Права та обов’язки володільця на комерційну таємницю

Постановка проблеми

В умовах сучасної жорсткої конкуренції, а також негативних внутрішніх і зовнішніх факторів, суб'єкти господарювання вимушені створювати відповідні механізми захисту економічних інтересів, серед яких значне місце займає комерційна таємниця. Питання охорони права суб'єктів господарювання на комерційну таємницю та захист від конкурентної розвідки стають все більш актуальними унаслідок загострення форм конкурентної боротьби, що часто призводить до неправомірного використання відомостей, які є комерційною таємницею, для нанесення шкоди конкуренту. Тому обрана тема дослідження є досить актуальною в сучасних умовах.

Формулювання мети статті

Мета статті полягає у визначенні обсягу прав та обов'язків володільця на комерційну таємницю.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідженню проблем способів захисту комерційної таємниці приділили увагу такі вчені, як: Г.О. Андрощук, Ю.В. Носік, Н.О. Попова, О.М. Рим, С.Є. Жилинський, О.П. Орлюк, М.В. Паладій, М.В. Мироненко, В.О. Жаров, О.Б. Бутнік-Сіверський.

Виклад основного матеріалу

Захист інтелектуальної власності у підприємницькій діяльності є важливою основою та умовою розвитку інновацій, вдосконалення економічних процесів, технологій, запровадження нових досягнень у комерційну практику. Захист комерційної таємниці полягає у тому, щоб стимулювати розвиток у тих сферах, де патентний захист є неможливим або слабким.

Таємна комерційна інформація є важливою і цінною для її володільця і потребує значного правового захисту, який би запобігав розповсюдженню такої таємниці без згоди власника іншим особам.

Особа, яка володіє комерційною інформацією, буде намагатися її зберегти від розповсюдження, оскільки наслідки, які можна отримати, можуть негативно відбитися на підприємницькій діяльності. На сучасному етапі жорсткої ринкової конкуренції захист будь-якої інформації є дуже важливим аспектом, адже це забезпечує створення справжньої ринкової економіки і дотримання чесної та здорової конкуренції. Як справедливо зазначається в літературі: «Забезпечення правової захищеності вітчизняної науково-технічної продукції сприяє підтримці національної, в тому числі економічної й технологічної безпеки. Надійна правова охорона результатів інтелектуальної практики - найбільш ефективний засіб боротьби проти промислового шпигунства, вона сприяє захисту прав авторів й власників науково-технічних результатів»¹.

Визнання інформації комерційною таємницею та використання можливостей правового режиму її охорони дає змогу:

1. Здійснити та забезпечити охорону об'єктів інтелектуальної діяльності, яким відповідно до закону передбачена реєстрація, до моменту здійснення самої реєстрації (наприклад, отримання патенту є доволі довготривалим процесом, тому така інформація потребує збереження та нерозголошення, поки на неї не буде поширюватися патентна охорона).

2. Забезпечити охорону тих результатів інтелектуальної діяльності, які є комерційно цінними, але з певних причин на них не може поширюватися правова охорона, відповідно до законодавства про суміжні права та промислову власність. Багато об'єктів взагалі не мають патентної охорони, так як немає новизни винаходу (наприклад, бази даних, списки клієнтів. У них відсутня новизна, але дані об'єкти є комерційно цінними, тому на них може поширюватися режим комерційної таємниці).

3. Вибрати легший та більш бюджетний метод захисту комерційно цінних результатів інтелектуальної діяльності шляхом поширення на відповідну інформацію режиму комерційної таємниці.

4. Створити довготривалий захист конфіденційної інформації. Будь-яка патентна охорона надається на певний період часу, після спливу якого будь-хто може використовувати патентну інформацію на власний розсуд та за своїм бажанням (наприклад, охорона комерційної таємниці триває настільки довго, наскільки зберігаються умови існування режиму комерційної таємниці, хоча б і вічно)². Значення захисту комерційної таємниці для захисту продуктів інтелектуальної власності, під час здійснення господарської діяльності полягає у тому, що:

- вона стимулює та підвищує ефективність і розвиток підприємницької діяльності. Коли відсутня правова охорона комерційної таємниці, то таким чином гальмується розвиток ноу-хау, запровадження новаторських рішень, якісний розвиток економіки тощо;

- допомагає зменшити невиробничі витрати суб'єктів підприємницької діяльності на фізичну охорону конфіденційної інформації у вигляді таких захисних методів, як, наприклад, матеріальні перешкоди або шифрування. Правова охорона комерційної інформації є більш дієвою та ефективною, оскільки є чітко визначеною та закріпленою в законодавстві;

- зменшує кількість ризиків ведення підприємницької діяльності, пов'язаних з недостатньою надійністю трудових договорів, у яких відсутнє застереження про нерозголошення відомостей, які стали їм відомі під час виконання свої трудових обов'язків (це зменшує можливість «викрадення» комерційної інформації конкурентами)³.

Виходячи із вищезазначеного, можна сказати, що створення надійних механізмів та закріплення правових основ є важливим аспектом для забезпечення здорової та чесної конкуренції при здійсненні господарської діяльності в Україні.

У ст. 505 Цивільного кодексу України зазначається: «1. Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. 2. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці». На сьогоднішній день, перелік відомостей, на які не може поширюватись правовий режим комерційної таємниці, визначений не у законі, а в постанові Кабінету Міністрів України від 9 серпня 1993 р. № 611 «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці». Відповідно до постанови комерційною таємницею не може бути така інформація:

- відомості, які необхідні для здійснення обчислення для сплати обов'язкових платежів та податків;

- дані про кількість працівників, їхню заробітну плату, а також кількість вільних робочих місць;

- відомості про сплату податків та інших обов'язкових платежів;

- інформацію, якщо під час здійснення господарської діяльності відбувається забруднення навколишнього середовища, не дотримуються безпечні умови праці та відбувається реалізація продукції, яка завдає шкоди здоров'ю людини, а також про усі інші порушення та розмір завданих збитків під час здійснення такої діяльності;

- -відомості про платоспроможність суб'єкта господарювання;

- інформацію про участь посадових осіб в спілках, кооперативах та інших організаціях, які здійснюють господарську діяльність;

- дані, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому оголошенню та не можуть становити комерційну таємницю;

- інформація за всіма встановленими формами державної звітності⁴.

Ознаки та особливості комерційної таємниці класифікуються на декілька груп:

1) ті, що характеризують властивості самого об'єкта;

2) ті, що стосуються умов його правової охорони;

3) інші.

1. Нематеріальність. Комерційній таємниці властиві усі риси нематеріального об'єкта. Мається на увазі, що важливою є сама інформація, яка являє собою комерційну таємницю, а не спосіб її зовнішнього вираження.

Результат інтелектуальної діяльності. Не обов 'язково, щоб інформація, яка є комерційною таємницею, була результатом творчої діяльності (тому що остання завжди являє собою створення нового об'єкта), оскільки це є потрібним та обов 'язковим для винаходу.

Конфіденційність інформації, що становить комерційну таємницю. Інформація, на яку поширюється правовий режим комерційної таємниці, є різновидом, конфіденційної інформації. Закон України «Про інформацію» за режимом доступу поділяє її на два види:

1) відкрита інформація;

2) інформація з обмеженим доступом, яка у свою чергу також поділяється на:

- конфіденційна (інформація, яка знаходиться у власності, користуванні або розпорядженні у чітко визначеному колі юридичних чи фізичних осіб і може поширюватися відповідно до їхнього бажання та визначених ними підстав;

- таємна інформація (відомості, які становлять державну таємницю, розголошення, яких може завдати негативних наслідків людині, суспільству та національній безпеці). Відповідно до даної класифікації, інформацію, яка становить комерційну таємницю можна віднести до двох видів. Тому, на нашу думку, Закон України «Про інформацію» потрібно переглянути в тій частині, де класифікується інформація, яка має обмежений доступ.

2. Ознаками, які стосуються умов правової охорони комерційної таємниці, є: оборотоздатність, відсутність загальновідомості, відсутність загальної доступності, відсутність потреби в реєстрації.

Відсутність загальновідомості. Означає те, що інформацією володіє обмежене і чітко визначене коло осіб, не обов 'язково, щоб це була одна людина. Тобто однією інформацією, або схожою, можуть володіти декілька осіб, але головним і визначальним є те, що коло цих осіб було обмеженим. Дана ознака також виконує функцію виокремлення предмета, оскільки це є важливим для його економічного обороту. Саме незагальновідомість є вихідною для встановлення охорони змістовного об'єкта, яким є комерційна таємниця, за відсутності його спеціальної реєстрації. Дана ознака також показує особливість суб'єктів, які володіють комерційною таємницею.

По-перше, змістовний нематеріальний об'єкт може бути створений декількома незалежними одна від одної особами, і якщо відсутня реєстраційна система закріплення права на цей об'єкт, то початкове право володіння на нього може бути закріплене за декількома особами.

По-друге, якщо право на нематеріальний об'єкт закріплене за декількома особами, то на такий об'єкт не може поширюватися право авторства. Ні один із суб'єктів не може мати права авторства, так як абсолютне право може отримати тільки одна людина. Головною умовою отримання первинних прав на об'єкт охорони є не авторство, а наявність ресурсів, за допомогою, яких було отримано даний результат, тобто ці виключні права закріпляються за суб'єктом, в особисту сферу якого входить цей матеріальний, кадровий, організаційний та інший ресурс.

По-третє, первинним володільцем прав на комерційну інформацію може бути і юридична особа, а не тільки фізична. Розвиває попередню умову ознака відсутності загальнодоступності інформації, яка становить комерційну таємницю. Це означає, що не кожна особа має вільний доступ до такої інформації. А особи, яким надано право на отримання такої інформації, повинні не розголошувати її. Саме з цією особливістю можна підв'язати вимогу до правоволодільця проводити необхідні заходи для зберігання секретності, конфіденційності інформації та незагальновідомості⁵. Дані методи можуть мати різноманітний характер:

1) працівники та посадові особи під час виконання своїх трудових обов'язків зобов'язані дотримуватись службової таємниці; особам, яким надано доступ до службової таємниці, повинно бути повідомлено про обов'язок не розголошувати відомості, які стали їм відомі, а також попередити про відповідальність, яку несе особа в разі розголошення таких відомостей;

2) правоволоділець з контрагентами, з якими він укладає контракт і передає їм конфіденційну інформацію, зобов'язаний закріпити їх обов'язок не розголошувати і не передавати дану інформацію, і попередити, що деякі відомості становлять комерційну таємницю;

3) правоволоділець зобов'язаний вживати необхідні заходи та методи для того, щоб запобігти несанкціонованому доступу третіх осіб до конфіденційної інформації, наприклад, перешкоджати промисловому шпіонажу.

Оборотоздатність об 'єкта означає те, що він є комерційно цінним. Таким чином, це дає можливість отримати від нього економічну вигоду після того, як він буде введений в оборот. Інакше кажучи, оборотоздатність являє собою значення інформації, для положення правоволодільця на ринку, тобто її корисність. Передумовами оборотоздатності є незагальновідомість та незагальнодоступність. Особливістю наведених передумав є те, що відсутня спеціальна процедура, яка встановлює їх наявність, тобто перевірка відбувається тільки тоді, коли право на комерційну таємницю заперечувалось або було порушено. Інформація, яка є комерційною таємницею, не вимагає офіційного визнання її охороноздатності чи забезпечення інших процедур для того, щоб на неї поширилась правова охорона. Але це не дає підстави для того, щоб була повна відсутність потреби для фіксації нематеріального об'єкта на матеріальному носії, насамперед це необхідно для того, щоб врегулювати суперечки, які можуть виникнути в процесі здійснення господарської діяльності. Тому такі відомості мають бути збережені та зафіксовані на матеріальному носії (відео, фото, звукозапис, електронна форма).

Необмеженість строку її захисту. Охорона комерційної таємниці триває настільки довго, наскільки зберігаються умови існування режиму комерційної таємниці, хоча б і вічно.

Універсальність. Якщо порівнювати з іншими об'єктами інтелектуальної діяльності, (наприклад, винахід, торгова марка, промисловий зразок є чітко визначеним результатом творчої діяльності), а до комерційної таємниці можна віднести різноманітні відомості технічного, організаційного, комерційного та виробничого характеру6.

Права та обов'язки володільця прав на комерційну таємницю. Однією з функцій інституту виключних прав (інтелектуальної власності) є встановлення правового режиму стосовно результатів інтелектуальної діяльності. Дана функція здійснюється методом закріплення за правоволодільцем виключних прав на об'єкт інтелектуальної власності. Основними правами правоволодільця на комерційну таємницю є:

- право на власний розсуд використовувати відомості, які становлять комерційну таємницю;

- право розпорядитися цим правом на використання;

- право на розголошення відомостей, які становлять комерційну таємницю;

- право захисту прав на комерційну таємницю (тобто правоволоділець у межах закону може перешкоджати незаконному збиранню, поширенню або розголошенню інформації, яка становить комерційну таємницю).

Право на використання комерційної інформації включає в себе і ті ж дії, що визначені для інших об'єктів права інтелектуальної власності. Правоволоділець на комерційну таємницю може використовувати її на власний розсуд, будь-яким законним методом. Винятком є лише те, якщо це право за договором було передане іншій особі. Використання комерційної таємниці - це застосування її корисних властивостей в організаційних, виробничих, технічних та інших цілях, зокрема для продажу товарів чи реалізації послуг.

Право розпорядитися правом використання комерційної таємниці випливає з особливостей використання виключних прав взагалі, під якими, на відміну від використання об'єктів речового права власності, розуміється не лише використання об'єктів цих прав самим правоволодільцем, а й надання дозволу на вчинення відповідних дій з використання третіми особами. Об'єктом цієї правомочності (на відміну від об'єкта використання) є не сама комерційна таємниця, але саме право на неї. Існують дві форми такого розпорядження: 1) передача права, його відчуження, коли право у попереднього правоволодільця припиняється і виникає у нового володільця; 2) надання права використання, тобто дозвіл використовувати комерційну таємницю, що здійснюється шляхом видачі ліцензії (укладення ліцензійного договору), коли весь обсяг прав, що залишається за межами ліцензії, зберігається у правоволодільця-ліцензіара.

Право розкрити комерційну таємницю є унікальним для комерційної таємниці та не характерне для інших об'єктів виключних прав. Дана правомочність також здійснюється у таких формах:

1) правоволоділець може оголосити відомості, що становлять комерційну таємницю, обмеженому колу осіб на умовах конфіденційності (але комерційна таємниці охороняється і зберігається надалі);

2) правоволоділець може оголосити конфіденційну інформацію серед невизначеного кола осіб, тобто зробити таку інформацію загальнодоступною і відкритою (у такому випадку припиняється правова охорона комерційної таємниці, оскільки вона втрачає свою дію).

Одна із характерних рис виключних прав на комерційну таємницю є те, що їй може бути властива множинність правоволодільців. Наприклад, особа, яка на передбачених законом підставах та незалежно від інших осіб стала володільцем комерційної таємниці, набуває самостійних виключних прав на відповідні відомості. Це означає, що правоволоділець незалежно від інших може використовувати і розпоряджатися відомостями, які становлять комерційну таємницю, на законних підставах (наприклад, поширити її або зробити відкритий режим доступу до неї)⁷.

Виникнення та припинення прав на комерційну таємницю. Правову природу прав на комерційну таємницю можна вдало висвітлити, якщо охарактеризувати умови виникнення та припинення права на комерційну таємницю. Якщо брати до уваги матеріальні об'єкти, то на них поширюється презумпція існування абсолютного права на річ та належність даного права володільцеві об'єкта, що не можна сказати про нематеріальні об'єкти, для них є характерним зворотна презумпція, тобто відсутнє абсолютне право на результат творчої діяльності та існування свободи його використання. Наприклад, якщо для обмеження абсолютного права на матеріальний об'єкт мають бути передбачені законом підстави, то для нематеріальних об'єктів такі умови необхідні для закріплення абсолютних прав. Оскільки нематеріальні об'єкти у просторі необмежені, їхніми корисними властивостями може користуватися необмежене коло осіб. Відповідно, свободу такого використання виключають або обмежують спеціальні юридичні конструкції - авторське право, патентне право, правила про дотримання таємниці особистої сфери, режим комерційної таємниці тощо. Якщо ці винятки відсутні, то тоді діє загальне правило свободи використання нематеріального об'єкта. Це можна вдало висвітлити на прикладі саме охорони, комерційної таємниці, або, іншими словами, охорони комерційної інформації, на яку розповсюджується режим комерційної таємниці, якщо проаналізувати режим правової охорони комерційної таємниці з погляду обмеження гарантованого Конституцією України права на інформацію («право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір» - ч. 2 ст. 34 Конституції). Так, згідно з ч. 3 ст. 34 Основного Закону, здійснення права на інформацію може бути обмежене законом, зокрема, «для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно». Дана стаття також перекликається із ст. 302 ЦКУ в якій зазначено, що не допускається збирання та розповсюдження інформації, що є державною таємницею або конфіденційною інформацією юридичної особи. Також прикладом обмеженого права на інформацію є заборона розповсюдження, отримання, та збирання відомостей про приватне життя особи, якщо вона не давала на це згоду⁸.

Дані характеристики визначають процес закріплення права на комерційну таємницю. Наприклад, у авторському праві умовою виникнення права на результати інтелектуальної діяльності є право авторства, а для комерційної таємниці його не існує. Як зазначено в ст. 506 ЦКУ: «Майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визначила інформацію комерційною таємницею, якщо інше не встановлено договором». В юридичному сенсі творці комерційної таємниці не мають права авторства, їх персональний склад узагалі може бути не визначений, а комерційна таємниця не обов'язково повинна бути об'єктом творчої діяльності. Якщо фізична особа створила комерційну таємницю не за трудовим договором, а цивільно-правовим, то вона вважається первинним володільцем права на неї. Якщо комерційна таємниця була створена особою в процесі виконання трудових обов'язків, то працедавцю належить первинне право на комерційну таємницю (оскільки він є власником матеріального та кадрового ресурсу), за допомогою якого було створено комерційну таємницю. Якщо особа створила комерційну таємницю на підставі цивільно-правового договору, то первинне право належить цій особі, а якщо передається замовнику, то воно є похідним. І в такому випадку майнові права на комерційну таємницю будуть також належати замовникові.

Моментом виникнення прав на комерційну таємницю можна вважати момент вжиття особою, яка законно контролює інформацію, заходів для її збереження. При цьому права виникають лише в разі одночасної відповідності інформації та вжитих заходів іншим передбаченим ЦКУ ознакам комерційної таємниці (секретність, комерційна цінність, адекватність вжитих заходів охорони). Оцінка цієї відповідності здійснюється при вирішенні спору щодо наявності прав на комерційну таємницю.

Моментом припинення прав на комерційну таємницю слід вважати момент закінчення існування сукупності ознак комерційної таємниці.

Висновки

На сьогоднішній день недостатньо тільки володіти інформацією, важливо також зберегти і не втратити її, адже її втрата може привести до збитків, а в деяких випадках - і до банкрутства. Інформація суб'єкта господарювання є об'єктом права власності. Від рівня захищеності інформації залежить ефективність підприємницької діяльності. В умовах жорсткої конкуренції дуже важливо зберегти інформацію, щоб вона не стала власністю конкурентів. Уся інформація поділяється на три категорії: державна таємниця, некомерційна таємниця, комерційна таємниця. Відомості, що становлять державну таємницю, прописані у відповідному наказі Служби безпеки України⁹. Відомості, що не можуть становити комерційну таємницю, перелічені у постанові Кабінету Міністрів України. До комерційної таємниці слід віднести інформацію, яка повинна мати конфіденційний характер, тобто бути невідомою третім особам (це може бути будь-яка технічна організаційна та інша документація, від якої залежить ефективність ведення бізнесу. Важливо зазначити, які відомості є комерційною таємницею і підлягають захисту. Такими відомостями можуть бути: рівень прибутку і цінова політика, відомості про укладені або заплановані контракти, винаходи та раціоналізаторські пропозиції, власні аналітичні огляди ринку, маркетингові дослідження¹⁰.

Важливим моментом також є те, що суб'єктам підприємницької діяльності необхідно підготувати певний пакет документів, які можуть зберегти комерційну таємницю від розголошення. Ними можуть бути:

- положення про конфіденційну інформацію, яка є комерційною таємницею;

- пам'ятка про нерозголошення комерційної таємниці;

- договір про нерозголошення та захист конфіденційної інформації, яка є комерційною таємницею;

- журнал обліку доступу до комерційної таємниці.

Існування вказаного пакета документів разом з отриманими доказами неправомірного використання комерційної таємниці є правовими підставами для захисту підприємством і підприємцем своїх порушених прав. У тому числі відшкодування понесених збитків або ініціювання притягнення винних осіб до відповідальності.

Література

1. Порівняльне патентне право і захист комерційної таємниці / уклад. О.Я. Трагнюк. Харків, 2010. 214 с. П^: http://www.hist. msu.ru/ER/Etext/DEKRET/rab_ctrl.htm

2. Носік Ю.В. Юридична природа прав на комерційну таємницю в Україні. Право України. 2006. № 3. С. 126.

3. Попова Н.О. Поняття комерційної таємниці як об'єкта права інтелектуальної власності в законодавстві України. Форум права. 2014. № 2. С. 368.

4. Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці: постанова Кабінету Міністрів України від 09.08.1993 р. № 611. иКК http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/611-93-%D0%BF

5. Рим О.М. Деякі аспекти захисту прав роботодавця на комерційну таємницю. Університетські наукові записки. 2009. № 2. С. 135-138. №Ь: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Unzap_2009_2_24

6. Жилинский С.Э. Предпринимательское право (правовая основа предпринимательской деятельности): учеб. для вузов / предисл. проф. В.Ф. Яковлева. 5-е изд., перераб. и доп. Москва: Норма, 2009. 928 с.

7. Орлюк О.П., Андрощук Г.О., Бутнік-Сіверський О.Б. Право інтелектуальної власності. Київ: Видававничий Дім «Ін Юре», 2007. 696 с.

8. Паладій М.В., Мироненко Н.М., Жаров В.О. Право інтелектуальної власності. Київ: Парламентське вид-во, 2006. 432 с.

9. «Про державну таємницю: Закон України від 1.03.2005 р. Київ: Парламентське вид-во, 2005. 35 с.

10. Коссак В.М., Якубівський І.Є. Право інтелектуальної власності. Київ: Істина, 2007. 206 с.

Резюме

Стрій Т.О. Права та обов'язки володільця на комерційну таємницю.

У статті визначено права та обов'язки володільця на комерційну таємницю. Було здійснено теоретичний аналіз визначення терміна «комерційна таємниця», встановлено ознаки комерційної таємниці, розкрито значення комерційної таємниці для охорони результатів інтелектуальної діяльності в процесі комерційної діяльності суб'єктів господарювання:

Ключові слова: комерційна таємниця, права та обов'язки правоволодільця на комерційну таємницю, захист права інтелектуальної власності, інформація.

Резюме

Стрий Т.А. Права и обязанности владельца на коммерческую тайну.

В статье определены права и обязанности владельца на коммерческую тайну. Был осуществлен теоретический анализ определения термина «коммерческой тайны», установлены признаки коммерческой тайны, раскрыто значение коммерческой тайны для охраны результатов интеллектуальной деятельности в процессе коммерческой деятельности субъектов хозяйствования.

Ключевые слова: коммерческая тайна, права и обязанности правообладателя на коммерческую тайну, защита прав интеллектуальной собственности, информация.

Summary

Tetiana Strii. Rights and obligations of the owner of a trade secret.

With the transition to large-scale commodity production, competition has developed significantly. Competition in all countries is consciously used as one of the effective forces of economic and social progress. It is known that competitors in the struggle for the market often resort to the use of illegal means in this struggle. This illegal activity is becoming quite threatening, causing great damage to the economy of any country. Given the methods used by rivals in competition, competition can be divided into fair and unfair. The issue of protection of trade secrets is quite relevant at the present stage of economic development of Ukraine.

This is explained by the fact that in Ukraine various forms of entrepreneurial activity are developing rapidly, which lead to aggravation of competitive relations. Experience shows that state intervention in the economy in the form of regulation of competitive relations is an integral and necessary component of a modern market economy. Protection from illegal collection, disclosure and use of trade secrets in Ukraine is provided by the Law of Ukraine “On Protection against Unfair Competition” of June 7, 1996.

According to Art. 37 of the CCU, the commission of actions defined as illegal collection, disclosure and use of trade secrets determines the disciplinary, administrative, civil or criminal liability of the guilty persons of economic entities in cases provided by law.

Therefore, based on the above, it can be noted that a trade secret is information of any nature (technical, production, organizational, commercial, financial and other), including secrets of production (know-how) that meet the requirements of the Law, in respect of which trade secret mode is set. Information constituting a trade secret is the property of the business entity or is in its possession, disposal and use within the limits established by the owner and the law.

It is necessary to determine what information and by what measures should be protected from disclosure. The composition of the information subject to protection in the mode of a trade secret, and the measures necessary for preservation of its confidentiality, are fixed in the Provision on the trade secret of the organization. Regulations on trade secrets are approved by order of the head of the organization and brought to the notice of employees.

The legislation establishes a list of information that cannot be protected in the mode of commercial secrecy. For example, a trade secret may not be information contained in the company's charter, as well as information about the company's violation of the law.

An important point is that trade secrets do not include information that is the object of exclusive rights to the results of intellectual activity. Also, the obligation not to disclose the employer's trade secret must be imposed on the company's employees. Otherwise, the head of the company will be responsible for the disclosure of trade secrets. The important point is that the head of the organization is personally responsible for creating the necessary conditions to ensure the preservation of trade secrets. The manager's obligation to maintain trade secrets must be stipulated in the contract with the manager.

In contrast to civil law, labor law takes into account only the actual damage when determining the amount of damage, and lost profits are not taken into account. The exception is the case of injury not in the performance of duties. Also, it should be noted that the disclosure of trade secrets is an intentional crime committed with direct or indirect intent. The qualifying features of the analyzed corpus delicti are selfish or other personal interest.