Кримінальна відповідальність за публічні заклики до вчинення злочинів проти основ національної безпеки за законодавством іноземних держав та України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кримінальна відповідальність за публічні заклики до вчинення злочинів проти основ національної безпеки за законодавством іноземних держав та України

Катерина Леонідівна Кривопускова, аспірантка Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України

Резюме

Кривопускова К.Л. Кримінальна відповідальність за публічні заклики до вчинення злочинів проти основ національної безпеки за законодавством іноземних держав та України.

У статті представлено результат теоретичного аналізу положень кримінальних кодексів іноземних держав у частині, яка передбачає відповідальність за публічні заклики до вчинення злочинів проти основ національної безпеки. Встановлено типові підходи до криміналізації у кримінальному законодавстві іноземних держав суспільно небезпечних діянь, пов'язаних із публічними закликами до вчинення злочинів проти основ національної безпеки. Проведено порівняльний аналіз положень кримінальних кодексів іноземних держав та України в цій частині. Наведено запропоновані вітчизняними вченими-юристами різноманітні способи удосконалення кримінального законодавства України у сфері відповідальності за публічні заклики до вчинення злочинів проти основ національної безпеки. Визначено перспективні напрями удосконалення Кримінального кодексу України у цій сфері.

Ключові слова: публічні заклики, злочини проти основ національної безпеки, конституційний лад, територіальна цілісність і недоторканність, кримінальна відповідальність.

Резюме

Кривопускова К.Л. Уголовная ответственность за публичные призывы к совершению преступлений против основ национальной безопасности по законодательству иностранных государств и Украины.

Kateryna Kryvopuskova. Criminal responsibility for public calls to commit crimes against the foundations of national security under the legislation of foreign states and Ukraine.

Key words: public calls, crimes against the foundations of national security, constitutional order, territorial integrity and inviolability, criminal responsibility.

Постановка проблеми

Останнім часом особливу увагу учених-юристів привертають питання ефективності кримінально-правової охорони конституційного ладу, територіальної цілісності, недоторканності та державного суверенітету України, серйозну небезпеку для яких становлять публічні заклики до вчинення злочинів проти основ національної безпеки. Кримінально-правова доктрина, як зазначає В.Н. Кубальський, повинна стати надійною основою при удосконаленні нормативної бази, спрямованої проти злочинів у сфері державного суверенітету та у забезпеченні сучасної кримінально-правової політики у сфері протидії зазначеним діянням¹. Наведене стосується і публічних закликів до вчинення злочинів проти основ національної безпеки.

Кримінальне законодавство багатьох іноземних держав містить спеціальні норми, які встановлюють відповідальність за публічні заклики до вчинення окремих злочинів проти основ національної безпеки. На сучасному етапі для багатьох іноземних держав характерна тенденція розширення меж криміналізації діянь за допомогою регламентації відповідальності за супутню або попередню для певних злочинів поведінку. З огляду на викладене доцільно проаналізувати зарубіжний досвід регламентації кримінальної відповідальності за публічні заклики до вчинення злочинів проти основ національної безпеки.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Порівняльно-правові аспекти кримінальної відповідальності за публічні заклики до вчинення злочинів проти основ національної безпеки досліджувались у роботах українських вчених - В.В. Гапончука, В.Н. Кубальського, Л.В. Мошняги, А.В. Савченка, М.Б. Стиранки, М.А. Рубащенка, І.О. Томчук, О.А. Чувакова, М.І. Хавронюка, В.М. Янка та ін. Водночас, не применшуючи значення проведених досліджень, слід зазначити, що кримінальне законодавство окремих іноземних держав у цій сфері потребує подальшого поглибленого аналізу.

Метою статті є порівняльний аналіз положень законодавства іноземних держав та України, які передбачають кримінальну відповідальність за публічні заклики до вчинення злочинів проти основ національної безпеки.

Основні результати дослідження

Публічний заклик, як форма об'єктивної сторони складів злочинів, передбачених ч. 2 ст. 109 та ч. 1 ст. 110 КК України - це інформаційна дія, яка полягає у доведенні до відома значної кількості людей (публіки) в будь-якій формі інформації, зміст якої спрямований викликати в них бажання (намір) учинити дії: 1) з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, установленого Конституцією України², або 2) з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади.

Спеціальні склади злочинів, які передбачають відповідальність за публічні заклики чи підбурювання до тих чи інших державних злочинів, передбачені кримінальним законодавством пострадянських держав, Албанії, Алжиру, Бельгії, Великобританії, Данії, Замбії, Ізраїлю, Іраку, Ірану, Іспанії, Канади, КНДР, Коста-Ріки, Македонії, Нігерії, Панами, Португалії, Республіки Корея, Словенії, Судану, Таїланду, Тунісу та Франції³.

У кримінальному законодавстві зарубіжних держав передбачена кримінальна відповідальність за публічні заклики (підбурювання): до насильницьких дій проти конституційного ладу (Албанія), до ліквідації державної незалежності Латвійської Республіки з метою включення Латвії в єдине державне утворення з будь-якою іншою державою або до ліквідації ії іншим чином (Латвія); до будь-якого державного злочину (Литва, Естонія); до зради, шпигунства, саботажу, самоозброєння проти державної влади або проти частини населення (Франція); заколоту (Великобританія, Ізраїль, Індія, Судан, Замбія)⁴.

Український вчений-юрист М.Б. Стиранка звертає увагу на те, що у кримінальному законодавстві зарубіжних держав, як правило, окремою нормою регламентується відповідальність за публічні заклики до сепаратизму (ч. 1 ст. 82, ч. 1 ст. 83 КК Латвії, ч. 1 § 100 КК Данії, ст. 281 КК Азербайджану, ст. 307 КК Таджикистану, ст. 180 КК Казахстану, ч. 1 ст. 159 КК Узбекистану) та розповсюдження матеріалів із такими закликами (ст. 281 КК Азербайджану, ст. 170 КК Казахстану, ч. 1 ст. 159 КК Узбекистану)⁵. КК України також окремою нормою встановлює відповідальність за вказані діяння (ч. 1 ст. 110 КК України).

При цьому вчений слушно звертає увагу на те, що зміст диспозицій КК окремих держав має суттєві відмінності. Відповідно до ч. 1 ст. 82 КК Латвії, кримінально караними є дії особи, які полягають у публічних закликах до ліквідації державної незалежності Республіки з метою її включення в єдине державне утворення з будь-якою іншою державою або до її ліквідації в інший спосіб⁶. У зв'язку з наведеним варто навести положення ст. 81 «Заклик, спрямований проти Латвійської Республіки» КК Латвії, яка передбачає відповідальність для особи, що публічно закликає до дій проти національної незалежності, суверенітету, територіальної цілісності, державної влади або адміністративного порядку Латвійської Республіки у спосіб, не передбачений Конституцією, або за поширення матеріалів, що містять такий заклик⁷.

Диспозиція ч. 1 ст. 180 «Сепаратистська діяльність» КК Республіки Казахстан викладена у наступній редакції: «Пропаганда або публічні заклики до порушення унітарності та цілісності Республіки Казахстан, недоторканності та невідчужуваності її території або дезінтеграції держави, а так само виготовлення, зберігання з метою поширення або поширення матеріалів такого змісту». Певний інтерес становить зміст ст. 183 «Надання дозволу на публікацію в засобах масової інформації екстремістських матеріалів» зазначеного Кодексу, згідно з якою передбачена відповідальність за надання дозволу на публікацію у пресі та інших засобах масової інформації відомостей і матеріалів, які, зокрема, містять заклики до насильницького захоплення влади, насильницького утримання влади, підриву безпеки держави або насильницької зміни конституційного ладу, а також порушення територіальної цілісності Республіки Казахстан»⁸.

Кримінальні кодекси ряду держав містять одну статтю, яка передбачає відповідальність за публічні заклики до вчинення злочинних посягань на конституційний лад та територіальну цілісність. Зокрема, ч. 1 ст. 159 КК Республіки Узбекистан встановлює відповідальність за публічні заклики до неконституційної зміни існуючого державного ладу, захоплення влади або відсторонення від влади законно обраних чи призначених представників влади або до неконституційного порушення єдності території Узбекистану, а також виготовлення, зберігання з метою розповсюдження або розповсюдження матеріалів такого змісту⁹.

Частина перша ст. 281 «Публічні заклики, спрямовані проти держави» КК Азербайджанської Республіки передбачає відповідальність за публічні заклики до насильницького захоплення влади, насильницького утримання влади або насильницької зміни конституційного ладу чи порушення територіальної цілісності Азербайджанської Республіки, а також поширення матеріалів такого змісту¹⁰. Подібні за змістом положення передбачають кримінальні кодекси Республіки Молдова¹¹, Республіки Таджикистан¹², Республіки Вірменія¹³. При порівнянні цих положень з відповідними статтями КК України Л.В. Мошняга встановила, що дії, передбачені однією ст. 300 КК Республіки Вірменія, в КК України передбачаються у двох самостійних ст. ст. 109 і 110 КК; в тих самих статтях КК України передбачається відповідальність за публічні заклики до вчинення вказаних у них дій, тоді як в КК Республіки Вірменія хоча за такі дії і встановлюється відповідальність (як і у кодексах багатьох інших держав) в окремій ст. 301, однак криміналізовано лише публічні заклики до насильницького захоплення державної влади чи насильницької зміни конституційного ладу Республіки Вірменія. У ст. ст. 109 і 110 КК України криміналізовано набагато більше дій у вигляді публічних закликів до тих діянь, які передбачено цими статтями, крім того, криміналізовано також розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій¹⁴.

Відповідальність за публічні заклики до вчинення різних видів злочинів проти основ національної безпеки передбачено частиною першою ст. 361 «Заклики до дій, спрямованих на заподіяння шкоди національній безпеці Республіки Білорусь» КК Республіки Білорусь: «публічні заклики до захоплення державної влади або насильницької зміни конституційного ладу Республіки Білорусь чи зради державі, або вчинення акту тероризму чи диверсії, або вчинення інших дій, спрямованих на заподіяння шкоди національній безпеці Республіки Білорусь, або поширення матеріалів, які містять такі заклики»¹⁵. Варто погодитися з В.Н. Кубаль- ським у тому, що такий підхід до криміналізації видається найбільш вдалим, оскільки передбачає відповідальність за публічні заклики до вчинення будь-яких дій, спрямованих на заподіяння шкоди національній безпеці Республіки Білорусь¹⁶.

Кримінальні кодекси ряду держав (Республіки Албанія¹⁷, Грузії¹⁸, Киргизької Республіки¹⁹ та Республіки Туркменістан²⁰) містять статтю, яка передбачає відповідальність за публічні заклики до злочинних посягань на конституційний лад. Разом із тим кримінальні кодекси цієї групи держав не містять спеціальної статті, яка передбачає відповідальність за посягання на територіальну цілісність і недоторканність. Такий підхід не виключає притягнення до кримінальної відповідальності за публічні заклики до вчинення посягання на територіальну цілісність і недоторканність держави за статтею, яка передбачає відповідальність за публічні заклики до злочинних посягань на конституційний лад. Як відомо, територіальна цілісність і недоторканність держави належать до складових конституційного ладу.

Становлять певний інтерес положення частини першої ст. 362 «Підбурювання до насильницької зміни конституційного ладу» КК Чорногорії, в якій вказується, що «той, хто з наміром поставити під загрозу конституційний порядок або безпеку Чорногорії, закликає або підбурює до насильницької зміни її конституційного ладу, повалення вищих органів державної влади або представників цих органів...»²¹.

У законодавстві Великобританії, Замбії, Ірану, Іраку, Іспанії, Італії, Канади, КНДР та Франції втілено інший підхід - передбачена кримінальна відповідальність за будь-яке підбурювання до вчинення державних злочинів ²². У деяких державах передбачена кримінальна відповідальність за публічне підбурювання до вчинення окремих злочинів проти основ національної безпеки. Зокрема, ст. 122 «Громадське підбурювання до порушення суверенітету Республіки Литва за допомогою насильства» КК Литовської Республіки передбачено відповідальність за дії особи, яка публічно підбурює до порушення суверенітету Литовської Республіки з використанням насильства, зміни її конституційного ладу, повалення законного уряду, посягання на незалежність чи порушення територіальної цілісності, формування збройних груп для таких цілей²³.

1) будь-яка особа, яка публічними заявами підбурює до ворожих дій проти данської держави або створює очевидну небезпеку таких дій;

2) будь-яка особа, яка публічними заявами підбурює до втручання іноземної держави в справи данської держави або хто створює очевидну небезпеку такого втручання²⁴.

М.Б. Стиранка з цього приводу зауважує, що «очевидно, що у цій нормі поняття «ворожа діяльність проти держави» охоплює широке коло суспільно небезпечних діянь, зокрема й тих, що спрямовані на порушення територіальної цілісності держави»²⁵. В такому випадку поняття «ворожа діяльність проти держави» охоплює також суспільно небезпечні діяння, які посягають на державний суверенітет, конституційний лад держави тощо.

У КК Республіки Північна Македонія використано змішаний підхід при конструюванні статті, яка передбачає відповідальність за заклики та підбурювання до вчинення злочинів проти основ національної безпеки. Зокрема, у ст. 318 «Заклик до насильницької зміни конституційного ладу» КК Республіки Північна Македонія зазначається: той, хто з наміром поставити під загрозу конституційний лад або безпеку Республіки Північної Македонії, публічно або шляхом поширення документів закликає чи підбурює до безпосереднього вчинення або підтримує вчинення злочинів, передбачених ст. ст. 307-317 (створення загрози територіальній цілісності, створення загрози незалежності, вбивство представників вищих державних органів, викрадення представників вищих державних органів, насильство щодо представників вищих органів державної влади, збройний заколот, терористична загроза конституційному ладу і безпеці, диверсія, саботаж, шпигунство, розголошення державної таємниці)²⁶.

КК ФРН передбачає відповідальність за підготовку певної акції державної зради проти Землі (ч. 2 § 83). Український вчений М.Б. Стиранка, аналізуючи окремі положення КК ФРН, вказує, що законодавець у даному випадку до державної зради проти Землі відносить спроби приєднати територію держави повністю або частково до іншої землі ФРН або відділити від неї частину території. Що стосується самого поняття «акції», то, як вважає М.Б. Стиранка, воно є синонімом слова «заклики», оскільки метою акцій та закликів є залучення якомога більшої кількості людей до виконання певного важливого завдання²⁷.

Кримінальний кодекс Російської Федерації містить статті, які передбачають кримінальну відповідальність за публічні заклики до вчинення злочинів проти основ національної безпеки (в кримінальному законі цієї держави вони належать до злочинів проти основ конституційного ладу та безпеки держави). Зокрема, частина перша ст. 280¹ КК Російської Федерації містить диспозицію наступного змісту: публічні заклики до здійснення дій, спрямованих на порушення територіальної цілісності Російської Федерації...». Частина перша ст. 205² «Публічні заклики до здійснення терористичної діяльності, публічне виправдання тероризму або пропаганда тероризму» КК РФ містить диспозицію наступного змісту: публічні заклики до здійснення терористичної діяльності, публічне виправдання тероризму або пропаганда тероризму. Вказана стаття містить примітку 2, в якій вказується, що під терористичною діяльністю розуміється вчинення хоча б одного із злочинів, передбачених ст. 277 «Посягання на життя державного чи громадського діяча», ст. 278 «Насильницьке захоплення влади або насильницьке утримання влади», ст. 279 «Збройний заколот» та інші злочини, передбачені КК Російської Федерації. КК РФ містить ст. 280¹ «Публічні заклики до вчинення дій, спрямованих на порушення територіальної цілісності Російської Федерації»²⁸.

На підставі проведеного дослідження В.В. Гапончук дійшов висновку, що кримінальне законодавство окремих зарубіжних держав передбачає зазвичай декілька статей про відповідальність за публічні заклики, що зумовлено багатьма чинниками. Зокрема, необхідністю виконання міжнародних зобов'язань, що їх взяли на себе відповідні держави. Вчений робить висновок про те, що жоден проаналізований КК не містить єдиної статті, яка б передбачала кримінальну відповідальність за публічні заклики. Навпаки, зарубіжне кримінальне законодавство тяжіє не до уніфікації, а до диференціації кримінальної відповідальності за публічні заклики²⁹.

О.А. Чуваков, С.В. Дрьомов та Л.В. Мошняга пропонують залишити у структурі Особливої частини КК України розглянути статті - ст. 109 та ст. 110, що передбачають кримінальну відповідальність за публічні заклики³⁰,³¹,³².

Натомість В.М. Янко пропонує диспозиції перших частин ст. ст. 109 та 110 КК України об'єднати в одну статтю та викласти наступним чином: ст. 109 «Посягання на суверенітет Українського народу. 1. Учинення всупереч установленому законодавством порядку будь-якого діяння, спрямованого на отримання державної влади чи зміну конституційного ладу, або порушення територіальної цілісності України, або участь у забезпеченні ефективного контролю іноземної держави над територією України або її частиною, -...». Стаття 110 «Публічні заклики до посягання на суверенітет Українського народу. 1. Публічні заклики до посягання на суверенітет Українського народу, а також виготовлення чи розповсюдження матеріалів з такими закликами, -...»³³.

Подібний підхід до удосконалення законодавства пропонує В.В. Гапончук: об'єднання ст. ст. 109 та 110 КК в одну (ст. 109), в якій передбачити кримінальну відповідальність за посягання на конституційний лад України, а саме за умисне вчинення дій, спрямованих на насильницьку зміну конституційного ладу України;

встановлення кримінальної відповідальності за публічні заклики до насильницької зміни конституційного ладу України або до розповсюдження матеріалів, що містять такі заклики, у ст. 109^і КК України³⁴.

Вчені-юристи пропонують різноманітні варіанти удосконалення кримінального законодавства у сфері відповідальності за публічні заклики до вчинення злочинів проти основ національної безпеки. Зокрема, С.В. Пекар пропонував доповнити ст. 111 «Державна зрада» КК України окремою формою об'єктивної сторони складу злочину - «публічні заклики до розв'язування агресії проти України або розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій»³⁵. Л.В. Мошняга обґрунтувала доцільність виключення зі ст.ст. 109 і 110 КК ознак публічних закликів до вчинення вказаних дій чи розповсюдження матеріалів із такими закликами і необхідність доповнення КК ст. 114^.

«Публічні заклики до вчинення злочину проти основ національної безпеки України» такого змісту: «Публічні заклики до вчинення злочину проти основ національної безпеки України, а також розповсюдження, виготовлення чи зберігання з метою розповсюдження матеріалів із такими закликами, - караються ...»³⁶. Більш оптимальним у цьому контексті видається підхід, запропонований В.Н. Кубальським, який вважає доцільним доповнити КК України статтею «Публічні заклики до дій, спрямованих на заподіяння шкоди основам національної безпеки України»³⁷. І.О. Томчук пропонує встановити кримінальну відповідальність за публічні заклики до злочинів, передбачених ст.ст. 111, 112, 113, 114¹ КК України^.

Є.П. Сергун пропонував доповнити КК РФ статтею «Публічні заклики до вчинення злочинів» та віднести вказане суспільно небезпечне посягання до злочинів проти громадської безпеки³⁹. Слід погодитися з аргументами про те, що такий підхід не узгоджується з тенденціями криміналізації публічних закликів у кримінальному законодавстві зарубіжних держав⁴⁰. Як свідчить зарубіжний досвід криміналізації таких діянь, криміналізації переважно підлягають публічні заклики до вчинення найбільш небезпечних посягань на основи національної безпеки, мир, безпеку людства, міжнародний правопорядок, громадську безпеку тощо.

Висновки

кримінальний кодекс законодавство національна безпека

Аналіз положень кримінального законодавства іноземних держав свідчить про застосування різноманітних підходів до криміналізації суспільно небезпечних діянь, пов'язаних із публічними закликами до вчинення злочинів проти основ національної безпеки. Українські вчені-юристи пропонують різноманітні способи удосконалення кримінального законодавства у сфері відповідальності за публічні заклики до вчинення злочинів проти основ національної безпеки. В сучасних умовах доцільним є втілення у законодавстві положень, які передбачають кримінальну відповідальність за публічні заклики до вчинення будь-яких дій, спрямованих на заподіяння істотної шкоди основам національної безпеки України.

Література

1Кубальський В.Н. Проблеми кримінальної відповідальності за публічні заклики до вчинення злочинів проти державного суверенітету. Судова апеляція.2018. № 2 (51). С. 68.