Мала гідроенергетика в Україні: юридичні проблеми розвитку (на матеріалах судової практики)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мала гідроенергетика в Україні: юридичні проблеми розвитку (на матеріалах судової практики)

Христина Антонівна Григор'єва, доктор юридичних наук, доцент Національного університету «Одеська юридична академія»

Постановка проблеми

Проблеми, породжені активними змінами клімату, дали потужний імпульс розвитку альтернативної енергетики - системі отримання енергії, що супроводжується мінімальними або нульовими викидами парникових газів в атмосферу. Україна, як і більшість інших країн світу, декларує потребу в якнайшвидшому енергетичному переході, у т. ч. за рахунок активізації розвитку альтернативної енергетики.

Однією з найбільш поширених та добре відомих людству технологій отримання «зеленої» енергії є використання енергії вод. При цьому гідроенергетика дуже неоднорідна. Оскільки водні об'єкти (переважно річки) суттєво відрізняються своїми розмірами, водністю, швидкістю течії та іншими характеристиками, гідроелектростанції, розташовані на них, теж диференціюються на великі, малі, міні- та мікрогідроелектростанції. Цей поділ є важливим у рамках нашого дослідження, оскільки відповідно до вітчизняного законодавства до об'єктів альтернативної енергетики відносяться лише малі, міні- та мікрогідроелектростанції (для зручності у рамках цього дослідження ми використовуватимемо об'єднуюче поняття «мала гідроенергетика»). Незважаючи на принципову спірність обраного підходу, великі гідроелектростанції, які займають значне місце в енергобалансі України, належать до об'єктів традиційної енергетики.

Масштабування малої гідроенергетики є важливою складовою сталого розвитку, але водночас становить суттєву загрозу безпеці навколишнього природного середовища, продовольчій безпеці тощо. Саме тому доцільність розвитку малої гідроенергетики в Україні досі є предметом запеклих академічних та практичних дискусій. Однак при цьому наше дослідження не має на меті відповісти на питання, а чи потрібна Україні мала гідроенергетика - це питання не юридичне. Нашим завданням є виявлення правових проблем, які супроводжують відродження вітчизняної малої гідроенергетики. А такі проблеми явно існують, адже Законом України «Про альтернативні джерела енергії» наголошується на тому, що розвиток малої гідроенергетики підлягає державному стимулюванню. Однак при цьому, незважаючи на деякі позитивні тенденції відродження малої гідроенергетики, бурхливого розвитку (на кшталт сонячної енергетики) не спостерігається. Отже, протягом майже двадцяти років, незважаючи на задекларовану державну підтримку, цей процес є уповільненим. Така ситуація вимагає наукового аналізу з метою виявлення її основних юридичних причин.

Резюме

Григор'єва Х.А. Мала гідроенергетика в Україні: юридичні проблеми розвитку (на матеріалах судової практики).

У статті на підставі аналізу матеріалів судової практики було виявлено типові проблеми, з якими стикається мала гідроенергетика: суб'єктні (інституційно-правова системна неузгодженість, проблема забезпечення участі громадськості), об'єктні («розщеплення» правового режиму гідроенергетичного об'єкта) та реалізаційні (невизначеність оптимальної договірної конструкції, бюрократичні складнощі та адміністративно-процедурна тяганина). Запропоновано шляхи вирішення цих проблем, які мають єдиний знаменник у полісуб'єктності та поліоб'єктності правовідносин. По-перше, пропонується укладення багатосторонніх договорів між усіма головними учасниками таких відносин на підготовчому етапі утворення об'єктів малої гідроенергетики. По-друге, обґрунтовується доцільність закріплення у законодавстві єдиного правового режиму гідроелектростанції як комплексного об'єкту.

Ключові слова: гідроенергетика, альтернативна енергетика, відновлювана енергетика, енергетичне право, природоресурсне право, альтернативні джерела енергії, енергетика.

Резюме

Григорьева К.А. Малая гидроэнергетика в Украине: юридические проблемы развития (на материалах судебной практики).

В статье на основании анализа материалов судебной практики были выявлены типичные проблемы, с которыми сталкивается малая гидроэнергетика: субъектные (институционально-правовая системная несогласованность, проблема обеспечения участия общественности), объектные («расщепление» правового режима гидроэнергетического объекта) и реализационные (неопределенность оптимальной договорной конструкции, бюрократические сложности и административно-процедурная волокита). Предложены пути решения этих проблем, которые имеют единый знаменатель в полисубъектности и полиобъект- ности правоотношений. Во-первых, предлагается заключение многосторонних договоров между всеми главными участниками таких отношений на подготовительном этапе образования объектов малой гидроэнергетики. Во-вторых, обосновывается целесообразность закрепления в законодательстве единого правового режима гидроэлектростанции как комплексного объекта.

Ключевые слова: гидроэнергетика, альтернативная энергетика, возобновляемая энергетика, энергетическое право, природоресурсное право, альтернативные источники энергии, энергетика.

Summary

Khrystyna Hryhorieva. Small hydropower in Ukraine: legal problems of development (on the materials of judicial practice).

The article examines the legal problems they cause slow development of small hydropower in Ukraine. The Law of Ukraine “On Alternative Energy Sources” emphasizes that the development of small hydropower is considered as a direction of alternative energy and is subject to state incentives. However, despite some positive trends in the revival of small hydropower, rapid development (such as solar energy) is not observed. Thus, for almost twenty years, despite the declared state support, this process has been slow. Based on the analysis of case law, typical problems encountered by representatives of small hydropower during their formation and operation were identified. Relevant legal issues were classified into three groups: subjective (institutional and legal system inconsistency, the problem of public participation), objective (“splitting” the legal regime of the hydropower facility) and implementation (uncertainty of the optimal contractual design, bureaucratic difficulties and administrative and procedural red tape). Upon closer examination of all identified problems, it can be argued that they have a common denominator in the polysubjectivity and polyobjectivity of legal relations in the field of small hydropower. The first component of this problem, in our opinion, can be solved by concluding multilateral agreements between all the main participants in such relations at the preparatory stage of the formation (restoration) of small hydropower facilities. Increasing the time for the preparation and signing of such agreements justifies the reduction of the risk of protracted disputes in the subsequent stages of development of hydropower relations. The second component of the problem, in our opinion, should be solved by enshrining in law a single legal regime for a hydroelectric power plant as a complex object. This will allow the use of a productive methodological approach to the integrity of the hydropower plant, in contrast to the current legal “splitting” of its legal regime into the regimes of its individual components.

Key words: hydropower, alternative energy, renewable energy, energy law, natural resource law, alternative energy sources, energy.

малий гідроенергетика правовий

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питаннями правового забезпечення розвитку альтернативної енергетики в Україні займалися такі учені, як С.Д. Білоцький, О.В. Гафурова, Х.А. Григор'єва, Г.Д. Джумагельдієва, К.М. Караханян, О.Б. Кишко-Єрлі, Р.С. Кірін, М.В. Краснова, О.І. Кулик, С.А. Оболєнська,

А.В. Павлига, А.В. Пастух, Є.О. Платонова, Е.Ю. Рибнікова, Ю.М. Рудь, О.М. Савельєва, М.В. Чіпко, І.Є. Чумаченко, Т.Є. Харитонова, Г.І. Шматько та інші. Проблемні питання використання водних ресурсів, у т.ч. для потреб енергетики, вивчалися у працях А.Г. Боровицької, С.М. Власюка, А.П. Гетьмана, В.О. Джуган, А.С. Євстігнєєва, І.І. Каракаша, Н.Р. Кобецької, Ю.А. Краснової, Н.Р. Малишевої, В.В. Носіка, А.К. Соколової, А.І. Черемнової, М.К. Черкашиної, О.М. Шуміло та інших. При цьому проблематика розвитку малої гідроенергетики в Україні залишилася без належної уваги з боку вітчизняної юридичної науки.

Формулювання мети статті. З огляду на це метою даної статті є виявлення типових правових проблем становлення і розвитку малої гідроенергетики в Україні, а також обґрунтування пропозицій щодо їх усунення.

Виклад основного матеріалу

Становлення української малої гідроенергетики має власні особливості: а) досить довга історія існування порівняно із деякими іншими видами альтернативної енергетики; б) хвилеподібний розвиток (підйом, занепад, відновлення інтересу); в) одночасне поєднання та протистояння економічних, екологічних і соціальних інтересів. Декларування державної зацікавленості у розвитку альтернативної енергетики, тривале пропонування високого «зеленого» тарифу зумовили стійке підвищення інтересу бізнесу до такого напряму інвестування, як мала гідроенергетика. Це потягло за собою багато конфліктів, в яких зіткнулися публічні та приватні інтереси; позиції представників влади, бізнесу та громадськості; потреби та пріоритети економічного, екологічного й соціального розвитку. Багато з цих конфліктів переросли у судові спори.

Саме тому правові складнощі, з якими стикається мала гідроенергетика в Україні, найкраще проглядаються на матеріалах накопиченої судової практики. Аналіз багатьох судових справ, які розглядалися судами протягом останніх п'ятнадцяти років, дає змогу виокремити деякі типові юридичні проблеми та згрупувати їх наступним чином: суб'єктні, об'єктні та реалізаційні.

Суб'єктні проблеми - ця група юридичних складнощів, пов'язана передусім із правовим статусом та діями суб'єктів - учасників гідроенергетичних відносин. До складу цієї групи входять, зокрема, такі правові проблеми:

1) інституційно-правова системна неузгодженість як збірна категорія, що має багато конкретних типових проявів. По-перше, указана неузгодженість яскраво проглядається у прикрих різновекторних діях місцевих органів публічної влади. Надзвичайно гостро це проявляється у випадках, коли спостерігається протистояння місцевих рад та державних адміністрацій різних рівнів. В якості прикладу можна навести справу, в якій інвестор - ТОВ «Укртрансрейл» постраждав через принципову неузгодженість позицій органів публічної влади. Так, з 2011 р. Житомирською обласною державною адміністрацією здійснювалася активна робота щодо залучення інвесторів, які б у рамках програми підвищення енергоефективності побудували та запустили у роботу об'єкти малої гідроенергетики. У результаті проведених заходів було підписано кілька меморандумів про співпрацю із ТОВ «Укртрансрейл», відповідно до яких обласна державна адміністрація зобов'язувалася усебічно сприяти інвестиційній діяльності цього суб'єкта, зокрема, щодо отримання ним земельної ділянки. Через кілька років, ігноруючи усі юридичні та фактичні дії, зроблені ТОВ «Укртрансрейл» у напрямі будівництва гідроелектростанції, Житомирська міська рада оголосила конкурс на визначення кращих інвестиційних проєктів будівництва гідроелектростанцій на річці Тетерів у місті Житомир та селі Дениші Житомирського району Житомирської області (рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 16 грудня 2015 р. № 888). Унаслідок цього склалася ситуація, коли потенційно одразу два суб'єкти можуть отримати дозволи на будівництво гідроелектростанції на одному і тому ж місці. Цікаво, що незважаючи на кількарічні спори та проходження усіх судових інстанцій, ТОВ «Укртрансрейл» так і не вдалося відстояти свої інтереси¹. Цей приклад добре ілюструє, як неузгодженість дій обладміністрації та міської ради - навіть за умов формальної правомірності - завдали збитків інвестору.

Подібна за своєю суттю проблема виникла і на Закарпатті, де ТОВ «Альтернатив Електрик» отримало належні дозвільні документи та розпочало будівництво малої гідроелектростанції на підставі розпоряджень голови Рахівської районної державної адміністрації «Про розроблення детального плану території для будівництва гідроелектростанції, за межами населеного пункту» № 138 від 22 травня 2017 р., «Про затвердження детального плану території для будівництва гідроелектростанції, за межами населеного пункту» № 243 від 14 вересня 2017 р. Однак розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації «Про недопущення порушень прав та інтересів територіальних громад і громадян, впливу на навколишнє природне середовище під час вирішення питань, пов'язаних із розміщенням малих гідроелектростанцій» № 35 від 24 січня 2019 р., указані вище розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації були скасовані. Після довгих судових розглядів було визнано, що розпорядження голови обладміністрації у цій частині було неправомірним з огляду на те, що спірне розпорядження голови райадміністрації мало ознаки індивідуального акта, дія якого повністю вичерпалася з моменту його виконання². Схожі ситуації протистояння органів публічної влади стали передумовами виникнення й інших спорів. Заручниками таких неузгоджених дій публічної влади стають передусім представники бізнесу та жителі територіальної громади.

По-друге, інституційна неузгодженість має прояв також у такому явищі, як знецінення офіційних екологічних висновків. Законом України «Про оцінку впливу на довкілля» передбачено, що гідроелектростанції на річках незалежно від потужності відносяться до другої категорії видів планованої діяльності та об'єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля. Однак отримання позитивних висновків не гарантує вичерпання екологічних питань. Це доводиться, зокрема, численними судовими справами, в яких такі висновки ставляться під сумнів³. Окреслена тенденція свідчить про зростання недовіри до органів влади у цілому та до інституціонально-функціональної системи охорони довкілля зокрема В умовах недосконалого та неефективного нормативно-правового, організаційного та технічного регулювання відносин малої гідроенергетики будівництво нових та експлуатація існуючих малих ГЕС здійснюється з численними порушеннями норм екологічного законодавства. Це призводить до виникнення соціальних конфліктів, знищення річок, деградації біоресурсів і водних екосистем⁴;

2) проблема забезпечення участі громадськості теж акумулює кілька типових проявів, що заслуговують на увагу.

По-перше, спостерігається значна кількість випадків фальсифікації результатів громадських слухань. Участь жителів територіальної громади у безпосередньому вирішенні питань місцевого значення теж дискредитується. З одного боку, негативні рішення щодо розміщення гідроелектростанцій на території легко «ламаються» через процесуальні порушення і неточності. Наприклад, так було визнано недійсним рішення загальних зборів жителів села Великий Бичків Рахівського району Закарпатської області, відповідно до якого громада висловилася проти будівництва гідроелектростанції на річці Шопурка⁵. З другого боку, існують випадки фабрикування позитивних рішень місцевих рад, незважаючи на небажання населення.

По-друге, важливим складником цієї проблеми слід визнати участь громадських організацій. Варто відзначити досить активну участь екологічних організацій у вирішенні питань розвитку малої гідроенергетики в Україні. Зокрема, вони активно виступають третіми особами під час розгляду та вирішення судових спорів щодо вказаних питань. Однак при цьому досить проблемним виявилася участь екологічних організацій в ролі ініціаторів таких спорів. Хорошим прикладом може стати справа за позовом Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» до Бистрецької сільської ради, приватного підприємця Миронюк В.В., ТОВ «Гідропауер», основною вимогою за яким було визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, що була передана в користування для будівництва та обслуговування малої гідроелектростанції в Івано-Франківській області. Цікаво, що судовий розгляд звернення екологічної організації більшою мірою звівся до вирішення питання про правомірність такого звернення, а не до вирішення правової проблеми із укладеним договором оренди земельної ділянки⁶.

Оскільки правові механізми, передбачені законодавством, не спрацьовують належним чином, інтереси територіальної громади у питаннях розміщення об'єктів малої гідроенергетики залишаються незахищеними. Цілком закономірним наслідком стало проведення низки протестних заходів населення у різних куточках України, які мали на меті привернути увагу до категорично негативної позиції місцевого населення стосовно розміщення деяких малих гідроелектростанцій.

Об'єктні проблеми - ця група об'єднує проблемні питання, які стосуються об'єктів гідроенергетичних правовідносин. Найбільшою проблемою в цьому аспекті слід визнати своєрідне «розщеплення» правового режиму гідроенергетичного об'єкта, а саме: на практиці відсутній єдиний правовий режим гідроелектростанції як цілісного об'єкта - існує комплекс різнорідних правових режимів окремих частин, з яких складається така гідроелектростанція. Це явище відбувається у результаті того, що законодавство не передбачає формування єдиного правового режиму для гідроенергетичного об'єкта - натомість передбачається механічна сукупність правових режимів: а) земельних ділянок, на яких розташована електростанція, б) споруд, в) гідротехнічних об'єктів, г) обладнання тощо. Усі ці невід'ємні складові єдиного комплексного об'єкта - гідроелектростанції - можуть перебувати у різних формах власності, на різних правових титулах, на балансі у різних суб'єктів тощо.

Ця проблема дуже добре ілюструється на прикладі спору між ТОВ «Укратрансрейл» та Житомирською міською радою. Заплановане будівництво малої гідроелектростанції на річці Тетерів стало предметом довгих та складних судових розглядів, оскільки: а) інвестор, підписавши меморандуми про співпрацю з обладміністрацією, отримав в оренду земельну ділянку від районної державної адміністрації для будівництва гідроелектростанції; б) земельна ділянка, на якій розміщена гідротехнічна споруда (водосховище з водорозливною греблею), перебуває на праві постійного землекористування у КП «Житомирводоканал»; в) гідротехнічна споруда перебуває у складі комунального майна м. Житомир, хоча і знаходиться на території села Дениші. Тобто майбутня гідроелектростанція є своєрідним пазлом, в якому кожен елемент має різного власника та різний правовий режим.

Додатково виявлену проблему «розщеплення» правового режиму гідроенергетичного об'єкта ілюструє справа за позовом СГК «Губинський» до Ладигівської сільської ради Хмельницької області. Відповідно до обставин цієї справи кооператив, вважаючи себе власником малої гідроелектростанції, продав її як цілісний майновий комплекс ТОВ «РесурсЕкоЕнерго». Однак після цього виконавчий комітет Ладигівської сільської ради ухвалив рішення про оформлення права комунальної власності на земляну дамбу з водоскидом і водозабором для гідроелектростанції. Тобто споруду гідроелектростанції було успішно відчужено, а гідротехнічні споруди, необхідні для її функціонування за призначенням, - ні. Судами було підкреслено, що перебування майна на балансі підприємства не є достатнім доказом набуття права власності на таке майно⁷. Розрив правового режиму гідроенергетичного об'єкта спровокував багаторічний спір, затримав функціонування електростанції та підкреслив незахищеність інвестора у цій сфері.

Ще однією проблемою, яка входить до групи об'єктних проблем, слід вказати проблему відновлення занедбаних малих гідроелектростанцій. У зв'язку з цим бувають випадки, коли такий об'єкт проходить процедуру визнання безхазяйним майном та переходить до комунальної власності. Часто це відбувається як підготовчий етап для наступної приватизації або передачі у користування приватному інвестору.

Проблеми реалізації об'єднують ті юридичні складнощі, які супроводжують безпосередній процес втілення гідроенергетичних проєктів:

1) вибір оптимальної договірної конструкції для оформлення відносин щодо будівництва чи реконструкції гідроелектростанцій. Аналіз практики демонструє значну палітру варіантів, які використовуються в Україні з цією метою: наприклад, договори суперфіцію, оренди, сервітуту тощо. Неоднозначність використання сервітутної договірної конструкції навіть викликала судовий спір. Житомирська міська рада передала гідротехнічну споруду, власником якої вона є (при цьому дана споруда перебуває на балансі комунального підприємства «Експлуатації штучних споруд»), у користування ТОВ «Свободна енергія» шляхом встановлення сервітуту для використання цього об'єкта з метою будівництва та експлуатації малої гідроелектростанції. Справді, доцільність такого вибору викликає питання. Прокурор, вважаючи, що Житомирська міська рада та ТОВ «Свободна енергія» порушили вимоги закону та уклали удаваний правочин - договір сервітуту, який за своєю природою насправді є договором концесії, і це призводить до незаконного користування комунальним майном та водними ресурсами, а тому підлягає визнанню недійсним, звернувся до суду із позовом. Судами було визнано, що хоч оспорюваний договір містить невідповідність назви його змісту, однак з урахуванням положення ч. 2 ст. 628 ЦК України містить елементи різних договорів і є змішаним договором, що не є порушенням⁸;

2) бюрократичні складнощі, адміністративно-процедурна тяганина як типова проблема має одночасно нормативно-правові та суб'єктивні передумови, часто демонструє високий корупційний фактор. Для ілюстрації можна навести приклад спору між ТОВ «Гідроенергоресурс» та Щербанівською сільською радою Полтавської області. Отримавши усі необхідні дозвільні документи на будівництво мінігідроелектростанції, успішно оформивши право користування земельною ділянкою для здійснення відповідної діяльності, товариство отримало технічні умови для забезпечення приєднання до ліній електропередач, а саме: трасу прокладання (будівництва) ЛЕП-10 кВт по земельній ділянці орієнтовною площею 0,6960 га в с. Нижні Млини на території Щербанівської сільської ради. Для виконання цих технічних умов ТОВ «Гідроенергоресурс» звернулося до сільради з питанням щодо прийняття рішення про формування земельних ділянок, надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою та здійснення її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі України, а також прийняття рішення про визнання права комунальної власності на зареєстровані земельні ділянки за Щербанівської громадою в особі Щербанівської сільської ради з наданням права платного сервітуту на ці земельні ділянки на користь ТОВ «Гідроенергоресурс». Тобто для виконання технічних умов під'єднання до ліній електропередач гідроелектростанції необхідно було спочатку оформити сервітут на земельні ділянки, які ще навіть не були сформовані. Незважаючи на те, що інвестор пропонував взяти усі витрати щодо формування та реєстрації земельних ділянок на себе, розгляд його питання кілька разів відкладався, а згодом він отримав відмову. Це змусило підприємство запропонувати сільраді проєкт угоди про участь у комплексному економічному та соціальному розвитку території Щербанівської сільської об'єднаної територіальної громади, відповідно до якої було запропоновано виділити на розвиток соціальної сфери села 20 000 грн без ПДВ. Однак ця пропозиція теж була відкинута. Вичерпавши усі можливості для мирного врегулювання конфлікту, інвестор звернувся до суду. У результаті судового розгляду було визнано протиправними відмови сільради, а також зобов'язано її повторно розглянути по суті клопотання ТОВ «Гідроенергоресурс» з урахуванням висновків, сформульованих судом⁹. Однак безпідставне затягування процедури породило вимушені затримки у нормальній роботі електростанції.

На тлі виявлених вітчизняних юридичних проблем розвитку малої гідроенергетики цікаво звернути увагу на той факт, що досвід зарубіжних країн демонструє як схожі, так і абсолютно інші проблеми. Наприклад, подібні складнощі з подоланням бюрократичних перешкод фіксуються у Сербії, Італії, Словенії, Іспанії. Захист культури або ландшафту та гірських районів є перешкодами для розвитку малих гідроенергетичних ресурсів у Хорватії та Греції. Водночас з іншими складнощами стикаються Молдова і Білорусь: перша - через брак коштів, доступних для приватних компаній, остання має неповну законодавчу базу для незалежних виробників електроенергії. У розвинених країнах ЄС таж існують власні труднощі. Наприклад, впровадження Рамкової директиви ЄС про води зменшує потенціал європейської малої гідроенергетики, адже суттєво підвищує екологічні вимоги щодо охорони вод. В Австрії, Бельгії та Німеччині спостерігається суттєве протистояння розвитку гідроенергетики з боку потужних адміністрацій, неурядових організацій та рибного лобі, головним чином через екологічні й риболовецькі проблеми. Значна протидія малій гідроенергетиці фіксується в Польщі, де у 2009 р. було подано меморандум з вимогою ввести мораторій на зведення малих гідроелектростанцій у Польщі; однак, хоча меморандум був підтриманий низкою установ та засобів масової інформації, заборона на малі гідроенергетики не була запроваджена¹⁰.

Таким чином, як в Україні, так і у світі, мала гідроенергетика - непроста і сповнена конфліктів сфера альтернативної енергетики. Основний юридичний парадокс, який можна виявити під час її дослідження, полягає у тому, що вищі органи публічного управління (на рівні міжнародних організацій, національних держав, регіональних органів влади) у процесі своєї нормотворчості стимулюють розвиток малої гідроенергетики як складової альтернативної енергетики (це знаходить свій прояв у сприятливому законодавстві, державній підтримці, обласних програмах розвитку тощо), тоді як територіальні громади, представники екологічних організацій, місцеві органи влади - частіше демонструють супротив розміщенню об'єктів малої гідроенергетики. В умовах України цей принциповий конфлікт підживлюється багатьма додатковими юридичними факторами, про які зазначалося вище.

Висновки

Отже, за результатами проведеного дослідження можна зробити деякі висновки. Так, повільний розвиток малої гідроенергетики в Україні спричинений зокрема низкою юридичних перепон. На підставі аналізу матеріалів судової практики було виявлено типові проблеми, з якими стикаються представники малої гідроенергетики під час свого утворення і функціонування. Відповідні правові проблеми були класифіковані на три групи: суб'єктні (інституційно-правова системна неузгодженість, проблема забезпечення участі громадськості), об'єктні («розщеплення» правового режиму гідроенергетичного об'єкта) та реалізаційні (невизначеність оптимальної договірної конструкції, бюрократичні складнощі та адміністративно- процедурна тяганина).

При більш детальному розгляді усіх виявлених проблем можна стверджувати, що вони мають єдиний знаменник у полісуб'єктності та поліоб'єктності правовідносин у сфері малої гідроенергетики. Першу складову цієї проблеми, на наш погляд, можна вирішити шляхом укладення багатосторонніх договорів між усіма головними учасниками таких відносин на підготовчому етапі утворення (відновлення) об'єктів малої гідроенергетики. Збільшення часу на підготовку та підписання таких договорів виправдовується зменшенням ризику виникнення затяжних спорів на наступних етапах розвитку гідроенергетичних відносин. Другу складову проблеми, на наш погляд, слід вирішувати шляхом закріплення у законодавстві єдиного правового режиму гідроелектростанції як комплексного об'єкта. Це дасть змогу використовувати продуктивний методологічний підхід щодо цілісності гідроелектростанції, на відміну від поточного юридичного «розщеплення» її правового режиму на режими її окремих складових частин.

Література

1 Постанова Верховного Суду від 18 березня 2021 р. у справі № 296/3836/16-а. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/ 95616289 (цата звернення: 25.06.2021).

2 Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 р. у справі № 260/1082/19. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/97136818 (цата звернення 25.06.2021).

3 Там само.

4 Платонова Є.О. Правові проблеми та перспективи використання енергії малих річок в Україні. Юридичний науковий електронний журнал. 2021. № 7.

5 Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2019 р. у справі № 260/219/19. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/84260581 (дата звернення 25.06.2021).

6 Постанова Львівського апеляційного господарського суду від 17 червня 2015 р. у справі № 909/1421/14. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/45367600# (дата звернення 25.06.2021).

7 Постанова Вищого господарського суду України від 30 листопада 2016 р. у справі № 924/1319/14. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/63318491 (дата звернення 25.06.2021).

8 Постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 16 березня 2021 р. у справі № 906/494/20. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/95672902 (дата звернення 25.06.2021).

9 Постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2020 р. у справі № 440/4827/19. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/89683053 (дата звернення 25.06.2021)

10 Liu H., Masera D., Esser L., eds. World Small Hydropower Development Report 2013. United Nations Industrial Development Organization; International Center on Small Hydro Power. URL: https://www.academia.edu/40392672/World_Sman_Hydropower_ Development_Report_2013 (дата звернення 25.06.2021).

Размещено на Allbest.ru