Генезис кримінальної відповідальності за втручання в діяльність державного діяча в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Генезис кримінальної відповідальності за втручання в діяльність державного діяча в Україні

Марія Петрівна Богданова, аспірантка Навчально-наукового інституту № 1 Національної академії внутрішніх справ

Резюме

Богданова М.П. Генезис кримінальної відповідальності за втручання в діяльність державного діяча в Україні

Досліджено питання генезису кримінальної відповідальності за втручання в діяльність державного діяча на українських землях. Проаналізовано проблематику законодавчого регулювання кримінальної відповідальності за втручання в діяльність державного діяча в історичних правових джерелах, що діяли на українських землях, а також у Кримінальному кодексі України. Запропоновано періодизацію історичного розвитку законодавства про кримінальну відповідальність за втручання в діяльність державного діяча на українських землях.

Ключові слова: кримінальна відповідальність, історія кримінального права, державний діяч, втручання в діяльність.

Резюме

Богданова М.П. Генезис уголовной ответственности за вмешательство в деятельность государственного деятеля в Украине

Исследован вопрос генезиса уголовной ответственности за вмешательство в деятельность государственного деятеля на украинских землях. Проанализирована проблематика законодательного регулирования уголовной ответственности за вмешательство в деятельность государственного деятеля в исторических правовых источниках, которые действовали на украинских землях, а также в Уголовном кодексе Украины. Предложена периодизация исторического развития законодательства об уголовной ответственности за вмешательство в деятельность государственного деятеля на украинских землях.

Ключевые слова: уголовная ответственность, история уголовного права, государственный деятель, вмешательство в деятельность.

Summary

Mania Bogdanova. Genesis of the criminal liability for interfering statesman's activity in Ukraine

- Feudal understanding of the crimes against a statesman (until 1922);

- Soviet doctrine of criminal law (1992-2001);

- Emergence of the norm (2001-2008);

- Improvement of the norm (2008-nowadays).

Key words: criminal liability, history of criminal law, statesman, interference in activity. кримінальний відповідальність державний

Вступ

Конституція України проголошує людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою соціальною цінністю. Утвердження та забезпечення прав і свобод людини визнається головним обов'язком держави. У реалізації цього завдання важлива роль належить державним діячам. На сучасному етапі розвитку України, враховуючи складну соціально-політичну ситуацію, одним із пріоритетних заходів має стати вдосконалення вітчизняного кримінального законодавства, яке є неможливим без аналізу історичних витоків кримінальної відповідальності за втручання в діяльність державного діяча.

Наразі в українській кримінально-правовій науці наявно багато досліджень окремих питань відповідальності за втручання в діяльність працівників правоохоронних та судових органів, державних діячів тощо.

Наприклад, питання відповідальності на основі положень чинного КК України за втручання в діяльність працівника правоохоронного органу досліджувалося І.М. Чубом, В.І. Осадчим, І.М. Заляловою.

Питання втручання в діяльність судових органів розглядали у своїх працях Р.В. Кархут, М.В. Шепітько, А.Г. Мартіросян, Є.О. Бунін.

Питання відповідальності та склади злочинів, які передбачають відповідальність за втручання в діяльність правомочних осіб на рівні наукових статей висвітлювали С.С. Аскеров, О.О. Кваша, І.М. Чуб, С. Што- гун, В.В. Сміх, А.О. Мороз, Є.О. Пилипенко.

Разом із тим окремі дослідження злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян у чинному КК України, а тому числі і втручання в діяльність державного діяча, як одного з таких злочинів, проводились В.І. Осадчим, М. Довгалем, а також Ю. Дзюбою.

Комплексне дослідження всіх норм, які встановлюють відповідальність за втручання в діяльність, проведено Є.В. Блажівським, чия дисертація, як зазначає сам автор, є першим в Україні комплексним науковим дослідженням питань кримінальної відповідальності за втручання в діяльність особи за чинним КК України ¹. Натомість у науковій літературі відповідальність за втручання в діяльність державного діяча, на жаль, не отримала комплексного дослідження.

Таким чином, у сучасній українській кримінально-правовій літературі вказане питання окремо не досліджувалось, а лише під час вивчення в цілому відповідальності за втручання в діяльність певних осіб.

Виходячи із сутності вищевказаних проблем, метою дослідження є здійснення комплексного висвітлення історії розвитку кримінального національного законодавства, що встановлює відповідальність за втручання в діяльність державного діяча, спрямованого на виявлення недоліків у правовому регулюванні зазначених відносин та в розробці на цій підставі пропозицій щодо внесення змін до кримінального закону. Досягнення мети дослідження можливе лише за умов комплексного системного підходу до розв'язання наступного завдання: здійснення аналізу генезису кримінальної відповідальності за втручання в діяльність державного діяча.

Кримінально-правова охорона державних діячів до прийняття Кримінального Кодексу України 2001 р.

Як уже зазначалося, питання історичних аспектів розвитку законодавства про кримінальну відповідальність за втручання в діяльність державного діяча залишилося поза увагою українських науковців. У кримінально-правовій літературі надано характеристику генези окремих видів відповідальності за втручання в діяльність певних осіб ², проте вказане питання окремо не досліджувалось.

Переглянемо окремі нормативні акти минулого, які стосувалися кримінально-правової охорони державних діячів. Так, наприклад, в текстах Руської Правди як одного із найдавніших джерел права на теренах нашої держави, що сягає XI ст., з'являються перші спроби спеціалізованого захисту осіб, які служили князю та займали високі посади - княжих мужів ³ - від втручання у їх діяльність у формах убивства. Життя княжого мужа високо цінувалося саме у зв'язку з виконуваними обов'язками, а за його убивство встановлювалася подвійна віра ⁴. Водночас Руська Правда не згадує злочини проти держави в цілому, що пояснюється тим, що державні інститути в той час тільки формувались ⁵.

Статут Великого князівства Литовського 1529 р. приділяв велику увагу кримінально-правовим нормам. До прийняття Статуту злочин сприймали як фізичну, матеріальну або моральну кривду, яку було завдано окремій особі або громаді, що говорило про вплив на розвиток кримінального законодавства руського звичаєвого права. Статут розділяв злочини на наступні види: проти держави; проти життя та здоров'я господаря (титул правителя Великого князівства Литовського); проти порядку управління; військові; проти правосуддя; проти особи; майнові злочини; проти сім'ї та моралі. Особи, що служили господарю, а саме радники та посланці, захищалися Статутом від образи. Злочини проти держави ще не вирізнялись. Оскільки держава все ще базувалася на особистісних стосунках, а не на абстрагованій концепції держави, злочинам проти держави був притаманний особистісний відтінок, характерний для злочинів проти особи ⁶.

Донині дослідники не можуть дійти єдиної думки про те, як довго діяв Статут Великого князівства Литовського 1566 р. на українських землях. За Люблінською унією 1569 р. українські землі вийшли зі складу Великого князівства Литовського. Брацлавське, Волинське і Київське воєводства були приєднані до Польської держави. При цьому на них зберігалося діюче до інкорпорації законодавство, тобто Статут 1566 р. Завдяки тривалому застосуванню цього збірника законів на українських землях він отримав назву "Волинський". Від Статуту 1566 р., затвердженого Віленським сеймом, він відрізнявся тільки тим, що в ньому був відсутній розділ ІІ - "Про оборону земську", оскільки прийняття норм, які регулювали цю оборону, стало виключною прерогативою Речі Посполитої. За весь час існування Речі Посполитої не було прийнято офіційного рішення про припинення дії Статуту 1566 р.

У Статуті 1566 р. було значно розширено коло державних злочинів, але ставлення до них, як до злочинів проти особи, ще не подолано. Це, зокрема, простежується у таких складах злочинів, як: образа (словесна) господаря, каліцтво посадових осіб великого князя тощо ⁷.

Статут Великого князівства Литовського 1588 р. діяв на українських землях майже до середини ХІХ ст. Слід зазначити, що розділ І Статуту 1588 р. майже повністю дублює аналогічний розділ Статуту 1566 р. Проте у ньому конкретизується поняття державного злочину, формується система державних злочинів, до якої, зокрема, законодавець відносить образу Господаря та замах на його життя. Окремо вирізняються злочини проти порядку управління, серед яких присутній такий склад злочину, як образа і каліцтво господарських урядників ⁸.

З проаналізованих вище історично-правових джерел бачимо, що у них існував кримінально-правовий захист діяльності влади, однак саме про захист від втручання в діяльність державного діяча не йшлося. У своїй монографії Г.Є. Бершов зауважує, що тогочасна наука не знала суворої диференціації суспільних відносин, які ставляться під кримінально-правову охорону ⁹.

Уложення про покарання кримінальні та виправні 1845 р., яке діяло аж до 1917 р. (у редакціях 1857, 1866, 1885 рр.) - перший кримінальний кодекс Російської імперії, що діяв також і на українських землях з 1946 р. Уложення являло собою кодифікований нормативно-правовий акт, що поділявся на загальну та особливу частини і містив 12 розділів, 81 главу і 2224 статті, у яких за ступенем важливості охоронюваної сфери суспільних відносин було передбачено злочини і проступки релігійні, державні, проти порядку управління, державної і громадської служби, постанов про повинності, проти доходів та майна казни, громадського благоустрою і благочинства, станової організації суспільства, життя, здоров'я, свободи й честі особи, проти сім'ї і власності.

Уложення містило ряд складів злочинів, спрямованих на захист діяльності осіб, що виконували функції державних діячів. Вони викладені, зокрема, у ІІІ розділі "Про злочини державні" главі І "Про злочини проти Священної особи Государя Імператора і Членів Імператорського Дому", IV розділі "Про злочини і проступки проти порядку управління" та V розділі "Про злочини і проступки по службі державній і громадській"¹⁰.

З огляду на розвиток кримінального законодавства України та тенденцію до диференціації відповідальності у ньому (від примітивно загального до сучасного деталізованого) витоки будь-якого кримінально-правового інституту можна відшукати в історичних правових джерелах. Однак при цьому не слід забувати про призначення історичного (історико-порівняльного) методу в правовій науці¹¹.

Визначальним є те, що призначення історико-порівняльного методу полягає не в збагаченні історії права новими матеріалами, а в розкритті сутності наявного причинного зв'язку фактів з довколишніми явищами ¹².

За допомогою історичного методу необхідно відповісти на наступні питання: з яких причин і в який час виникла відповідна норма у кримінальному законодавстві; чому саме такою, а не іншою, є її редакція; які причини та чи була необхідність появи суміжних норм тощо.

У зв'язку з вищевказаним дослідження буде фокусуватися лише на тих історичних правових джерелах, які містили норми про відповідальність за втручання в діяльність державного діяча у сучасному кримінально-правовому розумінні.

КК УССР 1922 р. та КК УССР 1927 р., на основі яких було створено низку сучасних статей Особливої частини КК України, не містили окрему норму про відповідальність за втручання в діяльність державного діяча. У КК УССР 1927 р. ми знаходимо лише ст. 73 розділу 3 "Злочини проти порядку управління", яка була прототипом сучасної ст. 377 КК України і передбачала відповідальність за дії, які супроводжувались погрозою вбивством, знищенням майна чи вчинення насильства стосовно посадових осіб чи громадських працівників, що застосовувались з метою припинення їх службової діяльності чи зміни її характеру на користь того, хто погрожує¹³. КК УРСР 1960 р., що втратив чинність 2001 р., також не передбачав окремо складу злочину втручання в діяльність державного діяча.

Кримінально-правова охорона державних діячів після прийняття Кримінального Кодексу України 2001 р.

Вивчення зазначених історичних правових джерел дає змогу зробити висновок, що до прийняття нового Кримінального кодексу (далі - КК) України 2001 р. статті про відповідальність за втручання в діяльність державного діяча в законодавстві України не було. Чинним КК України вона була закріплена вперше.

Перша редакція ст. 344 КК України мала наступне формулювання: "Незаконний вплив у будь-якій формі на Президента України, Голову Верховної Ради України, народного депутата України, Прем'єр-міністра України, члена Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або його представника, Голову Рахункової палати або члена Рахункової палати, Голову або члена Центральної виборчої комісії, Голову Національного банку України, члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Голову Антимонопольного комітету України, Голову Фонду державного майна України, Голову Державного комітету телебачення і радіомовлення України з метою перешкодити виконанню ними службових обов'язків або добитися прийняття незаконних рішень - карається позбавленням волі на строк до трьох років. Ті самі дії, якщо вони вчинені особою з використанням свого службового становища, - караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років"¹⁴.

15 квітня 2008 р. набули чинності зміни до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів ¹⁵. Завданням цього закону було внесення змін до КК України, які б передбачали гуманізацію кримінального законодавства, що є одним із важливих зобов'язань України перед Радою Європи. Вказане завдання пропонувалося реалізувати шляхом часткової декриміналізації діянь, а також запровадження більш диференційованого підходу до вибору мір покарання за злочини. Ці зміни торкалися і ст. 344 КК України.

Попередня редакція ч. 1 ст. 344 КК України передбачала покарання у вигляді позбавлення волі на строк до трьох років, яке було змінено на штраф від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк від трьох до шести місяців, або обмеження волі на строк до двох років або позбавлення волі на той самий строк. У ч. 2 ст. 344 санкція статті передбачала покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років, що було замінено на покарання у вигляді штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років або позбавлення волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого ¹⁴.

У 2014 р. набув чинності Закон України "Про Національне антикорупційне бюро України"¹⁶. Цим законом вносилися такі зміни до тексту ст. 344 ККУ: "Абзац перший частини першої статті 344 після слів "Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або його представника" доповнити словами "Директора Національного антикорупційного бюро України"".

Рівень корупції в Україні демонструє тенденцію поступового зниження протягом останніх чотирьох років, переважно завдяки розпочатим у 2014 р. реформам, але все ще залишається достатньо високим ¹⁷. На загальноєвропейському рівні¹⁸ існує чіткий консенсус, що корупція становить серйозну загрозу верховенству права, демократії та правам людини, нівелює соціальну справедливість, перешкоджає економічному розвитку та загрожує належному функціонуванню ринкової економіки ¹⁹.

Виходячи із зазначеного вище, вважаємо обґрунтованим включення Директора Національного антикорупційного бюро до переліку осіб, кримінально-правова охорона діяльності яких встановлена ст. 344 КК України. Це дасть змогу знизити можливість протиправного впливу на керівника цього бюро.

2 липня 2015 р. було прийнято Закон України "Про Рахункову палату". Законом вносилися такі зміни до КК України: в абзаці першому частини першої ст. 344 слова "члена Рахункової палати" замінялися словами "іншого члена Рахункової палати".

Згідно зі ст. 17 нового Закону України "Про Рахункову палату" склад та структура Рахункової палати визначалася наступним чином: "Членами Рахункової палати є Голова Рахункової палати, його заступник та інші члени Рахункової палати"²⁰, в той час як у ст. 8 Закону України "Про рахункову палату", який втрачав чинність, склад Рахункової палати формулювався так: "До складу Рахункової палати входять Голова Рахункової палати та члени Рахункової палати: Перший заступник і заступник Голови, головні контролери та Секретар Рахункової палати"²¹. Таким чином, новий Закон України відніс Голову Рахункової палати до членів Рахункової палати.

Враховуючи вищевикладене, вважаємо внесені до редакції ст. 344 КК України термінологічні доопрацювання доцільними.

22 вересня 2016 р. було прийнято Закон України "Про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг". У Прикінцевих положеннях Закону України пропонувалося абзац перший частини першої ст. 344 КК України після слів "Голову Державного комітету телебачення і радіомовлення України" доповнити словами "члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг"²².

21 грудня 2016 р. Верховною Радою було прийнято Закон України "Про Вищу раду правосуддя".

Основним завданням Вищої ради правосуддя як органу суддівського врядування є забезпечення незалежності судової влади з одночасним забезпеченням її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством. Крім цього, Вища рада правосуддя опікується формуванням доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержанням норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів. Для реалізації зазначених завдань законом були передбачені відповідні інструменти.

Закон України "Про Вищу раду правосуддя" містить наступні зміни до ст. 344 КК України: "Абзац перший частини першої статті 344 після слів "члена Кабінету Міністрів України" доповнити словами "Голову чи члена Вищої ради правосуддя, Голову чи члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України""²³. На нашу думку, дане доповнення є доцільним, оскільки діяльність Голови чи члена Вищої ради правосуддя, Голови чи члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у рамках наданих даним законом повноважень не може бути віднесена до діяльності судових органів, що охороняється ст. 376 КК України. Кримінально-правова охорона діяльності зазначених осіб слугуватиме забезпеченню незалежності Вищої ради правосуддя та незалежності судової влади, зазначеним авторами закону серед його завдань.

Наступний етап змін тексту ст. 344 КК України пов'язаний із прийняттям Закону України "Про Конституційний Суд України". Зокрема, абзац перший частини першої ст. 344 КК України після слів "члена Кабінету Міністрів України" доповнювався словами "Голову Конституційного Суду України, суддю Конституційного Суду України". Вказані зміни, на нашу думку, є неприйнятними, оскільки правовий статус Голови та суддів Конституційного Суду України не підпадає під ознаки, що притаманні державним діячам ²⁴.

Висновки

На підставі вищевикладеного, можна констатувати, що генезис кримінальної відповідальності за втручання в діяльність державного діяча в Україні нерозривно пов'язаний з розвитком законодавства тих держав, під владою яких перебували українські землі упродовж відповідних історичних періодів. З проаналізованих вище історично-правових джерел бачимо, що в них існував кримінально-правовий захист діяльності влади, однак саме про захист від втручання в діяльність державного діяча не йшлося. На відсутність формулювання відповідної норми впливав такий чинник, як рівень суспільної свідомості і юридично-нормативне ставлення до злочинності та її окремих видів; досягнення науки кримінального права; традиції і пра- вонаступність.

Стаття про відповідальність за втручання в діяльність державного діяча в законодавстві України вперше з'явилася з прийняттям чинного КК України 2001 р. і після того перелік осіб, які підпадають під її захист, неодноразово зазнавав змін.

На нашу думку, періодизацію історичного розвитку законодавства про кримінальну відповідальність за втручання в діяльність державного діяча на українських землях варто здійснювати, беручи до уваги ставлення законодавця до втручання в діяльність державного діяча. Пропонуємо виокремити такі періоди історії розвитку досліджуваного нами предмета:

1) феодальне розуміння злочинів проти державного діяча (до 1922 р.);

2) радянська доктрина кримінального права (1922 р. - 2001 р.);

3) поява норми (2001 р. - 2008 р.) пов'язана з усвідомленням законодавцем необхідності врегулювання суспільних відносин у сфері захисту державного діяча від впливу на його діяльність шляхом виділення складу злочину;

4) вдосконалення норми (2008 р. - сьогодення).

Література

1. Блажівський Є.М. Кримінальна відповідальність за втручання в діяльність за кримінальним правом України: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Львів. держ. ун-т внутр. справ. Львів, 2010.

2. Бершов Г.Є. Історія розвитку законодавства про кримінальну відповідальність за втручання у діяльність судових органів (ХІ-ХІХ ст.). Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. 2012. № 3. С. 50-59.

3. Ключевский В.О. Полный курс русской истории: в одной книге; в совр. излож. Лин фон Паль. Москва: АСТ; Санкт- Петербург: Астрель-СПб, 2009. 542 с. URL: https://history.wikireading.ru/92484

4. Руська Правда. Тексти на основі 7 списків та 5 редакцій / за ред. проф. С. Юшкова. Київ: ВУАН, 1935. URL: http://litopys .org.ua/yushkov/yu07 .htm

5. Посягательство на жизнь государственного или общественного деятеля по уголовному праву Российской Федерации: автореферат дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. Казань, 2007. 16 с.

6. Статути Великого князівства Литовського: у 3 т. / за ред. С. Ківалова, П. Музиченка, А. Панькова. Одеса: Юрид. л-ра,

7. Т. 1: Статут Великого князівства Литовського 1529 року. 462 с.

8. Статути Великого князівства Литовського: у 3 т. / за ред. С. Ківалова, П. Музиченка, А. Панькова. Одеса: Юрид. л-ра,

9. Т. 2: Статут Великого князівства Литовського 1566 року. 560 с.

10. Статути Великого князівства Литовського: у 3 т. / за ред. С. Ківалова, П. Музиченка, А. Панькова. Одеса: Юрид. л-ра,

11. Т. 3: Статут Великого князівства Литовського 1588 року: у 2 кн. Кн. 1. 672 с.

12. Бершов Г.Є. Кримінальна відповідальність за втручання в діяльність судових органів: монографія / за заг. ред. О.М. Литвинова. Харків: НікаНова, 2014. 228 с.

13. Уложеніе о наказаніяхь уголовніхь и исправительных: изданіе 1885 г. Сводъ законов Россійской Имперіи: изданіе неоффиціальное: в 16 т. С.-Петербург: Деятель, 1912. Т. 15. 202 с.

14. Кархут Р.В. Кримінальна відповідальність за втручання у діяльність судових органів за законодавством України та Республіки Польща: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / НАН України, Ін-т держави і права імені В.М. Корецького. Київ, 2018.

15. Ніколаєнко Н. Сутність та особливості історико-порівняльного методу правових досліджень М. Ковалевського. Віче. 2010. № 14. С. 16-18.

16. Уголовный кодекс УССР у редакции 1927 года: Текст с постатейными разъяснениями из циркуляров и постановлений Наркомюста и Верховного Суда УССР (по 01.07.1927 г.) с сопоставительной таблицей статей УК старой и новой редакции и алфавитно-предметным указателем / сост. И.И. Курицкий и др. Харьков: Юрид. из-во НКЮ УССР, 1927. 322 с.

17. Порівняльна таблиця 01.03.2007. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=30911&pf35401=113002

18. Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України (щодо гуманізації кримінальної відповідальності) : Закон України від 15 квітня 2008 р. № 270-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270-17

19. Про Національне антикорупційне бюро України: Закон України від 14 жовтня 2014 р. № 1698-VII. URL: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/1698-18

20. Індекс сприйняття корупції - 2018. URL: https://ti-ukrame.org/research/indeks-spryjnyattya-koraptsiyi-2018/

21. The Council of Europe's Civil Law Convention on Corruption of 4 November 1999 (Preamble). URL: https://rm.coe.int/ 168007f3f6

22. Науково-практичний коментар до Закону України "Про запобігання корупції" / наук. ред. Хавронюк М.І. Київ: Ваіте, 2018. 472 с.

23. Про Рахункову палату: Закон України від 2 липня 2015 р. № 576-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/576- 19/paran403#n403

24. Про Рахункову палату: Закон України від 11 липня 1996 р. № 315/96-ВР. URL: http://www.ac-rada.gov.ua/control/main/ uk/publish/article/16742942

25. Про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг: Закон України від 22 вересня 2016 р. № 1540-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-19#n492

26. Про Вищу раду правосуддя: Закон України від 21 грудня 2016 р. № 1798-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 1798-19

27. Зауваження Головного юридичного управління Апарату Верховної Ради України до проєкту закону України "Про Конституційний Суд України". URL: http://wLcLrada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf35n=61971&pf35401=428850

Размещено на Allbest.ru