Сучасний напрям державної системи соціального забезпечення та соціальної роботи з дітьми-сиротами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра соціальної роботи

ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет», м. Слов'янськ

Сучасний напрям державної системи соціального забезпечення та соціальної роботи з дітьми сиротами

Пліско Євген Юрійович,

доктор педагогічних наук, професор

Кузнецов Олександр Володимирович,

студент

Метою статті є аналіз особливостей та специфіки сучасної системи соціального забезпечення дітей-сиріт в Україні. В дослідженні розібрано основні законодавчі документи, які містять головні положення щодо захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Установлено державні пенітенціарні заклади (будинки дитини, дитячі будинки сімейного типу, загальноосвітні й спеціалізовані школи - інтернати) та органи опіки (органи освіти та науки, управління (відділи) у справах молоді та спорту, ЦСССДМ) на які покладено обов'язок піклування про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківських прав. Сформульовано пріоритетні форми влаштування зазначеної категорії дітей (передача до патронатної сім'ї (тимчасово), встановлення опіки, передача до прийомної сім'ї, передача до дитячого будинку сімейного типу, усиновлення). Визначено й охарактеризовано подальший напрям розвитку системи соціального забезпечення дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, що передбачено реалізацією Національної стратегії з реформування системи інституційного догляду та виховання дітей протягом 2017 - 2026 рр. Означена програма проходить під знаком деінституталізація інтернатних закладів, спрямована на створення сприятливих умов для розвитку різних форм утримання дітей-сиріт, що найбільш наближені до сімейних, і представлена трьома етапами: І етап - реалізація стратегії (2017 - 2018 рр.), оцінка закладів і послуг в кожній області та написання регіональних планів; ІІ етап (2019 - 2024 рр.) - розвиток соціальних, медичних та освітніх послуг в громадах з поступовою трансформацією закладів відповідно до регіонального плану; ІІІ етап (2025 - 2026 рр.) - комплексний аналіз ситуації та визначення стратегічних напрямків.

Ключові слова: соціальне забезпечення, соціальна робота, діти- сироти, діти позбавлення батьківського піклування, Національна стратегія з реформування системи інституційного догляду та виховання дітей.

Плиско Е.Ю., Кузнецов О.В. Современное направление государственной системы социального обеспечения и социальной работы с детьми-сиротами

Цель статьи - анализ особенностей и специфики современной системы социального обеспечения детей-сирот в Украине. В статье разобраны основные законодательные документы, содержащие главные положения по защите прав детей-сирот и детей, лишенных родительской опеки. Установлены государственные пенитенциарные учреждения (дома ребенка, детские дома семейного типа, общеобразовательные и специализированные школы-интернаты) и органы опеки (органы образования и науки, управления (отделы) по делам молодежи и спорта, ЦСССДМ), на которые возложена обязанность заботы о детях-сиротах и детях, лишенных родительских прав. Сформулированы приоритетные формы устройства указанной категории детей (передача в патронатную семью (временно), установление опеки, передача в приемную семью, передача в детский дом семейного типа, усыновление). Определено и охарактеризовано дальнейшее направление развития системы социального обеспечения детей-сирот и детей лишенных родительской опеки, что предусмотрено реализацией Национальной стратегии по реформированию системы институционального ухода и воспитания детей в течение 2017 - 2026 гг. Данная программа проходит под знаком деинституализация интернатных учреждений, и направленна на создание благоприятных условий для развития различных форм содержания детей- сирот наиболее приближенных к семейным. Программа реализуется тремя этапами: I этап - реализация стратегии (2017 - 2018 гг.), оценка заведений и услуг в каждой области и написание региональных планов; ІІ этап (2019 - 2024 гг.) - развитие социальных, медицинских и образовательных услуг в общинах с постепенной трансформацией учреждений в соответствии с региональным планом; ІІІ этап (2025 - 2026 гг.) - комплексный анализ ситуации и определение стратегических направлений.

Ключевые слова: социальное обеспечение, социальная работа, дети- сироты, Национальная стратегия реформирования системы институционального ухода и воспитания детей.

Plisko E., Kuznetsov O. Modern Direction of the State System of Social Security and Social Work With Orphans

The aim of the article is to analyze the features and specifics of the modern system of social security for orphans in Ukraine. The main legislative documents containing the main provisions on the protection of the rights of orphans and children deprived of parental care have been analyzed. State penitentiary institutions (orphanages, family-type orphanages, general and specialized boarding schools) and guardianship bodies (education and science bodies, departments (departments) for youth and sports, CSSSDM) have been established, which are responsible for caring for children, orphans and children deprived of parental rights. Priority forms of placement of this category of children have been formulated (transfer to a foster family (temporarily), establishment of guardianship, transfer to a foster family, transfer to a family-type orphanage, adoption). The further direction of development of the social security system for orphans and children deprived of parental care is determined and characterized by the implementation of the National Strategy for Reforming the Institutional Care and Upbringing of Children during 2017 - 2026. Conditions for the development of various forms of maintenance of orphans, which are closest to family, and is represented by three stages: I stage of implementation of the strategy (2017 - 2018) - evaluation of institutions and services in each region and writing regional plans; Phase II (2019 - 2024) - development of social, medical and educational services in communities with the gradual transformation of institutions in accordance with the regional plan; Stage III (2025 - 2026) - a comprehensive analysis of the situation and the definition of strategic directions.

Key words: social security, social work, orphans, children deprived of parental care, National Strategy for Reforming the Institutional Care and Upbringing System.

соціальне забезпечення сирота

На початку свого розвитку соціальна політика України взяла на себе обов'язок про опіку, виховання і навчання дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування створивши для них досить розгалужену систему пенітенціарних установ. Сучасні реалії розвитку суспільства визначають необхідність зміни застарілих форм опіки та піклування про таких дітей, актуалізують реформування системи соціального захисту шляхом деінституталізації інтернатних закладів та перерозподіл дітей-сиріт на сімейне утримання. Теоретичне значення дослідження полягає в узагальненні інформації про види, інституції та специфіку системи соціального забезпечення дітей-сиріт в країні, її аналізі, ефективності і шляхів вдосконалення.

Сьогодні, соціальний захист дітей в Україні визначений стратегічним пріоритетом державної політики, а реформування дитячих вихованих закладів - першочерговий захід щодо забезпечення державою реалізації права дитини на проживання та розвиток в умовах, які максимально наближені до сімейних.

Аналіз наукової літератури засвідчив, що різні аспекти соціального виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у своїх наукових працях розгортали Л. Завацька (2008 р.), Н. Султанова (2018 р.), В. Яковенко (1998 р.). Питання соціального захисту, захисту прав та інтересів дітей-сиріт вивчали Ю. Горемикіна (2011 р.), Ю. Золотуха (2013 р.) та С. Ничипоренко (2011 р.). Крім того, соціальне забезпечення дітей-сиріт в Україні має правове підґрунтя реалізації, яке закріплено Конституцією України та багатьма іншими нормативно - правовими положеннями, актами, Законами.

Мета дослідження - проаналізувати і розглянути сутність, особливості та специфіку сучасної системи соціального забезпечення дітей-сиріт в Україні.

Методологічний концепт дослідження поєднав взаємодію таких методологічних підходів: міжгалузевий - сприяв комплексному вивченню правознавства, політології, соціології та інших галузей наукового знання в контексті означеного питання; політичний - дозволив проаналізувати нормативно-правове забезпечення та реформи соціальної політики України; антропологічний - дозволив виявити стан та рівень упровадження педагогічних методів та методів соціальної роботи, у процес реалізації соціального забезпечення дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування.

Методами наукового пізнання стали: теоретичний аналіз, синтез, абстрагування та конкретизація (для аналізу джерел дослідження та обґрунтування його теоретико-методологічних основ), прогностичний (з метою визначення перспективних напрямів розвитку системи соціального забезпечення дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування в сучасній Україні).

Міністерство соціальної політики України окреслює захист дітей- сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, як одну з найвищих соціальних цінностей держави. Зважаючи на те, що діти - сироти є однією з найуразливіших категорій населення, оскільки вони виховуються у специфічних умовах та мають проблеми із подальшою соціалізацією, законодавством України гарантована велика кількість різноманітних послуг та допомоги, надання яких має за мету забезпечити нормальний та всебічний розвиток кожної дитини, яка через ті чи інші обставини втратила можливість виховуватися власними батьками.

Головним чинником у системі соціальної роботи та забезпечення прав дитини є Конституція України, яка забезпечує охорону дитинства (ст. 51), проголошує рівність прав дітей (ст. 52), заборону насильства над дитиною та її експлуатацію (ст. 52), право на життя (ст. 27), захист і допомогу держави дитині, позбавленій сімейного оточення (ст. 52), право на освіту (ст. 53).

Основним законодавчим документом, у якому містяться головні положення щодо захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є Закон України «Про охорону дитинства», який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет та з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист і всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики в цій сфері (Закон України «Про охорону дитинства», 2001).

Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», визначає правові, організаційні, соціальні засади й гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, перелік заходів щодо соціального захисту такої категорії дітей, а також, закріплює повноваження органів опіки й піклування - державні виховні установи (інтернати, дитячі будинки, приймальники), служби у справах дітей, органи освіти та науки (школи, ВНЗ 1 та 2 ступенів), управління (відділи) у справах молоді та спорту, центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та ін. Чинним законодавством України органам опіки й піклування надано право на розгорнуті заходи щодо влаштування таких дітей до сімей громадян України, а також визначено заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, до яких діти можуть бути влаштовані лише в тому разі, якщо через певні причини немає можливості влаштувати їх на виховання до сімей (Закон України «Про забезпечення організаційно - правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», 2005).

Міжнародні гарантії соціального захисту закріплені в документах Організації Об'єднаних Націй та інших міжнародних та регіональних організацій. Центральне місце серед них займає Конвенція про права дитини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року й ратифікована Верховною Радою України (УРСР) 27 лютого 1991 року. Цей документ встановлює в якості міжнародного закону всі права для забезпечення виживання, розвитку і захисту дітей.

Мережа державних органів, на яких покладено обов'язок піклуватися про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківських прав, формується з: служб у справах дітей; органи опіки та піклування; органи освіти та науки; управління (відділи) у справах молоді та спорту; центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (ЦСССДМ); будинки дитини; дитячі будинки; загальноосвітні й спеціалізовані школи-інтернати. Означеними органами й закладами порядкують три різні міністерства: Міністерство охорони здоров'я, Міністерство освіти і науки та Міністерство соціальної політики України. Основною метою діяльності таких центрів є створення належних умов для життєдіяльності, гармонійного й різнобічного розвитку дітей і молоді, захист їх конституційних прав, свобод і законних інтересів, задоволення культурних та духовних потреб (Золотуха, 2013).

Сучасний період реформування та модернізації системи соціального забезпечення, інституційних закладів державного утримання й виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, поступово наближається до європейських вимог суспільного розвитку та особистісного становлення людини. Так, на підставі Національної стратегії щодо прав людини, виконання якої було покладено на період до 2020 року та Плану пріоритетних дій Уряду країни, було затверджено Національну стратегію реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 роки (Деінституалізація системи виховання дітей, 2018; Про Національну стратегію, 2017).

Цю стратегію розроблено з метою зміни існуючої системи інститутаційного догляду та виховання дітей, яка не відповідає реальним потребам дітей та сімей з дітьми, і створення умов для повноцінного виховання та розвитку дитини в сім'ї. Координатором реалізації Стратегії визначено Міністерство соціальної політики України, а сам процес реалізації розбито за етапами (Національна стратегія реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017 - 2026 роки).

I етап реалізації стратегії (2017 - 2018 рр.) - оцінка закладів і послуг в кожній області та написання регіональних планів - передбачав: підготовку нормативно-правової бази, організацію методичного забезпечення, в тому числі для кожного регіону з урахуванням потреб; розробку критеріїв моніторингу процесу реформацій та залучення для подальшої реалізації запланованих змін відповідних інвестицій.

II етап (2019 - 2024 рр.) - розвиток соціальних, медичних та освітніх послуг в громадах з поступовою трансформацією закладів відповідно до регіонального плану - проведення реформи інтернатних установ шляхом їх ліквідації або реорганізації у заклади денного перебування дітей;

III етап (2025 - 2026 рр.) - комплексний аналіз ситуації та визначення стратегічних напрямків - передбачає: аналіз ефективності діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо реалізації Стратегії; аналіз досягнення очікуваних результатів, визначених стратегією (за регіонами); визначення стратегічних напрямів подальшого розвитку системи забезпечення та захисту прав дітей в Україні.

Серед ключових завдань Стратегії - «створення ефективних механізмів підтримки сімей з дітьми, що поєднують фінансову, матеріальну допомогу та послуги для сприяння батькам у виконанні своїх обов'язків з догляду та виховання дітей і подолання складних життєвих обставин, підвищення професійного рівня фахівців, які надають послуги дітям і сім'ям з дітьми, та рівня спроможності учасників процесу реформування системи інституційного догляду та виховання дітей; розвиток послуг альтернативного догляду за дітьми, які з певних причин не можуть проживати з біологічними батьками; формування суспільної думки щодо важливості виховання та розвитку дитини у сім'ї та ін.».

Відповідно до Стратегії, «вже у 2026 році дітей в інституціях має бути менше на 0,5% від загальної кількості (зараз - 1.5%). А ті діти, хто за різних причин все ж залишаться в інституціях, а не в сім'ях житимуть у невеликих установах в умовах, максимально наближених до сімейних, - до 10 осіб в одному закладі» (Ничипоренко, 2011; Реформа інтернатних закладів; Яковенко, 1998).

Аналіз Звіту про стан виконання Плану заходів з реалізації I-го етапу Національної стратегії реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017 - 2026 роки показав, що проведена значна робота по багатьом складовим реалізації Національної стратегії: сформована нормативно-правова база; напрацьовані механізми попередження потрапляння дітей в інтернатні заклади; підвищена заробітна плата батьків-вихователів; здійснюються заходи щодо забезпечення житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування та дитячих будинків сімейного типу, впроваджується патронат як державна форма піклування про дитину (Деінституалізація системи виховання дітей, 2018, с. 16).

На сьогодні, пріоритетними стали такі форми влаштування дітей- сиріт: передача до патронатної сім'ї (тимчасово); встановлення опіки; передача до прийомної сім'ї; передача до дитячого будинку сімейного типу; усиновлення.

Одночасно, в Україні здійснюється розвиток мережі спеціалізованих центрів щодо подолання соціально-педагогічних проблем дітей та підлітків, їх психолого-педагогічної корекції, соціально-педагогічної реабілітації, організації медико-соціально-педагогічних заходів щодо подолання дитячого та юнацького алкоголізму, наркоманії, реабілітації як жертв насилля, соціальної віктимології тощо. Для перевиховання і виправлення дітей-сиріт (за необхідністю) використовують різні можливості у роботі з дітьми та підлітками, в тому числі трудотерапія, освітній процес, виховний вплив колективу, індивідуальна робота та ін. (Завацька, 2008, с. 140-141).

З метою створення сприятливих умов для життя та розвитку таких дітей, доцільно: впровадити соціальний супровід, з обов'язковим залученням вчителів, психологів, представників місцевих органів влади тощо; описати та розповсюдити кейс кращих практик та позитивних результатів надання послуг та соціального супроводу сім'ям, що взяли на себе обов'язок про піклування дітей-сирот; розробити методичні рекомендації для вчителів, які працюють з дітьми, які повертаються із інтернатних закладів в свої біологічні сім'ї або альтернативні форми опіки; організувати систематичні тематичні курси підвищення кваліфікації соціальних працівників, фахівців соціальної роботи, вчителів, які працюють з дітьми та сім'ями на рівні громади.

З метою покрашення умов виховання та навчання дітей, які повернулися із інституцій, в громадах доцільно: розробити методичні рекомендації щодо форм та методів соціальної адаптації до життя у соціумі, навчання у загальноосвітніх закладах різних категорій вихованців інтернатних закладів; в загальноосвітніх закладах влаштовувати групи подовженого дня, забезпечувати харчування дітей груп ризику, а також організувати позашкільні заняття; у випадках повернення із закладів в громади дітей з вадами розвитку, медичним працівникам підготувати усіх дотичних до дитини фахівців щодо знання діагнозу, вчасного реагування на складні ситуації, надання домедичної допомоги; для дітей з освітніми проблемами передбачати проведення попередньої навчальної підготовки, індивідуальні заняття, надомне навчання; у разі відсутності в громаді кваліфікованого дитячого психолога, мати попередню домовленість з такими фахівцями, які мешкають поза громадою (Деінституалізація системи виховання дітей, 2018, с. 120-121).

Отже, державна система соціального забезпечення дітей-сиріт в Україні представлена різноманітними виховними та навчальними закладами (будинки дитини, дитячі будинки, загальноосвітні й спеціалізовані школи-інтернати, ЦСССДМ) відповідно до потреб вихованців різного віку та стану здоров'я. Перспективи її розвитку передбачені реалізацією Національної стратегії з реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017 - 2026 роки, яка проходить під знаком деінституталізація інтернатних закладів та створенні сприятливих умов для розвитку різних форм утримання, що найбільш наближені до сімейних (передача до патронатної сім'ї; встановлення опіки, усиновлення; передача до дитячого будинку сімейного типу).

Список використаної літератури

1. Деінституалізація системи виховання дітей, які залишилися без батьківської опіки, в Україні: результати та перспективи. Щорічна державна доповідь про становище дітей в Україні (за підсумком 2017 р.). Міністерство соціальної політики України. ДУ «Державний інститут сімейної та молодіжної політики». К., 2018. 142 с. 2. Завацька Л. М.

Технології професійної діяльності соціального педагога: навчальний посібник для ВНЗ. Київ: Видавничий Дім «Слово», 2008. 240 с.

3. Золотуха Ю. І. Зміст та сутність соціального захисту дітей-сиріт в Україні. Актуальні проблеми соціальної сфери: матеріали

Всеукраїнського дистанційного конкурсу студентських і учнівських наукових робіт з соціальної педагогіки / за заг. ред. Н. П. Павлик. Житомир: Вид-во Житомирського державного університету імені Івана Франка, 2013. С. 14-18. 4. Конституція України: станом на 1 вересня 2016 р.: відповідає офіційному тексту. Харків: Право, 2016. 82 с.

5. Національна стратегія реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 роки: назва з екрану. URL: https://goo.su/9zZE. 6. Ничипоренко С. В., Горемикіна Ю. В.

Актуальність удосконалення соціального захисту дітей, які потребують особливої уваги суспільства. Науковий вісник Полтавського університету економіки і торгівлі. Серія: Економічні науки. 2011.

№ 6 (1). С. 60-65. 7. Про забезпечення організаційно-правових умов

соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського

піклування: Закон України станом на 31.03.2020 року. Відомості Верховної Ради України. 2005. №6. Ст. 147. 8. Про Національну стратегію реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 та план заходів з реалізації її І етапу: Розпорядження Кабінету міністрів України від 9 серпня 2017 р. № 526-р. URL: https://goo.su/9IzD. 9. Про охорону дитинства: Закон України станом на 17.03.2021 року. Відомості Верховної Ради України. 2001. №30. Ст. 142. 10. Реформа інтернатних закладів (деінституціалізація): назва з екрану: URL: https://goo.su/afQc. 11. Султанова Н. В. Теорія і практика соціального виховання дітей в інтернатних закладах освіти України (1956 - початок XXI ст.): дис.... д-ра пед. наук: 13.00.01 / Комунальний вищий навч. заклад «Херсонська акад. неперервної освіти» Херсонської обл. ради; Тернопільський нац. пед. ун-т ім. В. Гнатюка. Херсон; Тернопіль, 2018. 620 с. 12. Яковенко В. С. Виховання та усиновлення дітей-сиріт. Кіровоград: Кіровоградський держ. педагогічний ун-т ім. В. К. Винниченка, Кіровоградський регіональний ін-т управління та економіки, 1998. 335 с.

References

1. Deinstytualizatsiia systemy vykhovannia ditei, yaki zalyshylysia bez batkivskoi opiky, v Ukraini: rezultaty ta perspektyvy. Shchorichna derzhavna dopovid pro stanovyshche ditei v Ukraini (za pidsumkom 2017 r.)

[Deinstitutionalization of the system of education of children left without parental care in Ukraine: results and prospects. Annual state report on the situation of children in Ukraine (following the results of 2017)]. (2018). Kyiv [in Ukrainian]. 2. Zavatska, L. M. (2008). Tekhnolohii profesiinoi diialnosti sotsialnoho pedahoha [Technologies of professional activity of a social pedagogue]. Kyiv: Vydavnychyi Dim «Slovo» [in Ukrainian].

3. Zolotukha, Yu. I. (2013). Zmist ta sutnist sotsialnoho zakhystu ditei-syrit v Ukraini [The content and essence of social protection of orphans in Ukraine]. Aktualni problemy sotsialnoi sfery - Current problems of the social sphere. Zhytomyr: Vyd-vo Zhytomyrskoho derzhavnoho universytetu imeni Ivana Franka [in Ukrainian]. 4. Konstytutsiia Ukrainy: stanom na 1 veresnia 2016 r.: vidpovidaie ofitsiinomu tekstu [Constitution of Ukraine: as of September 1, 2016: corresponds to the official text]. Kharkiv: Pravo [in Ukrainian]. 5. Natsionalna stratehiia reformuvannia systemy instytutsiinoho dohliadu ta vykhovannia ditei na 2017-2026 roky [National strategy for reforming the system of institutional care and upbringing of children for 20172026]. Retrieved from https://goo.su/9zZE [in Ukrainian]. 6. Nychyporenko, S. V., & Horemykina, Yu. V. (2011). Aktualnist

udoskonalennia sotsialnoho zakhystu ditei, yaki potrebuiut osoblyvoi uvahy suspilstva [The urgency of improving the social protection of children who need special attention of society]. Naukovyi visnyk Poltavskoho universytetu ekonomiky i torhivli. Seriia: Ekonomichni nauky - Scientific Bulletin of Poltava University of Economics and Trade. Series: Economic Sciences, 6 (1),

60-65 [in Ukrainian]. 7. Pro zabezpechennia orhanizatsiino-pravovykh umov sotsialnoho zakhystu ditei-syrit ta ditei, pozbavlenykh batkivskoho pikluvannia: Zakon Ukrainy stanom na 31.03.2020 roku [About providing organizational and legal conditions of social protection of orphans and children deprived of parental care: Law of Ukraine as of March 31, 2020]. (2005). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy - Information of the Verkhovna Rada of Ukraine, 6, 147 [in Ukrainian]. 8. Pro Natsionalnu stratehiiu

reformuvannia systemy instytutsiinoho dohliadu ta vykhovannia ditei na 2017-2026 ta plan zakhodiv z realizatsii yii I etapu: Rozporiadzhennia Kabinetu ministriv Ukrainy vid 9 serpnia 2017 r. № 526-r. [On the national strategy for reforming the system of institutional care and upbringing of children for 2017-2026 and the action plan for the implementation of its first stage: Order of the Cabinet of Ministers of Ukraine of August 9, 2017 №526-r.]. Retrieved from https://goo.su/9IzD (Last accessed: 07.04.2021) [in Ukrainian]. 9. Pro okhoronu dytynstva: Zakon Ukrainy stanom na 17.03.2021 roku [On child protection: Law of Ukraine as of March 17, 2021]. (2001). Vidomosti Verkhovnoji Rady Ukrajiny - Information of the Verkhovna Rada of Ukraine, 30, 142 [in Ukrainian]. 10. Reforma internatnykh zakladiv

(deinstytutsializatsiia) [Reform of boarding schools (deinstitutionalization)]. Retrieved from https://goo.su/afQc (Last accessed: 07.04.2021) [in Ukrainian]. 11. Sultanova, N. V. (2018). Teoriia i praktyka sotsialnoho vykhovannia ditei v internatnykh zakladakh osvity Ukrainy (1956 - pochatok XXI st.) [Theory and practice of social upbringing of children in boarding schools of Ukraine (1956 - the beginning of the XXI century)]. Doctor's thesis. Kherson; Ternopil [in Ukrainian]. 12. Yakovenko, V. S. (1998). Vykhovannia ta usynovlennia ditei-syrit [Education and adoption of orphans]. Kirovohrad: Kirovohradskyi derzh. pedahohichnyi un-t im. V. K. Vynnychenka, Kirovohradskyi rehionalnyi in-t upravlinnia ta ekonomiky [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru