Цивільний процесуальний статус як наукова категорія: перспективи впровадження у правотворчість та правозастосування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Цивільний процесуальний статус як наукова категорія: перспективи впровадження у правотворчість та правозастосування

Юрій Юрійович Рябченко, доктор юридичних наук, професор, професор Університету державної фіскальної служби України

Резюме

Рябченко Ю.Ю. Цивільний процесуальний статус як наукова категорія: перспективи впровадження у правотвор- чість та правозастосування.

Стаття присвячена розкриттю теоретичних засад широкого сенсу категорії «цивільний процесуальний статус» як наукової, з урахуванням розвитку засад принципу верховенства права, засад природного права, причому не тільки тих, що реалізуються у межах національної правової системи, а й тих, що отримали широке застосування на міжнародному рівні, зокрема - у практиці ЄСПЛ. Обґрунтовано, що категорія цивільного процесуального статусу може сприйматись як у вузькому, так і у широкому сенсах. У вузькому сенсі ним є закріплена цивільним процесуальним законодавством сукупність цивільних процесуальних прав та цивільних процесуальних обов'язків. У широкому сенсі ним охоплюються також: положення щодо прав людини «jus cogens», актуальні засади принципу верховенства права у цивільному судочинстві.

Ключові слова: цивільний процесуальний статус, цивільні процесуальні права, цивільні процесуальні обов'язки, учасник судового процесу, природне право, верховенство права.

Резюме

Рябченко Ю.Ю. Гражданский процессуальный статус как научная категория: перспективы внедрения в правотворчество и правоприменение.

Статья посвящена раскрытию теоретических основ широкого смысла категории «гражданский процессуальный статус» как научной с учетом развития основ принципа верховенства права, принципов естественного права, не только тех, которые реализуются в рамках национальной правовой системы, но и тех, которые получили широкое применение на международном уровне, в частности - в практике ЕСПЧ. Обосновано, что категория гражданского процессуального статуса может восприниматься как в узком, так и в широком смыслах. В узком смысле им является закрепленная гражданским процессуальным законодательством совокупность гражданских процессуальных прав и гражданских процессуальных обязанностей. В широком смысле им охватываются также: положения о правах человека «jus cogens», актуальные основы принципа верховенства права в гражданском судопроизводстве. верховенство права цивільне судочинство

Ключевые слова: гражданский процессуальный статус, гражданские процессуальные права, гражданские процессуальные обязанности, участник судебного процесса, естественное право, верховенство права.

Summary

Yurii Riabchenko. Civil procedural status as a scientific category: prospects for implementation in lawmaking and law enforcement.

The tendency to positivist, often literal interpretation of procedural law by courts does not contribute to the sustainability of judicial practice. The results of modern scientific research confirm the relevance of the development of a broad understanding of civil procedural status as a basis for further research.

The article is devoted to the disclosure of the theoretical foundations of the broad sense of the category «civil procedural status» as scientific, taking into account the development of the principles of the rule of law, the principles of natural law, not only those implemented within the national legal system but also those at the international level, in particular in the practice of the European Court of Human Rights (ECtHR).

The current processes of reception of natural and legal principles to the right to judicial protection (Part 1 of Article 55 of the Constitution of Ukraine) are taken into account through a logical series: human rights «jus cogens» - transnational «right to court» - the right to judicial protection. Current scientific developments on the definition of civil procedural status are summarized. The content of the provisions of the ECHR and the practice of the ECtHR are studied. Particular attention is paid to the issue of conflicts between the positions of the ECtHR and the provisions of national law (on the example of foreign states). The study takes into account the latest trends in the current (modern) paradigm of the methodology of legal knowledge, including pluralism and interdisciplinarity.

It is substantiated that the category of civil procedural status can be perceived in both narrow and broad senses. In a narrow sense, it is a set of civil procedural rights and civil procedural obligations enshrined in civil procedural law. In a broad sense, it also covers: the provisions on human rights «jus cogens», the current principles of the rule of law in civil proceedings. The scientific approach to defining the content of the concept of civil procedural status, which is of initial importance for the further development of guarantees for the implementation of civil procedural rights and civil procedural obligations (in the law-making context), as well as the court's interpretation of the content of these rights and responsibilities in specific situations (in a law enforcement context).

Key words: civil procedural status, civil procedural rights, civil procedural duties, participant in court proceedings, natural law, rule of law.

Постановка проблеми

Цивільний процесуальний статус сьогодні сприймається здебільшого як сукупність визначених Цивільним процесуальним кодексом України цивільних процесуальних прав та цивільних процесуальних обов'язків, або повноважень¹.

Схильність до позитивістського, нерідко навіть буквального способу тлумачення норм процесуального права призводить до скасування рішень суду апеляційної інстанції у касаційному порядку, а отже, не сприяє сталості судової практики².

Відповідно до ст. 3 Конституції України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР (далі - Конституція України)³ права і свободи людини визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Стаття 22 Конституції України вказує про невичерпність прав людини і громадянина - як за переліком, так і за змістом. У п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. (далі - Конвенція)⁴. зазначається про право на справедливий суд. Заслуговують на підтримку висновки Т.А. Цувіної про необхідність розглядати це право як: 1) еквівалент, транспозицію принципу верховенства права у сфері здійснення правосуддя у цивільних справах; 2) притаманність цьому праву надімперативного характеру як норми міжнародного права «jus cogens»⁵. Така позиція відповідає положенням права на справедливий судовий розгляд, що викладені у Контрольному переліку питань для оцінки дотримання верховенства права, прийнятому Венеціанською комісією на 106-му Пленарному засіданні (Венеція, 11-12 березня 2016 р.). Значна частина цих критеріїв є оціночною: відсутність невиправданої затримки при відкритті проваджень у справі та винесенні судового рішення; своєчасність доступу сторін до судових документів; чи належним чином обґрунтовані судження⁶. Усунення порушень права на своєчасний розгляд справи мають відбуватись у межах того процесу, в якому виникають ці порушення⁷. Такі висновки відповідають вихідним позиціям Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема щодо пріоритетності приватно правового аспекту правових явищ над публічно-правовим. Така позиція висловлена стосовно сутності соціального захисту особи у контексті права на справедливий судовий розгляд⁸. Отже, зміст категорії цивільного процесуального статусу, як наукової, має не обмежуватись змістом позитивно визначених цивільних процесуальних прав та цивільних процесуальних обов'язків, а враховувати й зміст положень права на справедливий суд, подекуди оціночних.

Результати сучасних наукових досліджень підтверджують актуальність розвитку широкого розуміння цивільного процесуального статусу як наукової категорії. Так, Я.Я. Мельник вказує про необхідність побудови належної процедури реалізації позитивно визначених цивільних процесуальних прав та обов'язків, забезпечення безперешкодності їх реалізації, визначення ступеня деструктивності чи конфліктності конкретної процесуальної ситуації, забезпечення принципу пропорційності⁹. С.В. Невестюк вказує на розвиток теорії процесуально-правових засобів у контексті системи «людина-суспільство-право-держава». У складі механізму цивільного процесуального регулювання виділяються не тільки норми цивільного процесуального права як процесуально-правові засоби, а й зокрема цивільна процесуальна правова культура та цивільна процесуальна правосвідомість. При цьому правосвідомість розглядається саме як індивідуальна: сприйняття процесуально-правових засобів механізму цивільного процесуального регулювання як специфічної форми цивільної процесуальної дійсності конкретною особою¹⁰.

Отже, у межах широкого розуміння категорії цивільного процесуального статусу як наукової є актуальним розвиток засад принципу верховенства права, засад природного права, причому не тільки тих, що реалізуються у межах національної правової системи, а й тих, що отримали широке застосування на міжнародному рівні, зокрема - у практиці ЄСПЛ. Це спрямовуватиме подальші наукові дослідження, сприятиме виконанню Україною своїх міжнародних зобов'язань щодо розвитку верховенства закону, однією з умов якого є чіткість та ясність закону¹¹. Така точка зору відповідає наднаціональному розумінню справедливого судового розгляду як такого, що утверджує принцип верховенства права - основу побудови сучасного демократичного суспільства¹².

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблематиці сутності категорії «цивільний процесуальний статус» та її нормативного закріплення протягом останніх років безпосередньо приділяли увагу С.С. Бичко- ва¹³, Ю.А. Прут¹⁴ та інші вчені - дослідники цивільного процесуального статусу конкретних категорій учасників цивільного судового процесу (В.І. Бобрик, О.В. Бобровник, І.Е. Берестова, Ж.В. Васильєва-Шаламова, Д.Г. Глушкова, К.В. Гусаров, Х.А. Джавадов, Л.В. Діденко, І.О. Журба, О.О. Кармаза, О.В. Колісник, С.О. Короєд, Л.М. Косовський, О.О. Лабань, Р.Я. Лемик, О.Ю. Русин, Г.О. Світлична та деякі інші). З них окремо необхідно відмітити дисертаційні дослідження у дотичних сферах суспільних відносин: ефективність цивільного судочинства (С.О. Короєд, 2014 р.; Х.А. Джавадов, 2018 р.)¹⁵; захист публічних інтересів учасників цивільних відносин у контексті взаємозв'язку цивільного судочинства та конституційного провадження (І.Е. Берестова, 2019 р.)¹⁶; цивільно-процесуальні правовідносини як інститут цивільно-процесуального права України (Л.В. Діденко, 2019 р.)¹⁷.

Метою статті є розкриття теоретичних засад широкого сенсу категорії «цивільний процесуальний статус» як наукової, а також визначення на цій основі перспектив її впровадження у правозастосування та пра- вотворчість.

Виклад основного матеріалу

Філософія права досліджує декілька зрізів будь-якої правової сфери: онтологічний, антропологічний, аксіологічний, гносеологічний, історичний (історія філософії права), а також праксеологічний. Філософія правосуддя передбачає виділення різних смислів правосуддя: як форма здійснення судової влади (владний смисл); як судове правозастосування (правореалізаційний смисл); як судовий захист (правозахисний смисл); як судове вирішення конфлікту (резолютивний смисл); як судове балансування (балансуючий смисл). Можуть виділятись й інші смисли правосуддя. Незалежно від конкретного концептуального підходу необхідно встановити співвідношення двох основних парадигм сприйняття будь-якого правового явища: природно-правової та позитивно-правової¹⁸. Ці положення є вихідними при формулюванні подальшого наукового підходу.

У теорії права актуальне розуміння правового статусу суб'єкта права характеризується певною проблемністю. З одного боку, суб'єкт права розглядається, переважно, у межах правовідносин, як сукупність суб'єктивних прав, юридичних обов'язків, законних інтересів суб'єкта права. З другого - виділяється категорія прав людини як основних можливостей, необхідних для існування та розвитку особи, які є універсальними, невід'ємними та рівними для кожного і мають гарантуватись державою в обсязі міжнародних стандартів. Перспективним є підхід С.І. Архипова щодо характеристики людини як суб'єкта права, розкриття таких її властивостей у правовому полі, як: індивідуалізація; правова воля; сукупність правових відносин та правових зв'язків; правова свідомість; активний характер «творення» і застосування права; соціально-правова цінність; правосуб'єктність. Людина творить як зовнішню правову реальність, так і власну правову індивідуальність¹⁹.

Протягом достатньо тривалого часу у предметі науки цивільного процесуального права виділяється міждисциплінарний аспект: предмет, співвідношення з іншими юридичними науками, соціальні функції²⁰. Зв'язок категоріального апарату цивільного процесуального права як галузі права із основоположними цінностями прав людини простежується з позицій В.В. Комарова, який характеризує завдання цивільного судочинства як гарантування та забезпечення реалізації права на суд²¹. Це зумовлює застосування міждисциплінарного підходу при дослідженні поняття цивільного процесуального статусу у сучасній науці цивільного процесуального права, зокрема визначення співвідношення у ньому позитивного та природного права. У науці цивільного права відповідним питанням приділялась значна увага, наслідком чого є достатньо усталені наукові положення у різних видах цивільних правовідносин²².

З точки зору сучасної філософії правосуддя справедливість та належний зміст судового процесу тісно пов'язані із рівнем забезпеченості законних прав та інтересів його учасників. Справедливість, верховенство права безпосередньо виявляються у процесі реалізації суб'єктивних прав та здійсненні обов'язків у конкретних випадках. У свою чергу, правовий статус учасників судового процесу безпосередньо втілюється у його принципах. Філософія правосуддя розглядає також стан правосвідомості та правової культури особи як невід'ємну частину її становища у судовому процесі. Хоча викладене наводиться передусім щодо кримінального процесу²³ але, на нашу думку, повністю актуальне й щодо цивільного судочинства.

Розгляд цивільного процесуального статусу виключно у межах процесуальних прав та процесуальних обов'язків не дозволяє врахувати окреслений зв'язок, що знаходить безпосередній вияв у актуальній судовій практиці. Так, частково задовольняючи касаційну скаргу Верховний Суд вказав на помилку суду апеляційної інстанції у частині застосування буквального тлумачення ч. 3 ст. 154 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 р. № 1618-IV (далі - ЦПК України)²⁴, що призвело до помилкового висновку, що вжиття заходів зустрічного забезпечення є обов'язком суду незалежно від майнового стану відповідача²⁵.

ЄСПЛ у своїх рішеннях у таких справах, як: Niderost-Huber v. Switzerland, H. v. Belgium, Golder v. the United Kingdom, Brumarescu v. Romania, Airey v. Ireland, Case of Indayeva and Sultanov v. Russia, Case of Aslan Ismayilov v. Azerbaijan²⁶ вказує про вихідний характер засад верховенства права у визначенні становища особи у судовому процесі. Наприклад, у рішеннях у справах: Brumarescu v. Romania, Nejdet §ahin and Perihan §ahin v. Turkey верховенство права визнається визначальним критерієм права на справедливий судовий розгляд²⁷. Вказане необхідно сприймати з урахуванням положень щодо типової процедури тлумачення ЄСПЛ положень Конвенції: спочатку суд з'ясовує значення певних положень стосовно справи загалом, а потім - стосовно конкретних фактів справи²⁸. Історично функції ЄСПЛ у європейському правовому просторі сформувались за зразком типових функцій конституційного суду в межах конкретної держави²⁹. Тому розвиток поняття цивільного процесуального статусу є необхідною передумовою належного тлумачення практики ЄСПЛ.

Як слідує з матеріалів діяльності міжнародних організацій, зокрема Венеціанської комісії, зустрічаються випадки, коли окремі держави ставлять питання про суперечність своїх зобов'язань за Конвенцією (у сенсі, констатованому ЄСПЛ) конституційному правопорядку та відмовляються виконувати рішення ЄСПЛ³⁰. У практиці національних судів подібних випадків виявлено не було, що узгоджується із положеннями Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р. № 3477-IV³¹ щодо обов'язковості застосування рішення ЄСПЛ відповідно до ст. 46 Конвенції як джерела права (ч. 1 ст. 2, ст. 17 вказаного Закону). Можливо лише зазначити про поодинокі наукові та практичні джерела, в яких констатується наявність неоднакових позицій ЄСПЛ з окремих вузьких питань (допит свідків у кримінальному судочинстві³², право на гендерну ідентичність)³³. Варто погодитись із Т. Нешатаєвою про первинний характер доктрини субсидіарності: вирішення питань місцевого значення переважно місцевою владою та застосування влади вищого рівня тільки у разі необхідності застосування вищого рівня узагальнення для вирішення проблеми. Разом із тим одним із принципів сучасного міжнародного права є можливість обмеження суверенітету держави з метою ефективного захисту прав людини у конкретному випадку³⁴. З урахуванням цього Інтерлакенською декларацією від 19 лютого 2010 р., а також Деклараціями, ухваленими на Конференціях високого рівня у м. Ізмір (26-27 квітня 2011 р.) та у м. Брайтон (19-20 квітня 2012 р.) передбачено засади застосування правових позицій ЄСПЛ державами-членами. Так, відповідно до п. 4 Інтерлакенської декларації держави-члени зобов'язуються, з одного боку, розвивати національні засоби захисту прав людини, а з другого, - повністю виконувати рішення ЄСПЛ та вживати заходи щодо недопущення порушень, констатованих ЄСПЛ у майбутньому³⁵.

Роль позитивістського підходу у методі цивільного процесуального права розкривається у актуальних наукових положеннях щодо методу регулювання цивільних процесуальних правовідносин. Так, характеризуючи диспозитивний аспект методу цивільного процесуального права, вчені вказують про встановлення цивільними процесуальними нормами цивільних процесуальних прав учасників судового процесу, а також меж їх реалізації³⁶. С.В. Васильєв, розкриваючи диспозитивні засади методу цивільного процесуального права, звертає увагу на залежність розвитку процесу у конкретній справі від, зокрема, волі заінтересованих осіб³⁷. Тому погоджуємось із твердженням, що формування прав і обов'язків учасників судового процесу є характерною рисою методу правового регулювання у цивільному процесуальному праві³⁸. Такі виражені позитивістські засади правового закріплення цивільного процесуального статусу зумовлені його специфічним галузевим призначенням, а також публічно-правовою природою цивільного процесуального правовід- ношення, необхідністю існування та реалізації цивільної процесуальної форми здійснення правосуддя³⁹. Природне ж право визначає сутність цивільного процесуального статусу і впливає у такий спосіб на всі аспекти його реалізації (п. 10.4 Огляду судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (актуальна практика) від 30 квітня 2021 р.)⁴⁰.

Природно-правові підходи визначають зміст правових явищ, зумовлений ідеальними першоосновами права, а позитивне право закріплює їх форму у кожному конкретному випадку⁴¹. Тому порівняно із цивільно-правовими засадами захисту суб'єктивних приватних прав, свобод, законних інтересів⁴², співвідношення засад природного права та позитивного права щодо визначення поняття цивільного процесуального статусу має ґрунтуватись на: 1) визнаних національною доктриною та ЄСПЛ положеннях природного права, зокрема щодо поняття людини у праві та прав людини; 2) базовому значенні принципу верховенства права щодо визначення цивільного процесуального статусу суб'єкта цивільного процесуального права⁴³. При цьому міждисциплінарний характер прав людини задає розвиток не тільки цивільному процесуальному праву, а й іншим суміжним галузям права, зокрема - судоустрою, що безпосередньо впливає на рівень забезпеченості цивільних процесуальних прав. Так, Венеціанська комісія вказує про необхідність наділення вищестоящого суду або безпосередньо Верховного Суду спеціальними компенсаторними чи прискорюючими повноваженнями (засобами) проти надмірного затягування розгляду справи з метою забезпечення права на справедливий суд⁴⁴.

Врахування властивостей людини як суб'єкта права (індивідуалізація; правова воля; сукупність правових відносин та правових зв'язків; правова свідомість; активний характер «творення» і застосування права; соціально-правова цінність; правосуб'єктність) у змісті поняття «цивільний процесуальний статус» надає підстави для висновків, що розвиток гарантій реалізації суб'єктивних процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків є головним вектором подальшого розвитку цивільного процесуального права⁴⁵, навіть на етапі, коли безпосереднього звернення до суду ще немає. Конкретним прикладом цього є визначення права на доступ до суду складовою принципу верховенства права у сфері судочинства, хоча окремі гарантії цього права (територіальне наближення суду до населення; інформованість громадськості про місцезнаходження та компетенцію суду, про порядок звернення до суду та порядок захисту своїх інтересів) реалізуються ще до виникнення цивільних процесуальних правовідносин⁴⁶.

Явище рецепції природно-правових засад до права на судовий захист (ч. 1 ст. 55 Конституції України) через логічний ряд: права людини «jus cogens» - транснаціональне «право на суд» - право на судовий захист дає змогу підтримати твердження В.В. Комарова про гарантування цивільним судочинством не тільки права на судовий захист, але - права на суд⁴⁷. Зокрема, сьогодні виділяються права людини та певні правові засади як складові принципу верховенства права у цивільному судочинстві: правова визначеність, заборона на свавілля, право на ефективні заходи правового захисту; право на справедливий судовий розгляд⁴⁸. Зміст зазначених прав та засад має транснаціональні витоки, виходить за межі суто позитивного регулювання, але безпосередньо впливає на становище особи у судовому процесі не тільки на рівні правотворення, а й на рівні правозастосування.

У сучасній національній правовій системі суб'єктивні цивільні процесуальні права та суб'єктивні цивільні процесуальні обов'язки постають динамічною категорію, зміст якої має розвиватись з урахуванням її загальносоціального значення та міжгалузевих зв'язків.

Проведене дослідження надає підстави для таких висновків.

1. Категорія цивільного процесуального статусу може сприйматись як у вузькому, так і у широкому сен- сах. У вузькому сенсі ним є закріплена цивільним процесуальним законодавством сукупність цивільних процесуальних прав та цивільних процесуальних обов'язків. У широкому сенсі ним охоплюються також: положення щодо прав людини «jus cogens», актуальні засади принципу верховенства права у цивільному судочинстві.

2. Зміст поняття цивільного процесуального статусу має вихідне значення щодо подальшого розвитку гарантій реалізації цивільних процесуальних прав та цивільних процесуальних обов'язків (у правотворчому контексті), а також - тлумачення судом змісту вказаних прав та обов'язків у конкретних ситуаціях (у право- застосовному контексті).

Література

1. Курс цивільного процесу: підручник / Комаров В.В. та ін.; за ред. В.В. Комарова. Харків: Право, 2011. С. 295, 309, 341; Бичкова С.С. Цивільний процесуальний правовий статус осіб, які беруть участь у справах позовного провадження: монографія. Київ: Атіка, 2011. С. 371; Цивільне судочинство України: основні засади та інститути: монографія / В.В. Комаров та ін.; за ред В.В. Комарова. Харків: Право, 2016. С. 241, 283; Цивільний процес України: підручник / за ред. В.О. Кучера. Львів: ЛьвДУВС, 2016. С. 96-98, 116, 128, 132-134, 138, 162, 163; Рябченко Ю.Ю. Суб'єкт цивільного процесуального права у сучасній парадигмі права: дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.03. Харк. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна. Харків, 2019. С. 83.

2. Про часткове задоволення касаційної скарги: постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 17.03.2021 р. у справі № 439/1347/19 / Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/95654290 (дата звернення: 05.06.2021); Про задоволення касаційних скарг: постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 17.02.2021 р. у справі № 308/9100/19-ц. ЛІГА-ЗАКОН. URL: https://ips.ligazakon.net/document/view/c017012?an=1 (дата звернення: 31.05. 2021); Про часткове задоволення касаційної скарги: постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 14.12.2020 р. у справі № 521/2816/15-ц. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/ 93564591 (дата звернення: 05.06.2021); Про часткове задоволення касаційної скарги: постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 20.01.2021 р. у справі № 466/5766/13-ц. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/94362898 (дата звернення: 05.06.2021).

3. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141 (із змінами).

4. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р. Офіційний вісник України, № 13, № 32 від 23.08.2006. С. 270; Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції: Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР. Офіційний вісник України, № 29. С. 11, код акта 2134/1997.

5. Цувіна Т. А. Право на суд у цивільному судочинстві: монографія. Харків: Слово, 2015. С. 279.

6. Rule Of Law Checklist, adopted by the Venice Commission at its 106th Plenary Session (Venice, 11-12 March 2016). Офіційний сайт «Venice Commission: Council of Europe». URL: https://www.venice.coe.int/webforms/documents/?pdf=CDL- AD(2016)007-e (дата звернення: 28.05.2021). С. 26.

7. Compilation of Venice Commission opinions and reports concerning courts and judges (Strasbourg, 11 December 2019). Офіційний сайт «Venice Commission: Council of Europe». URL: https://www.venice.coe.int/webforms/documents/?pdf=CDL- PI(2019)008-e (дата звернення: 31.05.2021). С. 83-84.

8. Law of the European Convention on Human Rights / David Harris, Michael O'Boyle, Ed Bates, and Carla Buckley. 4th ed. Oxford: Oxford University Press, 2018. lxv, 986 p. Р. 385; Case of Feldbrugge v. the Netherlands, 12 October 1984, no. 8562/79. Офіційний сайт «European Court of Human Rights HUDOC database». URL: http://hudoc.echr.coe.int/rus?i=001-57486 (дата звернення: 06.06.2021); Case of Deumeland v. Germany, 29 May 1986, no. 9384/81. Офіційний сайт «European Court of Human Rights HUDOC database». URL: http://hudoc.echr.coe.int/rus?i=001-57468 (дата звернення: 06.06.2021).

9. Мельник Я.Я. Безпека цивільного процесу: теоретико-правове дослідження: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.01. Ін-т законодавства Верхов. Ради України. Київ, 2019. С. 4, 10-11.

10. Невестюк С.В. Механізм цивільного процесуального регулювання: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03. Нац. акад. прав. наук України, НДІ приват. права і підприємництва ім. Ф.Г. Бурчака. Київ, 2017. С. 6, 13, 14.

11. Compilation of Venice Commission opinions and reports on law-making procedures and the quality of the law (Strasbourg, , 29 March 2021). Офіційний сайт «Venice Commission: Council of Europe». URL: https://www.venice.coe.int/webforms/documents/ ?pdf=CDL-PI(2021)003-e (дата звернення: 31.05.2021). С. 7.

12. Dovydas Vitkauskas, Grigoriy Dikov. Protecting the right to a fair trial under the European Convention On Human Rights. Ahandbook for legal practitioners 2nd edition prepared by Dovydas Vitkauskas. Council of Europe, 2nd edition September 2017. Офіційний сайт «Council of Europe». URL: https://edoc.coeint/en/european-convention-on-human-rights/7492-protecting-the-right-to-a- fair-trial-under-the-european-convention-on-human-rights-a-handbook-for-legal-practitioners-2nd-edition.html (дата звернення: 09.06.2021). Р. 11.

13. Бичкова С.С. Цивільний процесуальний правовий статус осіб, які беруть участь у справах позовного провадження: монографія. Київ: Атіка, 2011. 420 с.

14. Прут Ю.А. Цивільно-процесуальний статус осіб, які є іншими учасниками цивільного процесу: автореф. ... дис. канд. юрид. наук: 12.00.03. Івано-Франків. ун-т права ім. Данила Галицького. Івано-Франківськ, 2016. 20 с.

15. Короєд С.О. Процесуальне забезпечення ефективності цивільного судочинства: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.03. Нац. акад. прав. наук України, НДІ приват. права і підприємництва ім. Ф.Г. Бурчака. Київ, 2014. 41 с; Джавадов Х.А.

a. Теоретичні проблеми ефективності цивільного судочинства: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.03. НАН України, Ін-т держави і права імені В.М. Корецького. Київ, 2018. 40 с.

16. Берестова І.Е. Захист публічних інтересів учасників цивільних відносин: взаємозв'язок цивільного судочинства та конституційного провадження: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.02, 12.00.03. Нац. акад. внутр. справ. Київ, 2019. 40 с.

17. Діденко Л.В. Цивільно-процесуальні правовідносини як інститут цивільно-процесуального права України: концептуальні положення: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.03. Міжнар. гуманітар. ун-т. Одеса, 2019. 41 с.

18. Велика українська юридична енциклопедія: у 20 т. Харків: Право, 2017. Т. 2: Філософія права / редкол.: С.І. Максимов (голова) та ін. С. 685, 928-929, 932-933, 990.

19. Архипов С.И. Субъект права: теоретическое исследование. Санкт-Петербург: Изд-во Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2004. С. 120-123; Рябченко Ю.Ю. Суб'єкт цивільного процесуального права у сучасній парадигмі права: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.03. Харк. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна. Харків, 2019. С. 24.

20. Проблемы науки гражданского процессуального права / В. В. Комаров и др.; под ред. В.В. Комарова. Харьков: Право, 2002. С. 45; Курс цивільного процесу: підручник / Комаров В.В. та ін.; за ред. В.В. Комарова. Харків: Право, 2011. С. 106, 107; Васильєв С.В. Енциклопедія цивільного судочинства: основні інститути та теоретичні засади. Київ: Алерта, 2021. С. 266.

21. Комаров В. Вчення про предмет цивільного процесуального права. Право України. 2017. № 5. С. 102.

22. Цивільне право України: підручник / за ред. проф. Р.Б. Шишки. Київ: Ліра-К, 2018. Ч. 2: Особлива / Р.Б. Шишка (керівник авт. кол.), та ін. 2018. 994 с.

23. Велика українська юридична енциклопедія: у 20 т. Харків: Право, 2017. Т. 2: Філософія права / редкол.: С.І. Максимов (голова) та ін. С. 992-995; Гураленко Н.А. Ціннісно-смислові константи суддівського пізнання: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.12. Нац. ун-т «Львівська політехніка». Львів, 2017. С. 24.

24. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р. № 1618-IV. Офіційний вісник України, № 16. С. 11. Ст. 1088, код акта 28609/2004.

25. Про часткове задоволення касаційної скарги: постанова Верховного Суду (Касаційний цивільний суд) від 17.03.2021 р. у справі № 439/1347/19. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/95654290 (дата звернення: 05.06.2021).

26. Посібник Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд, цивільна частина). Офіційний сайт «European Court of Human Rights». URL: https://www.echr.coe.int/Documents/Guide_Art_6_UKR.pdf (дата звернення: 25.05.2021). С. 36, 37; Огляд рішень Європейського суду з прав людини за період з 10.03.2020 р. по 13.03.2020 р. Офіційний вебпортал «Судова влада України». URL: https://sup- reme.court.gov.ua/userfiles/media/Oglyad_ESLP_10.pdf (дата звернення: 25.05.2021). С. 2, 14; Case of Niderost-Huber v. Switzerland, 18 February 1997, no. 18990/91. Офіційний сайт «European Court of Human Rights HUDOC database». URL: http://hudoc. echr.coe.int/eng?i=001-58199 (дата звернення: 25.05.2021); Case of H. v. Belgium, 30 November 1987, no. 8950/80. Офіційний сайт «European Court of Human Rights HUDOC database». URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-57501 (дата звернення: 25.05.2021); Case of Golder v. the United Kingdom, 21 February 1975, no. 4451/70. Офіційний сайт «European Court of Human Rights HUDOC database». URL: http://hudoc.echr.coe.int/rus?i=001-57496 (дата звернення: 25.05.2021); Case of Brumarescu v. Romania, 23 January 2001, no. 28342/95. Офіційний сайт «European Court of Human Rights HUDOC database». URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-59159 (дата звернення: 25.05.2021); Case of Airey v. Ireland, 09 October 1979, no. 6289/73. Офіційний сайт «European Court of Human Rights HUDOC database». URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-57420 (дата звернення: 25.05.2021); Case of Indayeva and Sultanov v. Russia, 10 March 2020, no. 58821/08, 18360/13. Офіційний сайт «European Court of Human Rights HUDOC database». URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-201644 (дата звернення: 25.05.2021); Case of Aslan Ismayilov v. Azerbaijan, 12 March 2020, no. 18498/15. Офіційний сайт «European Court of Human Rights HUDOC database». URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-201642 (дата звернення: 25.05.2021).

27. Огляд рішень Європейського суду з прав людини за період з 10.03.2020 р. по 13.03.2020 р. Офіційний вебпортал «Судова влада України». URL: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/Oglyad_ESLP_10.pdf (дата звернення: 25.05.2021). С. 2, 14; Сase of Brumarescu v. Romania, 23 January 2001, no. 28342/95. Офіційний сайт «European Court of Human Rights HUDOC database». URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-59159 (дата звернення: 25.05.2021); Case of Nejdet §ahin and Perihan §ahin v. Turkey, 20 October 2011, no. 13279/05. Офіційний сайт «European Court of Human Rights HUDOC database». URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-107156 (дата звернення: 25.05.2021).

28. Pieter van Dijk, Godefridus J. H. Hoof, G. J. H. Van Hoof. Theory and Practice of the European Convention on Human Rights. Martinus Nijhoff Publishers, 1998. 850 р. Р. 71.

29. Dirk Ehlers, Ulrich Becker, Et al. European Fundamental Rights and Freedoms. Berlin: Walter de Gruyter, 2011. Р. 23.

30. International Conference on “Enhancing National Mechanisms for Effective Implementation of the European Convention on Human Rights“. Saint-Petersburg, Russian Federation. 22-23 October 2015. Офіційний сайт «Council of Europe». URL: https://rm. coe.int/16806fe1a5 (дата звернення: 28.05.2021). Р. 11-17, 111.

31. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Закон України від 23.02.2006 р. № 3477-IV. Офіційний вісник України. 2006. № 12 (05.04.2006). Ст. 792.

32. Допит свідків при перегляді виправдувального вироку: ЄСПЛ ухвалив суперечливе рішення // Практика ЄСПЛ. Український аспект. URL: https://www.echr.com.ua/dopit-svidkiv-pri-pereglyadi-vipravduvalnogo-viroku-yespl-uxvaliv-superechlive-ri shennya/ (дата звернення 08.06.2021).

33. Гербут В. Право на ґендерну ідентичність в практиці Європейського суду з прав людини. Прикарпатський юридичний вісник. 2018. № 1(22). Т. 2. URL: http://pyuv.onua.edu.ua/index.php/pyuv/article/view/146/220 (дата звернення: 08.06.2021) С. 195.

34. Neshataeva Т. The European Convention and the integration of integrations: the role of courts in overcoming the fragmentation of international law International Conference on “Enhancing National Mechanisms for Effective Implementation of the European Convention on Human Rights“. Saint-Petersburg, Russian Federation. 22-23 October 2015. Офіційний сайт «Council of Europe». URL: https://rm.coe.int/16806fe1a5 (дата звернення: 28.05.2021). Р. 111-112.

35. International Conference on “Enhancing National Mechanisms for Effective Implementation of the European Convention on Human Rights“. Saint-Petersburg, Russian Federation. 22-23 October 2015. Офіційний сайт «Council of Europe». URL: https://rm. coe.int/16806fe1a5 (дата звернення: 28.05.2021). С. 113; High Level Conference on the Future of the European Court of Human Rights. Interlaken Declaration. 19 February 2010. Офіційний сайт «European Court of Human Rights». URL: https://www.echr.

a. coeint/Documents/2010_Interlaken_FinalDeclaration_ENG.pdf (дата звернення: 28.05.2021). Р. 3; Інтерлакенська декларація від 19.02.2010 р. Офіційний сайт «Верховна Рада України. Законодавство України». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 994_a48#top (дата звернення: 28.05.2021); High Level Conference on the Future of the European Court of Human Rights. Declaration. 26-27 April 2011. IZMIR, Turkey. Офіційний сайт «European Court of Human Rights». URL: https://www.echr.coe.int/Docu ments/2011_Izmir_FinalDeclaration_ENG.pdf (дата звернення: 28.05.2021). Р. 3-4; Декларація про майбутнє Європейського суцу з прав людини від 27.04.2011 р. Офіційний сайт «Верховна Рада України. Законодавство України». URL: https://zakon.rada. gov.ua/laws/show/994_a49#Text (дата звернення: 28.05.2021); High Level Conference on the Future of the European Court of Human Rights Brighton Declaration. 19-20.04.2012 р. Офіційний сайт «European Court of Human Rights». URL: https://www.echr.coe.int/ Documents/2012_Brighton_FinalDeclaration_ENG.pdf (дата звернення: 28.05.2021).

36. Цивільне процесуальне право України: підручник: у 2 т. / за заг. ред. М.М. Ясинка. Київ: Алерта, 2021. Т 1. С. 26.

37. Васильєв С.В. Енциклопедія цивільного судочинства: основні інститути та теоретичні засади. Київ: Алерта, 2021. С. 622-623.

38. Курс цивільного процесу: підручник / Комаров В.В. та ін.; за ред. В.В. Комарова. Харків: Право, 2011. С. 93.

39. Кройтор В.А. Система принципів цивільного процесуального права. Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. 2008. Вип. 42. С. 20; Рябченко Ю.Ю. Суб'єкт цивільного процесуального права у сучасній парадигмі права: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.03. Харк. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна. Харків, 2019. С. 23.

40. Огляд судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (актуальна практика) від 30.04.2021 р. ЛІГА-ЗАКОН. URL: https://ips.ligazakon.net/document/view/VSS00627?an=1 (дата звернення: 31.05.2021); Про задоволення касаційних скарг: постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 17.02.2021 р. у справі № 308/9100/19-ц. ЛІГА- ЗАКОН. URL: https://ips.ligazakon.net/document/view/VSS00627?an=293 (дата звернення: 31.05. 2021).

41. Велика українська юридична енциклопедія: у 20 т. Харків: Право, 2017. Т. 2: Філософія права / голов. редкол. Максимов С.І., та ін. Харків: Право, 2017. С. 928-929.

42. Штефан A.C., Зеров К.О. Припинення порушень авторського права і суміжних прав у мережі Інтернет: огляд законодавчих новел. Теорія і практика інтелектуальної власності. 2017. № 3. С. 18-26. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tpiv_2017_3_4 С. 24 (дата звернення: 02.06.2021).

43. Рябченко Ю.Ю. Суб'єкт цивільного процесуального права у сучасній парадигмі права: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.03. Харк. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна. Харків, 2019. С. 11, 23.

44. Compilation of Venice Commission opinions and reports concerning courts and judges (Strasbourg, 11 December 2019). Офіційний сайт «Venice Commission : Council of Europe». URL: https://www.venice.coe.int/webforms/documents/?pdf=CDL-PI(2019)008-e (дата звернення: 31.05.2021). С. 83.

45. Рябченко Ю.Ю. Суб'єкт цивільного процесуального права у сучасній парадигмі права: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.03. Харк. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна. Харків, 2019. С. 23.

46. Васильєв С.В. Енциклопедія цивільного судочинства: основні інститути та теоретичні засади. Київ: Алерта, 2021. С. 117, 367-368; Rule Of Law Checklist, adopted by the Venice Commission at its 106th Plenary Session (Venice, 11-12 March 2016). Офіційний сайт «Venice Commission : Council of Europe». URL: https://www.venice.coe.int/webforms/documents/?pdf=CDL-AD(2016)007-e (дата звернення: 28.05.2021). С. 25.

47. Комаров В. Вчення про предмет цивільного процесуального права. Право України. 2017, № 5. С. 102.

48. Васильєв С.В. Енциклопедія цивільного судочинства: основні інститути та теоретичні засади. Київ: Алерта, 2021. С. 368-369.

Размещено на Allbest.ru