Юридичні помилки: поняття, класифікація, причини виникнення та шляхи подолання (усунення)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Юридичні помилки: поняття, класифікація, причини виникнення та шляхи подолання (усунення)

Світлана Василівна Гаврилюк, головний спеціаліст відділу забезпечення діяльності Голови та заступника Голови Верховного Суду

Резюме

У статті висвітлено результати теоретичного аналізу наукових досліджень, присвячених питанню вивчення юридичної помилки, проаналізовано природу виникнення такого правового явища, способи його подолання та, зважаючи на причини появи юридичних помилок, виокремлено заходи для попередження їх у правозастосовній діяльності. Наводяться і розкриваються основні тенденції поняття юридичної помилки, які втілюються в конкретних результатах, а саме: є непрогнозованим наслідком оцінки людиною тих чи тих обставин (зокрема і свого діяння), які вона вважала виключно правомірними, однак які такими не виявилися.

Проведене дослідження показало, що помилка не виникає сама собою, вона є втіленням неправильного тлумачення, розуміння змісту норми права у свідомості суб'єкта, неправильною формою закріплення інформації в ній. Необхідно вказати на те, що уявлення вчених-правознавців із приводу змістового значення поняття «помилка» в юридичній науці досить неоднозначне, що часто призводить до неузгодженості понятійного апарату сучасної теорії права та потребує комплексного дослідження.

Ключові слова: неправильність, доктрина юридичної помилки, дефект правотворчості, неякісне тлумачення.

Резюме

Юридические ошибки: понятие, классификация, причины возникновения и пути преодоления (устранение)

Гаврилюк С.В.

В статье освещены результаты теоретического анализа научных исследований, посвященных вопросу изучения юридической ошибки, проанализировано природу возникновения такого правового явления, способы его преодоления и, исходя из причин появления юридических ошибок, выделены методы по их предупреждению в правоприменительной деятельности. Приводятся и раскрываются основные тенденции понятия юридической ошибки, которые воплощаются в конкретных результатах, а именно: является непрогнозируемым результатом оценки человеком тех или иных обстоятельств (в частности и своего деяния), которые он считал исключительно правомерными, однако которые таковыми не оказались. Проведенное исследование показало, что ошибка не возникает сама собой, она является воплощением неправильного толкования, понимания смысла нормы права в сознании субъекта, неправильной формой закрепления информации в ней. Необходимо указать на то, что представление ученых-правоведов по поводу содержательного значения понятия «ошибка» в юридической науке достаточно неоднозначное, что часто приводит к несогласованности понятийного аппарата современной теории права и требует комплексного исследования.

Ключевые слова: неправильность, доктрина юридической ошибки, дефект правотворчества, некачественное толкование.

Summary

Legal errors: concept, classification, causes and ways of their counteracting (eliminating)

Svitlana Havrilyuk

The article covers the results of theoretical analysis of research on legal errors, analyzes the nature of such a legal phenomenon, ways of counteracting it and, given the causes of legal errors, identifies measures to prevent them in law enforcement. The objective and subjective causes of legal errors are specified and analyzed. The objective ones do not depend on the will and consciousness of lawmakers; the subjective ones are generated by the will of lawmakers, because only professional legal activities and their results are potential sources of error.

It is established that doctrinal errors are system functioning deviations closely related to the state policy in the legal field, and there is no special procedure for detecting doctrinal errors, so they appear in the process of implementing legal doctrine, directly or indirectly detriment the quality of legal life of society. In addition, depending on the type of legal activity, errors in law-making, errors in law enforcement, errors in legal interpretation are distinguished. These types of errors, in turn, are divided into different kinds. The main tendencies of the concept of legal error, which are embodied in specific results, are revealed, therefore, they are an unpredictable consequence of a person's assessment of certain circumstances (including his or her action), which he or she considered solely legitimate, but which did not turn out to be so.

The research showed that the error does not arise by itself, it is the embodiment of misinterpretation, misunderstanding of the content of the rule of law in the mind of the subject, it is the wrong form of consolidation of information in it. It is proved that raising legal awareness, especially professional one, should serve for preventing and counteracting legal mistakes.

It should be noted that in Ukrainian science a complete and consistent theory of legal errors is currently being formed, with researchers mostly addressing certain types of legal errors or considering them in the context of studying broader issues. The perception of legal scholars about the meaning of the concept of “error” in legal science is quite ambiguous, which often leads to inconsistencies in the conceptual apparatus of modern legal theory and requires a comprehensive study.

Key words: incorrectness, doctrine of legal error, defect in lawmaking, poor-quality interpretation.

Постановка проблеми

Розглядаючи ефективність законодавства та дієвості права сьогодення бачимо, що існують проблемні питання, які потребують вивчення. Є багато нарікань на недосконалість юридичної практики, про що наголошується у різних статтях, наукових публікаціях, у звітах різних судових інстанцій, національних та міжнародних організацій, які беруть участь у реформуванні судової системи в Україні.

Однією з визначальних особливостей правової системи сучасної України є створення великої кількості різноманітних нормативно-правових актів. Однак кількісні досягнення не завжди супроводжуються високою якістю таких актів, що є однією з причин недоліків у правовому регулюванні, які значно перешкоджають реалізації прав його учасників, а також низької оцінки суспільством чинної правової бази. Проявами таких недоліків є: прогалини, колізії, дублювання, дефекти, конкуренції, упущення, мовностилістичні помилки. Ці недоліки - результат юридичних помилок.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Юридичні помилки у вітчизняній науці досліджували А.В. Зубенко, В.М. Косович, А.В. Мочерад, Н.М. Оніщенко, Ю.М. Тодика та інші. Серед закордонних учених слід назвати М.Л. Голубеву, Н.Н. Крестініну, О.Д. Овчинникову, І.В. Чулкову, А.М. Шаганян та інших.

Метою даної статті є дослідження поняття юридичної помилки у доктрині, їх класифікації, причин виникнення та подолання.

Виклад основного матеріалу дослідження

Ще з античних часів філософи приділяли увагу безпомилковому знанню, помилковій поведінці, дослідженню причини виникнення помилкових суджень. Вперше помилки як наукову проблему досліджував давньогрецький філософ, один із найвидатніших мислителів Арістотель. Він присвятив цьому питанню трактат «Про софістичні спростування» та називав помилки «логічними вадами софістичних роздумів». Підставою логічних помилок Арістотель вважав неправильне застосування словесних фраз або порушення правил логічних операцій. Він виділяв п'ять цілей софістів у суперечках: спростування; помилкове; у мові, яка не відповідає загальноприйнятому; примус; примус співрозмовника до марнослів'я, тобто до частого повторення того самого.

Давньогрецький філософ-матеріаліст Демокріт писав, що «причина помилки - незнання більш правильного»¹.

Позиція сучасних вчених-правознавців з приводу змістового значення поняття «помилка» досить неоднозначна, що часто призводить до неузгодженості понятійного апарату сучасної теорії права. Поняття «помилка» ними може тлумачитись як «недолік», «вада», «огріх», «деформація» чи більш категорично - «омана», «недосконалість», «неузгодженість», «прогалина».

Так, помилки - це завжди неправильність, неточність, некоректність результату, неправильність в діях та думках, невірність, необережний проступок, ненавмисне спотворення чого-небудь, неправильність у вчинках, міркуваннях відступ від норми, тобто це дія, протилежна правильному, здійснена ненавмисно, яка завжди передбачає неправомірність.

Правознавцями юридична помилка визначається як негативний результат, зумовлений ненавмисною, неправильною дією суб'єкта юридичної діяльності; як різного роду випадкові та ненавмисні дії в рішеннях суб'єктів правовідносин (органу чи посадової особи), який виражає дефект волі суб'єкта права в процесі волевиявлення та призводить до негативного результату і може бути допущений на будь-якій стадії правового регулювання (добросовісна помилка).

Є.П. Євграфова вважає, що помилка є наслідком допущеного прорахунку, неадекватного, неточного або неправильного підходу законодавця до природи й характеру регульованих суспільних відносин, вибору ним правових способів та засобів².

Розрізняють об'єктивні та суб'єктивні причини виникнення юридичних помилок. Об'єктивні - не залежать від волі та свідомості суб'єктів правотворчості; суб'єктивні - породжені волею суб'єктів правотворчості, тому що тільки професійна юридична діяльність та її результати є потенційними джерелами виникнення помилки.

До об'єктивних причин появи юридичних помилок, на нашу думку, відносять: корінні зміни, що виникли за останні роки в правовій системі; постійний і стрімкий розвиток суспільних відносин, за якими не встигає законодавець та інші органи й установи; необхідність у стислі терміни заново створювати чи оновлювати нормативно-правові акти; відсутність єдиної правової політики у діяльності органів державної влади; недосконалість законодавчої процедури; недостатній рівень розвитку методів пізнання та пояснення правової реальності; слабкий розвиток правових цінностей; недосконалість і неоднорідність правосвідомості та юридичної практики; суперечність між індивідуальними та суспільними інтересами.

Серед суб'єктивних причин появи юридичних помилок слід виділити: поспішність у розгляді та прийнятті законів; порушення законодавчого процесу; недостатній професіоналізм законодавців; незнання багатьма суб'єктами та учасниками законодавчої діяльності чинного законодавства; неконкретність правового регулювання; суперечність норм чинного законодавства одна одній; порушення вимог юридичної техніки; незнання законодавцями законів формальної логіки, норм сучасної української літературної мови; ігнорування загальновизнаних правил нормопроєктування; неякісна робота розробників правових актів та експертів, які здійснюють правову та лінгвістичну експертизи нормативно-правових актів; несприятливі умови діяльності працівників; недоліки у підборі кадрів тощо.

У науці юридичні помилки залежно від видів професійної юридичної діяльності поділяють на: правотворчі помилки; правозастосовні помилки; правоінтерпретаційні помилки.

На думку одного з перших дослідників помилок і дефектів у сфері права В.М. Баранова, правотворча помилка є «офіційно реалізована сумлінна омана, результат неправильних дій нормотворчого органу, що порушує загальні принципи або конкретні норми правотворчості, та не відповідає рівню і закономірностям державно необхідного розвитку реалізованої діяльності і тягнуть шляхом видання помилкової норми права несприятливі соціальні та юридичні наслідки»³.

В.М. Косович вказує на те, що правотворчі помилки - це недоліки в змісті і формі нормативно-правових актів, зумовлені неналежним використанням засобів правотворчої техніки, в основі яких лежить комплекс політичних, економічних, гносеологічних, соціальних, юридичних та інших чинників тощо⁴.

О.А. Лейба. визначає дефект правотворчості як офіційний результат правотворчої діяльності (бездіяльності), який у процесі його реалізації призводить до соціально шкідливих наслідків і фактом свого існування знижує ефективність правозастосовної діяльності та рівень захищеності прав, свобод і законних інтересів учасників правовідносин⁵.

Т.Н. Москалькова зазначає, що законотворча помилка являє собою прийняття закону (норми закону), реалізація якого на практиці породжує несправедливість і соціальну напругу, тягне інші негативні суспільно-політичні, економічні, фінансові або соціальні наслідки, знижує рівень гарантій прав та інтересів особистості, ефективність правозастосовної діяльності, підриває основи національної безпеки, руйнує принципи побудови демократичного суспільства і системи управління⁶.

На думку А.С. Лашкова, «правотворча помилка - неадекватний (відставання або випередження досягнутого рівня зрілості регульованих відносин) економічним, політичним, психологічним, організаційним цілям, логіко-гносеологічним закономірностям правотворення результат офіційного оприлюднення юридичної норми, інституту права, що порушує в силу добросовісної помилки або винного протиправного діяння загальні принципи або конкретні правила правотворення, тягне або здатний викликати негативні соціальні та юридичні наслідки і виступає підставою для вимоги від зобов'язаної сторони усунути допущену помилку, відшкодувати заподіяну шкоду⁷.

Г.А. Марзак під дефектом правотворчості розуміє «недосконалість змісту і форми законодавства, що призводить до неможливості у повній мірі і належним чином здійснювати правове регулювання суспільних відносин»⁸.

В.М. Сирих вважає, що всі законотворчі помилки можуть бути поділені на: 1) пов'язані з порушеннями принципів законодавчої техніки, формальної логіки, граматики; 2) пов'язані із соціальними та юридичними закономірностями, що діють у відповідній сфері суспільних відносин⁹.

З наведеного можна зробити висновок, що при всьому різноманітті наукових робіт загальнотеоретичного та галузевого характеру, пов'язаних із дослідженням недосконалості законодавства, серед науковців відсутній єдиний підхід до визначення дефініції «правотворча помилка» («дефект правотворчості»).

Однак, проаналізувавши думки різних правників, можна зробити висновок, що правотворча помилка як різновид юридичної помилки - це втілений у нормативно-правовому акті результат недотримання правот- ворчим органом правил-вимог юридичної техніки, законів формальної логіки, правил сучасної української мови, який порушує загальні принципи або конкретні норми правотворення та призводить до прийняття нечіткого і неякісного за формою/змістом акта, що знижує його якість, а також до шкідливих соціальних та юридичних наслідків для правозастосовного процесу. Тобто неналежну якість законодавства в державі пов'язують з помилками, допущеними у процесі правотворчої діяльності.

До правотворчих помилок слід віднести: колізії нормативно-правових актів, прогалини у нормативному акті, суперечності між статтями нормативно-правового акта, нечіткі формулювання, лексичні, граматичні (морфологічні й синтаксичні) та стилістичні помилки тощо, які знижують якість акта, ускладнюють його усвідомлення і тлумачення, реалізацію норм права.

Правотворчі помилки призводять до прогалин у правовому регулюванні, виникнення невідповідностей усередині єдиної правової системи, негативного результату діяльності у правовій сфері; зачіпають інтереси широких верств населення; перешкоджають досягненню певних цілей; містять можливості настання шкідливих наслідків для держави, суспільства та особистості.

Один із прикладів правотворчої помилки міститься у ст. 5 Закону України № 361-ІХ від 6 грудня 2019 р. «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Дана норма зобов'язує нотаріуса як суб'єкта первинного фінансового моніторингу встановлювати фізичних осіб власників істотної участі та контролерів юридичної особи навіть у тих випадках, коли вони є засновниками юридичної особи, яка, своєю чергою, є засновником іншої юридичної особи, засновника учасника фінансової операції. Жоден з чинних нормативно-правових актів не закріплює процедури реалізації зазначеного обов'язку, однак відповідальність за його невиконання встановлена тим самим законом.

Серед причин виникнення правотворчих помилок можна виділити такі: недотримання правил законодавчої техніки при прийнятті нормативно-правових актів; недосконалість системи інвентаризації нормативно-правових актів; нечіткість розмежування нормотворчої компетенції; поспішність у розгляді та прийнятті нормативно-правових актів та недотримання встановлених процедур їх прийняття; недостатній рівень наукової розробки правотворчої техніки і відсутність чіткого нормативного закріплення її вимог; низький рівень правової культури й правосвідомості суспільства в цілому і суб'єктів правотворчості зокрема.

Попередження помилок у проєктах нормативно-правових актів включає в себе систему взаємопов'язаних між собою процедур, спрямованих на дотримання вимог юридичної техніки як у процесі розробки концепції нормативного правового акта, так і безпосередньо тексту проєкту нормативного правового акта; процедур, покликаних не допустити виникнення помилки в процесі планування, розробки концепції та створення безпосередньо тексту проєкту нормативно-правового акта.

На якість прийнятих нормативних правових актів значно впливає правова експертиза проєктів нормативно-правових актів, яку необхідно проводити під час розробки законопроєктів, приводячи також у відповідність пов'язані з ними нормативно-правові акти.

Правозастосовна помилка як різновид юридичної помилки - це втілений у правозастосовному акті результат недотримання суб'єктом/учасником правозастосовного процесу правил-вимог юридичної техніки, законів формальної логіки, правил сучасної української мови, який не відповідає дійсності та перешкоджає реалізації прав і встановленню об'єктивної істини у конкретному випадку та призвів до прийняття неякісного за формою/змістом акта.

Класифікацію правозастосовних помилок проводять за різними критеріями.

Так, К.Р. Мурсалімов виокремлює типові й атипові помилки, випадкові, вимушені та ризикові помилки¹⁰.

Ю.М. Бондар класифікує правозастосовні помилки:

1) за логічною послідовністю застосування права: пізнавальні; логічні; неправильний зв'язок між елементами розумового процесу; фактичні; помилки в юридично значущій діяльності;

2) залежно від ступеня пізнання й усунення: встановлені (виявлені), невстановлені (приховані, латентні);

3) за особливостями виявлення і доведення: спірні, безспірні;

4) за обсягом: повні, часткові.

Правозастосовні помилки можуть виявлятися у: неточному посиланні на статті законів, кодексів та інших нормативно-правових актів; неправильному найменуванні правозастосовного акта, який не відповідає нормам КПК, ЦК, ЦПК, КУАП, КАС України тощо; відсутності дати, вказівки на місце й час проведення слідчої дії, прізвища і посади особи, яка проводила слідчу дію; не роз'яснені прав та обов'язків понятим, свідкам, підозрюваним, обвинуваченим; відсутності підпису особи, яка складала акт; наявності виправлень, доповнень, що не зазначені укладачем документа і не засвідчені підписом; відсутності даних про особу правопорушника; відсутності процесуального документа у випадках обов'язкової його наявності внаслідок порушення процедури (наприклад, не ведеться протокол судового засідання, відеозапис слідчої дії тощо).

Причинами появи правозастосовних помилок є: низька якість нормативних правових актів; недостатня юридична кваліфікація посадових осіб, які здійснюють правозастосовну діяльність; недобросовісне ставлення до виконання службових обов'язків при складанні правозастосовного акта чи при розгляді конкретної справи; умисне вчинення посадовими особами неправомірних дій при розгляді конкретної справи; вади професійної підготовки та недостатній досвід роботи; індивідуальні психологічні особливості особи; недбалість, упущення й недоліки в роботі; слабкий або недостатній контроль за правозастосовною діяльністю.

Виходячи із причин появи правозастосовних помилок, можна виокремити такі заходи для їх попередження у правозастосовній діяльності: подальше вдосконалення чинного законодавства для забезпечення його правильного й ефективного застосування; своєчасна роз'яснювальна робота суб'єктів офіційного та неофіційного тлумачення права, яка б виключала незрозумілості тексту та колізії між правовими приписами; правильна оцінка юридико-лінгвістичних характеристик правової норми; уніфікація правової інформації та своєчасне забезпечення нею правозастосувачів; удосконалення структури органів держави та громадських організацій, докладна правова регламентація форм і методів їхньої діяльності; правильне змістове тлумачення фактичних обставин і змісту правової норми; посилення правової та виховної роботи, постійна турбота про зростання правової культури серед суб'єктів правозастосування; підбір та розстановка висококваліфікованих кадрів і забезпечення їх систематичного навчання; встановлення відповідальності правозастосувача за допущені ним помилки.

Неякісне тлумачення правових приписів зачіпає інтереси всіх сторін правотворення, правореалізації та правозастосування. У зв'язку з цим теоретичне і практичне дослідження правоінтерпретаційних помилок актуальне для інтерпретатора, законодавця і правокористувача. Це дасть змогу інтерпретатору уникнути неадекватного тлумачення, законодавцю - довести норму до користувача у належному сутнісному змісті та надалі запобігти неадекватному тлумаченню, а правозастосувачу - правильно зрозуміти її зміст і реалізувати на практиці.

Має місце різноманіття підходів і поглядів щодо класифікації видів правоінтерпретаційних помилок. Наприклад, М.Л. Голубєва пропонує виокремлювати лише три групи: логічні помилки (порушення принципів і положень формальної логіки в процесі застосування закону); системні помилки (недотримання вимог системності під час тлумачення норм закону); філологічні помилки (неправильне роз'яснення значень і сенсу окремих слів, понять, що вживаються в законі)¹².

Н.М. Оніщенко правоінтерпретаційні помилки класифікує залежно від порушуваного правила за способами тлумачення (помилки граматичного, логічного, систематичного, телеологічного, історико-політичного, функціонального та інших способів) та за обсягами тлумачення (помилки необґрунтовано обмежувального або необґрунтовано поширювального тлумачення, помилки від «захоплення» буквою закону без врахування його «духу»)¹³.

Дану класифікацію, на нашу думку, також можна доповнити, виокремивши латентні (приховані) та очевидні (явні) інтерпретаційні помилки. Так, П.Б. Євграфов і Є.П. Євграфова, виділяючи серед законотворчих помилок латентні (приховані) та очевидні (явні), вказують, що очевидні законодавчі помилки лежать наче на поверхні і виявити їх не складно, а латентні - приховані в тексті закону та виявляють себе упродовж певного часу у процесі дії в механізмі правового регулювання. Цей підхід вважаємо повною мірою застосовний і до поділу інтерпретаційних помилок.

юридичний помилка неправомірний

Висновки

Аналізуючи правову природу юридичної помилки, можна визначити відсутність єдиного підходу до поняття та класифікації юридичних помилок, що свідчить про необхідність дослідження цілої низки питань стосовно їх юридичного походження та видових особливостей. На нашу думку, значну увагу слід приділити саме правотворчим помилкам, оскільки саме вони зумовлюють появу й інших видів юридичних помилок.

Усунення юридичних помилок необхідно здійснювати в розумні терміни, щоб не допускати серйозного порушення прав, свобод і законних інтересів суб'єктів права. Це загальна справа усієї наукової спільноти, громадянського суспільства, держави, кожного, кому не байдужа роль сучасної юридичної науки в контексті її європейського формування і розвитку.

Література

1. Основоположения логики Аристотеля. Метафизика Аристотеля / Аристотель. Соч.: в 4 т. Москва, 1976-1983. Т 2. 384 с.

2. Євграфова Є.П. Практика виправлення законотворчих помилок. Часопис цивільного і кримінального судочинства. № 2 (29). С. 116.

3. Баранов В.М., Пшеничнов М.А. Правотворческие ошибки как фактор дисгармонии правового развития (по материалам Междунар. научно-практ. круглого стола «Правотворческие ошибки: понятие, виды, практика и техника устранения в постсоветских государствах» (Нижний Новгород, 29-30 мая 2008 г.) Юридическая техника. 2009. № 3.

4. Косович В. Правотворчі помилки - як наслідок помилок у правотворчій техніці. Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: матеріали XV регіональної наук.-практ. конф. (4-5 лютого 2009 р.). Львів : Юрид. факультет Львівського нац. університету імені Івана Франка, 2009.

5. Лейба О.А. Законодавчі дефекти : характерні ознаки та відмежування від інших правових явищ. Проблеми законності. 2016. Вип. 135. С. 225-233.

6. Правотворческие ошибки: понятие, виды, практика и техника устранения в постсоветских государствах: материалы Международного научно-практ. круглого стола (29-30 мая 2008 г.) / под ред. В.М. Баранова, И.М. Мацкевича. Москва.: Проспект, 2009. С. 18.

7. Лашков А.С. Правотворческие ошибки. Проблемы теории и практики : автореф. дисс. ... канд. юрид. наук. Санкт- Петербург, 1999. С. 11.

8. Марзак Г.А. О дефектах законодательства. Глобальный научный потенциал. 2014. № 8(41). С. 160.

9. Российское законодательство : проблемы и перспективы / редкол. : М.Я. Булошников, Л.А. Окуньков (гл. ред.), Ю.П. Орловский, Ю.А. Тихомиров. Москва : БЕК, 1995. 478 с.

10. Мурсалимов Г.Р. Юридические средства преодоления. М., 2009. 22 с.

11. Бондар Ю.М. Правозастосовчі помилки. Міжнародна поліцейська енциклопедія: у 10 т. / відп. ред. Ю.І. Римаренко, Я.Ю. Кондратьєв, Ю.С. Шемшученко. Київ, 2003. Т. 1: Теоретико-методологічні та концептуальні засади поліцейського права та поліцейської деонтології. 1232 с.

12. Голубева М.Л. Судебная ошибка: теоретико-прикладной анализ : автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Н. Новгород, 2009. 21 с.

13. Оніщенко Н.М. До питання про доктринальні юридичні помилки : природа та шляхи подолання. Часопис цивільного і кримінального судочинства. № 2 (29).

Размещено на Allbest.ru