту цивільного і господарського судочинства. За поділом земельних прав на права приватноправового характеру та публічно-правового характеру останні захищаються у порядку адміністративного судочинства способами, що передбачені у ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ). Серед них немає такого способу, як визнання права.

Хоча така позиція може бути небезспірною. Так, на думку Т.О. Третяка, різновидами визнання права є визнання обов'язку не порушувати право, визнання дії протиправною, визнання обов'язку не вчиняти дії. І ґрунтуються вони на ст. 386 ЦКУ (2. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.), ст. 1164 ЦКУ (...право вимагати...заборони діяльності, яка створює загрозу). За таким підходом, схожим до описаних, є такий спосіб захисту земельних прав публічно-правового характеру як визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій, передбачений у ст. 5 КАСУ. Але вважаємо це темою окремого дослідження.

Повертаючись до характеристики визнання земельного права як загального способу захисту, зазначимо, що за класифікацією способів захисту на речово-правові, зобов'язально-правові та спеціальні визнання земельного права належить до всіх трьох груп. О.П. Кулинич⁵, М.В. Шульга⁶ та інші вчені вважають визнання земельного права, зокрема права власності на земельну ділянку, речово-правовим способом захисту. Натомість М.В. Краснова⁷, А.М. Мірошниченко⁸, Ю.В. Мягкоход⁹ та інші вважають його універсальним способом захисту. Визнання права є загальним способом захисту права, при цьому ані земельне, ані цивільне законодавство не містять жодних обмежень щодо застосування цього способу захисту у зобов'язальних правовідносинах, як і не вказують на можливість застосування його лише у речових правовідносинах¹⁰.

Повністю погоджуємося з другою позицією. І хоча ст. 392 ЦКУ вносить певну специфіку при застосуванні визнання права щодо групи речових прав, це ніякою мірою не змінює загального характеру такого способу захисту. Проілюструємо це прикладом із сучасної судової практики. Так, у справі № 221/3451/14-ц (постанова КЦС/ВС від 23 січня 2018 р.) заявлено про визнання договору про передачу права власності на земельну ділянку у зв'язку з добровільною відмовою від неї власника земельної ділянки недійсним та визнання права власності на земельну ділянку. Натомість у справі № 131/1936/18 позивач звернувся з позовом про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування за законом.

2. Визнання земельного права - окремий спосіб захисту. Як вже зазначалося, ст. 152 ЗКУ передбачила визнання права на земельну ділянку, а ст. 16 ЦКУ - визнання цивільного права, що повністю включає варіант ст. 152 ЗКУ. Водночас судовій практиці відомі варіанти визнання відсутності земельного права, як, наприклад, визнання відсутнім права на нарахування та стягнення орендної плати за договором, який припинився, але земельну ділянку не повертають (постанова КГС/ВС від 21 квітня 2021 р. у справі № 903/451/20). Ю.В. Мягкоход вважає, що треба вести мову про самостійний вид загальних способів захисту, відмінний від визнання земельного права¹¹.

Зазначений спосіб захисту передбачає ст. 20 ГКУ - визнання наявності або відсутності прав суб'єктів господарювання та споживачів. Але земельні відносини не є предметом регулювання ГКУ в силу ст. 4 цього кодексу. Тому за допомогою звернемося до судової практики: «31. З огляду на встановлені статтю 152 ЗКУ способи захисту прав на земельні ділянки та визначені статтею 5 ГПКУ вимоги щодо ефективності способу захисту права, позивач у спорі про захист прав на земельну ділянку може пред'явити будь-яку позовну вимогу, яка не передбачена законом або договором, а суд може захистити порушене право у заявлений спосіб, у тому числі й шляхом визнання відсутнім права, але за умови, що такий спосіб захисту прав на земельну ділянку, обраний позивачем, відновлює (захищає) порушене право позивача або нівелює негативні для нього наслідки у зв'язку з порушенням права, тобто, є ефективним способом захисту і виключає у подальшому необхідність пред'явлення інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права» (постанова КГС/ВС від 22 червня 2020 р. у справі № 922/2155/18). Таким чином, визнання земельного права та визнання відсутності земельного права - окремі способи захисту.

3. Рішення юрисдикційного органу, прийняте внаслідок розгляду позову про визнання земельного права, не передбачає примусового виконання. Це характерна риса всієї групи способів захисту, в основі яких лежить визнання (на відміну від позовів про присудження). За усталеним підходом у позовах про визнання права на відповідача не покладається обов'язок здійснити певні дії або утриматися від здійснення певної дії, що порушує чи порушить право у майбутньому (останнє твердження є спірним в силу наведених вище аргументів Т.О. Третяка). Тому у тих випадках, де за фактичними обставинами потрібне буде примусове виконання цього рішення, визнання права як спосіб захисту не призведе до відновлення прав особи¹², тобто не буде ефективним.

Наприклад, позови про визнання права на земельну частку (пай), як правило, не відновлюють право особи, яка була «пропущена» при паюванні земель колективної власності¹³. Але це не завжди так. У справі № 652/697/17 (Рішення Високопільський районний суд Херсонської області від 25 квітня 2018 р.) за позивачем було визнано право на земельну частку (пай) із земель колишньої колективної власності. Такі ще не розподілені землі були у наявності, і відповідна районна державна адміністрація могла передати позивачу на підставі судового рішення про визнання права на земельну частку (пай) земельну ділянку. Очевидно, що такий спосіб захисту буде неефективним тоді, коли нерозподілених земель колишньої колективної власності немає в наявності.

Найчастіше неефективним визнання земельного права буде і щодо т.з. межових спорів (накладки, руйнування межових знаків тощо)¹⁴. Щодо останніх, коли спір відсутній, варто скористатися можливостями землеустрою та ведення державного земельного кадастру. І навіть при наявності спору останній краще вирішити шляхом медіації та укладання мирової угоди.

Проблема накладок у літературі і практиці вирішується неоднозначно. Однак О.П. Кулинич вважає за можливе у межових спорах закладати позови про визнання права на земельну ділянку саме такого розміру і такої конфігурації, як зазначено у правовстановлюючих документах¹⁵, з чим ми не можемо однозначно погодитися. Нам більше імпонує позиція Т.О. Третяка: «Згідно з нормою, що міститься у першому реченні ч. 2 ст. 107 ЗК у разі, якщо неможливо встановити дійсні межі земельних ділянок, такі межі встановлюються за фактичним використанням земельних ділянок»¹⁶. Але в будь-якому випадку остаточний вибір способу захисту при накладках залежить від конкретної ситуації.

Важливим є також висновок Верховного Суду у справі № 19/028-10/13 «10.8. ... задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦКУ, є неефективними» (постанова ВП/ВС від 30 червня 2020 р.). Очевидно, що у випадках необхідності повернути земельну ділянку ефективним буде спосіб захисту, який передбачає його примусове виконання, яким визнання земельного права не є.

4. Сфера застосування визнання земельного права як способу захисту, як правило, пов'язується з обставинами, визначеними ст. 392 ЦКУ: «1. Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності». Ця норма підлягає розширеному тлумаченню і стосується, окрім права власності на землю, й інших земельних прав.

Невизнання земельного права полягає у пасивному запереченні наявності у особи суб'єктивного земельного права. Оспорювання земельного права полягає у запереченні земельного права в юрисдикційному органі¹⁷.

Тлумачити такі положення слід звужено - очевидно, що право на пред'явлення позову (у матеріальному значенні) існує лише тоді, коли існує певний правовий спір, коли реалізація права на землю неможлива або утруднена через його заперечення або оспорювання іншими особами. Судовий розгляд не повинен мати місця, наприклад, у разі, коли спору не існує, а втрачений документ можна відновити або отримати його дублікат без звернення до суду¹⁸. Але сьогодні останню рекомендацію науковців виконати щодо земельних ділянок практично неможливо, оскільки з 1 січня 2013 р. державні акти на землю вже не видаються, тому територіальні органи Держгеокадастру не мають можливості видавати їх дублікати. Отже, навіть за відсутності спору особи змушені звертатися до суду з позовом про визнання земельного права, як, наприклад, у справі № 744/1268/18 (Рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 23 жовтня 2018 р.) про визнання права приватної власності на земельну ділянку (в порядку спадкування при втраті державного акта на спірну земельну ділянку).

Використання визнання права як способу його захисту буде досить ефективним тоді, коли земельне право у особи відповідно до норм земельного законодавства виникло, однак в силу різних обставин не знайшло свого офіційного оформлення та оспорюється (заперечується). Задля підтвердження цього права та усунення спірності у його існуванні особа і звертається до суду. При цьому досить часто в силу цих же обставин воно не може бути зареєстроване без визнання його у судовому порядку¹⁹.

Наприклад, це можливо при приватизації земельної ділянки згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. «Про приватизацію земельних ділянок», хоча з 2015 р. діє норма абз. 2 п. 1 Розділу Х ЗКУ, яка значно спрощує ситуацію і дозволяє уникати звернень до суду. Але все ж з оформленням права власності на такі ділянки є ціла низка практичних нюансів, у зв'язку із чим було видано Лист Держгео- кадастру «Про державну реєстрацію земельних ділянок, переданих у приватну власність згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок».

5. Визнання земельного права перебуває у надзвичайно тісному взаємозв'язку з іншими способами захисту земельних прав, хоча цілком може бути застосоване самостійно.

Перш ніж задовольнити будь-який інший позов, наприклад, присудити відповідача до вчинення певних дій, стягнути заподіяну шкоду, визнати недійсним договір тощо, суд повинен визнати наявність у позивача суб'єктивного права на це, яке й підлягає захисту²⁰.

Але визнання земельного права може виступати і абсолютно самостійним способом захисту, як, наприклад, у справі № 243/ 5735/18 про визнання права власності на земельні ділянки (Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 1 вересня 2018 р.). При цьому даний спосіб захисту може застосовуватися самостійно тільки у випадку, коли саме по собі визнання земельного права спроможне призвести до його захисту, усунути дійсно існуючу перешкоду для його реалізації.

Разом із тим визнання земельного права може не виноситись у самостійну вимогу, а встановлюватися судом у процесі реалізації інших способів захисту, найчастіше віндикаційного та негаторного (наприклад, у постанові ВП/ВС від 30 червня 2020 р. у справі № 19/028-10/13).

6. За допомогою визнання земельного права визнається наявність лише того земельного права, яке існувало до юрисдикційного процесу, будь-яких нових прав чи обов'язків вимога про визнання не створює (за загальним правилом). Так, однозначно, не може існувати судова практика визнання права власності на сформовану земельну ділянку в порядку ст. 118 ЗКУ без затвердження проєкту землеустрою щодо її відведення за рішенням суду, навіть якщо у наявності дозвіл на розробку проєкту землеустрою та погоджений сам проєкт землеустрою в порядку 186-1 ЗКУ.

Визнання права у юрисдикційному порядку застосовується не тільки відповідно до ст. ст. 16, 392 ЦКУ, а й з інших передбачених у законі підстав. Визнання земельного права може бути застосоване при наявності спору про право. У протилежному разі має йтись про окреме провадження - встановлення фактів. що мають юридичне значення²¹ (глава 6 Розділу 4 ЦПКУ «Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення»).

Зокрема, ч. 3, 5 ст. 376 ЦКУ - визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно; ч. 4 ст. 344 ЦКУ - визнання права власності на нерухоме майно (окрім земельної ділянки) за набувальною давністю; ст. 335 ЦКУ - визнання права власності на безхазяйну річ (в т.ч. земельні ділянки), ст. 1277 ЦКУ - визнання спадщини відумерлою.

У цих випадках об'єктом захисту виступає не набуте право власності, а законний інтерес у його набутті. Саме тому цивільно-правовий захист законного інтересу шляхом визнання права власності здійснюється тільки у перелічених законом випадках. І не в позовному провадженні, а в окремому²².

7. Визнання права як спосіб захисту за своєю природою може бути реалізоване лише в юрисдикційному порядку, але не шляхом здійснення позивачем якихось самостійних односторонніх дій або звернення до інших, ніж суд, органів публічної влади. Вимога позивача щодо визнання права зазвичай спрямована не стільки до відповідача, скільки до суду, який повинен офіційно підтвердити наявність чи відсутність у позивача оспорюваного права. Ні земельне, ні цивільне законодавство не надає право жодному іншому органу, крім суду, повноважень на визнання земельного права (в розумінні способу захисту). Інші органи при вирішенні земельних спорів можуть лише встановити наявність (визнати) право та реалізувати на цій підставі інший спосіб, з передбачених законом. Поміж тим, в таких випадках вже йдеться про реалізацію ними іншого способу захисту права, а не його визнання²³.

земельне право захист судовий

Висновки

Отже, нами було систематизовано основі ознаки і характеристики визнання земельного права як способу захисту у правовій і судовій системі України, акцентовано увагу на сучасних тенденціях судової практики у цій сфері. Не зважаючи на ті особливості, які остання вносить у застосування визнання земельного права як способу захисту, цей інструмент відновлення порушених прав продовжує залишатися класичним способом захисту.

Література

1. Мягкоход Ю.В. Способи захисту земельних прав: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.06 / КНУ ім. Т. Шевченка. Київ, 2014. 195 с. С. 72.

2. Там само.

3. Там само. С. 84.

4. Справа № 131/1936/18 про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування за законом; Справа № 652/697/17 про визнання права на земельну частку (пай).

5. Кулинич О.П. Захист права приватної власності на землю: цивільно-правові аспекти: монографія. Вінниця: ФОП Рогальська І.О., 2016. 232 с. С. 89.

6. Земельне право України: підручник / М.В. Шульга (кер. авт. кол), Г.В. Анісімова, Н.О. Багай та ін.; за ред. М.В. Шульги. Київ: Юрінком Інтер, 2004. 368 с. С. 287.

7. Земельний кодекс України: науково-практичний коментар / В.І. Андрейцев, Г.І. Балюк, А.П. Гетьман та ін.; за заг. ред. В.І. Семчика. 3-є вид., перероб. і доп. Київ: Видавничий дім «Ін Юре», 2007. 896 с. С. 640.

8. Мірошниченко А.М., Попов Ю.Ю., Ріпенко А.І. Земельні ділянки: віндикація, реституція, кондикція, визнання прав (співвідношення та деякі проблемні питання). Часопис Академії адвокатури. 2012. № 3. С. 1-24.

9. Мягкоход Ю.В. Способи захисту земельних прав: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.06 / КНУ ім. Т. Шевченка. Київ, 2014. 195 с. С. 72.

10. Там само. С. 79.

11. Там само. С. 74.

12. Там само. С. 73.

13. Ковальчук Т., Коваленко Т., Мірошниченко А. Проблеми ефективності правового забезпечення приватизації земель в Україні. Юридична Україна. 2009. № 2. С. 63-68.

14. Бурцев О.В. Правові засади вирішення межових земельних спорів: монографія / за заг. ред. М.В. Шульги. Харків: Друкарня Мадрид, 2017. 196 с.

15. Кулинич О.П. Захист права приватної власності на землю: цивільно-правові аспекти: монографія. Вінниця: ФОП Рогальська І.О., 2016. 232 с. С. 114.

16. Третяк Т.О. Проблеми захисту права власності на земельну ділянку у випадку накладання меж земельних ділянок. Часопис Київського університету права. 2021. № 1. С. 257-262.

17. Кулинич О.П. Захист права приватної власності на землю: цивільно-правові аспекти: монографія. Вінниця: ФОП Рогальська І.О., 2016. 232 с. С. 99.

18. Мягкоход Ю.В. Способи захисту земельних прав: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.06 / КНУ ім. Т. Шевченка. Київ, 2014. 195 с. С. 77.

19. Там само.

20. Добровольский А.А., Иванова С.А. Основные проблемы исковой формы защиты права. Москва: Изд-во Моск. ун-та, 1979. 159 с. С. 67.

21. Мірошниченко А.М., Марусенко Р.І. Науково-практичний коментар Земельного кодексу України. Київ: Алерта; ЦУЛ, 2011. 516 с. С. 377.

22. Кулинич О.П. Захист права приватної власності на землю: цивільно-правові аспекти: монографія. Вінниця: ФОП Рогальська І.О., 2016. 232 с. С. 96.

23. Мягкоход Ю.В. Способи захисту земельних прав: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.06 / КНУ ім. Т. Шевченка. Київ, 2014. 195 с. С. 80.

Размещено на Allbest.ru